Реферати українською » Педагогика » Стиль формування вольових якостей учнів у спілкуванні "учень-учитель"


Реферат Стиль формування вольових якостей учнів у спілкуванні "учень-учитель"

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

Глава 1. Психологія дитячого характеру

1.1 Загальне поняття про характер

1.2 Формування характеру в дітей віком та його виховання

1.3 Вольова риси в учнів

Глава 2. Теоретичні основи педагогічного спілкування

2.1 Педагогічна спілкування

2.2 Компоненти педагогічного спілкування

2.3 Стиль спілкування ">Учитель-Ученик"

2.4 Система заходів на формування вольових якостей учнів

Укладання

Бібліографія

Додатка


Запровадження

Актуальність дослідження. У зв'язку з загальним відродженням інтересу до гуманітарним специфічним людським проблемам психології останніми роками спостерігається підвищена увага волі. Коли - ще вХV111 -Х1Хвв., проблема було одним із центральних в психологічних дослідженнях. Спочатку ХХ ст. у зв'язку з загальним кризовим становище у цієї науці дослідження волі відійшли другого план. Проблема виявилася найважчим з тих, які було ставити і вирішувати новому методологічної основі. Але ігнорувати її й не повністю помічати не міг,т.к. воля ставитися до тих психічних явищ (поруч із уявою), життєву значної ролі немає особливої потреби доводити.

Через це спочатку ХХ в. й у наступні десятиліття дослідження волі тривали, щоправда, менш широко і активна, як раніше, але з допомогою тієї самої самоспостереження як основне методу виявлення пов'язаних із нею феноменів.

Вчитуючись сьогодні у роботі таких чудових психологів минулого, як У. Джемс до йС.Л. Рубінштейн у Росії, ми виявляємо, що воля - цілком реальна явище, що має своїми специфічними, легкообнаруживаемими і описаними науковою мовою ознаками.

Ще Аристотель впровадив поняття волі до системи категорій науки про душу у тому, щоб пояснити, як поведінки людини реалізується у відповідності зі знанням, які саме собою позбавлене спонукальною сили. Воля у Аристотеля виступала як головний чинник, разом із прагненням здатний змінити хід поведінки; ініціювати його зупиняти, змінювати напрям і теми.

Зараз багатьма вченими робляться зусилля, з тим, щоб відродити вчення про волі як цілісне, надати йому інтегративний характер.

Метою згаданої курсової роботи є підставою виявити особливості формування вольових якостей які у процесі спілкування "учень - вчитель".

Об'єкт дослідження. Процес стилю спілкування між учнем і вчителем.

Предмет дослідження. Стиль формування вольових якостей які у спілкуванні "учень - вчитель".

Гіпотеза. Приступаючи до дослідження, висуваємо таку гіпотезу: формування вольових якостей які у спілкуванні "учень - вчитель" буде успішним у разі якщо:

Визначити найоптимальніший стиль спілкування між учнем і вчителем

Учитель і буде володіти стилем спілкування в формування вольових якостей учнів

Завдання дослідження.

Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну літературу.

Підібрати адекватні фігури діагностичний матеріал виявлення вольових якостей учнів.

Розробити систему заходів і методологічні рекомендації.

Методи дослідження є

>Методологической основою дослідження з'явилися праці психологів і сучасних педагогів:БожовичЛ.И., РубінштейнС.Л., Піаже Ж., Адлер А., ЮнгК.Г., Джеймс У., Фромм Еге., Корню До.

Структура дослідження. Курсова робота складається з запровадження, двох глав, укладання, використаної літератури.


Глава 1. Психологія дитячого характеру

1.1 Загальне поняття про характер

У буквальному перекладі із грецької характер означає карбування, відбиток. У психології під характером розуміють сукупністьиндивидуально-своеобразних психічних властивостей, що виявляються у особистості типових умовах і виражаються у властивих їй засобах діяльність у таких умовах. Характер - це індивідуальне поєднання істотних властивостей особистості, виражають ставлення людини до дійсності і які з її поведінку, у його вчинках [15: 36].

Характервзаимосвязан коїться з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Темперамент на форму прояви характеру, своєрідно забарвлюючи ті чи інші її особливості. Так, наполегливість у холерика виражається бурхливу діяльність, у флегматика - в зосередженому обмірковуванні. холерик трудиться енергійно, пристрасно, флегматик - методично, неквапливо. З іншого боку, і саме темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояви. З характером нерозривно пов'язані Шекспір і здібності.

Високий рівень здібностей пов'язані з такими рисами характеру, як колективізм - почуття нерозривний зв'язок з колективом, прагнення працювати для блага, віра у свої сили та можливості, сполучена із постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високої вимогливістю себе, умінням критично ставитися до своєї справи. Розквіт здібностей пов'язані з умінням наполегливо долати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу [15: 39].

Зв'язок характеру і здібностей виражається у тому, формування таких чорт характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість, відбувається у тієї ж діяльності" дитини, у якій формуються та її спроможність. Наприклад, у процесі праці як однієї з основних видів діяльності розвивається, з одного боку, спроможність до праці, з другого - працьовитість як риса характеру.

Риси характеру. Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти такий складний ціле, як характер, не можна, не виділивши у ньому окремих сторін чи типових проявів (чорт характеру). Загальні риси характеру виявляється у відносинах особистості до громадським обов'язків й обов'язком, до людей, до сама собі.

Ставлення до громадським обов'язків й обов'язком насамперед виявляється щодо особистості до праці. У цьому виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і супротивні їм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство [12: 28].

Ставлення людини до праці істотно впливає формування його від інших особистісних якостей. Д.І. Писарєв писав: "Характер загартовується працею, і що ніколи не добувала собі на своєю працею насущного їжі, той у більшу частину залишається назавжди слабким, млявим і безхарактерним людиною".

Ставлення до людей наочно виступає в риси характеру, як товариськість, ввічливість, доброзичливість тощо.Антиподами цих чорт є замкнутість, безтактність, недоброзичливість.

Як запевняв У. Гюго, "в кожного людини три характеру: той, що йому приписують; той, що він собі приписує; і, нарешті, той, яка є у дійсності". З метою з'ясування суті своєї вдачі людині корисно думку себе колективу, коли він працює і проводить уже значну частину свого життя. І насамперед то, наскільки упорядковані в нього відносини з людьми, наскільки вона потрібен людям, наскільки вона авторитетний у тому числі. Ставлення перед самим собою проявляється у самооцінці своїх дій [14: 60].

Твереза самооцінка-це одна з умов вдосконалення особистості, які допомагають виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна. Негативними рисами характеру є підвищену зарозумілість, зверхність та брутальність хвастощі. Людина, у якого цими рисами, зазвичайнеуживчив у колективі, мимоволі створює у ньомупредконфликтние і конфліктні ситуації.Нежелательна й інша крайність у характері людини: недооцінка свої достоїнства, боязкість в висловлюванні своїх позицій, у відстоюванні виправдання своїх поглядів. Скромність і самокритичність повинно поєднуватися з загостреним відчуттям власної гідності, заснованому на свідомості дійсною значимості своєї постаті, на наявності відомих успіхів у праці загальну користь.

Принциповість - одна з цінних особистісних якостей, які надають характеру діяльну спрямованість [5: 88].

1.2 Формування характеру в дітей віком та його виховання

Як зазначалося, характер формується, розвивається змінюється в практичної діяльності, відбиває умови та спосіб його життя. Формування характеру починається з дитинства. Вже дошкільному віці вимальовуються перші контури характеру, починає складатися звичний спосіб поведінки, певні ставлення до дійсності. Важливе значення мають найпростіші види доступною школяреві праці. Виконуючи деякі нескладні обов'язки, дитина привчається самі та любити працю, відчувати відповідальність за доручену справу. Під упливом вимог батьків і вихователів, їхнього особистого прикладу в дитини поступово складаються поняття у тому, що можна що не можна, і це починає визначати її поведінка, закладає основи відчуття обов'язку, дисципліни, витримки; дитина привчається оцінювати власному поведінці [15: 36].

З надходженням до школи починається новий етап формування характеру. Дитина вперше наштовхується на ряд суворі правила і шкільних обов'язків, визначальних усі його поведінка батьків у школі, вдома, у суспільних місцях. Ці правила, обов'язки розвивають у школяра організованість, систематичність, цілеспрямованість, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, працьовитість.

Винятково значної ролі у формуванні характеру грає шкільний колектив. Бо в школі дитина входить у нові йому відносини з вчителями, стосункам співдружності і взаємодопомоги з товаришами. В нього розвивається свідомість боргу і відповідальності гілок перед колективом свого класу, школи, почуття товариськості, колективізм [14: 68].

Особливо інтенсивно розвиваються риси характеру у підлітків. Підліток значно великою мірою, ніж молодший школяр, бере участь у життя дорослих, щодо нього пред'являють вищі вимоги. Підліток у своїй навчальної та суспільної діяльності значно більше починає керуватися мотивами суспільного ладу - почуттям боргу і персональної відповідальності перед колективом, бажанням підтримати честь школи, класу.

Вирішальне впливом геть характер дитини надає виховання. Немає дітей, характер які неможливо було б перевиховати і якою там було прищепити певні позитивні властивості, усунувши навіть начебто вже вкорінені вони негативні риси. шляху виховання характеру [14: 50].

Необхідною умовою виховання характеру є формування світогляду, переконань, і ідеалів.Мировоззрением визначається спрямованість людини, його життєві мети, устремління, з світогляду випливають моральні установки, якими люди керуються у своїх вчинках. Завдання формування світогляду, переконань повинно вирішуватися у єдності вихованню певних форм поведінки, у яких міг би втілитися система відносин людини відповідає дійсності. Тож виховання суспільно цінних чорт характеру необхідна така організація ігровий, навчальної, праці дитини, коли він він міг нагромадити досвід правильної поведінки. У процесі формування характеру треба закріплювати як певну форму поведінки, а й відповідний мотив цього поведінки, а й відповідний мотив цього поведінки, ставити дітей у такі умови, щоб їх практична діяльність відповідала їхній ідейного вихованню, що вони застосовували практично засвоювані принципи поведінки. Якщо умови, у яких жив і діяв дитина, не вимагали від цього, наприклад, прояви витримки чи ініціативності, це були відповідні риси характеру в нього та не з'являться, які б високі моральні ідеї ні прищеплювалися йому словесно. Не можна виховати мужнього людини, а то й його на такі умови, якби міг і був проявити мужність. Виховання, усуває всі труднощі життєвому шляху дитини, будь-коли може створити сильного характеру. Найважливішим засобом виховання характеру є працю. У серйозному і суспільно значимому праці, що з подоланням труднощів, виховуються кращі риси характеру - цілеспрямованість, колективізм, наполегливість.

Праця в шкільному віці - дійовий спосіб різнобічного, і морального виховання зростаючого людини [9: 31].

Педагог, що досліджує вплив праці в формування дитині, розробляє і експериментально перевіряє ефективність змісту праці для дітей різного шкільного віку; розробляє кошти, методи, форми організації праці дошкільнят; вивчає процес становлення трудової діяльності й механізм її впливу розвиток дошкільнят.

Педагог допомагає дитині опанувати трудовий діяльністю: освоїти її структуру, придбати відповідні навички та вміння; сприяє розвитку дитині у праці, впливає формування взаємин у дитячому колективі.

Трудове виховання в шкільному віці був із моральним вихованням: у праці і з допомогою праці виховуються особисті якості і позитивні стосунки між дітьми [16: 92].

Педагоги ставлять собі завдання: сформувати, по-перше, такі морально-вольові якості, як посидючість, наполегливість, відповідальність, сумлінність, творче ставлення до справи й т.д., і, по-друге, взаємодопомога, підтримку, вміння домовлятися, бажання навчити іншого навчитися самому, співпереживання та інших.

Аби вирішити з завдань застосовуються різноманітні методи: співпраця дітей, дітей і дорослих, розмови, проблемні ситуації та логічні завдання, спілкування у процесі праці та ін. [14: 33].

Праця дає реальний результат. Під результатом праці школярів слід розуміти як матеріальне втілення, а й моральне зміст: дитина бачить, що його дії комусь приємні, викликають подяку, доброзичливе ставлення. Таке емоційне підкріплення результату праці становить його головну педагогічну цінність.

Щоб працю став засобом морального виховання, вже у шкільному віці слід, поруч ізпривитием трудових навичок, спрямовувати зусилля дитини на суспільно корисну роботу, у якій народжується задоволення своєї діяльністю й інших, розуміння свій зв'язок з усіма. У праці формуються дружні взаємовідносини: доброзичливість, вміння поступитися, надати послугу, запропонувати допомогу.Зарождаются ділові взаємовідносини, котрим характерно вміння розподіляти і планувати спільну працю, прагнення самому доводити справу кінця так і чекати тієї самої з інших, надавати одна одній допомогу дітям і ставитися із яким почуттям відповідальності до дорученому справі [9: 36].

У праці школярі успішно засвоюють і закріплюють моральні норми.

1.3 Вольова риси в учнів

Виховання волі дитини одне із центральних питань педагогіки. Нерідко доводиться бачити дітей нерішучих і невпевнених, з млявими рухами, нестійких у своїх бажаннях, відступаючих перед найменшими утрудненнями. Їх завжди чуєш: "Не вмію", "Не хочу", "Не знаю як". Якщо вчасно не прийняти необхідних заходів, ці риси у подальшому розвинуться в негативні риси, характерні для безвольних покупців, безліч, навпаки, правильне виховання може лише виправити, але й допустити появи цих чорт [19: 16].

Більшість батьків віддає усвідомлювали, яке має виховання моральної, свідомої волі дітей і який важке майбутнє них, тоді як дитинстві не звернути увагу виховання цієї найважливішої риси особи і тим сам він не попередити розвитку з так званого "безвольності".

До цього часу ще зустрічаються матері, які впродовж свого своє кохання до дитини (особливо якщо дитина, єдина сім'ї) висловлюють в беззаперечному виконанні його бажань, не пред'являють щодо нього ніяких вимог, не дають йому ніяких самостійних завдань, доручень. "Він тоді ще малий, встигне; ситий, здоровий, грає - і добре". Навіть у випадках, коли дитина хоче щось зарадити, йому вселяють: "Ти щось зробиш! Ти не вмієш; в тебе щось вийде". І виростають діти несамостійні, котрі вміють ні долати труднощі, ні стримувати свої пориви [19: 19].

Коли дитина підростає, й мати

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація