Реферати українською » Педагогика » Стимулювання навчальної діяльності молодших школярів


Реферат Стимулювання навчальної діяльності молодших школярів

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>Зміст

>Вступ

І.Стимулюваннянавчальноїдіяльності якнаукова проблема

1.1Організаціядіяльності якпедагогічна проблема

1.2Методистимулюваннянавчальноїдіяльності

ІІ. Методикастимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів впрактиці Сучасноїпочаткової школи

2.1Загальна характеристикастимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів упрактиці роботивчительпочатковихкласів

2.2 Методикаекспериментальногодослідження та йогорезультативність

>Висновки

Списоквикористанихджерел

>Додатки


>Вступ

 

Уумовахкардинальнихзмінсоціальноекономічнихвідносин таінтеграції України дозагальноєвропейськогоосвітньогопросторуфаховаосвітаспрямовується на забезпеченняпрофесійнотворчоїсамореалізаціїособистості,зростаннясоціальноїзначущості упрестижності знань,формуванняінтелектуальногопотенціалунації якнайвищої ціностісуспільства.Розв’язаннявказанихзавданьпевноюміроюзалежить відвибору йзастосуванняметодів таприйомів,уміньоскільки смердотідаютьзмогуучнямоволодітиновимизнаннями,уміннями,навичками, максимальнорозвинутипотенціалтворчихздібностей, забезпечити потребуособистостівпізнанніоточуючого світу.

>Якістьнавчання йвихованнязумовлюєтьсябагатьмапедагогічнимичинниками.Протенайактивніша діяльністьусьогопедагогічного колективуприречена наневдачу,якщоучнібайдужі донавчання, колифактичнізнання незбуджуютьїхньоїфантазії, невпливають напочуття, невикликаютьрадостіпізнання.

Умолодшомушкільномувіціпровідним виглядомдіяльностієнавчальна діяльність, Яка непросторозвиваєдитину,зміцнюєїїпсихічніпроцеси, але й івизначає складїїособистості, тихморальніеталони,мотиви йпотреби, котріістотновпливають всежиттєвий шляхлюдини.

>Спочатку удітейпочатковихкласівформуєтьсяінтерес впритул допроцесунавчальноїдіяльності.Тількипотімїмстає ясно, щоучіння -цесерйозна справа, котравимагаєпосидючості іуваги.Післявиникненняінтересу дорезультатівнавчальноїдіяльностіформуєтьсяінтерес доїїзмісту,виникає потреба набутизнання.Інтересдітей донавчання - великарушійна сила, котравідкриваєрозум йсерцедитини для благотворноговпливу науки.Завдякиінтересудитяча думкапослідовнопроникає в сутьявища чи предмета,наполегливовідшукуєзв'язки йдосягаєрадісногоосяяння, колиневідомевідкривається вусійлогічнійцілісності йкрасі.Саме вцейперіодвідбуваєтьсяінтенсивнеформуваннямотивівучіння умолодшихшколярів.

>Навчальнімотиви, котрізакладаються в цьомувіці,можутьзберігатисяупродовжвсьогошкільного життя, інавітьвизначатиставленняособистості допроцесупізнання попри всі життя.Саме томупсихолого-педагогічна наукапостійнозвертається допроблемимотиваціїучіння, допошуківпедагогічноговпливу нарозвиток йвихованнясуспільно-ціннихмотивів ймотивівобов'язку.

сучаснийперіодрозвитку Українизначнунауковуцінністьмаєзверненнявченихпрактиків докорисногодосвідувизначенняметодівстимулюваннянавчальноїдіяльності,який було бнакопичено увітчизняніпедагогічнідумці.

>Дослідженнявидатнихвітчизнянихпедагогів (>М.Данилова, Ю.Бабанського, О.Савченка, Т.Шамової, Р.Щукіної, Про.Киричука, Ш.Амонашвілі, УСухомлинського )розкриливажливістьрізнихспособівстимулюваннянавчальноїдіяльностіучнів.Обґрунтуваннядоцільностівикористаннярізних формметодів тазасобів дляформування знань тавмінь йнавичок.Важливимзасобомдосягненняідеалівстимулюваннянавчальноїдіяльностіє адекватнимвикористаннядидактичнихметодів,тобтоспецифічнихспособівдосягнення мети.Процеснавчанняреалізується шляхомвзаємодіїдіяльності вчителя йдіяльностіучня. Учительздійснюєрізноманітніспроби, котрідопомагаютьучнямзасвоїтинавчальнийматеріал,сприяєактивізаціїнавчальногопроцесу.Ученьсприймаєосмислюєзапам’ятовуєцейматеріал.Протеаналіз практики роботи учителівпочатковихкласівсвідчить про ті, що проблемастимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярівще незнайшладостатньогорозв'язання.Враховуючиактуальністьданоїпроблеми танедостатнєїївирішення впедагогічномудосвіді, мивибралитемоюнашогодослідження «>Стимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів».

>Об'єктом >дослідженняє процесстимулюваннянавчальноїдіяльностіучнівпочатковихкласів, а предметомдослідження –педагогічніумовистимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів.

Метадослідження -теоретичнообґрунтувати йекспериментальноперевіритипедагогічніумовистимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів.

>Гіпотезадослідження:ефективністьзасвоєння знаньзначнопідвищиться за уміввикористаннясистемиметодівстимулюваннянавчальноїдіяльностіприйомівемоційногостимулювання,створенняситуаціїуспіху внавчанні,сприятливогоморально-психологічногомікроклімату,заохочення.

Увідповідності допоставленої мети тагіпотезидослідженнявизначені заподіяннядослідження:

1.Розкритиосновніпоняттядосліджуваноїпроблеми.

2.Проаналізуватиефективністьрізнихметодівстимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів.

3.Вивчити станпроблемистимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів умасовомупедагогічномудосвіді.

4.Визначитипедагогічніумовистимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів.

5.Визначитивпливекспериментальної методики нарезультативністьнавчальногопроцесу.

>Методологічноюосновою >дослідженняє:положеннятеоріїпізнання проактивну рольособистості узасвоєнні знань, Національна доктринарозвиткуосвіти,Державний стандартпочатковоїзагальноїосвіти,наукові роботи ізпедагогіки,положення тависновки, щостосуютьсяпроблемистимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів (М. Данилова, Ю.Бабанського, Про. Савченка, Т.Шамової, Р.Щукіної, Про. Киричук, Ш.Амонашвілі, У.Сухомлинського ).

Длярозв'язанняпоставленихзавдань йперевіркигіпотезивикористаноадекватніавторськомузадумуметодидослідження:

>теоретичні (>порівняння,аналіз, синтез,систематизація,класифікація таузагальненнятеоретичнихданих,представлених упедагогічній,психологічній таметодичнійлітературі,вивчення таузагальнення передовогопедагогічногодосвіду);

>емпіричні (>анкетування учителівпочатковихкласів,педагогічніспостереження,педагогічнийексперимент,якісний йкількіснийаналізрезультатівексперименту).

>Практичназначущістьдослідженняполягає урозкриттірізнихспособівстимулюваннянавчальноїдіяльностімолодшихшколярів й уможливості їхнівикористання упрактиці роботивчителяпочаткової школи.

>Апробація роботи проходила назасіданні методичногооб'єднання учителівпочатковихкласівЯблунівськоїзагальноосвітньої школи І - IIIступенівГустинського району.

>Дипломна роботаскладається звступу, двохрозділів,висновку, спискувикористанихджерел,додатків.Обсяг роботи 112 ст.друкованого тексту


>Розділ І. Проблемастимулюваннянавчальноїдіяльності якнаукова проблема

1.1Організаціядіяльності якпедагогічна проблема

На урокахрізнихтипів вчительвикористовуєфронтальну,індивідуальну йгруповуформинавчальної роботи.

>Фронтальноюформоюорганізаціїнавчальноїдіяльностіучнівназиваютьтакий виддіяльності науроці, коли усіучні класу подбезпосереднімкерівництвомвчителявиконуютьспільне заподіяння. При цьому педагог проводити роботузі усімкласом вєдиномутемпі. Упроцесірозповіді,пояснення, показу й під.вінпрагнеодночасновпливати на всіхприсутніх.Уміннятримати вполізоруклас,бачити роботу шкірного школяра,створювати атмосферутворчоїколективної роботи,стимулюватиактивністьучнівєважливимиумовамиефективностіцієїформиорганізаціїнавчання.

>Найчастішеїївикористовують наетапіпервинногозасвоєння новогоматеріалу. За умів проблемного,інформаційного йпояснювально-ілюстративноговикладу,якийсупроводжуєтьсятворчимизавданнямирізноїскладності,ця формадозволяєзалучити доактивноїнавчально-пізнавальноїдіяльності всіхучнів.

>Суттєвимнедолікомфронтальноїформинавчальної роботиє ті, що вон засвоєюприродоюзорієнтована насередніхучнів. На абстрактногосередньогоучнярозрахованіобсяг йрівеньскладностіматеріалу, темп роботи.Учні ізнизькиминавчальнимиможливостями за межі неспроможніодержатизнання: смердотіпотребуютьбільшоїуваги від вчителя, й понад години навиконаннязавдань.Якщо жзнизити темп, тоце негативнопозначиться насильнихучнях.Останніхзадовольняє не збільшеннякількостізавдань, а їхньоготворчий характер,ускладненнязмісту. Тому длямаксимальноїефективностінавчальноїдіяльностіучнів науроціпоряд зцієюформоювикористовуютьсяіншіформиорганізаціїнавчальної роботи.

>Індивідуальна формаорганізації роботиучнів науроціпередбачаєсамостійневиконанняучнемоднакових длявсього класузавдань без контакту ізіншимиучнями, але й вєдиному для всіхтемпі. Заіндивідуальноїформиорганізації роботиученьвиконуєвправу,розв'язує завдання, проводитидослід,пишетвір, реферат,доповідь тощо.Індивідуальнимзавданнямможе бути робота ізпідручником,довідником,словником,картою й під. Широкопрактикуєтьсяіндивідуальна робота впрограмованомунавчанні.

>Індивідуальна форма роботивикористовується на всіхетапах уроку, длявирішеннярізнихдидактичнихзавдань:засвоєння нових знань й їхньогозакріплення,формування йзакріпленняумінь йнавичок, дляповторення йузагальненняпройденогоматеріалу.Вонапереважає увиконаннідомашніхробіт,самостійних йконтрольнихзавдань вкласі.

>Перевагицієїформиорганізаціїнавчальної роботи до того, що вонадозволяєкожномуучневіпоглиблювати йзакріплюватизнання,вироблятинеобхіднівміння,навички,досвідпізнавальноїтворчоїдіяльності.

>Протеця формаорганізаціїмає інедолік:ученьізольованосприймає,осмислює йзасвоюєнавчальнийматеріал, йогозусиллямайже неузгоджуються ззусиллямиінших, а результатцихзусиль, йогооцінкастосуються йцікавлятьлишеучня тавчителя.Цейнедоліккомпенсуєгрупова формадіяльностіучнів.

>Групова формаорганізаціїнавчальноїдіяльностіпередбачаєстворення невеликих за складом груп в однієї класу.Вирішенняконкретнихнавчальнихзавданьздійснюєтьсязавдякиспільнимзусиллямчленівгрупи.Групиможуть бутистабільними читимчасовими,однорідними чирізнорідними.Найбільшефективними, яксвідчатьдослідження,єгрупичисельністю 4-5учнів, котрімаютьрізнууспішність.

Пригруповійформі роботинавчальна діяльність неізолюєучнів один від одного, необмежує їхніспілкування,взаємодопомогу йспівробітництво, анавпаки,створюєможливості дляоб'єднаннязусильдіятипогоджено йзлагоджено,спільновідповідати зарезультативиконаннянавчального заподіяння.Водночас заподіяння вгрупівиконуються у такий спосіб, щодозволяєвраховувати іоцінюватиіндивідуальнийвнесок шкірного членагрупи.

>Контакти іобмін думками вгрупіістотностимулюютьрозвитокмисленняучнів,сприяютьрозвитку йвдосконаленню їхнімовлення,поповненню знань,розширеннюіндивідуальногодосвіду.

>Найбільшефективноюгрупова формаорганізаціїнавчанняє наетапахзакріплення,поглиблення йсистематизації знань.Вонадозволяєучням протягом годиниактуалізуватитеоретичнізнання, оперативноперевіритизасвоєннянавчальногоматеріалукожним членомгрупи,здійснитисистематизацію знань.

>Групованавчальна діяльністьучнівможе бути:

-однорідною, коли усігрупи, на котріподіленийклас,виконуютьодне і тісамеписьмове чипрактичне заподіяння;

-диференційованою -різнігрупи вкласівиконуютьрізні заподіяння;

-кооперативною —кожна група працює надвиконаннямчастиниспільного длявсього класу заподіяння;

-парною -навчальна діяльністьвідбувається вмікрогрупах ускладі двохучнів;

-індивідуально-груповою - коликожен членгрупивиконуєчастину заподіяннягрупи.

>Успіх роботи вгрупахзалежить відуміннявчителякомплектуватигрупи,організовувати роботу у яких,розподіляти своюувагу так,щобкожна група йкоженїїучасниквідчувализацікавленість педагога у їхньогоуспіху, внормальних йпліднихміжособовихвзаєминах.

Одним зважливихпитань, якупотребуєглибокогоосмислення йвивчення,євизначенняспособів, щозабезпечуютьстимулюваннянавчально-пізнавальноїактивності.

>Важлива рольінтересу встановленніособистостімолодшого школяра.Дитинареалізуєсвійінтерес упроцесіосновноїдіяльності, бонайсильнішим мотивом унавчаннієсамепізнавальнийінтерес,який активновзаємодіє зсистемоюцінніснихорієнтацій,цілями, результатамидіяльності,відображає усіскладовіособистості:інтелект, волю,почуття. Запевних умівінтересєзасобом живого,захоплюючогонавчання,визначаєінтенсивний йзосередженийрозвитокпізнавальноїдіяльності,переростає встійку рису характеру.

Уумовах спонтанногорозвиткупізнавальногоінтересу длябільшостішколярів характернанеусвідомленість йнестійкістьінтересів,схильність дорепродуктивноїдіяльності,обмеженість знаньпрограмногозмісту,відсутністьініціативи йпрагнення досамовизначення. Це негативновпливає наособистідосягнення внавчанні.

>Завждиєпостійноюувагадослідників (>Л.Виготський,О.Дусавицький,О.Киричук,Н.Морозова,Г.Щукіна таін.) дорізноманітнихаспектівформуванняпізнавальнихінтересів.Встановлено, щопізнавальнийінтересактивізує усіпсихічніпроцесилюдини, нависокомурівнірозвиткузбуджує допостійногопошуку.Вченівідзначають, щопізнавальніінтересиактивізуютьрозумову діяльність,впливають назміни у засобахїїздійснення тощо.

>Сучасні психологирозглядають ">інтерес", якпозитивнеемоційнеставлення дооб'єкта,зосередженняуваги наньому. При цьому смердотірозрізняють ">інтересситуативний", щовиникає впроцесівиконанняпевної дії йзгасає ізїїзавершенням, та ">інтересстійкий", щоєвідноснопостійноюрисоюособистості йважливоюумовоютворчогоставленнялюдини до роботи, щовиконується, тасприяєрозширеннюїї кругозору,збагаченню знань.

>Пізнавальнийінтерес -цеемоційноусвідомлена,вибірковаспрямованістьособистості, Яказвернена до предмета ідіяльності,пов'язаної із ним, щосупроводжуєтьсявнутрішнімзадоволенням відрезультатівцієїдіяльності.Цейінтересмаєпошуковий характер,підвищуєможливостірозумовогорозвиткуучня (>В.Ф.Паламарчук),сприяєусвідомленійсамостійності (>О.Я.Савченко),викликаєпродуктивну роботу (>В.І.Лозова),змінюєспособирозумовоїдіяльності(Г.І.Щукіна),єумовоюрозвиткутворчоїособистості (>М.І.Алексєєва).

>Характернимиособливостямиінтересує йогоусвідомленість,емоційність,особливавольоваспрямованість допізнання.Наявністьвзаємозв'язкуміжінтересом йрізноманітнимипсихологічнимифункціямипризводить до такоговисновку:якщо мибажаємосформуватипізнавальнийінтерес,організовуючипізнавальнуактивністьучнів,необхідносформувати у яких тихпсихологічніфункції, котріпов'язані ізінтересом.

>Пізнавальнийінтерес унавчальнійдіяльностівиступає як результатвзаємодіїоб'єктивної йсуб'єктивноїсторінінтересу.Вінвиражаєпрагненняучнів до знань йсамостійноїтворчої роботи, томувважається педагогами одним знайбільшзначущих йнадійнихфакторів, котріінтенсифікуютьпізнавальну діяльністьшколярів.

>Навчанняспирається наінтересидітей, воно та ж йформує їхнього, томуінтересєпередумовоюнавчання й його результатом.Пізнавальнийінтересможевиступати й якзасібнавчання, й як позначкапедагогічної роботи впланірозвиткузагальноїпізнавальноїактивності.Такапотрійністьпроявуінтересу як мети,засобу й результатунавчання тавихованняскладаєголовнуособливістьпедагогічного аспектупроблемиформуванняпізнавальнихінтересівучнів.

Стимул, взагальномурозумінні, -цесукупністьфакторів, щоспонукаютьлюдину (чигрупу людей ) додіяльності. Отже,поняття стимулувключаєособисті тасуспільніпотреби людей, атакож усіоб'єкти, на котрі смердотіспрямовані, усізасоби їхньогозадоволення. При цьому сампотребивідіграють рольвнутрішніх, аоб'єкти потреб -зовнішніхстимулівлюдськоїдіяльності.Суттєво, що людинаспонукається додіяльності неокремими стимулами, а їхньогосистемою,внаслідок чого процесформуванняспонукаючи силактивності йстановить собоюкількісні йякіснізмінисистемирізнихстимулів.

>Питаннюстимулюваннянавчально-пізнавальноїактивностіучнівприсвяченанезначнакількістьпсихолого-педагогічнихдосліджень.Слідзазначити, щоця проблеманерозривнозв'язана ізтеорієюнавчання тавихованняпідростаючогопокоління. Упроцесі свогорозвитку вонзмінювалась увідповідності ізвимогами години,суспільства,обставин.Підпоняттям “ стимул ”навчально-пізнавальноїактивності ми будеморозумітифактори,якимиможутьвиступатипевніобставини,зовнішніумови, тих чиіншінормативнідокументи, щоспонукаютьіндивіда /чигрупу людей/творчодіяти под годинуучіння, а сам процесстимулюваннянавчально-пізнавальноїактивностірозглядаємо якскладну,комплексну,багатогранну системуприйомів йметодів,зумовленихсоціальнимицілями,психолого-педагогічноюсуттюнавчально-пізнавальноїдіяльностішколярів,індивідуальнимиособливостями в їхніособистіснихякостях.Аналіздосліджень ізданоїпроблемидаєможливістьвиділити тихшляхи йзасоби, котріавторивважаютьвизначальними устимулюваннінавчальноїдіяльностіучнів.

>Таблиця 1.1

>Різніпідходи довизначенняшляхів таспособівстимулюваннянавчальноїдіяльностіучнів

>п/п

Автор >Шляхи йспособистимулюваннянавчальноїдіяльностіучнів
1 >Л.Аристова [4] >Розвитоксамостійності внавчанні.Формуванняперетворювальногоставлення додіяльності.Проблемнийзмістнавчальноїдіяльності.Поєднанняіндивідуального йколективногонавчання.Керівництвоактивністюпізнаннязасобамивчителя.
2. >І.Бутузов [12]

>Формуванняпотреби взнаннях.Розвитокрозумовихзадатківучнів. Постановка й організаціярозв'язаннятеоретичних й

>практичнихзавдань приподоланніінтелектуальнихутруднень.Вихованнясуспільно-політичнихмотивівучіння.

3. >М.Данилов [20] >Формуванняпотреби взнаннях.Вихованняінтересу донавчання,відповідальногоставлення донього.Аналізжиттєвихявищ йпрактичнихзавдань.Організаціяспеціальногоповторенняпройденогоматеріалу як грунтутворення нового.Розкриття передучнями планувикладу нових знань, рядупитань,логічнотіснопов'язанихміж собою.Оголошення тими нового уроку, щосупроводжується короткимрозкриттямїїзначення втеорії й напрактиці.Самостійні роботиучнів практичного характеру.
4. >Т.Генінг [16] >Організаціяпрактичнихробіт.Використанняіндивідуальнихкарток-завдань.Залучення «>сильних»учнів довисловлюванняосновних думок, а «>слабших» -висловлювання деталей.Різнівидибесід.Створенняситуаціїуспіху. Постановкапроблемнихпитань,завдань.Варіативністьпроблемнихситуацій.
>Використаннязахоплюючогоматеріалу,наочності,ТЗН. Покладанняжиттєвийуспіхучнів.
5. >Н.Литвиненко [34] >Формування позитивногоставлення донавчання.Вихованнямотивів йстимулівучіння.Озброєнняучнівраціональнимиприйомамипізнавальноїдіяльності.Поступовездійснення принципуіндивідуалізаціїнавчання.Дидактичнообґрунтованепоєднаннярізнихметодівнавчання.Залученняучнів досамостійності йпошуковоїдіяльності шляхомстворенняпроблемнихситуацій.Використанняпрограмованогонавчання.
6. >Г.Муртазін [50]

>Вивчення йвстановленняпсихологічнихособливостейучнів.Диференціюваннязавдань.Керівництво ізметоюцілеспрямованогоспонуканняпроцесіввідчуття,сприймання,уяви,пам'яті ймислення под годинупізнавальноїдіяльності.Формуваннясоціально-цінніснихмотивівучіння.Спонуканняінтересу донавчання.Використанняміжпредметнихзв'язків.Проблемненавчання.Привчанняучнівсамоосвіти,навчання їхнього алгоритмамдій.

>Об'єктивнийсистематичний контролю надякістю знань.

7. >Н.Носков [40] >Усвідомленняучняминеобхідностінавчання.Застосування учителем під час уроківрізнихдидактичнихприйомів.Розвиток вучнівнавчальнихінтересів.Самостійна робота їхні.
8. >М.Осипова [42] >Озброєнняучнівзнаннями основ наук.Втілення в практикунавчаннярізнихметодів йприйомів роботи. Широкевикористання впрактиці роботивчителяіндивідуальних йколективних форм роботи.Формування позитивногоставлення донавчання.Організаціявільного годиниучнів.
9. >І.Редковець [51] >Вибірзмістуматеріалу,якийвивчається, якджерелобезпосередніхмотивівучіння.
>Формуваннямотивівучіння:безпосередніх йопосередкованих.
10. >І.Родак [52] >Орієнтація впроцесінавчання натворчуактивність.Формуваннявідтворюючої йтворчоїактивності.Навчанняучнівробитилогічнівисновки.
11. >О.Сауліна [56] >Формуваннясистемивзаємовідносинміжінтересами йпотребами.Педагогічнамайстерність вчителя, Якапроявляється впроцесінавчання.Врахуваннявікових йіндивідуальнихособливостейучнів упроцесінавчання.Вихованнявольовихякостей, необходимих дляпроцесусамостійногопізнання.
12. >Я.Скоромохов [55] >Розкриття й постановка передучнями мети йзавданьучіння,озброєння їхньоговміннямисамостійногопізнання.Формуваннявідповідальногоставлення доучіння.Використаннядосвідуучіння упроцесінавчання.
13. >М.Терьохін [51] >Зміна мети й умівзастосування знаньучнями.Організаціясамостійноїпошуковоїдіяльності.
14. >І.Харламов [64] >Формуванняморально-вольовихякостейособистості, необходимих впроцесіпізнання.Індивідуальнийпідхід доучнів. Правильна методика заподіяннядомашніхзавдань.Організаціясамостійної роботиучнів.Проблемненавчання.
15. >Т.Шамова [66] >Удосконаленняметодіввикладання йучіння ізметоюпідвищенняактивностіучнів.Індивідуальнийпідхід доучнів впроцесіпізнання.Формування позитивногоставлення дозмісту йпроцесуучінняшколярів.Виділенняпровіднихідейнавчальногоматеріалу.Вивчення передовогопедагогічногодосвіду.Наявністьєдності впізнавальнійдіяльностівчителя йучнів, щозабезпечуються задопомогоюзасобів, щосприяютьвключенню шкірногоучня в діяльність
надосягненняконкретноїнавчально-виховної мети (>методи,прийоми йформиорганізаціїнавчально-пізнавальноїдіяльностіучнів)Удосконаленняпідручників.

Урядідослідженьстверджується, щоповедінкалюдиниможенабиратитієї чиіншоїформи взалежності відоточуючогосередовища, доти жстимули в цьомупроцесівиступають якзовнішніспонукаючіфактори, амотиви - як >внутрішні.Цієїпозиціїдотримуються йсучаснідослідники,наприклад,К.Платонов. На його думку, стимул -цевпливзовнішнього світу,якийстворюєдуховну потребу,формуєморальну мітку чи мотивдіяльностілюдини.Мотивитрактуються яквнутрішнізбудникидіяльностілюдини, думка,почуття, в якіпроявляєтьсясоціальна сутьособистості.Відносноіндивідуальноїсвідомостістимулиутворюють сферузовнішніх причин, котріспонукаютьособистість до дії вбажаному напрямі,мотиви - сферувнутрішніхсуб'єктивно –усвідомлюваних причин. Отже,мотиви -цеособистісна сторонастимулів якзовнішніх, щойдуть відсуспільства доособистості,спонукань,поштовхів [46].

>Зовнішністимули, на думкуМ.Басова,діляться назовнішньофізичні тазовнішньосоціальні. Дозовнішньофізичнихстимуліввідносятьсястимули, яківиникають удитини приспогляданніквітки,метелика,сонячногопроменя,тобтообставин, котрівикликають удитинипочуттязахоплення,радості,посмішки.Внутрішніспонукаючіфакториділяться наорганічні,викликані станом тапотребамиорганізму, атакожстимулиминулогодосвідуіндивіда, щовиникають подвпливомспогадів,навіювань чидій.

>Зовнішністимули (>вимоги вчителя, класу,товариша,оцінка,схвалення,зауваження й т.д.) внавчальномупроцесідіють черезвнутрішніспонукаючіфактори.Якщоучнікеруються лише, чи в основному,зовнішніми стимулами, тоучіння якщовимушеним,примусовим [ 6].

>Аналізпсихолого-педагогічноїлітературидаєможливість говорити проіснуваннявнутрішніх йзовнішніх умівстановлення йрозвиткунавчально-пізнавальноїактивності.Розглянемоспочаткувнутрішніпсихолого-педагогічніумови, до які належати: а)психофізіологічні; б)рівеньрозвиткувищихпсихічнихфункцій; в)мотивація нанавчально-пізнавальну діяльність; р)рівеньсоціальногорозвитку.Загальноприйнято, щовихідним йосновним виглядомспонуканнявиступаютьпотреби, якпсихофізіологічнеявище.

>Психофізіологічніосновипотребиглибокорозкриті в роботівП.Гальперіна.Потреба, -пишевін, - якпсихофізичнеутвореннястаєджерелом йосновоюцілеспрямованості.Цілеспрямованістьвідсутнясередфізичнихпроцесів йїївзагалі немає в світі до тихийпір,поки ворганізмі невиникає активнасуперечність - потребадіяти, але й негаразд, якорганізмуміє, неавтоматично, аякосьпо-іншому,причомуще невідомо як. І одна зпередумоввиходу ізцієїсуперечності -утворенняпсихічноговідображенняситуації,зокремапотреби" [15, з 62].

Таким чином,психологічноюосновоюформуванняпотреби,зокремапізнавальної,єусвідомленнясуперечності,наприклад,міжновим фактом йнаявним запасом знань.

>Ю.Шаровзробиввисновки, щоосновніознакипотреби в широкомуїїрозумінні якпсихофізіологічногоявищає:

-потребиєпевний видвідносинорганізму,особистості ізоточуючимсередовищем;

-потребивідображаютьнестаток чивідсутністьфакторів, необходимих для нормальногофункціонуванняорганізму (>прагненняпозбутися віднадлишку того, щозаважає нормальномуфункціонуваннюорганізму,такожєпотреби);

-потреби як станхарактеризуютьсянапругоюорганізму;

-потребиєосновнимзбудникоморганізму,особистості доактивноїдіяльності,спрямованої наїїзадоволення [67, з 56].

>Далі автор утверждает, що под годинуопануваннянаявнимизнаннями про природу й сус-пільство улюдстванароджується потреба впізнанніневідомого,прагненнядізнатися про щосьнове, впроцесітворчоїтрудової йнауковоїдіяльностіздобуваютьсяновізнання, котрістаютьоб'єктомпотреби йзновувикликають діяльністьінтеріоризації (>опануваннясуспільнимдосвідом,перетвореннязовнішніх умів увнутрішній стан [67, з 69].

>Крімпсихофізіологічних, довнутрішніх умівстановленнянавчально-пізнавальноїактивностівідноситьсярівеньрозвиткувищихпсихічнихфункцій:уваги,пам'яті,мислення,мовлення.

>Розвитокнавчально -пізнавальноїактивності взначніймірівизначаєтьсяякісними такількіснимизмінами, щовідбуваються впсихологічнихособливостяхлюдини, а смердоті на свійчергузалежать відрівнярозвиткувищихпсихічнихфункцій.

>Процеспізнанняпочинається ізуваги.Увагазабезпечуєвиявлення нового,раптового,цікавого.Вонаєвікном, через якуучень дивуватися в світло знань,відкриває у якихнове, йнібито непомічає того, що уже сталозвичним.Увага -найпершийпідсвідомий процес, ізякимнароджуєтьсядитина,завдякиякому вондивуєтьсяновизніоточуючого світу йдосліджує його [38, з п'ятьма].Самезавдякинаявностідовільноїуваги людиназдатна активно,вибірково “добувати ” зпам'ятіпотрібніїйвідомості,виділятиголовне,істотне,прийматиправильнерішення,розв'язувати заподіяння, котрівиникли впроцесідіяльності.Педагогіка йпсихологіядовгий годинупрагнулирозвинутидовільнуувагу якїївищу форму",необхідну длязасвоєннянавітьнепотрібного чинеосмисленогоматеріалу.Набагатоважливіше заподіянняполягає до того,щоб, забезпечитизбереження йрозвитокмимовільноїуваги, Якадосягаєвищих форм, колистаєінтелектуальноосмисленою.Осмисленняєважливим компонентомпам'яті, котразначну рольвідіграє внавчально-пізнавальнійактивності.Пам'ятьдитинимимовільна йзавждиосмислена.Запам'ятовується ті, щозрозумів, що сталоособистіснимнадбанням.Ніякіактуальні діїнемислимі позапроцесамипам'яті, так якпроходженнябудь-якого,навітьнайелементарнішогопсихічного актуобов'язковопередбачаєутримання шкірногоданого йогоелемента длязчеплення ізнаступним. Дляпроявунавчально-пізнавальноїактивності,навітьнизькогорівня,необхідневикористаннядосвіду,ранішенабутих знань, котрізберігаються впам'яті.Чимбагатшапам'ять, тім вонарозвиненіша, тімкращихуспіхів можнадосягти впізнанні нового. якмимовільна, то йдовільнапам'ятьособливезначеннямають длянавчально-пізнавальноїактивності.Відомо, щомимовільно мизапам'ятовуємо багато йнадовго.Іноді попри всі життя, інші ж, що наммаєважливезначення, щовикликає в насінтерес йемоції,активнурозумову роботу [48].Протеголовний акцент ворганізаціїпізнавальноїдіяльності винен бутизроблений нарозвитокмисленняучнів.Пам'ятьучнів виннарозвиватися разом ізмисленням,служитиосновою длярозвиткумислення.

>Якщо длявчителярозвитокпам'ятістаєсамоціллю, тоценеминуче Веде дозубріння, колиучнізмушенізапам'ятовуватинеосмисленізнання,великукількістьфактів. У цьомувипадкузнання неможуть статіінструментомдій, статіджереломактивноїдіяльностіучнів .Мисленнялежить восновіпізнання. Усвоємужиттікоженіндивідстикається ізновиминевідомимивластивостямипредметів.Попередніх знаньвиявляється мало для їхньогопізнання. 1 вцібезкрайніглибининевідомогоспрямованомислення, якуєголовним компонентомнавчально-пізнавальноїдіяльності.

>Протебудь-яке,навітьнайбільшрозвинуте,мисленнязавждизберігаєзв'язок ізчуттєвимпізнання,тобто ізвідчуттями,сприйманнями йуявленнями. Черезвідчуття йсприйманнямисленнябезпосередньозв'язане іззовнішнімсвітом йє йоговідображення.

Тачуттєва картина світу, якоїщоденнодаютьнашівідчуття йсприймання,необхідна, але йнедостатня для йогоглибокого,всебічногопізнання. Уційчуттєвійкартині, Якабезпосередньоспостерігається нами вдійсності,майже нерозчленованіскладнівзаємодіїрізнихпредметів,подій,явищ й т.п., їхнього причин йнаслідків,взаємопереходів як одного. Ос-кільки вмежах лишечуттєвогопізнаннянеможливо докінцярозчленуватитакийзагальний,сумарнийбезпосереднійефектвзаємодіїсуб'єкта ізоб'єктом,якийпізнається,необхіднийперехід відвідчуттів йсприймань домислення. Упроцесімисленнявідбувається далі,глибшепізнаннязовнішнього світу, щовідображається нанавчально -пізнавальноїактивності [48, з 322 - 324].

Таким чином,мисленняпочинається там, девиявляється уженедостатнім чинавітьбезсильнимчуттєвепізнання.Мисленняпродовжує йрозвиваєпізнавальну роботувідчуттів,сприймань йуявлень,виходячи далеко за їхнімежі. Зарахунок цогопроявляєтьсявищийрівеньнавчально-пізнавальноїактивності -творчийрівень.

>Людськемислення - на бі формах воно та невідбувалося -неможливе безмовлення.Будь-яка думкавиникає йрозвивається внерозривному зв'язку із мовою.Чимглибше йґрунтовніше продумана та чиінша думка, тімчіткіше йясніше вонавиражається за тими словами, вусній таписемніймові. Інавпаки,чим понадудосконалюється,відшліфовуєтьсясловеснеформулюванняякоїсь думи, тімчіткішою йзрозумілішоюстає сама думка.Формулюючи своїроздумивголос дляінших, людинаводночасформулює їхні й для собі.Такеформулювання,закріплення йфіксація думи за тими словамиозначаєчленування думи,допомагаєзатримуватиувагу нарізних моментах йчастинахсвоєї думи йсприяєглибшомурозумінню.Дякуючи цьому,стаєможливимрозгорнуте,послідовне,систематичнесудження,тобточітке йправильнезіставлення один із одним всіхосновних думок, щовиникли впроцесімислення. Велику роль у цьомупроцесіможе матір й так кликанавнутрішня мова:розв'язуючи завдання, людинаміркує невголос, а про собі,якбирозмовляючи із собою. Таким чином,людськемисленнянерозривнозв'язане ізмовленням [45].

>Наступноювнутрішньоюумовоюстановлення йрозвиткунавчально-пізнавальноїактивностіємотивація нанавчально-пізнавальну діяльність.Діяльністьзумовленапотребамиособистості.Якщо немаєпотреби, немає йдіяльності.

>Проте потреба -це лишепередумовадіяльності,готовність додіяльності, але й у нассобі вонще ненадаєдіяльностіпевноїспрямованості.Останнявикликається предметом, щовідповідаєпотребам,тобто мотивом.Особливоюрисою мотиваціює така його характеристика, якусвідомленість.Спонуканняможе бутиусвідомленим йнеусвідомленим.Мотиви ж -цеусвідомленіспонукання, котрієвластивістюособистості.Наступноюважливоюхарактеристикою мотивацію (>крімпредметності йусвідомленості), Якадопомагаєзрозуміти,яким чиномпроцесимотиваціїздійснюютьрегуляціюдіяльності,єзахопленість.Самецявластивість мотиваціюпояснює,чому потреба зрізноманітностіоточуючих наспредметів «>вибираєсаме тієї, а чи неінший».

Джерелобажаннявчитися - в самомухарактерідитячоїрозумової роботи, вемоційномузабарвленні думи, вінтелектуальнихпереживаннях.Найбільшприйнятимизасобамипостійно підгримуватибажаннявчитисяє системанавчальних зайняти, Якавиховуєзвичку досамостійногомислення.Будь-яка діяльністьпротікає болееефективно йдає болееякіснірезультати,якщо вособистостієсильні,яскравімотиви, котрівикликаютьбажаннядіяти ізповноювіддачею сил,долатитруднощі,настирливопросуватися донакресленої мети. Усіцемаєпряме ставлення донавчальноїдіяльності, котрапротікає болееуспішно,якщо вучнівсформованепозитивнеставлення доучіння,пізнавальнийінтерес, потреба взнаннях,уміннях,навичках,якщо у якихвихованепочуттяобов'язку,відповідальності,іншімотивиучіння, котріспонукають донавчально-пізнавальноїдіяльності.

>Мотививзагаліздійснюютьсязалежно відсоціальних установок особини, котрі на свійчергувизначаютьсясоціально-політичним,економічним,духовним станомсуспільства.Надтодійовим чинником,якийсприяєформуванню вучнівпотреби вучінні йспонукає їхнінавчально-пізнавальнуактивність,єособистість вчителя, йогоерудиція ймайстерністьвикладання. Колівчительдосконало йглибоковолодієнаукою, впроцесінавчанняоперуєцікавими деталями й фактами,вінвражаєучнів своїм світоглядом,захоплює їхньогосвоєюосвіченістю. У цьомувипадкуспрацьовуємеханізмнаслідування й вучніввиникаєвнутрішнєпрагнення доучіння.Повага довчителясприяєзміцненню вучнівпочуттявласноїгідності,появідоброзичливості довчителя, щозвичайно,спонукається його предметом.Вимогливість такоговчителядозволяєпереживатинедоліки всвоємунавчанні йповедінці (>внутрішнясуперечність) йвикликаєпрагнення до їхньогоподолання.Якщо жміж учителем йучнемскладаютьсянегативнівідносини,ценадтонегативнепозначається напізнавальнійдіяльностіостаннього.ПрофесорМ.Єфремоввідзначає, що вподібнихвипадках зразу жвступає з законгальмуваннянавчальноїактивності.Інодівнутрішніми мотиваминавчально-пізнавальноїактивностівиступаютьпочуттяобов'язку,відповідальності передбатьками. Коліміждітьми йбатькамискладаютьсядобрістосунки йдітибачатьчесну,сумліннупрацюбатьків,якими смердотігордяться й якіповажають, вонивиникаєпочуттягордості,прагнення непідвести їхні, неосоромитись їх,виправдати їхнідовір'я чиреабілітувати собі уїхніх очах.

Миохарактеризуваливнутрішніпсихолого-педагогічніумовистановлення йрозвиткунавчально-пізнавальноїактивності, котрівиникають узалежності відзовнішніх умів й котрівиступаютьїї стимулами.

УдослідженняхГ.Щукіноїстимулинавчальноїдіяльності, взалежності відджерелавиникнення,класифікуються таким чином:

1.Стимули,джерелом якіє процесдіяльності (>проблемність,практичніроботі,різніформисамостійної роботи).

2.Стимули,джерелом якієзмістдіяльності (новизнаматеріалу,ступіньскладностізмісту, йогопрактичнезначення).

3.Стимули,джерелом якієстосункиміж учителем йучнем [71, з 122- 184].

Наосновіаналізупсихолого-педагогічноїлітератури з тимидослідження намивизначено 4групистимулів.

1.Формуваннямотивівнавчально-пізнавальноїдіяльності.

2.Змістнавчальногоматеріалу.

3.Організаціянавчальноїдіяльності.

4. Характерміжособистісногоспілкування в контактномупервинномуколективі.

>Формуваннямотивівнавчально-пізнавальноїдіяльності -цестворення вшколі умів дляпроявувнутрішніхспонукань (>мотивів,цілей,емоцій) допізнання нового,усвідомлення їхньогоучнем йдальшогосаморозвитку нимсвоєїмотиваційноїсфери.Вчитель при цьому незаймаєпозицію холоднокровногоспостерігача за тім, якстихійнорозвивається йскладаєтьсямотиваційна сфераучнів, астимулюєїїрозвитоксистемоюпродуманихприйомів [36].

>Загальний шляхформуваннямотиваціїучінняполягає до того,щобсприятиперетвореннюнаявних вучня, щопочинаєвчитися, широкихспонукань взрілумотиваційну сферузістійкоюструктурою,тобто іздомінуванням йперевагою окремихмотивів йвибірковістю, щостворюєіндивідуальністьособистості [36, з 56].

>Аналізпсихолого-педагогічноїлітературидаєможливістьвстановити, щоформуванняпозитивнихмотивівнавчально-пізнавальноїдіяльностісприяютьзахопленістьвикладанням,досліди,парадоксальніфакти,незвичайна формаподачіматеріалу, щовикликаєздивування вучнів,емоційністьмовивчителя;пізнавальніігри,ситуаціїсуперечки йдискусії,аналізжиттєвихситуацій,розв'язаннясуспільного йособистогозначенняучіння йвикористаннянабутих ушколі знань умайбутньомужитті.

>Використовуючирізніприйомиформуваннямотиваціїучіння,вчителютребапам'ятати, щозовнішні,навітьсприятливі,умовироблятьвплив намотиваціюучіння небезпосередньо, а лише через призмувнутрішньогоставлення перед тим самогоучня. Томутребапередбачати системузасобів (>ситуацій,завдань,вправ),спрямованих наформування окремихаспектівцієївнутрішньоїпозиціїучня, йоговідкритого, активного,стійкого йусвідомленогоставлення додійвчителя.

>Роботавчителя прямоспрямована назміцнення тарозвитокмотиваційноїсфери йвключає у собітаківидивпливів:

-актуалізація вжезакладених вучняранішепозитивнихмотиваційних установок, котрітреба неруйнувати, азміцнити йпідтримати;

-створення умів дляпрояву новихмотиваційних установок (новихмотивів,цілей) йпояву ушколярів новихякостей (>стійкості,усвідомленості,дійовості йін.);

-корекціядефектнихмотиваційних установок, змінувнутрішньогоставленнядитини як донаявногорівнясвоїхможливостей, то й доперспективи їхньогорозвитку [36, з 56].

Таким чином,формуваннямотивівнавчально-пізнавальноїактивностівключаєкількаблоків. роботу із мотивами,ціляли,емоціями,навчально-пізнавальноюдіяльністю.Всередині шкірного ізблоків заактуалізації йкорекціїпопередніхмотивів,стимуляції новихмотивів йпояві вони новихякостей.

>Перейдемо дорозглядуіншого стимулунавчально-пізнавальноїактивності

-змістунавчальногоматеріалу.Навчаннястимулюєнавчально-пізнавальнуактивністьшколярівперш на своїмзмістом.Вінпо-різномузасвоюєтьсяучнями йвпливає наїхнійрозвиток взалежності від методунавчання, щовизначаєспосіб й характер їхнівзаємодій із учбовимматеріалом.Змістнавчанняпередбачаєрозвитоктворчогомислення,пізнавальноїпотреби,інтересу допошукушляхівпізнання,допитливості,умінняаналізувати,узагальнювати,виділятиголовне,самостійноробитивисновки,спостерігати,порівнювати, щозакладено основоюрозвиткупізнавальноїактивності, Якасприяєформуванню вучнівзагальнопізнавальнихінтересіввзагалі.Поряд ізтеоретичнимизнаннями взмістнавчальногоматеріалувходятьуміння йнавички, котрівимагають відучнівпізнавальноїдіяльності,репродуктивної,творчої,логічногопланування й т.д.

>Уміння якскладнікомплексні діїформуються под годинузалученняучнів довиконаннятворчихзавдань.Підбираючи заподіяння до уроку,продумуючи план роботи ізучнями,вчитель винензвернутиувагу навироблення вучнівуміньпрацювати надумовоюзадачі,виділятиголовне,аналізувати,порівнювати,синтезувати,узагальнювати.Лише за таких умів можнанадіятись нарезультативністьнавчально-пізнавальноїактивності.

>Кращихрезультатів устимулюваннінавчально-пізнавальноїактивності можнадосягти,якщо основоюпокластипоступовеускладненнязавданьвідповідно допізнавальнийможливостей шкірногоучня.

>Змістнавчальногоматеріалудаєможливістьсформуватищетакийневід'ємний компонентнавчально-пізнавальноїактивності, якуміння самоконтролю.Вінполягає увстановленніступенязасвоєннянавчальногоматеріалу, вуміннісамостійнознаходитидопущеніпомилки,неточності,визначатиспособиусуненнявиявлених прогалин.

>Оцінкаправильностісвоїхдій,корегування,внесення необходимих поправокспонукаєучня дологічногомислення,аналізу. З самоконтролемпов'язанеформування такихособистихякостейучня, яквимогливість йсамокритичність,умінняконтролювати свої дії,вчинки,передбачити їхнінаслідки.Вмілевикористаннявчителемзмістунавчальногоматеріалудаєзмогунавчитиучнівконтролювати свої дії, критично їхньогооцінювати, щознайдесвоєвідображення наїхнійнавчально-пізнавальнійактивності.

>Навчаннявпливає настимулюваннянавчально-пізнавальноїактивності йсвоєюорганізацією.

Утеорії йпрактиці школи особливоактуальні думиЛ.В.Виготського про ті, що правильноорганізованенавчання принаявностінадтоскладнихвзаємовідносинміжнавчанням тарозвиткоммаєйтипопередунього й бутиджереломрозвитку.Йогопсихологічні подивисяуспішнорозвивалитаківчені-педагоги і психологи, якВ.Ананьєв, П.Гальперїн, У.Давидов, Л.Занков, А. Кабанова –Міллер, Про. Киричук, А.Леонтьєв, М.Тализінатаін.

Увирішенніданоїпроблемиефективнимзасобомстимулюваннянавчально-пізнавальноїдіяльностієпроблемненавчання йсамостійна робота.Виділеннясамецихспособівстимулювання, якосновних,пов'язано із тім, щопроблемністьлежить восновіпізнавальноїактивності, асамостійна роботаєформоюреалізації проблемногонавчання,отже,істотнимиознакамипізнавальноїактивностіє,по-перше,високаінтелектуальнаорієнтовнареакція назмістматеріалу,якийвивчається, наосновіпізнавальноїпотреби, щоз'явилася, й,по-друге,виконанняучнями рядупослідовних йвзаємозв'язанихпізнавальнихдій (чи тосамостійно, чи товслід задіямивчителя),спрямованих надосягненняпевногопізнавального результату.

>Пізнавальна проблемаможе бутирозв'язанаучнем ізрізнимступенемсамостійностіучнів й нарізнихрівняхпізнавальноїактивності.Найнижчийступіньпізнавальноїсамостійностіучнів якщо до тоговипадку, коливчитель самповідомляєновівідомості,розв'язуючи тім самимпоставленупізнавальну проблему. Без такого шляху ушкільнійпрактицінеможливообійтися.По-перше, бо незавждинавчальнийматеріалдозволяєорганізуватисамостійнийпошукучнів,по-друге, бо увідведені рядкинавчаннянеможливо пройти весьісторичний шляхпошуку істини,якимішлолюдство.Проте увчителязавждиєможливістьвикористатирізніприйоми, котрі бзабезпечилипізнавальну діяльністьучнів упроцесі йогорозповіді.Вона,перш на,пов'язана ізцільовоюустановкою;усвідомленням метипошуку;визначенняшляхівпошуку;встановлення головного,істотного взмісті. Упроцесірозповідівчителяучніодержують заподіяння:виділитиголовну думку,зробитисамостійноузагальнення,порівняти,зіставити йін.

>Інший шлях -це показзразкарозв'язуванняпроблеми. Учительміркує, ставити запитання,дає самвідповіді,тобтопоказує, як є тією проблемоюрозв'язується.

>Іншимстержневимзасобомстимулюваннянавчально-пізнавальноїактивностієсамостійна робота.ЩеК.Ушинський мовивши, що «>самостійність» головиучнястановитьєдиноміцну основубудь-якогоплідногоучіння"

[64, з 226].Єдиноговизначеннясамостійної роботи немає.Проте впрактицінавчаннянайчастішевикористовуєтьсявизначенняБ.Єсипова,бо вньомузакладенівказівкивчителя про ті, як

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація