Реферати українською » Педагогика » Стілі керівніцтва в навчально закладах


Реферат Стілі керівніцтва в навчально закладах

>Зміст

>Вступ

1.Поняттястилівуправління

2.Основніуправлінськіфункції тавимоги до їхнівиконання

3.Вплив стилюкерівництва нанавчальнумотиваціюпідлітків

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>Управлінськемислення йзасобивпливукерівника нарезультатидіяльностінавчального заставі,організаціїзмінюються в напрямку відодновимірного добагатовимірного стилюуправління.Однією ізпершихпраць, у якідосліджувалисьстилікерівництва, бувпраця КуртаЛевіна ">Експериментальнийпідхід довивченняавтократії тадемократії",опублікована в 1938 р.Під стилемкерівництварозумієтьсясукупністьнайбільш частозастосовуванихпринципів йметодівуправління. Цезвична манераповедінкикерівника ізпідлеглими,котравиражається до того,якими способамикерівник,виконуючи своїфункції,спонукаєколектив доініціативного ітворчоговиконанняпокладених наньогозавдань, якконтролює діяльністьпідлеглих.

Стиль й методкерівництваспіввідносяться як форма тасутністьявищ. Стильєформоюреалізаціїметодівкерівництва, якої менеджервибираєвідповідно до йогоособистих,суб'єктивно-психологічних характеристик.

>Кожний метод длясвоєїреалізаціїпотребуєособистості ізконкретнимирисами, котрівизначаютьсутністьлюдини яккерівника. Методуправління болеерухливий йчутливий до нових потреб у сферіуправлінськихвідносин, ніж стилькерівництва.Керівник зпритаманнимлишейому стилемкерівництва всвоїйдіяльностіможевикористовуватирізніметодиуправління. Усвоїйоснові стильоб'єктивний, але йвінформуєтьсязавдякиіндивідуальнимвластивостямособистостікерівника.

Стилькерівництва —явищесутоіндивідуальне, бовінвизначаєтьсяспецифічними характеристикамиконкретноїособистості,відображаєособливості роботи із людьми татехнологіюприйняттярішеньсамецієюособистістю. Отже, стилькерівництварегламентуєтьсяособистимирисамикерівника, менеджера. Упроцесітрудовоїдіяльностіформуєтьсявиключноіндивідуальний типкерівника, діїякогоповторити докладно практичнонеможливо.

Устиліуправліннязавждивиявляютьсясуперечностіміжнакопиченимизнаннями,раціональними принципами та методамиуправління йступенемоволодіння ними;міроюоволодіннятеорією тапрактикою конкретного стилю роботи;співвідношеннямособистого,колективного йсуспільного усвідомостікерівника; думками й словами; словом йсправою;адекватнимивимогами доінших й до собі уаналогічнихситуаціях.

Стильдіяльностікерівникабезпосередньопов'язаний зраціональноюорганізацією йогоособистої роботи, у томучислі:плануванням йрозподіломробочого години;уміннямпроводитинаради, переговори,бесіди;використаннямінформації йтехнічнихзасобів;постійнимпідвищеннямділовоїкваліфікації;уміннямпроводитивільний годину йвідпочивати.

>Якщопроаналізуватирізні подивися на стиль, що врізнічасивисувалисярізнимифахівцямисфериуправління,неважкопереконатися втермінологічнійнеузгодженості їхні,хоча вбільшостівипадків мовайде проодне і тісаме.Частішевсьоговиділяютьавторитарний,демократичний,ліберальний тазмішанийстилікерівництва


1. >Поняттястилівуправління

 

>Ефективність такомфортністьділовогоспілкування вгрупі взначніймірізалежить відїїкерівника,точніше - відобраного ним стилюкерівництва. Стильвзагалієпроява тавираженняіндивідуальностікерівника,він “>підбирається” якособистий гардероб:щоб було бзручно тавідповідноситуації. Алі ті, щозручно тазвично длякерівника,зовсім необов’язковоє таким для йогопідлеглих. Вісь тут - наперехрестівзаємнихвимог таочікуванькерівників тапідлеглихвиникають численніпсихологічніпроблеми, котріздатнісуттєвоперешкодитиділовомуспілкуванню тазнизитиефективністькерівництва.Навчитисярозуміти їхнього природу тазаздалегідьприйматинеобхідніміри увиглядікорекції стилюкерівництва – завдання непроста, але йцілкомвирішуєма, особливоякщоприслуховуватись дорекомендаційсоціальної тауправлінськоїпсихології.

Стилькерівництва - >цесукупністьметодіввпливу напідлеглих, котрівикористовуєкерівник, атакож форма (манера, характер тощо)виконанняцихметодів.

>Самоюпопулярноюзалишається йдосікласичнатипологіяіндивідуальнихстилівкерівництва,розробленаще в30-ті роктанімецьким психологом КуртомЛевіним (1890 – 1947). Унійвиділяються трипровідних стилюкерівництва:

1.авторитарний;

2.демократичний;

3.нейтральний (>ліберальний,анархічний, стильпопускання).

>Пізнішеамеріканці (К.Левінемігрував США)замінилитермін “нейтральний” на “ліберальний”.Крім того,досить часто тих ж самстиліозначалися як “>директивний”, “>колегіальний”, та “ стильпопускання”.

>Авторитарний стиль.

>Авторитарному стилюпритаманніодноосібнийспосібприйняттяуправлінськихрішень,жорсткий тасуворий контролькерівника завиконаннямзавдань,очікуваннябеззаперечної скоризісторонипідлеглих,перевагарепресивним методамвпливу навиконавців,мінімальнеінформуванняспівробітників прозагальний стансправ ворганізації.Керівник,якийдодержується цого стилю, як правило,впевнений вбеззаперечнійперевазісвоєїкомпетенції,досвіду таздібностейдосягатибажанихцілей упорівнянні ізпідлеглими.Звідси –прагненнявирішувати усіпроблеми за своїмбажанням, якузовнішнєпроявляється утоні наказу,жорсткості, а годиною йгрубості под годинуспілкування,нетерпінні до критики тощо.Вибір авторитарного стилю яснопоказує, щокерівникорієнтованийвиключно навиробничізадачі.Особистісніпроблемипрацівників його малоцікавлять.

>Демократичний стиль.

>Демократичний стилькерівництва,навпаки,характеризуєтьсявизнаннямнеобхідностіколегіальнихспособівприйняттярішень. У цьомувипадкудоситьприродньо-регулярніобговореннявиробничих проблем,врахування думок таініціативспівробітників,розподіл роботи вумовахповноївідкритості таінформованостіпрацівників.Демократичний стилькерівництвамає наувазітакожширокеделегуванняповноважень,помірний контролю надвиконаннямзавдань (ставка на самоконтрольвиконавців),наданняперевагизаохочувальнимзасобамвпливу.

>Керівника такого стилювідрізняють, як правило,рівний тон под годинуспілкування,доброзичливість,відкритість,терплячість до критики.Вважається, що даний стилькерівництваорієнтований впершучергу налюдину,працівника,розкриттятворчихможливостейякого й приводити укінцевомурезультаті довисокихвиробничихпоказників.

>Нейтральний стиль.

>Цей стилькерівництва,якийназиваютьтакож стилемпопускання, посутіозначаєнаданняможливостісправамйтисамопливом.Уникненнякерівників відприйняттястратегічноважливихрішеньсупроводжується при цьомувідсутністючіткості урозподілізавдань, прав таобов’язківспівробітників,незначним контролемпідлеглих,використаннямколективного способуприйняттярішень дляухилення відвідповідальності.Керівник в цьомувипадкуоднаковобайдужий як до потреб персоналу, то й до критики у свою адресою. Хочазазвичайбуваєпривітний татактовний приспілкуванні,уникає якпозитивних, то йнегативнихоцінокспівробітників.

КуртЛевінщеназивавцей стиль >анархічним, бо йогонеодмінніумови – практичноповна свободавиконавців придоситьслабкомууправлінськомувпливі.

>Важливішірозпізнавальніриситрьохназванихкласичних стилівкерівництва булизведенідослідницькоюгрупою До.Левіна втаблицю:


>Характернірисикласичних стилівкерівництва

>Критерій

>Авторитарний

>Демократичний

>Попускання

1.  

Постановкацілей

>Цілівизначаєкерівник >Цілі – результатгруповогорішення запідтримкоюкерівника >Повна свобода дляприйняттяіндивідуальних тагруповихрішень,мінімальна долякерівника
2.  
>Розподілзавдань
>Всі заподіяннянадаєкерівник, при цьомуспівробітник незнає, яку заподіяннявінотримає внаступний раз >Встановлюєпевний порядокрозподілуробіт. Узалежності відпобажаньспівробітникакерівникможенадаватипораду тапропонуватиінше заподіяння. >Керівникнадаєнеобхідніматеріали та запроханнямспівробітниканадаєін-формацію.
3.  

>Оцінка роботи

>Керівникособистонагороджує танаказуєпрацівників, але й сам у трудовомупроцесіучасті неприймає. >Керівникпрагневикористовуватиоб’єктивнікритерії критики та похвали,намагаєтьсябезпосередньоприймати доля вроботігрупи. >Керівникнадаєокреміспонтаннікоментарі,регулювання таоцінкагрупової роботивідсутні.
4.  

>Трудова атмосфера

>Високанапруга,ворожнеча Вільна,дружня атмосфера Атмосферасвавілля окремихспівробітників
5.  

>Груповазгуртованість

>Покорне,беззаперечнепідкорення >Високагруповазгуртованість,низькатекучість >Низькагруповазгуртованість
6.  

>Інтерес дозавдань, котрівиконуються

>Низький >Високий >Мінімальний
7.  

>Інтенсивність (>якість) роботи

>Високаінтенсивність >Високаоригінальністьрезультатів
8.  

>Готовність до роботи

Привідсутностікерівникаперерва уроботі Привідсутностікерівникапродовження роботи >Перерви уроботі забажанням
9.  
>Мотивація роботи
>Мінімальна >Високамотивація шкірногопрацівника тагрупи вцілому >Мінімальна

 


Таким чином,різницятрьохкласичнихстилівкерівництва вдостатніймірі явна.Який ж із нихнайбільшефективний?

як не чудово, але ймайже запіввікудослідженьстилівкерівництва однозначногозв’язкуміжефективністю роботигрупи та тім чиіншим стилемкерівництва невиявлено: йдемократичний, йавторитарнийстилінадаютьприблизнорівніпоказникипродуктивності. Упідсумкуз’явився так звань >ситуаційнийпідхід: немаєуправлінськихрішень,придатних на усівипадки життя; всезалежить відконкретноїситуації, Якавизначається у своючергубезліччю самихрізнихфакторів.Набірфакторів йстворюєнеповторнуситуаціюдіяльностігрупи, котранемов бізадаєпевніриси стилюкерівництва.

>Авторитарний стилькерівництвадоситьдоречний принаявності украйніймірі двох умів:

> тогопотребуєситуація;

> персоналдобровільно таохочепогоджується наавторитарніметодикерівництва.

>Авторитарному стилюпритаманні йзначні >позитивніякості:

>забезпечуєчіткість таоперативністьуправління;

>створюєвидимуєдністьуправлінськихдій длядосягненнянаміченихцілей;

>мінімізує годинуприйняттярішень, вмалихорганізаціяхзабезпечуєшвидкуреакцію назмінузовнішніх умів;

> непотребує окремихматеріальнихвитрат;

>Явними >вадами цого стилює:

>стриманняініціативи,творчогопотенціалувиконавців;

>відсутністьдійовихстимулів роботи;

>громіздка система контролю;

>невисокезадоволеннявиконавцівсвоєюпрацею;

>високаступіньзалежності роботигрупи відпостійноговольовогопресингукерівника тощо.

>Подолатицінедолікидозволяютьекономічні тасоціально-психологічніметодиуправління,притаманні демократичному стилюкерівництва.Цей стильдозволяє:

>стимулюватипроявуініціативи,розкриватитворчийпотенціалвиконавців;

>успішнішевирішуватиінноваційні,нестандартнізадачі;

>ефективнішевикористовуватиматеріально-договірністимули роботи;

>піднятизадоволеннявиконавцівсвоєюпрацею;

>створитисприятливийпсихологічнийклімат вколективі тощо.

Однакдемократичний стилькерівництвавикористовується не було за всімаумовами. як правило,вінуспішноспрацьовує занаступнимиумовами:

>стабільномуколективі;

>високійкваліфікаціїпрацівників;

>наявностіактивних,ініціативнихпрацівників, котрі нестандартномислять тадіють;

>можливостіздійсненнявагомихматеріальнихвитрат.

Такого родуумови далеко ще незавждиіснують, доти жцесамеумови, котріроблятьзастосування демократичного стилюлишеможливим.Перетворитицюможливість удійсність – заподіяння не із легких.

2.Основніуправлінськіфункції тавимоги до їхньоговиконання

>Державнеуправління –це виддіяльності держави, щополягає уздійсненні неюуправлінського,тобтоорганізуючого,впливу на тихсфери йгалузісуспільного життя, котрівимагаютьпевноговтручання держави шляхомвикористанняповноваженьвиконавчої влади.

>Всіможливітонкощі йособливості роботиуправлінця вбудь-якій сферілюдськоїактивності неможуть бутизведені йвивчені вякійсьоднійуніверсальнійдисципліні. Однакіснує така сферанакопичення йрозвиткулюдських знань ізпитаньуправління, Якаодночасноє йдужеспецифічною длякожноїокремої особини йуніверсальною дляпевногозагалу людей,ім’яяким –управлінці.Специфічністьполягає до того, щобудь-яка особаволодієнеповторним,притаманним лишеїй набором рис, характеристик,вмінь,навиків,кваліфікацій йдосвіду, ауніверсальність – до того, щоіснуютьпевні,перевіреніроками й результатамиметоди таприйоми,підходи йалгоритми,процедури йстереотипи,засвоєння тавикористання якібудь-ким ізуправлінцівсприятимепідвищеннюефективності тарезультативностіповсякденноговиконання нимуправлінськихфункцій.

Мистецтвоорганізаціїуправлінськоїдіяльності (>управлінський менеджмент) –цемистецтвовпливу на людей й через людей наіншіресурсиорганізації ізметоюефективного й результативногодосягненнявстановленихцілей.

>Самевплив на людейє одним зголовнихінструментівуправлінця приреалізації нимнаступнихчотирьохуправлінськихфункцій:

-Планування (>прогнозування,планування) –вибірмайбутнього напрямідіяльностіорганізаціїзагалом таїї окремихпідрозділівзокрема,встановленнязапланованихцілей йрезультатів, атакожприйняттярішень прошляхи їхнідосягнення наосновізбирання тааналізунеобхідної для цогоінформації.

-Організація чиорганізовування (організація,координація,регулювання) –прийняттярішень пронеобхідні дії, котріприведуть додосягненнявстановлених впроцесіплануванняцілей, атакож про забезпеченняцихдій всіма видами необходимихресурсів (>людських,фінансових,фізичних йсировинних).

-Мотивація чимотивування – процесформування у межахорганізації комплексу необходимихмотивів ймотиваторів,ініціювання дії яківідповіднимивпливамизісторонисистемиуправління,внутрішньогосередовища чизовнішньогооточенняорганізаціїперетворюєостанні увольові дії таробочуповедінку персоналуорганізації іздосягненнявстановленихцілей.

- Контроль чиконтролювання (>облік,аналіз, контроль) – процеспорівнянняфактичнодосягнутихрезультатівдіяльності іззапланованимипоказниками тавироблення йреалізація (увипадкунеобхідності)коректувальнихзаходів ізметою забезпеченнядосягненняцихпоказників.

>Звідсивипливаютьосновніфункціїкерівника:

>ПЛАНУВАННЯ –це процес, задопомогоюякого мивирішуємо, чого ж михочемодосягнути вмайбутньому й як мицехочемозробити.Вінвимагає відкерівниканаступнихвмінь:

-прогнозування;

-визначення мети;

-планування години;

-планування бюджету;

-визначенняпослідовностідій.

>ОРГАНІЗАЦІЯ –це процес, задопомогоюякого мивиділяєморесурси длядосягненнязапланованого, мирозробляємографік роботи,визначаємовідповідальних за роботу й т. буд. Для йогореалізаціїпотрібнівміння:

-визначенняструктури роботи –розподілзавдань;

-підбір людей;

-делегуваннязавдань.

>ЛІДЕРСТВО –це процес, задопомогоюякого мирозвиваємо ймотивуємо людей,підштовхуємо доуспіху,ведемо за собою. Тутнеможливообійтися без:

-узагальнення;

-захоплення своїм прикладомінших;

-мотивування людей;

-оцінкавиконання роботи;

-навчання танаставництво.

КОНТРОЛЬ –це процес,якийдопомагає намрозуміти, наякомуетапізнаходитьсявиконання заподіяння.Вінвимагає:

-визначеннястандартів таякості роботи;

-коректуванняпомилок;

-оцінкипрогресувиконаннязавдань увідповідності зграфіком.

>Ефективне йрезультативневиконанняуправлінськихфункційвимагає від особиниволодінняпевнимизнаннями йнавиками, котрі внайбільшузагальненомувигляді можнасформулювати якпевнийпереліккваліфікаційнихвимог:

-концептуальні –здатністьлогічним чиномзбирати,концентрувати,аналізувати таінтерпретуватинеобхіднуінформацію;

-людськістосунки –здатністьрозумітиінших людей таефективновзаємодіяти із ними;

-адміністративні –здатністьформувати йвиконуватипевнимупорядкованим методомпроцедури йпроцесиперетворенняуправлінськихрішень врезультати;

-фахові –наявністьпевних знань йздатністьефективновиконуватиспецифічніпроцеси йвимоги, котрівластивітій чиіншійпрофесії,посаді таорганізації.

>Які жосновнізнання,вміння танавикиможуть бутирекомендованіуправлінцю дляосвоєння йвикористання внамаганніпостійноудосконалювати яквласну роботу, то й роботу колективу,який нимочолюється?

Упершучергуслідвиділитидвігрупи таких знань:

-знання,спрямовані наудосконалення свогоспілкування впроцесі роботи із людьмивнутрішньогосередовищаВашоїорганізації (>підлеглими,колегами,зверхниками), із людьмизовнішньогооточення (>споживачами Вашихпослуг йпостачальниками необходимихВашійорганізаціїпослуг,обладнання чиматеріалів), атакожефективноговпливу ними;

-знання,спрямовані наліквідаціюособистихнедоліків,розвитку таудосконаленняволодінняпевнимивміннями йнавикамиефективногоорганізовуванняособистоїдіяльності у межахорганізації.

Допершоїгрупислідвіднестинаступнівміння йнавики:

-підбірпрацівників йствореннявласноїкоманди;

-делегуванняповноважень;

-спілкування із людьми йнаданняїмпорад;

-розв’язуванняконфліктів;

-організовування йпроведеннянарад,зборів;

-підготовкавиступів.

Друга групавключаєтаківміння танавики:

-встановленняцілей тавибірпріоритетів;

-раціональнеуправліннявласним й чужим годиною;

-виробленняуправлінськихрішень;

- робота із документами;

-володінняоргтехнікою таін.

>Звичайно,переліченимивищенавиками тавмінняминеобхіднийбудь-якомууправлінцюперелік далеко ще невичерпується.Адже життяпродовжується йкожен деньформує й приноситиновівимоги до йогоактивнихучасників.

3.Вплив стилюкерівництва нанавчальнумотиваціюпідлітків

>Постійнийпсихологічний контакт іздитиною -цеуніверсальнавимога довиховання, Якаоднаковоюміроюможе бути рекомендованаробітникамнавчально-виховнихзакладів, на форумі нашу думку,такий контактнеобхідний увихованнікожноїдитини вбудь-якомувіці.

Проблемаконструктивнихстилівспілкування йкерівництваявляєтьсяактуальноюпроблемою длясучаснихдосліджень.Дослідження вобластіпедагогічноїпсихологіїпоказують, щозначначастинапедагогічнихтруднощівобумовлена не скількинедолікаминаукової йметодичноїпідготовкивикладачів, стількидеформацієюсферипрофесійно -педагогічногоспілкування йкерівництва.

>Педагогічнеспілкування,засноване насуб'єкт -суб'єктнихвідношеннях,виявляється вспівробітництві, щоздійснюється ватмосфері творчости йсприяєгуманізаціїнавчання.

Урезультатідослідження ізвиявлення стилюкерівництва учителів буливизначенітакідомінуючістилі:демократичний - у 38%,авторитарний - у 32,4%.Виявлено, що стилькерівництвамаєбезпосереднійвплив нанавчальнумотивацію. При демократичномустилікерівництва упідлітківпереважаєвисокий мотивдосягнення усполученні із мотивомуникненняневдач (37,96%).

При авторитарногостиліпереважаєнизьканавчальнамотивація й уцихпідлітківнесформований мотивдосягнення. Якбипрагнення доуспіху внавчальнійдіяльності такихпідлітків булиситуативними,малопередбачуваними,детермінованимикороткочасною,поверховоюзацікавленістю до окремихпредметів.Міжсамооцінкою йпізнавальним мотивомвиявлена позитивно значущою залежність, щоозначає,чимвищепізнавальний мотив ушколярів, тімвище йогосамооцінка.Відповідно при демократичномустилікерівництвавиявленовисокийпізнавальний мотив. Таким чином, можнастверджувати, щодемократичний стильсприяєформуваннювисокоїсамооцінки. Укласах здомінуванням авторитарного стилю упідлітківспостерігаєтьсявисокийрівеньзагальноїтривожності,власнеоціночної,шкільної таміжособистісної. Упідлітківтакожвизначенонезначнезниження настрою у 40%випробуваних,значнезниження настрою у 55% та у 5% -глибокезниження настрою.Даним респондентамвластиво придушень стан,низькасамооцінка.


>Висновки

>Метоюуправлінняєідеальний образбажаного,можливого йнеобхідного стануоб‘єкту,відносноякогоформулюється позначка.Управлінняпедагогічнимипрацівниками –цеспецифічнафункціяуправлінськоїдіяльності,головнимоб‘єктомякоїє люди, щовходять впевнісоціальнігрупи,трудовіколективи. яксуб‘єктуправліннявиступаютькерівники йспеціалісти, котрівиконуютьфункціїуправліннястосовносвоїхпідлеглих.Управлінняпедагогічним персоналомнавчального заставі –цецілеспрямована діяльністькерівного складу нарозробкуконцепції,стратегійкадрової політики йметодівуправліннялюдськими ресурсами.Управлінняпедагогічнимипрацівникаминавчальнихзакладівґрунтується за принципами.

>Вивченням проблемуправлінняпедагогічним персоналом унавчальномузакладізаймалося великакількістьвчених.Педагогів,дослідників.Наприклад таких, як: М. Кондакова, Ю.Конаржевського, М.Сунцова, Т.Шамової,Акофа, А. Берга, Л.Берталанфі, До.Боудцінга, М.Вінера, У.Ешбі.

>Управлінська діяльністькерівниканавчального заставі – системадій, щомаєпевнуметодологічну,управлінськуконцепцію йспрямована навирішенняорганізаційних,педагогічних,соціальнихзавдань,пов‘язаних здосягненнямпозитивнихрезультатів упроцесіфункціонування йрозвиткуосвітнього заставі.Організовування –цефункціяуправління,сутністьякоїполягає увизначеннімісця йролі шкірного члена колективу вдосягненніпоставленої мети.

>Розвитоксистемиосвіти в УкраїнівизначаєтьсяДержавноюНаціональноюпрограмою „>Освіта (Україна XXIстоліття)”, законами України „Проосвіту”, „Прозагальнусереднюосвіту”, в які одним зосновнихзавданьєформуванняякісного кадровогопотенціалу,створення умів дляпостійногопідвищенняосвітньогорівняпедагогічнихпрацівників.Реалізаціяцихзавданьможлива заумовизмістовноїорганізаціїбезперервногонавчання, контролю таоцінюванняпедагогічнихпрацівників, позначкаякого –сприянняпостійномутворчомузростаннюпідвищеннюнауково-методичногорівня, йдосягнення наційосновізначноговдосконаленняпедагогічноїмайстерності.Керівник проводити контроль таоцінкупедагогічного персоналунавчального заставі.Завдякипедагогічномуаналізу вкожнійконкретнійситуаціїможутьсвоєчаснорозв’язуватисянайбільшефективні заподіяння, котріпостають передпедагогічнимколективом у йогоповсякденномужитті. У цьому іполягаєсмислуправління.


Списоквикористаноїлітератури

1. Трейсі Д. Менеджмент з погляду здоровогосмисла.-М.:Автор,1993

2. Джерело: Пугачов В.П. Керівництво персоналом організації.- М.:Аспект-Пресс,1999.-С.138-139

3. Маркова О.К., МатісТ.А., Орлов Г.Б. Формування мотивації вчення. - М.: Просвітництво, 1990. - 192 з.

4.Реан А. А. Психологічна енциклопедія. Психологія людини від народження на смерть - З- Петербург:Олма- Пресс, 2002.

5.Реан А.А.,КоломинскийЯ.Л. Соціальна педагогічна психологія. - СПб: 1999. -416с.


Схожі реферати:

Навігація