Реферати українською » Педагогика » Сім'я як основа розвитку особистості


Реферат Сім'я як основа розвитку особистості

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>ОГЛАВЛЕНИЕ

Запровадження

Глава 1. Сім'я як головний чинник формування особистості

1.1. Сім'я як головний чинник соціалізації

1.2. Виховання і батьківське вплив

1.3. Завдання виховання у ній

Глава 2. Умови успішності сімейного виховання

2.1 Принципи сімейного виховання

2.2 Умови успішного сімейного виховання

2.3 Поєднання виховання родинного і сус-пільного

Укладання

Література


Запровадження

З моменту, як дитина народився, і почав обживатися у світі, він почав навчатися. Навчаючись, дитина постійно виховується. Процес виховання спрямовано формування соціальних якостей особистості, створення і розширення кола її ставлення людини-спеціаліста до навколишнього світу – до суспільства, до людей, перед самим собою. Що ширшим, різноманітніший і - глибше система відносин особистості до різним сторонам життя, то багатша її власний духовний світ.

Отже, особистість формується у процесі активного взаємодії навколишнім світом, опановуючи соціальним досвідом, громадськими цінностями. За підсумками відображення людиною об'єктивних відносин відбувається формування внутрішніх позицій особистості, індивідуальних особливостей психічного складу, складається характер, інтелект, його ставлення до оточуючих і перед самим собою. Знаходячись у системі колективних і міжособистісних відносин, у процесі спільної прикладної діяльності, дитина стверджує себе, немов особистість серед іншим людям.

Ніхто не народжується світ із готовим характером, інтересами, схильностями, волею, певними здібностями. Всі ці властивості виробляються і формуються поступово, під час усього життя, з його й до зрілості.

Із самісінького народження людина потрапляє у суспільство. Першим оточуючим дитини світом, початковій одиницею суспільства є – сім'я, що й відбувається закладання основ особистості. Сім'я стала головним соціальним чинником, впливає на становлення особистості.

Дитина бачить сім'ю у ролі близьких людей тата й мами, бабусі та дідусі, братів і сестер. Залежно від складу сім'ї, від у ній до членів сім'ї та загалом до оточуючим людям людина дивиться поширювати на світ позитивно чи негативно, формує свої думки, будує свої відносини з оточуючими. Відносини у ній впливають також те, як людина опісля будуватиме свою кар'єру, яким шляхом вона піде. Саме сім'ї індивід отримує перший життєвий досвід, тому важливо у якій сім'ї виховується дитина: в благополучної чи неблагополучної.

Основна проблема, що виникає в дітей віком – проблема стосунків із батьками. Навіть у благополучних сім'ях виникає певна складність спілкування з дітьми шкільного віку. Причому складність збільшується ще й тому, що батьки часто вже не розуміють, що з дітьми старшого віку спілкування має будуватися інакше, ніж із маленькими. Не завжди батьки розрізняють, що треба забороняти, що слід дозволяти. Усе це може створити дуже непросту ситуацію.

Отже, людина народжується духовно завдяки спілкуватися з які вас оточують. Отже, яку величезну відповідальність накладає це сім'ю! Як багато чого зобов'язує! Який найтонший процес постійно йде поруч.

Ця робота присвячена проблемі сімейного виховання. Там буде показано розглянуті принципи виховання, залежність розвитку дитині та умовами виховання у ній, помилки сімейного виховання, й умови успішного виховання у ній.

Об'єктом справжньої роботи виступає сім'я.

Предмет дослідження – кошти та принципи сімейного виховання.

Мета цієї роботи – довести, що сім'я, як осередок суспільства, є базисної основою розвитку особи і головною умовою реалізації задатків і здібностей людини.

Завданнями даної праці є:

визначити саме поняття «сімейне виховання» та її роль формуванні дитині;

визначити методи лікування й принципи сімейного виховання на етапі;

визначити умови успішного сімейного виховання.

Аби вирішити завдань використали метод аналізу наукової літератури з темі дослідження.


Глава 1. Сім'я як головний чинник формування особистості

 

1.1. Сім'я як головний чинник соціалізації

 

Нині проблеми сім'ї та сімейного виховання придбали як ніколи актуальними. Ці у Росії соціальний та економічний кризи помітно погіршили демографічної ситуації. Сім'я, традиційно вельмишановний нашій країні соціальна інституція, значною мірою втратила свою цінність.

Але тепер важливість сім'ї поступово зростає: усвідомлюється її роль розвитку підростаючого покоління – ж у сім'ї в дитини формуються моделі майбутнього життя, тому залежить від батьків та інших близьких.

Над проблемою сімейного виховання працювали багато вчених. Актуальна проблема сім'ї та державі, суспільства, школи. На рівні на допомогу сім'ї створюються різні програми, наприклад, національний проект «Російська сім'я» щодо підтримки сім'ї, материнства та дитинства, 2008 рік оголошено «Роком сім'ї» у Росії. Ведучи мову про допомоги суспільства, можна навести для прикладу різні соціальні організації та громадські об'єднання, такі як служба соціального захисту, служба психологічної допомоги, муніципальні центри роботи з дітьми тощо.

Взаємодія зі школи і сім'ї у час залишається невирішеною проблемою,т.к. який завжди школа взаємодіє зі сім'єю у питаннях виховання. Це дуже велику проблему, адже навчання і шкільна життя тривають звичайно менш 8-9 років, і всі час здійснюється вплив школі дитини. Це вплив, безсумнівно, має бути, у поєднані із вихованням у ній. Тому така сильна потреба у об'єднанні зусиль зі школи і сім'ї у розвиток дітей.

Духовне багатство особистості, її погляди, потреби й інтереси, спрямованість й уміння великою мірою залежить від цього, за яких протікає їх формування у дитинстві й юнацькі роки. Виділяються три чинника, що впливають розвиток людини: спадковість, середовище й виховання. Розвиток – це які у людині послідовні закономірні зміни у психіці та її біологічної природі, він у більшою мірою залежить від спадковості. А в цій роботі використовується термін «формування» - зміни у розвитку особистості людини чи окремих його якостей, що відбувається під впливом окремих факторів. Формувати отже організовувати всю життєдіяльність людини, здійснювати виховання і навчання, впливати нею те щоб розвинути ту чи іншу якість.

Чинники, що впливають формування особистості діляться втричі групи: макрофактори,мезофактори імикрофактори. Домакрофакторам ставляться космос, планету, країну, суспільство і державу. По-друге групу входятьмезофактори: тип поселення (село, місто), етнокультурні й історичні умови. Середмикрофакторов виділяють сім'ю, школу і найближче оточення дитини. Попри використання терміна «мікро» – це найбільш значимий чинник на формування особистості.

З боку родини і на дитини виявляється цілеспрямоване вплив – виховання. Поняття «виховання» має дві основних значення: широке (соціальне) і вузьке (педагогічне). У широкому соціальному розумінні виховання сприймається як соціальне явище, функція суспільства, що полягає у підготовці підростаючого покоління до життя. А ще спрямовані зусилля всього соціального суспільний лад: сім'ї, дитсадка, школи, засобів, церкві та т. буд. Виховання у педагогічному сенсі – це спеціальноорганизуемий і керований процес, що сприяє розвитку особистості.

У цьому роботі розглядається сімейне виховання. Сім'я виступає і як соціальної осередки нашого суспільства та, до того ж час, як важливий чинник формування особистості.

Сім'я, з позиції соціологів, є малу соціальну групу, засновану на шлюбному союзі і кровному родинному зв'язку, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємної допомогою, моральної відповідальністю. Цей найдавніший інститут людського суспільства пройшов важкий шлях розвитку: від родоплемінних форм гуртожитки, до сучасних форм сімейних відносин.

Сім'я - складна багатофункціональна система, вона виконує ряд взаємозалежних функцій. Функція сім'ї – це спосіб прояви активності, життєдіяльності її. До функцій слід віднести: економічну,хозяйственно-битовую,рекреативную, чи психологічну, репродуктивну, виховну. СоціологА.Г.Харчев вважає репродуктивну функцію родини головної громадської функцією, основу якої лежить інстинктивне прагнення людини продовження свогорода[1]. Але роль сім'ї не зводиться на роль «біологічної» фабрики. Виконуючи цю функцію, сім'я є відповідальної за фізичне, психічне й інтелектуальне розвиток дитини, вона є своєрідним регулятором народжуваності.

Людина набуває цінність суспільству тільки тоді ми, коли стає особистістю, і становлення її вимагає цілеспрямованого,систематичного впливу. Саме сім'я з її постійних і природним характером впливу покликана формувати риси характеру, переконання, погляди, світоглядребенка[2]. Тому виділення виховної функції сім'ї як основний має громадський сенс.

До кожного людини сім'я виконує емоційну ірекреативную функції, які захищають людини від стресових і екстремальних ситуацій. Затишок і тепло оселі, реалізація людській потребі в довірчому і емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка - усе це дозволяє людині бути більш стійкою до місцевих умов сучасної неспокійної життя. Сутність і змістом економічної функції полягає у віданні як загального господарства, а й у економічну підтримку дітей та інших членів сім'ї у період їх непрацездатності.

1.2. Виховання і батьківське вплив

У рідному праці, як у кожному іншому, можливі й помилки, й сумніву, і тимчасові невдачі, поразки, які змінюються перемогами. Виховання у ній – сама життя, і наша поведінка і навіть почування про дітей складні, мінливі і суперечливі. До того ж батьки схожі один на одну немов аніскільки не схожі одного іншого діти. Взаємини із дитиною, як і і з кожним людиною, глибоко індивідуальні і неповторні.

Наприклад, якщо в усьому досконалі, знають пошук правильної відповіді про всяк питання, то цьому вони навряд чи зможуть здійснити найголовнішу батьківську завдання – виховати у дитини потреба до пошуку, пізнання нового.

Батьки становлять першу суспільне середовище дитини. Особистості батьків граютьсущественнейшую роль життя людини. Невипадково, що батькам, особливо до матері, ми подумки звертаємося у скрутну хвилину життя. Разом про те почуття,окрашивающие відносини дитину і батьків, це особливі почуття, які від інших емоційних зв'язків. Специфіка почуттів, виникаючих між дітьми батьками, визначається переважно тим, що турбота батьків необхідна підтримки самого життя дитини. А потреба у батьківській любові – воістину життєво необхідна потреба маленького людської істоти. Любов кожної дитини до своїх батьків безмежна, беззастережна, безмежна. Причому тоді як роки життя любов до батьків забезпечує власне життя і безпека, то мері дорослішання батьківська кохання більше виконує функцію підтримки та безпеки внутрішнього, емоційного і психологічного світу людини. Батьківська любов – джерело гарантія добробуту людини, підтримки тілесного й душевної здоров'я.

Саме тому першою і основним завданням батьків є створення в дитини впевненості, що його полюбляють скрізь і ним опікуються. Ніколи, ані за яких умовах дитини на повинен виникати сумнівів щодо батьківської любові. Найбільш природна та необхідна із усіх обов'язків батьків – це ставитися до дитини у віці любовно івнимательно[3].

І, тим щонайменше, підкреслення необхідність створення в дитини впевненості у батьківської любові диктується поруч обставин. Не дуже нечасті випадки, коли, подорослішавши, знімають із себе батьками.Расстаются в психологічному, душевному сенсі, коли втрачаються емоційні зв'язки України із найближчими людьми.Психологами доведено, що з трагедією підліткового алкоголізму і підліткової наркоманії часто стоять котрі люблять своїх дітей батьки. Головна вимога до вихованню – ця потреба любові. Але тут дуже важливо усвідомлювати, що необхідно як любити дитину і керуватися любов'ю у повсякденних турботах після виходу його, у своїх зусиллях щодо її виховання, необхідно, щоб дитина відчував, відчував, розумів, був переконаний, що його люблять, був цим відчуттям любові, які б складності, зіткнення та виникали б у його стосунки з батьками або стосовно подружжя друг з одним. Тільки за впевненості дитини на батьківської кохання, і можливо правильне формування психічного світу людини, тільки із любові можна виховати моральну поведінку, лише кохання здатна навчитилюбви[4].

Багато батьків вважають, що ні жодному разі не можна показувати дітям любов до них, вважаючи, що, коли дитина добре знає, що його люблять, усе веде до розпещеності, егоїзму, себелюбству. Потрібно категорично відкинути це твердження. Всі ці несприятливі особистісні риси саме виникають за браку любові, коли створюється якийсь емоційний дефіцит, коли дитина позбавлений міцного фундаменту незмінною батьківської прив'язаності. Навіювання дитині почуття, що його полюбляють скрізь і ним опікуються, залежною ні від часу, яку приділяють дітям батьки, ні від цього, виховується дитина удома чи раннього віку перебуває у яслах і дитсадку. Не пов'язано і із забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Понад те, який завжди видима турботливість інших батьків, численні заняття, у яких включається з ініціативи дитина, сприяють досягнення цієї найголовнішим виховної мети.

Глибокий постійний психологічний контакти з дитиною – це універсальне вимогу до вихованню, що у однаковою мірою то, можливо рекомендовано всім батькам, контакт необхідний вчених кожної дитини у віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість почути і усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу.

Основа задля збереження контакту – щира зацікавленість в усьому, що відбувається у життя дитини, щире цікавість для її дитячим, нехай самим дріб'язковим і наївним, проблемам, бажання розуміти, бажання стежити усіма змінами, які у душі й свідомості зростаючого людини. Цілком природно, конкретні форми і прояви цієї контакту широко варіюють, залежно від віку та індивідуальності дитини. Але корисно задуматися і над загальними закономірностями психологічного контакту між дітьми батьками у ній.

Контакт будь-коли може виникнути саме по собі, його треба будувати і з немовлям. Коли говоритися про порозуміння, емоційному контакті між дітьми батьками, мають на увазі якийсь діалог, взаємодія дитину і дорослого друг з одним.

Головне у встановленні діалогу – це спільне устремління до загальним цілям, спільне бачення ситуацій, спільність у бік співдії. Йдеться не щодо обов'язкової збігу поглядів і оцінок. Найчастіше думка дорослих та дітей різна, що що природно при розбіжностях досвіду. Проте першочергового значення має сам собою факт спільної спрямованості до розв'язання проблем. Дитина завжди повинен розуміти, якими цілями керується батько спілкування з ним. Дитина, навіть у малому віці,

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація