Реферати українською » Педагогика » Різнобічне виховання як мета діяльності педагога


Реферат Різнобічне виховання як мета діяльності педагога

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

>ПЕНЗЕНСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТИМ.В.Г.БЕЛИНСКОГО

>ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

 

Курсова робота з педагогіці:

«>Разностороннее виховання як мету діяльності педагога»


Виконала: студентка

>гр.ПС-22 Козлова А.І.

Керівник:к.п.н.,

доцент Биковський В.М.

Пенза 2007


Зміст

 

Запровадження

Глава 1. Структура діяльності вчителя

1.1 Визначальна навчительство вчених різнобічно розвиненою особистості

1.2 Структура виховної діяльності вчителя і сутність її окремих видів

Глава 2. Зміст різнобічного виховання

2.1 Моральне виховання

2.2 Сутність патріотизму і західної культур міжнаціональних взаємин та його зміст

2.3 Виховання дисципліни і російськомовної культури поведінки

2.4 Сутність процес формування естетичного виховання і навички поведінки

2.5 Фізичне і трудове виховання

Укладання

Література


Запровадження

Мета виховання не можна вигадати чи висунути довільно. Вона має відповідати уявленню суспільства про ідеал людської особистості. Ідеал людської особистості – цей спектакль про скоєному людині, що існує у творах літератури і мистецтва, народну творчість, герой якого і смів, і чесний, і хоробрий, і справедливий, а героїня добра, відгукується, працьовита. Ідеали особистості в різних народів дуже близькі одна одній. Вони обов'язково містять у собі такі риси як розум, працьовитість, фізична сила, краса, витривалість.

Ідеал тілесної і приклад духовної краси обіймав уми педагогів вже з античних часів. Проте там гармонійне поєднання фізичного та духовної у людині повністю виключало працю. У середньовіччі ідеалом стає духовний аспект. Церква (саме вона монополізувала річ виховання у період) вважала, що фізичні радості відволікають людини від догм і, оголосило їх гріховними. У таких умовах ідея поєднання духовної і зниження фізичної краси вважалася теоретичної і немає заглухла.

Ідея гармонійного розвитку людини знову пролунала і має подальший розвиток у працяхпедагогов-гуманистов епохи Відродження. Вони бачили ідеал різнобічного виховання у поєднанні навчання ніяк не, у якому беруть участь усіх членів суспільства. Зараз ідея розвитку особистості як вищої мети виховання визнається усім світом. І, тим щонайменше, жодна країна чи може похвалитися її повноїреализацией.(см. література №2)

Слід пам'ятати, що у будь-якій суспільстві існують два педагогічних ідеалу особистості. Один - високий, широко рекламований, але явно неперевершений. Її призначення – бути маяком, орієнтиром, вищим зразком, якого слід підвестивоспитуемого якнайближче. Інший ідеал досить приземлений. Він, зазвичай, має реальне втілення, року пропагується.

До нашого часу різнобічно розвинена особистість є еталоном. А завдання вчителя – різнобічно вихована особистість учня.


Глава 1. Структура діяльності вчителя

 

1.1 Визначальна навчительство вчених різнобічно розвиненою особистості

Саме вчитель реалізує цілі й завдання виховання, організує активнуучебно-познавательную, трудову, громадську,спортивно-оздоровительную іхудожественно-естетическую діяльність учнів, спрямовану з їхньої розвиток виробництва і формування різноманітних особистісних якостей.

Про визначальної ролі вчителя у освіті та вихованні учнів кажуть численні приклади шкільної практики і висловлювання багатьох педагогів. Відомий російський математикМ.В.Остроградский писав: "Хороший вчитель породжує хороших учнів". (див. література №1).

У школах працює чимало вчителів, котрі домагаються високої якості навчання і виховання, виявляють велике методичне творчість, збагачують передовий педагогічний досвід минулого і вносять значний внесок у розвиток теорії та практики навчально-виховного процесу, Багатьом із них надано почесні звання "Заслужений вчитель", "Вчитель-методист", "Старший вчитель".

У разі реформування та відновлення нашого суспільства навчительство у тих процесах важко переоцінити. Від неї великою мірою залежить освіту народу, його культура і, і навіть напрям її подальшого розвитку суспільства. Нині здійснюється низку заходів для підвищенню професійної, підготовки вчителів у педагогічних інституціях і університетах. Зокрема, посилюється їх теоретична і практичної підготовки за тими дисциплінам, які складати предмет їх викладацької діяльність у школі, значно розширюється вивчення психолого-педагогічних дисциплін і поглиблюється їх теоретична і практична спрямованість. Удосконалюються механізми відбору абітурієнтів на час вступу в педагогічні інститути та університети. При них працюють підготовчі відділення чи факультети й різні курси абітурієнтам.

Робота вчителя належить до дуже складно видам діяльності. І тоді проти нього постає цілий ряд професійних проблем.Обращенность педагогічної теорії до молодого вчителя зовсім на знімає тих труднощів, із якими є у свою роботу. Річ тут у чому. Теорія містить узагальнені положення про те, як треба здійснювати навчання і виховання учнів, у ній фіксуються загальні методичні ідеї підхід про дітей, про заліку їх вікових і індивідуальних особливостей. Але практика виступає у великому розмаїтті конкретного і одиничного і часто ставить такі питання, куди теорія який завжди дає прямі відповіді. Саме тому від вчителя потрібна велика практичної підготовки, вміння творчо підступати до вирішення, виникаючих завдань, які у спільний план визначають рівень її професійної умілості та розвитку педагогічного майстерності.

Проте, лише вчитель у обсязі має коштів й умінням здійснювати дієве формування зростання особистості, розвитку її світогляду інравственно-естетической культури. Вони повинні відчувати свій престиж у суспільстві, велич свою професію і заслужено переживати глибокий пафос положення про те, що вчитель - ця справді звучить гордо!

Тому його не можна зводити лише у сумі знань, умінь і з практичної вправності, що розвиваються під час професійного навчання. Ще потрібна, як зазначено, схильність на роботу, наявність певних природних даних, і моральних чеснот.



1.2 Структура виховної діяльності вчителя і сутність її окремих видів

Для придбання й постійного вдосконалювання професійної вмілості і формування педагогічного майстерності вчителю слід ретельно представляти структуру школи та була пов'язана із нею систему теоретичних знань і практичних умінь і навиків. Психологічні дослідження (>Н.В.Кузьмина,В.А.Сластенин,А.И.Щербаков та інших.) показують, що у навчально-виховному процесі мають місце такі взаємозалежні види школи вчителя (див. література №3):

1. діагностична;

2.ориентационно-прогностическая;

3.конструктивно-проектировочная;

4. організаторська;информационно-объяснительная;

5.коммуникативно-стимулирующая;

6.аналитико-оценочная;

7.исследовательско-творческая.

Розглянемо сутність найважливіших, мій погляд, видів школи й ті вимоги до молодого вчителя, які зумовлюються ними.

1. Організаторська діяльність.

Вона спрямовано залучення які у намічену виховні роботи і стимулювання їх активності. І тому вчителю необхідно створити низку умінь, зокрема, визначати конкретні завдання навчання й виховання учнів, розвивати їх ініціативу в плануванні співпраці, розподіляти завдання й доручення, керувати ходом тій чи іншій діяльності. Дуже важливим елементом цієї бурхливої діяльності є й вміння надихати учнів на роботу, вносити у ній елементи романтики і здійснювати тактовний контролю над його виконанням.

>Информационно-объяснительная діяльність. Її велике значення обумовлюється тим, що це навчання і виховання, сутнісно, у тому мірою грунтується на інформаційних процесах. Опанування знаннями, світоглядними інравственно-естетическими ідеями — найважливіше засіб розвитку та особистісного формування учнів. Учитель у разі виступає як як організатор навчально-виховного процесу, а й як джерело наукової, світоглядної інравственно-естетической інформації.Эрудированний вчитель знає новітні наукові ідеї, й вміє дохідливо доносити їх до учнів. Він дуже добре володіє практичної стороною знань, що позитивно б'є по виробленню в школярів умінь і навиків. На жаль, в повному обсязі вчителя мають такий підготовкою, що негативно позначається на навчанні й фізичному вихованні.

2.Коммуникативно-стимулирующая діяльність.

Вона передбачає великий вплив вчителя, який мають на учнів його особиста чарівність, моральна культура, вміння встановлювати і підтримувати із нею доброзичливе ставлення і спонукати їхня мати своїм прикладом до активної навчально-пізнавальної, трудовий іхудожественно-естетической діяльності. Ця діяльність включає у собі прояв любові про дітей, душевне ставлення, тепло й піклування про них, що у сукупності характеризує стиль гуманних взаємовідносин вчителя з дітьми у щонайширшому значенні цього терміну. Ніщо так негативно позначається на вихованні, як сухість, черствість і казенний тон вчителя у стосунки з учнями. Від такої вчителя діти зазвичай тримаються з відривом, він вселяє їм внутрішній страх, відчуженість від цього. Цілком інакше ставляться діти до того що вчителю, який входить у суть їхні потреби й інтереси, вміє завоювати їхню довіру і повагу змістовної навчальної та позакласної роботою. Багато педагогічні авторитети підкреслювали визначальну роль особистості вчителя у вихованні.

На величезне виховне вплив особистості вчителя неодноразово вказувалиА.С.Макаренко, У. А. Сухомлинський та інші педагоги.А.С.Макаренко вважав, що справжнього авторитету серед учнів, без вмілого підтримки із нею доброзичливих плані місто й тактовній вимогливості без активної роботи педагога над удосконаленням своєї вдачі неможливо здійснювати дієве виховання.

Усе це дуже гостро ставить проблему професійного зростання вчителя, його старанній роботи над підвищенням свого наукового рівня життя та морального досконалості.

3.Исследовательско - творча діяльність.

Елементи її характеризують роботу кожної вдумливої вчителя. Особливо важливого значення мають дві її боків. Сутність а такою у тому, що "застосування педагогічної теорії за своєю суттю жадає від вчителя відомого творчості. Річ у тім, що виховні та методичні ідеї відбивають типові виховні ситуації. Конкретні що умови навчання і виховання занадто різноманітні, котрий іноді неповторні. Наприклад, загальне теоретичне становище про повагу і вимогливості до студентів як закономірність виховання у реальному виховний процес має безліч модифікацій: щодо одного разі важливо допомогти учневі і, й інші — треба разом з нею обговорити недоліки, у поведінці, у третій — підкреслити позитивні вчинки, у четвертому — зробити особисте зауваження чи навіювання тощо.

Така суть і стала система умінь і навиків з кожного з розглянутих видів діяльності вчителя.


Глава 2. Зміст різнобічноговоспитани

У процесі розвитку суспільства і розвивається велика різноманітність відносин, які визначають умонастрій, діяльність й поведінка особи і виступають найважливіших компонентів її всебічного формування. Ці відносини можна розчленувати ми такі групи (див. література №5,11).

Першу групу становлять соціальні відносини особистості, визначають її світогляд і громадську спрямованість поведінки.

Другу групу становлять моральні відносини. Вони включають:

1. ставлення до батьківщини (патріотизм), до інших країн і народам (культура міжнаціональних взаємин);

2. ставлення до праці (працьовитість);

3. ставлення до суспільного надбанню, охорони природи і тих матеріальних цінностей суспільства (ощадливість тощо.);

4. ставлення до виконання службовими обов'язками (дисциплінованість);

5. ставлення до інших людей і перед самим собою (колективізм, чесність, правдивість, скромність, товариство, відчуття власної гідності).

Третю групу становлять естетичні відносини (розуміння різних видів мистецтва, прагнення до творчості сфері мистецтва тощо.)

Четверту групу становлять відносини, пов'язані з фізичною культурою особистості

Усе це дозволяє зробити висновок, що відсотковий вміст виховної роботи у школі, і інших освітньо-виховних установах включає у собі:

1. формування наукового світогляду, соціалізацію особистості; моральне розвиток учнів, складовими частинами якого є формування патріотизму та міністерства культури міжнаціональних взаємин сумлінного ставлення до праці, свідомої дисципліни, культури поведінки й т.д.;

2. естетичне формування учнів;

3. фізичний розвиток

>Интегративний і цілісний характер формування особистісних якостей дитини.

Останніми роками в, педагогіці активно розробляється проблемаинтег-ративности процесу формування особистісних якостей (>В.М.Коротов,И.С.Марьенко).

Процес вироблення будь-якого особистісного якості починається з формування найпростіших елементів поведінки, які надалі ускладнюються, переплітаються і, сполучаючись між собою, тобто інтегруючись, визначають розвиток виробництва і зміцнення цієї особливості.

Тут мають значення два моменту: По-перше, з вікових особливостей учнів не можна у всієї повноті сформувати особистісне якість. По-друге, будь-яке особистісне якість є надто складним освітою, та її формування починається з вироблення порівняно простих умінь і навиків поведінки й триває надалі шляхом їх ускладнення, збагачення і інтеграції в складний комплекс нижченаведених звичок.

Без детального продумування майбутньої виховної роботи не можна успішно виконати жодного педагогічної завдання.

Однак у процесі виховання в учнів слід формувати не одне, а, масу різноманітних чорт і якостей. Що робити у разі?

За позитивного рішення цієї проблеми слід виходити із того» що, як зазначавА.С.Макаренко, людина не виховується частинами і всі його властивості і забезпечення якості розвиваються це й в найтіснішого між собою. У насправді» учні зазвичай втягуються у різні види й форми навчальної, громадської, патріотичної, трудовий,нравственно-естетической ісанитарно-оздоровительной діяльності, і навіть перебувають у постійному індивідуальному і колективному спілкуванні. Усе це сприяє розвитку вони відповідних потреб і мотивів поведінки, збагачує їхню свідомість, погляди й переконання, служить засобом вироблення поведінкових навичок і звичок, що у своїй сукупності і призводить зміцнення й удосконаленню різноманітних особистісних властивостей і якостей.

Зазначена багатосторонність і цілісність розвитку учнів має важливе методичне значення.

Виховна робота у школі повинна мати два взаємопов'язані напрями, одна з яких має сприяти одночасному формуванню всіх особистісних якостей учнів, друге - передбачати рішення, у кожен готельний період роботи з дітьми однієї - частку двох провідних виховних завдань що з виробленням тих чорт і якостей, що свого розвитку.

Тільки поєднання цих двох напрямів у виконанні виховної роботи дозволяє домагатися її високої результативності і педагогічною дієвості.

 

2.1 Моральне виховання

У процесі виховання особистості виключно важливе значення має її моральне формування. Річ у тім, що, будучи членами соціальної системи та перебуваючи в багатьох громадських і приватних перетинів поміж собою, би мало бути належним чином організовані й у тому мірою повинні погоджувати своєї діяльності коїться з іншими членами співтовариства, дотримуватися певних норм, правил і вимоги. Ось у кожному суспільстві виробляється безліч різноманітних коштів, функцією якого є регуляція поведінки людини в усіх сферах його життя та банківської діяльності — у праці й у побуті, у сім'ї і у відносинах на інших людей, у політиці та науці, у цивільних проявах, іграх тощо. Таку регулюючу функцію, зокрема, виконують правові норми й різні постанови, державні органи,производственно-административние правила на підприємствах і установах, різні статути та інструкції, вказівки і накази службових осіб і, нарешті, моральність.

Норми і правил, які належать до сфері моралі, обов'язкового характеру немає, та практично від самого особистості залежить дотримання. Коли ж той чи інший

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація