Реферати українською » Педагогика » Розвитку допитливості у дітей середнього дошкільного віку в процесі проектної діяльності


Реферат Розвитку допитливості у дітей середнього дошкільного віку в процесі проектної діяльності

Страница 1 из 2 | Следующая страница
>Оглавление

Запровадження

Глава 1. Організація проектної діяльність у дошкільному освітньому установі

1.1 Загальна характеристика методу проекту

1.2 Методика роботи з дітьми у рамках методу проекту

Список використаної літератури


Запровадження

Дошкільна дитинство – це є початковим етапом формування особистості людини. У цей час закладається позитивне ставлення до природи, до «рукотворному світу», й оточуючим людям («Концепція дошкільного виховання», «Концепція модернізаціїобразования»)[1].

Нині відбувається інтенсивне зміна нашому житті, активне проникнення науково-технічного прогресу в всі сфери, які диктують педагогові необхідність обирати ефективніших способів навчання і виховання з урахуванням сучасних методів і нових інтегрованих технологій.

Однією з перспективних методів, сприяють вирішенню цієї проблеми, є метод проектної діяльності. Базуючись наличностно-ориентированном підході до навчання й виховання, вона розгортає пізнавальний інтерес, допитливість до різноманітних галузей знань, формує навички співробітництва, практичні вміння.

У Російській педагогічної енциклопедії метод проектів окреслюється «система навчання, коли він учні набувають знання й уміння у процесі планування і виконання поступово дедалі складніших практичнихзаданий-проектов» (тому 1, з. 567).

Метою даної роботи є підставою вивчення розвитку допитливості в дітей віком середнього дошкільного віку процесі проектної діяльності. Ця мета дозволила сформулювати такі завдання цього дослідження:

1. Дати загальну характеристику методу проекту.

2. Розглянути методику роботи з дітьми у рамках методу проекту.

Актуальність даної роботи залежить від того, що проектом має значення у розвиток пізнавальних інтересів дитини. У цей час відбувається інтеграція між загальними засобами розв'язання закладах освіти і творчих завдань, загальними способами мисленнєвої, мовної, мистецького середовища і інші види діяльності. Через об'єднання різноманітних галузей знань формується цілісне бачення картини навколишнього світу. Колективна робота дітей у підгрупах дає можливість проявити себе у різні види рольової діяльності. Загальне справа розвиває допитливість, комунікативні і моральні якості дошкільнят.


Глава 1. Організація проектної діяльність у дошкільному освітньому установі

 

1.1 Загальна характеристика методу проекту

Латиною, звідки до нас прийшло слово ">projectus", це причастя означає "викинутий вперед", "промовець", "кидається правді в очі". Нині терміни "проект" і "проектування" найчастіше вживаються в менеджменті. У педагогіці під "проектом" прийнято розуміти особливу творчу ситуацію, коли людина перестає власником якийсь ідеї: він цурається особистого, щоб колективно знайти рішення поставленоїпроблеми[2].

Метод проектів перестав бути принципово новим у світовому педагогіці. Він виник ще на початку нинішнього століття, у США. Його називали також методом труднощів і пов'язувався разом з ідеями гуманістичного напрями у філософії й освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, і навіть його учнемВ.Х.Килпатриком.

Натомість шкільної системи, заснованої на придбанні і засвоєнні знань, Дьюї запропонував, навчання "шляхом продукування", у якому учні вилучали знання із власного досвіду у вирішенні тій чи іншій проблеми, взятій з реальному житті, цим визначив головне завдання школи – готувати дітей до зіткнення з вадами, поки не які проявилися, але вже настав прихованими у майбутньому.

Дж. Дьюї пропонував будувати навчання активної основі, через доцільну діяльність учня, відповідаючи його особистим інтересом саме тутзнании[3]. Звідси надзвичайно важливо було показати дітям їхню особисту зацікавленість у придбаних знаннях, що і повинні знадобитися їм у житті. І тому необхідна проблема, узяте з реальному житті, знайома і значуща для дитини, на вирішення якої він повинен докласти отримані знання, нові знання, які ще належить придбати

Вчителі з лекторів, повинні перетворитися на консультантів: розповідати, де шукати інформацію, пояснювати, як отримані знання і набутий навички можуть знадобитися дітям у повсякденному житті. Важлива особливість проектного методу: внаслідок завжди має бути створений якийсь продукт.

Учитель можна визначити джерела інформації, і може просто направити думку учнів у потрібному напрямку для самостійного пошуку. Однак у результаті учні повинні самостійно й більше в спільні зусилля покінчити з проблемою, застосувавши необхідні знання часом з різних галузей, отримати реальним і суттєвий результат. Уся десятилітня робота над проблемою, в такий спосіб, набуває контури проектної діяльності.

Зрозуміло, згодом ідея методу проектів зазнала деяку еволюцію. Народившись ідеєю вільного виховання, нині вона стає інтегрованим компонентом цілком розробленої та структурованої системи освіти. Але суть її залишається незмінною – стимулювати людський інтерес учнів до визначених проблемам, який передбачає володіння певної сумою знань і крізь проектну діяльність, яка передбачає розв'язання цих проблем, вміння практично застосовувати отримані знання, розвиток рефлекторного (в термінології Джона Дьюї чи критичногомишления)[4]. Суть рефлекторного мислення – вічний пошук фактів, їх науковий аналіз, роздуми за їхньою достовірністю, логічне вибудовування фактів для пізнання нового, перебування виходу з сумніви, формування впевненості, заснованої нааргументированном міркуванні. «Потреба вирішенні сумніву, є постійних і керівним чинником в усьому процесі рефлексії. Де ні питання, чи проблеми до розв'язання, чи де немає труднощі, яку треба подолати, потік думок йде навмання… Проблема встановлює мета думки, а мета контролює процесмишления»[5].

Метод проектів привернув увагу російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї проектного навчання виникли у Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керуванням російського педагогаС.Т. Шацького в 1905 року було організована невеличка групу працівників, намагалася активно використовувати проектні методи на практиціпреподавания[6].

Перші проекти радянських шкіл ставляться до 20-му років сучасності. Чимало їх ми отримали політичного забарвлення ("Допоможемоподшефному колгоспу у боротьбі план!", ">Уничтожим куркульство як клас").

У радянському школі були спроби видозмінити метод проектів, поєднувати його з принципомДальтон-плана (система індивідуалізованого навчання (авторПаркхерст) та колективної роботою учнів. Так виникбригадно-лабораторний метод навчання. У 1931 року у постанові партії "Про початковою та середньою школі" проектний метод піддавсяосуждению[7].

З того часу донедавна у Росії большє нє було скільки-небудь серйозних спроб відродити його у шкільному практиці. Разом із цим у зарубіжної школі, він активно і досить успішно розвивався. У, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччини, Італії, Бразилії, Нідерландах та багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходи до освіті Дж. Дьюї, його метод проектів знайшли стала вельми поширеною засіках і придбали більшої популярності з раціонального поєднання теоретичних знань та його практичного застосування на вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності у спільній діяльності школярів. “Усі, що пізнаю, мені відомо, навіщо це мені треба й де і можу ці знання застосувати” – ось головну тезу сучасного розуміння методу проектів, що й приваблює багато системи освіти, які прагнуть розумний баланс між академічними знаннями й прагматичнимиумениями[8].

У основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати знання, умінь орієнтуватися у інформаційний простір, розвиток критичного творчого мислення. Метод проектів – це в галузі дидактики, приватних методик, коли він використовують у рамках певного предмета. Метод – це дидактична категорія. Це сукупність прийомів, операцій оволодіння певної областю практичного чи теоретичного знання, тій чи іншій діяльності. Це - шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Тому, коли ми говоримо про методі проектів, тут маємо у вигляді саме спосіб досягнення дидактичній мети через детальну розробку проблеми (технологію), які мають завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим чи іншим чином.Дидакти, педагоги звернулися до цього методу, аби розв'язувати свої дидактичні завдання. У основу методу проектів покладено ідея, складова поняття "проект", його прагматична спрямованість на результат, який виникає під час вирішення тій чи іншій практично чи теоретично значимої проблеми. Цей результат помітні, осмислити, застосувати у реальному практичної діяльності. Для того результату, необхідно навчити цих діток або дорослих студентів самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, залучаючи цієї мети знання з різних галузей, вміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, вміння встановлювати причинно-наслідкових зв'язків.

Метод проектів завжди орієнтовано самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують у протягом відповідного відтинку часу. Цей метод органічно узгоджується з груповими (>collaborative orcooperativelearning)методами[9]. Метод проектів завжди передбачає розв'язання якоїсь проблеми. Рішення проблеми передбачає, з одного боку, використання сукупності, різноманітних методів, засобів, з другого, передбачає необхідність інтегрування знань, умінь використовувати знання з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Результати виконаних проектів би мало бути, що називається, "відчутними", тобто., якщо це теоретична проблема, то конкретне його виконання, якщо практична – конкретний результат, готова до використанню (на уроці, у шкільництві, у житті). Якщо казати про методі проектів як і справу педагогічної технології, ця технологія передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суті.

Найвища вимога для використання методу проектів:

1. Наявність значущою дослідницькому, творчому планіпроблеми/задачи, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку її розв'язання (наприклад, дослідження демографічної проблеми, у різних регіонах світу; створення серії репортажів із різних куточків земної кулі за однією проблемі; проблема впливу кислотних дощів на довкілля, ін.).

2. Практична, теоретична, пізнавальна значимість гаданих результатів (наприклад, доповідь відповідні служби про демографічному стані цього регіону, чинниках, які впливають цей стан, тенденціях,прослеживающихся у розвитку цієї проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу у різних місцевостях, план заходів, ін.);

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4.Структурирование змістову частину проекту (із зазначенням етапних результатів).

5. Використання дослідницьких методів, які передбачають певну послідовність дій:

- визначення проблеми освіти й що випливають із неї завдань дослідження (використання у ході спільного дослідження методу "мозковий атаки", "круглий стіл");

- висування гіпотез розв'язання;

- обговорення методів дослідження (статистичних методів, експериментальних, спостережень, ін.);

- обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентацій, захисту, творчих звітів, переглядів, ін.).

- збір, систематизація і аналіз даних;

- підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація;

- висновки, висування нових проблем дослідження.

Для типології проектів пропонуються такі типологічні ознаки:

1. Домінуюча у проекті діяльність: дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна (>практико-ориентированная),ознакомительно-ориентировочная, ін. (дослідницький проект, ігровий,практико-ориентированний, творчий).

2.Предметно-содержательная область: моно проект (у межах області знання);межпредметний проект.

3. Характер координації проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований (неявний, що імітував учасника проекту, притаманно телекомунікаційних проектів).

4. Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу).

5. Кількість учасників проекту.

6. Тривалість проекту.

Реалізація методу проектів та дослідницького методу практично веде зміну позиції вчителя. З носія готових знань взагалі він перетворюється на організатора пізнавальної, дослідницької діяльності своїхучеников[10]. Змінюється і психологічний клімат класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтувати свою навчально-виховну роботи й роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Окремо слід зазначити необхідність організації зовнішнього оцінювання проектів, бо тільки в такий спосіб можна відстежувати їхню ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цієї оцінки на великою мірою залежить як від типу проекту, і від теми проекти (її змісту), умов проведення. Якщо це дослідницький проект, він із неминучістю включає етапність проведення, причому успіх всього проекту на що свідчить залежить від правильно організованою роботи з окремих етапах.

Слід зупинитися і загальних підходах до структурування проекту:

1. Починати слід з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників.

2. Далі вчителю необхідно продумати можливі варіанти проблем, які важливо в рамках наміченої тематики. А самі проблеми висуваються учнями із подачі вчителя (навідні питання, ситуації, які б визначенню проблем, відеоряд з тією ж метою, т.д.). Тут доречна “мозкова атака” з наступним колективним обговоренням.

3. Розподіл завдань із групам, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.

4. Самостійна робота учасників проекту з своїм індивідуальним чи груповим дослідницьким, творчих задач.

5. Проміжні обговорення даних в групах (під час уроків чи заняттях у науковому суспільстві, в груповий роботі у бібліотеці,медиатеке, ін.).

6. Захист проектів, опонування.

7. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішнього оцінювання, висновки.

Багато запитують: відколи дитини можна включати у навчальнупроектно-исследовательскую діяльність? Існує досить поширене переконання, що розвиваючий ефект проектної діяльності безпосередньо залежить від віку учнів. На цьому роблять висновок, що у початковій школі метод проектів взагалі незастосовуваний, у неповній середній – застосуємо з певними застереженнями й за провідної ролі дорослого керівника. І лише старшій школі може бути використовувати які зоснованием[11]. Здається, це не так. Дитяча потреба у дослідницькому пошуку обумовлена біологічно, дитина народжується дослідником. Саме ця внутрішнє прагнення дослідженню породжує відповідну поведінку і створює умови у тому, щоб психічне розвиток дитини спочатку розгорталося як процес саморозвитку. Навіть дошкільник може здійснити самостійну проектну діяльність – у вигляді деяких видів ігор (рольової, режисерською тощо.). Питання, щоб кожному за вікового періоду початковій школи підібрати такі види проектної діяльності, утримання і форма якій було б адекватні віку. Дитина не входить у педагогічний міф у тому, що власний дослідження слід починати буде лише тоді, коли людина збагатить свою пам'ять усіма знаннями, які нагромадило людство. Творець і дослідник формується ні в час надходження у аспірантуру, а набагато раніше свого приходу у Верховну дитсадок. Дослідження веде дитини до спостережень, до дослідам над властивостями окремих предметів. І те й інше при збігу і узагальненні дає міцний фундамент фактів (а чи не слів) для поступової орієнтування дітей у навколишньому, для побудови міцного знання і набутий творення у свідомості наукової картини світу.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація