Реферати українською » Педагогика » Розвиток соціальних здібностей дітей у педагогіці С. Френе


Реферат Розвиток соціальних здібностей дітей у педагогіці С. Френе


Розвиток соціальних здібностей дітей у педагогіці З.Френе

 


План

 

1. Ідея педагогічної концепції З.Френе

2. Шкільна друкарня З.Френе

3. Школа З.Френе

Список використаної літератури

 


1. Ідея педагогічної концепції З.Френе

 

>СелестенФрене (1896-1966) — одне із найбільш відомих французьких педагогів XX в., який шукав шляхи створення народної школи демократичній державі реалізовував свої новаторські ідеї на невеличкий сільську школу Півдні Франції. У розореній Першої світової війною Європі його, як і багатьох сучасників, серйозно хвилювала проблема: як допомогти дитині стати повноправним членом суспільства, як, дорослішаючи, навіть у небагатої сільській обстановці здійснити «свою людську призначення»?

Центральна ідея педагогічної концепції З.Френе зводиться до того що, для розвитку соціальних здібностей дітей, моральних та цивільних якостей їх особистості недостатньо просто змінити програми розвитку й засоби навчання. Потрібно створити у шкільництві досконале соціальне суспільство, де кожен дитина і буде будувати свою особистість, а дорослі (вчителя, батьки) стануть їй у цьому допомагати. У такій школі, зорієнтованої на дитини та її соціальне життя, як у З.Френе, «головним нам є що:

а) її здоров'я, його потяг до знань, розвиток його творчих спромог, властиве його природі бажання постійно поступальну ходу, до максимально повної самореалізації;

б) сприятливе середовище, у якій виховується дитина;

на устаткування й технічні засоби, щоб забезпечити природний, живий і всебічний виховний процес»1.

Як першого підставу для своєї системи, її рушійної сили і філософії З.Френе використовує вмотивовану діяльність дітей, їхню самовіддану працю. Цікаво, що, організовуючи початкову школу, З.Френе принципово розраховує насоциализирующие можливості саме праці, а чи не дитячої гри. (Близьку до наведеної до цієї думку ми можемо вже зустрічали в концепції М. Монтессорі.) Беручи полеміку з авторитетами в психології та педагогіці, заявляє: «Річ у тім, що гра зовсім не від готує дітей до життя. Вона спалює той надлишок енергії, якому традиційна педагогіка неспроможна знайти розумного застосування... Гра відвертає увагу від реальному житті; вона змушує приймати про життя те, що є лише її блідої копією, і тому спотворює уявлення про основних питаннях буття»2.

2. Шкільна друкарня З.Френе

Як реальної бази дитячого праці, задля забезпечення його соціальній значимості і творчої потенціалу, особистій зацікавленості і колективності З.Френе організує шкільну друкарню. Замість вивчати сторінки підручників і вислуховувати пояснення вчителя, діти пишуть «вільні тексти» (ще одне методична новація З.Френе) у тому, що вони спостерігали, дізналися чи зазнали власного життя. У цих коротких текстах вони розповідали про події сім'ї, про різних випадках у житті і життя друзів, описували свої мрії, очікування, страхи, враження, отриманих під час прогулянок і екскурсій.

Найкращі з цих вільних текстів обговорюються, у яких вносяться поправки і, та був діти набирають їх у справжньої друкарською машині й самі друкують. Кожен учень отримує примірник тексту й поміщає їх у спеціальну папку. Вони грають у подальшому роль навчальних посібників, оскільки З.Френе — принциповий противник традиційних шкільних підручників, написаних методистами. Частина вільних текстів публікується у шкільному газеті.

Але педагогічне значення вільних текстів не лише у розвитку грамотної письмовій промови цих діток або їх літературної творчості. Для З.Френе важливо, що це тексти дозволяють кожної дитини осмислювати конкретний «шматочок» свого життя, свій власний соціальний досвід минулого і сутнісно стають педагогічно організованим засобом соціалізації дітей. Він - пише: «Спочатку, до 5-6 років, дитина працює, свідчить і малює лише себе. Але невдовзі він починає відчувати потреба у спілкуванні. Так відбувається соціалізація її свідомості та правильної поведінки. Конче потрібно дати йому відповідні можливості. Якщо він пише, то тут для здобуття права прочитали інші; либонь як і надходять, і дорослі... Шкільна друкарня — прекрасний засіб для соціалізації: літера за буквою, й створити дитячий текст стає надрукованою сторінкою газети. А газета вийде межі школи, її можуть прочитати кожна людина»1.

Отже, вільне творче самовираження дитиною свого соціального досвіду З.Френе вважає головним засобом навчання. Він палко протестує проти передачі учням «готового знання» від вчителя і свій методику іменує «природний метод навчання». Діти найбільше відчувають пізнавальний інтерес до того що, що пов'язане з їхнім повсякденної життям, зі своїми безпосереднім досвідом. Саме тому гіпотези, висунуті матеріалі їх своїх власних вільних текстів, обговорюваних подій у житті села чи школи, завжди мають і природничо-науковий, і лінгвістичний, і філософський характер. Тому З.Френе принципово використовують у навчальної роботі у ролі дидактичних посібників збірники вільних текстів дітей, випущених ними газет і саморобні інформаційні картотеки, де можна побачити складені дітьми математичні завдання, тексти граматичних вправ, питання біології, географії, історії. Працюючи з цими засобами навчання, об'єкти, куплені знання і набутий навички діти усвідомлюють як значимі безпосередньо не для життя, а процес пізнавальної діяльності беруть як власну вільну діяльність, де вчитель — лише добрий помічник.


3. Школа З.Френе

Створюючи школу, зорієнтовану на дитини, З.Френе зовсім не від схильний вважати, що в усьому мають покладатися на одномоментні бажання дітей. А перші сутички з реальної життям змусять вихованців обдумати необхідність підкоритися обставинам, державної влади чи громадським інтересам. Тож у процесі соціалізації потрібно навчитися правильному відношення до соціальним впливам.

З.Френе у своїй педагогічної концепції вводить поняття «>опора-барьер» (цікаво, термін близький до наукової лексиці До. Левіна). Діти у спільній шкільної діяльності повинні брати до уваги певні життєві «бар'єри», що ставить природа, державна влада, сім'я. Доводиться рахуватися з погодними умовами, фінансових можливостей школи, традиціями і побутом своєї сім'ї. Але життєві «бар'єри» не треба сліпо приймати, а варто використовувати їх як «опори», як ситуації, коли не потрібно зробити обдуманий вибір, ухвалити будь-яке рішення. Щоб виховати в дітей віком цим досвідом вільного прийняття рішень, З.Френе використовував чітко організованою системою планів будь-якої роботи: діти самостійно планували свою індивідуальну роботу в день, на тиждень; загальні плани складалися озер місяцем, роком; планував роботи й вчитель. Маючи план роботи, учень як навчався розподіляти свого часу, а й прагнув виконати роботу швидше, і успішніше. Вона сама встановлював кордону своєї діяльності, своєї волі.

Ще однією принциповим підставою педагогічної концепції З.Френе, яка пояснюватиме природу успішної соціалізації дітей у школі, є думка співробітництва всіх учасників шкільного співтовариства. На переконання, успішно ввійти у життя демократичного суспільства" може тільки людина, шкільні роки якого відбувалися у умовах рівноправності як серед однолітків, і у взаємодії з дорослими. З.Френе засуджує будь-яку конкуренцію між дітьми у навчанні й тому рішуче цурається традиційних оцінок. Важливо використовувати «позитивне підкріплення», якнайчастіше відзначати успіхи кожного учня усмішкою, схваленням, похвалою.

Співробітництво на практиці З.Френе організаційно оформили як шкільного кооперативу. Він переконано вважав, що господарський кооператив дозволяє створення у школі обстановку, близьку до дорослої трудовий життя: діти працювали на фермі, садом, майстерня, продавали своєї продукції над ринком, але в зароблені гроші поповнювали шкільне устаткування, проводили ремонт будівлі і робили екскурсії.

У шкільному кооперативі було самоврядування: на чолі — загальні збори, яке збиралося щотижня, його рішення направляв і контролював Рада кооперативу, думку підтримувала чоловіка й розвивала стінгазета.

З.Френе вірив, що йому вдалося зв'язати школу із соціальної середовищем і виховати активні члени демократичного суспільства. Зараз інтерес сучасної шкільної практики та Західній Європі, і ми у Росії до педагогічної системі З.Френе пояснюється багатьма причинами: кризою традиційної «школи навчання» з її класно-урочної технологією, зростанням демократичних тенденцій у соціальному житті, пробуджуючих новий виток інтересу до «вільної школі», прагненнями знайти систему педагогічного впливу, активно який утримує дітей і підлітків від соціального самотності, наркоманії і злочинів. Але він безсумнівно одне: школа за моделлю З.Френе, де на чолі різноманітний працю й самоврядування, здатна успішно соціалізувати дітей. Дитятко з школи З.Френе вільний від компіляції життя дорослих, він уміє жити сам.


Схожі реферати:

Навігація