Реферати українською » Педагогика » Психологічна готовність молодших школярів до навчання в середній школі


Реферат Психологічна готовність молодших школярів до навчання в середній школі

Страница 1 из 8 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження

Глава 1. Проблема психологічної, готовності молодшого школяра до навчання у неповній середній школу із погляду вітчизняних і закордонних вчених

1.1 Вимоги до постаті школяра під час переходу другу щабель загальної освіти в аспекті психологічної, готовності

1.2 Психологічний аналіз негараздів роботи і спілкуванні школярів під час переходу з початковій школи основну

Глава 2. Формування у молодших школярів психологічної

готовності до навчання в основний школі

2.1 Методики для діагностики психологічної, готовності молодшого школяра до навчання у неповній середній школі

2.1.1 Виявлення рівня інтелектуального розвитку молодшого школяра

2.1.2 Виявлення соціально – особистісної зрілості молодшого школяра

Укладання

Список використовуваної літератури

 


 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

 

Успішність навчально-виховних робіт у сучасній школі залежить від обліку специфіки психологічних особливостей які у перехідні періоди їх життєдіяльності. Однією з найвагоміших періодів у житті школяра є період закінчення початковій зі школи і перехід у на середню щабель шкільного навчання.

Безпосередньо сам період навчання в другої половини 3 – го класу несе у собі будь-якої цікавою психологічної перспективи, не таїть будь-якої педагогічної чи психологічної небезпеки. На межі 3 (4) і п'яти – x класів ситуація істотно змінюється, оскільки однією з рельєфних періодів особистісного розвитку школярів був частиною їхнього перехід із початковій школи основну, коли істотно змінюється соціальна ситуація розвитку.

Аналіз масової шкільної практики свідчить у тому, що перехід другу щабель загальної освіти який завжди відбувається в учнів безконфліктно і безболісно. Не все школярі виявляються психологічно готовими до подолання труднощів адаптаційного періоду, в повному обсязі піднімаються свого розвитку рівня відповідності новим, вищим, ніж першому місці загальної освіти, вимогам. Тому перехід із початкового в середня ланка традиційно належить до найскладнішихпсихолого – педагогічно проблем, а період адаптації 5 – м класі – однією з найважчих періодів шкільного навчання.

До того ж перехід учнів другу щабель загальної освіти збігається за часом із входженням в підлітковий вік і може супроводжуватися поруч специфічних процесів і явищ, складових зміст так званої «проблеми п'ятих класів» [29]. Проте синхронізації освітнього й вікового криз у житті школяра, на думку Г.А. Цукерман, можна запобігти, коли самого такий перехід нічого очікувати супроводжуватися різким розривом між попереднім і способом життя учнів, тобто. будуватиметься «як м'який поступовий» [51, з. 20]. І як основний передумови, які забезпечують перехід школяра з початковій школи середню, розглядається необхідний рівень психологічної, готовності, якийоперациональном рівні сприймається як його присутність серед реальномупсихолого – педагогічному статусітретьеклассника основних чорт статусу учня 5 – го класу. [7]

За підсумками фактів, що випливають із злободенних питань практики, можна стверджувати, що перехід у 5 клас психологічно неготових учнів може викликати або ще більш погіршити їх негативне ставлення до навчання і школі загалом. Отже, сьогодні говорити про кризу чимикрокризисе «п'ятих класів», коли різко зростає невизначеність різних сторін життєдіяльності, що у значною мірою визначає психологічні труднощі, котрі мають як учні, і вчителя і батьки п'ятикласників. Труднощі затяжного перехідного періоду безпосередньо чи опосередковано впливають на то ефективність навчання і традиції виховання, і навіть на психічне й соматичне здоров'я школярів. Актуальність проблеми психологічної, готовності випускників початковій школи до навчання в основний школі залежить від того, що цінність освіти у очах сучасних підлітків невисока. І це неминуче б'є по ефективності навчальної діяльності, що, своєю чергою, має низку віддалених соціально – психологічних наслідків, із якими суспільство зіштовхується вже нині.

Попри велику наукову і практично багато важать, проблема психологічної, готовності молодших школярів до навчання в основний школі ще маловивченій. Рішення «проблеми п'ятих класів» дозволить виявити психологічні умови і механізми, що визначають успішне входження п'ятикласників на нову соціальну ситуацію; дозволить виявити психологічні підстави проектування плавного переходу учнів із початковій школи основну, «покликаного пом'якшити труднощі адаптації дітей до середньої школи і усунути небезпечну синхронізацію двох криз – вікового і освітнього» [51, з. 21].

Мета даної роботи – розглянути, і узагальнити наукові результати і є дані у справі психологічної, готовності молодшого школяра до навчання у неповній середній школі.

З позначених проблеми, мети, об'єкта, предмета роботи, було висунуто такі завдання:

1) Розглянути різні погляди вітчизняних і зарубіжних провідних вчених на цю проблему психологічної, готовності молодшого школяра до навчання у неповній середній школі, основні теоретичні підходи до її рішенню.

2) Сформулювати поняття, структуру і змістом психологічної, готовності молодшого школяра до навчання у неповній середній школі.

3) Провести огляд методик для діагностики психологічної, готовності молодшого школяра до навчання у неповній середній школі.


ГЛАВА 1. ПРОБЛЕМАПСИХОЛОГИЧЕСКОЙГОТОВНОСТИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ДоОБУЧЕНИЮ УСРЕДНЕЙ ШКОЛІ З ПОГЛЯДУ ВІТЧИЗНЯНИХ І ЗАКОРДОННИХ УЧЕНИХ

 

Побудова ідеальної моделі особистості випускника початковій школи вимагає попереднього визначення поняття «психологічна готовність до навчання в основний школі». Поза діяльності неможливо казати про психологічної, готовності до неї. Специфіка навчальної діяльності, її вимоги до постаті школяра визначають зміст психологічної, готовності. Визначити структуру психологічної, готовності лише з урахуванням структури особи і

структури діяльності, оскільки, вважає О.Н. Леонтьєв, «під аркушами особистості лежать відносинисоподчиненности людських діяльностей, породжувані ходом їх розвитку» [35, з. 188].

Першу спробу визначити «готовність до навчання у неповній середній школі» зробилаТ.И.Юферева , виділивши такі її складові:

1) сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

2) новоутворення молодшого шкільного віку – довільність, рефлексія, мислення з поняттями (у віку формах);

3) якісно інший, більш «дорослий» тип відносин із вчителями й однокласниками.

Ця структура вимагає уточнення і. Психологічна готовність до навчання другого щаблі загальної освіти припускає наявність певної програми (ідеальної), що визначає спрямованість і характеру роботи з психологічної підготовці учнів переходити з початковій школи основну. Не то, можливо абстрактної психологічної, готовності. Вона особистісний, є емоційно – спонукальною силою до роботи і визначається наявністю індивідуально – психологічних особливостей, установок, станів особистості, відповідальних вимогам конкретних завдань, завдань, які людиною.

Структуру психологічної, готовності особистості до діяльності

не можна розглядати без зв'язку з що склалися уявлення про психологічної структурі особистості. Так, концепція динамічної функціональної структури особистостіК.К. Платонова [44] включає чотири підструктури: спрямованість, досвід, психічні процеси табиопсихические властивості. А.Д.Глоточкин [15] доповнив цю структуру підструктурою самовизначення чи внутрішньої орієнтованості серед. На думку В.Ф. Сафіна, «важливо чи, що як людина робить, а й для що він робить, тобто. усвідомлення їм сенсу своєї життєдіяльності» [47, із чотирьох]. Структура психологічної, готовності до навчання другого щаблі загальної освіти відповідає структурі, субординації тих функцій, виконувати які знадобиться учневі.

Аналізпсихолого – педагогічної літератури, систематизація і узагальнення вимог, пропонованих п'ятикласникам в основний школі, і труднощів затяжного перехідного періоду дозволяють виявити разом властивості, необхідних учневі щодо його успішної адаптації другого щаблі загальної освіти та перспективи подальшої успішної навчальної діяльності. Виходячи з цього, у структурі психологічної, готовності учнів до навчання в основний школі можна виділити такі підструктури:

-операциональную готовність;

- інтелектуальну готовність;

- особистісну готовність.

Вони виступають на єдності та у взаємозв'язку, визначаючи результативність навчальної роботи і розвитку особистості ній. Компоненти цих підструктур можуть одночасно виступати критеріями оцінки сформованості психологічної, готовності учнів до роботи і спілкуванню в розмірі 5 класі. Кожна з виділених підструктур має специфічне зміст, що характеризується певними параметрами. М. Н.Костикова [28] вважає, що не можна зрозуміти структуру психологічної, готовності до діяльності не враховуючи ієрархії її підструктур, не то, можливо результативним підхід, заснований на абсолютизації який – або їх.

>Операциональная готовність характеризує досягнення школярів у навчанні. Не становить великих складнощів виявити цей бік готовності, позаяк у програмах початковій школи визначено вимоги знаннями, умінням і навичкам, якими повинні оволодіти школярі до кінця початковій школи, дано перелік необхідних умінь і навиків з кожного предмета. Показникамиоперациональной готовності є необхідні учневі задля її подальшого навчання знання, вміння і навички, котрі за праву начебто одні з найважливіших доданків психологічної, готовності до діяльності.

Показникиоперациональной готовності дозволяють як судити про успіхи навчальної діяльності, а й визначити спрямованість подальшої роботи, намітити шляху індивідуально – особистісного підходи до кожного учня. Ф. Кінг стверджує, що «>операциональная підструктура психологічної, готовності, безумовно, важлива, оскільки характеризує практичну готовність до подальшої діяльності. У початковій школі учень засвоює певний обсяг знань, передбачений програмою. Не можна заперечити, що успіхи та поразки школяра в основний школі великою мірою залежать від перших років навчання у школі.» [27, з. 64] Якщо учні у початковій школі не навчилися читати, писати і слід вважати відповідно до встановленими вимогами, то ці навички, на думку У.Глассера [14], в них не розвинуться у класах школи. Радше навпаки, ситуація лише більш збільшиться, оскільки вчитися буде все важче, а система викладання дедалі більше буде переміщати центр тяжкості з індивідуально – особистісного на уніфікований підхід. Але не можна переоцінювати спеціальну готовність, яка передбачає оволодіння учнями лише вміннями і навички, що їм знадобляться в розмірі 5 класі. З погляду Н.В. Лебедєвої, «не випереджувальний вивчення програми розвитку й не «напаковування» учня різного роду інформацією «про запас», а різнобічніший його розвитку має стати змістомоперациональной (практичної) підготовки молодших школярів до навчання в основний школі.» [33,c.30] Ця сторона готовності передбачає як певний запас знань, умінь і навиків, а й, що дуже важливо, вміння користуватися ними та самостійно їх добувати. На думку Д.Хамблина, негативні установки на вчення «у часто виступають не як причину, та нездатності справитися з навчальної завданням з – за відсутності потрібних умінь і навиків» [50, з. 30].

Проблема психологічної, готовності неспроможна обмежуватися лишеоперациональной її стороною.Е.А.Аркин [4] переконаний, що не вважається добре підготовленою переходу в розмірі 5 клас учня, яка має сформована лишеоперациональная готовність. Практичний досвід виявляє обмеженість можливостейоперационального підходу. Важливе значення на психологічній готовності школяра переходити в основну школу мають не власними силами знання, вміння і навички, а рівень розвитку психічних пізнавальних процесів, які визначають результативність пізнавальної діяльності, характеризують здатність учитися учня. Інтелектуальна готовність не тільки важливою умовою засвоєння навчального матеріалу, а й сприяє оволодінню будь-який інший діяльністю, є показник розумового розвитку учня.Операциональная і інтелектуальна підструктури психологічної, готовності тісно взаємопов'язані: недостатня інтелектуальна готовність призводить до труднощам в оволодінні знаннями, вміннями і навички, які, своєю чергою, активізують пізнавальні можливості учнів. Рівень знань, умінь і навиків і інтелектуальний рівень у сумі становлять розумовий багаж учня, характеризують його розумовий розвиток. НевипадковоЗ.И. Калмикова [25] виділяє два компонента розумового розвитку школяра: фонд дієвих знань і здатність учитися як спроможність до їх засвоєнню. Інтелектуальна готовність учнів до навчання другого щаблі загальної освіти забезпечує високий рівень їхнього навченості.

Але йоперационально – інтелектуальний підхід до вивчення психологічної, готовності перестав бути всеосяжним. Відомо, знання, вміння і навички, і навіть рівень розвитку психічних пізнавальних функцій власними силами ще гарантують успішності діяльності. Потреба ній, стійке позитивне ставлення до діяльності – ось що вирішальним компонентом (показником) готовності. Освітній процес, не орієнтований на особистість учня, може дати явно обмежені результати. На думку О.К. Маркової [39], потрібна оцінка як знань, умінь і навиків учнів, як діянь П.Лазаренка та прийомів, з допомогою що вони отримані, а й – головне – необхідна оцінка змін - у школярі як особистості.

Рівень практичної (>операциональной) готовності учня залежить з його особистісної орієнтації на вчення. До. Блага і М.Шебек [8], що Зміст психологічної, готовності не тотожний загальному рівню розумового розвитку учня.Личностная орієнтація школяра навчання в розмірі 5 класі виникає тоді, що він сам відчує потребу у ньому. «Будь-яка діяльність людини походить від нього було як особистості, її вихідних мотивів і кінцевих цілей, що є мотивами і метою особистості», – вважаєС.Л. Рубінштейн [46, з. 619].

Відомо, що показникиоперациональной та інтелектуальної готовності часто є основними критеріями оцінки психологічної, готовності молодшого школяра до переходу другий ступінь загальної освіти. Однакоперациональной та інтелектуальної готовності до діяльності неможливо знайти вирішені не маючи виходу на особистісну готовність. Щоб учневі бути лише на рівні пропонованих вимог, необхідна особистісна готовність, що допомагає домогтися відповідності соціально – психологічним нормам, співвіднести запропоновані вимоги відносини із своїми особистісними можливостями.

Можна виділити три основних компоненти особистісної готовності школяра переходити у загальноосвітнє установа основного загальної освіти:

1) внутрішню орієнтованість в специфіці майбутньої роботи і спілкування в основний школі;

2) спрямованість особистості подальшу навчання;

3) вміння спілкуватися з однолітками й найзатребуваніші вчителі.

>Личностная готовність школяра до навчання в основний школі сприяє рішенню «проблеми п'ятих класів», оскільки є важливим підструктурою психологічної, готовності, що визначає успішність переходу учнів із початковій школі другий ступінь загальної освіти, дозволяє швидше адаптуватися у новій соціально – психологічної ситуації.

Мотивація вчення школяра є його найважливішої особистісної характеристикою. У початковій школі, вважає О.К. Маркова, мотиви потрібно оцінювати лише з погляду своєрідності навчальної діяльності цього віку, а й у світлі підготовки учня до основний школі,т.к. «молодший шкільний вік – це початок становлення мотивації вчення, від якої великою мірою залежить її доля протягом усього шкільного віку» [39, з. 69].

Невипадково перше місце висувається

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація