Реферат Педагогіка

Страница 1 из 26 | Следующая страница

Вікторія Олексіївна Назарьева

Шпаргалка з педагогіки

1. Загальна характеристика й особливо педагогічної професії

Виникнення педагогічної професії має об'єктивні підстави. Суспільство у розвитку поступово усвідомлювало необхідність передачі накопиченого предками досвіду.

У давні часи все люди, дорослі й діти однакові позиціях брали участь в усіх галузях життєдіяльності, що пояснювалося потребою боротися за виживання. Пізніше початку оформлятися і укорінятися нова сфера життя людей – певною мірою організована передача знань і умінь нового покоління. Удосконалення нашого суспільства та підвищення рівня праці сприяло необхідності більшої організації навчання дітей і надання цього певним людям. Так, поступово формувалася певна група людей – вихователі та їхні вчителі. У цьому поняття «виховання» з'явилося набагато раніше поняття «навчання», це пояснюється лише тим, усвідомлення людьми наявність знань і умінь як певної цінності сталося набагато пізніше, ніж потреба у адаптації дітей до життя жінок у умовах довкілля, що спочатку було головне завдання виховання.

З часу виникнення педагогічної професії за вчителями закріпилася, передусім, виховна, єдина і неподільна, функція. Учитель – це вихователь, наставник.

В усіх народів та в усі часи існували особливо авторитетні, видатні вчителя і діячі педагогічної науки. Так було в Китаї великим учителем вважали Конфуція, його вчення не піддавалися сумніву і обговоренню. Чеський педагог-гуманіст Ян Амос Коменський був охарактеризований першим, хто став розробляти педагогіку як самостійну галузь теоретичного знання, йому належить запровадження таких повсюдно використовуваних понять, як «клас», «урок», «канікули», «навчання». Швейцарський педагог Йоганн Генріх Песталоцці виявляв активну піклування про дітей-сиріт, не озираючись витрати й власні потреби. Великим педагогом Росії був Костянтин Дмитрович Ушинський – батько російських вчителів. Він символізував важливість ролі вчителя у розвитку та формування моральної, гуманної особистості людини.

Педагогічна професія належить до групи професій, предметом якого є інший. Сутність педагогічної професії полягає у взаємодії з людьми, спрямоване на поліпшення, перетворення, формування особистісних якостей людини. Будучи пов'язані з людиною, ця професія вимагає особливої відповідальності держави і відчуття обов'язку. Педагог повинен мати певним типом мислення, що характером своєї діяльності. Особливістю педагогічної професії є його двоїстість: з одного боку педагог повинен мати знання про людину, його вікових психологічні особливості, закономірності розвитку та т. буд., з іншого боку, він повинен на повною мірою володіти предметом своєї предметної спеціалізації. Первоначальной завданням педагога є налагодження контакту з учнями, далі – передача знань, формування умінь і навиків, відповідних конкретної предметної області, виявлення громадських цілей і концентрація зусиль іншим людям з їхньої досягнення. Так було в професії вчителя - уміння спілкуватися стає професійно необхідним якістю. Основними труднощами по дорозі досягнення який буде необхідний повноцінної навчально-виховної діяльності контакту вчителя з учнями є традиційне проходження авторитарної системі навчання чи недолік досвіду, що супроводжується відсутністю певний спосіб поведінки пов'язана з їх постійним пошуком правильної педагогічної позиції. Своєрідність педагогічної професії полягає у тому, що вона за своїй - природі має гуманістичний, колективний і творча характер. У процесі розвитку педагогічної професії, в неї позначилися дві соціальні функції: адаптивна і гуманістична. Адаптивная функція пов'язані з пристосуванням людської особистості до повноцінного функціонування у що склалося соціумі. Зміст адаптивного виховання залежить від часу й різних політичних і суспільних станів. Гуманістична спрямовано гармонійне, повноцінне розвиток людини з урахуванням її індивідуальних особливостей, з позиції гуманістичного спрямування, педагог є хранителем людської особистості, як найбільшої цінності, що залишається незмінною за жодних умов. Обидві цих функцій мають реалізовуватись у комплексі, кожна з яких відіграє у формуванні особистості.

Колективний характер педагогічної професії має свої особливості. На відміну з інших професій, подразумевающих роботи з людьми, педагог має лише керувати й управляти ними, але як і співпрацювати. Тобто кінцевий результат роботи педагога залежить тільки від його дії, а й від впливів на учня чи учнівський колектив інших педагогів, батьків, товаришів і багатьох оточуючих чинників. Для організації активного і цілеспрямованого функціонування учнівського колективу потрібно багато зусиль і педагогічний досвід.

Творчий характер школи є важливим її особливістю. Частка творчості роботі педагога визначає її внесок власних можливостей, здібностей й зусиль на свій діяльність. Педагогічна творчість має велику сферу застосування і охоплює такі боку школи, як планування, організацію, реалізацію і аналіз результатів. Досвід досліджень у цій області показує, що найбільше творчість виявляють вчителя досвідчені, мають дуже багато накопиченої інформації для досліджень, аналізу та вироблення з урахуванням цього нестандартних рішень. Існують певні найбільш загальні правила евристичного пошуку: аналіз педагогічної ситуації; проектування результату відповідно до вихідними даними; аналіз наявних, необхідні перевірки припущення, і досягнення бажаного результату; оцінка даних; формулювання нових завдань. Творчість педагога може виявлятися у процесі реалізації навчально-виховного процесу, але також у власному розвитку і поліпшення особистих і рис.

2. Професійна діяльність й особистість педагога

Педагогічна діяльність як професійна має місце у спеціально організованих суспільством освітні установи: дошкільних закладах, школах, професійно-технічних училищах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, установах додаткової освіти, підвищення кваліфікації, і перепідготовки.

Інший характер школи стихійний, обумовлений тим, що людина підпадає під вплив різних зовнішніх і управління внутрішніх чинників, що впливають з його розвиток.

Професійна педагогічна діяльність має системного характеру, яка у поєднаному єдності цілей, мотивів, діянь П.Лазаренка та результатів. Основна, історично що склалася, мета педагогічної професії – виховання. Педагог, реалізуючи своєї діяльності, повинен йти до формуванню особистості людини, здатної до успішної життєдіяльності в суспільстві з урахуванням можливостей самореалізації людини, виходячи з її інтересів і прагнень. Основними об'єктами педагогічного впливу є виховна середовище, діяльність вихованців, виховний колектив і індивідуальні особливості вихованців. Серед провідних завдань педагога виділяють формування виховної середовища, організація діяльності вихованців, створення виховного колективу, розвиток індивідуальності особистості.

Усі властивості школи виявляються через педагогічне дію, що є сукупним єдністю цілей та змісту. Первинна завдання, у якій проявляється педагогічне дію – пізнавальна, котра, за закінченні перетворюється на завдання проектування й перетворення. Весь процес школи зводиться до вирішення безлічі завдань різних рівнів складності, класів та видів. Причому, педагогічні завдання у вона найчастіше не піддаються алгоритмізації і часто вимагають нестандартного евристичного рішення, виникає у процесі напруженої багатоденної роботи, до складу якого дослідження, аналіз, прогнозування, експеримент, контроль та виведення. Кожен новий крок педагога стає йому джерелом нову інформацію, преобразующийся в накопичений досвід.

Основними видами школи традиційно є виховання і.

Виховна робота підпорядковане одній меті гармонійного розвитку особистості. У межах виховної діяльності педагог повинен організувати колектив вихованців і подати його діяльність рішення виховних завдань, які ведуть досягненню мети. Успішність вирішення завдань виховання визначається наявністю позитивних змін - у свідомості вихованців, які з поведінці, емоціях і повсякденну діяльність. Виховна діяльність відрізняється відсутністю формалізації конкретні дії педагога, він лише прогнозувати свої дії і давати вихованців. У кожному конкретному випадку вибір засобів і методів виховання залежить від індивідуальних особливостей вихованця чи атмосфери і складу колективу вихованців. Оцінити результат роботи вихователя дуже складно, оскільки не має суворо визначених критеріїв і оцінок, багато чому визначається вихідним станом вихованості підопічного.

Сутність викладання має як логічний характер. Викладання чи навчання звичайно виробляється у спеціально організованих просторових і часових межах, піддається планування, алгоритмізації і опрацюванні, має чіткі цілі й відповідні ним завдання, а як і певні критерії оцінки їхньої досягнення.

Первинним у педагогічній діяльності є все ж виховна робота, у зв'язку з цим для підготовки педагогів буде клопоту з формуванні вони готовності до грамотної організації виховного і навчального процесів разом із предметними знаннями.

Структура школи. Компоненти школи, будучи взаємопов'язаними і взаємозалежними елементами, відрізняються одна від одного й мають відособленістю певною мірою, що дозволяє вивчати незалежно друг від друга. У школи виділяють такі компоненти: конструктивний, організаторський і комунікативний.

Педагогічна професія пред'являє деякі вимоги до постаті педагога, саме, він повинен мати стійкою соціальною та фахової позицією, що у його відносинах до світу, професії та суб'єктам педагогіки. У позиції педагога проявляється її особистість, характер соціальної орієнтації, тип громадянського поведінки й діяльності.

Соціальна позиція майбутнього педагога формується, починаючи з дитинства, продовжує повинна розвиватися у процесі навчання у загальноосвітньої школі, і є підвалинами формування поглядів й переконань, що з педагогічної професією.

Існують як і профессионально-обусловленные вимоги до педагогові, вони поділяються на дві групи. До першої входять психологічна, психофізіологічна фізична готовність, а до другої ставляться науково-теоретична і практична компетентність в якості основи професіоналізму.

Професійна готовність вчителя визначається відповідністю його особистісних і рис в професіограми, що об'єднує їх ідеалізований варіант у трьох взаємозалежних комплексу: загальногромадянські якості; якості, що визначають специфіку професії вчителя; спеціальні знання, вміння і навички на уроках.

Найважливішу роль діяльності педагога грає його особистісна спрямованість, відображена у професіограми і характеризує його социально-нравственную, професійно-педагогічну і пізнавальну спрямованість.

Основою всіх видів діяльності педагога є його ідейна переконаність, що його моральну основу. Вибір фаху педагога повинен, передусім, містити любові про дітей, бажанні допомогти їм у самовдосконаленні і самореалізації шляхом відкриття їм шляхів досягнення цього. Професійна спрямованість вчителя виступає у ролі стрижня, навколо якого формуються усі його професіоналізм. Важливим і невід'ємним якістю гідного педагога є його самовідданість, готовність працювати всупереч тимчасовим і територіальним рамкам, ставлячи понад усе свій обов'язок.

Пізнавальна діяльність педагога обумовлюється прагненням до опанування новими знаннями, інтересом до нового у педагогічній науці, і предметної області вчителя, здатність до самоосвіти. Одна з головних чинників пізнавального інтересу – любов до преподаваному предмета.


3. Спільна й професійна культура педагога

Визначаючи професійно-педагогічну культуру вчителя, варто спочатку розглянути такі поняття, як «професійна культура» і «педагогічна культура». Професійна культура – це розвинена спроможність до рішенню професійних завдань, основою якої є розвинене професійне мислення.

Розглядаючи питання педагогічної культурі, мають на увазі такі поняття: методологічна, нравственно-эстетическая, комунікативна, технологічна, духовна, фізична культура особистості вчителя. Педагогічна культура, в тій чи іншій ступеня властива кожній людині чи іншому джерелу, що впливає формування особистості, профессионально-педагогическая культура є характеристикою людини, покликаного здійснювати навчально-виховний процес у рамках професійної спеціально організованою діяльності.

У педагогічної науці склався комплекс положень, дозволяє визначити поняття профессионально-педагогической культури :

› профессионально-педагогическая культура – це універсальна характеристика педагогічної реальності, що виявляється у різних формах існування;

› профессионально-педагогическая культура є интериоризированную загальну культури і виконує функцію специфічного проектування загальної культури у сферу школи;

› профессионально-педагогическая культура – системне освіту, у тому числі у собі ряд структурно-функціональних компонентів, має власну організацію, вибірково взаимодействующее з довкіллям і що має интегративным властивістю цілого, не сводимого до властивостями окремих частин;

› одиницею аналізу профессионально-педагогической культури виступає творча за своєю природою педагогічна діяльність;

› особливості реалізації та формування профессионально-педагогической культури вчителя зумовлюються индивидуально-творческими, психофізіологічними і віковими характеристиками, сформованим социально-педагогическим досвідом особистості.

Профессионально-педагогическая культура складається з з трьох основних компонентів: аксиологического, технологічного і личностно-творческого.

Аксиологический компонент включає у собі сукупність педагогічних цінностей, прийнятих вчителем історії та сприйнятим із джерел протягом усього життя та фахової діяльності. Культура педагога з цим погляду визначається набором цих цінностей, розподілом пріоритетів у тому числі, вмінням знаходити нові цінності в навколишній світ, процесах життєдіяльності і педагогічною сфері. У педагогіці історично склалася система об'єктивних цінностей, які визначають рівень майстерності та розвитку педагога залежно від суб'єктивного сприйняття й прийняття ним цих цінностей.

Технологічний компонент представляє педагогічну діяльність, як процес розв'язування педагогічних завдань. Останнім часом спостерігається зрослий інтерес до поняття «педагогічна технологія». Це зумовлюється багатьма причинами, наприклад, тим, що успішний розвиток педагогічної науки має лише теоретичну бік, а й потребує практичних експериментах, розробках, дозволяють досліджувати різні теорії та гіпотези. Педагогічна теорія багато в чому розминається з реально діючої практикою виховання і навчання, у разі педагогічна технологія виступає у ролі сполучної ланки: з урахуванням теоретичних викладок будуються моделі, розробляють технологія реалізації. Педагогічна технологія містить такий важливий компонент, як «технологія школи». Розглядаючи його, слід зазначити, що педагогічна діяльність неодмінно має мати цілісний системний цілеспрямований характер, що підвалинами розробки технології школи. Ця технологія будується як система поетапного вирішення завдань педагогічного аналізу, планування, визначення мети, організації, оцінки й корекції. Тобто, технологія школи являє собою реалізацію прийомів та способів управління освітнім процесом в навчальному закладі. Є різноманітні шляхи вирішення педагогічних завдань. З умови відповідності цілі й діяльності суб'єкта навчання умовам цієї діяльності, у кожному даному випадку вибирається найбільш підходящі шляхи вирішення завдань, складових навчально-виховний процес.

Усі шляхи вирішення завдань діляться на алгоритмічні і квазиалгоритмические. Алгоритмические способи застосовують у разі можливостей вибору однозначних рішень на залежність від вихідних даних.

Квазиалгоритмические способи охоплюють й інші типи завдань, ці засоби переважають в технології школи. Педагог, вирішуючи яку або конкретне завдання, яка виникла у умовах реальну ситуацію, будує рішення з урахуванням моделей, що у пам'яті, завдяки накопиченому досвіду. У зв'язку з завваженої особливістю професійного мислення педагога виділяють такі групи педагогічних завдань:

› аналитико-рефлексивные – завдання аналізу та рефлексії

Страница 1 из 26 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація