Реферати українською » Педагогика » Особистість Як предмет Дослідження педагогікі и псіхології


Реферат Особистість Як предмет Дослідження педагогікі и псіхології

>Вступ

Учительпочатковихкласівздійснює особливовідповідальну роль уформуванніособистостімолодшого школяра. Доньогоставлятьсявеликівимоги як довихователя.Зівступом до школи ужиттідитинивідбуваютьсязначнізміни вїїзвичках, устосункахзі старшими йдітьми,перебудовуєтьсяповедінкавідповідно до режимунавчальноїдіяльності ушколі. Усіцездійснюється подбезпосереднімкерівництвом вчителя.

>Специфікапедагогічноїдіяльностівиявляєтьсянасамперед у бо засвоєюприродою вонамаєгуманістичний характер, вчительвирішує два заподіяння —адаптації йгуманізації.Адаптивнафункціяпов’язана ізпідготовкоюучня,вихованця допевноїсоціальноїситуації, доконкретнихзапитівсуспільства, агуманістична - ізрозвитком йогоособистості йтворчоїіндивідуальності.Суб’єктомпедагогічноїдіяльностіє вчитель,вихователь,інструментомвпливуякогоє йогоособистість,знання,уміння.

>Педагогічний процесвважаєтьсяпродуктивнимлише заумовипоєднанняелементівсамовиховання йсамонавчанняучня.Більше того,педагогічний процесзмінює нелишеучня, а і педагога,розвиваючи вньому саміякостіособистості йвикорінюючиінші.

Упочатковихкласахдитинанавчаєтьсячитати,писати,засвоюєелементисоціальнихдій.Багатоуваги вцихкласахприділяється трудовому,естетичному йфізичномувихованню. Цепотребує від вчителявідповідноїпідготовки, а особливопсихологічноїспостережливості,щобумітиадаптуватинавчальнийматеріал дорівнярозвитку йрозуміння йогоучнямипочатковихкласів.

яксвідчитьдосвідпедагогів-новаторів,справжнімимайстрамипедагогічноїдіяльностістають тихособистості, котрі,окрімглибокихпсихологічних йпедагогічних знань,навичок тавмінь,маютьпевніособистісніякості тапедагогічнийхист.Пошук уційдіяльностіособистісногосмислу,постійнепрагненнявдосконалюватися вній,гуманнеставлення досвоїхвихованців -запорукауспіху.


особистість як предметдослідженняпедагогіки йпсихології

Проблемаособистості — одна із центральних уфілософії,соціології,педагогіці,психології танизціінших наук.Одначекожна наукавивчаєособистість,керуючись своїм предметомдослідження.Педагогікадосліджуєпедагогічнізакономірностіформування ірозвиткуособистості.Дійсно,розвиток йдіагностикаособистостівихованця,визначеннянайбільшефективнихнапряміввиховноговпливунеможливі беззнанняструктуриособистості тазакономірностейїїформування.

Проунікальністьособистостісвідчитьнаявність понад 90їївизначень упсихології йпедагогіці.Мабуть,серед населеннянашоїпланетинеможливознайти двоходнакових у томучислі ісередоднояйцевих йблизнюків. Аліводночас «>особистістьєпоняттясоціальне, воно тавиражає все, щоє улюдининадприродного,історичного. особистість неєвродженою, вонвиникає врезультаті культурного тасоціальногорозвитку», —наголошувавЛ.С.Виготський.

>С.Л.Рубінштейн писавши: «>Особистістює людиназісвоєюпозицією вжитті, доякої вондійшла врезультатівеликоїсвідомої роботи...Особистістюєлише та людина, котра переноситипевним чином донавколишнього світу,свідомовиражаєцесвоєставлення так, то воно тапроявляється вусійїїсутності».Підособистістювінрозумівпевнулюдину -суб’єктаперетворення світу наоснові йогопізнання,переживання таставлення донього,тобтоособистість -це людина якносійсвідомості.Свідомість -це непасивнезнання пронавколишній світло, а активнапсихічна формавідображенняреальноїдійсності,властива лишеособистості.Самецяактивністьєвизначальноюхарактеристикоюособистості, котрарозвивається.Вонадаєзмогуособистостівиходити замежінакопиченогодосвіду,сформованихякостей.

>О.М.Леонтьєввизначавособистість якціліснеутворення,відноснопізній продуктсоціально-історичногорозвитку йособливийрівеньонтогенетичногорозвиткулюдини.

На його думку,реальноюосновоюособистостілюдиниєсукупністьїївідношень до світу, щоєсуспільними засвоєюсуттю йреалізуються разом. особистістьхарактеризують тихпсихічніявищалюдини, котрісприяютьїїдіяльності.

>Соціальнасутністьособистостізавждиреалізується черезїїсуб’єктивнийвнутрішній світло.Психічна діяльністьособистостівідбувається шляхомінтеграціїпсихічнихпроцесів йвластивостей, задопомогоюнейрофізіологічнихмеханізмів.Міжпсихічним йфізіологічниміснуютьскладнізв’язки, смердотівзаємозумовлені, й характерперебігуфізіологічнихпроцесівмаєбезпосереднійвплив напсихічніпроцесиособистості.

Таким чином, подособистістюслідрозумітисоціалізованогоіндивіда ізогляду нанайсуттєвішісоціальноважливіриси, котрівизначають йогосвідомість йсамосвідомість,життєвінастанови,поведінку і діяльність.

>Основнимипсихічнимирисамиособистостіє:

-ступіньсформованостіпсихічнихвластивостей таякостей;

-свідомість,самосвідомість таіндивідуальність;

-активність, щопроявляється впевнійдіяльності,саморегулюванні;

-введення до системисуспільнихвідносин.

>Цірисиперетворюютьіндивіда всуспільнуістоту -особистість. «особистість –суб’єктдіяльності,інтеграторпсихічнихпроцесівлюдини, системнавластивістьіндивіда яксоціальноїістоти;особливасоціальнаякість, щоформується у.системісоціальнихвідносин, якої не можназводити й не можнавиводити ізбіологічнихособливостейлюдини. Ядроособистості - системамотивів,спрямованість».Такерозумінняособистостіпередбачаєїїдослідження увсійсукупностінайрізноманітнішихзв’язків,взаємин йзалежностей упроцесіонтогенетичногорозвитку,тобторозвиткупсихіки унерозривнійєдності зстановленням,формуванням йрозвиткомособистості таїїосновнихкомпонентів (>пізнавальних,емоційно-почуттєвих,вольових ймотиваційних).

>Детермінанти, щомаютьбезпосереднійвплив наформування йрозвитокособистості,визначають якосновніфактори (>чинники)формування (>розвитку)особистості такласифікують за характером їхньоговпливу наіндивіда. Цевнутрішні (>фізіологічні іпсихічнівластивостіорганізму) тазовнішні (>соціальнеоточеннялюдини, активнавзаємодія ізіншими людьми тощо)умовирозвиткуіндивіда якособистості.

Колійдеться проякістьрисиособистості, не можна говорити, добра чи погана вона у нассобі.Щоб правильнооцінити ту чиіншу рису,слідрозглядатиїїлише увзаємозв’язку ізіншимирисамицієїособистості.Наприклад,наполегливість -уміннядосягати мети,долатиперешкоди -може бутипозитивноюрисою, але й лишепоєднуючись з такимирисами, як моральна чистота,відчуттясоціальноїсправедливості. У цьомуразі можнасподіватися, щонаполегливістьвихованцівслугуватимедосягненнюблагородної мети.Якщо жнаполегливістьпоєднується із такимирисами, якегоїзм,неохайність, тостаєнегативноюрисою,боїї якщоспрямованолише наособистеблагополуччя зарахунокінших, й вона якщо назавадівсьому колективу.

>Термін «>особистість»маєпередусімсоціальнийзміст. Томуслідвиокремитинаступний чинникформуванняособистості -соціальний,якийзабезпечує,першоючергою,їїсоціалізацію.Природнебуттялюдини «>олюднюється»їїсоціальноюсутністю,стаєелементомїїсоціальногобуття.Соціальне неліквідуєбіологічного, а лише аби «>знімає»біологічне влюдині та вводити його всоціальне,підпорядковуєпевнимсоціальнимідеалам,цінностям, правилам, нормам й законамсуспільного життя.

>Естетичневиховання якчинникформуванняособистості

>Естетичневиховання -цевиховання,спрямоване наформування удітейестетичної культури.Естетична культура -цездатністьособистості доповноцінногосприймання, правильногорозуміння прекрасного умистецтві йдійсності,прагнення іуміння будуватисвоє життя за законамикраси.Естетична культурамістить усобітакікомпоненти:

-естетичнесприймання -здатністьвиділяти вмистецтві йжиттіестетичніякості,образи йпереживатиестетичніпочуття;

-естетичнепочуття -емоційніетапи, щовикликаніоціннимставленнямлюдини доявищдійсності ймистецтва;

-естетичніпотреби -потреби вспілкуванні ізхудожньо-естетичнимицінностями, вестетичнихпереживаннях;

-естетичнісмаки -здатністьоцінювативитворимистецтва,естетичніявища ізпозиційестетичних знань йідеалів;

-естетичніідеали -соціальне таіндивідуально-психологічнозумовленіуявлення продосконалу красу вприроді,суспільстві,людині,мистецтві;

-художніуміння,здібності вгалузімистецтва.

Унавчальномупроцесіестетичномувихованнюсприяєвикладання всіхнавчальнихпредметів.Будь-який урокмаєестетичнийпотенціал.Цьомуслугує йтворчийпідхід довирішенняпізнавальноїзадачі, йвиразність слова вчителя таучнів, йвідбір таоформленнянаочного іроздатковогоматеріалу, йакуратністьзаписів йкреслень надошці й узошитах.

>Предметиестетичного циклу -читання,образотворчемистецтво,музиказабезпечуютьучнямелементарнізнання йнавичкипрактичної творчости,естетичноїповедінки. Упозакласнійроботіестетичневиховання проводитися врізнихтворчихоб’єднанняхучнів,творчихоб’єднанняхшколярів, котріпов’язані ізвідродженням народних ремесел й декоративно-прикладної творчости, ухудожніхгуртках,студіях, клубах, театрах тощо.Сприяютьестетичномувихованнюучнівекскурсії на природу,вечори й ранки,присвяченіжиттю й творчостивидатних українських йзарубіжнихкомпозиторів тавиконавців,конференції ізобразотворчогомистецтва,експедиції,виставки, свята таінше.

>Основниміндикаторомвиявленняестетичнихпочуттівмолодшихшколярів уміміці тапантоміміціє рух.Вінпоказуєрівеньзацікавленостітвороммистецтва чи йогоокремимиестетичнимивластивостями. Зарухами очей, рук,тулуба,м’язівобличчя можнавизначитинастрійдитини,їїставлення до предмета:чимвиразнішірухи, тімяскравішіестетичніпереживання.Діагностичнацінністьміміки йпантоміміки, вусьомубагатствіекспресивності,єлишечастиноюцілого йнеподільного,зовнішнього йвнутрішньоговідображуючогопроцесуформуванняособистості. Зогляду нацепостає потребарозглянути ііншіемоційніформи, що посвоємувиражаютьвнутрішній світло школяра.Ефективним способомвиявупочуттєвоїсферидитиниємовлення із йогобагатствомінтонації.

>Поряд ізрізнимизмінамиінтонації (>підвищення голосу,пониження,уповільнення,зупинки,наголос,інтенсивність)істотнимкритеріємвираженняестетичногопочуттяєоцінна діяльністьучнів.Естетичніпереживаннядітей, щовиникають подвпливомхудожньоготвору,виражаються уформі коротких,емоційнонасичених,розгорнутихвисловлюваннях.

>Подібніоцінки -насампередсамовираженняшколярів.Вони не лишесигналізують проновепереживання, а ієдієвим способом йогоусвідомлення.Сприймаючихудожні твори,дітианалізують їхнізміст,спрямованістьпорівнюють ізнавколишньоюдійсністю,відповіднооцінюютьхудожніобрази. Усіцезбагачує йрозвиваєїхнюпочуттєву сферу,сприяєглибшомуусвідомленню свогоемоційного стану, щовідповідновідображається вмовленні,практичнійдіяльностімолодшихшколярів.

>Ознакоювиявуестетичнихпочуттіввербальнимизасобамиєтакожобразнівирази увисловлюванняхдітей,повнота їхнівідповіді.Встановлено, щофіксаціяпочуття задопомогоюслівпов’язана ізпевнимитруднощами,викликанимиобмеженістюсловникового запасудітей, атакожслабкимрозвиткомспостережливості.

На шкода,схематичність,стереотипність вроботі окремихучителівзначнозвужуютьможливостідітейреалізувати своїзадуми вдіяльності, котравикликаєсильніемоції.Одноманітність - ворогестетичногозадоволення, томунеобхідноширшепрактикуватиігрову діяльність,різнівправи,художнєчитанняфрагментіввірша чиоповідання,усний чиписьмовийаналіз картин й т.ін.

>Емоційнезахопленнябудь-яким виглядомдіяльностіповністюоволодіваєособистістюдитини,мобілізуючифізичні йпсихічнісилиорганізму,управляючи йрозвиваючи їхнього.Конкретнимвиявомтакоїдіяльностієвиконанняпевнихзавдань,вправ, упроцесі якіактивізуєтьсяестетичним,досвідучнів,їхнізнання йнавички,набуті врізних видахдіяльності.Вміннявикористовувати їхнього упрактичнійдіяльності, перенести вновуситуацію ->найвищийрівеньрозвиткуестетичнихпочуттівшколярів, щомаєвиняткововажливезначення длятворчогорозвиткуособистості.

>Створення вкласі адекватноготемі роботизагальногоемоційного настрою позитивнопозначається наактивності всіхшколярів.Повноцінневиявленняестетичнихпочуттівґрунтується наемоційнійпідготовленостіучнів, щозабезпечується, із одного боці,змістомдидактичногоматеріалу, а із іншого -прийомамипедагогічноїдіяльності. Вісьчомудосвідченіучителіпоступовозбагачуютьдітейвраженнями под годинупроведеннябесід,екскурсій,переглядудіафільмів,слайдів,художньогооздобленнякімнати, девідбуваютьсязаняття.Такапідготовкаполегшує йприскорює процеспроникнення в сутьявища,розширюєемоційний фондвихованців.

>Впливособистіснихякостей педагога наестетичневихованнямолодшихшколярів

>Величезнийвплив на силу йрозвитокестетичнихпочуттівмолодшихшколярівсправляєособистість самоговчителя,насамперед йогобезмежнавідданістьдітям,високіморальніякості йбагатство духовного світу.

Педагог —цефахівець,якиймає спе-ціальнупідготовку йпрофесійнопровадитьнавчально-виховну роботу врізнихосвітньо-виховних системах.Ефективністьпроцесувиховання багато вчомузалежить віддій педагога —суб’єктапедагогічногопроцесу,тобтовихователя,якийбезпосередньо ібагатогранновпливає накожний його компонент.Головне - педагог винензробитивихованцяцентральноюпостаттю цогопроцесу, йогоактивним,свідомим,повноправним тасамостійнимучасником.Завданнявихователяполягає до того,щобформувати увихованцямотивацію,навички тавміннясамовдосконалення,озброїти йогоефективноюметодикою,прищепитипочуттясуб’єктності впедагогічномупроцесі.Впоратися ізцимдужескладнимзавданнямможе лишесправжніймайстерсвоєї справ.

>Щобпроаналізуватискладовіестетичноїспрямованостіособистостівчителя йїївплив нарозвитокемоційно-естетичноїсферимолодшихшколярів,слідчітковизначити структурудіяльності педагога, Якавключає низкувзаємозумовлених.

>Діагностична діяльністьпов’язана ізвивченняміндивідуально-психічнихособливостейестетичноїсфериучнів,домінуючихестетичнихцінностей,виявленням йвизначеннямрівняїхньоїзагальноїестетичної культури ідуховності,навичок йвмінь, необходимих дляефективноїестетичноїдіяльності. У зв'язку ізцимдіагностикаіндивідуально-психічнихособливостейучніврізними методами і методиками (наосновіспостережень й т.п.)набуваєважливогозначення.

>Орієнтовно-прогностична діяльність у сферіестетичноговихованняполягає вумінні педагогавизначатиконкретніцілі,зміст, методикувиховноїдіяльності,передбачитиїїрезультати наосновізнаннярівнярозвиткуестетичноїспрямованостішколярів.

>Діяльністьвихователя угалузіестетичноговихованняпов'язана ізлюдськимчинником йпередбачаєнаявністькомунікативно-стимулюючого компонента. Для йогоефективноїреалізаціївихователь винен матіртакіособистісніякості:

- бутилюдиноюдоброю,любитивихованців такими,якими смердотіє;це —головний мотивпедагогічноїдіяльності;

-вмітиімпонувативихованцям;

- бутиоптимістом;

-персоніфікуватилюдинумайбутнього;

- бутитворчоюлюдиною тощо.

>Безумовно,ціестетичніякості педагогавиявляються под годинуспілкування, йцепередбачає йоговисокугуманність. Характер цогоспілкуваннямаєвеликевиховнезначення.Адже, впершучергу,естетичновиховують не сам слова, аступіньпрояву у якихіндивідуальностівихователя й йогоособистіснихякостей,тобто впроцесіспілкуваннявінреалізує своюлюдяність йнеповторність.Доречна думкаК.Д.Ушинського: педагоглишетієюміроювиховує йнавчає,якоювін сам працює надвласнимвихованням йосвітою. В.О.Сухомлинськийосновним предметом ушколівважавлюдинознавство.Віннамагавсянаповнити весьнавчальний процеслюбов’ю додитини.

>Наступнийнапрямдіяльностівихователя -аналітико-оціночний,змістякогополягає ваналізі яквласнихестетичнихвчинків йдій, то йдійвихованців,виявленніїхніхпозитивнихсторін йнедоліків,порівнянніотриманихрезультатів ззапланованими тощо. Задопомогоюаналітико-оціночноїдіяльностівідбуваєтьсязворотнийзв’язок,тобтосвоєчасновизначаютьсяконкретнірезультатинавчально-виховної роботи івносятьсянеобхіднікорективи.Цей виддіяльностідужевідповідальний;їїоб’єктивністьсвідчить прозрілістьвихователя тавплив йогоособистіснихякостей наестетичнийрозвитокучнів.

>Дослідницько-творчий виддіяльностімаєпронизувати усіпопереднівидидіяльності тасвоєчаснонаповнювати їхньогоновимзмістом.Діяльністьвихователябазується надослідницькихданих, котрі, із одного боці,стосуютьсявизначенняіндивідуально-психічнихособливостейвихованців,їхніхнахилів,життєвихнастанов, а ізіншого –з’ясуваннярівняопанування ними знань, духовного,інтелектуального йфізичногорозвитку. Усіцепотребуєтворчогоставлення довсьогопедагогічногопроцесу.

особистістьвихователя -цеджерело йогооптимізму,всебічногорозвитку, гуманногомислення,оригінальногопроведенняпедагогічнихзаходів, їхньогопостійногоестетичноговдосконалення тощо. Зтворчихвихователіввиростають дійсновеликіпостаті -майстрисвоєї справ.Можнасказати і так: там, де немає творчости, там немаєвихователя.

Зструктуридіяльності педагогавипливаютьосновні йогопедагогічніфункції.Основноюфункцією педагога, на думкуІ.П.Підласого,єуправлінняпроцесаминавчання,виховання,розвитку йформуванняособистостівихованця. «Невчити, анаправлятиучіння, невиховувати, акеруватипроцесамивихованняпокликаний вчитель. Ічимяснішерозумієвінцю своюголовнуфункцію, тім понадсамостійності,ініціативи,свободинадає своїмучням.Справжніймайстерсвоєї справзостається внавчально-виховномупроцесі аби «за кадром», за межамивільнихдійучнів, а на самом деле -керованого педагогомвибору».

На думкуІ.П.Підласого, доособистіснихякостей педагога, щомаютьбезпосереднійвплив наформуванняестетичнихякостеймолодшихшколярів, належати «...>людяність,терпеливість,порядність,чесність, відповідальність,справедливість,обов’язковість,об’єктивність,щедрість, доброта,високаморальність,оптимізм,емоційнаврівноваженість, потреба вспілкуванні,інтерес до життявихованців,доброзичливість,самокритичність,дружелюбність,скромність,достойність,патріотизм,релігійність,принциповість,чуйність,емоційна культура й багатоінших».

Педагогмає бутиОсобистістю ізвеликої Літери,справжніммайстромсвоєї справ,якийможепротистоятитруднощамсьогодення йздатнийпіднятися з них.Актуальноює думкаК.Д.Ушинського: «Уестетичномувихованні все виннеґрунтуватися наособистостівихователя, бовиховна силавипливає лише з живогоджерелалюдськоїособистості.Ніякістатути тапрограми,ніякийштучнийорганізм,наскільки добровін не був біосмислений, неможезаступитиособистість увихованні....Безособистогобезпосередньоговпливувихователя навихованцяістинневиховання, щопроникає в характер,неможливе.Тількиособистістьможевпливати нарозвиток йвизначенняособистості, лише характером можнаформувати характер».

>Щоденнапедагогічна практикасвідчить:суттєвихрезультатів вестетичномувихованнідосягають тих педагоги, котрірозвинуті вособистісномуплані, йнавпаки -негативніприкладибрутальності, що, на шкода,щеприсутні упрактиці,свідчать провідсутністьестетичної культури. Томуестетичну культурумайбутньоговчителяслідформуватицілеспрямовано йпостійнорозвивати.Вона винна бутипідвалиноюдіяльності педагога йзабезпечувати якудосконаленнянавчально-виховногопроцесузагалом таучнівзокрема, то йсамовдосконалення шкірного педагога.

>ЩеЯ.А.Коменськийсформулювавосновнівимоги довчителя, що незастаріли досі.Вінвважав, щоголовнепризначеннявчителяполягає до того,щобсвоєювисокоюморальністю,любов’ю людям,знаннями,працелюбністю таіншимиякостями статівзірцем длянаслідування із боціучнів йособистим прикладомвиховувати вонилюдяність.Вінвимагав,щоб вчительуважноставився доучнів, бувпривітливим йласкавим, невідштовхував від собідітей своїмсуворимповодженням, априваблював їхнібатьківськимставленням, манерами та словами. На його думку,дітейслідвчити легко йрадісно, «>щобнапій наукипроковтувати безпобоїв, без крику, безогиди, словом,привітно йприємно».

>Наприклад,професійноважливими вестетичномупланіякостямиєвропейськихучителіввважаютьсявисокийрівень самоконтролю,емоційнаврівноваженість,комунікабельність,готовність доспівробітництва,впевненість усобі, атакожнизькіпоказникидепресії,неправдивості,психопатії,іпохондрії.Важливоюякістю педагогаєздатністьзнайтипідхід додітей таефективновзаємодіяти із ними.

>Сумісність упроцесіспілкування педагога ізучнямиґрунтується за принципамидоброзичливості,принциповості йвідповідальності. Упроцесіспілкування педагог виненобов’язковозбагачуватиучнівінтелектуально, морально,естетично.Спілкуванняобов’язковопередбачаєформування у педагога йучнівобразів один одного й зрозуміти проособистіснівластивості шкірногоучасникаспілкування. Отже, якуспілкування,таке йвиховання,відповідно,цеспілкуваннямає бутижиттєрадісним,гуманним,людяним,емоційним йоптимістичним.

>І.А.Зязюнвідокремлює трикомпонентиспілкування:пізнавальний,естетичний йповедінковий: «>Спілкуванняобов’язковопередбачаєформування упедагогів йучнівобразів один одного й зрозуміти проособистіснівластивості шкірногоучасникаспілкування; воно танесе всобіестетичну характеристику -зовнішню йвнутрішнюподобуучасниківспілкування,викликаєпевне до собіставлення; успілкуванніпроявляється йповедінковий компонент - слова й справ,адресовані педагогомучням йнавпаки».

>Вищевикладеніособистісніякості педагога будутьгармонійнорозвиватись йматимуть стимул длясамовдосконалення лише занаявностівнутрішньогоінтересу,потягу,бажання допедагогічноїдіяльності,невтомногопрагненнядосягти внійзначнихуспіхів йотримання душевногозадоволення.Узагальненоцірисиособистості педагога можнавизначити якпедагогічнуспрямованість, Якаєнеобхідноюумовою йпідвалиноюпедагогічноїдіяльності.

Стриженьпедагогічноїспрямованості педагога -цепсихолого-педагогічніпереконання;стійка йзмістовнамотивація допедагогічноїдіяльності;гуманно-оптимістичнеставлення досвоїхвихованців й великалюбов перед тим. Педагогмусить добро знаті свого адресата,розуміти йогопотреби імотиви,ідентифікувати собі із ним (>тобтоставати на його точкузору),співпереживатийому. Усукупностіціскладовінадаютьдіяльності педагогацілеспрямованого,послідовного,наполегливого,змістовного ізацікавленого характеру,виступаютьміцнимпоштовхом на шляхудосягненняуспіхів й вершин.

>Основнимикритеріямиестетичноїдіяльності педагогавиступаютьтакіознаки йогодіяльності:

-доцільність (заспрямованістю);

-ефективність (за результатами);

-гуманність,демократичність йдіалогічність (за характеромспілкування);

-оптимальність (увиборізмісту йзасобів);

-творчість чиоригінальність (зазмістомдіяльності);

-науковість (зазмістомматеріалу, щовикладається, й за характеромдіяльності).

>Ідеалізованіособистісні йпрофесійніякості, щоскладаютьпоняттяпрофесійноїготовності педагога,представлені увиглядіпрофесіограми.Професіограмаєсвоєрідним паспортом,якийміститьсукупністьособистіснихякостей,педагогічних йспеціальних знань йумінь, необходимих длявчителя.Провіднемісце впрофесіограмівчителяпосідаєестетичнаспрямованістьособистості.Спрямованістьособистості педагога -цемотиваційназумовленість йогодій,вчинків,усієїповедінкиконкретнимижиттєвимицілями,джерелом якієпотреби,суспільнівимоги.Н.В.Кузьмінавиділяє триосновнітиписпрямованості, котрівизначають характерпедагогічноїдіяльностівчителя: дійснопедагогічну, формальнопедагогічну йудаванопедагогічну. Учительможе бутизорієнтований напрофесійнесамоствердження, назасобипедагогічноговпливу, научня, научнівськийколектив, націліпедагогічноїдіяльності.Дійснопедагогічнаспрямованістьособистості -цестійкамотиваціяформуванняособистостіучня,їївсебічногогармонійногорозвитку.Самецяспрямованістьвважаєтьсягуманістичною.

>Гуманістичнаспрямованістьособистостівчителяозначаєставлення додитини як донайвищої ціності,визнанняїї права волю йщастя,вільнийрозвиток йпроявсвоїхздібностей.Вільнореалізувати своїтворчіможливостізадля собі йоточення людинаможелише занаявностівіри у саму собі.Останнязміцнюється тоді, колисприймаються йоцінюються не лишеїїпозитивніякості, а всяособистість уцілому,тобто колиїїлюблять,поважаютьїїгідність,виявляютьгуманність.

>Приклад -виховний методвеликоїсили,якийбазується навідомійзакономірності:явища, щосприймаютьсязором,швидко й безтруднощіввідбиваються усвідомості, тому, напротивагусловеснимвпливам, непотребують анірозкодування, аніперекодування.Прикладдіє нарівніпершоїсигнальноїсистеми, слово -другої.Прикладдаєконкретнізразки длянаслідування й тім самим активноформуєсвідомість,підсвідомість,переконання,почуття. Сенека мовивши, щоважко привести до добраповчаючи,легше - прикладом.

>Психологічноюосновою прикладаєнаслідування.Завдякийому людинабуваютьсоціальногодосвіду. Упроцесівихованнявикористовуютьсярізніприклади:батьків,вихователів,ровесників,видатнихпостатей,героїв книжок,фільмів таін.

Одним знайдавнішихметодівестетичноговихованняпідростаючогопоколінняєособистий приклад.Сутність цого методуполягає уцілеспрямованому йсистематичномувпливівихователя навихованцівособистоюповедінкою.Виховна силаособистого приклада - упрагненнівихованців донаслідування. В.О.Сухомлинськийвикористовував дваджерелавиховання:заздалегідьпродуманувиховну роботу іздітьми таприкладивзаємин людей,їхніхвчинків. О.С. Макаренка писавши, що лишеживий прикладвиховуєдитину, а чи не слова, нехай найкращі, але й непідкріпленіділом.

>Виховніфункції прикладарізні:вінможедопомагативихователюконкретизувати ті чиіншетеоретичнеположення; наприкладі можна довестиістинністьпевноїморальноїнорми; прикладєпереконливим аргументом; прикладможеспонукати допевного типуповедінки.

>Основніумовиефективності цого методу:

- забезпеченняособистоївзірцевостівихователя увиконаннізавдань,функціональних обовязків,дотриманні норм й правилетикету;

-суспільнацінність йпривабливість приклада;

- йогояскравість,емоційнанасиченість;

-етапністьнаслідування (напершомуетапі увихованцівстворюєтьсясуб'єктивний образ приклада,бажаннянаслідувати його; на іншому -формуєтьсябажаннядіяти зазразком; натретьому —здійснюється синтезсамостійних йнаслідуванихдій, щопроявляється упристосуванні доповедінки);

-використаннярізнихджерел длянаслідування (>літературнігерої, батьки,вихователі, друзі таін.);

-вмілевикористання негативного приклада увихованні;

-наочність йконкретність приклада;єдність слова йділа.

>Негативніприкладивикористовуються,щобпоказатинедоцільністьнаслідуваннянегативнихявиш.Прийомивиховання на негативному:

- громадськийосуднегативнихпроявів ужитті колективу;

-розвінчання негативного, коли не усірозуміють йогосутність й шкоду длязагальної справ;

-протиставленняаморальнимвчинкамкращихзразківвисокоморальноїповедінки;

-розкриття наконкретних йвідомихвихованцямприкладахнаслідківаморальної,асоціальноїповедінки;

- організаціявихованців наборотьбу ізпроявами морального зла.

         Природно, щовихованнязалежить відособистого прикладавихователя, йогоповедінки,світогляду,діловихякостей, авторитету,єдності слова йділа, справедливого йдоброзичливогоставлення довихованців.


>Висновки

Отже, вчитель -цевихователь, наставник. У цьому йогогромадянське,людськепризначення. Томувиховна роботаєпедагогічноюдіяльністю,спрямованою нарозв’язаннязавданьестетичногорозвиткуособистості шляхоморганізаціївиховногосередовища йуправліннярізноманітними видамидіяльностівихованців.Суттєвоюособливістюпедагогічної роботиє й ті, що вон із початку й докінцяєпроцесомвзаємодії людей.

Доособистіснихякостей педагога, щомаютьбезпосереднійвплив наформуванняестетичнихякостеймолодшихшколярів, належатилюдяність,терпеливість,порядність,чесність, відповідальність,справедливість,обов’язковість,об’єктивність,щедрість, доброта,високаморальність,оптимізм,емоційнаврівноваженість, потреба вспілкуванні,інтерес до життявихованців,доброзичливість,самокритичність,дружелюбність,скромність,достойність,патріотизм,релігійність,принциповість,чуйність,емоційна культура й багатоінших.

Уестетичномувихованні все виннеґрунтуватися наособистостівихователя, бовиховна силавипливає лише з живогоджерелалюдськоїособистості.Ніякістатути тапрограми,ніякийштучнийорганізм,наскільки добровін не був біосмислений, неможезаступитиособистість увихованні. Безособистогобезпосередньоговпливувихователя навихованцяістинневиховання, щопроникає в характер,неможливе.Тількиособистістьможевпливати нарозвиток йвизначенняособистості, лише «характером можнаформувати характер».

Одним знайдавнішихметодівестетичноговихованняпідростаючогопоколінняєособистий приклад.Сутність цого методуполягає уцілеспрямованому йсистематичномувпливівихователя навихованцівособистоюповедінкою.Виховна силаособистого приклада — упрагненнівихованців донаслідування.

 


>Література

1.Асмолов О.Г. Психологія особистості. - М., 1990.

2.БехІ.Д.Вихованняпідростаючоїособистості на засідкахновоїметодології //Педагогіка йпсихологія. - 1999- № 3. - З. 5-6.

3.Бех І. Д.Спадковіпередумовирозвиткуособистості // Рідна школа. -1996. -№ 7. -З. 11-14.

4.Бондаревская Є.В. Гуманістична парадигмаличностно-ориентированного навчання // Педагогіка. - 1997. - № 4. З. 11-17.

5. ВиготськийЛ.С. Історія розвитку вищих психологічних функцій //Собр. тв.: О 6-й т. - М., 1982. - Т. 3.

6.Галузинський В.М.,Євтух М. Б.Педагогіка:теорія таісторія. - До., 1995.

7. ГончаренкоС.У.Українськийпедагогічнийсловник. - До., 1997.

8.Дидактика сучасної школи / Під ред. У. А. Онищука. - До., 1987.

9. Костюк Г.С.Навчально-виховний процес йпсихічнийрозвитокособистості. - До., 1989.

10. Рубінштейн З. Л. Основи загальної психології. - М., 1946.

11.Соціальнапедагогіка / За ред. А.Й.Капської. - До., 2000.

12. ВоронаМ.О.Особливостівиявуестетичнихпочуттів удітей //Початкова школа. - 1990. - №4. - З. 64-66.


Схожі реферати:

Навігація