Реферати українською » Педагогика » Моральні орієнтири сучасних школярів: шляхи та проблеми їх формування та корекції


Реферат Моральні орієнтири сучасних школярів: шляхи та проблеми їх формування та корекції

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Федеральне агентство за освітою

>НОУ «Інститут економіки, управління і право»

Альметьєвський філія

Кафедра педагогіки і психології

Курсова робота з теорії та методиці виховання

Моральні орієнтири сучасних школярів: шляху й проблеми формування та корекції

Роботу виконав:

студент 971 групи

>Курамшина Діна

Науковий керівник

Доценткан.пед. наук

Іванов І. І.

>Альметьевск 2010


Зміст

Запровадження

Глава I. Теоретичне дослідження моральних орієнтирів сучасних школярів: шляху проблеми формування та корекції

1.1 Психологічний уявлення про моральних орієнтирах

1.2 Проблеми моральних орієнтирів: формування та корекції

Глава II.Эмпирическое дослідження моральних орієнтирів

2.1 Емпірична база дослідження та характеристика вибірки

2.2 Опис методики

2.3 Обговорення результатів

Укладання

Список використовуваної літератури


Запровадження

Актуальність проблеми виховання молодших школярів пов'язана, з чотирма положеннями:

По-перше, нашого суспільства потребує підготовки широко освічених, високо моральних людей, які мають як знаннями, а й прекрасними рисами особистості.

По-друге, в світі маленька людина живе розвивається, оточений безліччю різноманітних джерел сильного на нього було як позитивного, і негативного характеру, які (джерела) щодня обрушуються на незміцнілий інтелект, і почуття дитини, ще на лишеформирующуюся сферу моральності.

По-третє, саме собою освіту не гарантує високого рівня моральної вихованості, бо вихованість- цю рису особистості, що б в повсякденному поведінці людини її ставлення до інших людей з урахуванням поваги та доброзичливості до кожної людини. До. Д. Ушинський писав: «Вплив моральне становить головне завдання виховання». (9,с.431).

По-четверте, озброєння моральними знаннями важливо і оскільки вони лише інформують молодшого школяра норми поведінки, затверджуваних в суспільстві, а й дають ставлення до наслідки порушення норм чи наслідки даного вчинку для оточуючих людей.

Перед загальноосвітньої школою поставлено завдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати своєї діяльності відповідно до інтересами його оточення. Виконання цього завдання пов'язані з формуванням стійких моральних властивостей особистості школяра.

Значення й третя функція початковій школи системі безперервної освіти визначається як наступністю її коїться з іншими ланками освіти, а й неповторною цінністю цій сходинці становлення та розвитку дитині.

Основний функцією є формування інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних здібностей учнів до активно - діяльнісного взаємодії навколишнім світом. Рішення головних завдань навчання має забезпечувати формування особистісного ставлення до оточуючих, оволодіння етичними, естетичними і моральними нормами.

У науковому обгрунтуванні відновлення змісту освіти початковій щаблі покладено сучасна ідея навчання, як носія певних умінь, навичок, суб'єкта навчальної діяльності, автора власного бачення світу, здатного розпочати діалог із елементами різних культур відповідно до своїмииндивидуально-возрастними особливостями.

>Исследуемая нами проблема відбито у фундаментальних роботахА.М.Архангельского,Н.М.Болдирева,Н.К.Крупской,А.С.Макаренко,И.Ф.Харламова та інших., у яких виявляється сутність основних понять теорії морального виховання і орієнтиру, вказуються способи її подальшого розвитку принципів, змісту, форм, методів морального виховання.

Ряд дослідників висвітлює у своїх працях проблеми підготовки майбутніх вчителів до моральному вихованню школярів (>М.М.Гей,А.А.Горонидзе,А.А.Калюжний,Т.Ф.Лисенко та інших.)

Проблемою нашого дослідження є створення педагогічних умов морального виховання школярів у процесі навчальної діяльності. Аби вирішити цієї проблеми вчителю потрібно лише знання предметів початкових класів та методика їх викладання, а й уміння направити власну діяльність моральне виховання у формуванні навчальної діяльності.

Такі педагоги якН.М.Болдирев,И.С.Марьенко,Л.А.Матвеева,Л.И.Божович і ще досліджували моральне виховання розглядають у різних аспектах. Проте, вирішення завдань морального виховання у процесі формування навчальної діяльності недостатньо досліджувана. У зв'язку з цим, метою нашого дослідження є теоретичне обгрунтування можливості морального виховання у процесі навчальної діяльності, й розробка методики морального виховання у процесі формування навчальної діяльності.

Об'єкт дослідження - навчальна діяльність школярів.

Предмет дослідження - моральні орієнтири школярів у навчальній діяльності.

Приступаючи до дослідження, ми висуваємо таку гіпотезу: моральне орієнтування школярів буде здійснено у навчальній діяльність у тому випадку, якщо:

а) учні діють цілеспрямовано і під час навчальних завдань;

б) їхні діяння набувають усвідомлений характер;

в) використовують набутий досвід на вирішення навчальних завдань.

Відповідно до проблемою, метою, об'єктом і предметом дослідження поставлені такі:

1. Дати аналіз стану проблеми морального виховання школярів в теоретичної літературі.

2. Виявити умови морального виховання у навчальній діяльності школярів.

3. Описати досвід морального виховання і орієнтування молодших школярів.

Новизна дослідження та практична значимість полягають у тому, що педагогічні умови забезпечують ефективність навчальної діяльності школярів, сприяють розкриття та розвитку духовно-моральних рис школярів, саме, відповідальність, доброзичливість, самостійність.

Базою дослідження є школа № 11 р.Альметьевск.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з запровадження, першого розділу, присвяченій теоретичного дослідженню моральних орієнтирів сучасних школярів, другий глави, присвяченій емпіричному вивченню моральних орієнтирів, укладання, списку літератури (18 джерел) і мережеві додатки.


Глава I. Теоретичне дослідження моральних орієнтирів сучасних школярів: шляху проблеми формування та корекції

 

1.1 Психологічний уявлення про моральних орієнтирах

У стислому словнику філософією поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинськеmores-нрави) - норми, принципи, правил поведінки людей, а як і саме людську поведінку (мотиви вчинків, результати діяльності), почуття, судження, у яких виявляється нормативна регуляція відносин людей друг з одним та маніпулюваннями суспільною цілим (колективом, класом, народом, суспільством).»

В.І. Даль твердив слово мораль як «моральне навчання, правила для волі, совісті людини». Він вважає: «Моральний — протилежний тілесному, плотському, духовний, душевний. Моральний побут людини важливіше побуту речовинного.» «>Относящийся лише до половині духовного побуту, протилежний розумовому, алесопоставляющий спільне з ним духовним началом, до розумовому належить істина і брехня, до моральному - добро і зло.Добронравний, доброчесний, ґречний, згоден із чистою совістю, на закони правди, із гідністю людини з боргом чесного та чистого серцем громадянина. Це людина моральний, чистої, бездоганною моральності. Будь-яке самовідданість є вчинок моральний, доброї моральності, доблесті».

З роками розуміння моральності змінилося. У Ожегова С.І. бачимо: «Моральність — це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичних норм, правил поведінки, що визначаються цими якостями». Мислителі різних століть трактували поняття моральності по-різному. Ще Давньої Греції в працях Аристотеля про моральному людині говорилося: «Морально прекрасним називають людини досконалого гідності ... Адже про моральної красі кажуть щодо чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розважливого і взагалі який володіє усіма чеснотами людини».

А Ніцше вважав: «Бути моральним, моральним, етичним - отже надавати послух здавна встановленому закону чи звичаєм». «Мораль - це великий людини перед ПРИРОДОЮ». У межах наукової літературі вказується, що мораль побачила світанку розвитку суспільства.Определяющую роль її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків стосовно роду людина не міг би вистояти боротьби з природою. Мораль постає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість цим сприяє життєдіяльності суспільства. Натомість, суспільство, підтримуючи і поширюючи той чи інший мораль, цим формує особистість відповідно до своїм ідеалом. На відміну від права, яка також оперує областю взаємовідносин людей, але спираючись на примус з боку держави. Мораль підтримується силою суспільної думки і звичайно дотримується з переконання. У цьому мораль оформляється у різних заповідях, принципах,предписивающих, як слід зробити. З усієї цього ми в змозі зробити висновок, що дорослій людині часом важко вибирати, що робити у тому чи ситуації не «ударивши обличчям у багно».

Ще В.А. Сухомлинський говорив, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, вчити «вмінню відчувати людини».

Василь Андрійович говорив: «Ніхто не вчить маленької людини: «Будь байдужим до людей, ламай дерева, потопчи красу, найвище став свій особистий». Вся річ у однієї, дуже важливої закономірності морального виховання. Якщо цю людину вчать добру- вчать вміло, розумно, наполегливо, вимогливо, внаслідок буде добро. Учать злу (дуже рідко, але буває так), внаслідок буде зло. Не вчать ні добру, ні злу - усе одно буде зло, адже й нею потрібно зробити».

Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається у дитинстві й ранньому отроцтві, коли добро і зло, честь безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умов яскравою наочності, очевидності морального сенсу те, що він бачить, робить, спостерігає».

Школа є основним ланкою у системі виховання підростаючого покоління. На кожному з етапів навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважаєЮ.К.Бабанский, такий стороною буде моральне виховання: діти опановують простими нормами моральності, навчаться дотримуватися їх у різних ситуаціях. Навчальний процес тісно пов'язані з моральним вихованням. У разі сучасної школи, коли зміст освіти збільшилася об'ємі та ускладнилося зі своєї внутрішньої структурі, в моральному вихованні зростає роль процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні отримують, вивчаючи навчальні предмети. Самі моральні знання мають менше значення у загальне розвитку школярів, ніж знання з конкретним навчальним предметів.

Н.І. Болдирєв зазначає, що специфічної особливістю морального виховання і те, що його не можна відокремити у якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральності відбувається у процесі все багатогранної діяльності дітей (іграх, навчанні), у його різноманітних відносинах, до яких вони входять у різних ситуаціях зі своїми однолітками, з дітьми молодший себе і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, який передбачає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій.

Розглядаючи систему морального виховання,Н.Е. Ковальов,Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокін розрізняють кілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу, у рішенні певних педагогічних завдань, а всередині класу – єдність дій усіх студентів.

По-друге, використання прийомів формування навчальної діяльності моральним вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок та взаємовплививоспитиваемих в момент моральних рис в дітей віком.

По-четверте, систему морального виховання варто вбачати й у послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості зі зростанням і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з поглядуС.Л. Рубінштейна, окреме місце посідає питання розвитку моральних чеснот, що є основою поведінки. У не лише пізнає сутність моральних категорій, а й навчається оцінювати їх знання вчинках і діях оточуючих, власних вчинках.

На визначення ролі планування, як і навчальної діяльності, і у моральному поведінці дітей молодшого шкільного віку було спрямовано увагу таких учених якЛ.А. Матвєєва,Л.А.Регуш і багатьох інших. У межах своїх дослідженнях вони до формування моральних мотивів поведінки, оцінки й самооцінки моральної поведінки.

Процес виховання у шкільництві будується на принципі єдності свідомості людини та діяльності, з якого формування та розвиток стійких властивостей особистості можливо, за її діяльну участь у діяльності.

«Практично будь-яка діяльність має моральну забарвлення», вважаєО.Г.Дробницкий, зокрема і навчальна, яка, на думкуЛ.И.Божович, «має великими виховними можливостями». Останній саме навчальну діяльність молодшого школяра провідною. У вона у більшою мірою впливає розвиток школяра, визначає поява багатьох новоутворень. У ньому розвиваються як розумові здібності, а й моральна сфера особистості.

Через війну регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання навчальних доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для навчальної діяльності, моральні відносини, вказує І.Ф. Харламов.

Навчальна діяльність, будучи в молодшому шкільному віці провідною, забезпечує засвоєння знань у визначеною системою, створює змогу оволодіння учнями прийомами, засобами розв'язання різних розумових і моральних завдань. Вчителю належить пріоритетна роль вихованні і навчанні школярів, підготовкою їх до життя та громадському праці. Учитель завжди для учнів прикладом моральності й відданого ставлення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні.

Специфічною особливістю процесу морального виховання можна вважати очевидно: він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені у часі. Істотним ознакою процесу морального виховання є його концентричне побудова: рішення виховних завдань починається з елементарного рівня життя та закінчується вищим. Досягнення цілей використовують усіусложняющиеся види діяльності. Цей принцип реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів.

Процес морального виховання динамічний і творча: вчителя постійно вносять до нього своїх коректив, створені задля його вдосконалення. Усі чинники, що зумовлюють моральне становлення та розвитку особистості школяра, І.С.Марьенко поділяє втричі групи: природні (біологічні), соціальні й педагогічні. У взаємодії з середовищем і цілеспрямованими впливами школяр соціалізується, набуває необхідного досвіду моральної поведінки.

На моральне формування особистості надають вплив чимало соціальних умови й біологічні чинники, але на вирішальній ролі у цьому грають педагогічні, як найбільш керовані, створені задля вироблення певного роду відносин.

Одне із завдань виховання - правильно організувати діяльність дитини. Діяльність Калнишевського як формуються моральні якості, а виникаючі відносини можуть проводити зміна цілей і мотивів діяльності, що у своє чергу впливає засвоєння моральних і цінностей організацій. Діяльність людини виступає як і критерій його морального розвитку.

Розвиток морального свідомості дитини відбувається після сприйняття та усвідомлення змісту впливів, що надходять і батьків і сучасних педагогів, оточуючих людей через переробку цих у зв'язки й з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішнє вплив набуває індивідуальне значення, в такий спосіб, формує суб'єктивне ставлення щодо нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, прийняття рішення й моральний вибір дитиною власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей може бути неадекватними, але сенс виховання у тому, аби досягти відповідності між вимогами належного поведінки й внутрішньої готовності до цього.

Необхідна ланка у процесі морального виховання - моральне просвітництво, мета якого - повідомити дитині сукупність знання моральних засадах і нормах суспільства, яким він повинен опанувати. Усвідомлення і переживання моральних принципів, і норм напряму пов'язане із усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація