Реферат Ідеї

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти та науки України

>Сумськийдержавнийпедагогічнийуніверситет ім. А. З.Макаренка

>КУРСОВАРОБОТА

на задану тему: ">Ідеїнародностіпедагогічної науки тахристиянські подивися навиховання упам’яткахКиївськоїРусі"

>Виконала

студентка 731групи

>природничо-географічного

факультету

>ГливаЮліяВолодимирівна

>Суми 2009


>Зміст

 

>Вступ

>Володимир Великий

>Володимир Мономах . ">Повчання"

Рольрукописних книжок увихованні інавчання

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури

 


>Вступ

 

>Педагогіка –це не лише наука, а імистецтво. Амистецтво, як правило,маєсвоєнаціональневираження.Крім того,педагогіка як наука імистецтвостосуєтьсяособливої,властивої лишеїйсфери –формуванняособистості ізпритаманнимиїйнаціональнимирисами йпочуттями.Педагогіка черезвиховання інавчаннядітей тамолодівідтворює,продовжує йрозвиває укожномунаступномупоколінні народ,націю. Тому інаціональнийпідхід унауковомурозв’язанніпедагогічних проблемєобов’язковим.Ідеїнародності є тією проблемоюгуманізації,християнізаціїсучасноговихованняє >актуальними у наше годину. Тому, на мою думку,потрібнодослідити ідеїнародностіпедагогічної науки тахристиянські подивися навиховання упам’яткахКиївськоїРусі. Цедопоможекращомуформуваннюцілісноїсистеми знаньщодоосновнихетапіврозвиткунаціональногошкільництва,уміннюмислитипедагогічнимикатегоріями,аналізувати,зіставлятитеоретичні подивисявидатнихпостатей національноїпедагогічної думи,баченнютенденцій їхнірозвитку,осмисленнюможливостейвикористаннякращихпедагогічнихнадбаньлюдства увласнійпрактичнійдіяльності.

>Метою >дослідженняєґрунтовневивченняпедагогічної думи вчасиКиївськоїРусі якмогутнійсуспільно-духовний феномен,гідний йвагомийвнесок ускарбницювласної національної йсвітовоїпедагогічної культури.

Длядосягненняпоставленої метипотрібновиконатинаступні заподіяння:

1.з’ясувативплив державного улаштую нарозвитокшкільництва;

2.вивчитизміст таголовні ідеїписемнихпам’ятокчасівКиївськоїРусі;

3.обґрунтувати рольрукописних книжок увихованні танавчанні.

>Об’єктом >вивчення вроботієпедагогічна наука вчасиКиївськоїРусі.

Предметом >дослідженняє ідеїнародності тахристиянські подивися навиховання танавчання вписемнихпам’яткахКняжоїДоби.

Культура йосвіта вчасирозквіту держави

>Новудобу вісторіїУкраїни-РусізапочаткувавВолодимир Великий — один ізнайпрогресивнішихкиївськихкнязів. За йогокнязювання (980—1015) Русьпочалапідноситися якцілісне сус-пільство й держава.Вінздійснивреформуванняідеологічної,адміністративної тазаконодавчої систем, якупоприспецифікупроявіввідбувалося взагальноєвропейськомуконтексті.


>Володимир Великий

>Насампередцестосуєтьсяприйняття 988 р.християнства йутвердження його як державноїрелігії, щосприялорівноправномувходженнюРусі в колоєвропейських державхристиянського світу,їїконсолідації йподальшомусуспільному та культурномурозвитку.Прийняттяхристиянства означалоприєднання довисокорозвиненоївізантійської культури, Яказберегланадбання античного світу й передавала їхні всімєвропейцям.Аджесаме вДавнійГреції таРимі булизакладеніоснови науки,філософії, політики,юриспруденції,естетики,літератури.

Длязміцненняхристиянства йпоширеннягреко-візантійської культуриВолодимирзаснував уКиєві школу длядітей ізвищихверствукраїнськогосуспільства.Київськадвірцева школа "книжковоговчення" бувдержавним учбовим закладом йутримувалась зарахунок страти. Унійнавчалося 300учнів.Діти булиізольовані віддомашньогоспілкування ізбатьками, котрі могличинитиязичницькийвплив, хоч йприйнялихристиянство. У ">Повістівременнихліт" написано: "І нача ставить поградам церкві та попи, і накрещеньеприводити за всі градом іселомь.Поставь начапоймати у навмиснічадидьти ідаяти нача обліку книжкове". ">Книжневчення" означало непроступисьменність, а грунтовну того годинуосвіту.Вонополягало вопануванніграматики,богослов'я,філософії, риторики, математики,співів,іноземнихмов, — знань, котрістановили основувищоїосвіти уВізантії та наЗаході. Ушколі "книжковоговчення"готувалиосвічених людей,здатнихрозв'язуватискладні запитання державногоуправління,внутрішньої йзовнішньої політики.

>Термін "школа"увійшов увжиток наРусілише в XIV ст. Томустосовнонавчального заставіВолодимиравінвживаєтьсяумовно. ЗаВолодимира при храмахпочаливиникати школи, в якіготувалисвящеників тамайстріввисокогофаху дляспорудження таоздоблення церков.

>Поряд іздержавноюосвітоюневимушено й природновідбувалосязасвоєнняпідростаючимипоколіннямистаровиннихзвичаїв,традицій, котріпродовжувализберігання услов’янській сім'ї,їїпобуті.Синівкняжого роду із три ->чотиририрічноговікувіддавали навиховання до сім'їгодувальника,якого добирали ізуправителів земель, Боярінготував княжича доучасті вдержавнихсправах,дбав профізичневиховання.Тодішнізвичаї не дозволялибатькамвідвідуватидитину. Уперіодоб'єднанняруських земель такаштучнародинністьпосилювала іпоширювалаособистізв'язкикиївськихкнязів із боярами тазміцнювала державу. Алізгодом, колизагостриласяміжусобнаборотьба,вихованнякняжичів у чужих батьківщинах малоруйнівнінаслідки дляєдності держави.Ріднібративтрачалиродиннізв'язки протягом годинивиховання в батьківщинахрізних бояр й вборотьбі закиївський престолворогували один із одним.Високопоставленігодувальникитакожвикористовувалисвійвплив навихованців уміжусобнійборотьбі. У зв'язку ізцим княжать сталивиховуватидосвідченідомашнівчителі — "дядьки",серед які були ісправжні педагоги.Боярськихсиніввиховували поднаглядомбатьків чиіншихродичів. Потрьохрокаххлопцяпідстригали,упершесадовили на коня всвятковійобстановці.Дітей до 7 роківнавчалистріляти із цибулі,володітисписом й арканом. З 12 років їхнівчилисправжніх військовиххитрощів,тобтомистецтва бою.

>Дітиремісниківнавчалися справбатьків удомашніхумовах.Дехтостававучнем,підмайстромбілямайстрапевної справ —зброяра,кожум'яки, бондаря тощо. Усільськіймісцевостізмалкузалучали доробіт,визначенихаграрним календарем.Дітиопановувалинавичкисільськогосподарської роботи,засвоюючинароднізнання проземлеробство таутриманнядомашньоїхудоби.Календарнаобрядовість вносилаемоційний йестетичнийелементи вбуденнупрацю,робилаїї болеепривабливою.Дітиспостерігалинавколишню природу,засвоювалинародніприкмети,навчалисяпередбачати погоду.Такізнаннядопомагалиуспішномугосподарюванню:підвищеннюврожайності,збереженнюдомашніхтварин тощо.Сприяланавчанню й народнамудрість,сформульована уприслів'ях.Наприклад, "Комар затіло — овес у землю", "Зозулязакувала — чассіяти просо" тощо.Стисло, просто йдохідливовикладенаінформація доброзапам'ятовувалась.

>Перебуваючи утісномуспілкуванні ізприродою тапостійновідчуваючи залежність віднеї,селянипривчалидітейберегтидовкілля. Длябешкетниківіснувалиспеціальні ">загуки",заборони: "Нечіпайгніздаластівки,бобудеш уластовинні", "У лебедякаміння не кидай,боспіткає горі".Виховнуфункцію мала нелишепраця, а ідозвілля,звичаї родини.Діти булисвідками іучасникамирізнихродиннихподій,побутовихобрядів —сумних йвеселих, святийзустрічі чипроводівзими,весни,літа іосені.Спостерігаючи задорослими, смердотіпереймалипевніморальні ціності,проймалисявідповіднимиемоціями,наслідувалиспособиповедінкидорослих.

>Крімдержавних тацерковнихшкіл,започаткованихвідразу послеприйняттяхристиянства,практикувалося іприватненавчання.Літописиповідомляють, щосаме втакийспосібздобулиосвітуФеодосійПечерський та сінВолодимира Великого Борис.Володимир Мономах писавши, що його батько Всеволод (помер 1093 р.) "вдомасьдяизумьяща п'ятьязик" (>сидячивдома,вивчивп'ятьмов). Цесвідчить пронаявністьможливості йводночаспотребививченняіноземнихмов. Увищихверствах населення ужепочинаютьрозумітизначенняосвіти вжиттілюдини іосвіченостісуспільствавзагалі дляподальшого культурного,економічного йполітичногорозвитку країни.

>ПродовжувачемдобрихсправВолодимира 1 Великого був ЯрославМудрий (1019—1054).Віноб'єднував укра-їнськіземлі,зміцнювавміждержавнівідносини,поширювавосвіту й культуру в Україні, а й заїї межамизусиллямисвоїхосвіченихсинів тадочок,одружених ізволодарямиінших держав.Якщоприпустити, що школа,заснованаВолодимиром,діялапостійно, то "за Ярослав Мудрий уже було бчималоосвічених людей, котрі стали йогопомічниками восвітянській такнижнійсправі.Євідомості, що князь Ярославрозмістив школу в одному ізприміщеньСофійського собору,відкривмайстерню-скрипторій, уякійперекладалися йпереписувалися книжки тавелосякиївськелітописання. Присоборі бувстворенаперша в Українікнигозбірня (1034).Літописизгадують: "Ярослав любити книжки... Іпильнував перед тим й часто читавши їхні йвночі й усунь, йзібрав багатьохпереписувачів йперекладачів ізгрецького на слів '>янське лист, й переписали смердоті багато книжок". ">Звелів багато книжокпереписати йсклав їхні уцерквісвятоїСофії". Книги, котрівиходилизістінСофії, сталиосновою дляствореннябібліотек,зокремавеликоїбібліотекиПечерськогомонастиря,який ізкінця XI ст. був одним ізнайбільшихосередків культурного життяУкраїни-Русі.

>Дещо пронавчання вшколіповідомляютьграфіті XI ст.,виявлені настінахСофійського собору. Автор одногонаписузазначає, що йогонавчав чимало вчитель, акілька, щовчителями булислужителі церкви —дяки: ">Пищанпсал (писавши), до дяки ходи учнем". У іншомуграфіті сказано, що на територї соборузнайшли погребениеграматика. УВізантіїграматикаминазивали учителів, котрівикладалимову у школахвищого типу. Ушколі приСофійськомусоборіздобувалиосвітумайбутні посадники,перекладачі книжок,упорядникизбірників.Згодом великімістах та примонастирях, за прикладомСофіїКиївської,виникли свої школи тамайстерні-скрипторії, котрі разом ізбібліотекамисприялирозвиткудавньоруськоїосвіти. В частности, із літописувідомо, що Ярославзаснував 1030 року вНовгороді школу, вякій 300 хлопцівнавчалисяграмоти ііноземнихмов: ">зібрав зстарійшин йпопів 300дітейучитиграмоти".

Улітописах,латинськиххроніках,скандинавських сагахєінформація про ті, щокоронніпринциАнглії,Угорщини,Польщі,Швеції,Скандинавськихкраїнвиховувалися йздобувалиосвіту придворі Ярослава.Київськадвірцева школанабуламіжнародногозначення, аКиївздобув славувідомогоєвропейського центру. ЯрославМудрийзгуртувавнавколо собіосвіченихсучасників.Найбільшвідомі із нихлітописці Никон, Нестор таерудит,стиліст йфілософ, автор "Слова прозаконі йблагодаті" —блискучогопанегірика нелишеВолодимирові таЯрославові, а ісвоємународові, митрополитІларіон. ПросвоїхпомічниківІларіон писавши, що то були люди ">преиз-лиханаситившиеся премудростікнижної".

За Ярославаукладенопершийлітописнийзвід,розвивалисяписемність таоригінальналітература,сформувалисяцілі народи,династіїінтелектуальноїеліти.Наприклад, дотакоїелітиналежав посадник НовгородаОстромир, дляякого було бпереписаневідомеЄвангеліє.Доситьшироке коловисококультурних людей, що їхньогозібравнавколо собі Ярослав, далопідставуМихайлуГрушевськомуписати пропершуакадемію наукУкраїни-Русі.їхнюколективнупрацю —першузбірку законів подназвою "Руська щоправда" —літописприписує Ярославу,який, очевидно, буворганізаторомцієї справ.Цізаконидіяливсюди,кудисягала Ярославового влада.Положення церковного статуту Ярославащодоморалі таподружніхвзаєминзберігалисвоєзначення аж до XV ст.

>Високу того годинуосвіту маладонька Ярослав Мудрий й дружинафранцузького короляГенріха І Ганна (>бл. 1032 — после 1075).Приваблива,витончена, добровихована, Ганна буввидатноюпостаттю вполітичномужиттіФранції таЄвропи.Вона вправлінні Державоюще за життячоловіка. Надеяких документахГенріхзазначав: "зазгодидружинимоєї", чи — "вприсутностікоролеви Анні".Римськіпапи писали донеїшанобливілисти,вихваляючиїїчесноти,добрийвплив наГенріха І.Після смертичоловіка Ганна буврегентшею, докизроставїїмалолітній сін —майбутній корольФранціїФіліпп І. На актахзбереглисяїїпідписикирилицею талатиноюсеред ">хрестиків"неписьменнихфеодалів —васалівкоролеви.Збереглисятакождокументи,підписаніФіліппом таАнною.Останнійїїпідписдатований 1075 фатальністю. Зім'ямкоролеви Анніпов'язанеслов'янськеєвангеліє, наякому присягали усінаступніфранцузькіправителі под годинукоронування.ФранцузькийєпископГотьє де Савейр,якийприїздив до Києвапросити рукидоньки князя Ярослав Мудрий дляфранцузького короляГенріха І, писавши, що "Україна болееоб'єднана,щасливіша,могутніша,значніша йкультурніша заФранцію". якбачимо, Ганнавиявиласягідноюпредставницеюсвоєї держави. 1086 рокуіншавидатнаукраїнка,донька Всеволода йонука Ярослав Мудрий Ганна (>Япка),заснувала іКиєві приАндріївськомумонастирі перше вЄвропіжіноче училище, денавчали грамот,ситів, шитвапредставницьвищоїверствисуспільства.ОсвіченікнязівниУкраїни-Русі булибажаниминареченими в собі пабатьківщині.Вонипосідалинеабиякемісце всім'яхзахідноєвропейськихмонархів,оскільки приносили із собою нелишебагатийпосаг, а івисокухристиянську мораль тавищу, ніж того годину уЄвропі,освіту й культуру.

>Середчисленнихкнязівен,одружених ізвідомими імогутніми монархамиСередньовіччя,згадаємодочок князя МстиславаВолодимировича йонук князяВолодимира МономахаЄвпраксію-Зою таЄфросинію.ЄвпраксіяМстиславівна (Зоя,Добродія) бувдружиноювізантійського царевича (послешлюбу малаім'я Зоя).Воназналася нанародніймедицині,лікувалахворих (>звідси —Добродія). Написалапершиймедичний трактат ">Алімма" (>мазі). Книжказберігається вбібліотеціМедичі уФлоренції.

>Єфросинія був за королемугорськимГейзою II.Вона малазначнийвплив наполітику йсприялапоширенню української культури вУгорщині.Описаніфактидаютьпевнеуявлення проосвічених українськихжінок Першогоперіодудержавності України, котрі своїмрозумом,високоюкультурою, тактомздобулипошану ілюбов й вособистомужитті, й вдержавнихсправах.

Жінками ізкняжого роду активноорганізовувалигромадськуопікудітьмими-сиротами,каліками.ЛітаВсеволодівназаснувала вКиєвівиховнуустанову длядітей (до тогочислікалік).Сирітутримували танавчалиелементівграмоти і ремесла.Булодвіформиопікидітей-сиріт —громадська ііндивідуальна.Світська влададоручиламонастирямсправуопікунства йвідповідностворювалапевніматеріальніумови.Запроваджуючикнижнуосвіту,князідбалитакож провиховання тачуйнеставлення докалік йзнедолених. ">Блаженні", ">юродиві"завждивважалисябожими людьми.Вонизнаходилисимпатії й захист в народу, про щосвідчатьцерква ісвітськалітература.

Упершійполовині XI ст. заініціативоюігуменаФеодосіяПечерського (>бл. 1036—1074)поблизумонастиря було бвідкритодім длясиріт йкалік. яксвідчатьписемніджерела, "про дім цьому йшла велика слава".Безумовно,такіпоодинокіопікунськізакладинеспроможні булидатиприхисток тавиховання всімдітям, котрі цогопотребували.Відомо, що длямалят-підкидьківобщинистворювалипритулки прискудельницях-ямниках (>будови,кудизвозиливзимкупомерлих).Колоцихгромадських місць були сторожки, котрірозширювали іперетворювали набудинки длясиріт. Уетнографічнихматеріалахцібудинкиназивають ">божедомками", адітей-підкидьків — Богдани,тобтотими, що давши Бог. Улітописізгадуютьскудельниці вНовгороді,Смоленську,Торжку.Археологічнірозкопкидавніхдитячихпохованьзасвідчуютьіснування такихпритулків уКиєві,Львові,Межибожі таіншихмістах.Скудельникамиставалисумліннібабусі ідідусі, котріохоронялиямники ідоглядалималолітніхсиріт.Звісно, смердоті моглидатидітямлишепобутовевиховання. Запритулкаминаглядалиміськіобщини.Існували смердоті наміськіпожертви.Сюдизносилипродукти,одяг,взуття,іграшки. Так народвиявлявмилосердя дознедоленихдітей.Індивідуальнаопіка часто бувпов'язана ізуспадкуваннямсиротоюбатьківськоївласності.Такаопікарегламентувалася законами ">Руськоїправди".

>Після смерти Ярослава, коли державарозпалася наокреміземлі, невідоміприклади,щобмісцевікнязі доводили школи. (>Основним осередком ">книжної" в великихмістах бувцерква.Готували тутпереважносвящеників.Стародавні укра-їнськівчителі (членикліру),підручники (>богослужбові книжки)пов'язували ізцерквоюукраїнську школу, гак саме вВізантії та наЗаході.Школи булирозміщені впарафіяльних храмах,монастирях та приєпископських кафедрах.Ці школидалекі відсучаснихсвоєюорганізацією, порядками, методами,завданнями. Вонинавчаличитати іписати, давалиелементарнізагальнівідомості ізрізнихгалузей знань. Тут за учителів було босвіченедухівництво. 1068 р.ігуменКиєво-ПечерськогомонастиряФеодосійзапровадив дляченцівстудитський статут,який був 798 р.складенийвізантійським богословом ФедоромСтудитом. Зацим статутомченцічорноризцізобов'язані були знаті грамоту.Згодом й віншихмонастиряхРусітакожпочалидотримуватисьцієївимоги. За таких уміввиникли школи примонастирях.Навчання було біндивідуальним йприпинялося вміруопануванняченцемграмоти. Укафедральних ймонастирських школахвчиличитати,писати, атакож церковного співи,початківвіри,християнськоїморалі,тобто того, щопотрібне було бмайбутньому ">вчителюпастви".Монастирські школивиховувалисуворий аскетизм йпокору,терпіння,відмову відземнихрадощів,застосовуючи при цьомуспеціальнізасоби, пості ймолитви. Увідповідності ізмайновим тасоціальним станомнавчання було бдиференційованим.Молодихзаможнихчорноризцівготували довисокихцерковних посад, амалоімущих — доцерковноїслужби йгосподарської роботи вмонастирі.

>Навчання вважалосьпотрібною йважливоюсправою,нехтування нимпіддавалосяосуду тапокаранню якзлочин. Зацерковними статутамипопович,який невчивсяграмоти,втрачавсвійсоціальний статус йстававізгоєм. Зкінця XI — початку XII ст. упам'яткахдавньоруськоїписемностіз'являєтьсяпоняття ">навчанняграмоти", що того годину означалоопануваннячитання, листи,лічби і хорового співи.Школиграмоти булиплатними, аотжедоступнимилишедітям ззаможнихсімей. Цепідтверджуютьновгородськіберестяніграмоти,більшість якізнайдено всадибах бояр,посадників,купців,лихварів,заможнихремісників.Школидіялипереважно вмістах.

Досільськихмешканцівписьменність доходилаповільно. Тазгодом й по селах сталинавчати молодь. Присільських церквахіснувалипочаткові школи длянавчаннямісцевихдітей.Ці школи не малі ані окремихбудинків, аніобладнання.Учнісходилися допомешканнядяка чи попа,якийучив всіх разом —молодших й старших, тихий, щопочинали, і тихий, щопродовжувалинавчання.Основноюнаукою було бчитання.Вчитель под годину зайнятипрацював ізкожнимучнем чи ізневеликоюгрупою — до восьми-десятидітей. Ззахідноєвропейськиххроніквідомо, щосередньовічні школиВідня, Парижа закількістюучнів булитакі сам. першийснігопадозначав вушконавчального року,першавеспя на зелень — йогозакінчення. До школи сходилисярано-вранці йнавчались довечірньоїслужби вцеркві.Вчилисяхто стількиміг чихотів: одну зиму,дві, три.Щонайпершевивчалибуквицю (абетку): аз (а), буки (б),веді (в),глаголь (р) тощо.Щобзапам'ятати слов'янськеназви літер,учні хоромповторювали їхні завчителем. Абетка буввирізана на одномубоцідерев'яноїдошки,інший буввкритий воском.Заучуючи абетку,діти писалиокремібукви по воску. Археологи ізнайдено прясла,дитячігребінці ізнаписаними нимичастинами абетки. Заоднієюверсією,ціпредметивикористовувались длянавчаннядітей, заіншою —цевиробиремісника, котрівінпозначив,щоб непереплутати із чужими промовами.

>Справжнімдидактичнимматеріалом були ">розрізні абетки" — черепки ізнанесеними нимиокремими літерами, із якідітиутворювалисклади.Подібні абетки широковикористовували наРусі. Археологизнаходили їхнього под годинурозкопокстароїРязані,Коршева (>Волинської обл.), Васілєва наДніпрі.

>Букво-складовий методнавчаннязапозичений здавніхгрецьких міст —колонійПівнічногоПричорномор'я.Він буввідомий наРусі із XII ст. УНовгородізнайденоберестяну грамотухлопчикаОнфіма ізмалюнками йвправами вписьмі. Наберестізображені вершники. Одна із грамот —цеовальненижнєденцеберестяноїпосудини,скріпленеберестянимисмужками. Наверхнійсмузі —вправи внаписанні абетки із 36 літер.Далі — 53склади: ба,ва, га,бе,ве, ге таін. Нанижній —такожсклади — від "бі" до "сі", назворотнійстороніденця —малюнок ізнаписом ">ІІзвір".Зіскладівдітиутворювали слова.Потім читалиневеликімолитви —акровірші, Перші рядки якіпочиналися ізчергових літер абетки. Це були Першізв'язнітексти, котрі читалидіти.Основним осередком народноїосвіти тавиховання бувцерква.Священики йдякивчилидітейчитати іписати забогослужбовими книжками.Спеціальнихшкільнихпідручників не було б.Після того, якдітинавчилисязіскладівутворювати слова,починалосьчитання забогослужбовими книжками. Упроцесічитанняодночасно ізновимизнаннямизасвоювалисьосновніположенняхристиянськоговчення таморальнінорми,викладені убогослужбових книгах.Тобто не лишепідвищувавсярівень знаньлюдини, а іформуваласяїї культура,духовність.Першою книгою, якої читалиучні такихшкіл, був Часослов.Потім —Псалтир, Апостол.Євангельськіподії читали якпобожнуповість. УПсалтирівідкривалискарбижиттєвоїмудрості.Щоправда, черездорожнечу пергаменту книжки булинедоступнібільшостідітей.Знайдені археологами встародавньомуНовгороді книжки із фрагментамитекстів,засвідчують, якдолалицітруднощі вдавнічаси. Задоступну платувчителіпереписувалифрагменти дорогих книжок уберестянізошити,якимикористувалисьучні,опановуючичитання.

>Єдиноюметодикоювдосконаленнятехнікичитання було бзазубрюваннябогослужбовихтекстів.Незрозумілітерміни іпоняттякоментуваливчителі.Ілюстрації нарелігійнісюжети служилинаочністю.Подібніілюстрації длянавчальнихцілейвиготовляли івчителі таучні.Дехтоприносивікони,розглядання які йобговоренняпобаченогорозвивалипевним чиномдитячемислення.

>Діти, якіготували досвітського життя, на цьому ізавершували науку. З такоюпідготовкою смердоті моглизнайтипевну роботу чисамотужкипродовжуватинавчання,використовуючиінші книжки —перекладні іоригінальні.Навчання листи ілічби було б іншимступенемосвіти. Листинавчали у дваетапи.Спочатку навощаних дощечкахдіти писалибуквиметалевими чикістянимистрижнями-писалами.Верхньоючастиною писала, що мала форму лопатки,згладжувалинаписане по воску — й дощечка був готова до новихнаписів.Подібнийспосібзастосовували вБолгарії — удерев'яномужолобі,заповненомупіском,діти моглиписати істиратинаписане,вирівнюючипісок.Після того якдітинавчилисяписати пом'якому воску, смердотівправлялися натвердійбересті —березовійкорі. Писали под диктовкувчителя — "на слух". Уучнівськихберестянихграмотах-диктантахчималопропусків, перестановок літер,незакінченихслів, щосвідчить прозначнітруднощі,пов'язанізіслуховимсприйманням танаписанням літер.Дітейвчилиспрощеному письма — безтитл,виносних літер,переносів.

На територї Українивиявлено лист набересті удесятеродавньоруськихмістах,наприклад прирозкопкахЗвенигорода (>галицького).Металеві такістяні писалазнайдені завдовжки тридцять п'ятьмістах на територї України. Цебезперечнісвідченняпоширенняписемності наРусі. УНовгородізнайденіберестяніграмотиXI—XII ст. Зазмістомтекстів тамалюнків перед тим —цеторгові догоди,приватнілисти,поспіхомнаписані записки,надісланіпринагідно,звістки провиконаннягосподарськихробіт,повідомлення про походи,запрошення на поминки, загадки,вірші та багатоіншого.

Настінахдавньоруських церковзбереглисябезціннівислови —живі,жартівливі,написаніпарафіянами, котрі, очевидно, несоромилисянеувагистінибогослужбовоїбудови. Тут йзвичне "Боже,помози", йнаписиподорожніх — ">страньний грішний Ян Воїн" (Новгород,Софійський собор).Є інасмішки надцерковними хорами — ">хо-хо-хокрилошанин святої,богородиця" (>Київ,Софійський собор),прокляттяПрокопію таУляні,епіграми насусіда,який заснувши под годинуслужби — ">Якиме стоячиусне, а рота і камінь неростепе".

>Тексти окремихберестяних грамотзасвідчуютьпоширенняписьменності всередовищіремісників,купців тощо.Навчання арифметики мало своїособливості. Удавнину цифр не було б.Числовісимволипозначались 27 літерамигрецькогопоходження.Букви,позначені титлами (ризиками) чикрапками, означалицифри.Відповідно допослідовності літервизначався ічисловий ряд (А — 1 й далі).Пізнішевинайшли ">цифровийалфавіт".Вінмав три виряджай літер — подев'ять укожному ряду.Буквиверхнього ряду означалисотні (100—900),середнього — десятки (10—90),нижнього —одиниці (1—9). Азбуку іцифровийалфавітдітивчилиодночасно.Наприклад,СКГ (>букви,взяті ізтрьохрізнихрядів) означало 223.Відометогочаснеприслів'я: "Безграмоти іцифір не удалася".Найближчим йнайдоступнішимдидактичнимматеріалом длялічби булипальці ікисті рук: рукасимволізувала число 5, апальці —кількістьпредметів від 1 до 10. На ужезгадуванійберестянійграмотіхлопчикаОнфімазображена руки іздев'ятьмапальцями, друга — ізчотирма.Складнішим бувнаступнийприйомнавчаннялічби —- насуглобах.Коженсуглобозначав число 12 (дюжину), апалець,якиймав Зсуглоби, — число 36.Цейспосіблічбиіснував устародавньомуРимі,звідки бувзапозичений школамиграмотиЗахідноїЄвропи таРусі вX—XIV ст. Упам'яткахдавньоруськоїписемностійдеться прорезультатитакоїлічби.Цей метод якдопоміжнийзгадується й в ">Арифметиці" (1703) Л. П.Магпицького.

>Повільно, але йнеухильно,християнство тавізантійська культуразмінювали подивися,вірування,мистецтво, науку,освіту —усіаспекти життя наРусі.Сприяли цьомузусиллясвящеників,ченців, атакожцерковнихархітекторів,майстрівмозаїки, малярства,художників,співаків,чиємистецтво закняжої добидосягловисокогорівня.Провідникамихристиянстваспочатку буличужинці — греки таболгари. У 1051році за наказом Ярослав Мудрий соборруськихєпископів поставивши митрополитомкиївським ">Іларіона русина". Літопису так йогохарактеризує: "чоловік благ, й книгар, йпостник". Цевизначнаособистість,ерудит,блискучийпромовець,палкийпатріот.Він — автор "Слова прозаконі йблагодаті", вякомувиступає заполітичну ікультурнусамостійністьРусі. Та із 1072 року начолі української церквизнову сталигрецькімитрополити.Удруге, безпорозуміння ізЦарго-родом,висвятилиукраїнця на митрополита в 1147 р. КлимСмолятичтеж бувнепересічноюособистістю, "книгар йфілософ". Цеще однаспробавизволитиукраїнськуцерквуз-під прямоговпливуВізантії, але йпізніше воназновувідновиласвоє правоприсилатимитрополитів до Києва.

>Грамотні люди іосвітянськізаклади — школи,бібліотеки —зосереджувались уКиєві,Новгороді, а й уПолоцьку,Чернігові,Галичі,Володимирі-Волинському.Середосвічених людейнайбільшепредставниківдухівництва.Саме смердоті буливодночас йвчителями, йживописцями, й ораторами, йписьменниками, йлітописцями.Вони творилитодішнюукраїнську науку, Яка разом ізосвітою того годинуперебувала подвпливомВізантії. Цезакономірно,оскількиВізантія був іншим после Римусвітовим центром культури.Київ закняжої доби був великиммістом.Євідомості, що у 1018році уКиєвіналічувалося понад 400 церков, а под годинупожежі 1124 р., якоповідаєлітопис,згоріло понад 600 церков. Це на свійчергусвідчить прочималукількістьосередківграмотних людей.

>Провідна роль належалаКиєво-Печерськомумонастирю.Богословськаосвіта тутсягаларівнявізантійськоїдуховно-патріаршоїакадемії. Зкіпця XI досередини XIII ст.вінпідготувавчималовидатнихдіячівдавньоруської культури,богословсько-філософської думи.Інтелектуальне життя вмонастирі було бневід'ємноюскладовоюрелігійно-культурногопроцесуРусі.Чималокнязів, бояр ізусієї Українипостриглися ученці чи просто доживаливіку,передавшимонастирю йкоштовності, й книжки. Це, як правило, були доброосвічені люди свого години.Київські іновгородськішкільнітрадиціїдоситьшвидкопоширились наблизькі ідалекі,великі тамаліміста. Процеєсвідчення врукописних книгах.Знайдені археологами писала,книжковізастібки,графіті,берестяніграмотивказують намісцерозташуваннянавчальнихзакладів.Іноді под годинурозкопокхрамівзнаходятькам'янііконки ззображеннямсвятихКузьми іДем'яна —покровителівнавчаннядітей,лікарської справ,ковалів.Звідсироблятьвисновок про патронат над школамируськихремісничих братств.

З XII ст.письменність ширитися й всередовищіжінок ізнижчихверствсуспільства.Саме до цогоперіоду належати Першіберестяніграмоти, авторами чи адресатами які булижінки. НастінахСофійського собору вКиєві тановгородськоїСофіївиявленожіночіграфіті.Цікавуінформаціюзберегли прясла, на яківирізанонаписи для тихийжінок, котрівміличитати. З Києвавідоміпряслиці ізіменамиІуліани,Жирці (>скорочене відЖирослава),Потвори (>Потвора —жіночеязичницькеім'я), з Любеча —Степаниди,Нежили.Окремісклади, слова,буквивирізьблено напряслицях із Белза, Галича, МалогоЛиствина,Плісиецька,Теребовлі таін. Фактписьменностіжіноксвідчить продоситьвисокийрівеньзагальнокультурногорозвиткудавньоруськогосуспільства.Поширеннюграмотності у томуперіодсприялаєдністьмови народної та державної.Саме тому вРусі грамота був доступна нелишезнаті, а і вибачимоміщанам. УЗахіднійЄвропі із сім'їдіти зналиріднумову, а й ушколінавчалилатинською,цеускладнювалонавчання.

>Опануваннямчитання, листи, арифметикизавершуваласяпочатковаосвіта. титану,хтохотівнадаліприйняти духовний сан,училисядовше,боповинні булипізнатидокладнішесвяте лист ібогослужбові книжки. Алі від нихвимагалось великих знань.Особливосільськедухівництво (>зауважимо —майбутнівчителі) було бмаловчене. Зрозвиткомекономіки,міжнароднихзв'язків, культуривиникає потреба усвітськихосвічених людях.Ґрунтовнізнання давали "школипідвищеного типу".Вонивідомі вКиєві,Галичі,Володимирі-Волинському,Чернігові,Переяславі,Львові,Луцьку,Новгороді-Сіверському.

>Християнськарелігія бувідеологічноюосновоюосвіти.Першочергововивчалислов'янську йруськумову ізграматичними правилами.Оволодінняграматикою вважалосьосновою (">підошвою") всіх наук (хитрощів). Занавчальнийпосібник служила "КнижкаОсмичастна" — прочастинимови.Граматикуопановували шляхомсловниково-граматичних йорфографічнихвправ. Знали і правилазастосуваннярозділовихзнаків,букв-дублегів,надрядкових літер.Усіціелементиграматикивідображені вдавньоруськихлітописах.Вивчалисятакожпоетика і риторика.Постійнідипломатичні тацерковнізв'язки ізВізантією,присутністьгреків нависокихцерковних посадах (>митрополити,єпископи) уКиєві,читанняіноземнихнаукових талітературнихтворіввимагализнаннягрецькоїмови. Донашого годинизбереглисядокументи,написані в Українігрецькою мовою (>зокрема,патріаршіграмоти) та творидеякихкиївськихмитрополитів. У школахпідвищеного типувивчалигрецьку ілатинськумови.Найважливішою тоді бувгрецька.Спочаткувивчалигрецькі Літери такомпонували із нихсклади, далі читали іперекладали прозу,потімпоезію,врештівивчалиграматику. Усередині XII ст. в Україні було б 300— 400осіб, котрідоситьґрунтовно зналигрецькумову. Знанняїї давалозмогунавчатисягрецької риторики і стилю, що вважалосьвершиноюосвіти.Можна було бпідвищуватисвійфах чи іздопомогоюлектури, чисамостійно,читаючи воригіналі творигрецькихавторів. У митрополитаКлиментія Смолятича

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація