Реферати українською » Педагогика » Педагогіка в системі наук


Реферат Педагогіка в системі наук

спілкування, тобто вільним, самодіяльним істотою, відповідальних всі події у світі. Отже, міра гуманізації виховного процесу залежить від того, на скільки цей процес створює передумови для самореалізації особистості, розкриття всіх закладених ній природних задатків, її здатність до свободі, відповідальності держави і творчості. [8]

З змістовної боку реалізація принципів гуманізму в виховний процес означає прояв її загальнолюдських цінностей. У поняття «загальнолюдські цінності» у разі вкладається два доповнюють одне одного сенсу.

По-перше, загальнолюдські цінності - це - цінності, значимі задля якогось вузького, обмежене коло людей (соціальної групи, класу, партії, держави), що є значення для людства. Вони тій чи іншій формі притаманні всім соціальнимобщностям, соціальним групам, народам, хоча в усіх виражені однаковим чином. Особливості їх висловлювання залежить від особливостей культурно-історичного розвитку тій чи іншій країни, її релігійних традицій, типу цивілізації. Тому підхід до виховного процесу з позицій її загальнолюдських цінностей означає його деідеологізацію, тобто відмови від нав'язування позицій, установок, переконань якоїсь конкретної соціальної сили, акцент на духовно-моральне, інтелектуальне й естетичне розвиток особистості з урахуванням освоєння нею всього культурного багатства, нагромадженого у історії всього людства.

По-друге, загальнолюдські цінності - це граничні, історично й соціальнонелокализируемие цінності. Висловлюючись філософським мовою, можна сказати, що це трансцендентні (позамежні) цінності, тобто цінності, які мають абсолютний характер, вічні цінності. Віруючі люди, осмислюючи загальнолюдські цінності з позицій релігії, вважають, що ці цінності мають божественну природу. У тому основі лежить ідея Бога як абсолютного втілення Добра, Істини, Справедливості, Краси. [9]

Для невіруючих, людей секулярного свідомості, за загальнолюдськими цінностями стоїть багатовікової досвід людства, його потенцій і устремлінь. Вони є плодом «громадського договору», загального злагоди і т.д.

При різні підходи до джерела і гаранту її загальнолюдських цінностей віруючі і невіруючі усвідомлюють, що загальнолюдські цінності є вигадкою якихось конкретних осіб, відбитком ознака соціальних інтересів будь-яких соціальних спільностей. Вони мають постійний, непроминальний характер. І саме тому загальнолюдські цінності виступають ідеалу, регулятивної ідеї, зразка поведінки всім людей. Висловлюючи досвід людства, ці коштовності сформульовані у різних релігійно-моральних системах як заповідей: «не вбий», «не вкради», «Не чини перелюбу», «не створи собі кумира» тощо. Виховання у дусі цих ціннісних орієнтації в усі часи і всіх народів вважалося неодмінною умовою її соціалізації.

Слід зазначити, що загальнолюдські установки годі було трактувати як якісь космополітичні цінності. Кожен народу вказані цінності виражені певним чином. Цей вислів залежить від особливостей культурно-історичного розвитку тій чи іншій країни, її релігійних традицій, типу цивілізації. Тому загальнолюдське завжди реалізується черезконкретно-человеческое. А конкретна людина є громадянином конкретної держави, належить до визначеної народності, нації. І загальнолюдське початок реалізується у цих конкретних соціальних утвореннях. Тому виховання людини з загальнолюдських позицій передбачає його виховання як громадянина, патріота своєї країни, Батьківщини. Отже, гуманізм передбачає патріотизм, любов зі своєю Батьківщині, виховання цивільну відповідальність, повагу звичаїв і законів своєї країни. Але гуманізм відкидає націоналізм, як ідеологію,видвигающую пріоритет приватних цінностей і конфронтуючу загальнолюдського початку. [10]

І ще одне важливе установка змісту виховного процесу, яка з принципів гуманізму. Гуманізм, як випливає з вищесказаного, розглядає людську особистість як найвищої цінності. Але, у разі, закономірно виникає запитання: значить чи гуманізм заохочення індивідуалізму? Очевидно, немає. Навпаки, гуманізм через те, що віддає пріоритет загальнолюдського початку, суперечить ідеології індивідуалізму. Гуманізм передбачає визнання даної особистістю за цінність особистості від інших людей, любов до них, служіння їм. Невипадково під терміном «гуманізм» спочатку розумілося «людинолюбство». Тому гуманізм виключає, а передбачає колективізм, прагнення спільності коїться з іншими людьми, їх взаємну підтримку.

Отже, зміст педагогічного процесу має, орієнтуючись на загальнолюдські цінності, не відкидати усе те краще, що є у досвіді кожної країни, кожного народу, а, навпаки, всіляко актуалізувати і розвивати цим досвідом. [11] (Додаток А)

Відповідно до цієї установкою мають бути скоректовані мети навчально-виховного процесу. Гуманістичний підхід вимагає, щоб у ролі головної мети навчально-виховного процесу розглядалося створення для самореалізації особистості. Інакше висловлюючись, мова повинна бути про певної зміні ціннісних орієнтації, які передбачають не корінну зміну навчально-виховного процесу, а перестановку акцентів. Перший тип ціннісної орієнтації носить технократичний характер. Його орієнтовано економічну ефективність, максимальне використання випускника ВНЗ у інтересах держави. Другий — на інтереси кожної конкретної студента як особистості, задоволення його потреб, створення для реалізації їм свого різнобічного потенціалу.

Гуманістична орієнтація передбачає відхід одномірної оцінки студента як майбутнього функціонера громадського виробництва. Навпаки, орієнтація наузкоспециализированную підготовку суперечить інтересам студента, оскільки ринкової економіки може поставити нашого випускника на такі умови, що його вузькоспеціалізовані знання не дозволять як реалізуватися у себе, і може бути, навіть заробити життя. Отже, має бути забезпечено такої системи навчання, який дозволяв би випускникові вузу проявити себе ширшому полі діяльності. І це, як засвідчив досвід, можливо з допомогою посилення загальнонаукової й гуманітарною підготовки. Отже, гуманізація процесу передбачає формування навчальних планів в такий спосіб, що вони максимально враховували інтереси студентів у нових і нових економічних реальностях, а чи не інтереси тих чи інших кафедр, вузу, держави. І, насамкінець, гуманістична орієнтація освіти може бути лише у відповідних формах навчально-виховного процесу. Йдеться гуманістичної педагогіці. У узагальненому плані ця педагогіка передбачає високий рівень індивідуалізму і диференціації навчання, акцент на пробудження активності і ініціативностіобучаемого, використання у відносинах викладача і студента основних принципів педагогіки співробітництва. [12]

Значення педагогіки у сприйнятті сучасних соціально-економічних умовах не лише рамками обміну досвідом під час професійного взаємодії. Педагогіка впливає на організацію використання індивідуального і групового свідомості для реалізації соціально-економічних цілей.


2Тестові завдання визначення педагогічних здібностей

Судити про педагогічних здібностях людини дозволяє судити запропонована нижче, методика «Педагогічні ситуації». Педагогічний рівень визначається з урахуванням того, який вихід педагогічний працівник знаходить з низки запропонованих педагогічних ситуацій. Він тестування призначений для студентів педагогічних коледжів і вузів, і навіть для викладачів різних навчальних закладів.

Тестові завдання розроблено у відповідності до принципів педагогіки як системи педагогічних наук, взаємозв'язку педагогіки та інших наук про людину, дидактики.

Перед початком дослідження випробовуваний отримує інструкцію такого змісту:

«Перед вами - ряд скрутних педагогічних ситуацій. Познайомившись із змістом кожної їх, необхідно вибрати у складі запропонованих варіантів реагування дану ситуацію такий, що з педагогічної погляду найбільш правильний, на вашу думку. Якщо жодного з запропонованих варіантів відповідей вас це не влаштовує, можна вказати свій, оригінальний, у двох нижніх рядках після всіх згаданих для вибору альтернатив. Це, найчастіше, буде 7-й й наступні варіанти відповіді ситуацію».

Ситуація 1

Ви розпочали проведенню уроку, все учні заспокоїлися, настала тиша, і у класі хтось голосно засміявся. Коли ж ви, яка встигла нічого сказати, запитально і здивовано розглянули учня, який засміявся, він, дивлячись вам просто у очі, заявив: «Мені завжди смішно дивитися на вас, і працювати хочеться сміятися, як ви починаєте вести заняття». Як багато відреагуєте цього? Виберіть і відзначте підходящий варіант словесної реакції у складі запропонованих нижче.

1. «Ось і на!»

2. «Хіба тобі смішно?»

3. «І заради бога!»

4. «Що ти, дурненький?»

5. «Люблю веселих людей».

6. «Радий (а), що створюю в тебе веселе настрій».

Ситуація 2

У на самому початку заняття або вже по тому, як ви вже провели кілька занять, учень заявляє вам: «Не гадаю, що ви, як педагог, зможете нас чогось навчити».

Ваша реакція:

1. «Твоє справа — вчитися, а чи не вчити вчителя».

2. «Таких, як ти, я, звісно, нічого не зможу навчити».

3. «Можливо, тобі краще перейти до іншого класу чи навчатися в іншого вчителя?»

4. «Тобі просто більше не хочеться вчитися».

5. «Мені самій цікаво знати, чого ти так думаєш».

6. «Давай поговоримо про це докладніше. У мою поведінку, напевно, є щось таке, що наводить тебе таку думку».

Ситуація 3

Учитель дає учневі завдання, а не хоче її виконувати і навіть заявляє: «Не хочу це робити!» — Якою має бути реакція вчителя?

1. «Не хочеш — змусимо!»

2. «Навіщо ти тоді прийшов вчитися?»

3. «Тим гірше тобі, залишайся неуком. Твоє поведінка схожа не поведінку людини, який на зло своєму особі хотілося б відрізати собі ніс».

4. «Ти віддаєш усвідомлювали у цьому, ніж це може тобі закінчитися?»

5. «Не міг би ти пояснити, чому?»

6. «Давай сядемо і обговоримо — то, можливо, ти вже і прав».

Ситуація 4

Учень розчарований своїми навчальними успіхами, сумнівається у свої здібності у тому, що він коли-небудь вдасться, як слід усвідомити і засвоїти матеріал, у відповідь вчителю: «Як ви вважаєте, чи вдасться мені коли-небудь здобувати відмінно і відставати від інших дітей у класі?» — Що має цього йому відповісти вчитель?

1. «Якщо чесно кажучи — сумніваюся».

2. «Еге ж, звісно, у тому можеш можна не сумніватися».

3. «Ти прекрасні здібності, і це пов'язую з тобою великі надії».

4. «Чому ти сумніваєшся у собі?»

5. «Давай поговоримо і з'ясуємо проблеми».

6. «Багато залежить від цього, як ми з тобою працюватимемо».

Ситуація 5

Учень каже вчителю: «На два найближчих уроку, що ви проводите, я - не піду, позаяк у цей час хочу сходити на концерт молодіжного ансамблю (варіанти: погуляти з давніми друзями, побувати на тамтешніх спортивних змаганнях як глядач, просто відпочити від школи)». — Як треба відповісти йому?

1. «Спробуй лише!»

2. «Наступного разу тобі доведеться завітати у школу з батьками».

3. «Це — твоє справа, тобі ж складати іспит (залік). Доведеться однаково звітувати за пропущені заняття, я потім тебе обов'язково запитаю».

4. «Ти, як на мене, дуже несерйозно ставишся до занять».

5. «Можливо, тобі взагалі не потрібно школу?»

6. «Хіба ти збираєшся робити далі?»

7. «Мені самій цікаво знати, чому відвідання концерту (прогулянка з давніми друзями, відвідання змагання) тобі цікавіше, ніж заняття у шкільництві».

8. «Я тебе розумію: відпочивати, дивитися концерти, бувати на змаганнях, спілкуватися із друзями справді цікавіше, ніж навчатись у школі. От і, тим щонайменше, хотів (а) б знати, чому це саме з тебе».

Ситуація 6

Учень, побачивши вчителя, коли людина ввійшов у клас, каже йому:

«Ви виглядаєте дуже втомленим і стомленим». — На це відреагувати вчитель?

1. «Гадаю, що з твого боку невідь що пристойно робити мені такі зауваження».

2. «Так, я погано почуваюся».

3. «Не хвилюйся мене, краще він подивися».

4. «Я сьогодні погано спав, в мене чимало роботи».

5. «Не турбуйся, це завадить нашим занять».

6. «Ти — дуже уважний, спасибі за турботу!»

Ситуація 7

«Я відчуваю, що заняття, що ви ведете, не допомагають мені», — каже учень вчителю та додає: «Я взагалі гадаю кинути заняття». — На це відреагувати вчитель?

1. «Перестань говорити дурості!»

2. «Отакої, додумався!»

3. «Можливо, тобі знайти іншого вчителя?»

4. «Я детальніше знати, чому в тебе виникло такий намір?»

5. «Хіба, якщо попрацювати разом над рішенням твоєї проблеми?»

6. «Можливо, твою то можна вирішити якось інакше?»

Ситуація 8

Учень каже вчителю, демонструючи надмірну самовпевненість: «Немає нічого такого, що не зумів би зробити, якби захотів. До того ж мені дуже легко засвоїти іпреподаваемий вами предмет». — Якою має бути цього репліка вчителя?

1. «Ти дуже добре думаєш себе».

2. «Зтвоими-то здібностями? — Сумніваюся!»

3. «Ти, напевно, почуваєшся досить упевнено, якщо заявляєш так?»

4. «Не маю сумніву у цьому, оскільки знаю, що й ти захочеш, те в тебе все вийде».

5. «Це, напевно, вимагає від тебе великого напруги».

6. «Надмірна самовпевненість шкодить справі».

Ситуація 9

У у відповідь відповідне зауваження вчителя учень каже, що з здобуття права засвоїти навчальний предмет, йому треба чимало працювати: «Мене вважають досить здатним людиною». — Що має відповісти йому цього вчитель?

1. «Ця думка, якому ти навряд чи відповідаєш».

2. «Ті труднощі, які ти досі відчував, і твої знання зовсім на свідчать про це».

3. «Багато людей вважають для себе досить здатними, проте в повному обсязі насправді такими є».

4. «Радий (а), що такої високої думки себе».

5. «Це особливо змушує тебе докладати більше зусиль у вченні».

6. «Це таке, начебто ти сам він не дуже віриш до своєї здібності».

Ситуація 10

Учень каже вчителю: «Я знову забув принести зошит (виконати домашнє завдання й т.п.)». — Як випливає цього відреагувати вчителю?

1-. «Ну-у-у, знову!»

2. «Не здається тобі це проявом безвідповідальності?»

3. «Гадаю, що тобі час розпочати ставитися до діла серйозніше».

4. «Я (а) б знати, чому?»

5. «Ти, мабуть, був при цьому можливості?»

6. «Як ти думаєш, чому я щоразу нагадую звідси?»

Ситуація 11

Учень у розмові з учителем каже йому: «Я б, щоб

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація