Реферати українською » Политология » Політична влада: сутність, форми та роль у функціонуванні політічної системи


Реферат Політична влада: сутність, форми та роль у функціонуванні політічної системи

>Контрольна робота із курсу ">Політологія"

Політична влада:сутність,форми та роль уфункціонуванніполітичноїсистеми


Зміст

1.Поняття іособливостіполітичної влади

2.Класифікаціяполітичної влади

3. Політичнаеліта таполітична влада

>Висновки

>Література

 

1.Поняття іособливостіполітичної влади

>Розуміннясуті тазміступолітичноїсистемисуспільстванеможливе безосмисленнясуспільного феномену влади й,насамперед, владиполітичної. Праворуч до того, що усіструктурніелементиполітичноїсистемиз’єднуються вєдинеціле, амеханізмиприводяться вдію задопомогоюполітичнихвідносин.Вони не лишепронизуютьполітичну систему, але й іроблятьосмисленою всюїїорганізацію. Основу жполітичнихвідносинстановлятьвладнівідносини, щоґрунтуються на засідках йдоцільностіполітичної влади всуспільстві тадержаві.

>Поняття "влада" -складне ісуперечливе. Уповсякденномужитті миговоримо про уладові батька наддітьми, пророка надпослідовниками йоговчення, силприроди надлюдиною, держави надгромадянином.Цізовсімрізніпоняття про уладовімають йчималоспільного. Тому невипадковомислителівпродовжстолітьнамагалисядативизначенняпоняттю "влада". Так, Аристотельвважав, щоелементпанування таелементпідкореннявідчуваються вусьому. Цеоб’єктивний законприроди, ййомукорятьсяживіістоти. Доти ж людина засвоєюприродою -істотаполітична. Великийфілософантичностірозрізняв уладовідеспотичну (уладові господаря над рабом) йполітичну (уладові державного чоловіка надгромадянином). У наш годинуполітологирозглядаютьполітичну уладові як один зрізновидів владивзагалі,відповіднопочинаючи ізвизначеннязагальноїсутності влади.

Влада - >цездатність йможливістьздійснювати своєї волі (>класом,групою,особистістю чипартією, Державою й т.д.),справлятипевнийвплив на діяльність,поведінку людей іздопомогою авторитету, права,сили таіншихзасобів.

>Схожістьзагальнихвизначень владивітчизняних йзарубіжнихполітологіврізнихчасівсвідчить про ті, щонині тутдосягнуто консенсусу, й приросту знань про уладовіслідшукатирадше вдеталізації цогопоняття, ніж у йогодокорінномупереосмисленні. На думкузарубіжнихполітологів, упроцесіполітичнихвідносин владапроявляє черезтакіосновніознаки йфункції: примус (>прямий чиопосередкований);принаджування (>підкуп,обіцянки,хабарі);блокуваннянаслідків (>тобтоперешкодаконкурентові вборотьбі за уладові); ">створеннявимог" (>штучнеформування потреб, що їхньогоможезадовольнитилише агент влади); ">розтягненнясітки влади" (>залученнядодатковихчинниківзалежностісуб’єкта від влади); шантаж (>погрозинині чизалякування карою занепокору вмайбутньому);підказки (>ненав’язливевпровадження вмасовусвідомістьвигіднихвладінастанов чизабобонів);інформаційнийпрямий чиопосередкований контроль (іздопомогоюзастережень,рекомендацій,помсти й т.ін.).

Політична влада вціломухарактеризуєтьсявольовим характеромвідносин, котрімаютьелементпримусу, йпов’язана ізіснуванням более чименшстійкого колективу.Вонатакожтіснопов’язана ізекономічноювладою.Володаріматеріальнихзасобіввиробництвадаютьможливістьздійснюватиекономічну уладові,спрямовану накористуванняполітичноювладою, ізметоюефективногозахистувласності -джереласвоєї влади. Зіншого боці, тих,хтомає всвоємурозпорядженнізасобипримусу,намагаютьсязміцнити свою уладові.Примусова влададомінує вполітичнихконфліктах.Масовінезадоволенняфункціонуваннямполітичноїсистемивикликаютьзниженняурядового авторитету, через щоможуть бутиздійсненіактинасилля аж дореволюції.

 

2.Класифікаціяполітичної влади

>Згідно ізкласифікацієюнімецькогосоціолога М. Вебера,існують тритипиавторитетної влади:традиційна, харизматичною йраціонально-правова. Уосновіфункціонуваннятрадиційного типу влади -дотриманняіснуючихтрадицій,схвалених усуспільстві нормповедінки. У цьомувипадку вождьплемені чи. монархмає правонаказувати ікарати згідно ізтрадицією,йомуповинніпідкорятися усі,хтовизнаєнепорушністьтрадицій;якщо ж правитель сампорушуєзакони,вінможепозбутися влади.

>Харизматичний тип владиспирається набеззаперечнувіру,сліпепідкореннявождеві. Авторитет уданомувипадкуґрунтується навидатнихособистихякостяхкерівника:сміливості,інтелекті,ораторськихздібностях тощоРаціонально-правовий тип владиспирається навіру з права. Тієї,хтореалізуєтаку уладові, мас правовіддавати наказ" йвимагати,щоб їхнівиконуваливідповідно дочинногозаконодавства.Можливаситуація, колиреалізаціяполітичнеавторитетної владисанкціонується широкимимасами населення;такесанкціонуванняназиваєтьсялегітимацією.

>Легітимація - одна ізосновнихкатегорійполітології.3рівномірногорозвиткусуспільства вонсприяєстабільностіавторитетної влади, але йможуть бутивипадки, коли правительпозбавляєтьсялегітимації безутратиавторитетної влади.Якщокерівник державинездатнийзупинитирістінфляції,зменшитибезробіття, товінможевтратитилегітимацію.Трапляютьсявипадки, коли авторитетна влада йлегітимація не належатиоднійлюдині. УПольщі передвиборами до парламенту 1989 р. У.Ярузельський,безперечно,мававторитетну уладові, а Л. Валенса -легітимацію,забезпеченуйомупідтримкою широких народних мас. Отже,аналізуючифункціонуванняполітичної влади,важливофіксуватирізницюміжавторитетноювладою йлегітимацією, бо увипадках, колиполітичнілідеривтрачаютьлегітимацію,вірогідно, що їхньогозамінятьіншими.

>Легітимація -це,власне,суб’єктивнеявище, тому йокремііндивіди, йсоціальнігрупипідтримують уладовіпевноїсистеми чи невизнаютьїї -залежно від того,якоюмірою вонвідповідаєїхнімінтересам.

Узахіднійлітературі запитання пропоходження йрозвитокполітичної владитрактуєтьсянеоднозначне.Деяківченівважають, що владавиникаєодночасно ізсуспільством йрозвивається паралельно із ним віделементарнихнеполітичних форм дозрілихполітичних.Перша влада -анонімна,властивапримітивнимсуспільствам.Вонарозподіляєтьсясередусієїмасиіндивідів йпроявляється всукупностівірувань йзвичаїв.Згодом, колидинамізується ритмсоціального життя, івиникаєнеобхідність в оперативномувинесеннірішень,складаєтьсяіндивідуалізована влада вособі вождя чиневеликоїгрупиосіб. Однак уцієї влади немаєлегітимності:зісмертю вождяпочинаєтьсяборотьба за уладові.Індивідуалізовану уладовізаступаєінституціоналізована, щоіснує уформі держави, коли держава -офіційнаполітична влада, арізніцентриполітичної влади, як від:економічнігрупи,профспілки, партії,тежєносіями влади.

 

3. Політичнаеліта таполітична влада

Політичнаеліта (донеївходять особини, котріволодіютьполітичноювладоювідповідно до місць, які смердотіпосідають усоціальнійструктурі,представникибюрократичногоапарату,різнігрупитиску)становитьосновне ядроеліти, котрареалізуєполітичну уладові. Наїїпрактичну діяльністьвпливаєбагатачинників:соціальніпротиріччя всуспільстві,співвідношення силусерединісамоїпанівноїеліти.Найбільшіможливостіелітамає затоталітарного режиму. Уумовахдемократіївпливелітиможезростати чипадатизалежно відфункціонуванняпартій (>наприклад, вІталіїцейвпливменшістотний ніж США, деполітичнозначимі лишедві партії).Володарі великихпідприємств,директори,вищі чиновники,менеджери котріпрацюють вуправлінськомуапаратіприватнихпідприємствформуютьекономічнуеліту. >Вона частофункціонує як групатискущодополітичноїеліти,субсидуючиполітичні партії чи окремихкандидатів под годинувиборчихкампаній,впливаючи на діяльність парламенту іздопомогоюлобістів. Владаекономічноїеліти багато вчомунейтралізує діяльністьіншихелітарних груп,профспілок,різнихдемократичнихрухів йпартій.Істотнийвплив на політичний процесмає бюрократичнаеліта, якоїнерідкорозглядають якелементелітиполітичної. Долябюрократичноїеліти впроцесіреалізації владипроявляється под годинупідготовкиважливихзагальнополітичнихрішень,оскільки чиновники частоготують їхні нелише яктехнічнівиконавці.крім того,апаратніпрацівникимаютьдоситьповноважень длявинесеннясамостійнихрішень у сферісвоєїдіяльності.Впливвійськовоїелітивизначаєтьсярівнемрозвиткузбройних сил удержаві. Уполітичній сфері вонареалізує своїінтереси яксвоєрідна групатиску, векономічній -спираючись натісніекономічнізв’язки ізвиконавцямизамовлень військовоговідомства.Комунікативнаелітабере доля вполітичномужитті іреалізує своїінтереси,впливаючи нагромадську думку.Соціологивказують начотириосновніспособиформуванняеліти:делегування,призначення,протекцію таактивність самого кандидата. Дляглибокогорозуміннямеханізмуформуванняелітарних груп, їхніфункціонування йрозвиткуслід матірзваженийаналізвзаємнихвідносин всіхпанівних груп ізурахуванням всіхчинників, котрівпливають на сус-пільство напевнихетапах йогорозвитку. Це прямостосується йсучасногоукраїнськогосуспільства таспецифікивпливуполітичноїеліти на усімеханізмифункціонування йогополітичноїсистеми.

>Вживаннятерміну “>еліта”стосовноверхівкових групукраїнськогосуспільства, як йдослідженняпоходження,ролі тазначенняелітипов’язане ззагальнимпроцесомнашого модерногодержавотворення.Початок 90-х років ХХ ст. нелишезбуривенергію народних “>низів”, але й і поставивши значноденний якнагальне запитання проствореннявласне українськоїеліти нового типу. Заспрощеноюсхемою, нарівнібуденноїсвідомостінашогосуспільства мовайшла про уладові, котра був бздатназберегти йзміцнитинезалежність України,здійснитинеобхіднітрансформаційніпроцеси по шляху переходу відкомандно-адміністративної доринково-демократичноїсистеми, відавторитарно-консервативної досоціально-правової держави.Незвичайність йскладністьзавданьвимагалапоєднання практикидержавотворення ізтеоретичноюрозробкоюрізнопланових проблемстановлення йформуванняеліти в Україні.Вагомемісцесеред нихзайняло запитання проспецифіку,функції та рольполітичноїеліти.

>Підполітичноюелітою, до тогочислі і в Україні,найчастішемають наувазі “>меншістьсуспільства, щостановить собоюдостатньоюміроюсамостійну,вищу,відноснопривілейованугрупу,наділенуособливимипсихологічними,соціальними йполітичнимиякостями, Якаберебезпосередню доля вприйнятті йздійсненнірішень,пов’язаних ізвикористанням державної влади чивпливом нанеї”. якскладовачастинаправлячоїелітипострадянського типу вонаподіляється навідкриту йтіньовугрупи.Відкрита чи “>прозора”еліта в Україні -це,насамперед,публічні політики, котрізаймаютьпевніпозиції удержавнійвладі:народнідепутати, члени уряду,державніслужбовцівисокого рангу.Підтіньовоюелітоюмають наувазі людей, котрісправляютьсильнийвплив наприйняттядержавнихрішеньзавдякисвоємубагатству чинеординарнимособистимякостям, але йдіють непублічно, а кулуарно,іншими словами “втіні”.Найчастіше, навідміну відпредставників “>прозорої"еліти, “>тіньовики”знаходяться “>збоку” від закону йзастосовують його навласнийрозсуд.

>Згідноіншої точкизору,носіїполітичнихрішень в Україні на даний моментпроголошеннянезалежності в1991 р. не булиполітичноюелітою. Цепояснюється тім, що смердоті було неможливовиконувативластивих длянеїосновнихфункцій, асаме -ефективногоуправління,прийняттяоптимальнихрішень,політичногокерівництва,прогнозування,планування,формування кадрового складу тощо.Звідси,доцільновикористовуватифункціональнепоняттяелітивідносно українськихвладних сил: “>еліти -це усі тих особини тагрупи, котрізаймаютьпровідніпозиції великі чинайбільшбагатих наресурсиорганізаціях йрухахнації тамаютьможливістьзабезпечуватизначний йсистематичнийвпливцихорганізацій йрухів наполітичнірішення”.

>Нарешті,заслуговує наувагусприйняттяеліти яксоціальногоявищанаселенням України,відоме якфеноменологічний аспект.Соціологічніопитуваннясвідчать, що вукраїнськомусуспільствіпоняттяполітичноїелітиасоціюється ізверхівкоювиконавчої тазаконодавчоїгілок влади (42 %респондентіввідносять їхнього доеліти), атакож із “>багатими людьми” -підприємцями йкерівникамибанків (смердотікористуютьсяпідтримкою 44 %опитаних).Водночас назапитання “що Вівідчуваєте повідношенню доправлячоїеліти?", 21 % заявили - “образу”, 13 - “>ворожість”, 54 - “>байдужість”. Цевкрайнесприятливі длязміцненняпаростківдемократії тавкорінення засідокгромадянськогосуспільства в Україніпоказники. У населеннянашої держависклавсяпереважнонегативний образполітичної (>правлячої)еліти.Даний фактпояснюється тім, щоостання невиконуєнайважливіших ролей йфункцій -роліреферентноїгрупи,взірцясуспільноїповедінки,морально-психологічногомобілізатора іпровідника мас.

>Наведенівищеміркуваннязмушують насзупинитися навиявленніосновнихфункційполітичноїеліти в Україні. Привсійпалітріпідходів доданого запитання можнавиокремити три із них -найголовніші -зісвоїмипідфункціями.

>По-перше,з’ясуванняінтересіврізнихсуспільних груп уполітичномужитті. Цепередбачає

1)субординаціюінтересів й

2)відображення їхнього уполітичнихнастановах.

>По-друге,формуванняполітичнихпрограм, доктрин,ідеологій.

Туттреба матір наувазі

1)розробкувідповіднихпрограмнихдокументів,

2) їхнього “>лобіювання" нарізнихрівнях -владному,інформаційному,буденноїсвідомості - ізметою “>оволодіння широкимимасами”,

3)вироблення тавтілення в життяполітичнихрішень.

>По-третє,створеннямеханізмівреалізаціїполітичнихпрограм.

>Воноґрунтується на

1)формуванніінститутівполітичноїсистеми,

2)висуненніполітичнихлідерів,

3)підборі тапризначеннідержавнихслужбовців.

>Головнаособливістьформуванняполітичноїеліти в Україні

>полягає до того, що воно тапереживаєтрансформаційнийетап,якийще далеко ще незавершився. Цепідтверджуєтьсянаступнимивагомими фактами:

>по-перше,неусталеністюполітичноїструктурисуспільства, одним зпоказників чогоєпродовженняпроцесустворенняполітичнихпартій (тепер їхні понад 100) таоб’єднань (>останній приклад -оформлення блоку ізПартії “>Реформи й порядок”,Конгресу українськихнаціоналістів й одного зРухів);

>по-друге,незавершеністюструктуризаціїправлячоїеліти урізнихешелонах влади, щопідтверджується,зокрема, приходом до влади “>більшості” уВерховній раді,постійнимизмінами ускладідепутатських груп;

по третє,публічнонепрозороюполітичноюспрямованістюпредставниківправлячоїеліти.Особливовластивакон’юнктурна змінувласнихпоглядів іншомуешелонусучаснихпартійнихдіячів,хоча вона необминула ілідерівцихорганізацій.Сутністьполітичноїкон’юнктуриполягає до того, що на самом деле тієї чиіншийдіяч немаєглибокоусталенихсвітоглядних,політичнихпозицій йнамагаєтьсяякомогашвидше йбезболіснішепристосуватися до поточногополітичного моменту;

>по-четверте,початковістю,незавершеністюформування, атакожнедосконалістюіснуючихмеханізмівутримання тапередачі влади, а особливоїївідповідальності передсуспільством (>останнєфактично лишепродекларовано).Требазауважити, що великийвплив усенсіформування Сучасної українськоїполітичноїеліти наїїсоціальнепредставництво,якісний склад,професійнукомпетентність йрезультативність роботисправляє системаїїрекрутування чивідбору.

На шкода, Незважаючи наочевиднийпрогрес уцій сферіполітичного, державного життя, за роктанезалежності удержавіпочалискладатисяпевні - якпозитивні, то йнегативні -принципиформуванняновоїеліти,зокрема:

1) особіставідданість якголовнийкритерійдобору накерівні посади;

2)земляцтво,досвідпопередньоїспільної роботи,взаємназобов’язаність;

3)клановість;

4)протекціонізм.

>Відзначені намипринципиформуванняелітихарактерні длясистемигільдій, Якавластиванасамперед дляавторитарно-адміністративнихсуспільних систем.Значноефективнішою для України, щопідтверджуєдосвіддемократичних держав,може бутиантрепренерська (>підприємницька) система, дляякоїхарактерні:

1)відкритість,широкіможливості дляпредставниківбудь-якихсуспільних группретендувати намісця вполітико-адміністративних структурах;

2)невелике числоформальнихвимог допретендентів на посади;

3)широке колоелекторату, доякогоможутьналежати усівиборці країни;

4)пріоритетособистихякостей;

5)високаконкуренція привідборі,гостротасуперництва закерівні посади;

>по-п’яте,своєрідним “>підвішеним" станомчастининайвпливовішихпредставників Сучасної українськоїполітичноїеліти,якимособисто чи вособінайближчогооточенняінкримінуютьсясерйозніправопорушення чинавітьзлочини (>яскравий приклад -спробавпливати наполітичнуповедінкуколишньоговіце-прем’єра Ю. Тимошенко,тримаючи подвартоюспочаткуїїчоловіка, а на саму);

>по-шосте,знесиленнямцентральної влади черезміжкланове тавнутрішньокланове “>виясненнясправ" й,відповідно,зміцненнямпозиційчастинирегіональнихлідерів.Небезпека до того, щоцепосилюєпоки щочастішеприхованісуперечностіміжКиєвом йрегіонами, атакожміжокремимирегіонами.

>Світовийдосвід й практикаукраїнськогодержавотвореннясвідчать про тобі й маєшпозитивний результат увихованнімодерноїполітичноїеліти можнасподіватися лише тоді, колиїїформування якщовідбуватися

на всіхрівняхієрархічної “>драбини влади”;

зврахуванням курсу насоціальнийкомпроміс,соціальнузлагоду всуспільстві (>міжрізнимиетносами,конфесіями,професійнимигрупами), чоговимагаютьпотребипобудовисоціальної держави;

ізпрерогативою наствореннянормативно-інтегрованоївладноїсуспільноїменшості, щопередбачаютьканониправової держави;

шляхомформуваннясучасноголіберально-демократичного стилюправління ізорієнтацією нависокуефективністьрезультатівуправлінськихрішень;

наосновісприйняттясучаснихідеологічнихцінностей.

Дляукраїнськогосуспільства йвітчизняноїполітичноїеліти такоюідеологічноюдомінантоюміг бі статі комплекспринципів, котріґрунтуються накращихзразкахкількохідейно-політичних доктринсучасності -лібералізму,націонал-традиціоналізму тасоціал-демократизму.

>Пріоритетмаєналежати такимідеологічним постулатам:

1) роль державиполягає урозв’язанніспірнихпитаньміжгрупами,нормуванні уміввільного доступу до влади,дотриманні “правилгри" (>лібералізм);

2) сус-пільство -це система норм,звичаїв,традицій,інститутів, щосягаютькорінням вісторію; при цьомуприватнавласністьвиступає гарантомособистоїсвободи йсоціального порядку (>націонал-традиціоналізм);

3)органічнепоєднання державногорегулюванняекономіки йрозвиткуринковихмеханізмів ізопорою насоціальне партнерство тасоціальнузахищеність мас (>соціал-реформізм).

>Певнимигарантіямиефективногофункціонуванняполітичноїеліти в Україніповинніслугувати, на думкуполітологів,наступнічинники:

>по-перше, широкагласність - свобода слова,відсутністьмонополії назасобимасовоїінформації,наявністьальтернативнихорганівдруку, радіо,телебачення;

>по-друге, політичнийплюралізм - свободаконкуренції,суперництваполітичнихеліт,зокремаправлячоїполітичноїеліти таконтреліти (подконтрелітоюмають наувазіполітичнуеліту, Яка ужевідлучена чищелишенамагається прийти до влади. Це,насамперед,лідериполітичнихпартій, котріперебувають вопозиції доправлячого режиму,частинаінтелектуальної тахудожньоїеліти, котра неподіляєпануючих чи тихий, щопідтримуютьсяправлячоюелітоюполітичних,ідеологічних,філософських,соціальних,духовно-культурнихконцепцій);

>по-третє,розподіл улад -рівновага,компроміс, балансінтересіврізнихсоціальних сил якважливіелементисучасногополіархічного типуправління;

>по-четверте,відкритістьеліт длясоціальноїмобільності -встановленнятермінуперебування привладівиборних тапризначенихосіб;

>по-п’яте,суворедотриманнязаконності,демократичних процедурполітичногопроцесу.

>Можнаконстатувати, щоелітарна природауправліннясуспільнимипроцесами характерна як длядемократичних, то йавторитарно-тоталітарнихполітичних систем.Спробиствореннязамкнених системвідборуполітичногокерівництвапризводить докорпоративізму -формуванняобмеженого колаосіб чи груп, щооб’єднуються заспільнимиінтересами. Длядемократичної державинасамперед характерно ненамаганняпідпорядкуватиелітусуспільству (>цеможливолише допевноїміри задопомогою самоврядування), аконструктивнеформуваннякорисної длясуспільногопрогресуполітичноїеліти шляхом забезпеченняїї демократичногосоціальногопредставництва тасвоєчасногоякісногооновлення.Критеріямиефективноїдіяльностіполітичноїелітивиступатимутьдосягнутийрівеньпрогресу тадобробутунашого народу;політичнастабільністьукраїнськогосуспільства;національна безпека держави; авторитет України наміжнароднійарені;оптимальнеспіввідношенняміжгромадянськимсуспільством й Державою


>Висновки

1. Політична система -цеінтегрованасукупністьінститутів йвзаємозв’язків, котріформують йрозподіляютьдержавну уладові таздійснюютьуправліннясуспільнимипроцесами, атакожрепрезентуютьінтересипевнихсоціальних груп у рамкахвідповідного типуполітичної культури.

>Особливостіполітичноїсистемиполягають до того, що вонаволодіємонополією на уладові в масштабахусьогосуспільства,визначаєстратегіюсуспільногорозвитку,забезпечуєполітичне йадміністративно-державнеуправліннясуспільнимипроцесами,формуєправову систему.

>Сутністьвладно-політичноїфункціїзводиться доформуваннямеханізмувикористання йпідтримки державної владивідповідно дорівняполітичної культури таінтересівсуспільства. Владатримається напримусі,ідеології йдовірі донеї народу,тобтолегітимності.

>Функція національноїінтеграціїполягає уздатностіполітичноїсистеми забезпечитиформуваннянації.Цей процесможездійснюватися шляхомпримусу,насильства чи шляхомконсолідації (щоєхарактерноютенденцієюсучасності).

>Функціястабілізаціїсоціально-політичного життявиявляється уздатностіполітичноїсистемизабезпечуватирівновагуміжсуспільнимипідсистемами, недопускатигострихконфліктівміжсоціальнимисуб’єктами. Такогорівня можнадосягти чизавдякижорсткому контролюполітичнимиінститутамисуспільного життя, чи шляхомузгодженнясоціальнихінтересів.

>Функціясоціально-політичноїмодернізаціїзводиться доти, щополітична системазабезпечуєперехідсуспільства від одного стану доіншого черезреформування йогоінститутів.Успіх цогопроцесузалежить відпопередньої культури,реформаторськогопотенціалуполітичноїеліти, атакожгеополітичнихчинників.

>політична влада системафункція

>Функціяуправлінняпередбачаєнаявністьпрофесійногоапаратууправління,якийфункціонує як нарівнідержавнихорганів, то йгромадськихінститутів.Високаефективністьполітичногоуправліннязабезпечується черезвисокийпрофесіоналізмпрацівниківапарату,розвинутийправовий контроль йжорсткуконкуренціюміжполітичнимиелітами.формує право йфункціяполітичноїсистемизалежить відздатностісуб’єктівполітичногопроцесувиробититакі правилагри, котрі бзабезпечували бзрівноваженістьсоціальнихінтересів йреалізаціютворчихпотенціалівлюдини.Якщосуб’єктиполітичногопроцесу неоволоділисучасноюполітичноюкультурою,котрапередбачає принципгармонізаціїінтересів особини й спільноти тоїм, як правило, невдаєтьсявитворити ісучаснуправову систему.


>Література

1.Абеткаукраїнського політика:Довідник / М. Томенко (>керівникавторського колективу). - До., 1997.

2.Абетка української політики:Довідник / М. Томенко (>керівникавторського колективу). - До., 2001.

3.Айзенштат Я. Від тоталітарної держави до правовому. - М., 1990.

4. Арон Р. Демократія і тоталітаризм. - М., 1993.

5. Атлас світу. - До., 1999.

6.Бебик В.М.Базові засадиполітології:історія,теорія,методологія, практика: [>Монографія]. - До., 2000.

7. Бердяєв М. Просверхдемократии. - М., 1994.

8.Білоус А.О.Політико-правовісистеми: Україна й світло:Навч.посібник. - До., 1997.

9.Бодуен Ж.Вступ дополітології: Пер. із франц. - До., 1995.

10. Гавриш З. Парламентаризм начолісуспільногопрогресу //Віче. - 2001. - № 7.

11.ГаджиевК.С. Тоталітаризм як феномен сучасності // Питання філософії. - 1992. - № 2.

12.ГаєвськийБ.А.Сучаснаукраїнськаполітологія. - До., 1999.

13. Давид Р. Основні правові системи сучасності: Пер. З франц. - М., 1988.

14. Джилас М. Обличчя тоталітаризму. - М., 1993.

15.Дискусія про авторитаризм //Віче. - 1993. - № 7, 10; 1994. - №3. суспільства. - Свердловськ, 1990.

17.Зіллер Ж.Політико-адміністративнісистемикраїнЄС.Порівняльнийаналіз. - До., 1996.

18. КаменськаГ.В.,Родионов О.П. Політичні системи сучасності:Уч.Пос. - М., 1997.

19. Конституції інших держав. - М., 1996.

20.КухтаБ.Л. Основиполітичної науки.Ч.2.Політичніпроцеси,системи таінститути. - Львів, 1997.

21.Мадіссон У., Шахов У.Політологіяміжнароднихвідносин. - До., 1997.

22. Малаенциклопедіяетнодержавознавства. - До., 1996.

23. Марченко М. Н.,ФарушкинМ.Х. Буржуазні політичні партії. - М., 1997.

24. Світ: країни, народи, визначні пам'ятки: Словник. - М., 1999.

25. Основи теорії політичною системою. - М., 1985.

26. Парламент і Президент. Досвід інших країн. - М., 1995.

27. Парламенти світу. - М., 1991.

28. Партії та партійні системи сучасної об'єднаної Європи. - М., 1994.

29. Політична теорія і політичний практика: Словник - довідник. - М., 1994.

30. Політичні системи сучасності: (Нариси). - М., 1978.

31. Політологія. Енциклопедичний словник. - М., 1993.

32.Політологія / За ред.О.І.Семківа. - Львів, 1994.

33.Політичні партії в демократичномусуспільстві. - До., 1997.

34.Політичні партії в Україні:Інформаційно-довідковевидання. - До., 2001.


Схожі реферати:

Навігація