Реферати українською » Политология » Політична еліта України в структурі сучасної політічної системи


Реферат Політична еліта України в структурі сучасної політічної системи

>Контрольна робота ізполітології на задану тему:

Політичнаеліта України вструктурі Сучасноїполітичноїсистеми


>Вживаннятерміну ">еліта"стосовноверхівкових групукраїнськогосуспільства, як йдослідженняпоходження,ролі тазначенняеліти вструктурі Сучасноїполітичноїсистеми Українипов’язане ззагальнимпроцесомнашого модерногодержавотворення.Початок 90-х років ХХ ст. нелишезбуривенергію народних ">низів", але й і поставивши значноденний якнагальне запитання проствореннявласне українськоїеліти нового типу. Заспрощеноюсхемою, нарівнібуденноїсвідомостінашогосуспільства мовайшла про уладові, котра був бздатназберегти йзміцнитинезалежність України,здійснитинеобхіднітрансформаційніпроцеси по шляху переходу відкомандно-адміністративної доринково-демократичноїсистеми, відавторитарно-консервативної досоціально-правової держави.Незвичайність йскладністьзавданьвимагалапоєднання практикидержавотворення ізтеоретичноюрозробкоюрізнопланових проблемстановлення йформуванняеліти в Україні.Вагомемісцесеред нихзайняло запитання проспецифіку,функції та рольполітичноїеліти.

>Підполітичноюелітою, до тогочислі і в Україні,найчастішемають наувазі ">меншістьсуспільства, щостановить собоюдостатньоюміроюсамостійну,вищу,відноснопривілейованугрупу,наділенуособливимипсихологічними,соціальними йполітичнимиякостями, котраберебезпосередню доля вприйнятті йздійсненнірішень,пов’язаних ізвикористанням державної влади чивпливом нанеї". якскладовачастинаправлячоїелітипострадянського типу вонподіляється навідкриту йтіньовугрупи.Відкрита чи ">прозора"еліта в Україні –це,насамперед,публічні політики, котрізаймаютьпевніпозиції удержавнійвладі:народнідепутати, члени уряду,державніслужбовцівисокого рангу.Підтіньовоюелітоюмають наувазі людей, котрісправляютьсильнийвплив наприйняттядержавнихрішеньзавдякисвоємубагатству чинеординарнимособистимякостям, але йдіють непублічно, а кулуарно,іншими словами "втіні".Найчастіше, навідміну відпредставників ">прозорої"еліти, ">тіньовики"знаходяться ">збоку" від закону йзастосовують його навласнийрозсуд.

>Згідноіншої точкизору,носіїполітичнихрішень в Україні на даний моментпроголошеннянезалежності в1991 р. не булиполітичноюелітою. Цепояснюється тім, що смердоті було неможливовиконувативластивих длянеїосновнихфункцій, асаме –ефективногоуправління,прийняттяоптимальнихрішень,політичногокерівництва,прогнозування,планування,формування кадрового складу тощо.Звідси,доцільновикористовувати два схожихфункціональнихпоняттяелітивідносно українськихвладних сил:

">еліти –це усі тих особини тагрупи, котрізаймаютьпровідніпозиції великі чинайбільшбагатих наресурсиорганізаціях йрухахнації тамаютьможливістьзабезпечуватизначний йсистематичнийвпливцихорганізацій йрухів наполітичнірішення";

">політичнаеліта –цееліта увузькомурозумінні слова, колийдеться проеліту яктаку, щозаймаєтьсяполітикою, котраздобуласобіатрибутиполітичногопредставникасвоєїсили й Якаоб’єднуєтьсянавколо ціності,якоює політика. Дополітичноїеліти належатинайбільшвпливові таполітичноактивні члениправлячоїверстви, щовключаєфункціонерівполітичнихорганізаційцієїверстви,інтелектуалів, котріформуютьполітичнуідеологію,лідерівцихорганізацій,тобто людей, котрібезпосередньоприймаютьполітичнірішення тавиражаютьсукупну волюверстви".

>Нарешті,заслуговує наувагусприйняттяеліти яксоціальногоявищанаселенням України,відоме якфеноменологічний аспект.Соціологічніопитуваннясвідчать, що вукраїнськомусуспільствіпоняттяполітичноїелітиасоціюється ізверхівкоювиконавчої тазаконодавчоїгілок влади (42 %респондентіввідносять їхні доеліти), атакож із ">багатими людьми" –підприємцями йкерівникамибанків (смердотікористуютьсяпідтримкою 44 %опитаних).Водночас назапитання "що Вівідчуваєте повідношенню доправлячоїеліти?", 21 % заявили – "образу", 13 – ">ворожість", 54 – ">байдужість". Цевкрайнесприятливі длязміцненняпаростківдемократії тавкорінення засідокгромадянськогосуспільства в Україніпоказники. У населеннянашої держависклавсяпереважнонегативний образполітичної (>правлячої)еліти.Даний фактпояснюється тім, щоостання невиконуєнайважливіших ролей йфункцій –роліреферентноїгрупи,взірцясуспільноїповедінки,морально-психологічногомобілізатора іпровідника мас.

>Наведенівищеміркуваннязмушують насзупинитися навиявленніосновнихфункційполітичноїеліти в Україні. Привсійпалітріпідходів доданого запитання можнавиокремити три із них –найголовніші –зісвоїмипідфункціями.

>По-перше,з’ясуванняінтересіврізнихсуспільних груп уполітичномужитті. Цепередбачає

1)субординаціюінтересів й

2)відображення їхні уполітичнихнастановах.

>По-друге,формуванняполітичнихпрограм, доктрин,ідеологій. Туттреба матір наувазі

1)розробкувідповіднихпрограмнихдокументів,

2) їхні ">лобіювання" нарізнихрівнях –владному,інформаційному,буденноїсвідомості – ізметою ">оволодіння широкимимасами",

3)вироблення тавтілення в життяполітичнихрішень.

>По-третє,створеннямеханізмівреалізаціїполітичнихпрограм.

>Воноґрунтується на

1)формуванніінститутівполітичноїсистеми,

2)висуненніполітичнихлідерів,

3)підборі тапризначеннідержавнихслужбовців.

>Головнаособливістьформуванняполітичноїеліти в Україніполягає до того, що воно тапереживаєтрансформаційнийетап,якийще далеко ще незавершився. Цепідтверджуєтьсянаступнимивагомими фактами:

>по-перше,неусталеністюполітичноїструктурисуспільства, одним зпоказників чогоєпродовженняпроцесустворенняполітичнихпартій (тепер їхні понад 120) таоб’єднань (>останній приклад –оформлення низьківиборчихблоківпартій – "Нашою Україною", "Заєдину Україну", БлокЮлії Тимошенко тощо;

>по-друге,незавершеністюструктуризаціїправлячоїеліти урізнихешелонах влади, щопідтверджується,зокрема, приходом до влади ">більшості" уВерховній раді,постійнимизмінами ускладідепутатських груп;

по третє,публічнонепрозороюполітичноюспрямованістюпредставниківправлячоїеліти.Особливовластивакон’юнктурна змінувласнихпоглядів іншомуешелонусучаснихпартійнихдіячів,хоча вона необминула ілідерівцихорганізацій.Сутністьполітичноїкон’юнктуриполягає до того, що на самом деле тієї чиіншийдіяч немаєглибокоусталенихсвітоглядних,політичнихпозицій йнамагаєтьсяякомогашвидше йбезболіснішепристосуватися до поточногополітичного моменту;

>по-четверте,початковістю,незавершеністюформування, атакожнедосконалістюіснуючихмеханізмівутримання тапередачі влади, а особливоїївідповідальності передсуспільством (>останнєфактично лишезадекларовано).Требазауважити, що великийвплив усенсіформування Сучасної українськоїполітичноїеліти наїїсоціальнепредставництво,якісний склад,професійнукомпетентність йрезультативність роботисправляє системаїїрекрутування чивідбору. На шкода, Незважаючи наочевиднийпрогрес уцій сферіполітичного, державного життя, за роктанезалежності удержавіпочалискладатисяпевні – якпозитивні, то йнегативні –принципиформуванняновоїеліти,зокрема:

1) особіставідданість якголовнийкритерійдобору накерівні посади;

2)земляцтво,досвідпопередньоїспільної роботи,взаємназобов’язаність;

3)клановість;

4)протекціонізм.

>Відзначені намипринципиформуванняелітихарактерні длясистемигільдій, Якавластиванасамперед дляавторитарно-адміністративнихсуспільних систем.Значноефективнішою для України, щопідтверджуєдосвіддемократичних держав,може бутиантрепренерська (>підприємницька) система, дляякоїхарактерні:

1)відкритість,широкіможливості дляпредставниківбудь-якихсуспільних группретендувати намісця вполітико-адміністративних структурах;

2)невелике числоформальнихвимог допретендентів на посади;

3)широке колоелекторату, доякогоможутьналежати усівиборці країни;

4)пріоритетособистихякостей;

5)високаконкурентністьвідбору,гостротасуперництва закерівні посади;

>по-п’яте,своєрідним ">підвішеним" станомчастининайвпливовішихпредставників Сучасної українськоїполітичноїеліти,якимособисто чи вособінайближчогооточенняінкримінуютьсясерйозніправопорушення чинавітьзлочини (>яскравий приклад –спробавпливати наполітичнуповедінкутепер вжеколишньоговіце-прем’єра Ю.Тимошенко,тримаючи подвартоюїїчоловіка й т.п.);

>по-шосте,знесиленнямцентральної влади черезміжкланові тавнутрішньо-клановівиясненнястосунків й,відповідно,зміцненнямпозиційчастинирегіональнихлідерів.Небезпека до того, щоцепосилюєпоки щочастішеприхованісуперечностіміжКиєвом йрегіонами, атакожміжокремимирегіонами.

Усіценавіть далопідставинауковцям тааналітикам говорити про "кризовіеліт" вукраїнськомусуспільстві, ">необмежену уладовіноменклатури, щоповністюконтролюєзасобимасовоїінформації, політичнийклімат удержаві".

>Світовийдосвід й практикаукраїнськогодержавотвореннясвідчать про тобі й маєшпозитивний результат увихованнімодерноїполітичноїеліти можнасподіватися лише тоді, колиїїформування якщовідбуватися:

- на всіхрівняхієрархічної ">драбини влади";

- зврахуванням курсу насоціальнийкомпроміс,соціальнузлагоду всуспільстві (>міжрізнимиетносами,конфесіями,професійнимигрупами), чоговимагаютьпотребипобудовисоціальної держави;

- ізпрерогативою наствореннянормативно-інтегрованоївладноїсуспільноїменшості, щопередбачаютьканониправової держави;

- шляхомформуваннясучасноголіберально-демократичного стилюправління ізорієнтацією нависокуефективністьрезультатівуправлінськихрішень;

- наосновісприйняттясучаснихідеологічнихцінностей.

Дляукраїнськогосуспільства йвітчизняноїполітичноїеліти такоюідеологічноюдомінантоюміг бі статі комплекспринципів, котріґрунтуються накращихзразкахкількохідейно-політичних доктринсучасності –лібералізму,націонал-традиціоналізму тасоціал-демократизму.Пріоритетмаєналежати такимідеологічним постулатам: 1) роль державиполягає урозв’язанніспірнихпитаньміжгрупами,нормуванні уміввільного доступу до влади,дотриманні "правилгри" (>лібералізм); 2) сус-пільство –це система норм,звичаїв,традицій,інститутів, щосягаютькорінням вісторію; при цьомуприватнавласністьвиступає гарантомособистоїсвободи йсоціального порядку (>націонал-традиціоналізм); 3)органічнепоєднання державногорегулюванняекономіки йрозвиткуринковихмеханізмів ізопорою насоціальне партнерство тасоціальнузахищеність мас (>соціал-реформізм).

>Певнимигарантіямиефективногофункціонуванняполітичноїеліти в Україніповинніслугувати, на думкуполітологів,наступнічинники:

>по-перше, широкагласність – свобода слова,відсутністьмонополії назасобимасовоїінформації,наявністьальтернативнихорганівдруку, радіо,телебачення;

>по-друге, політичнийплюралізм – свободаконкуренції,суперництваполітичнихеліт,зокремаправлячоїполітичноїеліти таконтреліти (подконтрелітоюмають наувазіполітичнуеліту, котра ужевідлучена чищелишенамагається прийти до влади. Це,насамперед,лідериполітичнихпартій, котріперебувають вопозиції доправлячого режиму,частинаінтелектуальної тахудожньоїеліти, котра неподіляєпануючих чи тихий, щопідтримуютьсяправлячоюелітоюполітичних,ідеологічних,філософських,соціальних,духовно-культурнихконцепцій);

по третє,розподіл улад –рівновага,компроміс, балансінтересіврізнихсоціальних сил якважливіелементисучасногополіархічного типуправління;

>по-четверте,відкритістьеліт длясоціальноїмобільності –встановленнятермінуперебування привладівиборних тапризначенихосіб;

>по-п’яте,суворедотриманнязаконності,демократичних процедурполітичногопроцесу.

>РегіональнаелітаРівненщинизагаломрозвивається тафункціонуєвідповідно довсеукраїнськихтенденційформуванняполітичноїеліти. Основуїїскладаютьпредставникинаступних груп.

1.Вищийешелонкерівництвадержавними тавиборними органамиобласті, міст,районів (голови та їхні заступникиобласної,міських йрайоннихдержадміністрацій, атакожвідповідних Радий).

2.Лідеривпливових на теренахобластіполітичнихпартій,насампередАграрної, СДПУ (про), УНР, "Жінками замайбутнє", ПЗУ, "Батьківщина",Дем ПУ, НРУ, НДП, КПУ, СПУ. При цьомучастинакерівнихполітичнихфігурналежитьодночасно допершої тадругоїгрупи;наприклад, Микола Сорока – голова ОДА йкерівникобласноїорганізації АПУ, ПетроСаух – заступник голови ОДА йкерівникобласноїорганізації СДПУ (про),Віктор Чайка –міський голова м.Рівного й симпатикновоствореної (на початку листопаду 2001 р.) партії "Єдність".

3.Представникидепутатського корпусу відРівненськоїобласті уВерховній раді України. Туттакожє особини, котрі належати й доінших груп. Так, нардеп ВасильЧервонійводночасочолювавобласнуорганізацію Українського народного руху.

4.Деякікерівникипотужних вобластіпідприємств,організацій йфірм. як приклад, можна навестипрізвищакерівникафірми "Реноме" й депутатаоблрадиВіктораМатчука.

>Такийподілзагаломпідтверджуютьаналізвиступів назорганізованійобласним Форумомінтелектуальноїеліти 8грудня 2001 р.регіональнійнауково-практичнійконференції ">Майбутнє України:проблеми таперспективи" йматеріалидовідника ">Хтоєхто вРівному таРівненськійобласті",виданому при сприянніобласноїорганізації партії ">Демократичний Союз".

>Безумовно, наполітичнуелітуРівненськоїобластівизначальнийвпливсправляєзагальнасоціально-політичнаситуація вдержаві тарегіоні.Насампередактивізувалася наобласних теренах діяльністьчисленнихполітичнихпартій, до тогочислі нових.Тільки за 2001рікзареєстровано 15новостворенихорганізаційполітичнихпартій вобласті, щоєнайвищимпоказником за 10 роківнезалежності.Загальнакількістьчленів всіхпарторганізаційРівненщинистановитьмайже 46 тис.осіб станом на листопад 2001 р. (>зростання на 20 % за 10місяців поточного року).Зрозуміло, щонайвпливовішіполітичні партії – АПУ, СДПУ (про),Дем ПУ, НДП, ПДС, "Єдність", "Жінками замайбутнє" – активноспівпрацюють із органами влади, аїхнікерівникипредставляютьполітичнуелітуобласті.Головне,щоправда,щоб уборотьбі заомріянийвладнийОлімпполітичнаеліта незабувалаперейматисятурботамипересічнихгромадян,завдякияким і, власнекажучи, ііснує.

>Можнаконстатувати, щоелітарна природауправліннясуспільнимипроцесами характерна як длядемократичних, то йавторитарно-тоталітарнихполітичних систем.Спробиствореннязамкнених системвідборуполітичногокерівництвапризводить докорпоративізму –формуванняобмеженого колаосіб чи груп, щооб’єднуються заспільнимиінтересами. Длядемократичної державинасамперед характерно ненамаганняпідпорядкуватиелітусуспільству (>цеможливолише допевноїміри задопомогою самоврядування), аконструктивнеформуваннякорисної длясуспільногопрогресуполітичноїеліти шляхом забезпеченняїї демократичногосоціальногопредставництва тасвоєчасногоякісногооновлення.Критеріямиефективноїдіяльностіполітичноїелітивиступатимутьдосягнутийрівеньпрогресу тадобробутунашого народу;політичнастабільністьукраїнськогосуспільства;національна безпека держави; авторитет України наміжнароднійарені;оптимальнеспіввідношенняміжгромадянськимсуспільством й Державою.


>Висновки

політичнийеліта владаантрепренерський

>Особливемісце вконтекстірозвиткуУкраїнської держави намежітисячоліть та вблизькій йвіддаленій перспектививідводитьсяадміністративнійреформі тареформіполітичноїсистемисуспільства.

>Адміністративна реформа в Українівиступаєважливоюскладовою,однією ізосновнихланокреформуваннявсієїполітичноїсистеми таспрямована напідвищенняефективностіздійсненняполітичної влади. Напрактиціадміністративнереформуванняпереслідує триосновніцілі:

>поетапнествореннятакоїсистеми державногоуправління, Яка бзабезпечиластановлення України яквисокорозвиненої,демократичної,правовоїєвропейської держави;

>формуваннясистеми державногоуправління,головнимпріоритетомякої якщослужінняжиттєвимінтересам народу;

>розбудовасистеми державногоуправління, щоґрунтується нанаукових принципах, адекватнафінансово-економічному стану держави,підконтрольна народу таздатнаефективнорозв’язуватиназріліпроблеми.

>Водночасадміністративна реформапокликанадоповнити та забезпечити ефективноговтілення в життяпріоритетнихнапрямківрозвиткуполітичноїсистеми України.Їїреформуванняпередбачаєздійсненнянаступнихосновнихкроків:

>побудовурозвиненоїдемократичної,правової тасоціальної держави ізефективнодіючими парламентом,урядом,незалежнимисудовими органами,чіткимрозподіломповноваженьміжгілками влади;

>формування сильногогромадянськогосуспільства якспілкивільних людей й їхньогосамодіяльнихорганізацій,насампередпрофспілок йполітичнихпартій;

>зростанняполітичноїсвідомості таформуванняновоїполітичної культури, котраакумулюєвітчизняніісторичнітрадиції тасвітовийдосвідствореннявідкритого демократичногосуспільства;

>утвердженняновоїправовоїсистеми набазіКонституції України таміжнародного права;

>завершенняполітичноїструктуризаціїсуспільства черезподальшийрозвитокполітичнихпартій,формуванняадекватноїсучасномурозподілуполітичних силпартійноїсистеми;

>максимальневивільненняпростору для самоврядування на всіхрівняхсоціально-політичноїорганізаціїсуспільства,підтримкаініціативигромадян, забезпеченняреалізації їхнього прав й свобод;

>утвердженняпринципівполітичного таідеологічногоплюралізму,законності,децентралізації,гласності,інших засідокдемократичноїполітичноїсистеми.

>Загалом, уконтекстіпроблемиреформуванняполітичноїсистеми України мовайде про ті, щонеобхідно непростоусунутиїїнедоліки, аперетворити до системи,здатну, із одного боці,забезпечувативідновленнясуспільства,впровадженняцивілізованогомеханізму йогореформування, а, із іншого, досаморозвитку,постійноговідновленняполітичнихмеханізмів,приведення увідповідність ізвимогами години.Важливезначеннямаєпоступоваеволюція відпрезидентсько-парламентської допарламентсько-президентськоїмоделіполітичноїсистеми, курс - на якоїпродекларував главанашої держави усерпні 2002 р.


>Література

1.Абетка української політики:Довідник. – До., 2001.

2. Бий Про. якоблаштуватифедеративну державу. До запитанняадміністративноїреформи в Україні //Політика й годину. – 2000. – № 3-4.

3.Веніславський Ф.Взаємодіягілок державної влади як принципконституційного ладу України // Право України. – 1998. –№ 3.

4.Видрін Д., Табачник Д. Україна напорозі ХХІ ст.Політичний аспект. – До., 1995.

5.Вовканич З.Посттоталітарнийрозвиток // Нова політика. – 1997. – № 2.

6.ГаєвськийБ.А.Сучаснаукраїнськаполітологія. – До., 1999.

7.Державна влада в Україні (структура таповноваження):Довідник. – До., 1997.

8.Заєць А.Український парламентаризм.Формування іудосконалення //Віче. – 1998. – № 2.

9.ЗдіорукС.І.,Бичек В.В.Проблемифункціонуванняполітичнихпартій України всистемівладнихвідносин:Монографія. – До., 2001.

10.Конституція України:Прийнята нап’ятійсесіїВерховної Заради України 28червня 1996 р. – До., 1996.

11.Крамаревський Про.Політичні партії йорганізації України:Довідник. – До., 1999.

12. Кривенко Л. Президент України:еволюціяконституційно-правового статусу //Віче. – 1998. – № 10.

13.Кульчицький З.Еволюція державного улаштую в Україні: відтоталітаризму додемократії //Віче. – 1997. – № 1.

14.Лагутін А.Концептуальні засадиполітичногореформування в Україні: постановкапроблеми // Політична думка. – 2002. – № 1.

15.Ладиченко У.Механізм влади: світло й Україна // Нова політика. – 1997. – № 6.

16. Литвин У. Політична арена України:дійові особини тавиконавці. – До., 1994.

17. Литвин У. Україна: політика, політики, влада. З огляду на політичного портрета Л.Кравчука. – До., 1997.

18.Мас-медіа України:Довідник. – До., 1995.

19. Медведчук У.Державна влада в Україні:сучасний стан таперспективирозвитку // Право України. – 1998. – № 8.

20. Михальченко М. Українське товариство: трансформація, модернізація чилимитроф Європи? – До., 2001.

21.Місцеве самоврядування в Україні:проблеми йпрогнози. – До., 1997.

22. Парламент України:вибори – 98. – Ч. 1-2. – До., 1998.

23. Політична система Сучасної України:особливостістановлення,тенденціїрозвитку /Редкол.:Ф.М.Рудич таін. – До., 1998.

24.Політичні партії України:Довідник. – До., 2001.

25.Порівняльнийаналізполітичних структурАвстрії та України:Збірникдоповід. йрефер. – Львів, 1997.

26. Пропідготовку проектуКонцепціїреформуванняполітичноїсистеми України:Розпорядження Президента України від 27. 03. 2001 № 73/2001 //Урядовийкур’єр. – 2001. – 3 апреля.

27.Пуфлер Є.Партійна системанезалежної України:особливостіформування // Нова політика. – 1997. – № 1.

28.Рудакевич О.М.,Гутор М.С.Політичневідродженняукраїнського народу. –К.-Тернопіль, 1998.

29. РудичФ.М. Чи багатопотрібновладі? (Україна вконтекстітрансформаціїполітичних структурикраїнах СНР йБалтії,Центральної йСхідноїЄвропи). – До., 1998.

30. Рябчук М.Демократія та ">партія влади" в Україні // Політична думка. – 1996. – № 3.

31. Семиволос У. Українапосттоталітарна:шляхирозвитку // Сучасності. – 1993. – № 6.

32. Слюсаренко А., Томенко М. ІсторіяУкраїнськоїКонституції. – До., 1993.

33. Сташук У.Конституційний процес в Україні тапроблемиформування демократичногополітичного режиму // Нова політика. – 1996. – № 5.

34.СурмінЮ.П.Проблемиінноваційнихмеханізмівполітичноїсистеми України //Матеріали "круглого столу" на тему ">Зовнішні тавнутрішнічинникирозвиткуполітичноїситуації в Україні. –Дніпропетровськ, 2001.

35. Томенко У.Самоозначення України: відісторії до політики (>державнастратегія Сучасної України вконтекстіісторичнихтрадицій тасвітовогодосвіду). – До., 1998.

36. Томенко М. В. Українська перспектива:історико-політологічніпідстави Сучасної державноїстратегії. – До., 1995.

37. Українськадержавність у ХХстолітті:Історико-політологічнийаналіз. – До., 1996.

38.Якушик У. Політична система та політичний режим / Українапосткомуністична:суперечності таперспективисоціально-політичногорозвитку // Політична думка. – 1993. – № 1.


Схожі реферати:

Навігація