Реферати українською » Политология » Популізм в політічному жітті суспільства


Реферат Популізм в політічному жітті суспільства

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

>НАВЧАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТРНАЦІОНАЛЬНОГО

>УНІВЕРСИТЕТУ «>ОДЕСЬКАЮРИДИЧНААКАДЕМІЯ» У м.ЧЕРКАСИ

>КОНТРОЛЬНАРОБОТА

Здисципліни: «>Політологія»

На тему: «>Популізм вполітичномужиттісуспільства»

>Виконав студент II курсу

>Заочноїформинавчання

>ГрупаЮЗ-101

>В’юник А.В.

>Черкаси2011р.


>Зміст

>Вступ

1.Популістськіметоди й стильполітичноїдіяльності

2.Політичні тасоціальніфакториформуванняпопулізмувиконавчих йзаконодавчихорганів влади

3.Популізм йдемагогія

4. Заходьпротидіїпопулізму

>Висновок

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>Виник вСполучених Штатах Америки понад ста років тому йутворився в 1891році вНародній партії,популізмпродовжуєпереможнопростувати попланеті.Зазнавши упродовж своговіковуісторіюзначнізміни,вінпродовжуєрозбурхуватирозуми йсерця людей,впливати наполітичніпроцеси всуспільстві.Виникнувши якнародний рух уборотьбіпротирізноманітних формпануваннямонополістичногокапіталу,вінвидозмінювався йз'являвся наполітичнійарені вякості "нового курсу" вСполучених Штатах Америки вперіодвеликоїдепресії; ">гандизма" вІндії та віншихкраїнах; "рухуновоїепохи" ,поширеного,перш на, в кілкахінтелігенції тастудентства; ">християнськогосоціалізму" й в інших формах.

Предметомдослідженняєпопулізм, щорозглядається якполітична діяльність,заснована наманіпулюванніпопулярними внародіцінностями таочікуваннями, так якзазвичай вційіпостасінайчастіше доводитисястикатися із нимвиборцям -об'єктампопулізму - тім, від когозалежатьрезультативиборів,референдумівіншихполітичнихактів всенародноговолевиявлення й кимнаправленіціпопулістські дії.

>Метоюпопулістськоїдіяльностіполітичнихлідерівєдосягненнябудь-якихполітичнихцілей чи, як правило,отримання влади.

>Завданнясуб'єктапопулізму:

1)зрозуміти йоцінитиінтереси народних мас й їхньоговимоги;

2)розробитивідповіднупрограму,концепцію,спрямовану назадоволенняінтересів народних мас;

3)агітація народних мас;

4)заняттялідируючогоположення всуспільстві.

>Популізмхарактерний задля окремихполітичнихлідерів -суб'єктівпопулізму, але й й длягілок влади вцілому, котріпостійноз'ясовують,хто із нихближче до народу, йогопотребам й проблемам.

>Деякідослідникирозглядаютьпопулізм якуніверсальнийнабірантитехнологій, таких якпрезумпціяістинностіпростихрішень,презумпціязначущостімалих, але йконкретнихсправ,лестощіохлократії,ідеологічнеклішіровання, котріхарактернітакож длядемагогії. Томудемагогієюнерідкопідміняютьпопулізм,проводячиміж ними знакрівності. При болееуважномувивченніцихполітичнихявищ можнавиділити якзагальніриси, щооб'єднують їхнього, то йвідмінності.

>Небезпекапопулізмуполягає до того, що, будучисупутнім атрибутомдемократії,віндеколи приводити до владиполітичнихлідерів, котрі вподальшійполітичнійдіяльностісповідуютьавторитарні читоталітарніпринципи. Томунеобхідні заходьпротидіїпопулізму длязниженнянегативнихнаслідків цогополітичногоявища,становленняповноціннихмеханізмівнародовладдя,стабільнихдемократичних норм йтрадицій.

У тієї ж годину усучасномуполітичномужиттіпублічнийполітикзмушенийвикористовувати тих чиіншіпопулістськіметоди,дотримуватисяпевного стилю вборотьбі за уладові, боповнеігнорування потреб йсимпатійвиборцівпризводить допоразки на виборах.

владапопулізм політика сус-пільство


1.Популістськіметоди й стильполітичноїдіяльності

>Термін ">популізм" скидатися відлатинського слова ">populus" - народ. Уросійськіймові у ХІХстоліттіз'явилосязапозичене ізфранцузькоїмови слово ">популярний", де ">populaire"єсинонімомлатинського ">popularis" йозначає ">народний,звичайний внароді,їїулюблений". Отже,популізм можнаетмологічнопояснити як народнупопулярність.

>Популярність немає негативногозмісту.Більш того,завоюванняпопулярності впевних сферахдіяльності,наприклад, у сферіпублічної політикиєнеобхідноюумовоюпідтримкивисокого реноме.

>Протепопулярністьдосягаєтьсярізними методами.Підпопулістськими методамирозуміютьсяприйоми,способи, образ дії,використовуванийполітичнимисуб'єктами у тому,щобзаручитисяпідтримкою народних мас. Сутьпопулізмуукладена в методахдосягненняпопулярності, котрімаютьнегативну природу із точкизору нормжиттєдіяльностісуспільства. А бо подпопулізмомрозуміється діяльність,заснована наманіпулюванні внародіцінностями таочікуваннями, то "засвоєюсутністюпопулізмє методсоціально-управлінськоговпливу на сус-пільство,заснований навідхиляються нормах йвикористовуєпідтримку народу длязавоюванняуспіху.

>Основнимипопулістськими методамиє:

•спробипідлаштуватися подвимоги народу;

•використанняподатливості великихлюдських мас напримітивні,гучні гаснула;

•використання рисбуденноїсвідомості мас:спрощеністьуявлень просуспільне життя,безпосередністьсприйняття,максималізм, тягу досильноїособистості;

•гра на ">очікуваннях" народу;

•апеляція допростоти йзрозумілостіпропонованихзаходів,пріоритетпростихрішеньскладних проблем;

•прямий контактміжлідерами ймасами безпосередництваполітичнихінститутів;

•спекуляція навірі ушвидкі талегкішляхивиходу ізкризи;

•виступ відіменіпростоїлюдини;

•переорієнтаціягніву й образ людей надіючіінститути влади йеліти;

•використанняневирішеністьнайзлободенніших на даний момент проблем ізметоюотримання статусуборця занародніінтереси.

•маніпулюваннягромадськоюдумкою.

>Популістська діяльність, як правило,маєнегативнірезультати, котріможутьпризвести доважкихнаслідків длясуспільства.Популізмпідриваєдовіру народу доінститутів влади, служитизнаряддям длязведенняполітичнихрахунків,обумовлюєзниженнягромадянськоїактивності,відчуження людей від влади,економічні таполітичніпотрясіння,соціальнийбезлад.

>Популізмвиступає вякостіспецифічноїнедобросовісноїполітичноїреклами,прикрашаютьреальнийздібності йможливості кандидата увиборний орган й навиборну посаду.Вибори -цесвоєрідна "продажів" конкретного політикавиборцям.Популізмпередбачаєвідмову віджорсткоїсоціальної таідеологічноїприв'язки,імітуєвсенароднупідтримку йпов'язаний ізроздачеючисленнихобіцянок,пільг,нагород,субсидій.

>Причому сам пособіобіцянки немістятьнічого поганого.Подібніприйомивикористовують практично усіполітичнісили й політики, тім понад тих,хтоперебуває приреальнихважелів влади.Визначальнимє ті,наскількиоголошеніпередвиборніобіцянки будутьфактичновиконані,наскількищирийконкретний політичнийлідер усвоїхпередвиборних планахзмінити життя накраще.Тобтоважливо,щобобіцянки неперетворилися напопулізм,бо невсякеобіцянкувиступає вякостіпопулізму.

Задопомогоюпопулістськихметодівполітикнайчастішенамагається будь-щосподобатисявиборцям,показати собіблагодійником,експлуатуючи посуті їхні дійсна тауявніочікування. Одна ізхарактерних риспопулістськоїдіяльностівиражається до того,щоб передвиборамиобіцяти як можна понад, авиконуватилише ті, щовигідно.

У тієї ж годинупопулізм впевнихситуаціяхмаємежісвоєї дії, за межами яківін неспрацьовує, а,навпаки,грає рольантиреклами.Зазвичайцепов'язано із тім, що тієї чиінший політичнийсуб'єкт уже неодноразовоуспішновдавався допопулістськихметодів,досягаючибажанихрезультатів натлі обманутого народу.Невиконаніобіцянки,накопичуючись,рік від року,можутьвикликатинегативнуреакціювиборців учерговоїпередвиборноїкампаніїщодо такого кандидата.

>Найбільшсприятливіумови дляпоширенняпопулізму –це сус-пільство,найбільшвразливе допопулізму,характеризується станом, якуамериканськийдослідник Р.Блумерназиваєсоціальнимзанепокоєнням.Найбільшхарактернимиознаками такого стануєпідвищенезбудження,тривога,невпевненість,агресивність,сугестивність людей.

Такихумовахпопулізмпроявляється вкритицііснуючихдержавнихінститутів, їхнідіяльності, Якамаєважкі длясуспільстванаслідки, упорушеннінедовіри перед тим. Люди вційситуаціїхочутьдізнатисяшляхивиходу із такого стану,потребують мети, Яказмогла б їхнівивести ізнапруженого стану.

>Висуванняцілей, по однійзаміщуючих усвідомості йпочуттях людейнезадоволеність їхнього потреб,єуніверсальним способомпопулістськоговпливу. До такогопопулізму,якийдеякіросійськідослідники (Ю. П.Аверін, У. А.Солохин)називають ">цільовим", широкозастосовують укризових йбіднихсуспільствах.Найбільшхарактерними формамивпливу при цьомуєпряміконтакти ізмасами безпосередництвабудь-якихполітичнихінститутів,постійнаапеляція до широкихверств населення.

>Популістське ">цільове"впливреалізуєтьсянайбільшефективно,якщо воно таототожнюється людьмизісвоєю,особистоюметою.Такеототожненняможливо,якщо політичнийлідерволодієхаризмою й под йоговпливом людинасприймаєпропоновануйому мітку, якістину, Яка непідлягаєсумніву.

При харизматичномувпливісамепокора людейзасноване наемоційнійзалежності.Людинапсихологічноототожнює собі ізхаризматичнимлідером,приймаючи його ціності йнорми як свої.

Уразівідсутності усуб'єктавпливухаризми,можливийзворотниймеханізмформування мотиваціюототожнення, коли необ'єктвпливуприймає міткусуб'єктавпливу як свою, анавпаки,суб'єктототожнює свою мітку ізметоюоб'єкта. У цьомувипадкуцілі людейстаютьособистимицілямиполітичногосуб'єкта,зацікавленого в їхніпідтримці.Поширенийваріант такого роду дії -навмиснеформування люди образу "слуги народу".

>Ще однимзасобомпопулістськоговпливуєпристосування, сутьякогополягає увикористаннісуб'єктомполітичної дії,рішення вособистихінтересах.Наприклад, колипроведенняреформи чиприйняття законузабезпечуєкар'єрнийріст.

>Змістпопулізму якспецифічного методууправлінськоговпливу обумовленеособливостями йогореалізації,ефективністьякоївизначаєтьсяздатністюсуб'єктаохопити своїмвпливом максимальноможливукількість людей. При цьомудіянабуває тімбільший масштаб,чим понад числоконцентрує своюувагу на цогосуб'єкта.Концентраціяувагиозначаєвиділення йогосередіншихсуб'єктівзважаючивідхиленнядій відзагальноприйнятих,поширених, відсоціальноїнорми. Уякості такихдійможутьвиступати слова, жерсті,зовнішнійвигляд - всі ті, щовизначаєпопулістський стильдіяльності.

>Популістський стильдіяльності -цемеханізмзавоюванняпідтримкивиборців,заснований нанестандартнихприйомах, засобах йспособіповедінкиполітичноголідера.

Дляпопулістського стилюхарактернітакіриси:

• ">загравання" ізмасами, говорити лише ті, що смердотіхочутьпочути;

• ">ходіння межи простих людей" (>апеляція до широких мас у стране);

• "народнадипломатія" (>апеляція до широких мас за кордоном);

•створенняіміджурішучого,впевненого всобі політика;

•вміння коротко йдохідливовикладати своїпрограми;

•створеннявидимостілюдини із народу: "ятакийсамий, як й ві";

•використаннянаціональних йпатріотичнихпочуттів народу;

•демонстраціяпідтримки із боцівідомихособистостей, ">зірок"естради,акторів й т.д.

•створенняпривабливогоіміджу задопомогоюзасобівмасовоїінформації;

• принароднопідписаннядержавнихдокументів,роздача грошей;

•поведінка, щовідхиляється:

 >нестандартнийодяг;

 >зухвалаповедінка;

 >демонстративні жерсті;

 >громадськіскандали;

 >ненормативна лексика.

>Соціальниймеханізмформуванняпопулізмустосовнодіяльностіполітичнихінститутівдозволяєрозкрититеоріяорганізаційноїгри М.Крозьє та Є.Фрідберга.Відповідно доцієїтеорії, у рамкахполітичноїорганізації,якоюєпредставницький орган державної влади,популізмє одним ізвидівстратегічноїгри.Стратегія шкірного ізгравців ворганізаціїпідпорядкованаоднійметі -отриманнюмаксимальнихпереваг у межахіснуючих вній правилгри зарахунокобмеженняможливостейіншихучасників чирозширеннясвоїхвласних.Коженгравецьпрагнепоставитиінших впозицію, вякій їхні дії будутьзумовлені, а йоговласні -вільні.

Рівеньсвободизалежить:

• відступеня контролюполітичнимсуб'єктом тихий чиінших сферсуспільного життя;

• відзначимостіданих сфер длязавоюванняпідтримки народу.Популістські діїполітиківнайбільшінтенсивні у сферісуспільно-політичного життя, котрімаютьнайбільшезначення із точкизоругромадян (>наприклад,соціальна сфера);

• відкількості години,протягомякогогравецьможевикористовуватиресурси, щодозволяютьйомуконтролюватиполітичніподії йвизначати діїіншихгравціввідповідно довстановлених правил. Принаближеннівиборівпопулістськіустремлінняполітиківзростають;

• відможливостейвзаємодії ізрізними органами влади (центр йрегіон), ізвиконавчою тазаконодавчоюгілками влади, ізпартійними структурами.

>Перехідполітиків ізоднієїструктури віншуєзвичайноюсправою.Головне дляпопуліста -завоюванняпідтримки народу, котраздатна забезпечитивисокеположення вбудь-якійуправлінськійструктурі. Узалежності від цогоположення можнакритикувативиконавчу уладові заневмінняефективновитрачатинароднігроші, чизвинувачуватизаконодавчу уладові внедосконалості законів йтяжке становище людей,акцентуватиувагу народу на ">регіональнихбаронів",розтринькуютьфедеральнікошти чипереконуватигромадян унездатностіцентральної влади наведення порядку урегіонах.Можливостіполітичногосуб'єктазалежать відзайманогоположення всуспільстві.Перебуваючи урізнихвладних структурах, можнавикористовуватиїхніресурси, щодозволяютьконтролюватиполітичніподії йвизначати діїіншихполітичнихсуб'єктів.

Таким чином,найважливішим чинникомформуванняпопулізмувиступає балансвпливу людей на процес контролю йприйняттярішень,визначаєтьсяформальноюструктуроюорганізації.

2.Політичні тасоціальніфакториформуванняпопулізмувиконавчих йзаконодавчихорганів влади

>Популістська діяльність характерна задля окремихполітиків,партій йрухів, але йтакож дляорганіввиконавчої тазаконодавчої влади вцілому.

>Особливо часто допопулізмувдаються вумовахполітичноїнестабільності, колиобидвігілки влади яксамоствердженняпрагнутьзалучити насвій бікбільшість населення.Така обстановказагрожуєполітичнимиконфліктами йможепризвести досоціальнихвибухів.Вонахарактеризується тім, щовиборцічекають відсвоїхобранцівреальнихкроків,спрямованих напідвищенняякості життя: збільшеннязарплати,поліпшення умів роботи,розширенняможливостей дляосвіти ймедичногообслуговування, забезпеченнягромадської безпеки, захиствкладів населення й т.д. Коліможливості державинезмірнонижче потреб населення,виникаєконфліктнаситуація. Сутьїїполягає до того, що всуспільстві, щохарактеризуєтьсяпопулістськимипрагненнямиполітичнихсуб'єктів,виборцівимагають відсвоїхпредставників увладних структурах (президента, губернатора,депутати)виконанняпередвиборнихобіцянок, котрі, як правило, були нимидані безурахуванняреальнихсоціально-економічнихможливостей країни чирегіону. Усформованихумовахміжвиконавчою йзаконодавчоювладоюпочинаєтьсяпереведеннястрілок народногообурення на того,хтовинен уігноруванніцихобіцянок.

Урезультатітакої політики натліагонізуючоїекономіки йнездатностівладних структурнормалізувати обстановку в странеокремісуб'єктиполітичної влади, йнавітьокреміїїгілки,прагнутьнажити політичнийкапітал,звинувачуючи внеспроможностісвоїхопонентів.

Тому діяльність народнихобранців органів яквиконавчої, то йзаконодавчої влади все понадпідпорядковуєтьсяцілям таінтересам, котрієнезрозумілими йнавіть чужими длявиборців. Урезультатіпадаєдовіра доінститутупредставницької влади, що вкінцевомупідсумкупризводить дорозчарування вдемократичнихцінностяхсередгромадян.

>Політичними чинникамиформуванняпопулізмувиконавчих йзаконодавчихорганів владиєнаступні:

1)владнеподілконституційнихповноважень;

2) характервзаємодіїміж органами влади;

3)особливостіфункціонуванняорганів влади;

4)існуючазв'язок ізвиборцями;

5)підготовка до референдуму чивиборів.

>Владнеподілконституційнихповноваженьміжвиконавчою йпредставницькою органами владивизначає вектор їхніпопулістськоїдіяльності. Українах, де парламентформує уряд,підстав дляпопулізму йпротистояння ізвиконавчоювладою менше, ніж українах, в яківиконавча владаформується президентом.

>Великезначення наформуванняпопулістськихустремліньмаєзв'язок ізгромадянами.Американськийполітолог Роберт Даль,посилаючись на Дж.Медісона,зазначав, що "числочленіввиконавчих йсудовихорганів невелика, їхнізнаєлише невеликачастинавиборців; ...виконавча владаєоб'єктомзаздрості й непопулярна.Навпаки, членизаконодавчихорганівживутьсеред народу йпов'язані із ним узамикровними й узамидружби ".

>Найважливішимисоціальнимичинникамиформуванняпопулізмувиконавчих йзаконодавчихорганів владиєвимогирізнихсоціальних групреалізаціїсоціальної політики, із одного боці, йпідтримкагромадянамиіснуючоїполітичноїсистеми,їїінститутів, ізіншого боці.

>Підтримка -цеповедінка та дії чиготовність перед тим людей,спрямовані на захистполітичноїсистеми, окремихїїінститутів.Підтримкавиступає в інших формах:матеріальної (>виплатаподатків,праця нагромадських засідках,стараннавійськова служба тощо);дотримання законів таіншихнормативнихактів державної влади;активноїучасті вполітичномужитті ізметоюзбереження таутвердженняполітичнихцінностей;шанобливомуставленні до державної влади, державноїсимволіки.

>Зростаннявимог Веде доослабленняполітичноїсистеми. Привеликійкількостівимогвиникає станнапруженостіполітичноїсистеми, щотрансформується внедовіру дотієї чиіншоїгілки влади чи дообомгілкамвідразу.Прийнятирішення, щозадовольняютьвимогигромадян,досить складно з їхнірізноманітності тасуперечливості.Особливо вперіодисоціальних криз, коликількістьвимогрізкозростає.Збереження балансувимог йпідтримкиєнеобхідноюумовоюстабільногоіснуванняполітичноїсистеми.Методидосягнення такого балансузалежать відположення,займаногосуб'єктами влади вполітичнійсистемі.

>Популізмвиконавчої владиможевиявлятися надпопулістськихрішеннях, але й й вкритицізаконодавчої влади за ">погані"закони танизькупродуктивність роботи.Важливопам'ятати:неправомірновважатипопулізмомбудь-яку критику, а лише ту, котра необгрунтована.

3.Популізм йдемагогія

>Одне ізвизначеньпопулізму говорити: ">Популізм -це діяльність, щомає наметі забезпеченняпопулярності вмасахціноюнеобгрунтованихобіцянок,демагогічнихгасел й т.д.Популіст всучаснійполітиці -діяч,заграє ізмасами".Відповідно доіншого: ">популізм - видсоціальної йполітичноїдемагогії".

УДревнійГреції демагогаминазивалиполітичнихдіячів, котрі малівидатнимиораторськимиздібностями, щоробило їхніпопулярними усуспільстві,тобто демагог -ценародний вождь. Адемагогія означала ">керівництво народом".

Зплином годинидемагогія сталанабуватиіншийзміст. У. І. Даль уже таквизначає демагога -крайній демократ, щодобивається влади вім'я народу;таємнийпорушник; поборникбезначальності,бажаючийповалити порядокуправління, адемагогію, якпанування влади народу,черні вуправлінні.

>Сучаснаетимологіяцихслівозначаєнаступне: демагог -самокорисливийшукач народноїпопулярності, адемагогія -запобігливість у народу.

>Тобто всучаснийперіодпоняття ">демагогія"придбалояскравовираженийнегативнийвідтінок. Уполітичномусенсідемагогіявиступає вякостіоцінкивиступів,промовзаявполітиків, що немістятьконструктивнихідей тапропозицій, чизаплутують ту чиіншу проблему йвідволікаютьувагу віднасущнихпитань.Демагогіясприяєвпровадженню всуспільнусвідомістьпомилковихуявлень продійсний стансправ усуспільстві, щопереконуютьмаси в позитивномурусі без реального тихпідстави.

>Демагогамитеперназивають такихполітичнихдіячів, котрістворюютьсобіпопулярність,домагаютьсявласнихцілейбрехливими йбезвідповідальнимиобіцянками,збоченнямфактів, обманом,лестощами,маніпулюваннямсвідомістю людей,спекулюючи напочуттях йпрагненнях мас,вводячи їхнього воману.

>Демагогіяєпотужноюзброєю до рук тихий,хтомає уладові йхто донеїпрагне.Їїберуть наозброєннярізнісили,зацікавлені упідтримці мас.Середполітичнихдемагогівзустрічаються люди, котрі святовірять у це. Алі суть від цого незмінюється:щиреоману одногоздатне вводити наоманубагатьох.

>Популізмвикористовуєдемагогічніприйоми, ацеозначає, що дляньогохарактернізвернення дозабобонамнатовпу,лестощінатовпі йексплуатаціюїїінстинктів,брехливі,нездійсненніобіцянки, котрідаєполітик дляотримання влади чидосягненняособистихцілей.

>Політики, до тогочисліліберальні,звертаються не дуже дорозуму, а і допочуттів, атакож доінстинктіввиборців. Ічим болеепереконливою упромовах політикапоєднуютьсяцізвернення, тімвінвправнішим, тімбільшуполітичну вагимає.Така природаполітичноїборотьби.

>Деякіросійськіполітологи (З. А. Марков)вважають, що ">переконуючивиборціввзяти його точкузору,політик неможеобійтися безпевноїміридемагогії". Цеспірне заяву, так як,якщо тут поддемагогієюрозумієтьсяїїпервіснийзміст, то ми невикликаєсумнівів. Аліякщополітик якщо ">трохи"обманювати,перекручуватифакти, то навряд чи ізцим можнапогодитися.Сенсполітичної риторики вумовахдемократіїполягає узверненні дополітичноїаудиторії запідтримкою.Демагогія -целукаве,брехливе слово,звернене людям.

Ті, щодемократія неєідеальним способомуправління Державою,відзначали багатодослідників. Так, Б. М.Чичерінконстатував, що придемократіїменшістьпідкоряєтьсябільшості, аце ">становитьперекрученнядійсногоставленнядержавнихелементів. Удержаві ... вищий виннепанувати наднижчим, а чи ненавпаки".

Так йдемагогія -можливістьзвертатися до мас,брехатиїм,роздаватиобіцянки,захоплювати за собою -цезавоюваннядемократії, котрі можнавіднести до числасумнівнихдостоїнств. Длязародженнядемократіїдемагогія дійсностановитьнебезпеку. Алі врозвинутому демократичномусуспільствівпливдемагогіїзнижується зарахунокрозвиткуінститутів, щозахищають особу йменшості, щоодночасноробить болеестійкою самудемократію.

>Брехливе слово вполітицінебезпечно. Однак усіспробивикорінити брехнювзагалі чидемагогію якприйомполітичноїборотьбизакінчуютьсяобмеженнямсвободи слова, Якаможепризвести додиктатури.

Навідміну віддемагогіїпопулізм однозначно негативнокласифікувати не можна.Підлаштовуватися под думкувиборців,леститинатовпі чиспрощуватипроблеми можна, невдаючись добрехні,перекрученнюфактів, обману.

>Бути демагогом й бутипопулістом - неодне й ті ж.Популізмпередбачаєменшнегативнийспосібнабуттяпопулярності вмасах, ніждемагогія.Багатополітичнихдіячікористуютьсяпопулістськими методами, бо всучаснійполітичнійборотьбітребасподобатися народу, для чогонеобхідновміти висловлюватись на простому,зрозуміломународниммасам мовою, говорити доступно проскладніречі, ясновикладати думи,підніматинасущніпроблеми,критикувати уладові заїї промахи.Всіціскладові ужеспоконвічномістятьелементипопулізму.

У тієї ж годинуагресивнийпопулізм тісамедемагогії.Наприклад, у ХІХстоліття Б. М.Чичерін,маючи наувазі США, писавши: "Такихкраїнахуспіхмаютьвтратилиморальнегідністьполітикани, демагоги, котрівміютьлеститинатовпі,потуратиїїпристрастям йницимпотягам. ...Демагоги усвоїхкорисливихціляхнацьковуютьнатовп попри всі, що над неюпідноситься,збуджуютьбіднихпротибагатих ".

Зплином годинипопулізмстаєнеобхідним атрибутом шкірного політика.Причому йогоагресивністьпадає ізпідвищеннямполітичної культуригромадян,розвиткомгромадянськогосуспільства, ізнаявністю всуспільствітолерантності таплюралізму думок.Демагогія жзберігає за собою статусрізко негативного прийому, як уполітичній, то й всоціальній сфері.

>Слідпогодитися ізтимидослідниками (А. У. Малько), котрівважають, щопопулізм -лишескладовачастинадемагогії.Тобто всякийпопулізмєдемагогія, але й невсякадемагогіяєпопулізмом.Демагогіяпервинна,популізмвторинний, так яквінвиріс іздемагогії, узявши наозброєнняїї арсеналзасобівполітичноїборотьби йперейшов наінший, болеевисокийрівень.

>Якщопопулізм неігноруютьнавітьнайвідоміші,шановні політики, то одногозвинувачення вдемагогії годиноюдосить длязниження рейтингуполітичноголідера, так якдемагогія сталалайливоїкличкою дляполітиків.

>Демагогіямає болеешироку областьзастосування: воназустрічається у сферідіяльностілюдини.Популізм жпов'язаний ізполітикою, ізборотьбою за уладові йвиступаєсвоєрідноюформоюпроявудемагогії, асаме, яквважає А. У. Малько -створюєпопулярність задопомогоюсоціальноїдемагогії,залучення мас насвій бікдемагогічнимиприйомами й методами,передвиборчими трюками.

>Демагогічніприйомизакінчуютьсярозчаруванням й скептицизмом мас. Посутідемагогіяпредставляє собою не щоінше, якспотворення істини.Викритиїїможе лишеістина, доведено до народу.Самеістиннезнаннявикриває обман.

>Соціальноїдемагогіїмаєпротиставлятися доброорганізованиймасовийпізнанняглибиннихпроцесівнашого життя.Необхідноюумовоюборотьби іздемагогієюєвідкритість влади:масиповинніволодітиінформацією,необхідною дляприйняттярішення.

>Демагогипроповідують ідеї як бі неспростовувані.Вонивраховуютьособливістьлюдськоїпсихології: людимріють прокращемайбутнє й вбільшостісвоїйсхильні дозавищеннявласнихможливостей. Тому длязменшеннявпливудемагогіїнеобхіднокритичнеставлення довисловлюваньполітиків.

4. Заходьпротидіїпопулізму

>Популізмє атрибутом демократичногорозвиткусуспільства, томупротидія цьомуполітичномуявищу винназдійснюватися у межах демократичногополітичногопроцесу.Залежно відрозвиткудемократичнихполітичнихінститутів вдержавісценарійрозвиткупопулізмутакожможе бутирізним.

Усуспільстві ізвисокимрівнемрозвиткудемократії:політик,якийприйшов до влади ізвикористаннямпопулістськоїтехнології, реально здійснювати життяекономічні йсоціальніпрограми,докладаєзусилля дляпідвищенняжиттєвогорівня населення, щоєосновнимкритеріємдіяльностіполітичноголідера в демократичномусуспільстві.Якщо його словарозходятьсязісправами, то, начергових виборахповторитисвійуспіх такомуполітику навряд чивдасться, так якопонентами будутьвикористані усімеханізми демократичноговпливу навиборців.

Усуспільствізі слабкорозвиненимидемократичнимитрадиціями: із заподійвідсутностіреальнихпрограм,популістськийполітикпочинаєшукативинних упогіршенні життя, крахдекларованихперетворень, а й запідтримкоюзвертається дообрав його народу,вказуючиістинних, на йогопогляд,винуватців такого стану. Такихумовахвінйде далі йпропонуєсуспільствупосилити тиск на ">винуватців",домагаючись їхнівідходу ізполітичноїарени. При цьомувикористовується, до тогочислі,репресивнийапарат.Всіцідіянняприкриваютьсявивіскою "на благо народу". Реальнокраїнаскочується до авторитаризму ізподальшимможливим переходом дототалітарного режиму.Причомупоки народ якщоорієнтуватися не так нареальний стансправ векономічній тасоціальній сфері, але вкрасномовнівисловиполітиків, непідкріпленісправами -небезпека авторитаризму якщоіснувати.

>Однією із умів поширенняпопулізмуєплюралізм.Популізмпаразитує наплюралізмі,являючи собою ">помилковугілку"розвиткурізноманіття. Цеінструментповерховогоузагальненняінтересіврізнихверств йспрощена їхньогоінтеграція в ">загальносоціальні", ">общегрупповие"інтереси,засновані наочікуваннях народу йреалізуються вконкретнихполітичнихдіях.

У тієї ж годинуплюралізмвиступає одним ззаходівпротидіїпопулізму.Віннадаєможливість дляподоланняодномірностіполітичноїлогіки,розширенняальтернативиінтересів, збільшеннявідтінків думок,відкриття доступу довпливу наполітику длябільшоїкількості людей,соціальних йполітичних груп. Урезультатіформуєтьсяздатністьоблікурізноманіттяоб'єктивнихзв'язків йтенденцій, щодіють усуспільстві.Політикаможе статінадійною таефективною лише вразінаближенняїї довисокогоступеняреалізму, щовиходить зінформованості прорізніваріантирозвитку, їхньогодостоїнства йнедоліки.

Зперекрученоюінформацією, якоїпредставляєпопулізм, боротися можна лише задопомогоюістинноїінформації.Тількиістинавикриває обман й лишеповноцінна,достовірнаінформаціяпідриваєоснови длярозвиткупопулізму.

>Відсутністьналежногоінформаційногопростору всуспільствіпідвищує політичнийризик,підриваючиосновидемократії.Створенняповноцінноїінформаційногосередовищаєнайважливішимзавданнямефективногофункціонуваннядемократичнихінститутів.Цьомусприяютьновізасобикомунікації,пов'язані ізпередовимитехнологіями.

Увсьому світіспостерігаєтьсярозвитоквзаємозв'язків,інформаційнихобмінівміжгромадянами,перетворення їхні спільноти у ті, що вангломовному світіназивається ">мережею", декожен член спільноти нероз'єднані ізіншими, атісно включень вреальні чипотенційніінформаційні танауковівзаємозв'язку.

>Інтернетнадає правовибору.МожливостіІнтернету узростанніміжособистіснихвзаємодій практичнобезмежні.Організаціярізного родуінтернетівськихконференційсприяєобмінупоглядами,ідеями,практичнимипропозиціями урізнихгалузяхсуспільного життя. Б. М.Чичерінзазначав, щовстановленнядемократичноїреспублікизаважаєполітичнанездатність мас, але йцянездатністьзменшується ізуспіхамиосвіти. "... Зудосконаленнямлюдства, -додававвін, - статок таосвіта все понад й понад будутьпоширюватися вмасах, а тому,чимвище якщозагальнийрівень, тім понад народна воля якщорозумна й справедлива,отже, тім менше вона якщопотребувати вбудь-якихдодержання йперешкодах ".

Зрозвиткомзасобівмасовоїкомунікаціїбагаторазовозросламожливістьвпливу намасовусвідомість.Цяможливістьможе широковикористовуватися вціляхрозвитку йвдосконаленнягромадянськогосуспільства, якурозглядається як альтернативаіснуючомуполітичному улаштую.Ця альтернативапроявляється до того, щоспільністьвільнихіндивідівповстаєпроти держави, щознищуєцюспільність, щоперетворюєлюдину наоб'єктсвоїхманіпуляцій.


>Висновок

>Світовийдосвідсвідчить, щопопулістське рухактивізувався вперіоди, коли країни переживалипереломніетаписвоєїісторії. Прирізкихсоціально-економічнихзрушеннях, особливо тоді, колиламалисястаріпідвалини, а чи невикреслюваличітко йвиразно, наполітичну аренувиходятьпопулістськідіячі.Заснований набуденному,безпосередньомусприйняттінавколишнього світу й його проблем,спрощенихуявленнях пропричинно-наслідковихзв'язках йвідносинахсуспільного життя,популізмпропонуєвідповіднополегшені,найчастішебунтарськішляхивиходузіскладнихситуацій.

Практикапоказує, щопопулізм якполітичнеявищевиникає вкраїнах, деєпевнідемократичніінститути -загальневиборче право,рівноправністьгромадян - й демаси яквиборціввиступаютьучасникамиполітичногопроцесу.Тільки тодіспробиапеляції до настрою населення,спробипідлаштуватися подмасовусвідомістьможуть статізасобомзавоювання влади.

>Популізмрозповсюдженийнайбільшоюміроюсередверств ізневисокимрівнемполітичної йправової культури й вумовахще незміцнивши структурнародовладдя.Нездатність масвідрізнитидемагогію відреалістичнихпропозицій,чорно-білебачення світу,готовністьобожитичергового кумира йненавидітиконкурентів -усісимптоминевисокоїполітичної культури,дуже активновикористовуваноїпопулістськимилідерами длямобілізаціїсуспільноїпідтримки.

Уявищіпопулізму, як стилю політики, яксукупності форм йметодівборотьби завплив ународі,важливо - вім'я чоговедетьсяцяборотьба, як якщовикористаноцейвплив й що врезультатіотримає народ.

З одного боці,популізмєознака демократичногобудівництвасуспільства, а ізіншого боці,саме сус-пільствоповинне задопомогоюдемократичних норм йінститутівстворюватиумови длямінімізаціїпопулістськихзазіхань. Для цоготребастановленняповноціннихмеханізмівнародовладдя,стабільнихдемократичних норм йтрадицій,утвердження всоціальнійпрактицівисокоїполітичної йправової культури якпосадовихосіб, то йгромадян,плюралізму,повноцінноїінформаційногосередовища.


Списоквикористаноїлітератури

 

1.Політологія узапитаннях йвідповідях.-К.:Вищашкола,2003р.-263 з.

2.Політологія:Підручник / Зазаг. ред.І.С.Дзюбка,К.М.Левківського. - До.:Вища школа, 1998. -415 з.

3. Лазоренко О.В., ЛазоренкоО.О.Теоріяполітології.Навч.посібник. - До.:Вища школа, 1996. - 179 з.

4. АверінЮ.П.,Солохин В.А. Особливості формування популізму у діяльності представницького органу структурі державної влади: теоретико-методологічний аналіз //Вестн.Моск. ун-ту.Сер. 18. Соціологія і політологія. 1998. No 1. З. 70-87.

5. Баранов Н.А. Еволюція поглядів на популізм у сучасній політичній науці. - СПб.: Вид-воСЗАГС, 2001.С.34

6. Малька А.В. Політична і правова життя Росії: актуальні проблеми. - М.:Юристъ, 2000.С.205-206.

7. >Політологія.Кінець XIX -перша половина XX ст.Хрестоматія / За ред.О.І.Семкіна. - Львів: Світ, 1996. - 800 з.

8.Ніконенко В.М.Політологія (курслекцій). -Тернополі, 1992. - 256 з.

9. Рябов С.Г., Томенко М. В. Основитеорії політики. -До.: Тандем, 1996. -192 з

10.Швидяк О.М.Політологія.Практикум:навч.-метод.посібник. - До.:ІЗМН, 1997. - 164 з.

11.Абеткаукраїнського політика.Довідник / М. Томенко (>керівник ред. кіл.). - До.:Смолоскип, 1997. - 218 з.


Схожі реферати:

Навігація