Реферати українською » Политология » Поняття та структура політічної свідомості


Реферат Поняття та структура політічної свідомості

>Поняття та структураполітичноїсвідомості

яквважаввідомийросійський письменник Ю.Нагібін,матеріалпіддаєтьсяаналізу, коли мизнаходимойомуточну форму.Аморфністьслабка танежиттєздатна.

>Постає запитаннящодовиборуметодологічногоінструментарію дляаналізу.Розглядаючице запитання,сліднасамперед,зазначити, що уційцариністикаємося зспецифічними для України проблемамивиробленняметодологіїсоціальнихдосліджень як таких. Уумовахплюралізаціїідеологічного йполітичного життядужеважливимє моментособистої культури,позиціївченого. Незарадятьзаклики дооб‘єктивістськихпозицій,тобторозгляду предметадослідження із “>позалюдськихпозицій”.Завданняполягає внеобхідностірозв‘язатисуперечностіміжоб‘єктивноюлогікоюзовнішнього длялюдини світу йпозицієюсоціальногосуб‘єкта.Останнійпідлягаєвивченню, хоч які біідейно-політичнихпозицій недотримувався,оскількикожендосліджуванийелементсуспільстваєскладовоючастиноюукраїнського народу,масовимявищем,соціальним феномен з своїм правом наіснування.

>Поділяємопозицію У. Кременя й У.Ткаченка, котрі у цьомуконтекстізауважують, що,дослідник –завжди людинасеред людей, аотже іневільний відпоширенихстереотипів,груповихцінностей,уподобань свогопрофесійногосередовища. Алісаме тому неслідзабувати, щопозиціядослідникасоціальнихявищмає бутизавждиетичною. Культурадослідникавиявляється до того, якурішеннявінприймає вситуації, коли йоговласніполітичнісимпатіїсуперечатьвисновкам йогонауковогодослідження. Тут, якмовиться, івиявляється момент істини.Адже заподіяннянадзвичайновідповідальне –усвідомитишляхивдосконаленнямеханізмівсоціальногоуправлінняУкраїною яксуспільствомперехідного типу, що стало на шляхмодернізації.

>Навітьякщонауковець-гуманітарійцілкомраціонально й критичнозважуєпевнінаслідки, котрівиникають зтворення йвибору тихий чиіншихцінностей,він,зрештою, шляхомраціональногоаналізу неодержуєостаточноївідповідіщодо того, котрі іздеякихальтернативнихцінностейвін винен підгримувати йзахищати.Докивінописуєфакти,прагнучи,аби йогоціннісніорієнтації невпливали тихтлумаченняісторичнихфактів,вінможетвердити, щопрагневстановитиістину (ймає тихпідстави). Алі як лишевін поставитисобі за міткудатинастанови дляполітичної практики, неможеуникнутивиборуцінніснихорієнтацій:аджевін, як йбудь-яка людина, в цьомуразівиступаєспівтворцемісторії.Навітьрозуміннянаслідківвибору, тихий чиіншихжиттєвих перспектив, котріпов‘язані ізпевнимицінностями, недозволяєйомууникнутивласноговибору.Тобто,вінзмушенийзайнятипевнугромадянську,політичнупозицію.

>Більш того,цейвибірнауковцем-гуманітаріємцінніснихорієнтаційвпливає, як правило, й нашляхидослідженняминулого тасучасного.Йогогромадянська йполітичнапозиціявпливає наконцепцію, якоївінзастосовує внауковомудослідженні.Інакшекажучи,дослідження усуспільних тагуманітарних науках неєціннісно-нейтральним.

“Історія неєчимось готуємо,завершеним. Мипродовжуємоїїтворити йнауковець-гуманітарій,хочевін того чи ані, неможе зверни для собі роль статиста,абиописувати ті, уісторії чи ті, щовідбуваєтьсясьогодні.Віннеминучемуситьзастосувати своїзнання,абидативідповідь на запитання,якимваріантомісторичногорозвиткувінвіддаєперевагу. якучасниктворенняісторіївін неможепослатися на “>закониісторичногорозвитку” (якцеробив Маркс),щобперекласти відповідальність із собі на науку.Він неможезняти із собівідповідальності замайбутнє й,обстоюючи тієї чиіншийваріантмайбутнього,муситьєднатися ізіншими людьми,абиуспішновпливати наперебігподій –тобто, вдіалозіідейвінмуситьобирати своюпозицію”.

У Українітрадиціятеоретично-прикладногоаналізу станусуспільноїсвідомості,політичноїповедінки,політичногопроцесу та йогорегуляторів, на думку Л. П.Нагорної,щойноскладається.

>Якщо говорити проосновнінапряминауковогоаналізу феноменуполітичноїсвідомості, у томувигляді як смердотівимальовуютьсяпротягомостанніх років всучаснійполітичнійнауці йєвикористаними у нашійроботі, з дохідними статтями можнавиділити трипідходи. першийзводиться доаналізупереважносоціологічними методамисучасного стануполітичноїсвідомості, при цьомуосновнаувагазвертається накогнітивні тапрактичні (>поведінкові)компонентиїїформування та їхнізасвоєння нарівнісуспільства,групи, особини. Іншийґрунтується надослідженнівзаємозв’язків йвзаємодіїментальності, національноїсвідомості ізполітичноюсвідомістю.Третійвиходить зрозумінняполітичноїсвідомості яксферивзаємодії політики, культури,моралі,тобтовкладає впоняттяполітичноїсвідомості тобі й маєшЗаходістановить предметполітичноїфілософії чиполітичноїетики.

>Найбільшрезультативнимсередназванихпідходіввиявивсясоціологічний.АвторськимколективомІнститутусоціології АН України (>Є. Головаха, М.Паніна, Ю. Пахомов таінші) у 1991 р. було бдослідженополітичну культуру таполітичнусвідомість населення України за такимипоказниками:рівеньзадоволення йступіньполітичногодовір‘я;політичнапоінформованість йкомпетентність;політичнаактивність йзалученість;політичнаефективність йготовність досоціального протесту;політична (“вертикальна”)ідентифікація;національна йсоціально-класоватолерантність (“горизонтальна”ідентифікація).

>Дослідженнявиконане наприкладахвивченняполітичної культури українахСхідноїЄвропи.Воновиявилоамбівалентністьоцінок,суперечністьорієнтацій,характерних дляперехідного 1991 р.Доситьцікавими булизапропонованіцим жінститутоммакросоціальніпідходи додослідженняперехідного стануукраїнськогосуспільства.Аналіздинамікизмінсоціальноїповедінки запоказникомінтенціональність (>екзекутивність)проводився у 1992-1995 рр. успівробітництві ізміжнародноюсоціологічноюслужбою “>Соціс-Геллап”.Здійснениймоніторинг показавши, що у 1992 й 1993 рр.психосоцієтальнусуспільнуякістьвизначалаознакаекзекутивності (“>жіноче початок”); йогоспіввідношення доінтенціональності (“>чоловічого початку”)виражалисяпропорцією 62:38.Починаючи із 1994 р.,цяпропорціяпочалазмінюватися у напрямкуінтенціональності, учервні 1995 р.перейшовши між 50:50.Симетричний стандосліджуваногопоказника, зависновкамисоціологівєкритичною длясуспільствамежею,перехід через якоїозначаєзмінунапрямурозвитку йвихід зфазизагостренняекономічної йполітичноїкризи.

Ряддосліджень стануполітичноїсвідомості проведено центром “>Соціальниймоніторинг” разом із Українськимнауково-досліднимінститутом проблеммолоді, Українськимінститутомсоціологічнихдосліджень (“Громадська думка населення України:соціальнесамопочуття йполітичніорієнтації” (>червень 1994 –травень 1995 рр.), “>Соціально-політичніорієнтації населення України (>січень –лютий 1996 р.)”, “>Соціально-політичніорієнтації населення України (вересень 2000)) тощо.

>Певнимпідсумкомдосліджень, котріпроводилися Українськимнауково-досліднимінститутом проблеммолоді у 1994–1996 рр.,ємонографія прополітичну культуру Сучасноїмолоді.

Авторамвдалосяпомітитидеякісуттєвівадидомінуючих у странепідходів доаналізуполітичної культури тасвідомості (>своєрідний “культурологічнийпрогресизм”,ототожненняреальноїполітичноїсвідомості й культури із їхньоготеоретичними моделями),дати короткийісторичнийоглядрозвиткуполітичної культуримолоді в Україні.

>Питанняполітичноїсвідомості уконтексті українськоїментальностівивчають У.Бебік,Є.Бистрицький, П.Гнатенко, І.Кресіна, У.Лісовий, Л.Нагорна, У.Ребкало, Про.Рудакевич таінші.Дослідникиособливуувагузвертають наспецифікуукраїнськогоіндивідуалізму, котравпродовжбагатьохвіків українськоїісторіївиявлялася урізних формах партикулярногопрагнення доособистоїсвободи.Сформована наційосновісвоєріднабіполярна модельполітичної культурипоєднуєлицарсько-козацький тапасивно-споглядальнийтипиставлення додовкілля.Вченізазначають, щоукраїнськаментальність таукраїнськанаціональнасвідомістьзагаломмаютьсуперечливий характер, укультурінаціїодночаснопроявляютьсярізні йнавітьпротилежніякості:героїзм йпасивність,волелюбність йконформізм,довірливість йпідозрілість тощо, котрісформувалися подвпливомпевнихісторичнихреалій.

>Політичноювадоюобохцихпідходівє ті, щополітичнасвідомість в Україніслабкодосліджується узагально-цивілізаційномуконтексті; дляїїаналізумайжезовсім незастосовуютьсяметоди таемпіричнінадбаннязарубіжної науки.

>Наступнийпідхід удослідженніполітичноїсвідомості уявлень такимиіменами, як Є. Баталов, В.М. Михальченко, У.Мшвенієрадзе, У.Ребкало, І.Надольний, якірозглядаютьполітичнусвідомість як формусуспільноїсвідомості. Однак усе ж таки таки не маємофундаментальнихдослідженьщодополітичноїсвідомості уконтекстіполітичноїетики.

Насьогоднійдеактивний процеснакопиченняемпіричногоматеріалу за проблемамиполітичноїсвідомості,комплексне,сутополітологічнеосмислення.Важливимчинником цогопроцесує тієї факт, щорізноманітніпринципиструктуруванняполітичноїсвідомості уконтекстікількохнауковихдисципліндаютьможливістьдослідитицепоняття ізкількохсторін, так бімовитисферично.Вонипоказують, щолінійна модельполітичноїсвідомості нерозкриваєвсьогобагатстваїїзмісту, щовизріла потребавийти замежіцієїмоделі.

якпідтвердженням цогоєформування увітчизняній тазарубіжнійлітературі новихнауковихнапрямів, умежах якідосліджуютьсяпроцесиформуванняполітичноїсвідомості,зокрема,політичноїтопології, Якавивчаєпросторовіособливостіполітичного життя,специфікупросторовоговключеннягромадян уполітику. Доти ж, усучаснійнауцііснуютьфундаментальніметодологічні таспеціальнітеоретичні розробки, котрі, на нашпогляд,допомагаютьполіпшитидослідженніполітичногохронотипу (>просторово-часовихособливостейполітичного життя).Маються наувазі,зокрема, роботифілософів-феноменологів, котрідосліджують проблемуінтенціональності,тобто “>спрямованості”свідомості наоб’єкт: роботи До.Манхейма та йогопослідовників,філософсько-філологічніексперименти М.Бахтіна, Ю. Лотмана, До.Леві-Строса таінших.Тобтодослідженняполітичноїсвідомостівиходять затрадиційнімежі йпотребують новихметодів тазасобівдослідження).

>Деякіавтори,зокрема Про.Валєвський, Д.Видрін, У.Журавський, У.Согрін, До.Холодковський,розуміютьполітичнусвідомість яквідображеннякласовихінтересів,політичнихвідносин,політичного життязагалом.Значенняцієїпозиціїполягає до того, що внійнаголошується навизначнійролікласовихінтересів йполітичнихвідносин.Наприклад,К.Холодковськийзазначає, щополітичнівідносини упостсоціалістичнихкраїнах,зокрема уРосії,формуються уконтекстіпротистояння “>демократія-авторитаризм”.

>Іншіавтори (До.Гаджиєв, А.Улєдов, Р.Щедрова)розглядаютьполітичнусвідомістькрізь призмуполітичної влади.Вонивиокремлюютьсаместрижень предметавідображенняполітичноїсвідомості – проблему державної влади,політичногопанування тауправління.Наприклад,даючи характеристикутоталітарнійвладі, До.Гаджиєвзауважує, що вонапороджуєтакий типсвідомості, “>який доводитинедовіру та ненависть дорівнясвітоглядного кредо”.

Атакідослідники, як У.Бебік, Л. Гордон, М. Михальченко, привизначеннісутності таспецифікиполітичнихідей,поглядів тауявлень особливовиділяють їхньогоорганічнийзв‘язок ізекономічнимивідносинами,потребами таінтересамирізнихпрошарків населення.Інакшекажучи,політичнусвідомістьвизначають яквідбиттяполітичних таекономічнихвідносин.

>Всіозначенівище крапки над нашу думку, впевномурозумінніобмежуютьзмістпоняття “>політичнасвідомість”. Разом із тім,це можнапояснитисвідомимзвуженням предметадослідження (>політичноїсвідомості) – цогопотребував контекст їхнідосліджень. У тієї ж годину навизначенняпоняття “>політичнасвідомість”впливаєтакожісторичнийчинник:наприклад, усучасномусуспільствікласи такласовівідносини уже немаютьтакої ваги, якраніше, томуобмежувативизначенняполітичноїсвідомостісфероюкласовихвідносин уже немаєсенсу).

>Відстоюємо точкузору процінніснуідеюцілісноговідображеннясуспільногобуття вполітичнійсвідомості,бозосереджуєтьсяувага навсійглибинізміступолітичноїсвідомості. Це незводиться лише довідображенняекономіки чи політики, чи лишедуховноїсфери життя.Змістполітичнихуявлень,орієнтацій чицінностейбудь-якогосуб‘єктаобов‘язкововбирає у собівідображення всіх сферсуспільнихвідносин. Томуполітичнасвідомість так чиінакшевключає у собі всевідображенесоціальнебуття.

>Крім того,політичнасвідомість –це непростодзеркальневідбиттясуспільногобуття, апевнийспосібвідображення.Йогоспецифікаполягає до того, що усісфери життя (а чи не лише політика)відображаютьсяскрізь призмуполітичнихінтересів йполітичнихвідносин.Тобто,інакшекажучи,окрема особа чи то групаосібобов‘язково викличе думку прополітичнудійсність,якщоцядійсністьзачіпає їхніінтереси.

Отже, >політичнасвідомість – одна із центральнихкатегорійполітології, котра укладати системуїїпонятійних координат йозначаєсприйняття тавідображеннясуб’єктомнавколишньоїдійсностікрізь призмуполітичнихвідносин таінтересів.

З цогооглядутеоретичних таприкладних проблемполітичноїсвідомості, на нашпогляд, можназробитивисновок пронеобхідністьпошуку новихпідходів доїїаналізу.Традиційнихпідходів, колидослідникирозпочинають із зрозуміти, їхнівзаємозв‘язку й т. п.,недостатньо. До цоговисновкуприходять яквітчизняні, то йзарубіжніавтори.Духовніявищаповиннірозглядатися уєдності ізпрактичноюжиттєдіяльністю людей. Цепотребуєаналізу,по-перше, того, якбуттявідображається люди, яку їхньогоставлення допроцесів, яківідбуваються вполітичномужитті,по-друге,суперечностейрозвиткусамоїполітичноїсвідомості (впершучергумасової).Цілісне,сутополітологічневивченняполітичноїсвідомості впершучергувключаєдослідженняїїсуб‘єктів-“носіїв” (мас, груп,індивідів),динамікирозвитку таосновнихїїфункціональних форм.

У тієї ж годинувиявсутностібудь-якогоявищапередбачаєдослідження йогоструктури.

>Багатомірністьполітичноїсвідомості,складність тадинамізмдійсності, якої вонвідображує, атакожрізніумови дляформування тафункціонуванняскладовихкомпонентів,зумовлюютьнеобхідністьструктурування цогопоняття зарізноманітними принципами. (>Під принципами у цьомуразірозумієтьсяоснови дляструктуруваннятієї чиіншоїмоделіполітичноїсвідомості). Улітературі уже давновідмічено, щодослідження тамоделюванняструктуриполітичноїсвідомості “>залишаєтьсяпостійноютеоретичноюпроблемою,тобтозавданням, яку накожному новомуетапісоціально-політичногорозвиткупотребуєнової постановки та новихрішень” Одним ізпершихзапропонував модельтипологіївидівсуспільноїсвідомості Ф. Константинов у 1951році. яквважаєдослідник,спочатку їхні було бп‘ять: наука,філософія,релігія,мистецтво таморальність.Надалівіндодавщеполітичну таправовуформисвідомості, атакожекономічнусвідомість.

>Різніпринципипобудовиструктуриполітичноїсвідомостідаютьїїрізнімоделі, котрівідображуютьреальнівзаємозв‘язки тавзаємозалежностівнутрішніх характеристик цого феномену.Слідвраховувати, щобудь-яка структураєпевноюідеальноюсистемою. Цестосується йполітичноїсвідомості,структурнікомпонентиякої неє абсолютнорозмежованими тазамкненими, авзаємопов‘язані.

Уфілософськійлітературівідомийстійкийвислів про ті, щонайважливішимиструктурнимискладовимиполітичноїсвідомостієполітичнаідеологія таполітичнапсихологія.Останняохоплюєголовним чиномемоційно-вольову,емоційно-чуттєвусферивідображення, в якімістятьсябезпосередніінтереси,прагненнярізноманітнихсуб‘єктівсуспільно-політичного життя Політичнапсихологія –цесукупністьнастроїв,звичок,почуттів,мотивівповедінки татипових рис характеру, атакожсоціально-політичнихорієнтацій,уявлень тощо.

Політичнаідеологія увузькомузначенні –цевідносносистематизованасукупність зрозуміти,ідей тауявлень, в якірізноманітнісуб‘єктиполітичнихвідносин –індивіди,соціальнігрупи,класи,нації, сус-пільство –усвідомлюють своїполітичніпозиції таінтереси,якими смердотіпояснюють своїполітичніпрагнення.Цяідеологіявиробляється невсієюсоціальноюверствою (>класом,групою), аособливоюкатегорією –ідеологами.Тількиця сферадаєможливість класу,верстві,державі,націїсформувати тапоглибити своюполітичнусамосвідомість.Сутністьполітичноїідеології таполітичноїпсихологіїполягає вглибинівідображення тавираженняінтересів, стільки до того, що смердоті –продуктидійсногожиттєвогопроцесу,складнібагатофункціональнісуспільно-політичніявища, котрівідіграютьоднакововажливу рольполітичномужиттісоціальнихсуб‘єктів тасуспільствазагалом. Політичнапсихологія таполітичнаідеологія –цедвісфериполітичноїсвідомості.

>Слідвідмітити, що усистемісвідомостірізнихсоціальнихсуб‘єктів смердотівідносносамостійні,вирізняються один від одного й зазасобомвідображеннядійсності (>емоційно-чуттєвий тапонятійно-логічний), й за способомформування (>соціально-практичний тараціонально-теоретичний), й заструктурою (комплекс установок,орієнтацій,настроїв,мотивів тощо й системаідей,поглядів,концепцій), й зароллю ужиттєдіяльності класу,верствигрупи,нації тощо.

Структура “>політичнапсихологія –політичнаідеологія”важлива й дляполітичної науки. Практикасвідчить, щоідеологічніконцепції, котрі невраховуютьконкретніпотреби таінтереси мас,дужеобмеженовпливають насуспільнуповедінку таорієнтації.Процесвивченнямеханізмівформування йфункціонуваннясуспільної (у томучислі йполітичної)психології увітчизнянійполітології лишерозпочався.Дослідникинаголошують, щопосиленнясуперечностейсуспільно-політичноїреальності Веде доускладненняструктури українськоїполітичноїсвідомості, допосиленняїївнутрішньоїнеоднорідності, до збільшеннярізноманітних за своїмзмістомкомпонентів. З одного боці,відбуваєтьсяполяризаціясуспільноїпсихології йсвідомості мас, врезультатіякоїчіткішеформуютьсяпротилежні засвоїмисоціально-психологічними іідейно-політичними характеристикамитиписвідомості. Зіншого –виникаєспецифічний тип “>багатомірної”свідомості,особливістюякоїєсинкретичність,одночаснеіснування (>співіснування)суперечливихсоціальнихпоглядів,оцінокнавколишньоїдійсності.

разом із тім, М. Михальченкозазначає, щополітичнасвідомістьскладається не із двох, атрьохелементів:політичноїідеології,політичноїпсихології таполітичної науки.Кожний із якіодночасноєвнутрішньоюформоюсуспільноїсвідомості іншого порядку.

>Щеоднієюосновоюструктуруванняполітичноїсвідомості уполітологіїєподілїї накомпоненти заступенемсистематизованостізмісту тавнутрішньоїпобудови (як вмежаходнієїсоціальноїспільності чигрупи, то й поза нею). Томувиокремлюютьспеціалізовану тамасовусвідомість.

>Спеціалізованасвідомість –це, як правило,ідеологічноодноріднасвідомість,притаманнаспеціалістамтієї чиіншоїгалузіполітичногознання.Їїносіямивиступаютьполітичні партії,політичніорганізації.Вонифіксуютьнеобхідністьцілеспрямованоїдіяльності поформуванню тарозвиткумасового руху увідповідному напрямі.Самеголовне видусвідомості –цепродукування тарозвитоктієї чиіншоїідеології (>концепції,доктрини й т.д.).

>Партійнихідеологіввирізняє,головним чином,позитивістськи-прагматичнийспосібсприйняттяреальноїдійсності,якийполягає упродукуванні формпрактичної дії,розрахованих наотриманнябезпосередньогоприбутку, “>успіху”, й таких, щоспрямовані узагальному напрямкувпливу на уладові (чиїїдосягнення,розширення,утримання).

>Зіспеціалізованоюполітичноюсвідомістюпов'язанамасоваполітичнасвідомість. Урезультаті їхньоговзаємодіїдістають широкогопоширеннябудь-якіполітичні подивися та ідеї.Вонипоступовооволодіваютьмасами,слугують їм мотивомповедінки таставленням до політики.

Р.Ділігенськийвказував, щомасоваполітичнасвідомість “>виражаєопосередкованорівень йзміст потреб мас й разом із тім характер їхнього знань просуспільно-політичнудійсність – як таких, котрівиробленірізноманітнимиідеологіями йзакріплені уполітичнійкультурі, то йздобутих уходівласної практикимасовихсоціальних груп”.Масовусвідомістьінодіототожнюють ізбуденноюполітичноюсвідомістю. Це неправильно.Поняття “>буденнасвідомість” й “>масовасвідомість”виражаютьрізні характеристикисуспільноїсвідомості, й, яктакі, смердотірозрізняються засвоїминосіями йзмістом.Буденнаполітичнасвідомістьмаєконкретнихносіїв –індивіди,соціальнігрупи таспільності,життєдіяльність які ізполітикоюпов‘язанаопосередковано. Ускладібуденноїсвідомостіспівіснуютьелементи істини – здоровогоглузду таполітичніілюзії,знання,досвід тавірування,сформовані подвпливомполітичногосередовища.Сприйняттяполітичноїреальності нарівнібуденноїсвідомостімаєздебільшогоповерховий характер,явищаоцінюються зазовнішнімиознаки й вбільшостівипадків із точкизоруповсякденних потреб таінтересів.Специфіка жвласномасовоїсвідомості,їїзміст тафункціональніякостіобумовленіприродоюїїносія –маси.

>Взагалімасовіуявлення,орієнтації,почуття,настрої вельмидинамічні,маютьконкретно-історичний характер йпостійнопроходятьперіоди “спаду” та “>підйому”,протягом якінабуваєтьсясоціальнийдосвід (якпозитивний, то йнегативний).Досвідвідіграєважливішу роль уформуванні тарозвиткумасовоїсвідомості. Без йоговрахування не можназрозумітиконкретнімодифікації таформипевнихмасовихнастроїв,уявлень тапочуттів.Більшістьдослідників,характеризуючиособливостімасовоїсвідомості,вказують натакіїїриси, якнестійкість,ірраціональність,алогізм,відсутність здоровогоглузду,функціонування урежиміпідсвідомого, атакож –примітивізм,спрощеність упоясненніявищ,подій,процесів.

>Практичною татеоретичноюпроблемою (до тогочислі й вконтекстінашогодослідження)євзаємозв‘язокмасового таспеціалізованоговидівсвідомості,особливості, характер їхніфункціонування нарізнихетапахрозвиткуполітичноїсистеми.

>Політичнусвідомістьзагалом можна, на нашпогляд,структурувати й за характеромстійкості йогозмістовнихкомпонентів.

Довідносностійких за своїм характеромутвореньможутьналежатиполітичнітеорії, ідеї,стереотипиполітичногомислення,психологічні установки,традиції тощо.Стійкимиелементамиполітичноїсвідомостівважаються тих, котрісклалися подвпливомявищ, що систематичноповторювалисяпротягомтривалого години,процесівсуспільно-політичного життя,перевірених тазасвоєних урезультатіцілеспрямованоговпливу чи (й) –співвідношення ізнабутимдосвідом.

>Меншстійкими чинестійкимиутвореннямиєемоції (>наприклад, страх,радість),психологічнінастрої,почуття, думи,оскільки нимибезпосередньовпливаютьбудь-якізміни вполітичномужиттісуспільства,співвідношенняпартійно-політичних сил.Меншстійкі чинестійкікомпонентиполітичноїсвідомості –це, як правило,короткотермінові,швидкоплинні,мобільні,мінливі характеристики, щовідображаютьзагаломдинамікуполітичнихявищ, їхнірозвиток.Слідзазначити, щовиокремлення вполітичнійсвідомостікомпонентів за характеромстійкості –відносне; межаміж нимиєдужегнучкою.

Зарівнямивідображенняполітичноїреальностіполітичнусвідомістьподіляють натеоретичну табуденну.Наприклад, У.Мшвенієрадзевиокремив удвічірівні:сутотеоретичний тадержавницько-бюрократичний,тобторівеньприйняттярішень. Алі у цьомувипадку, за межамианалізузалишаєтьсямікрорівень,тобтополітичнасвідомість нарівніособистості.

Унавчальномупосібнику “Філософія” заредакцією докторафілософських наук,професора І.Надольногоподається така структураполітичноїсвідомості, котраоб‘єднує посуті усіперерахованівище:

1)політичнапсихологія йполітичнаідеологія;

2)політичнасамосвідомість,політичнізнання іоцінкисуб‘єктомполітичноїдіяльності потреб таінтересіврізнихсуспільних груп йоб‘єднань;

3)спеціалізованасвідомість (>передусімпартій) ймасоваполітичнасвідомість,політичнасвідомість окремихверств;

4)політичнітеорії, ідеї,стереотипимислення,психологічні установки,традиції,переконання йполітичніемоції,настрої,почуття, думи.

>Стосовнощодорівнівдослідженняполітичноїсвідомості, тонайбільшвдалийаналіз уконтекстіукраїнськогосуспільства можназдійснити нарівніполітичноїідеології тамасовоїполітичноїсвідомості, на котрінайбільшевпливаютьтрансформаційніпроцеси.Демократичні ціностіхочапоступово йпоширюються нарівнімасовоїполітичноїсвідомості, але йцей процес далекий відзавершення. На нашпоглядіснуєпевний “>життєвий цикл”складаннядемократичноїполітичної культури йвідповідноїполітичноїсвідомості, темпякого вперехіднийперіодвищеможливостей цогосуспільстваадаптувати тазасвоюватиновіпроцедури, установки, правила тощо. Однакпевнівольовізусилля у цьому напрямку вельмиможливі, аконтекстіформуванняполітичноїідеології, просуперечливістьякої якщонаголошено удослідженні.

Одним ізвідкритихпитань уконтекстірозвиткуполітичної наукиє проблемаспіввідношенняпоняттяполітичноїсвідомості із такимипоняттями, як політичний режим,політична система,політичнаповедінка та діяльність,національнасвідомість,політична культура.Вирішенняцієїпроблемидастьможливість болееглибокопроаналізуватиполітичніпроцеси, котрівідбуваються всуспільстві.

В частности,розкриттяокресленоїпроблемиактуальне й для Сучасноївітчизняноїполітичної науки, вякійлишевідбуваєтьсястановленняпонятійногоапарату. Неменшважливе й длявирішенняпрактичнихзавданьполітичного життя Сучасної України. І,нарешті, дляподальшогоаналізуполітичноїсвідомості уційроботі,бодослідникувкрайнеобхідно знаті, уякомуполітико-культурномупросторівін працює.

якзазначає Б.Куркін, “>значущістькультурологічнихпідходів до проблемсоціально-політичноїтеоріїзумовлюється тім, щонавіть самраціональні заходь,закони,реформи,соціально-політичні “>модернізації”, котріздійснюються таприймаються безврахуваннялюдського чинника, чинникатієї чиіншої культури,їїосновнихпередумов тамеханізмів, чи недаютьбажаного результату чивикликаютьсоціальніпотрясіння”.

Отжеважливимчинником длявизначенняполітико-культурногопросторуєполітична системасуспільства.Діалектикавзаємозв‘язкуполітичноїсвідомості іполітичноїсистемискладна йсвоєрідна. Політична система яквідображенняекономічнихвідносин тасоціальноїструктуриформуєтьсяводночас ізполітичноюсвідомістю й наїїоснові,справляючи нанеїзворотнийвплив,якийвиявляється утрьохосновних аспектах.По-перше,політична системакультивує туполітичнусвідомість,котразабезпечуєїїфункціонування.По-друге,політична системапрагне недопуститиполітичнихпоглядів,ідей йуявлень, щосуперечатьїй чирозкладаютьїїцільові,структурні йціннісніелементи.По-третє, вона “>задає”саме туспрямованістьрозвиткусвідомості, котравідповідаєїїприроді йцілям.Безумовно,стійкість тажиттєздатністьбудь-якоїполітичноїсистемизалежать відступенявідповідностіїїцінностейцінностямполітичної культури, йкількість “>позитивних”цінностей, котріподіляютьусі членисуспільства,визначаєступінь консенсусуміж йогоокремими компонентами, йогостабільність тажиттєздатність.

>Взаємовідносиниполітичноїсистеми йполітичноїсвідомостізалежать відрівняполітичноїсвідомості.Розробка йобґрунтуванняофіційної політикиздійснюєтьсяпередусім на державномурівніполітичноїсвідомості,головноюрисоюякоїєвідображеннязагальногоінтересуправлячихполітичних сил йводночаспристосуванняінтересів мас,суспільної думи до політики.Державнасвідомістьрегулюєполітичнівідносини шляхомвиробленнярізнихзаконопроектів,програм,рішень,конституцій тощо.Найбільшповно йпослідовно вонавиявляється узахистііснуючихполітичнихпорядків йпринципівуправління.

>Також в особливомуспіввідношеннітакіфеномени, якполітичнасвідомість,політична діяльність,політичнаповедінка.Змістполітичноїсвідомостіпроявляється в інших формахполітичноїдіяльності,зокрема,політичнихінститутів,масовихорганізацій,рухів тощо;є одним ізвнутрішніхрегуляторівполітичноїповедінкикрізь призму потреб,мотивів,цінностей. На думку Ф.Бурлацького та А.Галкіна,політичнасвідомість, у томучисліїїзовнішній,змістовний компонент –політичнаорієнтація,незмінномістить всобічітковираженуповедінковуспрямованість,тобтоготовність практичнодіяти у напрямізафіксованогоставлення додійсності.Саме черезтакутенденціюорієнтація йперетворюється удію. Хочацей процесздаєтьсяцілкомприродним таочевидним,вінвідбуваєтьсядосить складно йпотребує для свогоздійсненняпевнихцілей.

Політичнасвідомість недзеркальновідображуєполітику, аорганічно вплетена вбудь-який фрагментполітичноїдіяльності,надаючиможливістьвідстежити,яким чиномполітичні подивися, думипроявляються уповедінціпевних груп населення, котріпроблемитурбують сус-пільство,виявитидієвість тихий чиіншихкроків уряду тощо.Прикладом томуслугуєпочатковийперіодперебудови в СРСР, колиідеянеминучостікоріннихзмінйшла із боцікерівництва країни,хоча сус-пільство до такихзмін не було бпідготовлено..Тобто вонєзасобомполітичної “>розвідки”. Зіншого боці,дослідженняполітичноїсвідомостіє одним ізінструментаріївнаданнядіямполітичнихакторівпевноїспрямованості.Зрештоюцедаєзмогу длятрансформаціїсуспільної думи вменшнебезпечний дляіснуючогосуспільства стан.

У.Додоновавзагалівизначає “>політичне” черезкатегоріїполітичноїсвідомості таполітичноїдіяльності:цевзаємовідношенняполітичноїсвідомості таполітичноїдіяльності уформісуперечливого руху, фундаментомякогоє ставлення із приводуполітичної влади, аформоюрозв‘язанняслугуєполітична системасуспільства. Наїї думку,політична системадетермінуєформи татипиполітичноїсвідомості, вмежах які, на свійчергу, вонфункціонує.Змістполітичноїсвідомостіпроявляється в інших формахполітичноїдіяльності, вонаорганічно вплетена вполітичну структуру йєреальноюланкоюїїфункціонування.Змістполітичноїсвідомості, яквважаєдослідник, неправильнозрозумілим,якщотрактувати йоголише яквідбитокполітичнихвідносин.Така постановка запитаннязаздалегідьпередбачає, щополітичнасвідомістьстоїть, так бімовити, за межамиполітичнихвідносин.

>Окрім того,дослідникпідтримує тезащодоактивностівпливуполітичноїсвідомості на характерполітичнихподій усуспільстві,трактуючи йогозначноширше. В частностизазначає, щополітичнасвідомістьвпливає протягом усьогодуховну сферусуспільства:політична діяльністьспрямована нарозв‘язаннянайбільшважливихсоціальнихзавдань таслугуєчинником свідомішоговирішеннясуспільнихсуперечностей тареалізаціїоб‘єктивнихісторичних законів, томувпливполітичноїсвідомостівиходять замежісферисуто “>політичного”. Отжеполітичнасвідомістьстаєефективним стимуляторомрізноманітнихвидівдіяльності людей.

Одними ізважливіших зрозуміти, ізякимикорелює натеоретичномурівніпоняття “>політичнасвідомість” й прояви які у реальномуполітичномужиттівпливають на характерформуванняполітичноїсвідомості,зокрема,українськогосуспільства насучасномуетапі,єнаціональнасвідомість танаціональнасамосвідомість.

>Багатоявищполітичного характерусприймаютьсяскрізь призму національноїсвідомості, смердоті, так бімовити, “>накладаються” нанеї. Зіншого боці,поширення тихий чиіншихстереотипівщодоособливостей національноїпсихологіїзалежить відрівнязрілостіполітичноїсвідомості.Водночаспевніумовиформуванняполітичноїсвідомості тасвітоглядувпливали нанаціональний характер таповедінковістереотипи. Томуздійсненняаналізувзаємозв‘язкуцих зрозумітиє вельминеобхіднимзавданням вконтексті цогодослідження.

>Требазазначити, що проблемаспіввідношенняполітичної і національноїсвідомості вметодологічномуаспектінедостатньодосліджена увітчизнянійлітературі.Протетакийаналізпотрібен,хоча б бостановлення українськоїдержавностісупроводжуєтьсябурхливимзростанням як національноїсамосвідомості мас, то й окремихіндивідів. Адеформовананаціональнасвідомістьможе статіпередумовоювиявленнянаціоналістичнихпочуттів.Саме тут великогозначеннянабуваютьполітичнасвідомість таполітичнасамосвідомість.

На думкувідомогодослідника національноїсвідомості І.Кресіної,національнасвідомість –цескладнамодернізована системадуховнихфеноменів та їхніутворень, котрісформувалися впроцесіісторичногорозвиткунації йвідображаютьосновні засадиїїбуття тарозвою. Національнасвідомістьєцілісноюсистемоюдуховнихфеноменівнації, в якідістаютьвідображенняїїсутнісніпотенції тасмисложиттєвіінтенції.

>Найбільш наочно можнапродемонструватизв‘язокполітичної та національноїсвідомості нарівніформуваннясвітогляду. яквідомо,визначальну роль уформуваннісвітоглядуособистостівідіграєполітичнасвідомість. Успеціальнійлітературіпоняття “>світогляд”визначається як системапринципів,поглядів,цінностей тапереконань, котравизначаєнапрямокдіяльності та ставлення додійсностіокремоїлюдини,соціальноїгрупи, класу чисуспільства вцілому.

>Саме усвітоглядітісновзаємодіютьполітичні танаціональніаспектисвітосприйняття,політична танаціональнасвідомість.

Структурасвітоглядувідображуєскладну ісуперечливусутністьнавколишньогобуття.Структурнимиелементамисвітоглядуєзнання тапочуття.

>Самепочуття, на форумі нашу думку, якелементсвітогляду уформуванні національноїсамосвідомостінабувають великогозначення.Вонисприяютьпроникненню усвітоглядособистостірізноманітнихемоцій,настроїв,переживань, котрізалишаються вособистості назначнотриваліший годину, ніжзнання,бо смердотімаютьособистіснезабарвлення, особливо коли смердотіперетворюються напереконання.

Таким чином,переконаннявідіграютьважливу роль уформуваннісвітогляду, смердотігармонійновзаємодіють ізціннісниминастановами, без якісвітогляд незможесформуватися.Великезначеннямає дляперетворенняпочуттів напереконаннятакожнавколишнєсередовище,панівні всуспільствіморальнінорми йпринципи,політичніінститути, котрі всукупності ізрізного родусоціальнимичинникамивитворюютьполітичнусамосвідомістьособистості, аотже йсуспільства.Тобто відсформованої всуспільствіполітичноїсвідомості,наприклад,залежить, чиперетвориться вособистостіпочуття національноїненависті упереконання после “>невдалого”зіткнення ізпредставникоміншоїнаціональності. Натліякоїполітичноїсвідомостівідбувалосяцезіткнення: десформованотолерантнеставлення доіншихнаціональностей,етнічних груп чикультивуютьсяпочуття національноїненависті таворожнечі?

>Такожсліднаголосити, щосвітоглядмає дварівні. першийрівеньпов‘язаний зповсякденноюжиттєдіяльністю людей,вінґрунтується наповсякденномудосвіді.Саме тут - на цьомурівні,велику рольвідіграєздоровийглузд.Йогозначення уформуваннінаціональнихпочуттів, національноїсамосвідомості,загалом національноїпсихологіїважкопереоцінити.Здоровийглуздє регулятором,якийкоординує усвітоглядіособистості політичний танаціональний аспектсамосвідомості. Алісвідомість на цьомурівніможепотрапити подвпливрізного родузабобонів, щосуперечать здоровомуглуздові.Саме тут великогозначеннянабуваютьполітична культура та сама культураміжнаціональногоспілкування, котріфактичноформуютьполітичнусамосвідомість.

У цьомуконтексті особливоактуальнимє запитанняспіввідношення тавзаємозв’язку зрозуміти “>політичноїсвідомості” та “>політичної культури”.

>Особлива рольполітичноїсвідомості уструктуріполітичної культуризумовлена тім, що вонає одним ізвнутрішніхрегуляторівполітичноїдіяльностікрізь систему потреб,мотивів,цінностей й. т.інше.Одночасно вонєджереломформуванняуявлень прополітичніцілідіяльності.

На нашпогляд,найбільшпереконливо таобґрунтованоспробувалирозмежуватиполітичну культуру таполітичнусвідомість Ф.Бурлацький та А.Галкін.Вонивизначили сутьвідмінностейміжцими феноменами: дляполітичноїсвідомості характернопереважаннякогнітивнихелементів,хоча вона й незводиться перед тим. Політична культура ж “>присутня вполітичнійсвідомості” так бімовити незримо, увигляді чинника,якийістотновпливає наполітичну систему, наформуваннясоціально-політичнихцінностей, котрі лежати восновіідеологічноговибору; атакожконкретнихполітичних думок… У цьомурозумінніполітичнасвідомість,здавалося бширшепоняття “>політична культура”.

Разом із тім віншомуконтексті, яквважаютьдослідники, ужеполітична культураширше, ніжполітичнасвідомість,оскількинаявна й в тихийвипадках, колиполітичнусвідомістьвиявлено вдуженевеликіймірі чивзагалівідсутня.Більш того, сам собою фактвідсутностіполітичноїсвідомостіможе бутирозглянутий якспецифічнийпроявполітичної культури, Яка в цьомувипадкуіснує надактивній, апасивнійформі.Інакшекажучи,політичнасвідомістьєлише одним ізтипівреалізаціїполітичної культурипоряд ізнеусвідомленимиреакціямиорієнтовного порядку та “>імпульсивнимиповедінковими актами”.

Томуціпоняття не можнапротиставляти, более того, смердоті неможуть бутирозкритими йзрозумілимиодне без одного.


>Література

політичнийсвідомістьнаціональний

1.Дацюк З., Грановський У. Геополітика,хронополитика ікультурополитика України // Дзеркало тижня. – №2 (223). – 16 січня 1999 року.

2. Демидів А.І., Федосєєв А.А. Основи політології: Навчальний посібник. – М., 1995. – 271 з.

3.Державнаідеологія всучасній Україні:Матеріалинауково-практичноїконференції, 20травня 1994 р. – До., 1995. – 88 з.

4.Дещиця Г.Б.Трансформаціятоталітарного режимові у Україні:теорія й практика:Автореф.дис…канд.політ. наук: 23.00.01 /Львівськийдержавнийуніверситет ім. І. Франка. – Львів, 1995. – 23 з.

5.ДилигенскийГ.Г. У пошуках смислу і мети: проблеми масової свідомості сучасного капіталістичного суспільства. – М., 1986. – 256 з.

6.ДодоновР.А. До питання співвідношенні ідеології й ментальності //Культурологічнийвісник:Науково-теоретичнийщорічникНижньоїНаддніпрянщини. – 1996. –Вип. 3. – З. 96-102.

7.Додонова В.І. Політичне свідомість: сутність, структура, сучасні тенденції розвитку (>Социально-философский аналіз): Діс.канд…филос. наук: 09.00.03 / Запорізький державний університет. – Запоріжжі, 1996. – 181 з.

8.Іщенко Ю.Реалії тареальності духовноговідродження //Політологічнічитання. – 1992. – №2. – З. 187-203.

9.Іщук У. Україна: проблемапрестижності та ідентичність (>масовакомунікація й культура яксуб’єктиформуваннягромадської та національноїсвідомості). – До., 2000. – 88 з.

10.КанигінЮ.М., ТкачукЗ.Ю. Українськамрія. – До., 1996. – 152 з.


Схожі реферати:

Навігація