Реферати українською » Политология » Новодемократичній конституціоналізм в Україні: проблеми становлення та розвитку


Реферат Новодемократичній конституціоналізм в Україні: проблеми становлення та розвитку

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>НОВОДЕМОКРАТИЧЕСКИЙКОНСТИТУЦИОНАЛИЗМ У УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ


Загальні засади. Відповідно до наукової класифікацією політичних режимів, їх можна диференціювати на демократичні йавторитарно-тоталитарние. Натомість демократичні режими діляться на ліберальні,cтародемократические (президентський режим США, режими парламентської демократії у Великобританії, ФРН та т.д.) [1] ілиберально-консервативние,новодемократические режими (парламентсько-президентські режими у Польщі Литві, парламентські режими у Чехії та Угорщини) [2]. Відповідно демократичним типам політичних режимів конституціоналізм то, можливо ліберальним чилиберально-консервативним істародемократическим чиноводемократическим.

Становлення України демократичного, соціального, правової держави, як засвідчив досвід конституційного будівництва цієї держави, можливе лише за умови впровадженняноводемократического конституціоналізму, тобто системи публічного владарювання виходячи з і згідно із діючою Конституцією України, встановлює певний баланс і її у взаєминах гілок структурі державної влади, і навіть – щодо держави на громадян. Ця різновид конституціоналізму істотно відрізняється від попереднього, пострадянського конституціоналізму, що у значною мірою був відбитком старого авторитарного, з так званого номенклатурно-олігархічного режиму.

Проте для Україниноводемократический конституціоналізм – це нове етап у розвитку конституційної системи, обумовлений змінами її політичної режиму внаслідок перемоги демократичної Помаранчевої революції 2004 р. [3]. Цей тип конституціоналізму уражаєноводемократических країнах Центральної і Східної Європи, Балтії, але це отже, що вона реально ступає шлях модернізації існуючих і звільнення своєї конституційної системи від елементів пострадянського конституціоналізму, заснованого на так званому формальному чи фіктивномуконституционализме.

Особливістьноводемократического конституціоналізму, з погляду, у тому, що якого є перехідною формою від пострадянського (посттоталітарного – для країнах Центральної і Східної Європи) до сучасного європейськомуконституционализму [4]. Конституційний досвід цих країн, зазначає, що заодно зберігаються певні залишки посттоталітарного конституціоналізму [5], які долаються протягом досить багато часу.

У науковій літературі використовуються різні терміни для позначення конституціоналізму у країнах соціалістичного табори відпочинку та Радянського Союзу. Одні автори обмежуються національної ідентифікацією конституціоналізму у країнах, наприклад, український конституціоналізм, російський конституціоналізм, румунський конституціоналізм тощо. Інші автори розглядають конституціоналізм у країнах через призму посткомуністичного (постсоціалістичного) конституціоналізму [6]. Треті автори вживають термін «пострадянський конституціоналізм» щодо його характеристики у колишніх радянських республіках (Росія, Казахстан, Білорусь та т.п.). Деякі автори взагалі виділяють додаткові ознаки і характеристик для категорії конституціоналізм, використовуючи її, як універсум, тобто незалежно від існуючого політичного режиму, форми управління, державного устрою і інших характеристик держави.

На думку, за умов гострої політичних змагань навколо проблем конституційно-правового розвитку й держави України на останнім часом, необхідно характеризувати конституціоналізм з погляду чинного демократичного політичного режиму. Адже часто фахівці і навіть відомі вчені роблять теоретичні і практичні помилки саме тому, що намагаються витлумачити український конституціоналізм не враховуючи суспільно-політичних методів здійснення публічної політичної влади у державі.

Вочевидь, що залишки пострадянського конституціоналізму України є досить відчутними, оскільки малий, що змінилося реальної конституційної життя, з якої досі висять тенденції повернення додооранжевим часів. Йдеться поверненні до традицій «керованої демократії» щодо територіальних громад і після партійних місцевих виборів 2006 р., проконституционно-правовом нігілізм як простих громадян, а й певною частини політичної еліти, вихованим наавторитарно-тоталитарних доктринах, про перманентних зазіханнях на конституційні принципи національну незалежність і суверенітету із боку антидержавної опозиції тощо., що найчастіше дискредитують українську державність, і т.п.

Проте, очевидно, що лише історичне розвиток України ще нікому зірвалася змінити. І томуноводемократический конституціоналізм, безперечно, утвердиться, але цього потрібно час і кропітка праця.

Поняття конституціоналізму. Маємо в українській науці дискусійним не лише термінноводемократического конституціоналізму, а й розуміння базового поняття конституціоналізму [7].

Хто ж конституціоналізм? З сучасних позицій конституціоналізм – це сукупність принципів, порядок роботи і механізмів, що використовуються із метою обмеження структурі державної влади. Межі обмеження Конституцією державної влади всебічного гарантування конституційні права і свобод можливо людини і громадянина залежать, значною мірою, від нашої віри в механізм конституційного регулювання і південь від активним діям органів державної влади місцевого самоврядування щодо реалізації її положень. Власне, віра у те, що конституційні норми, принципи і культурної цінності здатні юридично обмежити державну владу й нівелювати її довільне здійснення, яка втілено відповідну наукову теорію і політичну та юридичну практику, називається доктриною конституціоналізму [8].

У широкому розумінні це явище охоплює теорію конституції, пам'ятати історію та практику конституційного розвитку тій чи іншій країни, групи країн, світового співтовариства на цілому. У вузькому розумінні підконституционализмом розуміється система ідей знання фундаментальних цінностях демократії: їх система, форми висловлювання, методи лікування й ступінь реалізації, сукупність логічних поглядів на такому влаштуванні держави і, який відповідає загальновизнаним засадам розвитку, у своїй «правової аспект характеристики конституціоналізму пов'язані з юридичним закріпленням основних його ідей у конституції» [9]. Тобто, власне, конституціоналізм це система уявлень про загальнодемократичної, загальноцивілізаційної політико-правової цінності державно організованого суспільства.

Тому, аби цей питання: може бути конституціоналізм у цьому чи тієї держави, необхідно оцінити рівень розвитку на ньому конституційної законності і легітимності самої конституції, тобто його сприйняття і підтримку масовим громадським свідомістю. За підсумками такий оцінки теж можна з відповіддю у тому, чи варто змінювати конституцію чи як здійснювати конституційну модернізацію, наскільки народ і політична еліта країни здатні до такої про модернізацію й з урахуванням яких цінностей вони можуть проводитися [10].

Треба зазначити, що цінності конституціоналізму слід тлумачити історично. Це означає, що їх можна розглядати, як певний абсолют, бо інакше це можуть призвести до підміни справжніх цінностей формальними критеріями. Адже конституціоналізм, як і конституційне право, має справу, передусім, з формалізованими поняттями і чи категоріями.

Відомо, що є країни, які, безумовно, є демократичними, проте мають низки елементів, традиційно вважаються атрибутами демократичного конституційного держави. Наприклад, Великобританія немає конституції як єдиного документа у звичайному нам розумінні; у ній не проводяться загальнодержавні референдуми – вища і пріоритетна форма народного волевиявлення; немає там конституційного суду й жорсткого поділу влади; для верхньої палати парламенту зберігається середньовічний порядок її формування та ін. Тобто, здавалося б, через відсутність цих атрибутів, неабиякі підстави у тому, щоб відмовити цій державі у наявності конституціоналізму. Однак чи хтось насмілиться зробити це, оскільки, крім формальних критеріїв і зовнішніх атрибутів, тут, передусім, слід поступово переорієнтовуватися під практику конституціоналізму, що на вікові традиції демократії.

Натомість, деяких країнах можуть пишатися тим, що мені є весь арсенал конституційних цінностей: наявність писаної конституції, проголошення всіх форм безпосередньої демократії, зокрема, загальнодержавних і місцевих референдумів, наявність конституційного суду, омбудсмена тощо. Проте стан справ за забезпеченням демократичних права і свободи громадян у цих країнах має вигляд неідеально, отже, проконституционализме у країнах найчастіше не припадати.

Також треба сказати, що Конституції і конституціоналізм є тотожними категоріями: перше – це писаний документ, друге – спосіб мислення (чекання, і норма), завдяки якому вона політика то, можливо спрямована відповідно до писаними правилами чи політичними конвенціями. Вважаємо, що конституціоналізм слід, передусім, пов'язувати з такими моментами: конституційні ідеї, й теорії; наявність відповідного нормативно-правового фундаменту; досягнення певного фактичного демократичного режиму; система захисту права і свободи громадян, конституційного порядку й самої конституції.

Передумовою конституціоналізму є, звісно, конституційні ідеї. Їх досить багато, тож спробуємо вказати найважливіші. По-перше, конституціоналізм є лише там, головна увагу приділяється не тексту конституції (хоча й насиченому найбільш демократичними інститутами), а глибокому повазі зв'язку держави і з правому й конституцією. По-друге, конституціоналізм полягає у громадську свідомість і буття людей ідеї високого авторитету людської особистості, повагу до її честі і людської достойності. По-третє, конституціоналізм означає свідоме і втратило реальний участь народу здійсненні функцій влади; непроста наявність певних державні органи (парламенту, президента, уряду), а, переважно, демократичний порядок формування, відносин між ними, загальна підпорядкованість інтересам народу тощо. По-четверте, конституціоналізм – те й наявністьпроцессуально-процедурних механізмів захисту права і свободи громадян діяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування; це теж створення умов та що у публічних справах громадських об'єднань є. По-п'яте, конституціоналізм – це суспільну свідомість, побудоване на впевненості у потребі - і користь інститутів влади й законів, що дозволяють громадянам дати раду можливості у досягненні соціальної справедливості та захисту обгрунтованих інтересів влади з допомогою своїх діянь П.Лазаренка та відповідних кроків влади, заснованих на виключно нормах права [11].

Передумовою конституціоналізму, як було зазначено, служить наявність нормативно-правового фундаменту. У зв'язку з цим у умовах української спільноти необхідно казати про соціально-політичної цінності й корисності офіційного тексту чинній Конституції України 1996 р., як «правового оформлення нових політичних, економічних пріоритетів і духовних реалій» [12]. Складно забезпечувати реалізацію наведених вище конституційних ідей, якщо замість єдиного тексту існують розрізнені рішення. Єдиний текст Конституції України маєсистемообразующее значення суспільства і держави, це величезнаполитико-организующий і соціальний чинник.

З прийняттям конституції пов'язується закінчення один і початок нового етапи у соціально-політичної історії країни. Не завжди нова конституція, навіть досить демократична, веде до формування демократичного конституціоналізму. Також та конституції не наводять автоматично до її появи. Оскільки важливішим для конституціоналізму, ніж сам текст конституції, є політичний режим у державі.

Інакше висловлюючись, важливий компонент конституціоналізму служить наявність певного політичного режиму, адекватного конституції. Тут маємо на увазі, що необхідно мати як демократичну конституцію, і логічно обумовлений її положеннями політичний режим: може бути перекосу, у якому конституція є демократичною по текстовому наповненню, а реальне життя та політичний режим їй відповідають – як це було, наприклад, радянських часів, а частково й у час.

Отже, з погляду конституціоналізму – конституція є найвищим правом, а чи не просто програмним документом, тож будь-які дії мають їй відповідати і здійснюватися у межах конституційних обмежень.

Для повноцінного функціонування, конституція має відповідати фактичним суспільним відносинам. І це проблема є вічної: реальне життя завжди бачиться гіршій, ніж це у теорії та прописано у конституції. Ця проблема намагається вирішувати кожна; перестав бути винятком і цьогорічний Україна. Адже конституція – що це ідеал, якого прагне суспільство. Річ у бажанні й засобах руху до цього ідеалу.

>Конституционализм передбачає певну стабільність конституційно-правових інститутів. Стабільність як із основних чорт конституції – це тривалість його дії без внесення важливих змін. Стабільність конституції виходить з непорушності самого соціального і конституційного порядку, за умов яку вона приймається і і його оформляє.

Разом про те, уникнути внесення змін - у конституцію у принципі неможливе. Світовий досвід вказує, що за це проходити державам за будь-яких системах. Проте динамічний початок в конституційному регулюванні може сприяти тому, щоб конституція були лише законом на папері, а й актом прямої дії. Слід пам'ятати, що конституційна динаміка, якщо її викликано реальними, а чи не “віртуальними”, вимогами життя, допомагає закласти стабільність в конституційному регулюванні, тобто забезпечити подальше її дії не змінювалась.

Безумовно, має бути залежно від. Якщо у конституції стають частими, тобто викликані політичних амбіцій тих чи інших лідерів чи політичних сил є, балачки про її стабільності, отже, й про реальнеконституционализме утрачає будь-який сенс.

Становленняноводемократического конституціоналізму. У країнах Центральній і Східній Європи, Балтії він відбувся межі кінця 1980-1990-х рр. Україна також мала шанс тоді стати на шлях розвиткуноводемократического конституціоналізму, але внаслідок різних обставин не скористалася.

Підсумовуючи вищевикладене й зіставляючи сучасну українську конституційну практику, можна дійти невтішного висновку, що у Україні поступово відбувається становленняноводемократического конституціоналізму («сплеск» наукових досліджень конституційної сфері; писана Конституція; наявність таких демократичних установ, як парламент, Президент, Уповноважений Верховної Ради України у правах людини тощо.).

Та заодно рівень масового конституційного свідомості громадян, і навіть конституційний лад у державі, як процес і такий стан реалізації конституційних норм, ще і не відповідає високим міркаминоводемократического конституціоналізму. Але це не шкодить процесу становленняноводемократического конституціоналізму, заснованого на демократичних нормах українській конституції 1996 р. (зі змінами 2004 р.), наукових напрацюваннях вітчизнянихгосударствоведов та громадсько-політичних діячів, зокрема минулих часів (М. Драгоманова, І. Франко, М. Грушевського), і навіть через засвоєння і у конституційну життя України позитивного європейського досвіду.

Конституцію України 1996 р. за умов нової політичної режиму демонструє свої переваги. Вона й справді служить правовими підвалинаминоводемократического конституціоналізму, втілює його основні елементи, ніби крізь текст, і через відповідну практику застосування сили, виступаючи стрижнем вільного демократичного порядку.

Однак цьому слід усвідомлювати, що кримська Конституція України, як і кожна конституція взагалі, не усуває соціальних протиріч (релігійних, класових тощо.); вона лише створює цивілізовані форми їхнього дозволу. Конституція теж продукує соціальних реформ, проте ставить них законні підстави. Вона не дозволяє жодного громадського питання, але не матимуть неї не можна розв'язати жодного з них [13].

Зупинимося що на деяких наукові проблеми становленняноводемократического конституціоналізму України.

На думку, найзначимішою проблемоюноводемократического конституціоналізму України є ідеології, яка сприймалася величезною більшістю населення, інтегрувалася все соціальні групи і суспільство, і який б підтримувалася Українською державою. У цьому плані дуже спірним виглядає становище ст. 15 українській конституції, яка проголошує, жодна ідеологія неспроможна визнаватися державою обов'язковою. Власне, це своєрідний «конституційне заперечення» проти наявності ідеологічної функції держави, яка була, є і існуватиме протягом усіх історичних епох стільки, буде існувати держава взагалі. На наше глибоке переконання, української держави

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація