Реферати українською » Политология » Особливості формування президентської влади в Україні в 2004 році


Реферат Особливості формування президентської влади в Україні в 2004 році

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Запровадження

 

За сучасних умов типовим глава держави з республіканської формою правління є президент. Інститут президентства є невід'ємний елемент політичної системи на 150 країн світу. Він існує в багатьох країнах Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. У той самий час, кожне з цих держав характеризується своїми специфічними особливостями, своєї різновидом республіканської форми управління, і залежно від надання цього якісно різними будуть статусу і повноваження Президента у державі [1, з. 34].

Термін «президент» походить від латинськогоpraesidens, що означає «котра сидить попереду», т. е. головуючий зборах [22, з п'ятьма].

Історично батьківщиною президентства були США, де Президент на одній особі був і глава держави, і главою уряду. З США інституцію Президента поширився у країни Латинська Америка, серед країн Європи першими посаду Президента запровадили одночасно Франція і Швейцарія в 1848 р. Але стала вельми поширеною цей інститут одержав у ХХІ столітті, під час розпаду колоніальних імперій й спеціальної освіти безлічі незалежних держав, більшість із яких вибрали президентську форму правління [23 з. 54].

Зарубіжна практика свідчить про особливу значущість інституту президентства у житті держави.Прерогативи Президента дозволяють їй чинити неабиякий впливом геть суспільно-політичні процеси країни. У демократичних країнах нею покладається функція ведучого гаранта стабільності основ конституційного ладу. Відповідно до особливим статусом і повноваженнями Президента, у ньому лежить особлива відповідальність збереження законності й суспільного добробуту. [2, із 16-го]

Україна має інституцію Президента існує з 1991 року. На початку своєї еволюції інституцію Президента істотно відрізнявся від сучасного. Він створили з єдиною метою відновити авторитет державної влади зміцнити виконавчу владу, що забезпечує дотримання законів у країні [5, з. 39].

Освіта інституту президентства і має значення для політико-правового розвитку України як суверенної, незалежного, демократичного правової держави, оскільки освіту на законодавчому рівні посади Президента говорять про обліку міжнародного досвіду функціонування демократичних інститутів, які мають чільне місце посідаєпрезидентура.

Протягом усього періоду існування незалежної України було форма механізму влади істотно змінювалася і набувала нового змісту. Процес зміни інституту президентства відбувається і він, пройшовши складні періоди становлення і потребує реформування через прийняття Конституції та різних законодавчих актів. Це було пов'язані з різними чинниками, зокрема і зтрансформациею політичною системою взагалі, чинного законодавства країни, необхідністю відповідати на кризові політичні ситуації,постоянноюперетяжкою повноважень гілки влади тощо. [17, з. 45]

Проте особливо яскравими виборами у Україні почали вибори 2004 року, які увійшли до історію перемоги Віктора Ющенка, який прийшов до своєї влади після Помаранчевої Революції.

Актуальність дослідження справжньої теми залежить від того, що інституцію Президента є невід'ємною частиною політичного життя більшу частину країн світу. Становлення інституту президентства України сталося порівняно недавно. Однак у уже встиг статися революційний переворот під час президентських виборів 2004 року. Цей переворот відоме у світі як «Помаранчева революція». Вважаю доцільно розглянути цього прикрого феномена.

Тому тема мого дослідження «Особливості формування президентської влади на Україні 2004 року» є дуже актуальною. І на час на правильному аналізі цієї події будуватиметься подальша історія нашої країни.

Метою згаданої роботи є підставою вивчення особливостей формування президентської влади на Україні 2004 року.

З поставленої мети, сформувалися основні завдання:

1. Простежити історію становлення інституту президентства у світі;

2. Проаналізувати інституцію Президента у сучасній політичній системи України

3. Виявити особливості виборів 2004 року;

4. Дати характеристику виборчої кампанії основних кандидатів виборів 2004 року;

5. Простежити реакцію країн на вибори у Україні;

6. Проаналізувати феномен «Помаранчевої революції»

7. Проаналізувати діяльність Віктора Андрійовича Ющенка посаді Президента.

Об'єктом цього дослідження є вибори 2004 року, основні кандидати цих виборах, і навіть Президента України Віктора Ющенка.

Предметом даної роботи є підставою виявлення особливостей формування президентської влади на Україні 2004 року.

>Хронологическими рамками дослідження є передвиборний період, і навіть час перебування Віктора Ющенко посаді Президента, тобто 2004-2009 року.

>Географическими рамками дослідження є, однак під час розгляду цього питання буде проаналізовано реакція усього світу на вибори у нашій країні.

>Методологическими принципами праці є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, і спеціальні. Діалектичний метод дає можливість проаналізувати інституцію Президента у поступовій динаміці його становлення та розвитку у цілому світі, а й конкретно на прикладі виборів 2004 року. При застосуванні системного методу розглядаються роль і важливе місце президента державному механізмі. Історико-правовий метод надає повної картини становлення інституту президентства в усьому світу і Україні. З використанням системно-структурного і формально-логічного методів виділяються чинники, які впливають на становлення та розвитку інституту президентства і аналізується компетенція президента України Віктора Ющенка. З використання історичного методу точно основні етапи розвитку інституту президентства, показані його історичні традиції, і передумови запровадження. З використанням компаративного методу порівнюється їх правової статус, процес взаємодії з парламентами і урядами своїх країн час.

Оскільки правове становище Президента, в цій роботі розглядається через призму його історичного становлення в усьому світі, то, при написанні роботи важливого значення мали праці учених минулих років Т. Гоббса, В.М. Гессена, І. Канта, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є та інших.

Інститут президентури має найрізноманітніші аспекти наукового осмислення. Окремі вже були предметом дослідження чи порушено в працях Дугін О.Г. [6,7], Ільїна М. В. [10], О.Л. Кузнєцова [14], Н.А. Сахарова [22], М.С.Шугарта іДж.М.Кери [25].

Аналізуисторико-правового аспекти інституту президентства України присвячені публікації вітчизняних науковців:Г.Н. Дмитрієнко [5], КорніловД.А. [13],О.О. Мороза [16], Н.П.Рагозина [19], Толпиго О.К. [23]. Для вивчення історичної практики і традицій цієї фінансової інституції України велике значення мають роботи відомих українських діячів (істориків, юристів, політиків) – Д.В. Антоновича,В.К. Винниченко, М.С. Грушевського,С.С. Дністрянського,Н.Д.Полонской-Василенко,П.О.Христюка, С.П.Шелухина, і навіть вчених-істориків і юристів радянських часів –Ф.И.Калиничева,М.Л.Копиленко,О.Л.Копиленко,Б.Д. Крупницького, В.О. Румянцева, О.С.Миносяна, В.В. Цвєткова та інших.

Для глибокого вивчення теми робота було остаточно розбито на два розділу. У першому його розділі дали аналіз становлення інституту президентства. Сформували передумови формування президентської влади у світі. Також проаналізоване розвиток інституту президентства України. У другому розділі було проаналізовані особливості формування президентської влади на Україні 2004 року. Діяльність розглянуті вибори 2004 роки, феномен «помаранчевої революції ми», і навіть дано аналіз діяльності Віктора Ющенко посаді Президента.


1. Становлення інституту президентства

 

1.1 Історія президентства

З огляду на новизни імалоисследованности інституту президентства України виникла потреба розгляду деяких теоретичних питань, сприяють з'ясуванню сутності президентства. Особливо цікаві наукові праці російських учених, у яких дається визначення інституту президентства з виявленням основних характеристик.

Російський юрист І.Дз.Хутинаев з метою визначення поняття «інститут президента» проводить аналіз ширшого поняття – «соціальна інституція», у якоговичленяются інститути різних видів, зокрема і правові. Інститут президента – них. Він предмет дослідження різних галузей громадських наук, у яких склалися різні підходи до самого поняттю «президент», отже й різні акценти у його змістовної характеристиці.

Інший російський юристБ.П.Елисеев визначає інститут президента як інтеграційний правової інститут, мета якої є узгодженні діяльності інститутів структурі державної влади. У юридичних науках поняття «президент» проектується на поняття «інститут президента», що визначається як сукупність державно-правових (конституційних) норм, регулюючих формування та функціонування президентської влади [12, з. 52].

На думку, у політичному науці інституцію Президента слід розглядати насамперед як владний інститут, тобто як сукупність владних повноважень Президента, в сфері управління, які у однаковою мірою залежать як від конституційних норм, що регулюють функціонування президентської влади, і від політичної діяльності Президента, будучи своєрідним «прочитанням» Конституції Президентом.

Саме поняття «президент» окреслюється виборний главу держави. Тому поняття «главу держави» є родовим стосовно поняттю «президент» й загальним для президентів і з республіканської, і з монархічній формою правління.Видовими ознаками поняття «президент» є виборність і терміновість повноважень. Різні моделі президентської влади визначають використання у Конституції таких термінів, як «главу держави» (Білорусь, Росія, Україна), «глава виконавчої» (США), «арбітр» (Франція), «вища посадова особа» (Росія з 1991 по 1993 роки). Іноді конституційного статусу Президента невизначений (ФРН).

Особливо цікава собою аналіз понять «інститут президента» і «правової статус президента», проведений І.Дз.Хутинаевим. Російський учений зазначає первинність інституту Президента та його більший обсяг нормативного змісту проти правовим статусом президента. На відміну від нього інститут президента визначає як функціонування, а й обрання Президента. Тож роблять висновок у тому, що правової статус – хіба що частина правового інституту, визначальна президентську діяльність [25, з. 9].

Дуже важливим розуміння сутності інституту президентства є визначення основних чорт, характеризуючих даний інститут.Б.П.Елисеев виділяє такі:

Президент є виборним глава держави, котрі можуть очолювати виконавчу владу або бути арбітром у системі поділу влади; в організаційному аспекті Президент нікому не підпорядкований і, взагалі, має високим рівнем незалежності він якихось інших державні органи, що ні зніме обов'язки діяти з урахуванням й у виконання законів; посаду має яскраво виражене політичне характер. Йому належить важлива роль формуванні політики держави, верховного політичного керівництва державними справами [1, з. 9].

Президентство включає як Президента як вища посадова особа у державі, а й конституційні норми, регулюючі функціонування президентської влади; прецеденти, які виникли у результаті конституційної практики; реальний обсяг повноважень, сформований внаслідок співвідношення політичних сил є у державі; структурні підрозділи розміщуються (адміністрацію).

У переведенні з латини «президент» означає «котра сидить попереду». Розвиток цього політичної інституції розпочиналася наприкінці XVIII століття, з формуванням перших демократичних режимів у країнах Нового і Старого Світу. ПротягомXVIII–XX століть інституцію Президента став майже невіддільним атрибутом республіканської форми управління одним із ознак демократичного устрою.

Як відомо, держави існували здавна.Государствами були давньогрецькігорода-полиси, зокрема які були біля сучасної України: Херсонес, Ольвія,Пантикапей. Республікою був і Рим часів свого становлення (VI – I ст. до зв. е.). У період середньовіччя (V – XV ст.) численнігорода-республики існували біля Італії (Венеція, Генуя, Флоренція). У 1572 року виникла Республіка СполученихПровинций Нідерланди; республіканський лад існував й у Англії часів (1649 – 1660). Але жодна з цих республік не скеровувалась сучасним зразком. Перші республіки сучасного типу – тобто із президентом на чолі – з'явилися Нового Світі. Їх виникнення була пов'язана, насамперед, з прагненням молодих, енергійних і неупереджених колонізаторів позбутися пережитків монархічного ладу. Саме з на цій причині посаду Глави держави стала виборної,непожизненной і, обмеженою конституцією. На інституцію Президента поклали головним завданням республіканського ладу – гарантування конституції, отже, і демократії.

У 1789 року першим президентом Сполучених Штатів Америки був обраний Джордж Вашингтон. Після цієї події інститути президентства почали стрімко розвиватись і у країнах Нового Світу. Президенти очолили: в 1807 року – Гаїті, 1814 – Парагвай, 1816 – Аргентину, 1817 – Чилі, 1819 – Колумбію, 1821 –Коста-Рику і Перу, 1824 – Мексику, 1825 – Болівію, 1830 – Венесуелу, Еквадор і Уругвай, 1835 – Нікарагуа, 1839 –Гватемалу, 1841 – Гондурас і Сальвадор, 1844 – Домініканську Республіку. Першимипрезидентами-главами держав у Європі сталі у 1848 року Луї Наполеон Бонапарт у Франції таЙ.Фурер у Швейцарії. У Азії першим президентом став у 1911 року СуньЯтсен у Китаї, потім – 1923 року – Мустафу Кемаля, прозваний Ататюрком, у Туреччині. Що ж до Африки, то 1847 року перший президент очолив Ліберію, в 1854 – Помаранчеву Республіку (в 1910 року увійшла до складу нинішньоїЮжноафриканской Республіки).

Нині президенти очолюють більшість держав світу. До функцій президента входять: представництво держави в внутрішніх та зовнішніх відносинах, забезпечення державного суверенітету і національної стратегії безпеки, призначення й звільнення глав дипломатичних представництв і певній його частині посадових осіб всередині держави, командування збройних сил, нагородження державними нагородами, присвоєння військових і громадянських звань, помилування, прийняття у громадянство тощо.

Щоправда, у країнах, як, наприклад, у Німеччині, Італії чи Ізраїлі, президент виконує на основному представницькі функції, а «обличчям» держави є канцлер чи прем'єр-міністр. У багатьох країнах – наприклад, Великобританії, Данії, Швеції, Іспанії, Японії, інших – збереглися монархічні династії. Залишаючись номінальними правителями, королівські особи усі державні функції передають парламенту чи кабінету міністрів. Проте найстаріші і, якщо можна висловитися, найуспішніші світові демократії – французька і американська – очолюються президентами, які мають широкі повноваження.

Зарубіжна практика президентської влади переконливо свідчить про важливість інституту президентства у тих чи інших політичних системах. Порівняно з іншими вищими посадовими особами президент має особливим статусом, повноваженнями і відповідальністю. Його прерогативи дозволяють президенту важливої ролі в суспільно-політичного життя.

Виникнення інституту президентства у світі було з пошуком США нового способу організації вищої влади. Ефективність функціонування президентства США сприяла поширенню президентства у світі. Проте внаслідок суспільно-історичних і національних особливостей країн і виникли різні моделі президентства. Попри часом негативний досвід функціонування президентства у низці країн, цей інститут є елементом політичною системою, оскільки необхідності існування інституту президентства випливає насамперед із потреби здійснення функцій для глави держави.

Історично першої виникла президентська система правління у її американському варіанті, що передбачає сильну президентську влада, незалежну від парламенту. Президент обирається населенням країни, є одночасно глава держави і владі, одноосібно формує уряд, не відповідальне парламенту. Через це Президент визначає і проводить уже політику нації, вищі є незаперечним лідером держави.

Проте

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація