Реферати українською » Политология » Проблеми Теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'я


Реферат Проблеми Теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'я


>Реферат

ізполітології на задану тему

>Проблемитеорії політики вепоху Відродження. >Протиставлення політикибогослов’ю

 


Культура,філософія,політична думка Відродження (>Ренесансу)синтезувалиспадщину двохживотворнихджерел —античності тасередньовіччя, врезультаті чогонародиласяоригінальна й культура, йфілософія, йполітологія.Мислителіепохи Відродження таРеформації черпали вкультуріантичноїцивілізаціїтакі аналоги, котрі бзабезпечувалиподальшийсуспільнийрозвиток,прогрес. Уперіод Відродженнявиразновиявлявсяінтерес досуспільно-політичних систем Платона,Арістотеля,Ціцерона, щоправда, здещозміщеним центром ваги — нарозкриття тихийсторінїхніхполітико-етичнихпоглядів,концепцій держави та права,розробка яківідповідалапрактичнимполітичним таідейнимзапитам Відродження.

Назмінусвітогляднимтеократичнимпоглядамприйшла система, до центруякої був поставлена людина ізїїпотребами йпрагненнями.Гуманістичне,ренесанснерозуміння світупередбачалоантимістичне,радісне йогосприйняття,визнавалогармоніютілесного й духовного влюдині, ставиловимогуповнотичуттєвої йраціональноїсторін життя,висувало наперший планособистість,їїгідність тачесноти.

>Філософська таполітична думка Відродженняпройшла триперіодирозвитку:

-гуманістичний, чиантропоцентричний (середина XIV — середина XV ст.),якийпротиставлявсередньовічномутеоцентризмуінтерес долюдини вїїстосункахзісвітом;

-неоплатонічний (середина XV — допершоїтретини XVI ст.),пов'язаний ізпостановкою проблембуття, до тогочислісоціального;

-натуралістичний (середина XVI — вушко XVII ст.), щохарактеризувавсянамаганнямизастосовуватизакониприроди допізнаннясоціальноїдійсності.

Відродженнярозвинулося вІталії.Підставою для цого булиекономічні,політичні таідеологічніфактори.Італійське Відродженнянайбільшяскраве.Воно радикальновплинуло насуспільніпроцеси віншихкраїнахЄвропи, до тогочисліСхідної.

Дляіталійського Відродженняхарактерними булигуманізм,визнанняунікальностііндивіда,заклик доповнокровногобуттялюдини на землі. Епоха Відродження,створювала грунт длявихованняосвічених,висококультурнихіндивідів,піднесення нановийкультурнийрівеньсуспільнихвідносин,трансформації їхнього унове,гуманне йрозумне сус-пільство, вякому бдержавніважеліуправління людьми буливідчужені.

>Переборювання середьновічної схоластикисупроводжувалосявиявомвеличезноїінтелектуальноїенергіїмислителів Відродження.Вони із пафосом повставалипротизаборонивільного тасамостійногопошуку істини.Типовою уцей годину був великакількістьрізноманітнихучень,теорій,гіпотез,вірувань.Вважалося, щомають декларація проіснуваннярізні думи й щобезпідставнимиєпретензії напануванняякоїсьоднієїтеорії,гіпотези,концепції.Такий стильмисленнямавпевнінедоліки,однакпозитивнийефект відрозвиткутеоретичної думи усе ж таки бувзначиміший.

>Діяльністьінтелігенції як генератораідей Відродженнязабезпечилавиконаннязамовлення нановісоціальні таполітичні ідеї.Воничерпалисяпередусім з знань стародавніхгреків та римлян,зокрема ізїхніхміркувань про державу якзагальну ">справународів", йзнаходилиреалізацію впоглядахвизначнихмислителівщенавіть доепохи Відродження.Наприклад, у XIXкнизі опусу Августина "Про місто Боже"простежуєтьсязапозичення з роботиЦіцерона "Прореспубліку", втрактаті ЙоганнаСолсберійського ">Полікратікус"помітнийвплив роботи Плутарха "Прореспубліку". ">Третійтвір" РоджераБекона вчастині,присвяченійдуховнійеліті таорганізаціїідеальної держави,збігається зміркуваннями проідеальну державу Платона, котрівінвисловив у ">Державі".МіркуванняФомиАквінського продоцільністьзмішаноїформиуправління Державою,викладені вкнизі "Проправлінняцарів",висловлені подвпливом IV книжкиАрістотеля ">Політика".

>Ідеологи Відродження не лишепродовжили, а ірозвинулицютрадицію, їхнідемонстративнезвернення доантичнихджерел було бреакцією насанкціоновані католицизмомполітико-правові порядки,соціально-політичнідоктрини феодальногосуспільства.Саме такапозиціяслугувала заголовну увизначеннінапрямузацікавленняантичністю,їїсоціально-політичними тадержавно-правовимиідеями.Ціостанніставалиінструментомрозв'язанняполітичнихзавданьепохи Відродження.Замістьконсервативноїохоронної ідеї, Яказахищалаправлячуфеодальнуеліту,становунерівність,домінуючу ролькатолицької церкви,виникає комплекс новихідей проствердженнясамооцінкиособистості,визнанняїїавтономії,наданняможливостікожнійлюдинідосягтивласними силамищастя.

Уцейперіодвидаютьсязабутіантичніполітичні таюридичнітрактати,стаютьдоступними твори Платона,перипатетиків,стоїків,скептиків,епікурійців.

>Мислителі Відродженнявважали, що часткалюдинивизначається неїїзнатнимпоходженням,званням,конфесійним статусом, авиключноїїактивністю, шляхетністю,доблестю.Головнимичеснотами особини всуспільствістаютьбезкорисливеслужіннязагальнійсправі,громадянськийобов'язок. У тієї ж годину якзагальне благотрактуваласядержава-республіка, вякійпанує принципрівності,справедливості,обмежені чиліквідованіпривілеї,гарантованірівність тасправедливість.Запорукасвободиособистостівбачалася увиданні тадотриманні законів,зміст яківідповідає природногоєствулюдини —суспільноїістоти,якостіякоїмаютьсоціальнепозитивний, а чи негріховний відприроди характер.

>Оновлюваласядавняконцепціясуспільного договору, задопомогоюякоїпояснювалися заподійвиникнення держави,законність державної влади.Актуальностінабулотлумаченнявиявусвободиволі всіма людьми,організованими в державу.

Уепоху Відродженнясоціально-суспільне життянерозривнопов'язувалося ізпобутовиміндивідуалізмом —стихійним,нестримним йнічим необмеженим.Вінвиявлявся впідступності,віроломстві,мстивості,жорстокості іавантюризмі.Цірисисоціальноїпсихології булизворотним бокомподвижництва йтитанізмуепохи Відродження.

>Індивідуалізм упобутійшов в ногу ізіндивідуалізмом уполітичній сфері. Дляренесансногоперіодухарактерніполітичнічвари,жорстокаборотьбарізнихпартій, груп.

>Гуманізм Відродження,якийвиник йрозвивався вгущісуспільного життяіталійськогоміста,тіснопов'язаний ізінтересами новихсуспільнихпрошарків. Так,КолюччоСалютатівідстоювавінтересисередніхторгово-промисловихкіл й як канцлерФлорентійськоїреспубліки вофіційних документах,теоретичнихпрацях,посланняхпрославляв цехи тафлорентійськуторгівлю,купецтво таміську свободу. Однак воцінціповстаннянайманихробітників —він ставши на бікфлорентійськоїторгово-промисловоїверхівки.

>Іншийвизначнийгуманістепохи Відродження ЛеонардоБруні в ">ПохваліФлоренції"такожпрославляв "право" й "свободу"своєїбатьківщини,протистоявтиранії тасвавіллюправителів.Проте йвін незабувавпрославлятибагатство, красукупецькихпалаців,мудрість ">гвельфськихвождів" йнавітьоголосивФлоренціюідеальноюбатьківщиною для всіхіталійців. ЛеонардоБруністверджував, що незнайдетьсялюдини, Яка б невважала, що внеїєподвійнегромадянство:одне —власне у шкірного, одному —спільне умістіФлоренція.

>Хочмислителі Відродженнядзеркальновідбивалипрагненнякупців тапромисловців, усе ж таки смердотісприймалиполітичнупсихологію мас,реагували нанеї.Інтелігенція Відродженнязумілавідповісти наширокісоціальнізапити, перерости йочолити їхнього.

>Гуманісти яквихідці ізрізнихверств народуподілялиполітичнінастроїсередовища, ізякого скидалися. Тому й подивисягуманістівдужерізноманітні — самітягнулися допополанськоїкомуни,успадкованої від XIII — XIV ст.,інші булицезаристами.Поглядиостанніхдужевідрізнялися віднастроївплебейськихнизів.Протенезалежно відполітичноїприхильності подивисягуманістів на ">натовп", "чернь", "плебс", як правило,збігалися посуті.Дужерізні люди цогоперіоду — П.Мірандола,Верджеріо чиМаньявалівисловлювалися, наподив, стереотипно: "Колитаке плебс? — Цеякийсьполіп,тобтозмінна йбезголоватварина", ">Дурістьнатовпу й йогосуспільнібезчинствадужеважкі", ">Середлінивого плебсудуже йдуже тяжкозберегтирозмірений порядок,прикрашенийспокій йсолодкийвідпочинок", "Для народу йнатовпувластивозавждипомилятися йнічого не знаті".

">Натовп"завждинікчемний, дляньогохарактерні злість,непостійність,лінивство,схильність донизькихінстинктів.Виходячи ізформули "людина —цевченатварина",гуманістивважали, що людьмиможутьназиватисялишевчені.

>Поняття ">натовп" й "плебс" уконкретних контекстах могли матір йполітичну адресою,позначати йміськінизи, й всіх тихий, кому чужими булифілософія,словесність, політика, й тихий,хтозневажливоставився людям. Тому вполітичнійсвідомостігуманістівчіткопротистояли ">множинність" й ">вибрані",примітивність тавченість,сліпота тазрячість,буденність та ">велич"душі,суєтність таурочистазначимістьповедінки імови,непостійність тацілеспрямованість,розпуста тачеснотимудреців, котріпроводять годинусеред книжок чи вдружніхбесідах.

Длярозвиткунауковогосуспільствознавствапотрібно було брозчистити шлях й томуборотьбапроти схоластики вполітології сталапершочерговимзавданнямсуспільно-політичної думи,їїрозпочалиіталійськівчені йполітичнідіячі.Своїмивиступамипротитеологічнихтеорій держави й права смердотіготували фундамент новогополітико-правовогосвітогляду,якийпізніше був назвюридичним.Його основустановилиположення про ті, щобожественне правозамінюєтьсялюдським, а державазаступає всвідомості людейцеркву.Західноєвропейськаполітико-правовасвідомістьперіодусередньовіччярозглядаласуспільні, до тогочисліполітичні,відносини яктакі, щозапочаткованіцерквою йнатхненібожественнимодкровенням.Згідно ізюридичнимсвітоглядом,цівідносинистворені Державою йґрунтуються направі. Дляюридичногосвітоглядуобов'язковимиєідеярівності всіх перед законом,природне право тадоговірнепоходження держави.

Один змислителівіталійського Відродження ЛеонардоТерунда в ">Меморіалах",написаних у 1435—1436 рр. йнадісланих кардиналуНікколоАльбергаті (дляпапиЄвгена IV) табазельському настоятелю соборуСант-АнжелоДжуліаноЧезаріні,відкидавпапськіпретензії насвітську уладові таволодіння. Авторпідкреслював, щоодночаснеуправлінняцерквою й Державоюнемислиме;обов'язкамипапиєопікуванняХристовоюцерквою,панування в ">царстві небесному".Засобомвиправлення церквиТерундавважаввідмовуїї відсвітськихволодінь.Віндоводив, щоцерква немаєюридичних прав насвітську уладові,отриману, затвердженнями духівництва, від Христа.Мислительзазначав, щоПипін й його сін Карл Великий,якийоволодів Римом,дарували уладовіЗахарії,римськомупервосвященику.

>Італійське Відродженняхарактеризувалосяпоєднаннямгуманізму ізреформістським рухом. Угуманізмі бувзакладенаідеяпереглядупанування церкви всуспільстві.

>Прагненнязрозумітисправжнєпризначеннялюдини,розкуватиїї волю йтворчісилинеминучепризводило дозіткнення ізтрадиційнимсприйняттямхристиянства.Такі подивися буливластиві .>мислителевіпізнього Відродження

>Челіо (>Целіо)СекондоКуріоне (1503—1569 рр.).Вінвидавав твориантичнихавторів —Ціцерона, Тита,Лівія, Сенеки,Таціта,Арістотеля,Ювенала,Плавта таінших. УвласнихпрацяхКуріонеототожнював Бога ізприродою, всім справжнім,вважаючи, що тієїохоплюєВсесвіт йприсутнійповсюди.Куріонекритикувавримські порядки,відкидавцерковнуієрархію,засуджував діяльністьпапськоїкурії. Убагатьохпитанняхщодо церкви,церковнихустанов, зв'язкусвітської тадуховної владивінсходився із протестантизмом,зокрема ізпоглядамиЦвінглі таКальвіна.

>Терунда,Куріоне,МарсилійПадуанський й особливоНікколоМакіавелліпрагнулистворитисвітськуполітичнутеорію,відірвативчення про державу й право відмістики татеології.Вонивідстоювалиідеюсильноїцентралізованої держави,незалежної від церкви. Упрацяхцих таіншихучених уприхованій,нечіткійформівиявлялисяпаросткиконцепції природного права.

Великим стимулом урозвиткуполітологіїнаприкінці XV ст.—першійполовині XVI ст. були ідеї лютеранства,кальвінізму, протестантизму — ідеїепохиРеформації.

>ПідРеформацієюрозуміють широкийантифеодальний таантикатолицький рух уЄвропі впершійполовині XVI ст.Реформаціязаклала качани протестантизму.Вонахарактеризуваласяпрагненнямвідновити чистотухристиянськоїрелігійності. Цевиявлялося в всіхнапрямахреформаційнихвіровчень, впрагненніпояснитинасампередсутністьпотойбічного світу. УцентрісоціальноїсистемиРеформації буливідносиниіндивіда й колективу.Більшістьзусильреформаторівспрямовувалися надосягненняжорсткоїпідпорядкованостілюдиниобщині задопомогоюформалізованихзв'язків,ієрархічноїзалежності, авторитарноголідерства,репресивнихзаходів.Реформаторивважали, щолишеїхніуявлення про Бога, світло,людину, сус-пільствоєістинними,єдиноправильними й такими, щомусятьобов'язкововиконуватися.Ці подивисяпідкріплювалисявиробленнямособливоїреформаторськоїідеології, дляякоїхарактерними булисуворірелігійно-політичнідоктрини.Релігійнийентузіазм уреформаторів годиною був неменший, ніж урелігійнихфанатиків-католиків.

>Історичним тлом, наякомувиниклаРеформація, бувполітична обстановка вНімеччині на початку XVI ст. У тієї годину колиАнглія,Франція,Іспанія тадеякііншієвропейські країниперетворилися вцентралізовані держави,Німеччиназалишаласятериторіальне таполітичнероздробленою. ЗагучноюназвоюСвященнаРимськаімперіянімецькоїнаціїприховувалосяполітичненестійкеоб'єднанняфеодальнихкнязівств ізверховноювладоюімператорів здинастіїГабсбургів. Владаімператора надкнязямибазувалася наленнійзалежності й бувномінальною. Неіснувало аніімперськихфінансових, аніуправлінськихорганів, ані єдиноїармії.Великікнязівстваперетворилися всвоєрідніцентралізованімонархії.

>Господарська таполітичнароздробленість країни,поєднання векономіцірозвинутих тавідсталих форм,феодальнийгніт,якийдедаліпосилювався,створюваликрайнюнапруженість усоціальнихвідносинах.Загострилисяпротиріччяміжстарими тановимиможновладцями — феодалами,промисловцями йкупцями,духовними тасвітськими феодалами,нижчим дворянством такнязями.Наросталаборотьба селянпротифеодальнихземлевласників. Вже 1502 р.робилисяспробипіднятиселянськеповстання.Соціальніконфлікти із годиноюнабулирелігійногозабарвлення. У 1517 р.почалисявиступипротиіндульгенцій ченцяАвгустинськогомонастиря доктораМартіна Лютера. Цесприялозростанню його авторитету. Лютерочолив широкийсоціальний рух. Уходіантипапськоїборотьбивінпроголосивтезу про ">виправданнявірою", Яказавдаланищівного удару по папству такатолицькійортодоксії.Згідно ізтодішнімученнямкатолицької церкви, людинаможеврятуватися тауникнути пекла ізмилостібожої призаступництвісвятих; для цоготребавиконуватиобряди,прилучатися досвятихтаїнств,творитибогоугодні справ. Лютервідкинувзовнішнікультовіатрибутикатолицької церкви.Спасіння,вважаввін, можнадосягтизавдякибожіймилості,подарованій людям через Христа.

>Суспільно-політичні ідеїРеформації,спрямованіпротикатолицької церкви,значноюміроюреалізувалися впершійполовині XVI ст. Щоправда, смердоті все-таки належали не самому Лютеру, а булипідготовлені йогопопередниками —відомиманглійським реформатором Дж.Уікліфом, Я.Гусом тапрофесоромВіттенберзькогоуніверситетуВазелем.

Уреформістськомурусіставсярозкол. Лютерочолювавбюргерсько-князівськийнапрям, а йогопослідовник ТомасМюнцер —плебейсько-селянський.МюнцертрактувавРеформацію яксоціально-політичний переворот,якийповиннівчинитинайбільшзнедоленіверствисуспільства —селяни таміськабіднота;саме смердотіздатнівстановитиновийсуспільний лад безгніту таексплуатації.Послідовниками та ревнителями БогаМюнцервважав завісьсятрудящий люд, а йоговорогами — всіхексплуататорів тагнобителів.

>Революційна обстановка вНімеччиніставаладедалінапруженішою. Наборотьбупершимипіднялисядрібнідворяни —рицарі начолі ізФранцом фонЗіккенгеном таУльріхом фонГуттеном.ВершиноюРеформації сталаселянськавійна 1524—1525 рр.Боротьбатривала досередини XVI ст. У 1555 р. бувукладенийАугсбурзькийрелігійний світ, згідно ізяким закнязямивизнавалася свобода йвибірвіросповідання.НароднаРеформація вНімеччинізазналапоразки.

УполізорумислителівРеформаціїперебувалитакож запитаннясуспільно-політичного улаштую держави. Лютер й йогосучасники було невідомотерміна "держава", акористувалисяпоняттям "влада". Основуполітологічноїдоктрини Лютерастановиловчення про двасвіти — духовний таземний, в якіодночасноживе й від влади якізалежить людина.

>Земний світлоналежить людям. Уньомупанує влада йдіютьземнімасштаби, до які Лютервідносивдоброчинність таприродне право.Духовний світлоохоплюєлише тихий,хтовірить у Христа.Усі людизалежать від владиобохсвітів, смердотізлі йгріховні засвоєюсуттю.Земна владамає заподіяння недопускати скоєннягріхів,протидіяти іздопомогоюнасильства хвацькимнамірам. Лютерстверджував, що коли б люди булидоброчесні, то ми нетреба було б бзапроваджувати уладові йстворювати державу. Ос-кільки цого немає, то й держава, й владанеобхідні, а людимаютьїмпідкорятися.Уряд, за Лютером, виненпанувати над чорню й виненбити,вішати,палити,стинати голови,щоб йогобоялися йщобвінмігтримати народ упокорі.

>Німецький реформаторстверджував, що йогозавданнямє Поверненняранньогохристиянства.Селяни,послідовникиРеформації,йшли далі,вимагали Поверненняранньогохристиянства над церковному, а й усуспільномужитті. Це був одна ізосновних причинселянськогоповстання.

>Духовний вождьповсталих Т.Мюнцер бувприбічникомненасильницькоїліквідації феодального ладу,встановлення такогосоціального порядку, вякомужоденхристиянин немав біприватноївласності.Недопустимими, на йогопогляд, булинасильство йпосіданняхристияниномбудь-якоїурядової посади. Ос-кільки усі людирівні перед Богом, то усі смердотіповинні бутирівніміж собою на землі,стверджувавМюнцер.

>Мюнцерчерпавобґрунтуваннясвоєїконцепції вБіблії йпрагнув практичновтілити на землі "царство Боже" —такийсуспільнийустрій, не якщомайновоїрізниці,протистояння членасуспільствачужій дляньогодержавнійвладі.

ІншийрадикальнийнапрямРеформації —вчення Ж.Кальвіна (1509—1564 рр.),викладене в ">Напученнях ухристиянськійвірі". Навідміну від лютеранства, яку ставилоцеркву в залежність від держави,кальвінізмзберігавщодоостанньоїнезалежність.

Длякальвінізмухарактерним бувфаталізм,соціальний аспектякоговиявлявся впротилежнихнапрямах. Привиникненнівінпередававупевненість людейісторичнійсправедливості,непереможностіїхньої справ. Колі жвідносини,виконанню якісприялаця доктрина, переставалирозвиватися, то вонапризводила добездіяльності йпокірностінащадківколишніхпереможців.

>Аналізуючиформи держави (>монархію,аристократію,демократію),Кальвіннадававперевагуаристократичнійорганізації іобґрунтовувавце тім, що такаперевага доведено усімісторичнимрозвитком йпідтверджується волею Бога.Найкращоюмоделлю державивінвважавреспубліку.

УФранціїідеологом реформаторства був Ж.Боден (1530—1596 рр.) — депутат відтретього стану вГенеральних штатах.Вінвиступав на захиствіротерпимості,вимагавсильної влади, котра бповажала закон,захищала свободусовісті.

Уполітичнійдоктрині Боденаважливемісцепосідаловчення про державу,суверенітет.Останнімнаділенийлише монарх, дляякогохарактернимєбезумовнепануванняодноособовоївладноїволі.Монархвиступаєджерелом права й закону, виненповажативласністьгромадян, ненищитиїїнадмірнимиподатками, необмежувати свободу людей,оскільки вон данаїмприродою.

>Найкращоюформою державиБоденвважавспадковумонархію,хоча дляпозначення державивзагалівінкористувавсятерміном ">республіка", аметою держави — захистгромадян, забезпечення порядку вдержаві.Боденпов'язувавсуспільний йдержавнийрозвиток ізгеографічнимсередовищем, аздібності людей — ізкліматичними поясами.

Держава, заБоденом,—цепередусімправовеуправління.Вонамаєсправедливий характер,діє наоснові права,законності. Сама державаскладається ізелементарнихсоціальнихланок —сімей, котрістановлятьїїпершооснову. Усуспільстві усівідносиниділяться натакі, щоправлять, йтакі, щопідпорядковуються. Політична владамаєсуверенний характер йє результатомоб'єднаннясімей йгромадян у державу шляхомпідпорядкування їхнізагальнійполітичнійвладі. ЗдопомогоюконцепціїсуверенітетуБоденобґрунтувавпоняття держави яктакоїполітичної спільноти,котрамає своювласнунезалежну уладові й непідпорядкованаіншійполітичнійвладі (>церкві,імперії, великимсеньйорам).

Отже, Відродження таРеформація —це не лишевідновлення далеких вепохусередньовіччяантичнихпоглядів на світло,людину, сус-пільство, а і подалі їхньогоудосконалення уже в новихумовах.Цейперіод породившинеперевершенізразки культури, котрі сталиорганічними танезамінними компонентамипоступулюдства й поставилиЄвропу, де смердотірозвивалися, начолісвітовогопрогресу.


>Література

>відродженнягуманізмполітологіяреформація

1. В. Г.Поставний. “Основи політології”. Київ, 1992.

2. А. Бондар. “Основи політології”. Київ, 1991.

3.Ф.М. Кирилюк. Основиполітології.Київ, 1995.

4.О.І.Семків.Політологія. Львів,видавництво “Світ”, 1994.

5.О.І.Семків.Політологія.Хрестоматія. Львів, 1996.

6. Ю. С.Шемитученко.Політичнийенциклопедичнийсловник.Київ, 1997.


Схожі реферати:

Навігація