Реферати українською » Политология » Молодь і влада. Прихований конфлікт поколінь


Реферат Молодь і влада. Прихований конфлікт поколінь

Олексій Неживий

Стаття ця присвячена проблемам сучасної молоді, проблемам фактичної неможливості соціалізації цієї у умовах, що соціальна структура сучасного російського суспільства і закони якими живе це суспільство - прямо суперечать її основним соціальних потреб: самореалізація, економічний добробут, сім'я. Почнемо сіло як формувалися структура і закони сучасного суспільства.

Коли наприкінці 80-х молодики лицезріли з екранів телевізорів прожектор перебудови і довгі монологи Горбачова про самооплатності та кооперативах, кумедні зовні перепалки Сахарова у Раді, слухали пісні Гребєнщикова, Цоя,Шевщука і Бутусова, зіштовхувалися з продовольчим дефіцитом – серед молоді у процесі соціалізації вироблялося специфічне свідомість часів кінця перебудови. Основними соціальними цінностями ставали поняття свободи економіки від держави, прагнення домогтися матеріального добробуту, правовий нігілізм.Тепличние умови застійного дитинства з іншого боку не дозволили виробитися у покоління перебудови захисних механізмів – всі хотіли свободи, економічного добробуту, але хто б розумів, як?, і щось боявся. Це покоління був у цілому аполітичне, зайнято своїм благополуччям і байдуже до проблем держави і. Політика – покоління перебудови не цікавила. Тих із цього покоління, хто встиг і вижив, непогано прибудувалися, утворивши існуючий зараз клас капіталістів від олігархів до підприємців середнього гатунку, який непоганоинкорпорировался до початку 2000-х і поділив між собою економіку й владу у країні. Частина цього покоління вже бізнес у період президентства Путіна прийшла б у політику, утворивши кістяк сьогоднішньої правлячої партії «Єдину Росію» - ставши чиновниками. Наймолодша частина покоління перебудови яка встигла розпочати самостійне життя не встигла урвати нічого і було, як і представники старших поколінь зі своїми «застарілими цінностями», фактичним статистом що у країні поділу залишків держави – цю частину дала початок численної групі клерків,оттесненних від керівництва на фінансові потоки, але справно їх обслуговуючими. На початку 2008 р. одному з круглих столів присвячених проблемам молоді Сергій Марков, один з партії «Єдину Росію», заявив учасникам, що спочатку 90-х його покоління захопив владу країні. Втім, потім він нас дуже швидко залишив захід і не довелося відповідати, хто ж саме несе відповідальність за глобальне катастрофа державності, економічний хаосу й демографічний колапс 90-х.

Наприкінці 90-х хаос зайшов настільки далеко, що покоління 90-х стало втрачати влада. Старші люди вимагали повернення до старого державі – «Назад у СРСР», на той час верхівка правлячого вікового «класу» вже сформувала і оформила свої фінансові капітали, усвідомила свою політичну інтерес – саме можливість втрати фінансової та політичної влади із наступною перспективою відповідати за скоєне країни за повною. Нова влада - олігархи виявили політичну волю: так світ з'явилася партія «Єдину Росію» і доти невідома полковник КДБ – Володимир Путін як президент. Оскільки ситуація виходила з-під контролю, то витрачати час на демократію вже було становило смертельну небезпеку, зупинилися на схемою КПРС, відповідно відмовившись від спроб копіювання західних країн. Аналізуючи цей етап влади, дуже допомогли фактичне співробітництво КПРФ і ЛДПР, які погодилися зайняти позицію системної опозиції. З Жириновським усе зрозуміло, та його партія виникли внаслідок розпаду СРСР і були частиною нової політичною системою, цієї частиною вони й залишаються зараз. Незрозуміла позиція Зюганова і його. КПРФ наприкінці 1990-х електорально переважала за владою, це переважання забезпечила політична програма реставрацію СРСР. Однак у результаті або відсутність державної волі, або інших незрозумілих причин – верхівка КПРФ відмовилася від упалої їй безпосередньо під ноги влади утершись роллю системної опозиції і змінивши програмні установки на декларацію державного патріотизму.Последовавшие для цього перехоплення «Єдиною Росією» і президентПутином патріотичної риторики, глобальне подорожчання газу і нафти дозволили влади стабілізуватися і структуруватися. Задля власному інстинкту самозбереження олігархи принесли влада, якої довелося ділитися навіть із чиновниками, більшість яких своєму булирекрутировани з тієї ж вікової групи, що й самі олігархи. А найголовніше владою довелося ділитися навіть із запрошеним менеджментом нової політичної структури – силовиками, офіцерами колишнього КДБ й МВС. Не всі погодилися нової судової системи, та їх швидко поставили б на місце. Де зараз Гусинський, Березовський, Ходорковський і ще? З посиленням чиновництва і силовиків й за умов відсутності контролю останніми була перехоплена політична й економічна владу у країні – влада придбала чітку кланову структуру. Клани формувалися з кількох принципам: сімейному, містечковому, спільності корупційного ресурсу тощо. Країна відчула вже й відчуває фактичний повний переділ: бандити витіснила з економіки, економіка була спочатку монополізована бізнес структурами, найтіснішесотрудничавшими з правлячими кланами чиновників і силовиків, та був як уже почалися витискування зі неї самих цих структур нейтральних і перерозподіл їх власності в напівдержавні холдинги, контрольовані чиновницькими кланами. Клани остаточно стали закритими. Бум нафтових цін зробив це процес для стосунки між кланами щодо безболісним. Разом з описаним процесом змінювалося і саме покоління перебудови. Новими цінностями почали – кругову поруку, прагнення взяти ситуацію під контроль все фінансові потоки, отримання безроздільної влади у державі - зовнішніми проявами стали зміни у виборчому і каральному законодавстві, відкрите безсоромно застосування адміністративного ресурсу.Возрастним зміною стало досягнення найбільш молодшими членами сорокарічного порога віку, тобто покоління перебудови перестав бути молодим. До сорокалітній порогу підходить й її частка, яка надала початок «класу» клерків. Разом з поколінням перебудови з політики пішла лояльність молоді корумпованої влади. Чому?

І тому, що закрита, кланова структура російської влади, повну відсутність і натомість всеохоплюючої корупції економічних механізмівсаморегулировки суспільства немає нової молоді ніякої стабільної соціальної ніші у суспільстві. Поколінню, що знаходиться при владі, до проблем: матеріального й соціального благополуччя нової молоді. Звиклі пиляти і контролювати будь-коли поділяться з іншими корупційним ресурсом, відсутність реальної економіки країні дозволяє реалізуватися молоді та у цій сфері. Яскравим симптомом соціального конфлікту є спроби влади створювати проурядові молодіжними організаціями. В наявності усвідомлення політичним керівництвом погрози з боку молоді. Однак він зробила стратегічної помилки. Вона щось може дати молоді задоволення її соціальних і насущних потреб, як і заграй конфлікт економічних інтересів неминучий. Незрозуміло, навіщо тоді допомагати молоді політично самоорганізовуватися, та ще й на ідеях державного патріотизму, які влада може підкріпити економічної базою. Зараз у багатьох регіонах дедалі частіше виникають конфлікти, між поки ще лояльними влади молодіжних організацій та місцевими чиновницькими кланами. Нещодавно влада затіяла черговий гучний і порожній піар проект викоріненню корупції та відразу цьому грунті виникло кілька конфліктів, коли молодь справедливо звинуватила влади на місцях у цій корупції.

Наприкінці трохи опозицію. Вочевидь, що нинішня країни влада приречена, передусім економічно. За відсутності економічних механізмів саморегулювання нашого суспільства та строкатої кланової системи побудови при владі що неспроможні ефективно працювати механізми внутрішнього самозбереження. У Росії її ні хто не внаслідок чого і не відповідає, проте всі хто може контролює і пиляє, щойно пропаде корупційний ресурс – високі ціни на всі що продається сировину у перші ролі вийдуть економічна неефективність й економічні конфлікти між кланами, ні хто не вже піклується цілісність держави й влади, нічого очікувати звідси піклується решта народу, виникне ситуація така 1991 року – клани ділитимуть влада і територію. Сучасна молодь, проте, відрізняється від покоління перебудови. Вона соціальноущемлена, очевидний економічний конфлікт інтересів із існуючої владою та вона має, що втрачати з розкладом держави. Сучасне держава дає Україні самоздійснитися. Молодь не організована, поняття немає про засоби власної соціального захисту, щоб її організувати, інформувати для того щоб опозиція має цілеспрямовано докласти зусиль. Проте судячи з усього сучасна системна опозиція «гідна» яка у країні влади й представляє з собі такі ж замкнутіузко-корпорированние групи які мають місця енергії, творчості й абсолютизму молоді.

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайтуpolit-labs.narod/


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація