Реферати українською » Политология » Державна політика підтрімкі інвестування в інноваційну діяльність в Україні


Реферат Державна політика підтрімкі інвестування в інноваційну діяльність в Україні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Національнийуніверситет

«>КИЄВО -МОГИЛЯНСЬКААКАДЕМІЯ»

Факультетсоціальних наук йсоціальнихтехнологій

Кафедраполітології

>Курсова робота ізполітології

тема:Державна політикапідтримкиінвестування вінноваційну діяльність в Україні

>Київ – 2011


>Вступ

Утеперішній годину, наетапіекономічногозростання України,регулюванняінвестиційного йінноваційногопроцесів із боці державинабуваютьособливогозначення.

>Дослідження проблемінвестуванняекономікизавждизнаходилося вцентріуваги. Усучаснихумовахекономічногорозвитку України смердотівиступаютьнайважливішимзасобом забезпечення уміввиходу ізекономічноїкризи,структурнихзмін у народномугосподарстві,зростанняякостітехнологічногопроцесу тапідвищенняякіснихпоказниківгосподарськоїдіяльності намікро- ймакрорівнях.

>Існує рядфакторів,якийвказує нанеобхідністьтісної співпрацюкраїн у сферістимулюванняінновацій, й длядосягненнянайвищогорівняефективності такогоспівробітництваважливимєстворенняінфраструктур тамеханізмівактивізаціїінноваційно-інвестиційноїдіяльності.

>Об’єктомданогодослідженняєінвестиційно-інноваційна діяльність.

Предметдослідження –особливості державної політикипідтримкиінвестиційно-інноваційноїдіяльності.

>Актуальністьдослідження проблемінновацій невикликаєсумнівів,хочаформування миінноваційноїсистеми нового типулишепочалося.Поступовостворюютьсяновіінноваційніструктури,здатністворюватикомерційнопривабливіпроекти, дофінансування якіпідключаютьсяекономічноуспішнікомпанії, котріпочалиреалізацію великихінвестиційнихпрограм.Відбуваєтьсяпоступоваінтеграція рядунаукомісткихвиробництв вглобальнийтехнологічнийпростір. Аліціпроцесиносятьстихійний характер,оскільки доцихпір невирішенозагальне запитання переходу України доінноваційноїмоделірозвитку.

Томуосновноюметою роботиєдослідженняпроцесівстворення йвпровадженняґрунтовноїстратегіїрозвиткуінвестиційного таінноваційногосекторівекономіки України. Атакожпідготовка йреалізаціяпрограм позалученнюіноземнихінвесторів дляфінансуванняінновацій йнововведень у нашій стране.

>Формуванняпарадигмиінноваційногорозвитку втеоретичномупланізапочаткованоще вминуломустоліттіекономічниминауковимидослідженнями такихвидатнихпостатей усвітовійнауці, якавстрійко-американськийвчений Й.Шумпетер,україно-російськийвчений-економістМ.І.Туган-Барановський та йогоучень,російськийучений-економіст М.Д.Кондратьєв.Значнуувагуформуваннюінноваційнихстратегійрозвиткуприділено упрацях українськихвченихО.І.Амоши,Ю.М.Бажала, В.М.Гейця,О.О. Лапко,Б.А.Маліцького,Л.І.Федулової.


1.Інвестиції таінновації

 

1.1Поняттяінвестицій таінновацій

Увітчизнянійекономічнійтеорії йпрактицітермін «>інвестиції»почавуживатися на початку 90-х років ХХстоліття, щопов’язано ізпочаткомринковогореформуванняекономіки країни. Доти годині на стране ізкомандно-адміністративноюекономікоюкатегорія «>інвестиції»ототожнювалась як векономічнійлітературі то й напрактиці ізтерміном «>капітальнівкладення», котрірозглядались, як правило, вякостінайважливішогоекономічногоінструменту,якийхарактеризував діяльністьбудівельного комплексу.

У Україні таіншихкраїнах ізперехідноюекономікоюпоштовхом длярозвиткутеоріїінвестицій сталопроведенняприватизації, процесстановленнясистеми приватногопідприємництва таконкуренції.Інвестиційнатеоріяформуваласяодночасно ізсвітовимринком,який бувзапочаткованийзавдяки Великимгеографічнимвідкриття XV-XVI ст.Цяобставинавплинула наформуванняінвестиційноїтеоріїепохимеркантилізму (Томас Ман,Девід Юний, Джон Ло). Зрозвиткомкапіталізму,зокрема на йогомануфактурнійстадії – наперший планвиступилипроблемивиробництва. Таким чином заслуга уформуванні нового методупізнання належалаанглійськійкласичнійшколі (>Сміт,Рікардо, Мальтус).Даліеволюціяінвестиційноїтеоріїпройшлаетапистокгольмської школи (БатігВіксель),неокласичноїтеорії (>Пігу) таінституціональногопідходу (>Шумпетер).

>Термін «>інвестиції»першочерговоототожнюється ізлатинським «>investire», щоозначає «>облачати», «>вкладати» чи ізанглійським «>investments», щоозначає «>капітальнівкладення». У широкомурозумінні цого словаінвестиції –цевкладеннякапіталу ізметою йогоподальшого збільшення вмайбутньому.

Широкорозповсюдженоюєінтерпретаціяінвестицій – як набору благ тацінностей, котрівкладаються впідприємницьку діяльність зметоюодержання прибутку.Фактично подінвестиціямирозуміютьсукупністьвитрат, щореалізуються уформіцілеспрямованоговкладеннякапіталу напевнийтермін урізноманітнігалузі йсфериекономіки, воб’єктипідприємницької таіншихвидівдіяльності дляотриманняприбутку (прибутку) йдосягнення якіндивідуальнихцілейінвесторів, то й позитивногосоціальногоефекту.

>Інновація йінноваційний процесєдвоманайважливішимипоняттями втеоріїінновацій.Термінінновація скидатися відлатинського словаinnovare, щоозначає «>поновлюватися» чи «>змінюватися». Уанглійськіймовівикористовуютьсяспоріднені слова «toinnovate» (>запроваджуватинове,робитизміни), «>іnnovation» (>нововведення), «>innovator» (новатор). Увідомомутлумачномуанглійському словникутермін «>інновація»трактується як «…новаідея чи метод, щовпроваджується наетапівиготовленнячогось…»[4].Згідно ізОксфордськимАнглійськимСловником (>OED) (1989, т.. 997-998)загальнепоняття «>введення новинок» та «>представленнячогось нового»берутьсвій вушкоще ушістнадцятомустолітті.Поняттяінноваціївикористовувалосьтакож вконтексті «>політичноїреволюції,повстання чи бунту»,протетакетрактуваннякатегорії невикористовуєтьсяпочинаючи ізвісімнадцятогостоліття.OEDрозглядаєвизначенняінновації із точкизору «>комерційноговикористання», асаме, «діяльністьпов’язана зпредставленням нового товару наринку; товар,якийщойноз’явився наринку». Отже,поняттяінноваціїбезпосередньопов’язане ізпоняттямзміни, нового,реформи чи ідеї, щорозглядається як нова. Усвітовійпрактицііснуєбілясотнірізнихвизначеньтерміну «>інновація».

Й.Шумпетер вводитипоняття новатора, подякимрозумієтьсяпідприємець,якийвпершевпроваджує «>базисніінновації».Під нимивінрозуміє: 1)революційнізміни втехніці йтехнології,виготовлення новихтоварів; 2)освоєння новихринків чи 3)джерелсировини; 4)організаційно-управлінськінововведення. [30]

ЗаслугаШумпетераполягає до того, щовінзумів не лишепобачити, але й іобґрунтувативиникненнязовсім нового,інноваційного типурозвитку.Світовийдосвід ХХ-ХХІ ст.показує, щоцей типрозвиткупов’язаний ізцілим поручскладових, котрі йогозабезпечують, доти жголовним євведення новихтехнологій йвиробництво новихтоварів.Перехід відстароїпродукції доновоїпотребує не лише переходу доновоїтехнологіївиробництва, але й йудосконалення йогоорганізації,залученняновоївисококваліфікованоїробочоїсили. [31]

Малюнок 1 -Розкриттязмістуінновації заЙ.Шумпетером

Уширшомурозумінні,інноваціястосується нелишевиробників чирозповсюджувачівтоварів тапослуг, котріпрацюють вкомерційномусекторі.Організації всіхтрьохрівнів влади, асаме:законодавчої,виконавчої й суднового права, атакожорганізаціїосвіти,охорониздоров’я й всіхгалузейнекомерційного секторутакожповинніздійснюватинововведення,щобйти назустрічумовам, щозмінюються, йнавітьпередбачувати їхнього.

>Деякіавторирозглядаютьінновацію якзагальний процес,який необов’язковобазується нанауці,технології чивинаході. Новаідея,впроваджена вкомерційну діяльність, необов’язково винна бутитехнологічною,щоб матірсоціальну таекономічнуцінність.

За характеромінноваціяможе бутитакожорганізаційною тасоціальною.Наприклад,інноваціїдев’ятнадцятогостоліття,пов’язані ізгазетоюмасового тиражу таплатою у кредит,суттєвовплинули нарозвитоксуспільства. Уостаннійдекадідвадцятогостоліттязміни, котріспостерігались вамериканськомусуспільстві, булитакожспричиненіінноваціями.Інноваціїможуть матірмісцесередтоварів,процесів чипослуг, атеоріяхуправління тадіях,завдякияким усі триконтролюються ворганізаціях тарозповсюджуються на ринках.

Уорганізаціях, як й, взагальному, всуспільстві,інноваціїповинні бути ясносформульованісвоїмизасновниками йописані таким чином,щобіншізмоглизрозуміти йпідтримати їхні. Зіншоїсторони,лишепоширені повсійорганізації тасуспільствуінноваціїможутьздійснюватизначнийвплив.

Вочевидь, щоважливим аспектомінноваціїєзв’язок,завдякиякомупередаєтьсяінформація пропотенційні тазапропонованіінновації. Усучасномурозумінні насьогоднішній день,поняттяінноваціяохоплює нелишеновітовари, але й ііншідосягнення. Тому,інновація –цетакож зміну в процесів, таким чиномстарітоваривиготовляютьсяновими способами.

Новинки,спричиненіінноваціями,можуть матірмісце в сферіпослуг чи в системахуправління та маркетингу,завдякиякимтовари тапослугистворюються тарозповсюджуються.

>Спираючись накласичнутеоріюінновації, УкраїнськийвченийЮ.М. Бажал утверждает: «>Інновація якекономічнакатегорія,це непростопоняття, щоозначаєбудь-якенововведення, а новафункціявиробництва. Це – змінутехнологіївиробництва, Якамаєісторичнезначення йєнеобхідною.Інноваціястановитьстрибок відстароївиробничоїфункції донової, але й некожненововведення,новевиробництвоєінновацією» [6].Тобтонаступноюважливоюознакоюінноваціїєїїнауковотехнічна новизна йздатність довиробничогозастосування. Ю. Бажалслушноакцентуєувагу наздатностіінновації доматеріалізації уновітехнічнодосконалівидипромисловоїпродукції,засоби йпредмети роботи,технології йорганізаціївиробництва.

>Відповідно доміжнароднихстандартів, котрівикладені уКерівництвіФраскаті (>FrascatiManual, документ,прийнятий ОЕСР (>Організаціяекономічногоспівробітництва тарозвитку) в 1993 р. віталійськомумістіФраскаті) «>Пропонована стандартна практика дляобстеженьдосліджень йекспериментальнихрозробок»редакції від 1993 року, а й у «>Методицізбиранняданихщодотехнологічнихінновацій»,прийнятих у 1992році Осло,існуєнаступнетрактуваннятерміну «>інновація» : “>інновація –цекінцевий результатінноваційноїдіяльності, щознайшоввтілення увигляді нового чивдосконаленого продукту,впровадженого наринку, нового чивдосконаленоготехнологічногопроцесу, щовикористовується впрактичнійдіяльності, чи в новомупідході досоціальнихпослуг [9].

>Орієнтуючисьсаме настатичний аспекттерміну «>інновація»,вищенаведенадефініціявідокремлюєпродуктові тапроцесніінновації.

>Першаукраїнськаекономічнаенциклопедіяпропонуєрозглядатиінновацію як «…новийпідхід доконструювання,виробництва,збутутоварів,завдякиякомуінноватор (авторінновації) та йогокомпаніяздобуваютьпереваги над конкурентами…» [8].

Отже,узагальнюючи можнастверджувати, щотермін «>інновація»можетрактуватись в двохзмістах.По-перше, дляокреслення нового продукту,процесу чисистеми, щомаютьпотенціалреалізації тадифузії (>статичний аспект).По-друге, дляописанняпроцесу,охоплюючитаківидидіяльності, якдослідження,проектування, розробка, організаціявиробництва,комерціалізація тапоширення нового продукту,процесу чисистеми (>динамічний аспект).

>Інновація –цевикористання нових дляорганізаціїідей шляхомвтілення їхнього в товарах, процесів,послугах,та/або в системахуправління,якимиоперує організація [1].


1.2Класифікація

Зметою забезпеченняефективного йцілеспрямованогоуправлінняінвестиціями підприємстваінвестиціїкласифікують запевнимиознаками йкритеріями.

Завідтворювальноюспрямованістювиділяютьвалові,чисті тареінноваційніінвестиції.

>Валовіінвестиції –цезагальнийобсягінвестицій законкретнийперіод,спрямованих набудівництво,придбаннязасобів роботи йприрісттоварно–матеріальнихцінностей,незалежно відджерелфінансування.

>Чистіінвестиції –валовіінвестиції замінусомінвестицій,здійснених зарахунокамортизаційнихвідрахувань.

>Реінноваційніінвестиціїхарактеризуютьобсягкапіталу, щоінвестується впростевідтворенняосновнихзасобів йнематеріальнихактивів, щоамортизуються.

Заоб’єктамивкладеньінвестиціїподіляються нареальні тафінансові.

>Реальніінвестиції –довготерміновівкладеннякоштів уактиви, якматеріальні (приміщення,споруди,обладнання ,прирістматеріальнихзапасів), то йнематеріальні (>ліцензії,патенти, правакористуванняприродними ресурсами).Вкладаннязасобів унематеріальніактиви,пов’язані ізнауково-технічнимпрогресом (НТП),називаютьінноваційнимиінвестиціями, котріреалізують у двохосновних формах: черезпридбанняготової чирозробкунауково-технічноїпродукції.Основними формами реальногоінвестуванняє:придбанняціліснихмайновихкомплексів;новебудівництво;розширення,реконструкція,модернізація чионовлення окремихвидівобладнання;інвестування приростузапасівматеріальнихоборотнихактивів.

>Фінансовіінвестиції –активи, котріпідприємствоутримує ізметою збільшенняприбутку (>відсотків, дивідентів),зростаннявартостікапіталу чинабуттяінвестороміншихвигід;придбаннякорпоративних прав,ціннихпаперів,деривативів (документустановленоїформи,якийзасвідчує право чизобов’язанняпридбати чипродати вмайбутньомуцінніпапери,активи, атакожкошти навизначених уньомумовах),іншихфінансовихінструментів.

За характеромучасті вінвестуваннібуваютьпрямі йнепряміінвестиції.

>Пряміінвестиції –цебезпосередня доляінвестора увиборіоб’єктаінвестування йвкладаннякоштів.

>Непряміінвестиції -опосередкована доляінвестора увиборіоб’єктаінвестування йвкладаннякоштівіншими способами (>фінансовимипосередниками).

Засумісністюздійсненнявиділяютьнезалежні,взаємозалежні тавзаємовиключніінвестиції.

>Незалежніінвестиціїхарактеризуютьвкладеннякапіталу втакіоб’єктиінвестування (>інвестиційніпроекти,фінансовіінструменти), котріможуть бутиреалізовані якавтономні (>незалежні відіншихоб’єктівінвестування й що невиключають їхнього) взагальнійінвестиційнійпрограмі (>інвестиційномупортфелі) підприємства.

>Взаємозалежніінвестиціїхарактеризуютьвкладеннякапіталу втакіоб’єктиінвестування,черговістьреалізації чиподальшаексплуатація якізалежить відіншихоб’єктівінвестування йможездійснюватисялише вкомплексі із ними.

>Взаємовиключніінвестиціїносять, як правило,аналогічний характер зацілями їхніздійснення, характерутехнології,номенклатуріпродукції йіншихосновних параметрах йвимагають альтернативноговибору.

Зарівнемдохідностівиділяютьвисокодоходні,середньодоходні,низькодоходні табездоходніінвестиції.

Зарівнемінвестиційногоризикурозрізняютьбезризикові,низькоризикові,середньоризикові тависокоризикові.

Зарівнемліквідностівиділяютьвисоколіквідні,середньоліквідні,низьколіквідні танеліквідніінвестиції.

>Високоліквідніінвестиції. До нихвідносятьтакіоб’єкти (>інструменти)інвестування підприємства, котрішвидкоможуть бутиконвертовані вгрошову форму (як правило, в рядків до одногомісяця) безвідчутнихвтратсвоєїпоточноїринковоївартості.Основним виглядомвисоколіквіднихінвестицій підприємстваєкороткостроковіфінансовівкладення.

>Середньоліквідніінвестиціїхарактеризуютьгрупуоб’єктів (>інструментів)інвестування підприємства, котріможуть бутиконвертовані вгрошову форму безвідчутнихвтратсвоєїпоточноїринковоївартості рядків від одного до шестимісяців.

>Низьколіквідніінвестиції. До нихвідносятьоб’єкти (>інструменти)інвестування підприємства, котріможуть бутиконвертовані вгрошову форму безвтратсвоєїпоточноїринковоївартості послезакінченнязначногоперіоду години (від пів року йвище).Основним виглядомнизьколіквіднихінвестиційєнезавершеніінвестиційніпроекти,реалізованіінвестиційніпроекти ззастарілоютехнологією,некотировані на фондовогоринкуакції окремихмаловідомихпідприємств.

>Неліквідніінвестиціїхарактеризуютьтаківидиінвестицій підприємства, котрісамостійнореалізовані бути неможуть (смердотіможуть бутипродані наінвестиційномуринкулише вскладіцілісногомайнового комплексу).

За характеромвикористаннякапіталу вінвестиційномупроцесівиділяютьпервиніінвестиції,реінвестиції тадезінвестиції.

>Первинніінвестиціїхарактеризуютьвикористаннязновсформованого дляінвестиційнихцілейкапіталу як зарахуноквласних, то й запозиковихфінансовихресурсів.

>Реінвестиціїєповторнимвикористаннямкапіталу вінвестиційнихцілях заумовипопередньоговивільнення впроцесіреалізаціїранішевибранихінвестиційнихпроектів,інвестиційнихтоварів чифінансовихінструментівінвестування.

>Дезінвестиціїє процесвилученняранішеінвестованогокапіталу ізінвестиційного обороту безподальшого йоговикористання вінвестиційнихцілях (>наприклад, дляпокриттязбитків підприємства).

Заперіодомінвестуваннярозрізняютькороткострокові тадовгостроковіінвестиції.

За формамивласностіінвесторіврозрізняютьінвестиціїприватні (>акціонерні),державні,спільні таіноземні.

>Приватніінвестиції –вкладаннякоштів, котріроблятьгромадяни таприватні підприємства.

>Державніінвестиції –вкладаннякапіталу, якуздійснюютьцентральні тамісцевіоргани влади іуправління бюджетних тапозабюджетнихфондів йпозиченихкоштів.

>Спільніінвестиції –спільневкладаннякоштівфізичних таюридичнихосіб країни йіноземних держав, у одинінвестиційний проект.

>Іноземніінвестиції –інвестиціїіноземнихфізичних йюридичнихосіб дорізних сфердіяльності держави увиглядіфінансів чиматеріальнихзасобів, атакож шляхомпередавання прав намайнову іінтелектуальнувласністьгосподарськимсуб’єктам ізметоюотриманняприбутку.Можутьздійснюватися через:пайову доля впідприємствах,створюваних разом ізвітчизнянимифізичними йюридичними особами;створенняпідприємств, щоповністю належатиіноземнимінвесторам;придбанняпідприємств,будівель,споруд,акції чиіншихціннихпаперів;придбання правкористуванняземлею,іншимиприродними ресурсами, атакожмайнових прав.

Зарегіональнимиджереламирозрізняютьвнутрішньодержавні тазакордонніінвестиції.

>Внутрішньодержавніінвестиції –вкладеннякоштів уоб’єктиінвестування,розміщені вмежахданої країни.

>Закордонніінвестиції –вкладеннякоштів уоб’єктиінвестування,розміщені за межамиданої країни.

Зарегіональноюнаправленістюінвестованогокапіталувиділяютьінвестиції навнутрішньому йміжнародному ринках.

>Інвестиції навнутрішньомуринкухарактеризуютьвкладеннякапіталу якрезидентів, то йнерезидентів на територїданої країни.

>Інвестиції наміжнародномуринку (чиміжнародніінвестиції)характеризуютьвкладеннякапіталурезидентівданої країни за межамиїївнутрішньогоринку.

Зогляду наспрямованістьдійрозрізняютьнетто-інвестиції,брутто-інвестиції,екстенсивні тареінвестиції.

>Нетто-інвестиції –інвестиції назаснування проекту (>початковіінвестиції).

>Екстенсивніінвестиції –інвестиції нарозширення (збільшення)виробничогопотенціалу.

>Брутто-інвестиції –нетто-інвестиції плюсреінвестиції.

Загалузевоюспрямованістюінвестиціїподіляють врозрізі окремихгалузей й сфервідповідно до їхнікласифікатора.

>Окремовиділяютьтезавраційніінвестиції.

>Вониздійснюються ізметоюнакопичення скарбів.Вонивключаютьтаківидиввкладів:

У золото,срібло,іншідорогоцінні метали,дорогоціннекаміння йвироби із них;

Упредметиколекційногопопиту;

>Аналізуючиіснуючівідомікласифікаціїінновацій,приходимо довисновку, щокожнакласифікаціяпобудована запевноюкласифікаційноюознакою йвиконуєпевнецільовенавантаження.


 

Малюнок 2 -Класифікаціяінновацій [1]

>Окреморозглянемокласифікаціюінвесторів:

Заспрямованістюосновноїгосподарськоїдіяльності –індивідуальний таінституційнийінвестор;

Заметоюінвестування –стратегічний тапортфельнийінвестор;

Заналежністю дорезидентів країни –вітчизняний таіноземнийінвестор;


2.Забезпеченняреалізаціїінвестиційно-інноваційної політики

 

2.1Нормативно-правова база

За характеромінвестиційна діяльність в Україніє одним ізнайбільшскладних у правовомуаспектіпроявівгосподарськихвідносин.Забезпеченняцієїдіяльності, щовключає якнаціонально-правовий, то йміжнародно-правовіаспектиполягає в такому:

>Пільговіумовиінвестування йдержавнігарантіїзахистуіноземнихінвестицій.

>Правоверегулювання нелишеосновним Законом, а іцілоюнизкоюінших законів йпідзаконнихнормативно-правовихактів.

>Регулюванняздійснюється нелишезаконодавствомтієї чиіншої країни, а іміжнароднимиугодами.

Урозвиненихкраїнах частку нових іудосконаленихтоварів,техніки йтехнологійприпадає понад 70% приросту ВВП. На шкода, Україна доцихкраїн неналежить.

>Інвестиційна діяльністьявляє собоюсукупністьпрактичнихдійюридичнихосіб, держави тагромадянщодореалізаціїінвестицій.Нинішня правова система Українискладається із більше, ніж 100 законів таіншихнормативнихактів, щорегулюютьінвестиційну діяльність.

>Інноваційна діяльність якрізновидінвестиційноїдіяльностімає своюнормативну основу –інноваційнезаконодавство –сукупністьнормативнихактів, щорегулюютьвідносини, котрівиникають впроцесіінноваційноїдіяльності.Законодавство України вцій сферібазується наКонституції України йскладається із з законів України «Проінвестиційну діяльність», «Проінноваційну діяльність», «Проспеціальний режимінноваційноїдіяльностітехнологічнихпарків», «Пропріоритетнінапрямиінноваційноїдіяльності в Україні», «Пронаукову йнауково-технічнуекспертизу» таіншихзаконодавчихактів [7].

>Центральним органомвиконавчої влади в Україні у сферіінвестиційноїдіяльностієДержавне агентство України ізінвестицій тарозвитку (дочервня 2010Державне агентство України ізінвестицій таінновацій)створене у 2005році.Основнимзавданням агентстває доля вформуванні та забезпеченнюреалізації державної політики у сферіінвестиційної таінноваційноїдіяльності.Підвідомчимиорганізаціямиє:

>мережарегіональнихцентрів ізінвестицій тарозвитку;

>державнаінноваційнафінансово-кредитнаустанова;

>державнаінвестиційнакомпанія;

>національний центрвпровадженнягалузевихінноваційнихпрограм;

>Існуючі в Україніперешкодиздійсненняінвестиційноїдіяльностіносятьсистемний характер тасуттєвозаважаютьзбільшеннюобсягівінвестування векономіку держави.Враховуючизазначене тавиконаннядоручення Президента Українищодозапровадження в Україні «>єдиногоінвестиційноговікна»Державним агентством України ізінвестицій тарозвиткурозроблено проект Закону України «Прозапровадженнясистемипідготовки тареалізаціїінвестиційнихпроектів за принципом «>єдиноговікна»,якийприйнятоВерховноюРадою України 21.10.2010 за №2623-VI.Вказаний Законспрямований навдосконалення правовогорегулювання таствореннясприятливих умів дляактивізаціїінвестиційноїдіяльності в Україні шляхоморганізаціївзаємодіїрегіональнихцентрів ізінвестицій тарозвитку йсуб’єктівінвестиційноїдіяльності ізметоюпідготовки тареалізаціїінвестиційнихпроектів за принципом «>єдиноговікна».Цей Законпокликанийсприятиусуненнюперешкодздійсненняінвестиційноїдіяльності таствореннюналежних умів длязалученняінвестицій [15].

>Ще однимкрокомпідтримкиінвестування вінновації сталарозробка проектурозпорядженняКабінету міністрів України «Прозатвердження планузаходів на 2010-2012 роктащодореалізаціїКонцепціїрозвитку національноїінноваційноїсистеми»,який 02.06.2010 внесено нарозгляд доКабінету міністрів України.Проте, узв’язкузізміноюкерівництвазаінтересованихорганіввказаний проект було б повернутим наповторне згоди.

Проектом планузаходів на 2010-2012 роктащодореалізаціїКонцепціїрозвитку національноїінноваційноїсистемипередбачалосявиконання низькізавдань ізрозвиткувітчизнянихінтелектуальнихінформаційнихтехнологій, котрізавдякисвоїйуніверсальності практично немаютьобмеженьщодозастосування в всіхгалузях та сферахдіяльності – відпроектування новихвиробів домоделювання тауправління великимивиробничими системами.Вказаний проектєпершиметапомімплементаціїКонцепціїрозвитку національноїінноваційноїсистеми.

Разом із тім, запитанняформуванняпріоритетнихнапрямківрозвитку науки йтехніки таінноваційноїдіяльності,створення національноїінноваційноїсистеми таінтегруваннявітчизняної всвітовий науковийпростір було б передано в Україну ізпитань науки,інновацій таінформатизації (>Держкомінформнауки),якийутвореновідповідно допостановиКабінету міністрів України від 05.07.2010 № 548 [15].

>Крім того,постановоюКабінету міністрів України від 13.09.2010 № 860 «>Питанняпідготовки тавідборуінвестиційнихпроектів, дляреалізації які у реальномусекторіекономікинадаєтьсядержавнапідтримка»,затверджено Порядоквідборуінвестиційнихпроектів, дляреалізації які у реальномусекторіекономікинадаєтьсядержавнапідтримка,якийвизначаєзагальну процедурупроведення конкурсноговідбору таекспертноїоцінкирозробленихсуб’єктамигосподарюванняінвестиційнихпроектів, дляреалізації які у реальномусекторіекономікинадаєтьсядержавнапідтримка.

Порядком передбачене, що у конкурсноговідборіможутьвзяти доляінвестиційніпроекти,пропозиціїщодореалізації які, зависновкомМіністерстваекономіки України,відповідаютьзавданням йпріоритетам,визначенимПрограмоюдіяльностіКабінету міністрів України, таєекономічноефективними.

Одним ізосновнихкритеріїввідбору таекспертноїоцінкиінвестиційнихпроектіввизначеноінноваційнуспрямованість тависокотехнологічнийрівень. Аосновнимишляхамидосягнення метиКонцепціїДержавноїцільовоїекономічноїпрограмирозвиткуінвестиційноїдіяльності на 2011-2015 роктаєстворення умів для переходу доінвестиційно-інноваційноїмоделірозвитку,стимулюваннязалученняприватнихінвестицій,удосконаленнязаконодавства, щорегулюєінвестиційну діяльність тазняттяперешкод вінвестуванні [15].

2.2Організаційніформи

Уумовахформуванняринковихвідносинвиникають запитаннястосовноорганізаційних формпідприємств, котріздійснюютьінноваційнепідприємництво. Закожнимуспішнимнововведенням стоятиконкретнівиконавці,організаційніструктури.

>Світова статистикапоказує, що врезультатівикликанихінноваційнимипроцесамизмін всебільшу роль ставшивідіграватималийбізнес,якийспеціалізується нарізнихстадіяхінноваційного циклу.Малі підприємства,створюючиновіробочімісця, щодужеважливо для України узв’язку ізвисокимрівнембезробіття,відіграютьістотну роль.

>Дискусіящодовиявлення оптимальногоспіввідношенняміжрозміромфірми йінноваційноюактивністю приводити довисновку, щоінноваційна діяльність прямопропорційна ступенямонополізаціїекономіки.

>Дослідженняінноваційноїактивностідозволяютьстверджувати:

>менш формальнаорганізаційна структурадаєбільшийпростір дляіндивідуальноїініціативи;

>інноваціянеобхідна длявиживання;

>вимагається сильнавнутрішнямотивація;

широкийпрофільробітниківзабезпечуєпотенційнийпростір дляоригінальнихінноваційнихідей;

Доосновнихінноваційних структурвідносять:

>Інноваційнийбізнес-інкубатор –організаційна структура, щонадаєприміщення,обладнання,устаткування,інформаційно-комунікаційніпослуги напільговихумовах.Завданнямибізнес-інкубаторівє:проведенняділовоїекспертизи,фінансуванняінноваційнихпроектів,наданняконсультаційнихпослуг.

>Інноваційний центр –асоціаціяпідприємств йорганізацій,об’єднаних ізметоюдосягненнявисокогокомерційного результату наосновівикористаннянауково-технічнихрозробок йвинаходів.Завданням такихцентрівє:підтримкаіснуючих тастворення новихінноваційнихпідприємств, атакожнаданняконсалтингових таінжиніринговихпослуг.

Технопарк – компактнорозміщенийнауково-технічний комплекс,функціонуванняякогоґрунтується накомерціалізаціїнауково-технічноїдіяльності.Завданнямитехнопарківє:впровадження увиробництвонауково-технічнихрозробок таінтеграціярізнихстадійінноваційногопроцесу.

>Технополіс –спеціальностворенийнауково-промисловий комплекс, щовключає підприємства йорганізації,охопленіповнимінноваційним циклом.Завданнямитехнополісівє: забезпеченнянеобхідноїінфраструктури длянаданняпослуг у сфері маркетингу,реклами,фінансування,патентноїохорони,матеріально-технічногопостачання тазбутуінноваційноїпродукції, атакожактивізаціяміжнародногоспівробітництва в сферінауково-дослідних тадослідно-конструкторськихпрограм (>НДДКР) таінновацій [1].

Держава – одна ізнайбільшвпливовихдійовихосіб у всіх аспектахстворення тарозвиткунауковихпарків,хоча вбільшостікраїн вон неєбезпосереднімініціатором йучасником того чиіншого конкретного паркового комплексу (>виняток – урядЯпонії із йогопрограмоютехнополісів).Наприклад, уВеликобританії понадполовининауковихпарківпобудовані, такзваними агентствамирозвитку (>DevelopmentAgencies) –державнимиорганізаціями (>такі агентстває й США). А Першіінкубатори СШАвзагаліфінансувалисяНаціональнимнауковим фондом. Доти ж,крімдопомоги паркам, уряднадаєпільги йсубсидії їхньогоклієнтам наіндивідуальнійоснові.

>Першієвропейські парки булистворені у 1971році вШотландії приЕдинбурзькомууніверситеті й вКорпусіКембриджськогоуніверситету.

>Однією ізвисокотехнологічнихкраїнЄвропи, щорозвиваєтьсянайбільшефективно,єФінляндія (4,5% ВВПвитрачається на науку), Яка за короткийтермінздійснилапрорив у числорозвинутихІндустріальних держав [1].

>Головноюпроблемою державноїнауково-технічної таінноваційно-промислової політикиєреалізаціявласнихконкурентнихпереваг,зміцненняпозиційвітчизнянихвиробників на глобальномуринку.Стратегічне заподіяння держави – політикаконцентраціїфінансового таінтелектуальногокапіталу на новихпріоритетнихнапрямках,створення великихконкурентоспроможнихфінансово-промисловихкорпорацій –національнихлідерів,здатнихвиконатифункціюлокомотивіврозвитку.Цьомупокликанісприятистворені,відповідно донаціональногозаконодавства, Перші в Україніінноваційніструктури.

>Технологічний парк України –цездебільшого комплекспідприємств таорганізацій ізвизначениминауково-технічними напрямами. Комплексоб’єднуєдослідження, розробки тавиробництво й наоснові розвиненоїпідприємницькоїдіяльностізабезпечуєреалізаціювисокихтехнологій,виробництвоконкурентоспроможноїпродукції. [28]

Недужедобримиє справ ізінноваційними структурамиіншихтипів, діяльність які непотрапляє под спе-ціальнузаконодавчу базу.Більшість з них, як правило,створювались безпідтримки держави. І вкращомувипадку – зарахунокгрантів чикоштівміжнародноїтехнічноїдопомоги.

>Створеннятехнопарків,технополісів,бізнес-інкубаторів закласичноюсхемоютериторіальногооб’єднанняєскладним та багатовитратнимпроцесом,іноді простонеможливосконцентрувати наодній територїустанови,виробничі підприємства та сферу забезпечення черезвідсутність одного ізвказанихелементів.

>Створеннясистемивіртуальнихінноваційних структур наданомуетапірозвиткуекономічноїсистеми Україниє одним ізнайбільшоптимальнихорганізаційнихметодівстимулюванняінноваційноїдіяльності.Наявністьвисококваліфікованихвітчизнянихфахівців таневеликістартовівитратидозволяютьсподіватись науспіх нових форморганізаціїінноваційнихпроцесів.

>Залежно від стануекономікивикористовуютьсярізніконцепції державногорегулюванняінвестиційно-інноваційноїдіяльності.Відповідно доцихконцепційвиділяютьтакіосновніформи державногорегулювання:

[3].

>Рис. 3 -Форми державногорегулюванняінвестиційноїдіяльності


>Необхідноюумовоюполіпшенняінвестиційної іекономічноїситуації в Українієподальшадецентралізація державногоуправління, щосприятимепідвищенню демократичногопотенціалусуспільства іуправлінськоїкомпетенціїрегіональних ймісцевихорганів влади. На шкода,сучасна практикаформуванняінвестиційнихпрограмрегіональногорівнянедосконала.

Зметоюстимулюванняекономічногорозвиткутериторій йпришвидшення вониінвестиційнихпроцесів нарегіональному тамісцевомувладнихрівняхмаєздійснюватисьцілеспрямованастратегіяформуванняіміджурегіону якпривабливогооб'єктавкладанняінвестицій,зокрема:формуваннябазиданих для потреб широкого колаінвесторівщодоекономічного й правовогосередовища,інвестиційногопотенціалу таконкурентнихпереваг територї;запровадження йпостійнапідтримка діїефективнихканалівпоширенняінформаціїщодо потреб таможливостей територї, до тогочислі рекламного характеру; активна доля йпосередництво вналагодженніділовихконтактівміжпредставникамимісцевихбізнесовихкіл тапотенційнимиінвесторами;адміністративний йконсультативнийсупровідінвестиційнихпроектів.

Мета та заподіяннярегіональної влади вінвестиційномупроцесіможуть бутипредставлені увиглядіфункціональноїмоделі:

>інвестиціяінновація політика

Малюнок 4 - Мета та заподіяннярегіональної влади вінвестиційномупроцесі


>Функціїрегіональної владизіствореннясприятливогоінвестиційногоклімату: 1 –вивчення потреб таресурсівгромади; 2 –інформаційнакампанія; 3 –підтримкабізнесу; [12].

Формамиопосередкованоговпливу держави наінвестиційний процесє:

>державнекредитування;

>державніпозики;

>роздержавлення таприватизація;

>податковерегулювання;

>амортизаційна політика;

>державнийлізинг;

>ліцензування йквотування;

>антимонопольні заходь;

>стандартизація.

>Захистнаціональногоінвестиційногоринкуназиваєтьсяпротекціонізмом,якийздійснюється задопомогою:

>високихмитнихзборів натовари, щоімпортуються;

>податки наіноземніінвестиції;

>обмеження чизаборону ввезення окремихтоварів;

>заохоченнярозвиткунаціональноготоваровиробника;

>субсидіюваннянаціональногоінвестора.

>Забезпеченнясприятливогоінвестиційногоклімату,інвестиційноїпривабливості окремихгалузей чирегіонівздійснюється через:

>податковіпільги чиканікули;

>пільговікредити;

>державнісубсидії;

>заохоченнястворенняпідприємств ізіноземнимиінвестиціями,міжнароднихконцернів йконсорціумів,вільних (>офшорних) зон.


2.3Джерелафінансування

>Питанняфінансовоїпідтримкиінноваційноїдіяльностістоїть,напевне,найгостріше. «>Гроші плюсрозум –цеінновація, арозум плюсгроші –це незавждиінновація. Томуінструмент –це, впершучергу,гроші.Будь-яканайменша зміну –модернізаціяпромисловості,випускновоїпродукції,науково-технічнідослідження –цегроші. А їхні вінноваційну діяльність не запущено» [25].

>Активізаціяінвестиційно-інноваційноїдіяльностіпов’язанапередусім ізпошукомджерел й формінвестування, котрімають забезпечити балансміжінноваційнимивитратами тафінансовимиможливостями. ЗаданимиДержавногокомітету статистики Україниосновнучастку (62,7%)джерелінвестиційзаймаютькоштипідприємств таорганізацій,такожвідносновагомоюєчастка (12,5%)банківськихкредитів таіншихпозик [23].

>Основнимиджереламифінансуванняє:

>державний бюджет,державнінауково-технічніпрограми (>ДНТП),державнезамовлення;

>замовникинауково-дослідних тадослідно-конструкторськихпрограм (>НДДКР) загоспдоговорами;

>грантиміжнароднихфондів;

>державніінноваційніфонди;

>венчурніфонди;

>спеціалізованінебанківськіфінансово-кредитніустанови (>НБФКУ);

Одним ізперспективнихджерелфінансуванняінноваційноїдіяльностієкоштиіноземнихінвесторів.

>Важливимінструментомстимулюваннярозвиткувиробництвавважаєтьсянаданнядержавнихгарантій заіноземнимикредитнимилініями, щозначнополегшуєвихідпідприємств нариноккапіталів.Існують двадіаметральнопротилежні подивися надержавнігарантії заіноземними кредитами:

• без такихгарантійнеможливопідтримативітчизняневиробництво черезслабкістьбанківськоїсистеми України;

•необхіднозовсімвідмовитися відіноземнихкредитів чинакласти нимимораторій достабілізаціїекономічної іполітичноїситуації.

>Гарантії урядузабезпечують що ліг доступ доодержаннякредитнихкоштів, тому смердотієоднією із формсубсидіюванняпідприємств.

>Тобто, напершийпогляд,наданнядержавнихгарантій приодержаннікредитів чи державноїдопомоги на їхніобслуговування непорушує діїринковогомеханізму: держава простодопомагаєпідприємствамотримати позикуринковихумовах. Однак ізнародногосподарськогопоглядуцеозначаєфінансуванняпроектів, котрі безучасті держави не були бздійснені черезвисоківитрати чинедостатнюнадійність.

Таким чином,втручання державистворюєпевніперешкоди дляфінансування болееприбутковихпроектів, аотже,спотворюєумовиконкуренції йзнижуєзагальнуефективність народногогосподарства.

>Наданнядержавнихгарантій, як правило,базується наприйнятійсистеміпріоритетів.Вибірковапідтримкапевнихсекторівекономікипризводить дозмінивідноснихцін, аотже, йструктуривиробництва, Яка врезультаті такоговтручанняперестаєвідповідатипріоритетуспоживачів.

>Досвідпромисловорозвиненихкраїнсвідчить про ті, щонаданнядержавнихгарантій, порівняно ізіншими формамисубсидіювання,виявляєтьсядоцільнимлише тоді, колизавдякигарантіям наринкузалишаються тих підприємства, щомаютьшансизберегти своюрентабельністьпротягомтривалого години.

>Наданнядержавнихгарантій, порівняно ізіншими формамисубсидіюванняпідприємств,маєдвіважливіпереваги:

державаодержуєможливістьнадаватипідтримкупідприємствам безвикористання бюджетнихкоштів;

дляпідприємствнеобхідність Поверненнякредитівстає стимулом до максимальноефективноговикористаннязалученихкоштів.

Однак в Україніреаліїтакі, щокредити подгарантію уряду не лише немаютьзазначенихпереваг, але йнавітьстановлятьсерйознуекономічну проблему,пов’язану ізборговимизобов’язаннями держави. Упроцедурінаданнягарантійберуть доля якмінімум 11установ (>міністерстваекономіки,фінансів,зовнішньоекономічнихзв’язків йторгівлі, Фонддержмайна, банк-агент,названеНаціональне агентство,галузевіуправлінняКабінету міністрів,центральний органвиконавчої владивідповідноїгалузі,незалежна організація, щоздійснюєціновуекспертизу,іншіінститути).Збільшеннякількостіучасниківекспертизизбільшуєвитрати наїїпроведення, але й ажніяк непідвищуєступеняобґрунтованостівиборуінноваційного проекту.

Таким чином,аналізпроцедуринаданнядержавнихгарантійсвідчить, що вонмаєпринаймні трисерйознінедоліки:

>Відсутністьчіткоївідповідальності заприйнятірішення

>Неринковаоцінкамайна, що невідбиває йогореальноїліквідності

>Відсутністьнадійногоекономічногообґрунтуванняпріоритетностівикористанняіноземнихкредитів.

Практикареалізаціїінноваційнихпроектів по кредити подгарантію урядусвідчить, що підприємствапріоритетнихгалузеймаютьдоситьреальнішансикомпенсуватизмінукон’юнктури (>наприклад,цін насировину,обмінного курсу,ринківзбуту), щопов’язано ізможливістюдомогтися для собіспеціальних умів.Можливістьодержатипільги конкретноїінноваційного проекту упроцесі йогореалізації заспеціальнимрішенням урядузводитьнанівецьтвердістьпроцедури і умівнаданнядержавнихгарантій заіноземними кредитами.

>Альтернативою такогопроцесуможе бути організаціяфінансуванняінноваційнихпроектів безнаданнядержавнихгарантій.

>Застосуваннятакоїсхеми ізурахуваннямконкретнихособливостей шкірного ізінноваційнихпроектівдастьзмогу, на мою думку,залучитинеобхіднікошти длярозвиткуінновацій,сприятимерозвиткуіноземногокредитування.


3.Державнаінноваційна політика

 

3.1Вітчизнянийдосвід

Насучасномуетапідискусіїстосовноінноваційногорозвитку в Українімають нелишетеоретичнезначення, але й іотримуютьпрограмно-законодавчевираження, щовикликане їхнізростаючоюнеобхідністю дляекономіки йсуспільства вцілому.

>Протягомтривалого годиниінноваційномузаконодавству України булипритаманніпевнафрагментарність танепослідовність.Лише 1999-го р. ВРУприйнялаКонцепціюнауково-технологічного таінноваційногорозвитку.Проте,базовий закон уцій сфері бувприйнятийлише у 2002 р.Згідно із Законом практичноінноваціяявляє собоюзмінутехнологіївиробництва, котрабезпосередньовпливає напродуктивністьфакторіввиробництва таспосіб їхніпоєднання,отже –забезпечуєвидозмінувиробничоїфункції. [17]

Законвизначаєправові,економічні таорганізаційні засади державногорегулюванняінноваційноїдіяльності в Україні,встановлюєформистимулювання Державоюінноваційнихпроцесів йспрямований напідтримкуінноваційноїмоделірозвиткувітчизняноїекономіки.

>Цілеспрямованестимулюваннянововведень (>тобто так кликана «>інноваційна політика» яксамостійнийнапрям державної політики) остаточносформувалосялишенаприкінці 60-х – на початку 70-х років.Впершетермін «>інноваційна політика» буввикористаний увідомій «>доповідіCharpie» («>Технологічнінововведення:управління йумовиздійснення»),підготовленийМіністерствомторгівлі США у 1967 р. [5].

>Головноюметоюінвестиційно-інноваційної політикиєорієнтаціярозвиткусферивиробництва настворення йширокезастосуванняпринципово нових машин,матеріалів,комплекснихтехнологічних систем, ефективноговпровадженнянауково-технічнихрозробок, забезпеченнясоціально-економічних,організаційних,правових умів дляформування таефективноговикористаннянауково-технічногопотенціалу ізметоюосвоєннясвітовогоринкутоварів йпослуг.

>Державнаінвестиційно-інноваційна політикамаєчасовий тапросторовийаспекти.Часовий аспектвизначає дії держави й сферіінновацій напоточний момент й з перспективи.Поточнаінноваційна політикаполягає в оперативномурегулюванніінноваційноїдіяльності. Засвоєюсутністю заходьпоточної політикиспрямовані назміцненняінноваційногопотенціалупідприємств,підвищенняякостіпродукції таефективностівиробництва.Довгостроковаінноваційна політиканацілена,насамперед, навирішенняважливихзагальноекономічних,міжгалузевих йвнутрігалузевихзавдань, котрівимагаютьзначних витрат години,робочоїсили йкапіталу.Вонаохоплюєдосить великийпроміжок години.Просторовий аспектінноваційної політикивизначає дії держави заголовниминапрямамивпливу наекономіку країни –щодостворення умів дляїїзагальногосоціально-економічногорозвитку,формуваннястимулюючогозаконодавства таінституційногосередовищ для всіхсуб’єктівінноваційногопроцесу.

>Слідзазначити, що проблемаформуванняінноваційної політикимаєтакийважливий аспект, яквизначеннястратегії з перспективи.Важливість цого аспектупояснюєтьсятрьомавагомими причинами:

>По-перше,сформульованісьогодніцілі тапріоритетивідображаютьлише нашеусвідомленнядійсності на даний момент. Зрозвиткомінноваційної політикиїїціліможутьзмінюватися, чиможливості їхніреалізаціїтрансформуватися.

>По-друге,інновації неєразовим заходом,аджевідтворювальніпроцеси всуспільномувиробництвіповинні матір постійна характер.

>По-третє,інновацій неповинні статісамоціллю.Стратегічний аспектмаєвраховуватинаявнийпотенціал країнитенденціїрозвиткусуспільства [5].

>Базовимипередумовами дляутвердження державноїінноваційної політикиєрозбудова національноїінноваційноїсистеми.Причому, із точкизоруінноваційноїсфери,сьогоднімаєзначення непояваякої-небудьтехнічної ідеї, асамеуспішнаекономічнареалізація новихтехнології.

 

3.2Моделіінвестиційно-інноваційногорозвитку

>Умовно можнавиділитичотиримоделіінноваційно-інвестиційної політики, котрі булипріоритетними врізніперіоди, врізнихпромисловорозвинутихкраїнах та врізнихпоєднаннях:

- політика «>технологічногопоштовху»виходить з того, щопріоритетнінапрямирозвитку науки ітехнікимаєвизначати держава,володіючи для цогонеобхіднимиматеріальними ресурсами,можливістюздійсненняекспертизи таінформаційнимзабезпеченням.Такийваріантінноваційної політикиґрунтується нанаявностінауково-технічних йсоціально-економічних проблем,розв’язати котрі можна шляхом розробкивідповіднихдержавнихпрограми, великихкапіталовкладень таіншихпрямих форм

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація