Реферати українською » Политология » Українська політична думка ХІХ ст


Реферат Українська політична думка ХІХ ст

>Реферат

З предмета «>Політологія»

На тему

«Українськаполітична думка ХІХ ст»


На початку XIX ст. укра-їнськіземлі булиподілені в основномуміждвомаконтинентальнимиімперіямиЄвропи —АвстрійськоюімперієюГабсбургів таРосійськоюімперієюРоманових. НапідросійськійНаддніпрянській Україні послеліквідаціїгетьманщини,ЗапорозькоїСічі тазалишків місцевого самоврядуванняполітична думка переживалаперіодзанепаду.Осмисленняситуації, щосклалася,відбувалося вприхованих формах таємних товариств йтворіванонімнихавторів. Такимитовариствами були,зокрема,товаристводворянськихреволюціонерів (>Південнетовариство), Товаристваоб'єднаних слав'ян (1823—1825),Малоросійськетовариство (1821 — 1825).

>Діяльність таємних товариствактивізувалася у ХІХ ст., колинагальнепосталипроблемиліквідаціїкріпацтва,відстоюванняінтересів йпрагненьселянськоїмаси,поширення тавтілення в життяідейєвропейськоголібералізму йпросвітництва.Важливоювіхою врозвитку українськоїполітичної думи цого години стала діяльністьКирило-Мефодіївського братства таполітичні ідеї йогоучасників. Братствовиниклонаприкінці 1845 на початку 1846 рр. ізініціативи чиновникаканцеляріїКиївського генерал-губернатора М.Гулака,ад'юнктаКиївськогоуніверситету М. Костомарова та студентауніверситету У.Білозерського.Пізніше перед тимприєдналися Т. Шевченка, П.Куліш, Про.Маркевич, Р.Андрузький, Про.Навроцький таін. Братство ставилосвоєюметоюоб'єднання всіхслов'янськихнародів уєдинуфедеративнуреспубліку.Вонообстоювалоідеалисвободи,рівності йбратерства всіхслов'янськихнародів,відкидало усіформисоціальногопоневолення,виступалопротисамодержавства такріпосного права.Проіснувавши не понад 15місяців, братство було брозгромленеполіцією послезради одного із новихчленів. За результатамислідства члени братства булизасуджені дорізнихтермінівув'язнення, але й їхнього ідеїлягли основоюподальшогорозвитку українськоїполітичної думи.

>СередпрограмнихдокументівКирило-Мефодіївського братства був статут, уякомувизначаласьосновна позначка —духовне таполітичнеєднанняслов'янськихнародів. При цьомузазначалось, що вразістворенняслов'янськоїфедераціїкожен народзбереже своюсамостійність й викличенароднеправління.Формиправління,законодавство, правовласності таосвітабазуватимуться нахристиянськихцінностях.

Микола Костомаров. Автором головногопрограмного документаКирило-Мефодіївського братства подназвою «Закон Божий» (Книгибуттяукраїнського народу)» був Микола Костомаров (1817—1885).Провідноюідеєю цоготворуєідеяукраїнськогомесіанізму, заякою Україна малавиконувати волюБожу — рятува-а-тислов'янство.Обґрунтовуючицюідею, М. Костомаровробить короткийекскурс вісторію,розглядаючиїїкрізь призмуісторичнихнародів.Першими із них булиєвреї, котріотримали від Бога закон, заякимусі булирівні й не малі царя. Алієвреїобралисобі царя, й Богвідвернувся від них. Греки не маліцарів, буливільні ірівні, але й не малі йсправжньоїсвободи,бо було невідомоєдиного Бога.Післяспокутування Христом первородногогріха благодатьперейшла відєвреїв догреків,романців,німців та слав'ян.Слов'яни булинаймолодшими й понад за всіх любили Бога, та потрапили до неволю донімців, татар йтурків. З годиноюпостали тринезалежнихслов'янських царства —Польща, Литва іМосковщина, котрівитворилисобіцарів йпанів.Лише Україна «не любила ані царя, ані пана, а створиласобі козацтво».Істинний українецьбудь-якого родумавлюбити не царя, не пана, алише Бога.Звідсивипливаєісторичнамісіяукраїнського народу — рятува-а-тислов'янство.Почавшиборотьбу завласнезвільнення і непрагнучи допанування надіншими,вінсприятимезвільненню всіхнародів відбудь-яких формгноблення йстановленню формспівжиття, щобазуватимуться нахристиянських принципах.

Упоглядах на державу М. Костомаров виходив із того, щовсяка влада скидатися від Бога і неможе бутиабсолютною,самодержавною.Обґрунтовуючицюпозицію,вінзнов-такипосилається наісторію.Старі слов'янськепоняття просуспільнийустрій, на його думку,визнавалиєдинимджереломзагальної народноїправди волю народу,присудвіча. При цьому давно ужевиникла й укорениласяідея князя — правителя,третейського судье,встановлювача порядку,захисника відзовнішніх йвнутрішніхзагроз. УКиєві іНовгороді князьвважався атрибутом держави, але йвінобирався йміг бутивигнаний,якщо незадовольняввимог народу чизловживаввладою. НаСході,навпаки, особіста свободазвужувалась й вкінцевомупідсумку бувзнищена, поступившисьмісцемсамодержавству.

>Засуджуючисамодержавство, М. Костомаровводночасбачив йнедолікиреспубліканського улаштую,який недаєгарантійзахисту відсвавілля влади «>багатьохцарків».Перевагувінвіддає такомуреспубліканському улаштую, де владаєвиборною,змінною тапідзвітноюнароднимзборам, авідносиниміж народамибудуються нафедеративних засідках. Для М. Костомарова, як й длябільшостічленівКирило-Мефодіївського братства,федерація впоєднанні ізреспубліканськоюформоюправління бувнайдоцільнішоюформою державного улаштую.Вінвважавїїтрадиційнослов'янськоюформою, щомає свої качанище вКиївськійРусі йдаєзмогупоєднатипрагненняукраїнського народу дополітичноїсамостійності тазастерегти його відпоявиексплуататорськихкласів.

Сутьслов'янськоїфедерації М. Костомароввбачав у тому, «>щобкожен народскомпонував своюРіч Посполиту йуправлявнезмісимо із іншими» йводночасщоб були «один сейм чи радаслов'янська, де сходилисядепутати од всіхРечейПосполитих й тамрозважали йпорішалитакіділа, які б належали доцілого союзуслов'янського».Тобто,щобкожнаслов'янська держава —польська,литовська,українська,білоруська,російська — бувсамостійною тащоб вони бувспільнийвиборний орган длявирішеннязагальнихсправ.

За М.Костомаровим, в всіхсуб'єктахфедерації малі бутивпровадженіоднаковіосновнізакони, системамір,єдинагрошова система, свободаторгівлі таліквідаціявнутрішніхмитниць,єдинацентральна влада,якійналежитьуправліннязбройними силами тазовнішнімизносинами призбереженніповноїавтономії шкірногосуб'єктафедераціїщодовнутрішніхустанов,внутрішньогоуправління,судочинства та народноїосвіти.

Антарктика (1814—1861) справивши великийвплив наполітичні подивисячленівКирило-Мефодіївського братстванасамперед силою свогопоетичного слова. У йоготворах немаєцілісноїполітичноїконцепції,йдеться про подивися наокреміпроблемидержавності,соціально-політичнихвідносин,суспільного ладу вцілому.

>Політичнийсвітогляд Т.Шевченка усвоємурозвитковіпройшовкількаетапів. першийетаппозначається романтизмом тапевноюідеалізацієюкозацькогоминулого. Алі уже і тодівіннамагаєтьсяз'ясувати заподій тяжкого стануукраїнського народу. Упоемі «Гайдамаки»серед таких причинвінназивав,зокрема,внутрішнійрозбрат йчвари.

Удругий,найпліднішийперіод творчости,якийтривав із годині на Україну послезвільнення ізкріпацтва і дорозгромуКирилоМефодіївського братства, Т. Шевченкапристрасно працює надпроблемоювідсутностієдностіукраїнського народу.Вінрізкозасуджує не лишесамодержавство, що було бпритаманним длявсієї його творчости, а ікласоверозшаруваннявсередині самогоукраїнського народу. В частности,таврує тихий «>землячків», котрі,поїхавши начужину,повертаються в Українувизискувачами тагнобителями,підручнимиколонізаторів.Причинирабського стануукраїнського народутепервінвбачає наддіяхзовнішніх сил та увнутрішніхчварах, а й уневідповідності українськоїправлячоїеліти —гетьманів йкозацькоїстаршини —завданнямнаціонального ісоціального Визволення.Оцінює їхні співаєдоситьпрезирливо: «>Раби,підніжки, брудМоскви,варшавськесміття —ваші пані,ясновельможніїгетьмани». Ворожість Т.Шевченка докозацькоїстаршини багато вчомузумовлена тім, що вонзамість тогощобшукати опори увласномународові,намагаласьякнайшвидшезнайтисобііноземного заступника.Неоднозначним було бставленняпоета і до Б.Хмельницького.Віддаючиналежнедержавотворчійдіяльності гетьмани,він немігпроститийому союзу із царемОлексієм Михайловичем: «>Отаке-то, мой Богдана,Олексіїв друже,ти всеоддавмоскалеві, айому ібайдуже».

>Значнемісце вполітичнихпоезіях Т.Шевченкапосідає проблемаборотьбинародів занаціональне Визволення.Сутністьколонізаторської політики царизмуглибокорозкрита,зокрема, впоемі «Кавказ». У цьомутворісимпатіїпоета однозначно набоціпоневоленихкавказькихнародів.

>Різкозасуджуючисамодержавство,кріпаччину,соціальнерозшарування,колонізаторство, Т. Шевченкамріяв проутвердженнясоціальноїрівності іполітичноїсвободи.Віддаючиперевагубуржуазнійреспубліці передсамодержавством,він,однак, нерозглядавїї якідеальнийсуспільний лад,бо й внійєсоціальнанерівність йнасильство.Політичнимідеалом Т.Шевченка був демократичнареспубліка — сус-пільство зсамоврядуванням народу,колегіальноюформоюреалізації влади якгарантією відїїсваволі.Вирішальна роль у такомусуспільстві маланалежатитрудівникам, щопрацюють насвоїйземлі.

Т. Шевченка не лишерізкозасуджувавкріпаччину,самодержавство, а ізакликавнароднімаси до йогоповаленнянасильницьким,революційним шляхом: «...уставайте,кайданипорвіте йвражоюзлоюкров'ю волюокропіте!».Вінвиступав якпослідовнийреволюційний демократ,творчістьякого справилавеличезнийвплив наборотьбуукраїнського народу засвоєсоціальне інаціональне Визволення. Неостанню рольтворчість Т.Шевченка таіншихреволюціонерів-демократіввідіграла ускасуванні вРосії 1861 р. —останньомуроці життяпоета —кріпосного права.

Михайло Драгоманов.ДемократичнітрадиціїКирило-Мефодіївського братствапродовжив йрозвинуввизначний Українськийісторик,етнограф,літературознавець йпубліцист Михайло Драгоманов (1841 — 1895).

>Політичні подивися М. Драгомановаформувалися подзначнимвпливомпоширених утогочаснійЄвропіліберальних й особливосоціалістичнихідей. М. Драгоманов неподілявмарксистськутезу провизначальну рольматеріальноговиробництва всуспільномурозвитку.Вінвважав, щоекономічна діяльністьзадовольняєлише одну із потреблюдини — «>живлення», тоді якіснуютьінші неменшважливіпотреби —розмноження,пізнання,розваги. Людипрагнуть доспілкування таоб'єднання,основними формами якіє громада ітовариство.

>Поняття «громада»єключовим уполітичнихпоглядах М. Драгоманова. На його думку,головнимкритеріємоцінкидіяльності державиєслужіннясуспільному благу. Суть державиполягає надїїформі, а тихий правах й свободи,якиминаділенігромадяни. Політичнаісторіялюдстваєкругообігомтрьохосновних форм держави —аристократії,монархії ідемократії.Людствовтратилопервісну свободу іпостійнопрагнеїїповернути, але й цьомузаважає держава,навіть демократична,бо затакоїформидепутатистаютьголовуючими з народу йвирішуютьдержавні справ, невраховуючи його волю. У зв'язку ізцим М. Драгомановпропонуєрадикальний, на його думку,крок:замістьвведення народоправство (>демократії), щоєлишеоднією із форм державногоправління,впроваджувати самоврядування,щоб був «своя волякожному йвільнегромадство ітовариство людей й товариств».

>Головну причинуподілусуспільства набагатих йбідних М. Драгомановубачав уприватнійвласності.Покінчитизізлиденністю йгнобленням можна лише шляхоморганізаціїколективної роботи заумовиколективноївласностігромади на грішну землю тазнаряддя роботи.Здійснення переходу до нового ладу («>громадівськогосоціалізму»)можливееволюційним шляхомдемократизації,піднесення культури йсвідомості народу. М. Драгомановвиступавпротиреволюційнихперетворень.

Принципфедералізму буввизначальним упоглядах М. Драгоманова і нанаціональне запитання.Вінзаперечувавідею національноїдержавності,вважав, щополітичноюформоюорганізаціїсуспільного життямає бутифедерація, щоскладається зсамоврядних громад. Українатакожмає бутифедеративнимутворенням, якускладається із 20 земель (>Київської,Одеської,Харківської,Поліської таін.) й, у своючергу,входити допобудованої нафедеративних засідкахРосії.Він писавши: «>Здобути жполітичну волю вРосії, на мою думку,українськанаціяможе не шляхом сепаратизму, а лишевкупі ізіншиминаціями ікраїнамиРосії, черезфедералізм». У зв'язку ізцим М. Драгомановвідкидавнаціоналізм й сепаратизм,виступаючи ізпозиційінтернаціоналізму.

>СергійПодолинський.. На болеерадикальних позиції, ніж М. Драгоманов, упитанніпобудови новогосуспільствастоявгромадівецьСергійПодолинський (1850—1891). Наформування йогополітичнихпоглядівзначнийвплив справившигурток,очолюванийперекладачем Першого тому «>Капіталу» До. Маркса М.Зібером. Уподальшому,перебуваючи за кордоном, З.Подолинськийособистознайомиться із До. Марксом й Ф.Енгельсом,однак марксистом нестає,вважаючи їхніученнянепридатним для умівРосії.

>Критикуючисамодержавство вРосії, З.Подолинськийставив за мітку довестинеобхідністьзнищення йогореволюційним шляхом,завоюваннятрудящимиполітичної влади таутвореннясоціалістичноїреспубліки.Виникнення державивінвважавісторичнопрогресивнимявищем йдоводив, щоподальшийїїрозвитокішов шляхомпоглибленнямайновоїнерівності тапосиленняпанування одного класу надіншим. Умайбутньомусуспільстві мала бутизабезпеченарівність нелишеполітична, а іекономічна.Ідеясоціально-політичноїрівностієцентральною уполітичнихпоглядах З.Подолинського. Формальнозафіксовані вполітико-правових документахбуржуазних держав свободу йрівністьвінвважавнеістинними, бо реальнонароднімасипозбавленісвободи.Складена нимпрограмасоціалістичногоперетворення Українипередбачаланадання усімтрудящимрівнихполітичних таекономічних прав,свободи слова йсовісті,рівнихможливостей длявсебічного культурногорозвитку.

Навідміну від М. Драгоманова,котрийвиступав заеволюційний шлях переходу досоціалізму, З.Подолинськийзасобом цого переходувважавреволюцію уформізбройногоповстання: вЗахіднійЄвропі —пролетаріату запідтримки селянства, аСхідній — селянства запідтримкинайбіднішогоміського населення.

Таким чином,суспільно-політичнимідеалом З.Подолинського бувгромадівськийсоціалізм — сус-пільство, межи простих людей самуправлятиме ікеруватиме всімаекономічними,політичними такультурнимипроцесами.

>Іван ФранкоВидатний Український співає, письменник,публіцист йгромадсько-політичнийдіячІван Франко (1856—1916) був одним зорганізаторівРусько-українськоїрадикальної партії, бравши доля ввиданніїїдрукованихорганів,видавав журнал «>Житє й слово». Заполітичну діяльністьпереслідувавсяавстрійськоювладою.Є авторомблизько 3000літературнихтворів,публіцистичних йнауковихпраць.Політичні подивися І. Франкаеволюціонували відгромадівськогосоціалізму ізахоплення марксизмом допозицій національноїдемократії та критики марксизму.Світоглядпоетаформувався вумовахзагостренняборотьбитрудящого селянства іробітництваЗахідної Українипротисоціальногогніту.

>Погляди І. Франка на державу булиблизькими домарксистських.Виникнення державивінпов'язував ізвиникненнямприватноївласності тасуспільнихкласів.Найважливішоюознакою державивважаввідокремлений відсуспільствауправлінськийапарат, щовиступає якчинникнасильствастосовносуспільства.Всіексплуататорські держави були йєвідчуженою від народуполітичною силою, Якапротистоїтьнародові іпанує з нього.Буржуазна державатакож неєвинятком.Характернимиїїрисамиєнаявністьміцноїармії як опориіснуючогополітичного ладу,бюрократичногоапарату,посиленнявиконавчої влади йзниженняроліпредставницькихорганів. Утакійдержавівідбуваєтьсяконцентраціябагатства до рукнечисленноїпануючоїверхівки, тоді якмільйонитрудівників неможутьзадовольнити своїелементарніжиттєвіпотреби.Конституційність, парламентаризм неліквідуютьсоціальноїнерівності,бо парламент на самом делепредставляєінтересизаможнихверствсуспільства, абуржуазне правозахищаєціінтереси йробить трудящихфактичнобезправними.Слідрозрізнятиформальну йреальнурівність,боюридичнарівність, що неспирається наекономічну таосвітнюрівність,залишається напапері, аповсякденномужитті вона длянижчихверствнездійсненна.

Великуувагу І. Франкоприділявнаціональномупитанню.Вінзакликавінтелігенціюсприятиформуванню українськоїнації,здатної досамостійного культурного іполітичного життя, іспроможної активнозасвоюватизагальнолюдськікультурніздобутки.І.Франковиступав заполітичнунезалежністьнацій. Однак таканезалежність, на його думку, непередбачаєобов'язковоговідокремлення всіхнацій, що входили у склад Ро-сійської держави.Формоюполітичноїнезалежностісоціальнезвільненихнародівможе бути демократичнаавтономія ускладіфедерації. І. Франкообстоювавідеюфедераціїполітичнерівноправнихнародів іздемократичною,республіканськоюформоюправління,заснованою нагромаді якпервинномусамоврядномутериторіальномуоб'єднанні. На його думку,вільнийрозвитокнародів безбудь-якого верховенстваоднієїнації надіншоюздатні забезпечитисоціалізм йфедерація. Нафедеративних засідкахмаютьбудуватисявідносиниміж народами як умежах окремихкраїн, то й увсесвітньомумасштабі.

>Відстоюючифедералізм, І. Франководночасвиступав якпротикосмополітизму М. Драгоманова, то йпротиінтернаціоналізму марксизму. Упрацяхостанніх роківвінрізкокритикував тихийдіячів, для якізагальноєвропейськіідеалисоціальноїрівності заступилиідеал національноїсамостійності, та тихий,хто загасламиінтернаціоналізмуприховуєнелюбов довласного народу.

Українськийтовариство політичнийідеяучасник


Списоквикористаноїлітератури

1.ШляхтунП.П.Політологія (>теорія таісторіяполітичної науки). До.: Ли-бідь, 2002.

2. В. Г.Поставний. “Основи політології”. Київ, 1992.

3. А. Бондар. “Основи політології”. Київ, 1991.

4.Ф.М. Кирилюк. Основиполітології.Київ, 1995.

5.О.І.Семків.Політологія. Львів,видавництво “світ”, 1994.

6.О.І.Семків.Політологія.Хрестоматія. Львів, 1996.

7. Ю. С.Шемитученко.Політичнийенциклопедичнийсловник.Київ, 1997.


Схожі реферати:

Навігація