Реферати українською » Политология » В'ячеслав Липинський и Дмитро Донцов: Дві Концепції української державності


Реферат В'ячеслав Липинський и Дмитро Донцов: Дві Концепції української державності

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>РЕФЕРАТ

З КУРСУ ">ІСТОРІЯУКРАЇНСЬКОЇПОЛІТИЧНОЇДУМКИ"

НА ТЕМУ:

">В’ячеславЛипинський й Дмитро Донцов:двіконцепції українськоїдержавності"

>КИЇВ-2009


План

>Вступ

1. Концепцію Д. Донцова

2. Концепцію У.Липинського

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

 

>Актуальністьдослідження. Українаотрималанезалежністьдосить недавно, а доти переживаладовгийперіод,протягомякого не маладосвіду державногобудівництва. Тому, в тієї годину, колибільшістьєвропейських державзмоглавиробититаку модель, щоісторично бувоптимальною їм, Україна ідосіперебуває впошуках.Спробизапозичитиготовімоделі державногоуправління наЗаходіскоріше показали, що ті, що добро дляФранції, для Україниможе непідійти. У цьомуконтекстіважливимєвивченняконцепційдержавності,запропонованимисамеукраїнськимивченими.Доробок У.Липинського та Д. Донцовамають, на мою думку,важливезначенняще і бо смердоті, навідміну відпереважноїбільшостімислителів того годинивисловлювали ідеї улаштуюсаме для України якнезалежної держави, а чи неавтономії ускладівеликоїімперії.

>Об’єктомдослідженняєконцепціїпобудови української держави.

Предмет >дослідження -альтернативніконцепції українськоїдержавності У.Липинського та Д. Донцова.

>Метоюдослідженняєописати тапорівнятидвіконцепції українськоїдержавності,сформовані на початку ХХ ст. У.Липинським та Д.Донцовим.

>Завданнядослідження

>Дослідитиконцепцію українськоїдержавності У.Липинського.

>Дослідитиконцепцію українськоїдержавності Д. Донцова.

>Джерельну базу >дослідженняскладаютьпершоджерела - твори У.Липинського ">Листи добратівхліборобів: проідею йорганізаціюукраїнськогомонархізму" та Д. Донцова: ">Націоналізм", "Дух нашихтрадицій", "Заякийпровід" та "Історіярозвитку української державної ідеї".

>Методидослідження - уходівиконання роботивикористовувався методопису тапорівняння.

Структура роботи. >Роботаскладається ізвступу, двохосновнихрозділів та з висновками. Увступіподаєтьсяактуалізація тими,об’єкт та предметдослідження, позначка та заподіяннядослідження,джерельна база таметодидослідження.

Упершомурозділіосновноїчастиниподаєтьсяконцепція українськоїдержавності

Д. Донцова - його критикадемократичнеправління,основні засадибудівництвамайбутньої держави та заподій, із які Українамає декларація провласнудержавність.

У іншомурозділіподаєтьсяконцепція У.Липинського - заподій, із яківінзаперечуєдемократію в Україні,основні характеристики його проектуТрудовоїМонархії та заподій, із які Українаможезбудувативласну державусаме у такомувигляді.

Увисновкахподанепорівняння двохконцепцій українськоїдержавності,виявлені їхньогоспільні тавідмінніриси затрьомакритеріями -ставлення додемократії тасоціалізму,уявлення проустріймайбутньої держави та у причинах, із які Українамає правоутворити свою державу, а чи не бутичастиноючужої держави.


1. Концепцію Д. Донцова

Д. Донцовувійшов вісторію якосновний теоретикукраїнськогоінтегральногонаціоналізму - уже із цоговипливає ті, що йогоконцепція був ">альтернативною" доголовнихтечійепохи українськоїреволюції.

>Перш наслідвідмітити йогоцілковитенесприйняттяідейдругоїполовини ХІХ ст., із якірозвилисьсучаснійомуформидемократії тасоціалізму, ідеїавтономізму,федералізму та нездатностіукраїнцівутворити державуокремо відРосії. Усвоєму ">Націоналізмі" -найбільшґрунтовній роботивін наводитицілу низку причин, із які ідеї Драгоманова таіншихдіячівминулогостоліттяєнеправильними ташкідливими, котрізагалом можнапояснити упротиставленніШопенгаурівськогорозуму йволі - Драгоманов та йогопослідовникиабсолютизувалираціоналізм,матеріалізм,повністювідкидаючиірраціональне,хочасаме наірраціональному, на думку Д. Донцовапобудовані усілюдськіінстинкти, котрімаютьлежати воснові ідеї,якщо вонахоче бутижиттєздатною: ">ХІХ-ийвік -це бувзолотийвікрозуму, а разом з тім йзолотийвікнашогодекадентськогонаціоналізму.Шопенгавер,цейнайзавзятішийненависниквольовогочинника й,заразом, йогонайліпший, хоч йнесвідомий, апологет, -найяскравішесформулювавпротилежності двохпоглядів на світло:вольового таінтелектуалістичного. ДляШопенгавера “сила, Якаживотіє йбуяє врослині, Якавитворюєкристал, Якатягнемаґнет допівнічногобігуна", Якадіє вматерії як “>втеча йшукання,розлука йполучення”,нарешті, як “>тягар, що...виявляється вкожнімпредметі,притягаючикамінь доземлі, а землю досонця", так саме якстремліннялюдини доце - “>лишрізніформивиявлення" того, що “ми всобіназиваємо волею". Аліцю “волю"відчуваємо ми віншихтілахлиш ізаналогії ізнашоювласною, сам жтілазнані нам лише як >уявлення >нашоїсвідомості, як світло окремихфеноменів, але в цьому світіпанує не воля, арозумкавзальноїпричиновости,позбавленийусякоїмістики й будь-якихтаємниць.Власнесаме такимбачив світло йХІХ-ийвік:це не був світло тихий, щотворять, а лише світло тихий, що йогообсервують; не тихий, щодіють наоточення, алиш тихий, кимдіє воно та й йогомеханічний “>закон”"[1].

Національнаідея, за Д.Донцовим,маєвідповідатишістьомосновнимкритеріям:

>національнаідеямає бутизбудована наволі до життя, наірраціональному, а чи не налогічнихпобудовах,ціллюїїмає бутиекспансія, азасобом -боротьба[2];

>національнаідеямаєпропагуватиустремління доборотьби тарозуміння того, що вонаєконечною, без які анігероїзм, анівіра в життянеможливі[3];

>національнаідеямає бути ">романтичною" -ставити ">національнумісію"вищедобробуту,інтересинації -вищеінтересівгенерації,міцність спільноти -щастяодиниці,догматичною таідеалістичною[4];

>ідеямає бутифанатичною,нетолерантною -саметакі ідеїпідносили держави нанайвищийщабель їхньогорозвитку, та ">аморальною", щовиростає із фанатизму й неєвідмовою відетичнихпринципів,навпаки -найжорсткішедотримуванняморальнихприписів ідеї, котрі,щоправда,можутьконфліктувати іззагальноприйнятоюмораллю[5];

>окрімфанатичності,національнаідеямаєслугуватиінтересампоступу як правасильних рас наорганізацію людей йслабших рас длязміцненнякультури[6];

>підставамисуспільногопрогресу тапрактичноючастиноюбудь-якої ідеїєтворченасилля іініціативнаменшість,оскільки урядзавждистворюєтьсяменшістю, а чи небільшістю, народніколи його нестворює[7].

>Крім того, що ідеї ">громадівськогосоціалізму" були сам пособінездатними дооб’єднаннянації тавідкидалиборотьбу засамостійність, смердоті малі ііншінедоліки. У з статтею "Дух нашихтрадицій" Д. Донцовпише про ті, що ХІХ ст.фактичнопризвів дозанепадутрадиціїсаме черезрозвитоксоціалістичнихідей: "Мишануємотрадиції старого Києва й його культуру. Аідеологукраїнськогосоціалізму ірадикалізму,називаєтрадиціїкиївськоїРусі -традиціями ">хамів йрозбійників", котрітреба ">кинути впіч",замінивши ">традиціями"соціалізму. "[8].Вінрізкозасуджує Драгоманова таінших "поступовців" та ">демократів", щовідкидалинаціональнітрадиції як щось ">ретроградне" та ">реакційне" тапротиставлялиїм ідеї ">поступу" та ">космополітизму" якнібито щосьцінніше такорисніше длянароду[9].Окрім того, Д. Донцовзазначає, щодіячам ХІХ ст. булипритаманнізанадтоідеалістичні подивися на світло: "Це буличаси, коливірили - чипрагнули? - що словоправдизаб'єоблуду йегоїзм,класовий чинаціональний; що увсьому, у всіхбідах,виннілише ">царі та пані", а як,мовляв,прийдуть до слованароди,свобідні йвеликодушні, то наступити рай.Іванобійметься ізВанюхою, чи із кім,єретиків непалитимуть понад накострищах, катайбавитимуться вловеласів, чивикладатимутьпасьянси,тиранизаймутьсядобродійством, чигратимуть насопілці, левляже колоягня, рай якщо наземлі йщастя в людях. А над всімсвітомзагоритьсярадіснавеселкавсецілющоїдемократії йбратерства... "[10].Крім того,він подчеркивает, щотакудеструктивнуідеологіюмаютьтією чиіншоюмірою усісучаснійому партії, незалежно від того як смердоті собіподають.

>Нинішні жчасиреволюції,зазначає Д. Донцов,зовсім не так на ті, щомалювалисобіліберали тасоціалісти,скорішесучасність схожа на ">вік XII,вік "Слова про полкуІгоря",віки XVI, XVII.Віки, колирелігія,віра, якнині мова, бувроздільноюмежеюміж народами, бувголовноюприкметоюокремоїнаціональності. Колі, якнинімовна,релігійнаборотьба бувборотьбоюнаціональною. Колі, як писавшиісторик: "в стране вседихалозлобою,помстою йодчаем""[11].Іншимнедолікомвченнядемократів бувнаївнавіра у ті, що народ із народомобов’язковопорозуміються,навітьякщо доти один із нихдовівнеодноразово, щонесеіншомулишезнищення, а особливо йогоставлення доросіян, щозавжди неслиукраїнцям смерть; у цьомупитаннівінкритикує нелишелібералів тасоціалістів, але й іЛипинського (за йогоконцепцію ">трьохРусей"[12]: ">Радикальний божокминулоговікувчив, що союзниками нашими в Україні будуть "самвеликороси" (>москалі), що нашпорятунок - в ">лібералізмі,спільнім ізосвіченимивеликорусами". На ту саму ноту -лишезаміняючи ">освіченихвеликорусів"якимисьіншими "дорогимитоваришами" ізІІ-гоІнтернаціоналу (анавіть аІнтернаціоналуТроцького) чи ">братамихліборобами",співають йтеперішнінашісоціалісти чимонархісти.Їмтребавірити,боце ж,казав Драгоманов, ">близнята у зв'язку зі"... І якрізнилася душацихполітичнихдітей відмужньоїдушіпредків,наприклад від саме йогоКлирикаОстрожського із йогозаповітом: "неличить говорити йрадитися ізсліпим просвітло, ізрозбійником про світ йзгоду". А коли уже прозгоду предкимислили, тоіншу малі формулу.Вонидомагалися,щоб із ними говорили ">вольні довольних,рівні дорівних - йчесні дочесних". як мало тих, щопактиукладали ізМануїльським чиіншимипосланцями леніна вКиєві,зверталиувагу натретю,найважливішу, ланкуцієїформули. "[13].

>Також Д. Донцовнаголошує нарізницітрадиційного негативногоставленняукраїнців дозрадників,єретиків,перебіжчиків довіриінших йвзагалі всіх,хтовирізнявсясеред спільноти - їхнього проклинали,піддавалианафемі, таінтернаціоналізмінинішніхсоціалістів із їхньогодоктриноюпримусовоїрелігії тапримусовоїнаціональності, в їхнінеповазі додисципліни танеобхідностіпокарань,фактично -невідповідностіїхніхгаселїхнімреальним силам:проголошуючи, що "вєдності сила", а на самом делепотураючи приватногоінтересу [14].

>Останнім, на щонеобхіднонаголосити укритиці Д.Донцовимлібералізму тасоціалізму - їхнізневага допатріотизму. ">Безмежнорізними були йпоняттяпатріотизму - в тихийвіках й встолітті ">відродження". Ті, що тодізвалосяпатріотизмом -тепер, нажаргонідрагоманівців,зветься ">шовінізмом". Ті, що тодізвалося ">отступництвом" - тобі й маєшжаргонірадикало-соціалістів,зветься ">космополітизмом".Ніби потопвідділяє нас від тихийчасів... "[15] -пишевін.

Д. Донцовнічого непише проустрій,якийвінбачитьідеальним для України.Зрозумілолише, щовінвідкидає тих, що їхніідеальнимивважають для собіліберали тасоціалісти.Вінпереймає від Шпенглераподілнародів нанароди-плебеї танароди-пани. ">Цейподіл на ">лицарів" й ">свинопасів"середнародів, нааристократів,панів йплебеїв - неєподіломкласовим,соціальним,лише -психологічним,типолологічним.Кожний народпредставляє, впевніхвилини, йогопровіднаверства.Вонаможескладатися - ізкастижерців,феодалів,дрібноїшляхти,бюргерів, чи ">селянсько-робітничої"бюрократії, -це всерівно.Наприклад,напередоднівеликоїреволюції 1789 року,знудженапануванням йспрагламатеріальнихутіх,французькафеодальнааристократія -хилилася уже дофеллахського типу. Так самекозацькааристократія в Україні -виразнийаристократичний тип заБогунів йДорошенківстає типомплебейським запанівХалявських йДовгочхунів"[16]. Длясвітоглядупанівхарактернепрагнення досвободи, асвітоглядуплебеїв -прагнення дорівності,навіть подвладою самодержавного царя-батюшки; але йнайголовнішоюрисою, заякою можнарозрізнити плебея від панає йогоставлення до влади - "плебеяпізнаєте, особливо, й у тій, щовіннедооцінюєзначенняполітичноговласновладства"[17]. У нашихлібералівпрагнення досамостійності стоялонижче запрагнення досамостійності, ба - смердотізневажаютьтрадиціїборотьби задержавністькозаків,називаючи їхнього "хамами тарозбійниками" тадержавницькітрадиціїРусі,бокнязіруські - ґвалтівники йчужинці,феодали йнероби, щолишемарнувалинародне добро тарізалися ізкочовиками, недаючи простому народупрацювати[18]. Д. Донцов жзазначає, щоці ">розбійники" й ">експлуататори"якраз йвитворилиєдинуукраїнськунацію та усікультурнінадбання[19].Цю проблему - яквінїїназиває - рала й меча (">соціальної" й ">політичної"волі)вирішує накористьостанньої. Козацтвовінрозглядає як шляхту, якаристократію, йперш на за духом, за їхніставленням до правил "доброго тону", із їхніпрагнення дозавоюванняволі, а чи не доти,щобїмїїподарувавякийсь пан чицар, якцевінбачить удрагоманівців[20].

Великуувагувінприділяє типулюдини -тодішньому йтеперішньому.Нинішнійліберал-космополітпрагнеспокою танеробства, тоді як людинакняжої доби ">ніколи неохлявала аніфізично, ані морально, котра буввічно насторожі" -справжньогоідеалулицаря[21].Саме за такогопровідника Д. Донцовпрагне дляукраїнського народу. Усвоїй з статтею "Заякийпровід"вінописуєтакийідеал -мудрий,шляхетний тамужній, непрацівник тихогохліборобського праці, а людина, що непрагнеспокою, що готовавідстоювати права свого народу доостаннього[22]. Тип ж політика,який бувсучаснимреволюції бувпрямоюпротилежністюідеалу, а тому їхнього легко було бобдурити,залякати тапідкупити;такий тип політика - "ізхолопськимспритом,замість державноїмудрості", безідеалу, алише ізприватнимиінтересами та безвеликоївідвагихарактерні дляперіодузанепаду, вперіод жвідродженнятакілідеришвидкозникають[23].

>Звичайно, говорити Д. Донцов,лідериєрізні йдеякі із нихсаметакі, ">ідеальнілицарі",протеоб’єднуватисьїм ізіншими, ">неідеальними", ані не можна,оскільки ">Об'єднання винне ймусить бути. Аліоб'єднання людей одного духу,гарячоївіри йвипробуваного характеру! Людей ідеї!Добіркращих!"[24].

>Щодопідстав, на які Українамаєповне декларація продержавність Д. Донцов у роботи "Історіярозвитку української державної ідеї"виділяє якматеріальні -багатстворесурсів,доситьвеликутериторію та населення,щоб забезпечитисвоєіснування безвійн за землю ізсусідами, то йдуховніпередумови українськоїдержавності через своюдалекість від культури Ро-сійської йнаявність унійсвоєї культури тамови, щомає понадспільного ізЗахідноюкультурою, ніж ізкультуроюросійською[25].

2. Концепцію У.Липинського

>Основнимідеологічнимтвором У.Липинськоговважаються ">Листи добратів-хліборобів: проідею йорганізаціюукраїнськогомонархізму".Саме за нею йрозглянемо йогоконцепціювлаштування української держави.

>Перш ніж говорити про своюконцепцію, У.Липинськийкритикує ту, щоїїспробуваливтілити в життядіячіЦентральної Заради.По-перше,вінзазначає, що "весьпершийперіодЦентральної Заради вунутрішнійполітиціпройшов - як було б сказано - подгасломборотьби ізсамостійникамивзагалі, а ізсамостійникаминесоціалістамизокрема. Ми укра-їнськісамостійникинесоціялістихотіли тодінегайногопроголошення Незалежності України, світу ізЦентральнимиДержавами тавійни ізКеренським,якого мивважали ставленикоманонімногоміжнародньогофінансовогокапіталу. "[26].НатомістьдіячіЦентральної зарадиоб’єднались ізКеренським йпродовжилинаступпротиЦентральнихДержав, врезультаті, на його думку, Українавтратилареальний шансвстановитисамостійність іздопомогоювійськЦентральнихДержав,оскількище бувдостатньосильною[27]. Цеперетікає унаступну йоготезупротиЦентральної Заради тарештидемократів - не знаючиідейдемократівєвропейських, смердотізамінилиборотьбунаціональну наборотьбукласову, щопризвело доти, що народпочавсприйматигетьманів якзрадників тавідмовлятись від свого славногоминулого, відсвоїхтрадицій, щоєнайбільшоютрагедією й вірна знак, щонаціяпочинаєвмирати[28].Підсумовуючи, У.Липинськийпише, щоперемогаінтелігентської українськоїдемократій означала "із боціідеольогічного -мішанинуросійськогоброшурковогосоціялізму ізукраїнськимтеатральнимкозацькимжупаном; із боціполітичного -шуканняздеклясованоюінтелігенцією, котрараптомопинилась вролідержавнихбудівничих а чи неполітичнихпосередників йопозиціоністів, того, чого немає -творчоїідеольогіїздекласованого селянства,ідеольогіїпів-пролєтаря,пів-хлібороба...Врешті із боці державногоперемога українськоїдемократії означалаолігархіюсоціялістичнихпартій, щодержатись могла лише придопомозіякоїсьчужоїсили. "[29]. Доти ж,зазначаємислитель,українському рухубракувалоякоїсьвисокої ідеї,спільної длявсього народу, бувлишенаціональниймеркантилізм "Україна - десятина... Бери ібий! Крий йбий!"[30]. ">Досвідісторії дійснопідтвердив, щонації, депереважають ">нейтральні" чи те ввнутрішній, чи тозовнішнійборотьбі,неминучезасуджені до страти й рабство.Боязливеполювання увнутрішнійборотьбі начужуперемогуробитькожнутакуперемогунеповною і тому всякийвнутрішній ладнетривким; аборотьбізовнішній все ібезумовнокінчитьсяпоневоленням тихий,хто начужуперемогурахує.

>Міжіншим, й нашеісторичнепоневолення впевнійміріпояснюється тім, що ми под годину "Руїни", вборотьбіміжМосквою іПольщею,будували своюбудуччину не так навласнійперемозі, але вперемозі то одного, то іншогосусіда…. Урезультатінація нашаопинилась узалежності й відМоскви і відПольщі; усінашівойовничіелементиспольщились тапомосковились, а приукраїнстві втратили самнейтральніпацифісти -вічнопокривджені. …. Отже,кожному, кому дорогабудуччинанашоїнації, надтійдомашнійвійні, Якатепер на Українірозгорілася,оставатисянейтральним.Навітьякщоцянейтральністьвипливала ізглибокогопатріотизму йщироїлюбові до всіхУкраїнців. У циххвилинах, коливажиться частканації,історія невирізняєпоміжнейтральнихбоягузів йполітичнихспекулянтів відчесних йщирихпатріотів. "[31] -зазначає У.Липинський. У тієї ж годину,зазначаєвін, що на даний моментнаписання ">Листів..." (>доба українськоїреволюції)ідеологія українськихінтелігентіврозділилась наці самруйнівнітечії,лаючи, при цьомуГетьманів, що лагодили таксамо[32].Останнімнедоліком українськоїдемократії за У.Липинськимтребавважатинездатністьстворитиармію та вестивійну, що могла боб’єднатиукраїнськунацію тадопомогтиїйздобутисамостійність: "Кожнадемократія вчистімвиді, така, як нашасучаснадемократіяукраїнська -цеорганізм без спинного хребта.Спинний хребеткожної державної,отже і державноїдемократичноїорганізації -армія, не діятися ">виборами",анідемократичною,найбільше ">народолюбною"політикою.Армія діятися силою,зверху вниз, а чи незнизу вгору -монархічними, коли жмонархія в даний ментнеможлива - тоаристократичними,хоча-бнавітьбільшовицькими - диктатурами. І нашаНародняРеспубліка могла барміюсотворити лише втакімразі, коли б усамім початкуросійськоїреволюціїнайшовся був Український диктатор.Подібно якХмельницькийзумівсполучитиукраїнську "чернь" із російськоюшляхтою - таквінмусів бісполучитисоціяльнийселянський фермент ізтворчимукраїнськимаристократичнимелєментом уоднійпонадкласовійвсенаціональнійармії іарміюцюкинути ввійну - за оборонувіри, заздобуттяегипетськихпірамід, засвітовусоціяльнуреволюцію, за захистцивілізації перед варварами, засвященні правалюдини, завинищення ">буржуїв"усьогосвіта.Гаслоце справадругорядна,абиармія іабивійна,бо так ані один на світі наруїнахреволюціїповстати не могла і неможе. А гасли саме тодінапрохувалось -цевійна за волю України ізРосією тимчасового уряду - ізКеренським. Зацимгасломпішла б був вся ">большовицька" Україна,пішли б були усіправіхліборобські імонархічні кола, що будь-яких ">кадетів"російських непереварюючи, ізхвилиноюабдикації Царя могливважати, щопереяславськаумова ізлукаМосковщини ізУкраїною пересталаіснувати. "[33].

>Слідзазначити, що У.Липинськийвважав собіпредставником класухліборобів йзахищавсаме їхніінтереси. На його думку,УНРівськадемократіязахищаєінтересилишездекласованого,обезземеленого селянства, аінтересамземлевласників (>хліборобів) їхніідеологіясуперечить, а томуїм такадемократія непотрібна[34].

>Відкидаючитаку модельдемократії, У.Липинськийпропонує своюконцепціюдержавності.

">Тільки Єдинийхліборобський, доземліміцноприв'язаний й ізрільничоїпродукції, а чи не із політики живучийкласзаінтересований кровно -життям а чи не словами - віснуваннювласної,незалежноїУкраїнськоїДержави.Він покласовійсвоїйприроді неможе бутинаціональнимпосередникомміж чужимиурядами і "народом".Вінукраїнськимможе бутилише увласнійдержаві, чимусить бутинеукраїнським удержавічужій. Іхліборобові -Українцеві немає життяані подЛєніним,ані подПілсудським. Немає життянавіть у тихий "українськихреспубліках", що под патронатомМоскви йПольщі могли б одну годинупоявитись.Йогожде там частка ПетраДорошенка,Науменка іінших,убитихукраїнськимипобічникамиМоскви, частка МиколиУстимовича, Болбочана іінших,убитихукраїнськимипобічникамиПольщі. Отже, коли нашкласхліборобський національноорганізується, коли йогоактивністьнаціональна, якце було б загетьманування ПавлаСкоропадського,зростає, то ми незаганяйте нас томусиломіць у ">національніменшости", неруйнуйтеземельноїпідстави, безякої немає і неможе бутиУкраїнськоїДержави, немає і неможе бутиУкраїнськоїНації. "[35].Цейклас -носій українськихтрадицій, Єдиний незіпсованийдемократичнимиідеямиклас,саме часткувипадаєбудівництвоУкраїнськоїДержави тавідродженнягосподарства,отже, державамає бути такою, що бвідповідала йогобаченню держави, йогопсихології[36].

>Майбутню державу У.Липинськийуявляє уформітрудовоїмонархії,зіспадковимгетьманом начолі,який виненстояти надкласами йпартіями, надвсієюнацією, бутивідповідальним передсвоєюсім’єю, своїмсином-наступником тавсієюнацією,щоб й смердотівідповідали переднацією[37]. Гетьман - непершийсередпевного класу, аохоронецьспокоювсередині держави,необхідного для роботи, плодиякоїрозподіляються сампрацівниками через їхніпрофесійніорганізації - ">Ради"[38]. Фабрики та селаотримуютьповну свободу, смердоті самвирішують свої справ, безпанів тавласників, але й "Колі тієї фабрикант й тієї пан, посвоїйпрацездатності і по своїморганізаторськимаристократичнимздібностям потрібен - ганьбилишається і укупі із нимиживе та працює; як ані - коливін лишенародолюбець-демократ, а фабрики чигосподарства самзорганізувати невміє - ганьбисобійдегеть"[39]. На думку У.Липинського,хочатакоїформиправліннянідеще немає, Українамає усіпередумови статіпершою Державою, щоїївстановить,оскількимаєміцнеконсервативнехліборобське селянство,півселянськеробітництво, слабкареспубліканськафінансовабуржуазія,нечисленнареспубліканськаінтелігенція[40].

Для У.Липинського свобода без авторитету -пустий звук;істинну свободумаєгарантуватиармія,створенаМонархом[41].

Українська Державамає бутидецентралізованою, аорганізаторицієїДержавидобиратимуться ізпродукуючихкласівособистоМонархом, як таким, щоособистозацікавлений урозвиткові держави, й така системадоборузабезпечитькращірезультати, ніжвибори,оскількивиборна владазавждипов’язана ізпартіями, котрісхильні понадпрацювати зазаради покращання своговласного стану й покращання станусвоїхнаступників[42].Демократична жреспубліказавждицентралізована йуправляєтьсянепродукуючоюінтелігенцією, щоєвигідною дляпанівнихбуржуазнихкласів[43]. "Авторитет, влада і відповідальність у народу внизу, а "свобода ібезвідповідальністьзверху -цедержавний принципНародньоїРеспубліки. Свобода внизу, аавторітет, влада і відповідальністьзверху -цедержавний принципТрудовоїМонархії"[44] -підсумовуєвін.

У.Липинський невірить вдемократичну,всенаціональну івсекласовуідею дляоб’єднання;він говорити, щооб’єднатинацію,відродившитрадиціїнації,можелишемонархія: "Чи можна безмонархіїпомислитисобі:з'єднанняНімеччини,Франції,Італії чивідродженняменшихнацій, якБолгарія,Румунія,Норвегія.Чому ми маємо бутивинятком? Чи томуможе, щонаціональнасвідомість мименша?"[45].

>Демократія породила ">триголову"українську культуру, що длямислителяє нонсенс;монархіямаєприбратицізайвігілки -полонофільство тамосквофільство, щоєлишенаслідкомперетвореннямистецтва та культури назасобипартійноїборотьби, аотже культура стані непартійним, авсезагальнимблагом[46].

>Нарешті, У.Липинськийпротистоїть тім,хтовважає, щоукраїнськанація - демократична тареспубліканська -ніколи несприймеідеюмонархії.Він говорити, щонавпаки - усіспробивстановитидемократіюврешті-решт вели доїїповалення, й наводити прикладНорвегії, що послевідділення відШвеціївстановилареспубліку одну годину,протешвидко сталамонархієюприблизно із тихий ж причин, із якімонархіямає бутивстановлена й вУкраїні[47].

У.Липинськийвиділяє три ">основніметодиорганізації" "національноїаристократії":класократію,охлократію тадемократію.Піднаціональноюаристократієювінрозумієпрошарокнайкращих, тихий,хто на даний моментстоїть начолінації, аметодиїїорганізаціївідрізняютьсяспіввідношеннямрасиактивної тарасипасивної.

>Класократія -співвідношенняорганічне, йсаме його У.Липинськийвважавнайкращим,оскількисаме прикласократіїспіввідношенняміжактивною тапасивноючастиноюсуспільстваєоптимальним.Активна раса (">жовті")маєдвіосновніприкмети:лицарство тавойовничість тапрагнення доматеріальної роботи, що разомробить із них тихийлідерів, що,завоювавшитериторію, непростовикористовують тобі й маєшній уже було б, асприяютьрозвиткупасивноїраси (">чорних") [48].Умовами такогоорганічногоспівжиття ">жовтих" й ">чорних"єобмеженняпоривівжовтих (>обмеженнясвітської владидуховною чиспадковамонархічна влада, що у нассобі обмежена законом),сполучення ">жовтих" ізнайкращими із ">чорних", що малівитворитись напопередньомуетапірозвитку[49].Пасивнийклас при цьомутежповинні матірчітковизначеніприкмети: смердотімають в зачатках тихприкмети, що їхнімають ">жовті"[50]. Колі черезкількапоколіньпоступововідбуваєтьсятакеоб’єднання,з’являєтьсятериторіальнаєдність ">жовтих" й ">чорних", й таквідтворюютьсяспільнітрадиції,спільний монарх, й,врештірешт,спільнанація[51]

У.Липинськийпередбачав, щоможливестворення союзу ">трьох Русею" (>саме союзу, а чи нефедерації),якщо у всіхтрьохвстановитьсякласократія[52].

Національнасвідомість, за У.Липинським,залишиласьлише устихійному,неусвідомленомувигляді, а чи не можнарозвиватидемократичнимишляхами,оскількикожнапартіязі своїмвласнимрозумомтрактуватимепоняттянації так, якїйзаманеться, врезультаті чогоможестатись так, щозалишатьсянаціїмосковська йпольська, аукраїнська -лишепартія;саме у тому,щобзапобігти цьому,українцямнеобхідна держава ізМонархом - Гетьманом, щоєперсоніфікованим чином українськоїнації[53].


>Висновки

Про Д. Донцова увступі досвоїх ">Листів добратів-хліборобів" У.Липинськийпише як пролюдину, Яка всіхзраджує таробить із ідеїсамостійностізасобом дляздобуттялітературноїслави[54]. Недуже доброставився до У.Липинського Д. Донцов, щозвинувачував його через ті, що тієї невиключавможливостістворення союзу ">трьох Русею". Нема заце, у їхніконцепціяхєдосить багатоспільного.По-перше,обидва смердотівважають, щодемократія,її ідеїє вкорнінеправильними та

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація