Реферати українською » Политология » Прогнозування електоральної поведінки


Реферат Прогнозування електоральної поведінки

Страница 1 из 4 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВОСЕЛЬСКОГО ГОСПОДАРСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

>ФЕДЕРАЛЬНОЕГОСУДАРСТВЕННОЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕУЧРЕЖДЕНИЕ ВИЩОЇПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОСВІТИ

 «>НОВОСИБИРСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

 АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

ІНСТИТУТЗАОЧНОГО ОСВІТИ І ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЮ

>Колпашевский Філія

До захисту допускається Відділення________________

Зав. кафедрою_______________ Кафедра _________________

                                         підпис

«       »                          200    р.

Курсова робота

По предмета: « Електоральна прогнозування»

На тему: «Прогнозування електорального поведінки»


Виконавець:

>Боровенский П.О._______________

>Ф.И.О. (підпис)


р.Колпашево2008г.


Зміст

Запровадження. 3

1. Поняття і психологічні чинникиклиентелизма електорального поведінки. 4

1.2. Поняття електорального поведінки. 4

1.2. Електоральна поведінка як проявиклиентелизма. 7

2. Теорії електорального поведінки й їх застосування. 11

3. Проблеми прогнозування електорального поведінки виборців. 15

3.1. Параметри електоральної конкуренції, та зарубіжний досвід. 15

3.2. Досвід російських парламентських виборів. 20

Укладання. 29

Список літератури.. 32


Запровадження

Вибори відіграють великій ролі у житті нашого суспільства. У зв'язку з цим постає питання вивченні поведінки виборців як у федеральних, і на регіональних виборах. Особливу значимість це набуло останнім часом, коли країни нещодавно відбулися у Державну Думу, та був і вибори Президента. Важко переоцінити важливість подій, позаяк у наступні чотири роки нам жити саме з цим думою і з цим президентом.

Останні вибори показали, поведінка виборців у Росії досить вдало можна прогнозувати. У разі можна будувати висновки про застосовності західних теорій електорального поведінки нашій країні.

Електоральна поведінка це процеси прийняття прийняття рішень та соціальні чинники, що впливають моделі голосування.  

У кожному суб'єкт Російської Федерації можна назвати будь-які особливості поведінки виборців під час виборів. Це викликано різної економічної ситуацією у регіонах та низку інших чинників.

Мета цієї курсової праці полягає у тому, аби роздивитися процес електорального поведінки громадян, і у зв'язку з цим спрогнозувати поведінка виборців у сучасної Росії.

Завдання роботи диктуються поставленої метою:

> визначити поняття і психологічні чинники електорального поведінки;

> розглянути теорії електорального поведінки й їх застосування;

> виявити проблеми прогнозування електорального поведінки виборців.

Для написання курсової роботи використовувалася спеціальна література, періодичних видань, методичних рекомендацій.

Структура курсової праці полягає з впровадження, трьох глав, ув'язнення й списку літератури.


1. Поняття і психологічні чинникиклиентелизма електорального поведінки

1.2. Поняття електорального поведінки

У сучасному російської електоральної соціології доки склалося узвичаєного визначення електорального поведінки громадян. Проте, це поняття дуже широко використовується під час аналізу ходу виборчих кампаній різного рівня, при прогнозуванні і аналізі результатів відповідних виборів. Такий їхній підхід у політичному соціології можна припустити виправданим, оскільки проблема прогнозування результатів виборів у силу об'єктивної складності аналізу визначальних їх чинників ще далекою від задовільного наукового рішення, а потреби практики порівняно повно описуються тим спектром уявлень, і концепцій, іноді суперечливих, які у цій області вжевиработани.[1]

Аналіз перебігу і фіналів сучасних виборчих кампаній показує, що наші фахівці - практики у цій галузі після ухвалення рішень значно частіше спираються на власний досвід минулого і інтуїцію, ніж дані об'єктивних наукових досліджень про про стійких закономірності електорального поведінки громадян, і відповідні наукові уявлення та концепції. Необхідно враховувати, ще, що за законами сформованого вже у Росії ринку політичних послуг які діють ньому суб'єкти несхильні розкривати реальні механізми і психологічні чинники що визначають результати своєї діяльності. Бізнес галузі політичних послуг передбачає вельми високий рівень конфіденційності, дозволяє, зокрема, формувати і підтримувати міфи про високої ефективності застосовуваних під час виборів політичних технологій. Міфологізація виборчих кампаній, що застосовуються у ході їхньої проведення технологій, і навіть самих процедур підрахунку виборчих симпатій забезпечує фахівцям з політичного консалтингу досить високі доходи.

Через війну такий складний соціальне явище як електоральне поведінка громадян стає подвійно складним для наукового аналізу: на об'єктивні труднощі вивчення накладається необхідність їїдемистификации і деміфологізації. Інакше дослідники ризикують описати і пояснити, наприклад, нестійка повторювані зразки поведінки громадян, у області виборів, інші ж образи цього поведінки, хто був сформовані політичними технологами і командами кандидатів з метою пропаганди і агітації. Ці образи, зазвичай, обслуговують інтереси тих чи інших політичних сил є чи окремих кандидатів, тому відповідають реальності. Тому видаються досить цікавими будь-які нові результати у сфері аналізу електорального поведінки громадян, і прогнозування результатів виборів, і навіть принципи і методик відповідного аналізу.

Для визначеності під електоральним поведінкою усвідомимо систему взаємозалежних реакцій, дій чи бездіяльності громадян, які з метою пристосування до місцевих умов проведення політичних виборів. Безумовно, громадянами вважаються як звані простих громадян, а й посадові особи, зокрема, і високопоставлені, кандидати всіх рівнів, їх помічники, політичні технологи, дослідники та інші. Електоральна поведінка батьків у цьому плані причетний як до виборців, до тим, хто організує процес виборів, приймає ту чи іншу що у них, і навіть є замовником застосування тих чи інших технологій.

У результаті зміни моделі виборів із радянської на демократичну, по крайнього заходу, з її формі, адаптуватися доводилося всім російським громадянам, представників усіх соціальних груп від Президента, глав адміністрацій регіонів та їхніх представників еліти до робочих, селян, безробітних і бомжів. Понад те, поділ аналізу електорального поведінки на окремий аналіз поведінки простих виборців і ряду аналіз поведінки посадових осіб, депутатів, кандидатів, б інших представників еліти, який завжди дозволяє розкрити відповідні закономірності: поведінка усіх тих соціальних груп під час виборів дуже взаємозалежне.

Вивчення електорального поведінки російських громадян стала актуальною, починаючи із перших виборів народних депутатів СРСР, минулих навесні 1989 року. Ці вибори за багато попередні десятиліття радянських часів були альтернативними, припускали можливість вибору депутатів із кількох кандидатур. Зміна характеру виборів у порівнянню з тодішньою радянською безальтернативній моделлю стимулювало попит на прогнозування результатів виборів. Аби вирішити це завдання під час першої виборчої кампанії періоду перебудови стали проводити опитування суспільної думки, створені задля виявлення переваг виборців.

Результати таких опитувань і прогнози результату виборів почав із цього періоду публікуватися у засобах масової інформації, і це викликало великий суспільний інтерес. Та незабаром з'ясувалося, що електоральне поведінка російських громадян є дуже складний соціальний феномен, що потрібно вивчати лише з допомогою опитувань суспільної думки, але й допомогою спеціальних методик, оскільки, наприклад, прямі запитання на кшталт: «За кого Ви плануєте проголосувати?» який завжди дають досить інформації для обгрунтованого прогнозу результату виборів. Проблема у цьому, що коли респонденти, що у таких опитуваннях суспільної думки, відповідають цілком щиро і відповідально, їхні відповіді і узагальнення їх відповідей безпосередньо неможливо знайти проінтерпретовані як прогнози фіналів виборів, наприклад. Опитування суспільної думки вимірюють зване вербальне, а чи не реальне електоральне поведінкаграждан.[2]

Як спеціальних методик аналізу електорального поведінки можна використовувати методики описи тих щодо стійких систем і структур життя, які визначають сформовані чи складаються у цій сфері реальні практики, і навіть їх ідеологічне забезпечення, норми, правила, відносини, принципи, уявлення та т.п. Концепціяклиентелизма дозволяє описати певні досить стійкі закономірності електорального поведінки російських громадян. І це сенсі вони можуть використовувати як одне з досить ефективних методик аналізу відповідної області громадських відносин.Клиентелизм так можна трактувати ще й як із провідних чинників сучасних російських виборів, оскільки патрон - клієнтські ставлення багато чому визначають діяльність й його результати практично всім учасників російського виборчого процесу.

1.2. Електоральна поведінка як проявиклиентелизма

Російська традиція досліджень, у політичної соціології поки характеризується слабким увагою до систематичного аналізу електорального поведінки громадян основі чинниківклиентелизма. Проте,клиентелизм під час виборів є чи не єдиною їх особливістю, об'єднуючою вибори всіх рівнів: федеральні, регіональні і місцеві.

Згідно з іще з старої радянської традицією і виборцям, і кандидатамклиентелистские відносини ближчими і зрозумілішими, ніж демократичні. Виборці відчувають, що вони немає стількох прав, скільки їх мають кандидати, й посадові особи. І такий стан сприймається більшістю російських громадян як справедливе. Кандидат, котрий зумів показати своєї переваги за соціальним статусом над виборцями, має мало шансів обраним. Він неодмінно має показати знання труднощів і умов життя виборців, але з має залишитися них.

Виборці, зазвичай, розглядають кандидатів як патронів, яких вони довіряють власну захист, під заступництво яких виборці готові стати, але з безумовно, лише коли ці кандидати продемонструють готовність розв'язувати проблеми своїх виборців. Виборці чудово розуміють, що й представник, яку вони підтримають під час виборів, повинен зуміти захистити свої інтереси, а цього має мати доступом до відповідним ресурсів: владним, фінансовим, матеріальним та інших. Через війну голосування під час виборів стає менш ідеологізованим й більше прагматичним: обирається особистість, а чи не політична позиція.

>Клиентелистские відносини у процесі виборів закріплюються російським законодавством, оскільки його не забезпечують реального рівності прав кандидатів. Щоправда, іноді додаткові права високопоставлених кандидатів перетворюються їм у додаткові обов'язки. Так-от простих громадян доки потрібно повних декларацій майна, а кандидатів минулих федеральних виборах такі декларації та системні помилки у яких ставали важливими ресурсами політичних змагань.

Уклиентелистскую модель вкладається й певна зміна пріоритетів, яка відбулася у більшості округів під час виборів депутатів Державної Думи РФ у грудні 1999 року, колиинкумбенти, тобто. депутати, раніше обрані від цих коштів округів, повсюдно замінялися новими кандидатами. Виборці, поступово адаптуючись до нову систему формування російської влади, наочно продемонстрували залежність патронів від клієнтів. Невиконання патронами обіцянок знижує силу взаємної солідарності, співчуття й підтримки, виражену й у ослабленні підтримки електоральної. Виборці надають у довірі старим патронам і починають вибудовують стосунки з новими.

Але й кандидати під час виборів однією й саму посаду, зазвичай, входять уклиентелистские відносини. Спроби законодавчо забезпечити рівність можливостей кандидатів до випадках, коли один них представляє діючу владу, інші ж ми за неї борються, зазвичай, нічого не наводять. Лідерами виборчих кампаній останнього періоду й на федеральному, і регіональному рівнях є діючі глави адміністрацій відповідних рівнів, губернатори, мери, голова уряду РФ. Решта кандидатів, зазвичай, змушені ставати клієнтами лідера, вимагаючи нього вже після виборів виконання зобов'язань їх. А лідером під час виборів дуже мало хто може реально конкурувати:клиентелистская модель електорального поведінки практичніша, дозволяє домагатися своєї мети при порівняно невеликих витратах ресурсів.

На відміну від виборів федерального рівня під час виборів глав адміністрацій регіонів, зазвичай, перемагає діючий глава. Фактично, весь регіон є його клієнтурою, ці відносини зрозумілі і наодинці главі і громадянам, котрі мешкають у цьому регіоні. Чинний губернатор чи президент замислившись може програти лише, коли він, як патрон, продемонструє невиконання своїх зобов'язань. Поки ж клієнтські відносини зберігаються їх із боку дотримуються негласні і неформальні домовленості, - виборці довіряють керівнику регіону та підтримує його.

Підтримка і довіра до діючої системи влади російськими виборцями іноді видаються цілком абсурдними. Певне, складна соціально-економічна ситуація у Росії сприяє настільки високого рівня дефіциту довіри громадяни мають, що і готові довіряти політикам, що досить добре знають, навіть, коли ці особистісні та професійні якості цих політиків викликають негативне ставлення до них. Виборці часто добре знають недоліки керівників своїх регіонів, наприклад, але голосують них навиборах.[3]

Корумпованість структур влади, впливом геть неї кримінальних угруповань, порушення моральних і етичних норм керівниками який завжди призводить до відмови їм у підтримці під час виборів. Компромат проти губернатора чи мера міста може виявитися ефективним тільки тоді ми, коли цей компромат продемонструє порушення зобов'язань патрона перед клієнтами. У цьому сенсі спроби скомпрометувати губернатора чи мера міста, як особистість часто-густо закінчуються безрезультатно. Виборців цікавить губернатор чи мер й не так, особистість, скільки як функціонер у системі патрон - клієнтських відносин. Так було в під час виборів депутатів Державної Думи РФ у грудні 1999 року рейтинг мера Москви Юрія Лужкова у самій Москві не опускався ніколи нижче 55 - 56 %. Тут його визнавали й самі визнають своїм патроном більшість москвичів. А в регіонах кампанію дискредитації руху «Батьківщину - Уся Росія» і особисто Юрія Лужкова, як мера Москви й однієї з лідерів цього руху, мала успіх. Результат цих виборах руху «Батьківщину - Уся Росія» виявився більш, ніж скромним, хоч і влітку 1999 року рух зберігало лідерство на федеральному рівні. Російські регіони не визнали Юрія Лужкова своїм патроном, тому що в них патрони інші, свої, і тому що їм порівняно легко було довести, що Юрій Лужков не заслуговує співчуття й підтримки, що вона може бути входить у систему взаємної солідарності на жителів регіонів. Саме такою мав реальну, а чи не декларована мета кампанії дискредитації Юрія Лужкова, що у засобах масової інформації. І це мета було досягнуто: Юрій Лужков фактично перестав бути політиком федерального рівня.

У Росії практично неможливо обратися, якщо кандидат не підтриманий голова адміністрації. Особливо яскраво ця особливість російських виборів проявляється у національних республіках: Татарстані, Башкортостані, Калмикії та інших. Власне виборчі кампанії у цих регіонах виграються чи програються ще до його початку. Якщо кандидат зуміє включитися у клієнтуру глави регіону, - виграє вибори, а то й допустить серйозних помилок. Якщо стане клієнтом, - шансів малобудет.[4]


2. Теорії електорального поведінки й їх застосування

Чинники електорального поведінки традиційно прийнято розглядати у межах трьох підходів: соціологічного,соцально-психологического ірационально-инструментального.[5]

 Соціологічне підхід. Основи такого підходу до аналізу електорального

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація