Реферати українською » Политология » Концепція демократичного переходу про умів, стадії и Моделі демократичних переходів


Реферат Концепція демократичного переходу про умів, стадії и Моделі демократичних переходів

 

>Реферат на задану тему

Концепцію демократичного переходу, проумови,стадії ймоделідемократичнихпереходів


ПЛАН

1.Моделідемократичнихтрансформаційсучаснихнедемократичнихрежимів у напрямку додемократії.

2.Основністадії (>фази) демократичного переходу.

3.Особливості таперспективи демократичного переходу в Україні.

4.Література.


1.Моделідемократичнихтрансформаційсучаснихнедемократичнихрежимів у напрямку додемократії.

>Вчені, щоаналізувалитрансформаційніпроцесикінця 70 - початку 80-х років XX ст. вкраїнахЛатинської Америки, запровадили науковийобігтерміндемократичнийперехід (>transition todemocracy).Звідси іназванапряму,якийвивчаєперехіднісуспільства, —транзитологія

 >Транзитологистверджують, що,враховуючихвилеподібненаростаннядемократії,їїприпливи тавідпливи,ніхто неможе ізупевненістюпрогнозувати,якими будутьнаслідки переходу вкожномуокремомусуспільстві.Протесамедемократизаціяєсвідченнямуспішності переходу,уособленням йогозмісту і мети.

>Беручи доувагиусі трихвилідемократизації,вченівиділяють тримоделі переходу віднедемократичнихрежимів додемократії.

>Класичналінійна модель (ВеликаБританія,Швеція),їйвластивепоступовеобмеженняабсолютноїмонархії тарозширення правгромадян й парламенту;поступове збільшеннягарантіїособистих прав —спочаткугромадянських,потімполітичних й,нарешті,соціальних;розширеннявиборчого права йпоступовевитісненнявиборчихцензів;перетворення парламенту увищийзаконодавчий орган йздійснення ним контролю задіяльністю уряду.

>Циклічна модель (країниЛатинської Америки,Азії, Африки).Демократичні іавторитарніформиправління почерзізмінюють самі одних — чи то шляхом військовихпереворотів, чизусиллямиправлячихеліт.Причиною такихколиваньєслабкістьдемократичнихтрадицій танезрілістьіншихвнутрішніхпередумовдемократії вцихкраїнах.

>Діалектична модель (>Іспанія,Португалія,Греція).Вонапередбачаєстрімкепадінняавторитарнихрежимів йвстановленняжиттєздатноїдемократії завідносно короткийпроміжок години.Цьомусприяєзрілістьвнутрішніхпередумовдемократії (>високийрівеньурбанізації,індустріалізації,високийосвітнійрівень населення,численністьміськогосереднього класу,раціоналізація ііндивідуалізаціямасовоїсвідомості як культурнапередумовадемократії тощо).

>Усіцімоделі переходу додемократіїпередбачаютьпевнізміни, без якідемократизаціявзагалінеможлива.Універсальнимивимогамиуспішного переходу додемократіїє:

-утвердженнясфериприватноївласності таформуванняринковихвідносин;

-створеннясереднього класу і умів длясоціальноїмобільності;

-широкіінвестиції восвіту ірозвиток науки;

-формуваннягромадянськогосуспільства;

-гарантії правлюдини іствореннясистеми їхньогозахисту;

-поділполітичної влади назаконодавчу,виконавчу йсудову,чіткерозмежуванняїхніхповноважень;

- політичнийплюралізм;

-розгалужена системавільноїполітичноїкомунікації.

2.Основністадії (>фази) демократичного переходу.

 

>Стадії (>фази) демократичного переходу.Більшістьтранзитологіввідзначаютьциклічністьпроцесів переходу додемократії. І хочстадії, котрі смердотівиділяють,дещорізнятьсяназвами татривалістю, усе ж такипослідовністьзмін,їхняспрямованість тадинамікадоволісхожі.

>Тривалий годинупопулярною був модель демократичного переходу,запропонованаамериканськимполітологом Д.Растоу.Вінвиділив трифазиполітичнихзмін:

-підготовчу фазу (>загостренняконфліктуміжосновнимисоціальними йполітичними силами);

- фазуприйняттярішень (колидосягаєтьсякомпромісміж нимищодо нових,демократичних правилполітичноїгри);

- фазузвикання (>закріпленняздобутків), заякоїдемократичніінститутинабуваютьстійкості, адемократичнізмінистаютьнезворотними.

>Запорукоюуспішноїдемократизації Д.Растоувважавкомбінаціюоб'єктивнихчинників: національноїєдності,мінімальнонеобхідногорівняекономічногорозвитку,наявностісоціальноїдиференціаціїсуспільства таполітичногопротиборстваосновнихсоціальних груп йполітичнихакторів.

>Іншідослідникипідкреслюютьзначенняконкретноїполітичної іісторичноїситуації,співвідношенняполітичних сил, якускладається одну годину переходу.Деякі із них (>наприклад, А.Пшеворський)надаютьключовогозначення правильнообранійстратегії йтактицідемократичнихперетворень.Процес демократичного переходу, згідно ізуявленнямицихдослідників,розпадається надвіфази:лібералізації тадемократизації.

Фазалібералізаціїєсвоєріднимстартовиммайданчиком длядемократичнихзмін.Вонарозпочинаєтьсякризоюлегітимності авторитарного читоталітарного режиму такризоювсерединіправлячихеліт, Яказазвичайзакінчується їхнірозколом,зміною балансу силміжправлячимигрупами іопозицією накористьдругої, врезультаті чогозростаєрівеньсвободи усуспільстві.Саме вцейперіодвідбуваєтьсязвільненняполітв'язнів й Поверненняполітемігрантів,послаблюєтьсяполітична цензура,надаєтьсяпевна свободазасобаммасовоїінформації,встановлюється свобода слова йрозширюютьсяможливостіїїорганізованоговиявлення,визнаєтьсядеякаавтономністьгромадських (>насампередпрофесійних)організацій,часткововідновлюютьсягарантії правлюдини,з'являються Першіознакитерпимостіщодополітичноїопозиції.

Вжеперіодлібералізаціїможевиникнути «>дозованадемократія» йнові правила «>політичноїгри», щослужатьсходинкою дляподальшихпроцесівдемократизації. Алі так самеможливий йіншийрозвитокподій.Жорсткепротистоянняміжвладою іопозицією безрозв'язання проблем, щонайбільшетурбуютьпересічнихгромадян,можепризвести докатастрофічногопадіннядовіри населення до всіхсоціальнихінститутів.Наслідком цогоможе статівідновленняжорсткого авторитарногоправління.

Фазадемократизаціївідрізняєтьсяінституціональнимизмінами вполітичнійсистемі. На цьомуетапіз'являютьсятакідемократичніінститути, якполітичні партії,виборча система, котрідаютьзмогуформуватиоргани владидемократичними методами.Впровадженнядемократичних процедурвідкриває шлях до влади длянової,демократичноїеліти ісупроводжуєтьсявисуваннямреформаторських груп навладніпозиції.Водночаспрагненняоволодітивладою таконтролюватиресурсизмушуєреформаторськісилийти напевний,хоча бмінімальнийкомпроміс зпоміркованими силамистароїправлячоїеліти.

>Ключовоюумовоюуспішностідругоїфази демократичного переходуєздатністьстарої тановоїелітдосягтитрирівневогокомпромісу,якийстосуєтьсяоцінкинедавньогоминулого країни,головної мети йнапрямуподальшогорозвиткусуспільства, правил «>політичноїгри» на конкретномуетапі.

>Лібералізацію ідемократизацію можнатакожрозглядати як дватіснопереплетеніаспекти переходу додемократії, беззавершення які неможеутвердитисяповноцінний,консолідованийліберально-демократичний режим. Безгарантованоїсвободиіндивідів йсоціальних груп, якої смердотіотримують упроцесілібералізації,демократизаціяможе матірлишеформальний характер. Безповноціннихдемократичних процедур, котрістворюютьситуаціюзмінюваностіправлячихеліт таїхньоївідповідальності перед народом, вонможеперетворитися в щосьманіпулятивне івигіднелише тім,хто бувобраний довищихорганів державної влади.

>Теоріяконсолідованоїдемократії.Попри «>зиґзаґи»перехіднихпроцесів,кінцевоюметоюреформування всіхелементівполітичноїсистемиєстворення режимуконсолідованої,тобтостійкоїдемократії.Процесконсолідації демократичного режимумістить дваважливікомпоненти:ціннісний (>досягнення консенсусустосовно наборуполітичних процедур) таінституційний (>створеннявладних структур, щовбирають у собіінтересиконкуруючихполітичних сил).

>Консолідованадемократіяіснує,якщо:

- нарівніповедінкижоден ззначнихсуб'єктівсуспільнихвідносин недієзадляутворення недемократичного режиму й не дуже донасильства чиіноземноговтручаннязадлярозколу держави;

- нарівнісуспільнихорієнтацій (>громадської думи)більшістьгромадянупевнена, щодемократичніінститути тапроцедуриєнайбільшприйнятним способомуправліннясуспільством, апідтримкаантидемократичних сил усуспільствінезначна чи смердотібільш-меншізольовані від демократичногопроцесу;

- наконституційномурівніполітичнісили, щодіють у рамкахпевної державної територї,засвідчують своюготовністьрозв'язуватиконфліктилише наосновіконституції, законів таправових процедур, котрі самєнаслідком демократичногопроцесу.

Отже, >консолідаціядемократії —це процесперетвореннявипадковихдомовленостей таумовнихрішень, щовиникаютьміжполітичнимиелітами уперіод демократичного переходу, устійкінормивідносинсуперництва йспівробітництваміжголовнимидійовими особамиполітичногопроцесу.Консолідованийдемократичний режимгарантуєгромадянам, щоконкуренція замісце увладнійієрархії чи заздійсненняполітичноговпливу якщочесною тапередбачуваною.Найочевиднішимсвідченнямдосягнення такого стануєнаявністьзгодищодополітичних процедур —виборів президента, парламенту,зміни уряду,прийняттяполітичних йуправлінськихрішень; приходу до влади нового континенту врезультатівільноговолевиявлення народу;отриманняурядомважелівуправління длявиробленняновоїстратегії;відсутностіфактівпередачіфункцій законноствореними органамивиконавчої,законодавчої йсудової владиіншим органам тощо.

>Досвіддемократичнихзмін урізнихкраїнахзасвідчує, що далеко ще незавждиполітичніелітиздатнітривалий годинузберігативідданістьдемократичнимінститутам та процедурам.Інколи смердотіобирають чи Повернення авторитарного режиму, чи так званьнедемократичний шлях додемократії.Останнійвиявляється до того, щонівелюютьсязмагальність йконфлікт,правлячаелітанамагаєтьсяконтролюватипублічнеобговорення проблем,цілеспрямованоспотворюєпринциписвободи йрівностігромадян.

>Особливостіпосткомуністичноїтрансформації. Напочатковихстадіях переходупоширеним було бспрощенеуявлення проможливостідемократичнихзмін українах, деранішепануваликомуністичнірежими.Певніілюзіїподіляли якполітичніелітицих держав, то йпредставникиполітичногоістеблішменту наЗаході.Вважалося,наприклад, що на усіперетвореннязнадобитьсяблизько 5 років, после чогорозпочнетьсяпоступоваконсолідаціядемократичнихрежимів. 3.Бжезінський на усіфазипосткомуністичноїтрансформаціївиділяв від 9 до ЗО років,визначаючипослідовністьзмін уполітичній,правовій,економічній сферах таспособипідтримкицихзмінзахіднимикраїнами (табл. 3.2.1).


>Таблиця 3.2.1

>Фазипосткомуністичноїтрансформації (за 3.Бжезінським)

>Ознаки
>Політичні >правові >економічні >допомогаЗаходу

>Перша фаза (1-5 років)

Політична позначка —зміни.Економічна позначка —стабілізація

Основидемократії

>Вільнапреса

>Кінецьоднопартійної держави йполіцейськоїсистеми

>Першідемократичні

>об'єднання йрухи за

>зміни

>Усунення

>невиправданого

державного

контролю

>Лібералізація

>цін йприпиненнядотацій

>Кінецьусуспільненого

>виробництва

>Безсистемна

>приватизація

>Стабілізація

>грошової

>одиниці

>Термінові

>кредити та

>допомога

Друга фаза — 3-10 років

Політична позначка — відзмін достабілізації.Економічна позначка — відстабілізації доперетворень

>Новіконституція та

>виборчий закон ~*

>Вибори

>Децентралізоване

>регіональне

самоврядування

Стала демократична

>коаліція — нова

>політичнаеліта

>Законодавча

(>нормативна)

базавідносин

>власності й

>підприємництва

>Банківська

система

Мала йсередня

>приватизація

>Демонополізація

>Поява нового

класувласників

йпідприємців

>Інфраструктурні

>кредити

>Технічна (>управлінська)

>допомога

>Торговельні

>преференції та

доступ доринків

>Початокіноземнихінвестицій

>Третя фаза — 5-15 й понад років

Політична позначка —закріпленнязмін..Економічна позначка —стабільнепіднесення

>Утвореннястабільних

>демократичнихпартій

>Встановлення

>демократичної

>політичної культури

>Виникнення

>незалежних

>судовихорганів

тавстановленняправової культури

Великаприватизація

>Сформоване

>капіталістичнелобі

>Виникнення культури

>підприємництва

>Значнііноземні

>інвестиції

>Вступ доосновних

>органівЗаходу

(>ЄС, НАТО тощо)

>Країни, котрійдутьпопередуінших у процесівпосткомуністичноїтрансформації,загаломвписуються в прогноз 3.Бжезінського.

>Остання,третя фаза,передбачаєконсолідаціюдемократіїзівстановленнямвідповідноїполітичної іправової культури. НацейрівеньнинівийшлиЧехія,Угорщина,Польща,Словенія,Балтійські тадеякіінші держави, їхньоговідносять докраїн ізконсолідованоюдемократією.Більшістьпосткомуністичнихкраїнперебувають надругійфазі переходу -демократизації.Частина із нихмаютьпозитивнудинаміку йдобріперспективи унайближчі 10 роківзавершитивиконанняїїзавдань йвступити втретю фазу. Однакє ітакі, що невийшли замежіпершоїфази -лібералізації чинавітьзгорнулисвій рух у напрямкудемократичних йринковихзмін. Україна, у низціпосткомуністичнихкраїн,посідає 16місце (із 27) зарівнемрозвиткудемократії й 18 — зарівнемрозвиткуринковихвідносин. На шкода,обидвапоказникиставлятьїї напозиціюнижчесередньогорівня -ближче доавтократій, ніж доконсолідованихдемократій.

Доголовнихособливостейпосткомуністичнихпереходів напострадянськомупросторі, щозігралипевнугальмівну роль у процесівдемократизації, можнавіднести:

-значнобільший масштабзмін (порівняно із переходами вкраїнахЛатинської Америки таіншихрегіонах світу): до реформ векономічній,політичній йсоціальній сферахсуспільства, в всіхпострадянськихкраїнах,окрім Ро-сійськоїФедерації,додалисяще і заподіяннястановленнянаціональних держав йтворенняполітичнихнацій;

-нереволюційний характер переходу та йогонаслідок —збереженнястароюелітоювладнихпозицій;

-формування новогокапіталістичного класупереважно ізпредставниківколишньоїкомуністичноїноменклатури, котра,перебуваючи привладі,здійснюваларозподіл державноївласності;

-відсутністьвнутрішньогокапіталу йспівпрацяноменклатурноїеліти ізмафіозними ікримінальними структурами, результатом чого сталапоявакорумпованоїбюрократичної держави йрозвиток паразитизму;

-невисокіпрофесійні таморальніякостіправлячого класу: йогонеготовністьрозв'язуватискладні, паралельноіснуючіпроблеми урізних сферахсуспільного життя,діяти у межах формальноіснуючихдемократичнихінститутів й законів,дотримуватисяпрозорих правилполітичноїгри тощо;

-погіршенняекономічного тасоціального стану пересічну громадянина,несправдження йогозавищенихочікуваньщодозростаннядобробуту.

>Наслідком бувпоява внизцікраїнгібриднихрежимів, іздоволіневизначеними перспективамищодоутвердження у якихконсолідованоїдемократії.

3.Особливості таперспективи демократичного переходу в Україні.

>Більшість проблем, щовиникають українахпосткомуністичного переходу,притаманні і Україні.Багатомірністьздійсненняінституційнихперетворень, котрапороджує низкусуперечностей йускладнюєперехід,політологи описалиїї якпотрійну, чипочетвірнутрансформацію.Потрійністьполягає водночаснійдемократизації,маркетизації й державномубудівництві;четвертийвимірзмін —національнебудівництво.Термін «>почетвірнатрансформація»політолог ізВеликоїБританії Т. Кузьовживсаместосовно України

яккраїнапостколоніальна (>сперечатись можна лише про характер, типїїколишньогоколоніального статусу) вонамусить будувати не лише державу, а іполітичнунацію. Черезнерозв'язанняцієїпроблеми,зазначає Т. Кузьо,можутьзазнатиневдачі іусіінші. Отже,поєднаннячотирьохзавдань:перетворенняекономіки,політичноїсистеми,державнебудівництво танаціональнаконсолідація,кожне із яківимагаєнадзвичайноїконцентраціїсуспільноїенергії, можнавважатиоднією ізоб'єктивних причинповільногопросування реформ в Україні.

>Водночаструднощіпереходу-демократизаціїзумовленінизкоюособливостейісторичного шляху України тасоціально-культурних рисїїгромадянства. Наодне ізперших місць тут вартопоставитивідсутністьнаціональногодосвідудержавотворення ікерівництвадержавнимисправами.

>Крім цого,належністьукраїнського народу дорізних держав, уминуломузатрималаформування національноїєдності та національноїсамосвідомості,поглибилавідчуття меншовартості.

Навідміну відкраїнСхідної чиЦентральноїЄвропи набільшійчастині територї України (>окрімзахідних областей) було бповністюзнищено нелишеприватнувласність, а іуявлення пронеї якознакуцивілізованості.Навички вестиприватнийбізнесперебували взародковомустані, їхньоготреба було бнабувати,починаючи із чистогоаркуша. Цезумовилосильну залежністьекономічноїтрансформації від політики держави і відправлячоїеліти таїї курсу нареформуваннясуспільства.

Не можнаскидати ізрахунку і рользовнішніхчинників. Увипадку Українинайбільшезначення маліпідтримкаЗаходу (более чименшсприятлива, а окремихвипадках йзовсім неадекватна) та «>російський чинник»:економічна залежність відколишньоїметрополії,їїнамаганнявтримати Україну в «>євразійськомупросторі»,втручання увиборчікампанії тощо.Активнеполітичнедистанціювання України відРосії (ізметоюзберегтинезалежність) завідсутностізахіднихінвестицій (>знову ж таки черезповільні інепослідовніреформи)призвело достійкого ідужеглибокогопадіннявиробництва тасоціальногозубожіння.

>Зовнішньополітичнічинники неєголовними із точкизорууспішності переходу.Проте,оцінюючипоступ України доринку ідемократії,слідвраховувати, щонамаганнямолодої держависамоствердитися наміжнароднійарені,відокремитися відколишньоїметрополії (у буквальному і переносномузначеннях)вимагаєзначнихвитратенергії, котрі віншому


>Література.

 

1.Бжезінський 3.Демократія перед лицем глобалізацію:Виступ наколоквіуміКастельґандольфоулітку 1998 р. //ї. — 2000. — № 19.

2. Даймонд Л. Пройшла чи «третя хвиля» демократизації? // Поліс. — 1999.-№1.

3. Конончук З., Ярош Про.Розвитокдемократії в Україні: 1999рік. —Київ, 2000.

4.Хантінгтон З.Зіткненняцивілізацій //Філософська йсоціологічна думка. - 1996. - № 1-2.

 


Схожі реферати:

Навігація