Реферати українською » Политология » Людина перед глобальних проблем


Реферат Людина перед глобальних проблем

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Запровадження

Актуальність теми обумовлена особливої гостротою становища Росії та цілому світу у початку ХХІ сторіччя. Країна сидить над необхідністю подолати важкий комплексний криза, глибоко проникший на політичну, економічну, соціальну та Духовну життя суспільства до тлі наростаючою загрози загальнопланетарних катастроф.

Мета - проаналізувати літературу, освещающую походження і сутність глобальних проблем, ієрархію і пошуки шляхів розв'язання глобальних проблем.

Глобальні, чи всесвітні (загальнолюдські) проблеми, будучи результатом протиріч у суспільному розвиткові, не виникли раптово й сьогодні тільки. Деякі їх, як, наприклад, проблеми війни і миру, здоров'я, існували колись і було актуальні в усі часи. Інші глобальні проблеми, як, наприклад, екологічні, з'являються згодом у зв'язки й з інтенсивним впливом суспільства до довкілля. Спочатку ці проблеми були лише приватними (поодинокими), питаннями для якійсь окремій країни, народу, потім вони ставали регіональними і глобальними, т. е. «проблемами, мають життєво-важливе значення для людства».

1. Походження і сутність глобальних проблем

У філософії під глобальними проблемами прийнято розуміти общепланетарные проблеми, що з своєї гостроти і масштабної ставлять під сумнів подальшого існування людства. Про неї наполегливо розпочали мова вчені України та політики, письменники громадським діячам, насамперед у 70-е-80-е рр., коли ці проблеми виявили все своє гостроту і масштабність.

Нині, межі тисячоліть, людство впритул зіштовхнулося з найгострішими глобальними проблемами, загрозливими самому існуванню цивілізації і навіть найбільш життя на планеті. Сам термін "глобальний" веде своє походження від латинського слова "глобус", тобто Земля, земну кулю, і з кінця 1960-х років ХХ століття він набув широкого поширення для позначення найважливіших і настійних загальнопланетарних проблем сучасної епохи, які зачіпають у цілому. Це сукупність таких найгостріших життєвих проблем, від вирішення яких залежить подальший соціальний прогрес людства і який самі, своєю чергою, можна розв'язати тільки завдяки цьому прогресу.

Сам термін "глобальні проблеми", вперше введений вживання у кінці 1960-х років у країнах, набув широкого поширення значною мірою завдяки діяльності Римського клубу. Проте з них були передбачені ще на початку ХХ століття такими видатними вченими, як Еге. Леруа, П. Тейяр де Шарден і У. І. Вернадський. З 1970-х років розроблена ними концепція "ноосфери" (сферу розуму) була безпосередньо переключена зокрема і дослідження у сфері філософії глобальних проблем.

Сучасні глобальні проблеми - закономірний наслідок всій глобальній ситуації, яка виникла земній кулі у вищій третини ХХ століття. Для правдивого розуміння їх походження, сутності та можливості розв'язання треба бачити у яких результат попереднього всесвітньо-історичного процесу в усієї своєї об'єктивної суперечливості. Це становище, проте, годі було розуміти поверхово, розглядаючи глобальні проблеми як просто разросшиеся до планетарних масштабів традиційні локальні або регіональні протиріччя, кризи чи лиха. Навпаки, будучи результатом (а чи не просто сумою) попереднього у суспільному розвиткові людства, глобальні проблеми є специфічне породження саме сучасної епохи, слідство вкрай обострившейся нерівномірності соціально-економічного, політичного, науково-технічного, демографічного, екологічного та культурного розвитку.

2. Ієрархія глобальних проблем.

У другій половині ХХ століття на планеті виникли такі умови, процеси, явища, поставлених зі людство перед загрозою підриву самих основ його існування. Рід людський уперше у своїй історії зіштовхнувся із можливістю його загальної загибелі. Ніколи ще людство не пролежала так від фатальний риси і гамлетівське запитання – бути же не бути? – будь-коли звучав так буквально, так предостерегающе. Під сумнівом виявилося саме існування життя Землі, бо знищення біосфери стало технічно можливим.

Глобальні проблеми мають такими загальними рисами:

Носят планетарний, загальносвітовій характері і, це, зачіпають життєві інтереси всіх народів, всіх демократичних держав.

Загрожують (у разі, якщо його знайдено рішення) чи загибеллю цивілізації як такої, чи серйозним регресом за умов життя, у розвитку суспільств.

Вимагають для свого рішення колективних зусиль всіх демократичних держав, усієї світової спільноти.

Классифицировать глобальні проблеми можна за наступним групам:

Група актуальних проблем, що включає у собі недопущення бойових дій між державами із застосуванням зброї масового знищення, припинення виробництва ядерного та інших особливо смертоносних видів зброї (хімічного, бактеріологічної).

Екологічна група глобальних проблем, що з катастрофічним руйнацією природної основи існування світової цивілізації.

Самостоятельную групу утворюють проблеми ресурсообеспечения сьогодення й майбутніх поколінь людей. Сюди відносяться проблеми забезпечення продовольством та енергією, проблеми економного, раціонального використання истощающихся мінерально-сировинних, водних інших природних ресурсів.

Група актуальних соціальних і медико-біологічних проблем, до яких належать: демографічна проблема, проблема боротьби з найнебезпечніші, быстрораспростроняющимися захворюваннями (СНІД, туберкульоз тощо.), проблема запобігання біологічної, зокрема, генетичної катастрофи, тісно пов'язана з багатьма політичними, екологічними, технічно-економічними (розміщення небезпечні здоров'я людей промислових об'єктів тощо.) проблемами.

Негативною тенденцією сучасного світового економічного розвитку залишається безперервний розрив економічно розвинені країни і багатьма країнами «третього світу». Нині для країн «третього світу» характерна дедалі глибша економічна відсталість.

До нових, дедалі більше обостряющихся глобальних проблем належить міжнародний тероризм, який кидає виклик сучасного суспільства. Його прояви дуже різноманітні. До них належать, передусім, створення і «гарячих точок» в нестабільних районах світу. Саме міжнародний тероризм, пов'язані з екстремістським течією в ісламі, породив «гарячих точок» біля колишнього Радянського Союзу (Чечня, Таджикистан, Киргизія, Узбекистан). До іншим проявам міжнародного тероризму ставляться: злочин проти особистості, захоплення транспортних засобів та інші.

Наведена вище класифікація глобальних негараздів у певною мірою відносна. Різні групи них разом узяті утворюють єдину, надзвичайно складну, многофакторную систему, коли всі компоненти діалектично взаємопов'язані. Слід також врахувати, що глобальні проблеми не виникають майже з раніше що існували і носившими локальний характер проблемами, а органічно виростають їх.

Пошуки шляхів розв'язання глобальних проблем

З кінця 1960-х років – початку 1970-х років глобальні проблеми людства опинилися у центрі уваги учених різного профілю (економістів, соціологів, політологів, математиків, фахівців області екології, комп'ютерного моделювання тощо.). Причому дослідження них від початку проводились тісного зв'язку з вивченням розвитку світової цивілізації. Без достатнього чіткого розуміння, яким буде світ найближчому майбутньому, що чекає у початку третього тисячоліття, важко сказати шляхи вирішення глобальних проблем.

З початку 1970-х років поширення отримали глобальні прогнози, оформлявшиеся як доповідей Римському клубу. Термін Римський клуб позначає міжнародну громадську організацію, створену 1968 року і покликану сприяти цілісності за умов науково-технічної революції. Основоположником і «ідейним батьком» глобального прогнозування з допомогою математичних методів і комп'ютерного моделювання з права вважається Дж. Форрестер. У своїй роботі «Світова динаміка» (1971 р.) він створив варіант моделі світового економічного розвитку з урахуванням дві найважливіші, з його погляд, чинників – чисельності населення Криму і забруднення середовища.

Особливо галасливий ефект мав перший глобальний прогноз, яке у доповіді Римському клубу «Межі зростання» (1972 р.). Її автори, вичленивши кількох основних, зі своїми погляду, глобальних процесів (зростання народонаселення нашої планети, зростання промислового виробництва душу населення, споживання мінеральних ресурсів, зростання забруднення навколишнього природного середовища) і використовуючи математичний апарат, і комп'ютерні кошти, побудували динамічну «модель світу», яка показала необхідність обмеження розвитку нинішньої цивілізації. Автори дослідження дійшли висновку, що й не обмежити межі зростання названих факторів, і не узяти, їх під контроль, те вони й, передусім, сам зростання промислового виробництва приведуть до соціально-економічному кризи десь посередині ХХІ сторіччя.

Через через два десятиліття цей тривожний прогноз підтвердила глобальної моделлю «Мир-3». Відзначаючи, що використовує ресурси, і скидає відходи темпами, які планета неспроможна витримати, одне з авторів нової моделі «Мир-3», Данела Медоуз зазначає, що «якщо його вироблено змін, то цьому випадку наша комп'ютерна модель пророкує крах протягом 50 років».

Досить похмурими, хоч й песимістичними тоді як глобалистикой недавньому минулому виглядають висновки М. Месаровича і Еге. Пестеля у доповіді Римському клубу «Людство на поворотному пункті». У ньому комплексна взаємозв'язок економічних, соціальних і розширення політичних процесів, стан довкілля і природних ресурсів представлені як складна багаторівнева ієрархічна система. Відкидаючи неминучість глобальної екологічній катастрофі, М. Месарович і Еге. Пестель бачать вихід перехід до «органическому зростанню», тобто. до збалансованому розвитку всіх частин планетарної системи.

Ще недавно особливе, пріоритетне місце серед глобальних проблем займала проблема запобігання світової термоядерної війни з всіма її найтяжчими наслідками доль людства, то сьогодні в зі зникненням збройного протистояння двох гігантських військово-політичних блоків, першорядне вчених і в політиків приковує процес руйнації довкілля людства і вишукування шляхів її збереження.

Дуже важливо, що вже переступив ту риску, коли існуючий тип економічного зростання з його екстенсивним, высокоотходным, ресурсоємним виробництвом стає неприйнятним з погляду тієї шкоди, що він завдає навколишньому середовищі здоров'ю людей. Тому з найважливіших завдань сьогодні – усунення протистояння між економічним розвитком нашого суспільства та потребою збереження природних екосистем. Звідси – прагнення до створення принципово нових, ресурсозберігаючих, малоотходных чи безвідхідних технологій, пошуки шляхів надійного поховання різноманітних (радіоактивних, хімічних) смертоносних відходів, розробка ефективних методів і запобігання і очищення природного довкілля від різноманітних промислових забруднень тощо.

Для розв'язання всіх таких завдань планетарного масштабу необхідні величезні фінансові та матеріальні кошти, зусилля безлічі фахівців різного профілю, співробітництво держав, як у двосторонньої, і на багатосторонній основі. І тут незамінну роль грає Організація Об'єднаних Націй, її різні установи.

Вже сьогодні діяльність країн світового співтовариства на межах програми ООН по навколишньому середовищі допомагає зміцненню міжнародного співробітництва у сфері захисту біосфери, координації національних програм з охорони навколишнього середовища, організації систематичного контролю над її станом в глобальні масштаби, нагромадженню й оцінки екологічних знань, обміну інформацією з цих питань.

Тільки спільними зусиллями усієї світової спільноти можна поступово виключити війни піти з життя суспільства, запобігти екологічну катастрофу, справитися з епідеміологічними захворюваннями, подолати голод та їхню вбогість на планеті, поставити загальний заслін наркобізнесу і міжнародному тероризму, зупинити наростання кризових диспропорцій у розвитку регіонів світу.

Укладання.

Проведений аналіз літературних джерел дозволяє: зробити такі висновки. Нині у світі великий спектр глобальних проблем, який постійно поповнюється новими проблемами. Звідси виникла потреба пошуку їх причин, можливих наслідків та способів боротьби із нею. Причому розв'язання проблеми розвитку людства залежить, безумовно, від самої людини. Причому людини творчої, талановитого, який володіє різнобічними знаннями, спроможного комплексі бачити сучасні явища і процеси. Саме через такі люди здатні вирішити складаються проблеми.

Звісно, ми віримо в могутність науки, проте є договір проблема кордонів людських можливостей, кордонів наукового знання. Не заскладна завдання, що стоїть перед наукою і людини, не надто чи бракує часу відведено її розв'язання? Адже рятівні відкриття мали бути зацікавленими скоєно у найближчі 10–20 років, не вимагати від суспільства дуже великих витрат реалізації і швидко дати глобальний ефект.

Деякі дослідники вважають, що концепцію сталого розвитку, використовувана дедалі більше як безвідмовне зброю у політичні й економічні баталіях, попри всі зусилля численних її адептів, представляється занадто неконкретної, щоб серйозно говорити про ній, як про врятування цивілізації. Конкретних пропозицій висловлювалося чимало, але вони сприймаються світовим співтовариством вкрай стримано. Немає сумнівів одне: ринкової економіки у принципі нездатна вирішити виниклі проблеми, бо за своєю сутністю орієнтована на необмежене задоволення попиту. А нам, схоже, доведеться змиритися з свідомими обмеженнями. Глобальна стратегія має бути спрямована не так на постійно збільшуваний зростання, але в розумне його обмеження і перерозподіл, і навіть розвиток оптимальних, адекватних технологій організації життя.

Можна можна з думкою Генерального секретаря ООН Кофі Анана (1999), термін «сталий розвиток» слід розглядати не мов заклинання, не як відхід від розв'язання проблем майбутнього, бо як невідкладний заклик до конкретних дій. Треба домовлятися всі країни (і багатим, і бідним), тоді слід зосередитись у першу чергу. Безумовно, пріоритетним напрямом у цьому плані залишаються безвідходні технології (ними заощаджувати — злочин перед людством). Непрості завдання стоять, і перед гуманітаріями. Академік М.М. Моїсєєв неодноразово підкреслював, майбутнє світу немислимо без нової етики й моралі. Принцип «не нашкодь собі та своїм ближньому» необхідно доповнити: «поводься те щоб нащадкам було краще, ніж тобі». Інакше не вижити. Однак, як людство сьогодні, справді далі далі не можна і більше стає неможливим.

***

М.М. Моїсєєв вважає, що планета й суспільство входять у цілком нову стадію свого розвитку. «Поступово стає зрозуміло, що навантаження, яка надається людської діяльністю на довкілля, непросто перетворюється на чинник, визначальний її еволюцію, а й зростає так швидко, що казати про якомусь рівновазі біосфери і водночас про збереження гомеостазу виду Homo Sapiens не доводиться. Ніякої живої вид, зробившись монополістом у своїй екологічної ніші, неспроможний уникнути екологічної кризи. І може мати не лише два результату: або вид почне деградувати, або він, надлежавшим чином змінившись (змінивши стандарти своєї поведінки та стосунки з природою), сформує нову екологічну нішу»

«Нас очікує необхідність отыскивания нової, більш екологічної ніші, а й перебудова самого процесу антропогенезу і зокрема, зміст цивілізації, її цілей, стосунки з природою, людей між собою...».

«Наше суспільство, очевидно, теж вже починає реагувати до можливості грядущої кризи. Можливим виходом із кризи може бути, звісно, як його подолання і вихід налаштувалася на нові рубежі розвитку, а й розпад громадських структур, деградація людини її повернення царство

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація