Реферати українською » Право, юриспруденция » Закон про санітарно-епідеміологічному добробуті населення


Реферат Закон про санітарно-епідеміологічному добробуті населення

Страница 1 из 4 | Следующая страница

ЗАКОН

 

Про САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКОМ

БЛАГОПОЛУЧИИ НАСЕЛЕННЯ

(з цим і доповненнями на 19 червня 1995 року)

 

 

                     ПОДІЛ I. Загальні засади

 

 

        Стаття 1. Санитарно-эпидемиологическое добробут

                 населення Криму і основи забезпечення

 

 

     1. Під санітарно-епідеміологічним благополуччям населення

розуміється такий стан громадського здоров'я дитини і довкілля

у якій відсутня небезпечна і шкідливий вплив її чинників

на організм чоловіки й є сприятливі умови щодо його

життєдіяльності.

 

     2. Санитарно-эпидемиологическое добробут населення РРФСР

забезпечується:

 

     1) реалізацією державних (РСФРР та УСРР республік, які входять у

склад РРФСР), регіональної та місцевої програм зміцнення здоров'я дитини і

профілактики захворювань населення, оздоровлення довкілля

чоловіки й умов його життєдіяльності;

 

     2) проведенням державними органами й суспільними

об'єднаннями, підприємствами й іншими господарюючими суб'єктами,

організаціями та установами, незалежно від своїх підлеглості та форм

власності, посадовими особами та громадянами як складовою

частини їхнього діяльності гігієнічних і протиепідемічних

заходів, і навіть дотриманням санітарних правил, і

гігієнічних нормативів;

 

     3) поєднанням економічної зацікавленості юридичних

і громадян (іноземних громадян, і осіб без громадянства) дотримання

санітарного законодавства РРФСР зі своїми відповідальністю за

санітарні правопорушення;

 

     4) широкої інформованістю населення про стан,

гігієнічної і епідеміологічної обстановці, проведених

санітарно-профілактичних заходах;

 

     5) вихованням високої санітарної культури населення;

 

     6) системою державного устрою і відомчого

санітарно-епідеміологічного нагляду, виробничого і

громадського контролю.

 

            Стаття 2. Санітарне законодавство РРФСР

 

     1. Санітарне законодавство РРФСР складається з справжнього

Закону що видаються відповідність до ним нормативно-правових актів

органів державної влади управління у межах їхніх

повноважень.

 

     2. Санітарне законодавство РРФСР регулює громадські

відносини у області санітарно-епідеміологічного добробуту

населення як необхідна умова реалізації біля РРФСР

правий і інтересів громадян, і суспільства на збереженні й зміцненні

здоров'я, фізичного та духовної розвитку та довголітньої активної

життя людей.

 

 

       Стаття 3. Санітарні правила, норми і гігієнічні

                            нормативи

 

     1. Санітарні правила, норми і гігієнічні нормативи (далі -

санітарні правила) - нормативні акти, встановлюють критерії

безпеки і (чи) нешкідливості в людини чинників середовища його

проживання й підвищити вимоги забезпечувати сприятливих умов його

життєдіяльності.

 

     2. Санітарні правила обов'язкові щодо дотримання усіма

державними органами й суспільними об'єднаннями,

підприємствами й іншими господарюючими суб'єктами, організаціями та

установами незалежно від своїх підлеглості та форм власності,

посадовими особами та громадянами ( далі - підприємствами,

організаціями та громадянами).

 

     3. На території РРФСР діють загальносоюзні і федеральні

санітарні правила. У окремих випадках біля республіки,

входить до складу РРФСР, і навіть біля краю, області, в

містах Москві і Ленінграді можуть вводитися відповідно тимчасові

республіканські і місцеві санітарні правила.

 

     4. Порядок розробки, утверждения,издания, набрання чинності

перегляду федеральних, республіканських і місцевих санітарних

правил, і навіть порядок дії біля РРФСР загальносоюзних

санітарних правил встановлюються Радою Міністрів РРФСР.

 

     5. Санітарні правила підлягають обов'язковому видання книжки й

вільному поширенню.

 

 

      Стаття 4. Повноваження РРФСР, республік, входять до складу

          РРФСР, та інших суб'єктів Федерації з питань

             санітарно-епідеміологічного добробуту

                             населення

 

     1. До відання РРФСР від імені її вищих органів державної

влади й управління належить:

 

     1) формування та втілення біля РРФСР єдиної

державної політики у сфері забезпечення санітарно-

епідеміологічного добробуту населення;

 

     2) створення санітарного законодавства РРФСР;

 

     3) регулювання біля РРФСР діяльності міністерств і

відомств СРСР і ВЦВК РСФРР, органів державної влади управління

республік, входять до складу РРФСР, та інших суб'єктів Федерації по

питанням санітарно-епідеміологічного добробуту населення,

які зачіпають регіональні і міжрегіональні інтереси у межах

РРФСР;

 

     4) розробка, затвердження Кабміном і контролю над реалізацією

державних програм РРФСР забезпечення

санітарно-епідеміологічного добробуту населення, впровадження

науково-технічних досягнень у царині профілактики захворювань;

 

     5) забезпечення ефективної діяльності Державної

санітарно-епідеміологічної служби РРФСР;

 

     6) з'ясування умотивованості й скасування біля РРФСР особливих умов і

режимів проживання населення Криму і ведення господарську діяльність,

вкладених у запобігання і ліквідацію поширення

інфекційних й масові неінфекційних захворювань, і отруєнь

людей;

 

     7) співробітництво коїться з іншими союзними республіками і

іншими державами у сфері забезпечення

санітарно-епідеміологічного добробуту населення.

 

     2. До компетенції республік, входять до складу РРФСР, та інших

суб'єктів Федерації від імені їх вищих і місцевих органів

державної влади управління входить:

 

     1) прийняття нормативно-правових актів щодо забезпечення

санітарно-епідеміологічного добробуту населення і ще здійснення

управління з цих питань на відповідної

території;

 

     2) координація підприємств, організацій корисною і громадян

з проведення ними комплексних гігієнічних і протиепідемічних

заходів;

 

     3) розробка, твердження місцевої та регіональної програм по

забезпечення санітарно-епідеміологічного добробуту населення і ще

контролю над виконанням, і навіть організація реалізації

державних союзних і республіканських (РРФСР) програм по

аналогічним питанням;

 

     4) організація оперативних заходів із попередження і

ліквідацій епідемій інфекційних захворювань, масових захворювань, і

отруєнь людей;

 

    5) прийняття рішень про майбутнє запровадження та скасуванню у своїй території

карантину чи обмежувальних заходів у разі

епідемій інфекційних захворювань, масових захворювань, і отруєнь

людей;

 

     6) забезпечення умов реалізації та цивільного захисту прав громадян, і

інтересів товариства в санітарно-епідеміологічному добробуті

населення;

 

     7) проведення межах наданих відповідним

законодавством РРФСР повноважень політики економічного

стимулювання діяльності юридичних осіб і громадян, спрямованої

для запобігання і ліквідацію шкідливого впливу організм людини

чинників довкілля, профілактику захворювань, поліпшення

умов гігієни праці та життя людей.

 

        ПОДІЛ 2. Права й обов'язки громадян, підприємств,

             організацій, захист і гарантії їх прав по

               питанням санітарно-епідеміологічного

                            добробуту

 

                   Стаття 5. Права громадян РРФСР

 

     1. Громадяни РРФСР мають право сприятливе середовище проживання

(навколишнє середовище, умови праці, проживання, побуту,

відпочинку, виховання і навчання, харчування, споживану чи

що використовується продукцію народного господарства), чинники якої

має надаватися небезпечного і шкідливого впливу організм людини

сьогодення й майбутніх поколінь.

 

     Це забезпечується проведенням комплексу заходів із

запобіганню впливу людини несприятливих чинників середовища

її проживання, виконанням організаціями, підприємствами та громадянами

вимог санітарного законодавства РРФСР.

 

     2. Громадяни РРФСР мають право своєчасне відшкодування в

обсязі шкоди від шкоди, заподіяної їх здоров'ю внаслідок

порушень санітарних правил, які спричинили у себе виникнення

масових інфекційних і (чи) неінфекційних захворювань, і

отруєнь людей, і навіть професійних захворювань.

 

     Відшкодування шкоди виробляється підприємствами, організаціями та

громадянами, допустившими порушення санітарних правил, добровільно

або за рішенню суду.

 

     Відшкодування шкоди від шкоди, заподіяної здоров'ю громадян,

виробляється безпосередньо постраждалому або, за його бажанням,

організації, приймаючої він зобов'язання в його страхуванню.

 

     Суперечки щодо ж розмірів та порядку відшкодування збитків в

результаті порушень санітарних правил дозволяються у судовому

порядку.

 

     3. Громадяни РРФСР при зверненні підприємств й у організації

мають право одержання них же в межах їхніх компетенції повних і

достовірних відомостей:

 

     про стан довкілля і здоров'я населення,

епідеміологічної обстановці, діючих санітарних правилах;

 

     про вжиті заходи щодо забезпечення

санітарно-епідеміологічного добробуту та їхні результати;

 

     якість випущених товарів народного споживання, у цьому

числі продуктів харчування, і навіть питної води.

 

     4. Громадяни РРФСР безпосередньо, або через свого

представника чи через громадські об'єднання заслуговують

брати участь у розробці, обговоренні і прийняття органами

державної влади управління рішень, вкладених у

забезпечення санітарно-епідеміологічного добробуту населення.

 

                Стаття 6. Обов'язки громадян РРФСР

 

     Громадяни РРФСР зобов'язані:

 

     1) турбуватися про стані здоров'я, про духовне здоров'я і

гигиеническом вихованні своїх дітей, використовуючи надані

суспільством спроби з формуванню здорового життя;

 

     2) дотримуватися діючі санітарні правила;

 

     3) проводити або приймати що у проведенні гігієнічних і

протиепідемічних заходів;

 

     4) виконувати укладання, постанови, розпорядження і

розпорядження посадових осіб Державної

санітарно-епідеміологічної служби РРФСР;

 

     5) використовувати інформацію, декларація про яку

це передбачено статтею 5 даного Закону, для здоров'я

і здоров'я оточуючих людей.

 

        Стаття 7. Права й обов'язки громадян союзних

        республік, іноземних громадян, і осіб без громадянства

 

     Громадян інших союзних республік, іноземним громадянам й обличчя

без громадянства біля РРФСР користуються ті самі права і

несуть самі обов'язки у сфері забезпечення

санітарно-епідеміологічного добробуту населення, як й україномовні громадяни

РРФСР.

 

             Стаття 8. Права підприємств і закупівельних організацій

 

     1. Підприємства та молодіжні організації при зверненні на органи

державної влади управління мають право одержання них

на договірній основі інформації про санітарно- епідеміологічної

обстановці, стан навколишнього природного середовища, захворюваності

населення, діючих санітарних правилах.

 

     2. Підприємства й мають декларація про що у

розробці органами державної влади управління рішень,

програм забезпечення санітарно-епідеміологічного добробуту

населення.

 

     3. Підприємства та молодіжні організації вправі встановлювати підвищені

ціни на всі продукцію народного споживання, показники якості яких

з укладання органів прокуратури та установ Державної

санітарно-епідеміологічної служби РРФСР свідчать про повну

відсутності її хімічного, радіоактивного і мікробіологічного

забруднення, і навіть впливу шкідливих фізичних чинників на організм

людини.

 

          Стаття 9. Обов'язки підприємств і закупівельних організацій

 

     Підприємства та молодіжні організації зобов'язані:

 

     1) забезпечуватиме дотримання чинного санітарного

законодавства РСФРР та УСРР встановлених санітарних правил,

здійснювати виробничий контролю над виконанням санітарних

правил;

 

     2) розробляти і проводити гігієнічні і

протиепідемічні заходи, створені задля попередження і

ліквідацію забруднення довкілля, оздоровлення умов праці,

побуту відпочинку населення, попередження виникнення і

поширення захворювань;

 

     3) своєчасно інформувати органи влади й установи

Державної санітарно-епідеміологічної служби РРФСР про

аварійних ситуаціях, зупинках виробництва, порушеннях

технологічних процесів, створюють загрозу

санітарно-епідеміологічному добробуту населення;

 

     4) виконувати укладання, постанови, розпорядження і

розпорядження посадових осіб органів прокуратури та установ Державної

санітарно-епідеміологічної служби РРФСР, зокрема їх

ставлення до призупинення чи припинення фінансування

діяльності організацій та підприємств, припускають порушення

санітарного законодавства РРФСР;

 

     5) здійснювати заходи матеріальним стимулюванням, створені задля

підвищення зацікавленості трудових колективів і окремих

працівників у дотриманні вимог санітарного законодавства

РСФРР та УСРР санітарних правил;

 

     6) створити умови задля підтримання та підвищити рівень

здоров'я своїх працівників та населення, попередження

захворювань, і формування здорового життя людей;

 

     7) здійснювати гігієнічний навчання і виховання своїх

працівників та населення, створені задля підвищення санітарної

культури покупців, безліч ведення здорового життя;

 

     8) забезпечити реалізацію прав громадян інших суб'єктів

правових відносин, передбачені статтями 5 і побачили 8-го справжнього

Закону.

 

         Стаття 10. Захист прав громадян інших суб'єктів

                         правових відносин

 

     Рішення органів державної влади управління,

посадових осіб, як колегіальні, і одноосібні, і навіть їх

дії, що ущемляють права юридичних осіб і громадян,

передбачені статтями 5 і побачили 8-го даного Закону, може бути

оскаржуватимуться у в місячний строк в вищі по підпорядкованості

організації. При незгоду з прийнятим рішенням такі дії можуть

оскаржені до суду порядку, встановленому законодавством

Союзу РСР, РСФРР та УСРР республік, входять до складу РРФСР.

   Подача скарги не призупиняє оскаржуваного рішення і

дії.

 

             ПОДІЛ 3. Загальні вимогами з забезпечення

             санітарно-епідеміологічного добробуту

                             населення

 

 

     Стаття 11. Планування і забудова населених пунктів

 

     1. Планування і забудова населених пунктів повинна

передбачати створення найсприятливіших умов життя і

здоров'я населення, комплексне благоустрій міст та інших

населених пунктів, попередження і ліквідацію шкідливого і небезпечного

впливу чинників довкілля і умов

життєдіяльності для здоров'я людини.

 

     2. Під час розробки норм проектування, генеральних планів

міст, проектів планування і забудови населених пунктів,

проектів районної планування, розв'язанні тих завдань розміщення об'єктів

громадянського, промислового й сільськогосподарського призначення,

виборі земельних ділянок, під будівництво, і навіть при

проектуванні, будівництві, реконструкції й модернізації об'єктів

(пускових комплексів), споруд, транспортних засобів і інженерних

мереж їх необхідно виконувати діючі санітарні правила.

 

     3. Надання земельних ділянок, під будівництво,

твердження норм проектування, проектної і нормативно-технічної

документації для будівництва (реконструкцію, модернізацію) і

забудову, введення в експлуатацію житлових будинків, будинків та споруд

культурно-побутового, житлово-комунального призначення, промислових,

транспортних та інших підприємств (пускових комплексів) і

споруд, і навіть транспортних засобів можлива тільки при

висновку органів чи установ Державної

санітарно-епідеміологічної служби РРФСР про їхнє відповідність

санітарним правилам.

 

     4. Підприємства, організації та громадяни, відповідальні

виконання робіт з проектування до будівництва об'єктів, будинків

та житлових споруд, у разі

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація