Реферати українською » Право, юриспруденция » конституції Росії (огляд)


Реферат конституції Росії (огляд)

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Конституція Росії 1918 року

Прийнята 10 липня 1918 р. на V Всеросійському з'їзді Рад. Складалася з 6 розділів. У, на пропозицію Леніна, було включено повному обсязі Декларація прав трудящого і експлуатованого народу.

Другий розділ — "Загальні засади" — зазначав тимчасовість Конституції, розрахованої тільки перехідний час. Він стверджував форму державного будівництва — держава диктатури пролетаріату "як потужної всеросійській радянської влади*. Головна мета такої держави проголошувалося "повне придушення буржуазії, знищення експлуатації людини людиною і оселення соціалізму, у якому нічого очікувати ні розподілу на класи, ні структурі державної влади".

Третій розділ — "Конструкція радянської влади" — стверджував структуру організації у центрі й на місцях. Вищим органом влади проголошувався Всеросійський з'їзд Рад, составлявшийся із тих представників міських Рад (1 депутат від 25 тис. виборців) і окремих представників губернських з'їздів Рад (1 депутат від 125 тис. жителів). З'їзд созывался не рідше двох на рік. У перерві між з'їздами вищою владою країні був ВЦВК (Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет) у складі трохи більше 200 людина. Загальне управління справами республіки здійснювало уряд — Рада Народних Комісарів (РНК). На місцях влада належала Радам депутатів, головною функцією яких неможливо було виконання вказівок вищих радянських структур і вирішення питань місцевого характеру.

Розділ четвертий — "Активне і пасивне виборче право" — визначав виборчі громадян. Були позбавлені виборчих прав: особи, які вдаються до найманої праці, особи, живуть на нетрудовий дохід, приватні торговці, представники духівництва, колишні працівники поліції та жандармерії, члени дому Романових, душевнохворі, засуджені. Виборці отримували право відкликання депутата у час.

Розділ п'ятий — "Бюджетне право" — зазначав, що завдання фінансової політики держави є "експропріація буржуазії і подготовление умов загальної рівності громадян республіки до області виробництва та розподілу багатств". Це питання повне право формування та здійснення бюджету було передано Радам та його виконавчим структурам.

Шостий розділ — "Про гербі і прапорі РРФСР" — стверджував символіку нової держави.

Основний Закон (Конституція) СРСР 1924 р.

Прийнята 31 січня 1924 р. II з'їздом Рад СРСР. Складалася з цих двох розділів — Декларації про утворення СРСР і Договору про утворення СРСР.

Декларація про утворення СРСР містила виклад суто політичних, а чи не юридичних аспектів освіти СРСР. У ньому, зокрема, підкреслювалося, що на той час як "у таборі капіталізму — національна ворожнеча і нерівність, колоніальне рабство і шовінізм, національне пригнічення й погроми, імперіалістичні звірства й війни", "у таборі соціалізму — взаємний радіус довіри і світ, національна воля і рівність, мирне співжиття і братерське співробітництво народів". Усе це пояснював, з погляду авторів Конституції, необхідність, і неминучість створення і Союзу РСР.

Договір складалася з 11 глав. У першій визначалися предмети ведення верховних органів влади СРСР.

Друга визначала суверенні права союзних республік. Зазначалося, що суверенітет республік обмежений тільки у межах, вказаних у главі першої (а вона фактично охоплювала керівництво усіма сторонами життя і забезпечення діяльності). До прав республік ставилося декларація про вихід із Союзу, і неможливість без згоди самої республіки змінити її межі. Всім республік встановлювалося єдине громадянство Союзу РСР.

Третя глава розкривала порядок формування та ластные функції з'їзду Рад СРСР. Фактично вони залишались тими самими, що у Конституції 1918 р.

Глава четверта визначала повноваження Центрального Виконавчої Комітету СРСР. Він складався з двох палат — Союзного Ради й Ради Национальностей. Союзний Рада формувався з'їздом із тих представників союзних республік (пропорційно населенню кожної їх) загальним складом всієї палати 414 членів. Рада Национальностей утворювався із помітних представників союзних і автономних республік (по 5 людина від транспортування кожної), і навіть автономних областей (по 1 від транспортування кожної). Сесії ЦВК мали проводитися 3 разу ніяк. У період між сесіями вищим органом влади був Президія ЦВК з 21 людини. Спільне засідання палат було передбачено при освіті ЦВК, і РНК (шляхом роздільного голосування). ЦВК обрав чотирьох голів за кількістю союзних республік.

П'ята глава визначала повноваження Президії ЦВК, оголошеного "вищим законодавчим, виконавчим і розпорядницьким органом влади" СРСР. Він мав права скасовувати чи припиняти рішення уряду та від інших органів влади у країні, видавати будь-які власні рішення і вказівки.

Глава шоста визначала склад парламенту й повноваження Ради Народних Комісарів (уряду) СРСР, що був "виконавчим і розпорядницьким органом" ЦВК. РНК складалася з 12 людина: голови, його заступники, голови ВРНГ і 9-те наркомів. На місцях дії РНК могли лише опротестовываться через Президія ЦВК, але з припинятися.

Сьома глава розглядала повноваження президента і порядок формування Верховного Судна СРСР. До компетенції Верховного Судна ставилися як "дача верховним судам союзних республік керівних роз'яснень", а й розгляд і був опротестування перед ЦВК тих чи інших рішень щодо уявленню прокурора Верховного Судна, і навіть дозвіл судових суперечок між союзними республіками.

Глава восьма розглядала склад парламенту й повноваження загальносоюзних і об'єднаних народних комісаріатів.

Дев'ята глава присвячувалася роботі Об'єднаного державного політичного управління (ОГПУ), створеного "з метою об'єднання революційних, зусиль союзних республік боротьби з і економічної контрреволюцією, шпигунством і бандитизмом" при РНК. Нагляд над його діями мав здійснювати прокурор Верховного Судна.

Глава десята розкривала структуру органів влади союзних республік, не підкреслюючи обмеженості їх фактичних прав. Майже всі мали, "підпорядковуючись центральними виконавчими комітетам і порадам Народных Комиссаров союзних республік, здійснювати своєї діяльності директиви відповідних народних комісаріатів" і радянських органів СРСР.

Одинадцята глава стверджувала герб, прапор і столицю СРСР.

Конституція (її) СРСР 1936 р.

Прийнята Надзвичайним VIII з'їздом Рад СРСР 5 грудня 1936 р. Конституція складалася з тринадцяти глав.

У першій главі — "Суспільний лад" — зазначалося, що — соціалістичну державу робітників і селян. Його політичну основу становили Ради депутатів трудящих, а економічну — соціалістична система господарства і соціалістична власність на гармати й засоби виробництва. Земля закріплювалася за колгоспами у безплатне й безстрокове користування. Закреплялись планові запрацювала економічному розвитку і принцип соціалізму: "З кожної за здібностями — кожному за працею".

Глава друга — "Державне пристрій" — підкреслювала добровільним союзної держави й у статті 14 перераховувала повноваження Союзу (стали охоплювати фактично всіх сторін життя та банківської діяльності республік). До повноважень і самих республік ставилися лише наявність власної конституції, що з Конституції СРСР, право виходу і СРСР.

Третя глава — "Вищі органи структурі державної влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік я" — визначала вищим органом структурі державної влади Верховна Рада СРСР, якому належало прерогатива здійснення законодавчої влади. Він складався з двох палат — Ради Союзу, і Ради Национальностей. Рада Союзу формувався шляхом обрання вибори до виборчих округах за нормою 1 депутат від 300 тис. людина. Рада Национальностей обирався по союзним і автономним республікам, областям і національним округах за нормою: по 25 депутатів від транспортування кожної союзної республіки, по 11 депутатів від транспортування кожної автономної республіки, по 5 депутатів від кажцой автономної області й за одним депутату від кожної національного округу. Між сесіями Верховної Ради влада належала Президії Верховної Ради, яке обирається сесія у складі Голову, 11 їхніх заступників (за кількістю союзних республік і що представляють кожну їх), секретаря Президії і 24 членів.

Глава четверта — "Вищі органи структурі державної влади союзних республік" — визначала порядок, яким у республіках воссоздавалась структура державні органи то образу і подоби союзних. Ці органи виконавчої влади могли приймати конституції республік і можу твердити конституції автономних утворень, стверджувати народногосподарський план і бюджетом республіки і використовувати право амністії.

П'ята глава — "Органи управління Союзу Радянських Соціалістичних Республік я" — визначала як вищого виконавчого й розпорядницького органу структурі державної влади СРСР Рада Народних Комісарів, видає постанови і розпорядження з урахуванням й у виконання чинних законів і перевіряючий їх виконання.

Шоста глава стверджувала структуру органів управління союзних республік, повністю дублировавшую союзну. Їх головною функцією було забезпечення виконання наказів і розпоряджень союзного уряду.

Сьома глава визначала порядок освіти і функції вищих органів влади автономних республік.

Глава восьма присвячувалася місцеві органи влади. Органи структурі державної влади на місцях з'являлися Ради, а виконавчими і розпорядчими органами — їх виконавчі комітети.

Глава дев'ята визначала порядок формування та діяльності суду й прокуратури. Місцеві народні суди обиралися на 3 року, все вищі судові інстанції — п'ять років. Прокурор СРСР призначався на майже 7 років Верховним Судом, все нижчі прокурори — п'ять років.

Глава десята розкривала правничий та обов'язки громадян. Передбачалися права: на працю, відпочивати, матеріальним забезпечення на старості, освіту, рівність прав жінок і чоловіків, рівноправність громадян усіх націй і рас, свобода совісті, свобода слова, свобода друку, свобода зборів і мітингів, свобода вуличних маніфестацій і демонстрацій, право об'єднання на професійні організації, недоторканність особи і житла, надання притулку у СРСР переслідуваним в буржуазних країнах громадянам. До обов'язків громадян ставилися дотримання Конституції, дисципліни праці, повагу правил соціалістичного гуртожитки, зміцнення державної власності, загальна військова обов'язок.

Одинадцята глава визначала порядок дії виборчої системи. Провозглашалось проведення загальних, рівних, саме таких виборів таємним голосуванням по виборчим округах.

Дванадцята глава стверджувала столицею країни Москву, і навіть державні прапор і герб.

Тринадцатая глава передбачала порядок внесення змін до Конституції (у вирішенні 2/3 Верховної Ради).

Конституція (її) СРСР 1977 р.

Прийнята на позачергової сьомий сесії Верховної ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977 р. Складалася з Преамбули і дев'яти розділів.

У преамбулі утримувалося висвітлення історичного шляху СРСР за 60 років і давалася характеристика "розвиненого соціалістичного суспільства".

Перший розділ — "Основи суспільного устрою та політики СРСР" — проголошував СРСР соціалістичним загальнонародним державою, "выражающим волю й інтереси робочих, селян та інтелігенції, трудящих всіх націй і народностей країни". Зазначалося, що та діяльність Радянського держави будуються відповідно до принципом демократичного централізму. Шоста стаття закріплювала керівну і спрямовуючу роль КПРС суспільстві, оголошуючи її ядром політичною системою. Основу економічної системи СРСР становила соціалістична власність коштом виробництва, у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціальну основу СРСР становив, як у цьому розділі, союз робочих, селян та інтелігенції. Закреплялись основні засади зовнішньої політики України.

Розділ другий — "Держава і як особистість" — містив перелік правий і обов'язків громадян. До їх права і свободи ставилися: рівність незалежно від статі, походження, соціального, національного і майнового становища, і навіть "все соціально-економічні, політичні та особисті правничий та свободи". Розширено був проти попередньої Конституцією та перелік обов'язків (що включав тепер повагу національної гідності, правий і законних інтересів інших, піклування про вихованні дітей, надання дітьми допомоги батькам, збереження природи, піклування про збереженні історичних пам'ятників історії й культурних цінностей, сприяння розвитку дружби і співробітництва коїться з іншими народами).

Третій розділ закріплював традиційне національно-державне пристрій СРСР.

Четвертий розділ визначав систему та принципи формування та діяльності Рад народних депутатів. Новим тоді як Конституцією 1936 р. було надання права висування кандидатів у депутати громадських організацій.

П'ятий розділ стверджував найвищих органів державної влади управління СРСР. Стаття 125 передбачала створення у складі народних депутатів постійних комісій для попереднього розгляду і підготовки питань, які стосуються ведення Верховної Ради.

Шостий розділ підтверджував традиційні права союзних республік. Їх коло проти 1936 р. посутньо не змінився.

Сьомий розділ визначав умови діяльності правосуддя, арбітражу і прокурорського нагляду. Термін повноважень прокурорів всіх рівнів обмежувався п'ятьма роками. Передбачалося обрання народних суддів шляхом загального, рівного і прямого виборчого права при таємне голосування терміном п'ять років, а народних засідателів — зборах за місця їхнього роботи, чи проживання відкритим голосуванням на дві з половиною роки.

Розділ восьмий підтверджував колишні герб, прапор, гімн і столицю СРСР.

Дев'ятий розділ підтверджував колишній порядок зміни Конституції СРСР.

Конституція Російської Федерації

Прийнята всенародним референдумом 12 грудня 1993 р. У першій главі розкриваються Основи конституційного ладу. Принципово новий для Конституції розділ, основою якого покладено гуманістичні ідеї, які виходять із непорушності і неотчуждаемости права і свободи людини і громадянина. У ньому громадянин не викликає ярмо всевладного держави. Держава лише як офіційний представник суспільства, правомочне здійснювати функції, які з ними закріплені Конституцією. Гарантиями основ конституційного ладу виступають: участь народу чи народних представників ув законодавстві, пріоритет права і свободи людини, поділ влади. Нова Конституція встановила цілісну систему принципів конституційного ладу: правничий та свободи людини і громадянина як самоцінність, народовладдя, поділ влади, державного суверенітету, верховенство права, політичне й ідеологічне розмаїття, єдність економічного простору й свобода економічної діяльності, соціальний характр держави, світського характеру держави, визнання та ґарантування місцевого самоврядування.

У другій розкрито правничий та свободи людини і громадянина. У основу цієї глави покладено узвичаєні норми та організаційні принципи міжнародного права у сфері правами людини, затверджені Генеральної Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., і гарантії держави у цих прав, передбачені Заключним актом наради за безпеку і у Європі 1975 р.

У третій главі розкрито федеративний устрій Російської Федерації. Стаття

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація