Реферати українською » Право » Конституційна захист права і свободи особистості


Реферат Конституційна захист права і свободи особистості

Страница 1 из 4 | Следующая страница

                             План.

     1. Введение......................................стр. 2

     2. Захист права на свободу.......................стр. 4

     3. Захист права на равенство.....................стр. 15

     4. Захист права на собственность.................стр. 17

.

     5. Захист права на достоинство...................стр. 19

     6. Захист права на недоторканність личности...стр. 20

     7. Захист права на демократию....................стр. 28

     8. Захист екологічних та культурних прав........стр. 31

     10.Заключение....................................стр. 32

                                 ***

.

                             - 3 -

                               Запровадження

     У цьому роботі поставив собі мету: рассмот-

реть безпосередньо конституційну захист права і свободи лич-

ности за Конституцією РФ, використовуючи доступні мені кошти й ме-

тоды, зокрема і метод сравнительно-правового аналізу,

по-друге, що здається дуже істотною та значимої

частиною моєї роботи, виявити недоліки Конституції РФ 1993 в

сфері захисту права і свободи особистості.

     Для цього я використовую такі джерела як, колись

всього, Конституція РФ 1993, Конституція Франції 1958 года(вклю-

чаю Декларацію права і свободи людини і громадянина 1783 року й

Преамбулу Конституції 1946 року), й почасти Конституція США.

Що ж до вторинних джерел, тобто коментаторів

даних правових документів, то, на погляд, де вони так важ-

ны. Це книга Француа Люшера "Конституційна захист правий і

свобод особистості", і навіть "Основи Конституційного права Ріс-

сийской Федерації" А.І. Коваленка. Для визначення деяких

понять, як-от демократія, лібералізм, я використовую компиля-

тивный джерело "Що таке демократія" Інформаційного агент-

ства США. Загальною теоретичної базою мені з'явилися такі ис-

точники як "Теорія держави й права"(МЮИ, 1993 рік) і "Ідея

правової держави: витоки, перспективи, глухі куточки" Також я ці-

тирую О.П. Герасимова та його працю "53 питання про Конституції

РФ"

     Чому я вибрав саме цієї теми для курсової роботи? Річ

у цьому, що "Російської Федерації - демократичне правове го-

сударство..."(ст.1 Конституції РФ, далі КРФ) і "Людина, його

правничий та свободи є 3высшей цінністю 0. Визнання, соблюде-

ние і трьох захист права і свободи людини і громадянина - обов'язок

 3государства" 0(ст. 2 КРФ) Мені подобаються принципи, закладені у

цих про дві статті. І щиро сподіваюся, що вони матимуть далеч-

нейшее розвиток. Саме з на цій причині вирішив вибрати цю ті-

му для курсової роботи. На погляд, поки що в повному обсязі так хо-

рошо й чудово, як проголошено у Конституції РФ. Проте

це применшує той факт, що закладено величезний потенци-

ав, при реалізації якого Росія шанс стати правовим

і демократичним державою.


                             - 4 -

     Безумовно, що роботі, претендує хоча на минималь-

ную ступінь науковості, необхідна об'єктивність. Sine ira et

studio, сказав римський історик Тацит. Але річ у цьому, що

переконаний, що потрібна повна об'єктивність неможлива з визначення.

Над нашими судженнями тяжіє вантаж моральних цінностей та інші

суб'єктивних речей. До об'єктивності ясна річ треба прагнути,

однак не можу же не бути обмеженим своїми ціннісними сужде-

ниями, неминучими, всупереч моїм старанням, позначиться на зі-

триманні даної роботи. Мені найпріоритетнішими є принци-

пы лібералізму і принципи демократії, і з цих двох останніх лібералізм,

як ви вже можете помітити, поставив перше місце. Це

значить однобокого підходи до даній темі, але критика моя в

основному спрямовано невідповідність Конституції РФ 1993 року

цим двом принципам, котрих я раніш знайшов достатньо.

    Гадаю у цьому запровадження має завершитися.

                                 ***

.

                             - 5 -

                       ЗАХИСТ ПРАВА НА СВОБОДУ.

      Свобода особистості. 0 Право особистості волю цього права ін-

дивида вести належний йому спосіб життя, тобто вибирати в

життя те, що представляється найпридатнішою. Це

розкласти з його складовим частинам, кожна з яких име-

ет відповідне підкріплення у Конституції. Суто наукова

класифікація цих частин набуває такий вигляд:

              1. Право безперешкодного пересування.

              2. Право на приватне життя.

              3. Право на сімейне життя.

              4. Право розташовувати своїм надбанням.

     Останні два різновиду прав сутнісно лише модифи-

цируют декларація про приватне життя.

      Захист свободи пересування. 0 "Кожен, хто законно знаходить-

ся біля Російської Федерації, проти неї вільно пе-

редвигаться, вибирати місце перебування і жительства."(ч. 1 ст.

27 КРФ) Отже, стаття 27 КРФ гарантує, а, следова-

тельно, і захищає право особистості волю пересування на

території РФ. Порівняння: у Конституції Франції

Україні цього принципу нечітко закріплено, проте це принцип свободи

особистості захищається рішенням Конституційного Ради, сформули-

рованным у наступному формі: "Свобода пересування є принцип

конституційного значения"(решение від 12 липня 1979 року), а

й у найбільш ємної формі користування правом пересування

зафіксовано у законах, які гарантують недоторканність лич-

ности.

     "Кожен вільний виїжджати межі Російської Фе-

дерации. Громадянин Російської Федерації проти неї беспрепятс-

твенно повертатися в Російську Федерацию"(ч. 2 ст. 27 КРФ).

Цей пункт цієї статті гарантує людині право передвиже-

ния у межах території Російської Федерації, а й

залишати її. Він захищає право громадянина РФ безперешкодно

повертатися до. Порівняння: у Франції цього права

не закріплено, проте відповідно до ратифікованим міжнародним

угодам( ст. 2-3 додаткового протоколу Європейської кін-

венции захисту правами людини і основні свободи і статті 12-2

міжнародного пакту про громадянських і політичні права) пре-


                             - 6 -

дусмотрена захист цього права. З іншого боку, мій погляд це

право побічно випливає з Декларації 1789 року. І є

кілька рішень Конституційного Ради з цього приводу.

     У разі ми можемо бачити, що кримська Конституція РФ доста-

точно чітко( навіть якщо взяти її з Конституцією Франції) за-

щищает право людини і громадянина волю пересування.

Вважаю, що означає формула статті 27 цілком коректна і достаточ-

але конкретна, що виключає можливості порушення даного права

людини і громадянина. У статті повністю дотримано

лібералізму.

      Захист права на приватне життя. "Люди народжуються і є

свободными"(ст. 1 Декларації 1789 року). Позаяк людина

вільний жити тому що йому подобається, те й немає потреби в спеці-

альной регламентації дозволів; навпаки, необхідні закони,

де перераховувалися б підстави обмеження свободы(неоднок-

ратно вже ж згаданий принцип лібералізму - "воля і закон"),

тоді закономірним є запитання у тому, які ж межі законода-

тельного втручання у згадану сферу.

     Свобода особистості передбачає, кожен вправі вільно

розташовувати своїм організмом, доглядати у себе оскільки він

цього побажає, і, отже, звертатися до лікарю

свій вибір. Виходячи з цього принципу, кожен проти неї

на самогубство, бо вона перестав бути кримінальною і

може бути таким силу принципу свободи. Однак у такому слу-

чаї слід подбає про те, щоб індивід усвідомлював те, що

він робить, оскільки нерозсудливість чи несвідоме перебуваючи-

ние людину, є хвороба, яку суспільство зобов'язане зцілити у

ім'я принципу охорони здоров'я.

     "1. Кожен має право недоторканність приватної жиз-

ні, особисту й сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго име-

ні.

     2. Кожен має право таємницю листування, телефонних пере-

говірок, поштових, телеграфних та інших повідомлень. Обмеження

цього права можлива тільки виходячи з судового реше-

ния"(ст. 23 КРФ)

     "Збір, зберігання, використання і поширення информа-

ции про приватного життя особи без його згодою не допускаються.

     2. Органи державної влади органи місцевого самоуп-


                             - 7 -

равления, їх посадові особи зобов'язані забезпечити кожному віз-

можность ознайомлення з документами і матеріалами, непосредс-

твенно затрагивающими його правничий та свободи, якщо інше не предус-

мотрено законом."(ст. 24 КРФ).

     Це питання Конституція РФ чіткіше сформулювала

принцип захисту права на недоторканність приватного життя, ніж

Конституція Франції. Конституційна цінність цього права у

Франції було визнано, але чіткого рішення Конституційного З-

вета з цього питання немає. Принцип невтручання у приватну

життя є логічним наслідком Декларації 1789 року.

     Забезпечення таємниці кореспонденції, телефонних переговорів,

телеграфних, поштових та інших Конституція Франції теж груд-

ларирует, хоча діючий кодекс визнає кримінальні покарання

її порушення. Виняток аналогічне - виходячи з судебно-

го рішення.

     "Кожен має право визначати й вказувати свою національну

приналежність. Ніхто може бути змушений до визначення і

вказівкою своєї національної принадлежности"(ст. 26 КРФ)

     "Житло недоторканно. Ніхто над праві проникати у жи-

лище проти волі що у ньому осіб інакше як і випадках, вус-

тановленных федеральним законом, чи підставі судового ре-

шения"(ст. 25)

     Отже, розглянувши текст Конституції РФ з цієї

проблемі, ми можемо бачити, що вона вигідно відрізняється від Конс-

титуции Франції. Але, що з нас важливіше, принцип неприкос-

новенности приватного життя захищений вищенаведеними статтями

Конституції РФ. Посилання на федеральний закон передбачає огра-

ниченный список винятків з цієї норми, а судове рішення

є механізмом захисту прав інших, тобто цілком

відповідає принципу лібералізму "Моя свобода закінчується

там, де починається твоя".

      Захист 0 2права на сімейне життя. 0 "Материнство, дитинство,

сім'я перебувають під захистом держави.

     Опіка дітях, їх виховання - однакову право обов'язок

батьків.

     Працездатні діти, досягли 18 років, мусять піклуватися про

непрацездатних родителях"(ст. 38 КРФ)

     "Нація забезпечує особи і сім'ї необхідні умови


                             - 8 -

для развития"(10 абзац Преамбулы Конституції 1946 року)

     На погляд остання формулювання більш конкретна, ніж

перша. Погодьтеся, що "умови у розвиток" є як

серйозної мірою захисту прав людини і громадянина на сімей-

ную життя, ніж "захист держави". Порівняйте: " 1Нация 0 обеспечи-

вает..." - "під захистом держави". Саме собою держава

теоретично нічого захищати неспроможна, а, точніше на повинен. За-

щищает безумовно народ, але у вигляді такого штучно

створеного механізму виспівати свою волю, як государс-

тво. Нас на повинен бентежити слово "нація". У переведенні на ріс-

сийскую дійсність вона б як "багатонаціональний

народ"(такому словосполученням знайшлося місце лише наскрізь груд-

ларативной Преамбуле до Конституції РФ). Цілком можливо, хтось

скаже, що був добре оброблений ліберально-демократичної

пропагандою, і виходжу з засад утопічною теорії

"громадського договору" Руссо. Але марно забувати, те що,

що творці Конституції РФ намагалися надати ей(по крайньої ме-

ре зовні) явно ліберальний характер. У зв'язку з цим вважаю

необхідним нагадати: Конституція - не "річ у собі", а

лише інструмент про передачу повноважень від народу системі госу-

дарчої влади. Тому гарантом захисту права і свободи не

може бути держава, як і будь-яке вторинне явище. Ду-

травня, що мій думку досить цілком не на більше за-

держиваться.

      Захист свободи розпоряджатися своїм станом. "Кожен

має право вільне використання своїх здібностей і

майна для підприємницької й інший не забороненої законом

деятельности."(ст. 34 КРФ).

     Принцип вільного розпорядження своїм станом специаль-

але з фігурує в Декларації 1789 року. У основі своїй він і-

коли обговорювалося; стосовно майну свобода распоря-

жения їм є одна з атрибутів права власності, яку

Декларація визнає нерушимий і природний характер(ст. 17).

      Висновок: З питань захисту особисті права і свобод можливо Конституція

 РФ є обгрунтованим і розробленим документом, ніж

 Конституція такого загальновизнаного демократичним держави,

 як Франція. Багато правничий та свободи з цього сфери не закріплені


                             - 9 -

 у Конституції Франції, проте є в дру-

 гих правових документах.

      Питання ступеня реального дії даних статей мною не

 може розглядатися на практичному рівнях через відсутність

 яка потрібна на цього достовірної сучасної інформації. Можна

 лише констатувати те що, що це статті мають достаточ-

 але високим потенціалом з погляду захисту права і свободи лич-

 ности.

                       Захист публічних свобод.

     Термін "публічні свободи" вказаний у статті 34 Конститу-

ции Франції, котра стверджує, що довгоочікуваний Закон встановлює норми, касающие-

ся "основних гарантій, наданих громадянам для осущест-

вления публічних свобод". Оскільки, в такий спосіб, свобода

зведено в принцип, закон встановлює й не так свободи,

скільки гарантії, необхідних користування ними, бо ограни-

чение свободи когось із людей може бути гарантією свободи

інших людей(ст. 4 Декларації); отже, закон може і

обмежувати користування свободами; це конституційне право

встановлення обмежень варіюється по-своєму обсягу в за-

висимости від об'єктивної сутності кожної з свобод. У цьому вся від-

носінні доречно проводити деякі розмежування.

     Державний Рада Франції дає таке визначення тер-

міну "публічні свободи" - це, передусім, свободи творчої особистості,

і навіть основні свободи, які обмежуються лише од-

ним індивідом, а виявляються зовні, зокрема, свобода собра-

ний, свобода асоціацій, свободу об'єднань, свободу пресі й

взагалі декларація про поширення думок, свободу совісті й лантух-

тов, свободу освіти." Гадаю, що визначення публічних

свобод можна використовувати й стосовно Конституції РФ.

     Отже, "Кожному гарантується свобода совісті, свобода ве-

роисповедания, включно з правом сповідувати індивідуально чи

з іншими будь-яку релігію, або сповідувати ніякої,

вільно вибирати, мати та поширювати релігійні й інші

переконання і продовжує діяти відповідно до ними"(ст. 28 КРФ) На


                            - 10 -

погляд законодавці кілька захопившись красивою деклараци-

їй прав людей релігійних, забули про розумному обмеження даної

свободи. Як, скажімо це було зроблено в ст. 29 Конституції РФ,

чи ст. 10 Декларації 1789 року: "Нікого не можна турбувати

за його думок, навіть релігійних, якщо їх прояв не нару-

 шает суспільного ладу, встановленого законом." Це сел-

леднее додавання відчутно: воно, безумовно ограничи-

вает право особистості волю совісті, але лише тій мірі, в

як саме ця свобода може бути соціально небезпечної.

     З іншого боку, захист свободи совісті можна знайти й в

ст. 59, год. 3 : "Громадянин Російської Федерації у разі, якщо

його переконанням чи віросповіданням суперечить несення військової

служби, в тому числі у деяких випадках, встановлених федеральним за-

конем має право заміну її альтернативної громадянської служ-

бій." Але, як відомо, поки що відсутня федеральний в законі про

альтернативну службу. Порівняння: мови у Франції склалася зворотна

ситуація - захист цього права у Конституції відсутня, але це

досить успішно застосовується, так відповідна норма суті-

ет в Кодексі Національної Служби.

      Захист свободи об'єд-нань і зборів. " 0Каждый проти неї

на об'єднання, включно з правом створювати профессио-

нальные союзи захисту своїх інтересів. Свобода діяльності

громадських об'єднань є гарантується.

     Ніхто може бути примушений до вступу до якесь

об'єднання чи перебування в нем."(ст. 30 КРФ)

     "Громадяни Російської Федерації заслуговують збиратися світ-

але, без зброї, проводити зборів, мітинги і насторожуючі демонстрації,

ходи і пикетирование".(ст. 31 КРФ)

     Цими двома статтями захищається свобода об'єд-нань і соб-

раний. Робити будь-які коментар до тексту даних статей не

вважається за необхідне. На погляд вони надійно захищають

від свавілля державної влади, а вимога "збиратися

мирно, без зброї" має

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація