Реферати українською » Право » Правове регулювання купівлі-продажу товарів у США


Реферат Правове регулювання купівлі-продажу товарів у США

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Нині, коли контрагентами російських суб'єктів підприємницької діяльності часто стають американські компанії та чималу (а то й велику) частку договорів з-поміж них становлять договори купівлі-продажу, російським учасникам зовнішньоекономічної діяльності може знадобитися знання основ правовим регулюванням купівлі-продажу.

Під час укладання зовнішньоекономічних договорів до цього може наполягати на підпорядкуванні договорів американському праву відповідно до ст. 166 Основ громадянського законодавства від 31 травня 1991 року. Російський бізнес поступово входить у товарні ринки США, здійснюючи підприємницьку діяльність через представництва, філії чи дочірні суспільства. У цих та деяких деяких випадках російському менеджменту доцільно представляти, якими правовими категоріями купівлі-продажу звикли оперувати американські підприємці, і навіть розуміти основні моменти правовим регулюванням купівлі-продажу у країні. Слід, проте, врахувати, що це реферат присвячений найбільш фундаментальним сторонам і особливостям купівлі-продажу товарів у США.

Правове регулювання купівлі-продажу загалом включає у собі низка запитань юридичного характеру (відповідальність за продукт, захист прав споживачів), висвітлення яких були метою цієї статті.

Купівля-продаж товарів у США регулюється спеціальним кодифікованим нормативним актом - Единообразным Торговим Кодексом (ETK, Uniform Commercial Code - UCC). ЄТК є зразковим проектом федерального значення, з урахуванням якого створювалися торгові кодекси штатів. До 1967 року ЄТК було прийнято усіма штатами (Луїзіана ухвалила у частині, не включившей, втім, норми про купівлю-продаж). ЄТК характеризувався багатьма юристами як із найбільш вдалих класифікацій сучасності. За словами До. Шмиттгофа, ЄТК "дуже помірний за духом, практичний до застосування і ясний розуміння" [1]. У ЄТК купівлі-продажу присвячений спеціальний розділ Стаття 2 (Article 2). Крім ЄТК відносини купівлі-продажу регулюються низку інших законодавчих актів (зокрема про захист споживачів) і судовими прецедентами.

Коло об'єктів, купівля-продаж яких регулюється Статтею 2 ЄТК, досить широкий, та все ж обмежений. Стаття 2 регламентує лише купівлю-продаж про "товарів" (goods). Проти них відповідність до 20-105(1) ЄТК ставляться спонукувані речі, що є чи існуватимуть фізично (останні називаються майбутніми товарами - future goods), соціальній та відношенні яких немає виникло будь-якого спору на право. До "товарам" себто Статті 2 ЄТК ставляться також непороджений молодняк тварин, ростучі зернові й інші ідентифіковані (identified) речі, віддалені від нерухомості. Звідси випливає, що з кодифікованого регулювання купівлі-продажу американський законодавець обрав речі, найчастіше виступаючі об'єктами купівлі-продажу, які є такими специфічними об'єктами, як, наприклад, нерухомість, електроенергія чи цінних паперів.

Саме силу цієї специфіки купівля-продаж останніх об'єктів регулюється іншими нормами (переважно званого контрактного права (contract law), що базується, зазвичай, на судових прецеденти. Російським підприємцям треба враховувати цю специфіку та розуміти залежність правовим регулюванням від конкретного предмета купівлі-продажу, тим більше аналогічна багато в чому норма існує у проекті частині другій Цивільного кодексу Російської Федерації, де предмет договору продажу-купівлі також іменується "товаром" і передбачені певні вилучення для цінних паперів, валютних цінностей, електроенергії та т. буд. [2].

Цікаво, що у американському праві інститут купівлі-продажу товарів іменується дещо інакше, ніж у праві країн континентальної Європи. Стаття 2 називається "Sales" - "Продажі" чи "Продаж", цим самим терміном оперують з тексту Статті 2 і питання правової літератури з цього питання. Відповідний договір називається "sale contract" чи "contract of sale" - "договір продажу". Цією термінології дотримуватимемося і ми.

Перед розробниками ЄТК стояло завдання звільнити правові аспекти комерційної діяльності зайвих формальностей, властивих класичному загальному праву США, багато в чому запозичений з Англії. Це торкнулася й форми договору. Проте законодавець вважав за потрібне зберегти мінімальні вимоги до неї, щоб захистити сумлінного суб'єкта підприємницької діяльності від можливого несумлінного поведінки контрагента. Відповідно до 2-201 якщо договір продажу містить умова про купівельною ціною більш 500 доларів, сторони мали б зробити договір в письмовій формах. Тут мають на увазі не договір в традиційно відомої підприємцям формі, а "будь-який письмовий документ, достатній як доказ факту існування договору між сторонами" [3]. Американська судова практика вважає, що у такому документі необов'язково вказувати, хто є продавцем, хто ж покупцем товару, яка ж ціна предмета договору, час і важливе місце договору. Мінімальний обсяг вимог до змісту письмового документа про договорі купівлі-продажу зазначений в 2-201 ЄТК: найменування і підпису сторін, які мають намір почуватися пов'язаними таким договором, свідчення про предмет договори та його кількість. Всі ці відомості необов'язково мають утримуватися щодо одного певному документі, у разі потреби є підстави отримані шляхом аналізу кількох документів (обмін листами, телеграмами, факсимильными повідомленнями тощо. буд.). Таке розуміння письмовій форми договору стало найпоширенішим у світовому правової практиці, і здобула визнання у вітчизняному праві (див. п. 2 ст. 434 Цивільного кодексу Російської Федерації).

Недотримання вимог 2-201 ЄТК не тягне недійсність договору продажу в цілому або у частині. Несприятливі для сторін наслідки проявляться у цьому, що така договір позбавляється судового захисту, стає нездійсненним через суд знову (unenforceable). Не означає неможливості виконати договір добровільно й одержати ті вигоди, куди кожна зі сторін розраховувала за його укладанні. Проте звернутися до суду у разі буде неможливо. Зазначене вимога американського права конче необхідно враховувати російській стороні. Під час укладання договору продажу, підлеглого американському праву [4], російській стороні слід наполягати на письмовому оформленні всіх умов угоди, тим більше проста письмова форма зовнішньоекономічних угод обов'язкова з п. 3 ст. 162 ДК РФ.

Як і праві континентальних країн, в американському праві продажів підписання договору передбачає пропозицію укласти договір на певних умов (оферта - offer) і особи, якого спрямована оферта, про згоду пристати на пропозицію і укласти договір на запропонованих умовах (акцепт - acceptance). Відповідно до 2-205 ЄТК спрямована письмова оферта є безвідзивний протягом терміну, вказаної у оферті, а за відсутності такого вказівки - протягом розумного терміну (reasonable time), у разі не перевищує трьох місяців і. Хоча справжній стан про безвідзивний ("твердої") оферті поширюється лише з професійних підприємців (merchants) [5], він у значною мірою схоже з відповідними положеннями ст. 436 ДК РФ. Це становище поширюватиметься російські юридичних осіб, що спеціалізуються на реалізації певного виду товарів хороших і цій підставі розглядаються як професійних підприємців у галузі.

У американському праві продажів непотрібен повній відповідності умов оферти і акцепту для дійсності заключаемого договору. Чітко сформульоване письмове згоду укласти договір, надіслане протягом терміну, вказаної у оферті, хоча ще й частково змінює умови оферти, визнається акцептом, за умови що у відповідь на оферту немає прямо, що договір вважатиметься ув'язненим лише за наявності прямо вираженого згоди оферента з запропонованою акцептантом змінами, або якщо в оферті прямо немає, що акцептом вважатиметься згоду з усіма запропонованими умовами. Для дійсності акцепту і заключаемого договору необхідним є заперечення проти такого акцепту із боку оферента протягом розумного терміну. Але навіть за дотриманні цих умов договір нічого очікувати вважатися ув'язненим, якщо акцепт істотно змінює запропоновані оферті умови. У разі, як й у вітчизняному праві, у відповідь оферту буде більш як нової офертою, також яка потребує акцепті.

При дійсності акцепту час укладання договору продажу визначається моментом відправлення акцепту оференту. Такий їхній підхід (так звана "теорія поштової скриньки" - mail box theory) притаманний англо-американської правової традиції, і істотно відрізняється від норм права країн континентальної правової системи, визначальних підписання договору моментом отримання акцепту оферентом. Конвенція ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція) також підписання договору в останній момент отримання акцепту оферентом (ст. 23, 18) [6]. З огляду на незвичність "теорії поштової скриньки" для вітчизняних підприємців це запитання заслуговує пильної увагу стадії підписання договору.

Зміст договору продажі становлять правничий та обов'язки сторін - продавця та покупця. Основні зобов'язання сторін (general obligations) відповідно до 2-301 ЄТК полягають у тому, що внаслідок договору "продавець зобов'язаний доставити товар покупцю і просить передати покупцю титул товару, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити нього покупну ціну". Як вказувалося, для дійсності (точніше, можливості примусового виконання) письмового договору продажу досить мінімуму умов, зокрема свідчення про предмет договору (товари). Відсутність інших умов не тягне неможливості примусового виконання договору, а може викликати значні труднощі за його виконанні, тому що в сторін виникатимуть розбіжності чи суперечки щодо взаємних правий і обов'язків. І тут американський суд повернеться відповідним положенням ЄТК.

Наприклад, за дотримання вимог 2201 ЄТК боку необов'язково повинні вказувати у договорі продажу точну ціну продаваного майна. Неуказание покупною ціни може бути продиктоване необхідністю обліку кон'юнктури цін, якщо договір передбачається виконувати згодом у майбутньому. Покупець чи продавець можуть назвати у договорі критерій, відповідно до яким і визначиться ціна предмета договору (які й товарів). Таким критерієм може бути третя особа, якому боку довіряють визначити ціну нагальні моменти часу. У таких випадках ціна встановлено побічно (може бути оцінена з умов договору). Якщо ж ціна не визначена у договорі ні прямо, ні побічно, тобто умова ціну залишається питанням відкритим (open price term), передбачається, що сторони погодилися про "розумною ціною".

Що стосується відкритого умови ціну розумна ціна визначається з (1) ціни ідентичні чи аналогічні товари у цій місцевості і (2) економічного становища сторін і особливості договору, укладеного ними. Цікаво, що американська законодавець визнав за необхідне щодо "розумної ціни" враховувати як ціни, стягнуті за дані товари на ринках "при порівнянних обставин", як постійно цього вимагають ст. 55 Віденської конвенції чи п. 3 ст. 424 ДК РФ, а й "суб'єктивний чинник" непросто як "порівнянні обставини", бо як стан продавця та покупця, особливості товару, що є предметом договору продажу. Щоб уникнути необхідності виконувати договір продажу умовах, коли покупна ціна було визначено американським судом з урахуванням перелічених обставин у цій зв'язку цілком невигідна для російської сторони, він мусить наполягти на включенні умови ціну до договору безпосередньо чи опосередковано (щодо останнього боку можуть послатися на котирування відомих товарних бірж, що у певний день була в споживачів протягом терміну виконання договору). Залишати визначення ціни на всі розсуд американського судна у вона найчастіше небажано.

На відміну від умови ціну умова про кількість які й товарів є важливим (як й у п. 2 ст. 465 проекту частині другій ДК РФ), оскільки повна відсутність у письмовому договорі вказівок звідси позбавляє договір судового захисту (можливості примусового виконання). Проте, як і ціну, кількість товарів можна визначити як прямо, а й побічно. У американській торгової є два поширених способу непрямого визначення кількості продаваного товару: з вимог покупця або з можливостей продавця. Договори, містять умова про кількість, певне за першим способу, називаються re*uirement contracts ("договорами вимоги"), за другим - output contracts ("договорами видачі"). У цьому сторона, яку відповідно до обраним способом фактично покладається визначення кількості які й товарів, повинна діяти сумлінно (in good faith). У умовах російська сторона, виступає продавцем і що хоче продати свій товар у кількості якомога більшій, може укласти "договір видачі", тоді як у, коли запропоновані американським продавцем умови видаються російській стороні вигідними й остання має даними, що у розпорядження американського продавця перебуває значну кількість відповідного товару, доцільно укласти "договір вимоги". При виборі форми договору продажу російському учаснику треба пильнувати те, щоб ніщо в укладеному договорі не суперечило обраним умовам про кількість.

З іншого боку, коли в обох сторін існує зацікавленість у купівлі-продажу якомога більшої кількості товарів, боку можуть укласти договір продажу на про "виняткових умовах кількості", відповідно до якими продавець зобов'язується докласти найбільші зусилля на продаж максимальної кількості відповідного товару, а покупець зобов'язується максимально їй у цьому сприяти і немає права відмовитися частково товару через перевищення потрібного покупцю кількості. До такої формі договору необхідно підходити обережно, оскільки обмежені можливості російського підприємця у цих обставинах можуть призвести до судовому спору.

Важливим умовою є місце, у якому продавець повинен доставити товари, у тому, що його зобов'язання щодо доставці товару (одна з його основних зобов'язань) вважалося виконаним, оскільки пов'язаний перехід прав на товари (титулу) і ризику загибелі від продавця до покупця. За відсутності положень договору про інше зобов'язання продавця на поставку товару покупцю відбувається на місці перебування комерційне підприємство продавця (seller*s place of business), а разі її відсутності такого (наприклад, коли покупцем є фізичне лицо-потребитель) - на місці перебування продавця. У разі матиме місце фактичне надання товару у розпорядження покупця із наступною перевезенням товару з допомогою покупця, що називається тим щонайменше "поставкою" чи "доставкою" (delivery). Отже, потрібно чітко визначати місце переходу прав товару і ризику його випадкової загибелі й зрозуміло уявляти собі, які правила придадуться за відсутності у договорі таких положень. Що ж до переходу права власності (титулу) товару до покупця, це у разі

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація