Реферати українською » Право » Правові проблеми транспортно-експедиторської діяльності


Реферат Правові проблеми транспортно-експедиторської діяльності

Нині Російській Федерації експедиторську діяльність регулюють "Цивільний Кодекс Російської Федерації" (глава 41-ша, статті 801-806) і "Генеральні умови діяльності експедиторів".

Проте цих документів вочевидь не досить задля забезпечення повноцінної роботи експедиторських організацій. "Цивільний Кодекс", наприклад, лише визначає її рамки і констатує, що експедиторське обслуговування як вид діяльності існує у цивільно-правовому обороті.

Відповідальність є; закону немає

Статті "Цивільного Кодексу" визначають основні тези "Договору транспортної експедиції". Так було в "Кодексі" зазначено, що у даному договору один бік (експедитор) зобов'язується за винагороду і завдяки з іншого боку (клієнта -         

вантажовідправника чи вантажоодержувача) виконати чи організувати виконання визначених документом послуг, що з перевезенням вантажу.

Основним становищем "Договору експедиції" є, зазвичай, організація перевезення в змішаному повідомленні - тобто різними транспортом. І тут експедитор приймає широке коло обов'язків: стосовно вантажовласникові виступає у ролі договірного перевізника; до того ж час перебирає роль вантажовласника у відносинах з перевізниками, власниками складів, з перевалочними підприємствами, митні органи та інші учасниками перевізного процесу.

Але не зовсім вірно, мій погляд, визначена у "Кодексі" відповідальність експедитора: стаття 803 встановлює цю відповідальність за правилами, записаним у розділі 25, що стосується матеріальну відповідальність Сторони договору, безпосередньо що володіє чи распоряжающейся матеріальними цінностями, переданими їй інший Стороною. Экспедитор ж - як організатор перевезення вантажу - переважно здійснює документальне оформлення транспортування і дуже рідко отримує товар у своє відання. Тож у міжнародній практиці застосовується обумовлене ця обставина обмеження відповідальності експедитора. Пунктом 3 статті 801 "Цивільного Кодексу РФ" передбачено, що умови виконання "Договору транспортної експедиції" згодом регулюватися відповідний закон, який і повинен розкрити особливості угоди.

Другий документ, регулюючий діяльність російських експедиторів протягом останніх десяти років, - це "Генеральні умови діяльності експедиторів", розроблені "Російської асоціацією міжнародних експедиторів" з урахуванням "Типовых генеральних умов" і ухвалені загальних зборах, зокрема схвалено і Торгово-промисловій палатою Російської Федерації. Документ найповніше регулює сьогодні діяльність експедиторів, але з має нормативного характеру.

Самі "Типові генеральні умови діяльності експедиторів" розробили різними експедиторськими "асоціаціями - членами "і Міжнародної федерації експедиторських асоціацій" (ФІАТА). Метою розробки Основних напрямів було спрощення процесу оформлення "Договору експедирування". У доповіді міжнародної практиці застосування "Генеральних умов" дозволяє контрагентам не укладати окремих договорів, а лише посилатися ними у разі виникнення взаємовідносин, погоджуючи лише фінансові питання - ставки, тарифи, винагороду.

У чотирьох російських реаліях застосування "Генеральних умов" у такому формі досить проблематично у зв'язку з вимогами податкових і митних органів, обязующих укладати письмовий "Договір транспортної експедиції" кожну угоду. Проте обов'язковість наявності таких "Генеральних умов" пояснюється частковості тим, що з застосуванні відповідних документів ФІАТА потрібно використання національних експедиторських умов (вони друкуються на зворотному боці деяких документів "і Міжнародної федерації експедиторських асоціацій").

"Генеральні умови" містять засадничі поняття "Договору експедирування", правничий та обов'язки експедитора і вантажовласника, декларуючи їх відповідальність. Тобто експедиторські умови - це "Договір експедирування", у якому як визначення фінансових відносин між експедитором і вантажовласником.

Національні експедиторські умови у різних державах мають різним правовим статусом: у країнах вони теж мають силу закону, оскільки прийнято парламентами; за іншими - прийнято урядами, а деяких (зокрема у Росії) експедиторські умови схвалено торгово-промисловими палатами.

Твердження "Генеральних умов" урядом Росії легалізує принципи "Договору експедирування" і який допоможе експедиторам вантажовласників спростити своїх відносин - станеться свого роду уніфікація договірних відносин.

Ні закону - немає таких грошей.

Недостатність правова база для діяльності експедиторів призводить до хитливому становищу підприємств - до разночтению тих нормативних актів, у яких прийнято. У зв'язку з цим найчастіше й виникають проблеми при нарахуванні податків на діяльність експедиторських організацій. Так через неврегульованості поняття "експорт експедиторських послуг" податкові органи різних регіонах країни трактують становища "Податкового кодексу (НК) РФ" по-своєму - і, як наслідок, нарахування податків таких послуги несе суб'єктивного характеру.

У цілому нині існуюче нині регулювання транспортно-експедиторської діяльності призводить до того, що експедиторам вдається добиватися порозуміння особливості своєї роботи за оподаткуванні. Слід зазначити, що "НК Російської Федерації" у розділі 21 "Податок на додану вартість" регулює лише оподаткування за угодами (договорами) доручення комісії чи агентским договорами. Останнім присвячено статтю 156 "Податкового кодексу РФ" "Особливості визначення оподатковуваної бази платниками податків, получающими дохід з урахуванням договорів доручення, договорів комісії чи агентських договорів".

Передусім це стосується проблеми експорту експедиторських послуг. Відповідно до законом експорт товарів та послуг звільняється з сплати податку додану вартість, причому доказом експорту є вивезення товару межі митної терені Росії. Відповідно до інструкцією Державної податкової адміністрації РФ "Про порядок обчислення та сплати податку додану вартість" (№39) для обгрунтування те, що експедитор надав експортну послугу, в податкові органи видаються в обов'язковому порядку такі документи: контракт (копія контракту, завірена у порядку) російського юридичної особи - платника податків - з іншими чи російськими особами виконання робіт і постачальники послуг; виписка банку, що підтверджує фактичне надходження виручки від російської чи іноземного особи за виконані роботи та послуги з цього приводу російського платника податків у російському банку, зареєстрований у податкових органах; копії чи транспортних, чи товаросопроводительных, чи митних, чи будь-яких інших документів, підтверджують вивезення експортованих товарів межі територій держав - учасниць СНД.

Це ж становище точно повторений й у статтях 164-165 "Податкового кодексу". Воно підтверджено Наказом міністерства Росії з загальнодержавних податках і зборів від 20 грудня 2000 року під №БГ-3-03/447 "Про затвердження "Методичних рекомендацій щодо застосування глави 21 "Податок на додану вартість" "Податкового кодексу Російської Федерації". У цій разі експедитору потрібно надати вантажні митні декларації з позначкою вихідного російського митного органу (здійснив випуск вантажу на режимі експорту) й російського митного органу (у регіоні діяльності якої перебуває пункт пропуску), з якого вантаж було вивезено межі митної терені Росії.

Сам підхід до такого визначенню експорту експедиторської послуги представляється недостатньо вірним, оскільки оформлення вантажний митної декларації належить до обов'язки вантажовласника - експортує товар, а чи не експедитора - котрий відповідну послугу в організацію транспортування експортного вантажу. У цьому у експедиторів, діяльність яких пов'язане до міжнародних перевезеннями, виникає досить багато проблеми з податковими органами при доказі фактичного експорту експедиторської послуги, оскільки до "Митного Кодексу" вантажна митна декларація видається вантажовласникові, а чи не експедитору... Це іще одна приклад колізії митного і податкового законодавства.

Щодо вирішення питання щодо застосування ставки ПДВ (0 відсотків) при експортно-імпортних і транзитних перевезеннях экспедиторским організаціям нині дуже складно довести податкові органи правомірність застосування нульової ставки в наданні послуг за експорту, імпорту чи транзиту. Документи, потрібні на утвердження скоєння зовнішньоторговельної угоди, ставляться до товару; тому мають ними грузовладельцы, а чи не експедитори чи перевізники.

"Асоціація експедиторів Російської Федерації" вже протягом протягом ряду років порушує питання перед виконавчими органами влади про визнання біля країни міжнародних зразків документів і майже включення в нормативну базу Росії як докази надання транспортно-експедиторських послуг. Але що таке рішення немає звичаю. "Асоціація" бере участь у роботі над новим "Митним Кодексом", у проекті якого вже включені положення про взаємовідносинах митних органів прокуратури та експедиторів. У кодексі "Кодексі" становище експедитора пропонується прирівняти до стану вантажовласника.

Сьогодні російське законодавство, стосується функцій експедитора є досить суперечливою, - ні точно визначає понять цієї бурхливої діяльності. Через війну виникає багато проблем як в самих експедиторів, і в тих учасників громадянського вантажообігу, що у відносини із нею. У цьому назріла потреба ухвалення закону "Про експедиторської діяльності", але його повинні розробляти не перевізники (як це робиться зараз), не бажаючи експедитори.

"Асоціація експедиторів Російської Федерації" прийняла активну участь у розробці новим законом про експедиторської діяльності, проте (на погляд) проект несе багато положень відомих транспортних "Уставов" не повністю відбиває діяльність експедиторів. Ми сподіваємося, що з проходженні Основних напрямів через правові структури органів виконавчою владою та (особливо) законодавчої владі він зазнає значних змін на користь дійсного регулювання роботи експедиторів. Попри певні недоліки існуючого проекту ухвалення закону зіграє позитивну роль визнання експедиторської діяльності як самостійної галузі виробництва. 25 грудня 2002 року закону було прийнято Державної Думою у читанні. Нині готуємося документа до розгляду в другому читанні.

Ще однією важливим проектом визначення нормативної бази діяльності експедиторів є "Конвенція про організацію експедиторської діяльності країн СНД". Документ розробляється під егідою виконкому Співдружності Незалежних Держав і регулюватиме діяльність експедиторів цих країн. "Конвенція" уніфікує і виробить єдиний підхід до діяльності експедиторів з СНД. Розробка цього проекту перебуває в початку шляху - і ми на плідне співробітництво з "Ассоциациями експедиторів СНД" у розробці й наступному прийняття цього нормативного акта.

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Правові системи сучасності
    САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКИЙ ІНСТИТУТ ГУМАНИТАРНОГО ОСВІТИ Спеціальність: “Журналістика” ПРАВОВЕДЕНИЕ
  • Реферат на тему: Правонарушение, його ознаки
    Правонарушение - це винна, протиправне пове дение особи, яке сягнуло встановленого законом віку і
  • Реферат на тему: Правопорушення
    ПЛАН. Запровадження. Правомерное поведінка: поняття й ті види. Поняття, ознаки й ті види
  • Реферат на тему: Правопорушення і юридичну відповідальність
    ОВРЕМЕННЫЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ «Допустити до захисту» Голова ГЭК ___________________________
  • Реферат на тему: Правоохоронні органи
    10. Місце районного судна у Російської судочинної системи. Склад, повноваження районного суду. 64.

Навігація