Реферати українською » Право » ОРГАНЫ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СУБЪЕКТАХ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ


Реферат ОРГАНЫ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СУБЪЕКТАХ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Інститут державної служби за Президента Республіки Татарстан

Факультет Державного і муніципального управління

Реферат на задану тему:

ОРГАНЫ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СУБЪЕКТАХ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

 

Выполнил:

 Студент грн. 1011 Шагеев А.

Перевірив: 

Гусєва Л.А.

Казань

2002

Зміст:

1. Введение……………………………………………………………………3

2. Приведення правових актів суб'єктів Російської Федерації у відповідність із Конституцією Російської Федерації і федеральними законами……………………………………………………………………5

3. Розмежування предметів ведення і повноважень гілок між федеральними органами державної влади органами структурі державної влади суб'єктів Федерации………………………………………………………7

4. Проблеми правовим регулюванням місцевого самоуправления…………………………………………………………….10

5. Становлення бюджетного федерализма…………………………………..11

6. Результати виборів у законодавчі (представницькі) органи структурі державної влади суб'єктів Російської Федерации…………………………………………………………………..12

7. Про Організації "Батьківщину" у виборах у органи структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації і органи місцевого самоврядування 2001 году……………………………………………….14

8. Указ від 17 вересня 1995 р. N 951 про вибори до органи структурі державної влади суб'єктів російської федерації і до органів місцевого самоуправления…………………………………………………………….15

9. Принципи і порядки розмежування предметів ведення і повноважень гілок між органами структурі державної влади Російської Федерації і органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерации………………………………………………………………….16

10. Державне пристрій Республіки Татарстан…………………..22

11. Заключение…………………………………………………………………23

12. Список використовуваної литературы………………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

1. Запровадження.

 

На цей час практично переважають у всіх суб'єктів Федерації діють їхні у порядку конституції (в республіках) і статути (у всіх інших суб'єктів), відповідно до якими функціонують їх законодавчі (представницькі) і виконавчі органи структурі державної влади. Отже, у принципі вважатимуться завершеним процес створення системи державні органи лише на рівні суб'єктів Російської Федерації.

Проте, оскільки, особливо відразу після прийняття новій російській Конституції, не було чіткого уявлення у тому, якою повинна бути нашій країні система державних органів цілому, окремими із зазначених документів допускалися відхилення від норм, встановлених в год. 1 ст. 77 Конституції, де зазначено, що систему органів структурі державної влади суб'єктів Федерації встановлюється ними самостійно відповідно до основами конституційного ладу Російської Федерації і загальними принципами організації представницької та державної виконавчої структурі державної влади, встановленими федеральним законом.

У актах суб'єктів Федерації зустрічаються окремі невідповідності їх положень Конституції Російської Федерації. Зокрема, іноді порушується норма Конституції, що встановлює рівноправність громадян незалежно від своїх раси і національності. Особливої уваги заслуговують що у конституціях республік випадки дискримінації населення, не віднесеного ними до "корінному" чи, що інколи кажуть, до "титульного" народу (народам). Приміром, відповідно до год. 4 ст. 61 Конституції Республіки Бурятия у редакції від 22 лютого 1994 р., "зміна державно-правового статусу республіки, і навіть її території здійснюється шляхом референдуму, у своїй рішення вважається прийнятим, якщо на нього проголосували понад половини громадян республіки, зокрема понад половина громадян бурятської національності, які взяли участь у голосуванні". Отже, громадяни бурятської національності протиставляються "небурятскому" населенню. Через війну 12% виборців, є бурятами (буряти припадає лише 24% населення Бурятії за даними перепису 1989 р.), вправі вирішувати долю референдуму, навіть якщо на зміна статусу республіки чи його території висловилася переважна більшість виборців, тобто понад 50%.

Що ж до інших суб'єктів Російської Федерації – країв, і областей, то ряді їх статутів існує невизначеність у питанні відповідність встановлених у яких систем структурі державної влади основам конституційного ладу Російської Федерації й загальним принципам організації представницьких і виконавчих органів структурі державної влади, і навіть поділу структурі державної влади, встановленому в ст. 10 Конституції Російської Федерації.

Такі питання у певної міри дозволені постановами Конституційного Судна Російської Федерації у зв'язку з запитами глав адміністрацій Алтайського краю і Читинської області. Конституційний суд у справі перевірці конституційності ряду його положень Статуту Алтайського краю 10 січня 1996 р. визнав невідповідними Конституції Російської Федерації становища Статуту Алтайського краю, що передбачають повноваження голови Законодавчого Збори краю підписувати закони краю, вимога згоди Законодавчого Збори на визволення з посади голови адміністрації краю та керівників низки крайових виконавчих органів – внутрішніх справ, юстиції, фінансів, соціального захисту населення, із управління майном краю, і навіть дають представницькому органу право стверджувати структуру Ради адміністрації.

Суд визнав не відповідної Конституції Російської Федерації норму Статуту, відповідно до якої голову адміністрації краю обирає Законодавче Збори, оскільки "обраний такого порядку голова адміністрації неспроможна вважатися легітимним незалежним представником виконавчої, оскільки законодавча, ні виконавча влада вправі визначати одна іншої її представника, зокрема в федеральних органах".

1 лютого 1996 р. у справі перевірці конституційності ряду його положень Статуту Читинської області Конституційний суд визнав невідповідною Конституції Російської Федерації, які мають ній принципам єдності структурі державної влади (год. 3 ст. 5) й міжнародного поділу влади (ст. 10), норму Статуту, у якій закони області підписуються лише Головою обласної Думи.

Визнано також суперечить конституційному принципу поділу влади становище Статуту, відповідно до яким Глава Адміністрації позбавлена можливості звільняти з посаду заступників Глави Адміністрації та керівників органів Адміністрації без згоди Думи, бо цим самим Адміністрація виявляється позбавленої "можливості діяти у ролі самостійного виконавчого органу структурі державної влади за умов поділу влади".

Звертаючись до цих й інших (не аналізованим) положенням постанов Конституційного Судна, можна звернути увагу до дві обставини. По-перше, у випадках Конституційний суд взяв він з'ясування положень як тексту Конституції, а й теоретичних принципів, яких, представляється, треба вважати і принцип поділу структурі державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Запитання ж теорії неможливо знайти віднесено до ведення судових установ.

Другу у тому, що Конституційний суд у своїх висновків практично зобов'язує суб'єкти Федерації визначати систему своїх органів структурі державної влади, як зазначено в ст. 77 Конституції, самостійно, з обмеженнями, определяемыми основами конституційного ладу Росії і близько загальними принципами організації представницьких і виконавчих органів структурі державної влади, "встановленими федеральним законом".

Оскільки поняття організації включає як структуру, а й взаємини у системі, представляється, що Конституційний суд часом прийняв він функції федерального законодавця, якого Конституція зобов'язує видати федеральний закон, вказаний у год. 1 ст. 77 Конституції.

Сказане підкреслює нагальну потребу прийняття Федерального закону, який встановлює загальні принципи організації представницьких і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації. Цей Федеральний закон відповідно до Конституцією Російської Федерації дасть суб'єктам Федерації справжню можливість реалізувати свою самостійність у встановленні системи своїх органів структурі державної влади, котра враховує історичний досвід минулого і розуміння громадянами завдань, які органами структурі державної влади даного суб'єкта завдань. Конституція нашої країни, прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 року, зовсім випадково відмовилася від єдиної моделі системи державні органи, закріплене у що діяли раніше конституціях СРСР і ВЦВК РСФРР.

Процес становлення правового статусу суб'єктів Федерації, в такий спосіб, не вважається завершеним. Воно й може бути завершеним, позаяк життя постійно ставить перед Федерацією загалом і які входять у її складу суб'єктами нові завдання.

2. Приведення правових актів суб'єктів Російської Федерації у відповідність із Конституцією Російської Федерації і федеральними законами.


Необхідність відповідності основних актів (конституцій і статутів), як і законів та інших нормативних актів суб'єктів РФ, Конституції Російської Федерації випливає з відерця самій російської Конституции(см. п. "а" ст. 72, год. 5 ст. 76). Це неодноразово підкреслювалося федеральними державними органами різного рівня, проте серйозних заходів тривалий час не приймалися, що, певне, пояснювалося тривалим процесом становлення самих федеральних органів, і навіть ілюзіями можливості "розділеного" суверенітету.

Вирішальний крок у практичному закріпленні верховенства федерального законодавства зроблено Указом президента Російської Федерації від 5 жовтня 1995 р. № 1007 "Про заходи з забезпечення взаємодії федеральних органів державної влади органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації під час проведення конституційно-правовий реформи, у суб'єктів Російської Федерації". У Указі визнано неприпустимим порушення Конституції РФ і федеральних законів органами структурі державної влади суб'єктів РФ в розробці й прийнятті ними конституцій, статутів, законів та інших нормативних правових актів. Субьектам Федерації запропоновано усунути що у вже виданих правових актах суперечність із положень Конституції Російської Федерації і федеральними законами.

Слід звернути увагу, що у Указі визначаються дві найважливіших складових нашого федеративного устрою – єдність державної влади рівноправність народів.

Бо ще не видано Федеральний в законі про загальні принципи організації представницьких і виконавчих органів влади суб'єктів РФ, Президент Російської Федерації запропонував утриматися від ухвалення нормативних правових актів суб'єктів Федерації, які визначають в суб'єктів РФ принципи організації та систему органів структурі державної влади. Розглядаючи під назвою вище указ президента РФ, слід звернути увагу до три важливі моменти. По-перше, Указ встановив механізм власної реалізації, створивши при цьому Комісію, покликану забезпечити взаємодія державні органи Федерації і його суб'єктів. По-друге, на Комісію покладено вироблення заходів для забезпечення відповідності правових актів субьектов РФ Конституції РФ та Федеральним законам. По-третє, на Комісію покладається усунення можливих розбіжностей при реалізації указу, і навіть підготовка пропозицій застосуванні погоджувальних процедур до розв'язання таких суперечностей у відповідності зі ст. 85 Конституції РФ. Це стаття встановлює право Президента РФ "використовувати погоджувальні процедури до розв'язання розбіжностей між органами структурі державної влади Російської Федерації і органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації, і навіть між органами структурі державної влади Російської Федерації".

Деякі механізми, встановлені Президентом РФ у цьому Указі, задіяно.

Окремі суб'єкти Російської Федерації стали процес усунення протиріч своїх нормативних актів Конституції Російської Федерації та Федеральним законам.

З часу набрання чинності чинної Конституції РФ було підготовлено кілька проектів федерального закону з цього питання. Але жоден їх стане законом. Причина цього, можна вважати, у цьому, що у ці проекти ні передбачено належний баланс між конституційним правом суб'єктів РФ самостійно встановлювати систему своїх органів державної влади дотриманням тих принципів, які б єдність органів структурі державної влади Російської Федерації і його суб'єктів, дає можливість ефективно взаємодіяти з усіх питань їх спільного ведення.

Видання федерального закону про організації представницьких і виконавчих органів державної влади послідовне дотримання норм, встановлених Указом президента Російської Федерації від 5 жовтня 1995 р. № 1007, повинні стати основою проведення конституційно-правовий реформи, у суб'єктів Російської Федерації.

основні напрями цієї реформи є спільними всім суб'єктів РФ. Проте кожному суб'єкту слід розробити її особливості і продовжити терміни.

Президентом Російської Федерації, які діяли виходячи з ст. 85 Конституції, неодноразово вживалися заходи із приведення актів органів виконавчої влади суб'єктів Федерації у відповідність із Конституцією Російської Федерації і федеральними законами. Приміром, Указом президента Російської Федерації від 17 січня 1995 р. визнаний яке підлягає застосуванню у силу його протиріччя статтям 59, 71 і 76 Конституції Російської Федерації указ президента Чувашской Республіки "Про захист військовослужбовців".

Указом від 18 січня 1996 р. № 62 було припинено дія Указу Президента Республіки Башкортостан "Про заходи з удосконалення валютного контролю над імпортом товарів, робіт і постачальники послуг". Хоча у відповідність до год. 2 ст. 85 Конституції РФ передбачається, що він має право лише припиняти дію актів органів виконавчої влади суб'єктів Федерації до вирішення питання відповідним судом, проте звернень до суду не надходило, оскільки органи, издавшие акт, самі наводили в відповідність до Конституцією та федеральними законами.

Контроль за відповідністю актів суб'єктів Російської Федерації Конституції РФ та Федеральним законам здійснюється ще й судами. Найбільше значення мають постанови Конституційного Судна. Вище вже розглядалися постанови Конституційного Судна, які стосуються питання відповідність Конституції Російської Федерації статутів суб'єктів Федерації. Але Конституційний суд ухвалював рішення і конституційності законів суб'єктів Федерації.

І так було прийнято два постанови Конституційного Судна Російської Федерації, що стосуються порушення законодавства у галузі виборчого права в Чувашской Республіці і Турецької Республіки Північна Осетия-Алания. На запит Президента Чувашии Конституційним Судом Російської Федерації 10 липня 1995 р. було винесено Постанова, що визнавала неприпустимим зміну умов виборів у процесі їх проведення, оскільки прийняття поправки до год. 2 ст. 42 Закону Чувашской Республіки "Про вибори депутатів Державної Ради Чувашской Республіки" безпосередньо перед проведенням голосування у другому турі призвело до порушення прав громадян обирати й бути обраними до органів влади й суперечило ряду статей – 15, год. 4, 17, год. 1, 19 і 32, год. 2 Конституції РФ. У другий випадок Конституційний суд Російський Федерації прийняв Постанову в запиту Уряди Ингушской Республіки, яким визнав положення Закону Республіки Північна Осетія від 28 грудня 1994 р. "Про вибори в Парламент Республіки Північна Осетия-Алания" який статтям 3, год. 3, 19, год. 1 і 2, 27, год. 1, 32, год. 1 і 2, 72, год. 1, п. "б" і 76 год. 2 Конституції Російської Федерації, оскільки він перешкоджало внесення до списків виборців громадян Російської Федерації, переважно котрі живуть Республіки Північна Осетія, але момент складання списків виборців за тими або іншим суб'єктам причин відсутніх дома постійного чи переважного проживання.

3. Розмежування предметів ведення та службових повноважень між федеральними органами державної влади органами структурі державної влади суб'єктів Федерації.

 

Однією з найважливіших проблем федеративних відносин, як в попередні роки, залишилася проблема розмежування повноважень між федеральними органами державної влади органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації з предметів їх спільного ведення.

Розмежування повноважень

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація