Реферати українською » Право » Міжнародні-правові стандарти у Україні


Реферат Міжнародні-правові стандарти у Україні

Страница 1 из 8 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

 

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

їм. І.І. МЕЧНИКОВА

ЮРИДИЧЕСКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра державного устрою і міжнародного права


Курсова робота

на задану тему:

Міжнародні-правові стандарти

і конситуционное законодавство України

про правове становище особистості:

порівняльно-правовий аналіз.


                                                                                 Cтудента 2 курсу денного відділення

                                                                 факультету державного

                                                                 будівництва й управління

                                                                 Максименко С.В.

 

                                                             

 

ОДЕСА

1996

СОДЕРЖАНИЕ

                                                                                                                  з.   

ЗАПРОВАДЖЕННЯ............................................................................... III

ГЛАВА I. Загальні принципи правового статусу особистості...... 7            

ГЛАВА II. Права і свободи людини і громадянина.............. 18

ЗАКЛЮЧЕНИЕ......................................................................... 41

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ І ЛІТЕРАТУРИ........................ 43

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Вступ України до Ради Європи, активне співробітництво з державами СНД, ОБСЄ, Європейський Союз ознаменувало початок нової доби у відносинах нашої держави зі світовим співтовариством, відносини у якому будуються з урахуванням загальновизнаних міжнародних стандартів, і норм міжнародного права.

У умовах заглиблюються процеси становлення і функціонування сучасного українського законодавства. Новий політико-правової курс "на побудова суспільства на інтересах людини", узятий Україною 1991 року і закріплений Конституцією України від 28 червня 1996 року, сприяв "інтеграції України у світове сообщество"[1] та підвищення ролі міжнародно-правових норм у національному законодавстві України.

У "Новій українській конституції від 28 червня 1996 року, значно розширено перелік права і свободи, передусім через включення до нього права і свободи, закріплених в міжнародно-правових актах про права та свобод і громадянина.

Міжнародні норми у сфері права і свободи особистості прийнято називати міжнародних стандартів. Цим терміном охоплюються різнорідні норми, такі як правила за міжнародні договори, резолюції відділу міжнародних організацій, політичні домовленості типу Гельсінкського завершального акту, документів Віденської і Копенгагенской зустрічей, міжнародні звичаї та інших. До основних міжнародно-правових актів у галузі правами людини ставляться: Загальна Декларація правами людини (1948 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальних і культурних правах (1966 р.), Міжнародний пакт про громадянських і політичні права (1966 р.), Факультативный протокол до пакту про громадянських і політичні права (1966 р.) Європейська конвенція про захист і основні свободи людини (1950 р.), Паризька хартія для Нової Європи (1990 р.) та інші.

Всеобъемлющие зусилля у сфері захисту права і свободи людини беруть свій початок з Статуту ООН, де серед однією з основних своєї мети Об'єднані Нації проголосили "знову затвердити віру в основні прав людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок й у рівність прав великих і малих націй". Розробка і прийняття у рамках ООН Билля про права людини, що включає Загальну декларацію правами людини, Пакту про громадянських і політичні права з Факультативным протоколом його й Пакту про економічні, соціальних і культурних правах, відкритих для підписання 1966 року, ознаменували якісно новий етап у розвитку міжнародними нормами у правах людини. Предметом цих міжнародних актів не є окремі права чи захист особливої категорію осіб, а права всіх індивідів в усіх галузях життя.

Права і свободи людини не залежить від соціально-економічного ладу держави й рівня її розвитку. Вони мають надаватися кожній людині і гарантуватися Конституцією країни й національним законодавством.

В усіх життєвих сферах відносин, регульованих правом, чоловік і громадянин постає як суб'єкт відповідних прав, свобод і управлінських обов'язків, визначених нормами конкретної галузі. Всіма галузями права обумовлено і умови його суб'єктом тих чи інших видів правовідносин, при реалізації ним своєї правоздатності.

Інакше висловлюючись, правове становище людини і громадянина повному обсязі характеризується сукупністю прав, свобод і управлінських обов'язків, яким він наділяється як суб'єкт правовідносин, що виникають у процесі реалізації норм всіх галузей права.

Воно включає у собі такі елементи: по-перше, правові встановлення, пов'язані з визначенням приналежність до громадянству і регулюванням відносин щодо громадянства; по-друге юридично закріплені загальні принципи статусу особистості, що виявляються в усіх галузях її правоздатності, незалежно від цього, який галуззю права регулюється дане громадське ставлення; по-третє, основні права, волі народів і обов'язки, тобто. ті, які невіддільні від чоловіка, громадянина, належать кожному особі, як суб'єкта права, незалежно від ним своєї правоздатності, становлять невід'ємне її властивість.

Практична реалізація відновлення всього комплексу правами людини - складна, всеосяжна завдання, ступінь вирішення якої безпосередньо характеризує рівень розвитку, прогресивність і гуманізм як розписування окремих країн, і всієї людської цивілізації.

Результатами плідної науково-практичної роботи у сфері захисту права і свободи людини стали монографії, статті і збірники статей юристів, істориків, соціологів і політичних діячів.

Діяльність доктора юридичних наук, професора М.Ф.Орзиха "Міжнародно-правові стандарти й права людини в Україні"1 проведено комплексне політико-правове дослідження проблем закріплення загальновизнаних міжнародно-правових стандартів у сфері правами людини в конституційному законодавстві України.

Перспективи розвитку загальноєвропейської Концепції права і свободи особи на одне рівні міжнародних відносин були ретельно проаналізовані професором факультету права, директором Центру правами людини при католицькому університеті Лужены (Бельгія) З. Маркусом Эльмонсом у статті "Права людини у національної і міжнародної перспективах".2

Багато цінних спостережень міститься у роботі доктора юридичних наук, професора С.В.Черниченко "Розвиток міжнародних стандартів, і процедур у сфері прав человека"3, у якій дана историко-правовая оцінка розвитку міжнародних стандартів, і процедур у сфері правами людини.

Проблемам дозволу конфліктів у сфері правами людини присвячено окрему статтю директору інституту правами людини (Осло) А.Эйде, у якій розглядає питання вироблення загальних стандартів правами людини з припинення конфронтації захисту правами людини міжнародною рівні. 4  

Питання розробки і прийняття Загальної Декларації правами людини - "документа, вперше який закріпив перелік основних права і свободи особистості" висвітлені у доповіді доктора юридичних наук, професора В.А.Карташкина.1

У дослідженнях Р.Дворкина проводиться системно-правовой аналіз джерел міжнародного і національної (внутрішньодержавного) законодавства їх роль рішенні суспільно-політичних проблем.2

Стаття доктора юридичних наук, професора Г.И.Курдюкова присвячена комплексному аналізу співвідношення сучасного міжнародного правничий та національного законодавства. У ньому показані закономірності і психологічні чинники, що впливають узгодження міжнародного і національної права (правотворчество, конституційне законодавство, зовнішня політика, всеосяжна система міжнародної безпеки). Розглядається співвідношення галузей, інститутів, окремих законодавчих актів до нових норм міжнародного права.3

 Сравнительно-правовой аналіз міжнародних стандартів, і національного законодавства також було проведено юристами-учеными Ю.М.Колосовым, А.В.Мелешниковым, М.Є. Черкесом і др.4

Питання правового становища особистості розглядалися в працях Н.В.Витрука, В.А.Зинченко, С.А.Лысенкова, В.П.Озерова, Б.В.Пхаладзе і др.5

Винятково важливе місце, яке займають правничий та свободи людини і громадянина у механізмі держави, зумовило глобальний інтерес фахівців із багатьох країн світу. У дослідженнях В.Р.Бойцовой, В.А.Власихина, Л.Завадской, В.А.Ковалева, М.Кренстона, Р.А.Мюллерсона, А.А.Рубанова, З.М.Черниловского, В.И.Шишкина у тому мірою знаходили свій відбиток питання розвитку правового статусу особистості, неприпустимість органичения правами людини, громадянства, захисту права і свободи людини, на сучасному розвитку людської цивилизации.6

Запропонована курсова робота і двох глав.

У першій главі висвітлюються загальні принципи статусу особистості такі, як рівність права і свободи людини і громадянина, обов'язок держави визнавати, дотримуватися і захищати правничий та свободи, їх гарантувати, пріоритет загальновизнаних принципів, і норм міжнародного правничий та за міжнародні договори Україною, тобто. конституційна правосуб'єктність.

У другій главі досліджуються основні права, волі народів і обов'язки людини і громадянина в конве сравнительно-правового аналізу міжнародно-правових стандартів, і конституційного законодавства України, тобто. ті, які невіддільні від чоловіка, громадянина, належать кожному особі, як суб'єкта права, незалежно від ним своєї конституційної правосуб'єктності, становлять невід'ємне її властивість. До таких основним правам, свобод і обов'язків ставляться як найважливіші для суб'єкта, а й основні всіх інших правий і обов'язків, що випливають із норм різних галузей права (цивільні, політичні, економічні, соціальні, екологічні і культурних права, волі народів і обов'язки). Вони становлять ядро, серцевину правового статусу особистості, що визначається сукупністю норм всіх галузей права України.


ГЛАВА I

Загальні принципи правового статусу особистості

 

У визначенні правового статусу особистості має значення як закріплений за людиною фактичний обсяг права і свободи, а й ті початку, основі яких здійснюється їх використання.

Рівень і рівень справи до вирішальною мірою залежить від характеру названих почав. З них може обмежуватися, урезываться користування правами чи, навпаки, забезпечуватися при цьому великий простір. Їх вплив на правової статус особистості багатогранно. Вони визначають, забезпечується у державі рівність права і свободи людини і громадянина, активна діяльність держави за їх дотриманню й охороні, визнання державою повній мірі і обсязі тих прав, які відповідають досягнутому суспільством рівню матеріально-технічного розвитку, чи існують будь-які межі у використанні права і свободи, допускаються їх органичения, діють чи законні механізми у своїх прав людиною.

 Ці початку будівництва і характеризуються як принципи правового статусу особистості. Під ними розуміються визнані й правом, державою основні початку, з яких здійснюється використання права і свободи людини і громадянина, виконання його обов'язків.

Принципи правового становища особистості мають універсальне значення. Вони визначають основні риси статусу всіх членів товариства, поширюються попри всі без винятку правничий та обов'язки, незалежно від цього, який галуззю права вони

У наступній характеристиці розкривається їх концептуальна сутність, закладена в нормах українській конституції. Проте треба враховувати, що й практична реалізація нині не забезпечується в належним чином. Це труднощами затяжного перехідного періоду, становлення ринкової економіки, політичною нестабільністю та інші умовами, які перешкоджають реалізації конституційних норм.

Конституційне вираз отримали такі принципи правового статусу особистості, безпосередньо пов'язані з основними вихідними началами затверджуваною у державі концепції правами людини.

 

1. Права, волі народів і обов'язки людини і громадянина

реалізується з урахуванням рівноправності

 

Рівність права і свободи людини і громадянина

Рівність всіх перед законом і судом

"Усі люди рівні перед законом і заслуговують зволікається без жодної дискримінації на рівну захист закону. У цьому плані різного роду дискримінація мусить бути заборонена, і закон має гарантувати всім особам рівну і ефективний захист проти дискримінації з якого би там не було ознакою, а саме: раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних лідеріва і інших переконань, національного чи соціальним походженням, майнового становища, народження чи іншого обставини" (ст.ст.2,26,27 Міжнародного пакту про громадянських і політичні права).

"1. Усі особи рівні перед суднами і трибуналами. Кожен проти неї під час розгляду будь-якого кримінального обвинувачення, пред'явленого йому, або за визначенні його правий і обов'язків в якомусь цивільному процесі справедливий та публічне розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Преса й публіка можуть допускатися попри всі судовий розгляд чи частину його за міркувань моралі, суспільного ладу чи державної безпеки у суспільстві чи коли велять інтереси приватного життя сторін, чи - тією мірою, у це, на думку суду, суворо необхідно,- при особливих обсотятельствах, коли публічність порушувала б інтереси правосуддя; проте будь-яке судове постанова у карному чи громадянським справі має бути публічним окрім тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого чи коли справа стосується матримоніальних спорів або опіки з дітей" (ст. 14 Міжнародного пакту про громадянських і політичні права).

"Громадяни мають рiвнi конституцiйнi права і свободи та є рiвними перед законом.

Не може бути привiлеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнічного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними чи iншими ознаками" (чч. 1, 2 ст. 24 Конституції України).

"Усі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах. Права й свободи людини є невідчужуваними та непорушними" (ст. 21 Конституції України).

Рівність всіх перед законом означає, що довгоочікуваний Закон, його розпорядження однаково обов'язкові всім, що у рівній мірі доступний всіх цих і повинен керуватися лише законом, а чи не певними сторонніми міркуваннями, не брати до уваги непередбачений законом особливості особи, обращающегося за судової захистом чи відповідального перед судом за дії.

 Обов'язок дотримуватися закону, його виконувати, право використовувати закон у своїх інтересах, і навіть юридичну відповідальність перед законом над його порушення є рівної всіх громадян.

Рівність права і свободи людини і громадянина означає, що вони зізнаються над усіма людьми однаково, заборонена дискримінація в користуванні повноваженнями з будь-яким підставах, залежать від природних особливостей особистості та її соціального статусу. Конституція фіксує широкий, причому не закритий, перелік таких підстав.

Рівність права і свободи визнається незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місце проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежність до громадським об'єднанням, і навіть інших обставин.

Залежно від перелічених вищою, і інших особистих і соціальних ознак людини їй немає можуть бути надані будь-які привілеї чи допущено обмеження прав проти іншими.

Рівноправність чоловіків і жінок

Треті статті Міжнародного пакту про економічні, соціальних і культурних своїх правах і Міжнародного пакту про громадянських і політичні права зазначають, що що у справжніх пактах держави зобов'язуються забезпечити однакову чоловіків і жінок право користуватися всіма економічними, соціальними, політичними, цивільними і культурними правами, передбаченими в пактах.

“Рiвнiсть прав жiнки і чоловiка забезпечується: наданням жiнкам рiвних із чоловiками можливостей у громадсько-полiтичнiй і культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти і професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неi; спецiальними заходами шодо охорони працi і здоров'я жiнок, встановленням пенсiйних пiльг; створенням умів, якi дають жiнкам можливiсть поєднувати працю із материнством; правовим захистом, матерiальною і моральною пiдтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних вiдпусток та iнших пiльг вагiтним жiнкам і матерям” (год. 3 ст. 24 Конституції

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація