Реферати українською » Право » Міжнародне право і міжнародний правосуддя


Реферат Міжнародне право і міжнародний правосуддя

Страница 1 из 4 | Следующая страница

ТСХИ НГАУ


Экономико-юридический Спеціальність: Юриспруденція

             факультет.

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

 

По предмета: Міжнародне право

 

Тема:

Выполнил:

Студент 4-курса групи 712У

Шифр № ЭЮ1146

Юсупов Р. Ф.

Перевірив:

Викладач


р. Стрежевой

2003 р.


ПЛАН

1. Запровадження – стор. 3-4

2. Міжнародний Суд ООН – стор. 4-7

3. Арбітражний (третейський) суд – стор. 7-8

4. Міжнародного трибуналу із морського права – стор. 8-10

5. Суд Європейського Співтовариства – стор. 10-11

6. Економічний суд СНД – стор. 11-12

7. Європейський Суд у правах людини – стор. 13-14

8. Міжнародні трибунали.

Міжнародний кримінальний суд – стор. 14-17


1. Ведення

Міжнародне правосуддя має цікаву історію. Його сучасний стан характеризується такими положеннями.

Відповідно до ст. 33 Статуту ООН арбітраж, судовий розгляд використовуються державами серед мирних коштів рішення міждержавних суперечок.

Судові процедури застосовуються та інших ситуаціях — при тлумаченні складних міжнародно-правових проблем, забезпеченні міжнародних стандартів права і свободи людини, включаючи розгляд індивідуальних звернень, і навіть під час здійснення кримінального переслідування осіб, які роблять міжнародні злочину.

На цей час склалися і функціонують такі судові установи:

1. Міжнародний Суд Організації Об'єднаних Націй,

2. Міжнародний третейський суд,

3. Міжнародного трибуналу із морського права,

4. Суд Європейського Співтовариства (Суд ЄС),

5. Економічний суд Співдружності Незалежних Держав,

6. Європейський Суд у правах людини (у межах Ради Європи),

7. Межамериканский Суд у правах людини,

8. Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії,

9. Міжнародного трибуналу по Руанді.

У недалекому майбутньому передбачається створення Міжнародного кримінального суду, Статут якого прийнято 17 липня 1998 р. на конференції у Римі, де підписано багатьма державами, зокрема Російською Федерацією.

Названі установи можна класифікувати за трьома підставах.

1.         По субъектно-пространственной сфері — універсальні, стали охоплювати міжнародну спільноту загалом (Міжнародний Суд ООН, Міжнародного трибуналу із морського права) і регіональні (Суд Європейського Співтовариства, Економічний суд СНД).

2.         По предметного змісту — загальної юрисдикції (Міжнародний Суд ООН, Суд Європейського Співтовариства) та спеціальної юрисдикції (Міжнародного трибуналу із морського права, Європейський Суд у правах людини, Міжнародний кримінальний суд).

3.         По субъектно- юрисдикційним орієнтирам — до розв'язання міждержавних суперечок (Міжнародний Суд ООН, Економічний суд СНД), до розгляду індивідуальних і колективних звернень осіб (Європейський Суд по

прав людини), для кримінального переслідування осіб, які вчинили міжнародні злочину (Міжнародний кримінальний суд).

Слід пам'ятати, у минулому були такі судові установи, як Постійна палата міжнародного правосуддя (1922—1940 рр.), Міжнародний військовий трибунал для суду над головними німецькими військовими злочинцями (Нюрнберзький трибунал, 1945—1946 рр.), Міжнародний військовий трибунал для суду над головними японськими військовими злочинцями (Токійський трибунал, 1946—1948 рр.).

Завершується розробка установчих документів, з урахуванням яких збираються створити новий судовий орган — Міжнародний кримінальний суд.

Правовий основою організації і діяльності міжнародних судових закладів є, зазвичай, договірні акти у вигляді конвенцій чи статутів (статутов). Кілька прикладів:

Міжнародний Суд ООН — Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Судна ООН, утворює невід'ємну частину Статуту;

Міжнародного трибуналу із морського права — Конвенція ООН із морського права, куди входять до тями вигляді докладання VI Статут Трибуналу;

Європейський Суд у правах людини — Конвенція про захист людини та основних свобод (у редакції, сформульованої Протоколом № 11 до Конвенції).

Договірні акти з такою метою застосовувалися і торік. Так, Міжнародний військовий трибунал для суду над головними німецькими військовими злочинцями мав у ролі установчих актів Угоду між урядами СРСР, США, Великобританії та Франції від 8 серпня 1945 р. і прикладений щодо нього Статут Міжнародного військового трибуналу. Нині з'явилися позадоговірні варіанти установчих документів. Нині діючі міжнародні трибунали з колишньої Югославії й по Руанді засновані резолюціями Ради Безпеки в 1993 і 1994 рр.; одночасно було затверджено статути (статути) обох трибуналів.

До процедурі судового розгляду — залежно від компетенції і статусу судового установи — можуть звертатися держави, міжнародні міжурядові організації, юридичних осіб, міжнародні

неурядовими організаціями, індивіди, групи осіб.

Постанови (рішення) міжнародних судових закладів обов'язкові, зазвичай, для що у справі сторін і сягають до розглянутому спору (ст. 94 Статуту ООН, ст. 59 Статута Міжнародного Судна, ст. 33 Статута Міжнародного трибуналу із морського права, ст. 46 Конвенції про захист людини та основних свобод — стосовно Європейському Суду у правах людини).

Таке розуміння актів міжнародних судових закладів властиво російського законодавства. Як зазначено в год. 3 ст. 6 Федерального конституційного закону "Про судочинної системи Російської Федерації" й у ст. 13 ЦПК РРФСР (у редакції Федерального закону від 7 серпня 2000 р.) обов'язковість біля Російської

Федерації постанов (актів) міжнародних судів і участі арбітражів визначається міжнародними договорами РФ.

Сучасне стан правовим регулюванням і реального юридичного значення багатьох актів міжнародних судових закладів обумовлює постановку питання про міжнародному судовому прецедент.

 

2. Міжнародний Суд ООН

Міжнародний Суд було створено ролі головного судового органу Організації Об'єднаних Націй. Його попередником вважається Постійна палата міжнародного правосуддя, котра діяла на рамках Ліги Націй в 1922—1940 рр.

Правову основу формування, компетенції і правоохоронної діяльності Судна становлять гол. XIV Статуту ООН і Статут Міжнародного Судна, утворює невід'ємну частину Статуту. Суд має власний регламент.

Статут включає чотири глави:

 I — Організація Судна;

II — Компетенція Судна;

III — Судопроизводство;

 IV — Консультативные укладання.

Відповідно до ст. 93 Статуту, усіх членів Організації є ipso facto (з членства) учасниками цього Статута. Передбачено можливість у Статуте інших держав, які є членами ООН, за умов, визначених Генеральної Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Такий, наприклад, статус Швейцарії.

Якщо учасниками Статута як міжнародно-правового акта є держави, то членами Судна є індивіди — судді, обрані у складі осіб високих моральних рис, які задовольняють вимогам, які висуваються призначення на, вищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом у галузі права (ст. 2 Статута). У цьому, як зазначено в ст. 9, "весь склад суддів у

цілому має забезпечити представництво найголовніших форм цивілізації і основних правових систем світу.

Суд складається з 15 Членів, у тому числі може бути двох громадян однієї й тієї ж держави.

Російської Федерації представленій у Суде. Члени Судна обираються Генеральної Асамблеєю та Ради Безпеки, які проводять вибори це й незалежно друг від друга; для обрання необхідна за обох органах отримати абсолютна більшість голосів.

Термін повноважень члена Судна — шість років, але можна переобрання. Він

то, можливо усунутий з посади, крім випадку, коли, по одноголосному думки інших членів Судна, він перестає задовольняти які висуваються вимогам.

Суд обирає голови і віце-голови на трирічний термін із можливим переобранням, і навіть призначає секретаря.

Відповідно до ст. 19 Статута члени Судна у виконанні судових обов'язків користуються дипломатичними привілеями і імунітетами.

Місце перебування та банківської діяльності Судна — р. Гаага (Нідерланди). За рішенням Судна можливо проведення їх засідань деінде.

Суд є постійно чинним органом. Він засідає, зазвичай, у складі; для освіти судового присутності уважається достатньою кворум о дев'ятій суддів. Принаймні необхідності утворюються камери у трьох (або як) суддів для розбору певних категорій справ. Після обрання 6 лютого 1946 р. перших

членів Суд збирався першу засідання на Гаазі 1 квітня цього року. За 50 років своєї діяльності (дані про 1996 р. включно) Суд розглянув 97 справ: 75 суперечок і 22 консультативних укладання; переважають у всіх справах винесено 61 рішення.

Офіційними мовами Судна є французький і англійська. Цими мовами готуються матеріали, ведеться судочинство, формулюються рішення. За клопотанням боку їй має бути дозволили користуватися іншою мовою, не які належать до категорії офіційних.

Сторони виступають на Суде через представників, і можуть користуватися допомогою повірених чи адвокатів. Всі ці особи користуються привілеями і імунітетами, необхідні самостійності виконання їхніх обов'язків.

Судопроизводство і двох елементів — письмового та усної. Слухання проводиться публічно, але Суд може взяти й інша рішення і боку можуть зажадати недопуска публіки.

Компетенція Міжнародного Судна визначена у гол. II його Статута. Основна функція Судна — можливість розв'язання спорів між державами.

Відповідно до ст. 36 Статута до ведення Судна можна адресувати справи, що передаються йому державами, як сторонами у спорі, і питання, спеціально передбачені Статутом ООН чи діючими договорами і конвенціями. У міжнародні договори набули поширення спеціальні норми щодо юрисдикції Міжнародного Суду зв'язку з суперечкою про тлумаченні і (чи) застосуванні певних договірних положень. Як приклад пошлемося на становище ст. 22 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації: будь-який

суперечка між державами-учасниками, який дозволено шляхом переговорів, або передбачених процедур, передається на вимогу кожній із 5 сторін у суперечці на дозвіл Міжнародного Судна, якщо боку у спорі не домовилися про інше способі врегулювання.

Від СРСР під час підписання і ратифікації договорів (конвенцій) з такої роду нормами традиційно робилися застереження про необов'язковості відповідних положень та у тому, що з передачі спору Міжнародному Суду необхідна за кожному окремому разі згоду всіх що у суперечці сторін. Однак пізніше, у лютому 1989 р., СРСР визнав обов'язковість юрисдикції Міжнародного Судна за деякими конвенціям, включаючи Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенцію про попередженні злочину геноциду і покарання для неї, Конвенцію проти тортур та інших жорстоких, нелюдських чи принижують гідність видів обігу євро і покарання. Що стосується ряду конвенцій подібні застереження зберігаються (така, наприклад, обмовка СРСР із приєднання в 1986 р. до Віденської конвенції на право за міжнародні договори у зв'язку з текстом ст. 66 цієї конвенції).

Зблизька міждержавних суперечок до судовому виробництву приймаються справи, передані обома сперечалися сторонами. Такого правила дотримуються уславили чимало держав — учасники Статута Судна, включаючи Російську Федерацію (раніше СРСР). Разом про те застосовується правило обов'язкової юрисдикції Судна з правових суперечкам (год. 2 ст. 36), визнане державами, які зробили з цього приводу спеціальні заяви. У разі до розгляду спору досить звернення одній з які сперечаються сторін.

Відповідно до ст. 38 Статута Суд вирішує передані йому суперечки виходячи з міжнародного правничий та застосовує:

1. Міжнародні конвенції, встановлюють правила, точно визнані сперечалися державами;

2. Міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правової норми;

3. Загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

4. Судові рішення і доктрини найкваліфікованіших фахівців із публічному праву як допоміжного кошти на визначення правових норм.

У цьому зроблено обмовка на право Судна, з дозволу сторін, вирішувати справи ex aequo et bono (справедливо і сумлінності).

Тут названі як традиційні джерела міжнародного права, а й категорії, які б їх застосуванню (невипадково пояснення: "як допоміжного кошти").

Рішення Судна обов'язково для що у справі сторін. Цю норму ст. 59 Статута співзвучна становищу ст. 94 Статуту ООН у тому, кожен член Організації зобов'язується виконати рішення Суду у тій справі, коли він є стороною. У разі невиконання однієї зі сторін рішення Судна Рада безпеки ООН може на прохання з іншого боку зробити рекомендації чи вжити заходів доведення рішення на виконання.

Міжнародний Суд розглянув кілька десятків міждержавних суперечок. Можна назвати такі юридично складні справи,

-як скарга Нікарагуа проти Сполучених Штатів Америки щодо мінування портів та інших протиправних дій;

-суперечка між ФРН, Нідерландами й Данією про делімітацію ділянок континентального шельфу Північного моря;

-суперечка між Іраном та щодо нафтових платформ;

-справа Португалії проти Австралії щодо Східного Тімору;

-ряд цікавих суперечок щодо територіальних розмежувань і рибальської юрисдикції.

Один із останніх справ стосувалося проекту гідровузла на Дунаї (суперечка Угорщиною і Словаччиною). Його розгляд почалося 1993 р. і завершилося рішенням від 25 вересня 1997 р. Суд визнав обидві сторони відповідальними порушення міжнародних зобов'язань по двосторонньому угоді 1977 р. і закликав провести переговори з досягнення цілей угоди.

 Друга функція Міжнародного Судна, певна ст. 96 Статуту ООН, — прийняття консультативних висновків по юридичним питанням. Такі укладання можуть вимагати Генеральна Асамблея чи Рада безпеки, і навіть інших органів ООН та в спеціалізовані установи.

8 липня 1996 р. Суд виніс два консультативних висновки за родинним тем:

1. Щодо законності застосування державою ядерної зброї збройному конфлікті (на запит ВООЗ);

2. Щодо загрози чи застосування ядерної зброї (на запит Генеральної асамблеї ООН).

На перший запит Суд відмовився відповісти у зв'язку з тим що в Всесвітньої організації охорони здоров'я компетенції стосовно поставленої проблемі. Консультативное висновок щодо запиту Генеральної асамблеї ООН містив позбавлений категоричності відповідь. На думку всіх суддів, ні з звичайному, ні з конвенционном міжнародне право немає якогось певного санкціонування загрози чи застосування ядерної зброї. Не настільки одностайним виявилося судження у тому, що ні звичайному, ні з конвенционном міжнародне право немає вичерпного і

універсального заборони загрози чи використання створення ядерної зброї як. Разом про те Суд одноголосно визнав неправомірними загрозу чи застосування сили у вигляді ядерної зброї в протиріччя з § 4 ст. 2 Статуту ООН й у порушення вимог ст. 51.

 

 3. Арбітражний (третейський) суд

Нормативні положення про міжнародному третейському суді сформульовані розділі IV Конвенції про розв'язання міжнародних сутичок від 5 (18) жовтня 1907 р.

Предметом діяльності суду названо "Рішення суперечок між державами суддями з їхньої вибору і підставі шанування праву". Конвенція резюмує, що

звернення до третейського суду тягне у себе обов'язок сумлінно підкоритися

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація