Реферати українською » Право » Конституція розвинених країн


Реферат Конституція розвинених країн

ПЛАН:

Завдання № 1.

Юридичні властивості і функції конституцій розвинених країн.

Завдання № 2.

Закріплення принципу поділу влади у Конституції США 1787 року.


Завдання № 1.

Конституції – найважливіший інститут демократії. У сучасне значення утворилися наприкінці 18 століття. Перша конституція, діюча до нашого часу, з'явилася 1787 року у США. У дев'яності роки тієї самої століття було прийнято конституції мови у Франції (1791 і 1793 року) та Польщі (1793 рік). Нині в усіх країнах світу, які число наближається до 200, є конституції.

Конституції грають величезну роль життя кожної держави, що визначається їхня особливим місцем правову систему країни.

У узагальненому вигляді конституцію можна з'ясувати, як правової акт (чи сукупність правових актів), у якого вищою юридичною чинністю і регулюючої основи організації держави й відносин держави й громадянина.

Конституцію, що займає особливу увагу у правовий системі кожної країни, відрізняють з інших правових актів такі її риси й поліпшуючи властивості, як легітимність, стабільність, реальність, верховенство.

Конституція вважається легітимної тоді, коли він прийнята законним шляхом, тобто у тому порядку, який передбачено в що діяла доти конституції. Конституції, нав'язані військовими хунтами та інші диктаторськими режимами замість прийнятих раніше законним шляхом, що неспроможні вважатися легітимними.

Таке властивість, як реальність, характеризує конституцію тоді, коли її розпорядження исполнимы і гарантовані за умов режиму законності та правопорядку. Чи реальна така конституція, що передбачає й гарантує народовладдя, правничий та свободи людини і громадянина. Конституції, які на відповідають наведеним вимогам, є фіктивними. Вони декларативні, наповнені соціальної демагогією і реально не гарантують елементарних цивільних прав. Фіктивні конституції притаманні країн із авторитарними і тоталітарними політичними режимами. Так, Конституція СРСР 1977 року містила чимало демократичних положень, які, проте, й було неможливо реалізуватися за умов комуністичної диктатури.

Стабільність конституції проявляється у непорушності її розпоряджень, у збереженні високого рівня стійкості й несхильності впливу політичних сил є, мінливих при владі. Стабільність і жорсткість конституції як виключає можливості її участі зміни, а й передбачає приведення їх у відповідність до новими умовами соціальної дійсності. Оскільки конституція надає глибоке вплив все суспільний лад і правової порядок, невизначеність хоча б її норм можуть призвести до нестабільність у суспільстві.

Визначаючи верховенство конституції у правовий системі, важливо відзначити, що вона просто основний закон, то такий закон, який має особливої юридичну чинність проти інших законів. У цьому конституція є актом найвищої юридичну чинність, і це особливе властивість виявляється у наступному: її норми є основним джерелом як конституційного права, а й інших галузей права – громадянського, адміністративного та інших; поточні закони та інші нормативні акти мають бути прийняті лише зазначеними у конституції державними органами і відповідати конституції; державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни та його об'єднання зобов'язані дотримуватися конституцію. Конституція як основний закон республіки, в Конституції Італії, має дотримуватися з вірністю усіма громадянами і органами держави.

Верховенство конституції у правовий системі забезпечується ефективним механізмом його реалізації і охорони. Питаннями забезпечення конституційності законів та інших нормативно-правових актів займаються органи конституційного контролю (нагляду, суду). Їм нерідко належить право тлумачення конституційних положень.

Верховенство конституції у правовий системі встановлюється не якимось іншим нормативним актом, та її власними нормами. Так було в відповідності до статті 98 Конституції Японії 1946 року його «є верховним законом країни, і ні закони, укази, рескрипты й інші державні акти, суперечать у цілому або у частині її положенням, немає законної сили». Аналогічна норма є у Конституції РФ 1993 року: «Конституція Російської Федерації має вищу юридичної чинності, пряму дію і застосовується по всій території Російської Федерації. Закони та інші правові акти, які у Російської Федерації, нічого не винні суперечити Конституції Російської Федерації» (частина 1 ст. 15).

Кожна конституція виконує певні функції, які розкривають її соціальне призначення та характеризують основних напрямів його впливу на суспільні відносини. Можна виділити три найважливіших функції конституції: юридичну, політичну та ідеологічну.

Юридична функція у тому, що конституцію, будучи основним законом, є найважливішим джерелом права, норми якого мають вищою юридичною чинністю й у основі всієї системи правовим регулюванням.

Політична функція конституції у тому, що політична процес, у якому беруть участь однак все політичні сили, складає основі правил, встановлених конституцією. Політичний процес охоплює різноманітні форми, кошти та напрями політичної діяльності; сутнісно - це порядок функціонування політичною системою, її інститутів. Зі зміною норм конституції вносяться певні зміни щодо й у політичний процес.

Ідеологічна функція конституції у тому, що вона виступає засобом ідеологічного впливу. Конституція грає велику виховну роль, встановлюючи норми відносин держави й людини, держави і, засновані з їхньої взаємну відповідальність.

Сучасні демократичні конституції характеризуються є ще однією важливою рисою: вони теж мають пряму юридичну дію. Пряме дію конституції означає, по-перше, що конституції обов'язкові для органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і навіть для органів місцевого самоврядування; а по-друге, що громадянин, який вважає порушеними своїх прав, може звернутися до суду, посилаючись виключно на відповідній статті конституції, і суд зовсім не вправі відмовити у відкритому розгляді справи, посилаючись на можливість те, що немає конкретних цю норму законів чи підзаконодавчих актів.

Звісно, в усіх конституції мають пряму юридичну дію. Так було в відповідність до що існувала у СРСР офіційної позицією конституція була політичним і декларативним документом і застосовувалася лише шляхом конкретизації норм конституції за іншими нормативні акти. Таке розуміння конституції послаблювало його значення як основного закону, який володіє вищою юридичною чинністю.


Завдання № 2.

У період, безпосередньо попередній скликанню Філадельфійського Конвенту 1787 року, американське політичне свідомість характеризується певними рисами, які наклали незгладимий відбиток протягом усього діяльність Конвенту. Цілком чітко й визначеність висловилася незадоволеність як досвідом державного будівництва у штатах, і междуштатными конфедеративными відносинами. Пошуки досконаліших і зручних для правлячої еліти систем організації роботи влади окремих штатів й у тієї єдиної республіки, яка б їх об'єднати, проводили у напрямі створення суто американського, пристосованого до місцевих умов варіанта поділу влади. Від власне британської концепції верховенства законодавчої влади американці відмовилися повністю. У повітрі носилася ідея рівномірного розподілу всіх повноважень структурі державної влади між «трьома гілками уряду». Домінуючим настроєм було приборкання узурпаторских амбіцій законодавчої гілки влади. Про це писали і казали найвидатніші політичні мислителі Америки на той час – Д. Медісон, А. Гамільтон та інші.

Через війну «затяжного перехідного періоду» склалися два головних теоретичних підходу до організації всієї системи побудови органів структурі державної влади. По-перше, сувереном є народ, а чи не інститути влади, які мають лише повноваженнями, які делегував їм народ. По-друге, жодного з інститутів влади то, можливо єдиним виразником загальної волі народу. Виразником такий волі є підстави лише всі разом й у однаковою мірою. Усі влади, в такий спосіб, висловлюють волі народу з його уповноваженню, відповідно до властивими їм функціями в межах, встановлених писаної конституцією.

Американські державних діячів, батьки-засновники Конституції зовсім на прагнули до теоретично бездоганної і логічно послідовної конструкції поділу влади. Американський варіант системи поділу влади грунтується й не так на теоретичному спадщині, скільки на досвіді колоніального періоду й самостійного державного будівництва незалежних штатів з 1776 по 1787 рік.

Для надійної охорони суспільства від небезпеки встановлення тиранії влада була бути розподілено між «гілками уряду». У цьому відразу ж потрапляє слід наголосити, що засновники Американської Конституції будь-коли мріяли про створенні трьох абсолютно незалежних друг від друга влади, тобто про створення якогось тривладдя, можливого лише теоретично, але нездійсненного. З іншого боку, передбачалося системи взаємозалежності, які забезпечують взаємний контроль з метою запобігти зловживань.

Горизонтальное розподіл владних повноважень гілки національного уряду – законодавчої, виконавчої та судової – доповнювалося вертикальним поділом влади, що передбачалося федеративної формою державного будівництва; усе, що не входила участь у сферу повноважень Союзу, залишалося за штатами і народом.

Аналіз тексту Конституції навіть його численних коментарів і тлумачень дозволяє дійти висновку, що у Конституції мова не про класичному поділ влади. Влада як така передбачається єдиної, поділяються, розмежовуються лише владні повноваження. Єдність влади виводиться з концепції єдиного суверенітету, який теоретично досі у народі.

Концепція єдності структурі державної влади проявилася їм в урочистій формулі преамбули до Конституції, у якій сформульовані мети прийняття Конституції: «Ми, Народ Сполучених Штатів, з метою освіти досконалішого Союзу, встановлення Правосудия, забезпечення внутрішнього Спокою, зміцнення спільної оборони, сприяння загальному Благоденствию і обдарування Благ Свободи нас самих і коли нашому Потомству урочисто приймаємо і встановлюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки».

Цікаво зазначити, що з погляду суворо семантичної Конституція знає лише дві влади. Так, Стаття 2 (розділ 1) встановлює: «Виконавча влада надається Президенту Сполучених Штатів Америки». У Статті 3 (розділ 1) говориться: «Судова влада Сполучених Штатів надається одному Верховний суд і такою нижчестоящим судам, які Конгресом раз у раз засновуються». У той самий час Стаття 1 (розділ 1) говорить: «Усі законодавчі повноваження, цим встановлені, надаються Конгресу Сполучених Штатів, що складається з Сенату і Палати представників».

Отже, в Основному Законі йдеться лише про перші два владі: виконавча вручається Президенту, а судова – Верховний суд та інших нижчестоящим федеральним судам. Що ж до Конгресу, він виключно за букві Конституції є носієм законодавчих повноважень, а чи не володарем законодавчої влади. Навряд чи можна вважати формулу Статті 1 простий випадковістю чи редакційної похибкою. З відомою мірою вірогідності можна стверджувати, що у формулі цієї статті знайшли собі вираз панували той час настрої – страх можливої тиранії законодавчої гілки влади.

Розмежування функціональної компетенції між трьома гілками центральної влади здійснено у Конституції на досить найзагальніших рисах його. Засновники Конституції виходили речей, які самі поняття «виконавча влада» і «судова влада» припускають відповідні їм функціональні призначення – виконання законів і здійснення правосуддя. Що ж до предметів правовим регулюванням цих двох гілок нашої влади, про них сказано немає нічого. Виняток Конституція робить лише Конгресу, якому вручаються законодавчі повноваження, а проте формально вони не дістав листа від Конституції статусу носія законодавчої влади.

Розділ 8 Статті 1 Конституції містить перелік предметів правовим регулюванням, які стосуються предметної компетенції Конгресу як вищого органу структурі державної влади, наділеного законодавчими повноваженнями. З іншого боку, розділ 9 Статті 1 дається перелік особливих вилучень з компетенції Конгресу (заборона призупинення дії Habeas Corpus у мирних умовах, заборона прийняття биллей про опалі і законів, які мають зворотної силою, заборона платні дворянських титулів та інших). Ряд обмежень предметної компетенції Конгресу містить у собі Білль про права, який став істотним доповненням початкового тексту Конституції. Так, поправка 1 говорить: «Конгрес ні видавати жодного закону, ставиться до встановленню релігії чи який забороняє вільне сповідування неї, або який би свободу слова чи друку або право народу мирно збиратися і звертатися до уряду з петиціями про задоволення скарг». Відомі обмеження накладає Конгрес і знаменита Х поправка: «Повноваження, які делеговано справжньої Конституцією Сполучених Штатів, або ті, користування якими не заборонено нею штатам, зберігаються за штатами або за народом».

Отже, засновники Конституції 1787 року поклали основою організації, компетенції і взаємодії вищих органів структурі державної влади – Конгресу, президента і Верховним судом – свій власний, американський варіант поділу влади, котрий став іменуватися системою «стримування і противаг».

У цьому якщо явна ідея поділу влади, запозичена в мислителів минулого, не знайшла детального висловлювання на тексті Конституції, то американська ідея «стримування і противаг» розроблена дуже ретельно у всіх її проявах. 


Література:

1. А.А. Мішин. У конституційному праві розвинених країн: Підручник. – М.: Білі альвы, 1998.

2. У конституційному праві: Підручник /Під ред. В.В. Лазарєва. – М.: Новий Юрист, 1998.

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Конституція, як її РФ
    ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ Й ПРЕДПРИНЕМАТЕЛЬСТВА ЮРИДИЧЕСКИЙ ФАКУЛЬТЕТ КУРСОВАЯ РОБОТА По дисципліни
  • Реферат на тему: Контрольна
    Міністерство освіти і науки України Київський університет туризму, економіки та права
  • Реферат на тему: Контрольна правоохоронні органи
    Варіант №5. Місце органів ФСБ у системі правоохоронних органів. Проблеми реформування діяльності
  • Реферат на тему: Контрольна робота
    8. Система конституційні права, свобод і управлінських обов'язків людини і громадянина РФ 18.
  • Реферат на тему: Комерційне право
    Співвідношення договору (Д) і угоди (З). Д - гнучка правова форма у якому вбирається самі различн.

Навігація