Реферати українською » Право » У конституційному праві


Реферат У конституційному праві

Страница 1 из 10 | Следующая страница

1. Поняття До. права як провідною галузі права у країнах.

Термін «До. право» має три значення: галузь дейст вующего права, наука, навчальна дисципліна. Як галузь права воно є систему внутрішньо узгоджених юридичних норм (правил особливий), які у К.-ях, законах, декретах Президента та т.д. і регулюючих певну групу загальне твердження ственных відносин (передусім основи суспільний лад і госу дарства, правового становища особистості). Якнаука це сукупність різних теорій, навчань, поглядів, гіпотез з питань До. права, викладені у книгах, статтях, наукових доповідях. Як учеб ная дисципліна це предмет викладання у вищу школу. Поняття «До. право розвинених країн» значить особливу галузь права - такий галузі немає. Існує До. право тій чи іншій країни, в кожній їх - своє (французьке, індійський, конго лезское, бразильське, австралійське та інших.). Отже, при употреб лении терміна «До. право розвинених країн» йдеться про відгалуженні від єдиної науки До. права, про комплексному і порівняльному вивченні До. права багатьох країн світу (нині існує 200 держав), і навіть про навчальної дисципліни. У різних країнах До. право може мати свій об'єкт регулювання, а наука й урізноманітнюють навчальний курс — свій предмет изуче ния, але основний зміст цій галузі права в принципі однаковим, подібним, аналогічним.


2. Співвідношення категорій «До.» і «держ.» право у російській й зарубіжної юридичної науці. Співвідношення До., публічного, держ. права перебуває у іншій площині, ніж зазначені вище зв'язку консти туционного правничий та інших галузей права. До. право - переважна більшість публічного права. Термін «публічне право» має зі бирательное значення. За традицією, яка від римських юристів, в зі ставши публічного права включаються галузі, у яких домінує регулювання не приватних відносин, а публічної царини життя: к.-ное, адміністративне, фінансове, кримінальна право та інших. Деякі галузі, і громадянське право, ставляться до окремого праву. Цей поділ значною мірою умовно, особливо у сучасну епоху, коли спостерігається втручання у регулювання різних галузей життя, раніше залишалися над його преде лами. У цивільному, торговому, сімейному праві також є істотний ные елементи публічно-правового регулювання. У деяких країнах (у Німеччині, до цього часу СРСР) поруч із терміном «До. право» використовується термін «держ. право». Часто цих галузей права збігається, по суті, це сама й той самий галузь, а часом вони різняться -друг від одного й переважно в обсягу. Вважається, що, з одного боку, конститу ционное право ширше держ., оскільки К.-я включає норми, які стосуються власності, сім'ї, охорони природи тощо., а законодавство, стосується До. праву, розвиває ці вихідні становища. З іншого боку, ширше держ. право, що виходить межі До. норм, у тому числі мно гие питання держ. управління, адміністративного, финан сового права. Втім, останніми роками у Німеччині видавалися роботи, що об'єднають під заголовком До. і держ. право.


3. Предмет і об'єкти До. права як галузі права у країнах.

Предметом правовим регулюванням держ. права розвинених країн є певні групи громадських відносин, складаються у процесі здійснення держ. влади. Будучи врегульовані нормами держ. права, ці суспільні відносини стають До.- (держ.-) правовими.

Об'єкт регулювання До. права у країнах. Свою назву До. право отримала від особливого юридичного документа — К.-и, яку офіційно (Герма ния) чи неофіційно (Болгарія) зазвичай називають основним законом. Проте До. право не зводиться до До., а включає безліч правових актів — законів, прийнятих парламентом, указів і декретів президента, постанов чи ордонансов уряду, по становлень До. суду, або До. ради тощо. На відміну з інших галузей права, кожна з яких має власний об'єкт регулювання (майнові і пояснюються деякі немайнові відносини у цивільному праві, трудові відносини — в трудовому, злочини минулого і покарання — у кримінальному та т.д.), правові акти, відносячи щиеся до До. праву, регулюють передусім найважливіші, найважливіші суспільні відносини: основи життя общест ва, держави, колективу, особистості. Ці акти у своїй сукупності поширюються попри всі чотири головні сфери суспільної життя: економіку, соціальні відносини, політику, ідеологію. До. право регулює основи соціально-економічної структури про щества, його політичною системою, духовного життя і основам правової статусу особистості. Це соціально-економічна сфера сфері До. право оп ределяет основи відносин власності, соціальну роль государст ва та інших., у сфері - створення умов та роль політичних партій, виборчих об'єднань, організацію держави тощо., у Московській духовній сфері До. право може допускати плюралізм (множест венность) ідеологій, і може закріплювати жодну як офици альной, пануючій, єдиною (наприклад, марксизм-ленінізм і ідеї Мао-Цзедуна у Китаї). Найважливіше частина До. права - принципи правової становища особистості: До. права, обов'язки, їх гарантії.


4. Методи к.-правового регулювання.

На відміну від галузей приватного права, де використовується, зазвичай, диспозитивный метод регулювання (сторонам надається віз можность вибору тієї чи іншої варіанти поводження), в конституцион ном праві домінуєімперативний (наказовий) метод. Біль шинство норм до. права, будучи тісно пов'язані з властеотношениями, мають який наказував би, який забороняє, який зобов'язує характер. Вони велять лише певна поведінка (нормы-веле ния), як це має місце у цитованих вище статтях. Рідше использу ются нормы-дозволения (вони широко застосовуються і є основны ми лише за регулюванні основ правового статусу особистості). У цілому конституційному праві домінують відносини субординації (подчи нения), відносини ж координації (узгодження) застосовуються рідше. Проте в до. праві є й світло диспозитивные норми. Така, наприклад, ст. 94 італійської До. 1947 р., устанавли вающая, кожна палати парламенту може висловити довіру прави тельству чи відмовити у ньому шляхом поіменного голосування. У разі президент республіки може звільнити уряд у відставку чи розпустити парламент з призначенням дати нових виборів, тобто. реше ние питання про колізії парламенту й уряду віддається на усмот рение виборців. Названі вище норми - це нормы-правила. У разі відповідних юридичних фактів - подій, станів, дейст вий (у нашій прикладі це факт голосування на парламенті в питанні про довірі) ці норми породжують відповідні правовідносини (у нашій прикладі між парламентом, урядом, президентом). Реалізовуються такі норми внаслідок перетворення правових перед писань в фактичне поведінка учасників громадських отноше ний причому при застосуванні норм-правил це відбувається найочевиднішим чином.


5. Поняття, структура і різноманітні види норм до. права.

У до. праві багато і норм-принципов, реалізація кото рых має опосередкований характер. Вони отримують свій розвиток і наповнюються конкретним вмістом у інших статтях конституції, в актах інших галузей права, у діяльності органів держави. Напри заходів, ст. 17 До. Китаю 1982 р. встановлює принцип социализ мало: «З кожної - за здібностями, кожному - за працею». Цей гасло безпосередньо правових наслідків не породжує, але при кликаний служити керівним принципом суспільної відповідальності і державного життя, поведінки людей суспільстві. У деяких конституціях содер жатся норми-мети (целеполагание було надто притаманно основ ных законів країн тоталітарного соціалізму, провозглашавших мети будівництва соціалістичного і комуністичного суспільства). Су ществуют і нормы-символы. Так, ст. 1 До. Гвінеї 1990 р. вуста навливает «девіз республіки»: «Праця, справедливість, солідарність». Є нормы-определения: ст. 2 До. Франції визначає держ. як неподільну, світську, соціальну і демократичну рес публіку. Особливого характеру мають становища преамбули (запровадження) До. Зазвичай вважається, такі становища не нормативны, але містять вихідні початку розуміння суті даної До.

Структура норм до. права теж має особеннос ти. Санкції в нормах до. права трапляються нечасто (звичайно названі на актах інших галузей права), і якщо й є, то зазвичай носять политич. характер: відставка уряду, отреше ние з посади Президента тощо. Кримінальна відповідальність то, можливо передбачено лише поза певні злочини минулого і формулиру ется у найзагальнішому вигляді (наприклад, за держ. зраду чи хабарництво президента), та надходить вона лише після відмови з посади як і й у громадянина, за нормами кримінального права. Громадянська відповідальність вищих посадових осіб за нане сение шкоди громадянам внаслідок незаконних діянь при испол нении службовими обов'язками також може бути передбачена кін ституцией, та надходить вона за нормам громадянського права. Що касает ся гіпотези (умови застосування норми), вона також рідко має словесне вираження у актах конституційного правничий та зазвичай мається на увазі чи формулюється у спосіб.


6. Поняття і різноманітні види інститутів конституційного права у країнах.

Норми до. права, як та інших галузей права, з одного боку, об'єктивно, з другого - волею ученых-систематизаторов з'єднуються в окремі групи. Наприклад, одна група норм відносить ся до питань громадянства (придбання громадянства, втрата громадян ства, громадянство дітей за зміни громадянства батьків тощо.), інша регулює становище глави держ. (порядок виборів пре зидента, його повноваження, дострокове відмова з посади тощо.), третя - особисті свободи громадян (недоторканність особи, жи лища, таємницю листування тощо.). Такі об'єднання норм утворюютьін ституты до. права. Інститут до. права - це система узгоджених норм, регулюючих однорідні і взаємозалежні суспільні відносини не більше цієї галузі права. Інститути до. права у країнах у загальному збігаються з інститутами, які вычленяются у російському до. праві: інститути економічної системи суспільства, соціальної системи, політичною системою, основ духовного життя про щества, правового статусу особистості, форми держ., вибірково го права, референдуму, парламенту, для глави держави, уряду, місцевого самоврядування та інших. Нерідко членування трапляються й більш дроб ными, всередині більших (комплексних) інститутів виділяються інші (наприклад, інститут правами людини, форм правління, правового становища депутата, інститут відповідальності уряду), кото рые розглядаються як подинституты, що можуть дробитися і далі.


7. Поняття й ті види к.-правовых відносин.

Предметом правовим регулюванням державного права розвинених країн є певні групи громадських відносин, складаються у процесі здійснення структурі державної влади. Будучи врегульовані нормами державного права, ці суспільні відносини стають конституційно правовими. До. правові відносини є таку групу громадських відносин, утворюють процесі здійснення структурі державної влади, регульовані нормами державного права. Норми КП регулюють ті суспільні відносини, які творяться у в зв'язку зі твердженням і закріпленням основ конституційного ладу, гарантією основних права і свободи людини, формуванням і функціонуванням публічної влади. Ці відносини носять публічно-правовий (т. е. здебільше і переважно політичний) характер. Завжди, як у суспільні відносини вторгається публічна влада, ці відносини політизуються (чому вони часто й розмовляють Заході, що КП – ці політичні право).


8. Суб'єкти к.-правовых взаємин у інших країнах: поняття, види, своєрідність.

К.-правовые стосунки держави й суб'єкти цих отно шений у країнах. Через війну юридичних фактів з урахуванням дії норм до. права між різними сто ронами виникають к.-правовые відносини. Їх учасники називаються суб'єктами до. права. У до. праві немає розподіл суб'єктів на фіз. і юр. осіб, як, наприклад, у цивільному праві. У ньому прийнята своя классифи кация. У найбільш узагальненому вигляді у число суб'єктів к.-правовых відносин зазвичай включаються: 1) соціальні й националь ные спільності (народ, є джерелом влади, нації, вищі інші етнічні групи, з правом самовизначення, класи в стра нах тоталітарного соціалізму, і ін.); 2) держ. та її складові (наприклад, суб'єкти федерації у Німеччині або автономні про разования у Китаї); 3)основні органи держ. (глава держ. - імператор у Японії, Президент на США, парламент Великобрита нии, кабінет міністрів таки в Індії, народний захисник хто в Іспанії тощо.); 4) громадські об'єднання і колективи громадян публічного ха рактера, тобто. ті, які переймаються політикою, а чи не займаються, скажімо, витяганням прибутку, як акціонерні товариства (наприклад, партії, які висувають кандидатів виборах у органи держави, у Бразилії чи групи виборців у Швейцарії, які мають право народної законодавчої ініціативи, — див. нижче); 5) депутати представи тільних органів, які мають, наприклад, правом депутатського питання до представників виконавчої; 6)органи місцевого самоуп равления та управління (наприклад, поради графств у Великій Британії, мери міст мови у Франції); 7) індивіди (громадяни, іноземці, особи без громадянства, особи з множинним громадянством - кожна з цих тих категорій населення має своїм обсягом до. прав).


9. Поняття і різноманітні види джерел до. права у країнах.

Источ. до. права у країнах є норм. акти, які містять норми, рег. к.-правовые відносини. Головним источ. даної від расли права в переважну більшість країн (искл. сос. нек.-е мусульманські держ.) служить до. - основ іншої закон. До іншим источ. ставляться: 1)закони до. (вносять зміни у ДО чи доповнюють її), органічні (приймаються в усложненном порядку і звичайно регулюють будь-якої інститут до. права загалом), звичайні (регулюють деякі питання, наприклад Закон про вибори президента), надзвичайні (відповідно до самої До., цих законів можуть полишати її положень, але приймаються лише з стислі терміни, зазвичай кілька місяців, хоч і з правом парламен та продовжити цей термін); 2)внутригос. публічно-правові договори (напр., нац-ный пакт 1943 р. у Лівані розподілу вищих держ. посад між прибічниками різних релігій); 3)регламенти парламентів та його палат, встановлюють внутрен нюю організацію та влитися процедуру роботи парламентів; 4)акти глави держ. і виконає. влади (укази мо нархов, декрети президентів, посаду. прав-ва). Осо баючи роль серед актів виконає. влади належить актам,

Страница 1 из 10 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація