Реферати українською » Право » Інститут світових суддів


Реферат Інститут світових суддів

Страница 1 из 4 | Следующая страница

СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження ……………………………………………………………………... 2 

Глава 1. Причини появи світового судна у Росії в XIX ст.

      та її відродження Росії сучасної …………………… 4

1.1  Передумови появи світових суддів

у Росії в XIX ст. ………………………………………….. 4  

1.2  Явища, предопределившие відродження

світового судна у сьогодення……………………….. 6

1.3  Аналогії й гендерні відмінності причин запровадження

інституту світових суддів ………………………………... 8 

Глава 2. Основні положення про світових суддів:

      історія та сучасність……………………………………….. 10

          2.1 Світові судді у ХІХ ст. …………………………………. 10

                        2.2 Світові судді у РФ……………………………………… 17

                   2.3 Порівняльна характеристика становища

      світових суддів у XIX в. й у сучасної Росії……… 26

Глава 3. Проблеми, пов'язані з впровадження

      інституту світових суддів і є спроба розв'язання…………… 29

          3.1 Основні проблеми встановлення й діяльності

      світових суддів……………………………………………… 29

3.2 Пропоновані шляхи вирішення

      зазначених проблем……………………………………..…. 30

Укладання…………………………………………………………………… 32

Список використаної літератури.…………..……….…...…………… 34

Додатка………………………………………………………………….. 36

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

          Тема курсового проекту «Інститут світових суддів» автором обрано невипадково. Річ у тім, що цю роботу – продовження роботи, розпочатої першою курсі в курсової роботу з історії вітчизняного держави й права.

Тема світових суддів у Росії протягом усього історії їхні розвитку викликала жвавий інтерес учених. Ось і тепер вони з'явилася підґрунтя досліджень у цій області. У Російській Федерації нарешті запроваджено, а точніше відроджений, інститут світових суддів.  

          Діяльність автором розглядатимуться проблеми створення і функціонування світових судів у Російської Федерації у порівнянні з історичними фактами, які стосуються становлення та розвитку світової юстиції Росії в XIX ст.

          Автор даної роботи ставить собі завдання досліджувати процеси формування інституту світових суддів, і навіть порівняти основні тези про світових суддів минулого і століття нинішнього, з'ясувати місце світового судна у судових системах минулого й сучасного, дати раду проблемах, що з освітою інституту світових суддів і спробувати знайти альтернативні рішення поставлених питань.

            Матеріалом для курсового проекту, на розкриття його теми, послужить переважно законодавчу базу сучасності (передусім ФЗ «Про світових суддів до», обласної закон «Про світових суддів в Ростовській області» та інших законів, пов'язані зі "світовими суддями), і навіть законодавчі акти ХІХ ст. («Заснування судових установлень», «Статут кримінального судочинства»), оскільки тема світових суддів із приводу сьогодення ще погано розроблено у дослідницької літератури і навчальних посібниках.

          Хоча світової суд Росії - тільки починає діяти, вже нагромадилася безліч різнопланових питань, пов'язаних як її діяльністю, і з діяльністю органів структурі державної влади щодо забезпечення роботи світового суду.

            Цілком звичні проблеми становлення нових форм суду (зокрема світового): брак фінансових коштів, достатньої кількості висококваліфікованих юридичних кадрів, нерівномірність економічного і соціально-політичного розвитку суб'єктів федерації. У цьому перед законодавцем знову опинилася складне завдання визначення рівня єдності судової організації. Ця труднощі була подолана й під час реформи уже минулого століття. Створена тоді судова система має не стало одним.

          Існує надія, що у сьогодення запровадження інституту світових суддів усе ж доведено остаточно й єдність судової системи нічого очікувати порушено, адже ми маємо досвід створення інституту світових суддів і треба скористатися цим досвідом, щоб не повторити помилок минулого.

Глава 1. ПРИЧИНИ ПОЯВИ СВІТОВОГО СУДУ У XIX У. І

ЙОГО ВІДРОДЖЕННЯ У СУЧАСНІЙ РОСІЇ

 

1.1  Передумови появи світових суддів у Росії XIX в.

 

У 1858 р. комісія, створена для реформи поліції, подала Олександру II «Міркування» і «Всеподданнейшую записку». Вони пропонувалося відокремити виконавчу владу від судебно-следственной. Але кому передати нецікаві справи, можуть бути вирішені поліцією? З одного боку обдарування цивільних прав значної масі народу розвине юридичні відносини між поміщиками і селянами, з другого – породить безліч сутичок, які можна усунуті лише судом. Існуючі повітові суди неспроможна упоратися з цим завданням, необхідно створити спеціальний орган – світової суд, регулюючий суперечки між селянами, що виходять з кріпацтва, і поміщиками, і навіть який би розглядав незначні справи, виникаючі між селянами. Вперше заявлялося про світової юстиції, панівною у країнах Західної Європи. Понад те, світової суд сприймається як перспективний орган судової влади, разрешавший нецікаві суперечки взагалі.

Світовий суд, за задумом її творців, мав бути універсальним органом, що дозволяє дрібні справи між станами, Не тільки конфлікти між поміщиками і селянами, стати за прикладом країн Західної Європи нижчою судової інстанцією. Але реалізувати згадану ідею було неможливо, бо її втілення потребує негайної реформи, чого державний апарат готовий. Тож єдиний інститут світової юстиції вирішили розчленувати на два: світових посередників, до розв'язання суперечок між поміщиками і селянами, і світових суддів як судовий орган з перспективою їх злиття. Про світових посередниках офіційно заявлялося в найвищому повелении 25 березня 1859 р.

Рішення уряду відокремити суд від поліції зумовлювалося необхідністю впорядкувати відносини між поміщиками і селянами, що виходять з кріпацтва. З іншого боку, нижчі дореформені суди будувалися виключно за принципом становості, виробництво них була вкрай повільну процедуру, основними рисами якої було хабарництво і вседозволеність чинів поліції.

У поліції необхідно вилучити дозвіл маловажних справ. Незначні справи повинен вирішувати спеціальний суд – світової – у складі одного судді. Участі присяжних повірених не допускалося.

При виборі моделі судової системи законодавці зупинилися того, яка увібрала у собі ряд принципів, і інститутів організації судової влади у Англії та Франції. Дотримуючись традиціям англійського права, російська юстиція подразделялась на світову і загальну, кожна у своїй мала особливу організацію та влитися незалежну сферу дії. З французького права упорядники статутів взяли ідею єдиної для світових воєн і загальних судів касаційної інстанції. Воскресіння Ісуса світових суддів законодавець намагався створити суд, який би розглядав нецікаві справи і відповідальний таких вимог, як доступність, розгалуженість, швидкість, одноосібне розгляд справ. Вищої метою цих судів уявлялося примирення сторін.

Учреждением судових установлень закріплювалася судова система, що складається з світових воєн і загальних судів. Таке поділ відразу виділяла світові суди й підкреслювало їх специфіку.


1.2 Явища, предопределившие відродження світового суду

нині

 

          Потреба мати окремих суддів, що спеціалізуються з вирішенні і розгляді щодо нескладних судових справ, у державі відчувалася практично постійно. Часом ця потреба носила дуже гострого характеру. У період так званої перебудови, до кінця 80-х вона настільки дала себе знати, що змусила навіть тодішніх дуже боязких реформаторів зробити певні кроки, щоб реалізації правосуддя по різноманітних малозначущим справам запровадити спеціалізованих суддів. І цим чи хоч якось розвантажити районні (міські) народні суди від нахлынувшего ними потоку справ.

Безсумнівно мова тоді про запровадження, а точніше, про відродження радянської влади інституту, подібного дореволюційному російському світовому суду. І за всіма ознаками лише недостатньо подолану тоді ідеологічне табу певні поняття, вважалися в нас у свого часу не інакше як «буржуазними», завадило назвати такі суди своїм добрим ім'ям. Вжитими 1989 року Основами законодавства Союзу і союзних республік про судоустрій світових суддів, посади яких передбачалося заснувати при районних (міських) народних судах, віддали перевагу назвати «суддями по адміністративному і виконавчому судочинства». Але у такому вигляді ідеї створення Рад квазимировых суддів не збувалася.

Про необхідність запровадження Росії повноцінних світових суддів заговорили офіційно й відкрито лише наприкінці 1991 року, коли постановою колишнього Верховної Ради РРФСР було ухвалено документ під назвою «Концепція реформи в РРФСР». Наприкінці 1996 року було прийнято Федеральний конституційний закон «Про судочинної системи Російської Федерації». І його змісту (год. 4 ст. 4) видно, що до переліку судів Російської Федерації тепер включені і якщо світові судді, є суддями загальної юрисдикції суб'єктів Федерації. Посади цих суддів «створюються та скасовуються законами суб'єктів Російської Федерації» (год. 4 ст. 17).

Здається, з прийняттям названого закону виявилися зняті всі питання, які перешкоджали швидкому і розумного запровадження країни інституту світових суддів. У ній дано всі необхідні принципові становища, дозволяють з їхньої основі внести невеличкий розділ «Про світових суддів» в діючий Закон про судоустрій. Водночас шляхом доповнення відповідними розділами діючих ЦПК і КПК можна було б розв'язати і питання, що стосуються повноважень і близько діяльності світових суддів. Зрозуміло, опікується цими питаннями треба було регулювати те щоб суб'єкти Федерації отримали вдосталь широкі можливості своїми законодавчими актами конкретизувати встановлені федеральним законом становища, з урахуванням своїх місцевих, національних особливостей. Після цього чи слід очікувати, що суб'єкти Федерації швидко приймуть відповідні власні закони, запровадять посади світових суддів і почнуть функціонувати.

На жаль, в нас у цьому разі була дуже заплутана бюрократична система. Замість системного комплексного підходи до регулювання організації і діяльності світових судів взялася розв'язувати цих питань у відриві друг від друга. Так Федеральним Собранием підготували проект федерального закону «Про світових суддів Російській Федерації», однак у у тому вигляді він відхиляли Президентом. Отож відродження світових судів у країні могло був посунутися на невизначений термін. Але необхідність відтворення інституту світових суддів змусила політиків як слід попрацювати над проектом і після внесення до них змін закон було підписано Президентом Російської Федерації 17 грудня 1998 року.

 

1.3 Аналогії й гендерні відмінності причин запровадження

 інституту світових суддів

 

Шістдесяті роки ХІХ століття історія нашої країни – час крутого повороту від феодальної соціально-економічної і системи до буржуазної. Росія переживала корінну ломку устоїв, базировавшихся на кріпосництві, трансформацію державно-правових інститутів, пристосовувалися до капіталістичним потребам.

          Серед буржуазних реформ 60-70 рр. ХІХ ст., відкрили Росії шлях капіталістичного розвитку, одна з центральних місць займає судову реформу. Суть її полягала у докорінній зміні процесуального законодавства і нерозривно що з ним судоустрою. Кримінальну та цивільне право не змінилися. Це обумовлювалось особливої важливістю кримінально-процесуального і Цивільно-процесуального законодавств задля забезпечення недоторканності особи і майна, що було актуальним у зв'язку з інтенсивним розвитком капіталізму після скасування кріпацтва у Росії.

          Фактично кінці 80-х – початку 90-х нинішнього століття проходила аналогічна ламка устоїв, але що грунтуються не так на кріпосництві, але в тоталітарної системі, також відбувалася зміна комуністичної системи суспільства до капіталістичну. І наприкінці минулого і наприкінці цього, люди стали поступово набувати найсправжнісінькі цивільні права. У цьому сенсі тоталітарний режим і кріпосницький можна ототожнити, ще й нині простий робочий люд отримав нарешті свободу: зараз – свободу слова, віросповідання, друку, зборів, що з тоталітарному режимі була лише на папері; тоді – просто свободу фізичну й захист держави від свавілля багатших верств населення.

          На жаль зараз світовим суддям відведено більш як скромне місце у судочинної системи, навіть не у ХІХ в., коли світової суд обіймав добру половину своїх всієї судової системи та грав найважливішу роль здійсненні правосуддя (Додаток 1,2).   

          Тоді, у ХІХ в., світової суд створили до розв'язання суперечок між селянами, що вийшли з кріпацтва, та його колишніми панами, і навіть між самими селянами, а ці справи таки становили приблизно половину всіх справ, які розглядають суди. Сьогодні ж інститут світових суддів відтворено тільки тому, щоб розвантажити міські (районні) суди від нахлынувшего потоку справ, що з зміною ходу економічного розвитку.

          Отже, потреба Росії у світових суддів виникає у момент переходу від однієї типу економічного розвитку до іншого. Навіть якщо взяти сучасний світовий суд спіткає така ж доля, що його попередника (був у інститут земських начальників й втратив свою початкову сутність), однак, рано чи пізно, у Росії знову виникне потреба запровадження інституції світових суддів вже в рівні розвитку.      


Глава 2. ОСНОВНІ СТАНОВИЩА Про СВІТОВИХ СУДЬЯХ:

ІСТОРІЯ Й СУЧАСНІСТЬ

 

2.1 Світові судді у XIX в.

Світові судді обиралися повітовими земськими зборами і міською думами. Досить високий майновий і освітній ценз практично закривали доступ цю посаду представникам нижчих класів. З іншого боку, обійматиму посаду почесного світового судді, котра була оплачуваної, дозволили собі лише заможних людей.

          У розділі ст. 19 Установи судових установлень (у. з. у.) надавала можливість баллотировки на світові судді як які мали власність (як і предусматривалос т «Основними положеннями»), а й тим, чиї батьки, дружина володіли «хоча б у різних місцях» землею “вдвічі не хочуть, визначене для особистої участі в обранні гласних в повітові і земські зборів… чи нерухомим майном ціною не нижче 15 тис. р.” Земское збори, у якому вибиралися світові судді, отримувало право “надати звання світових суддів і такою особам”, які й відповідають цензам, “але придбали громадська довіра й повагу своїми заслугами і полезною діяльністю” (ст. 34 у. з. у.). Обрання вважалося що відбувся лише за одностайному рішенні. Для обрання світові судді повітове ватажок дворянства за угодою з міським головою становив список осіб, котрі мають бути світовими судьямим і поза 3 місяці перед виборами (ст. 26 у. з. у.) представляв цей перелік губернатору, після чого список публікувався для загального огляду. На час виборів всякий міг подати заяви й касаційної скарги на помилки, допущені у списку (ст. 31 у. з. у.); всі ці скарги розглядалися виборному зборах, яке цим проводило перевірку списку, та

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація