Реферати українською » Право » Державне регулювання комерційної діяльності


Реферат Державне регулювання комерційної діяльності

Страница 1 из 13 | Следующая страница

ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ТА

ПРАВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

 

ПО КОМЕРЦІЙНОМУ ПРАВУ

по темі: "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

Зробив: студент

4-го курсу

 юридичного факультету

Ящука Юрія Юрієвича

 

Учений керівник:

старшій викладач

Кіценко Р. А.

м. Одеса – 2000р.

ЗМІСТ:

                                                                                                                             стор.

ВСТУП ………………………………………………………………………………………………………  3

РОЗДІЛ I. КомерЦІЙНА дІяЛЬНІСТЬ.

ГЛАВА I. Поняття "комерційної діяльності"............................................................................  4-7

ГЛАВА II. Об'єктивна необхідність державного

регулювання комерційної діяльності в Україні .................................................................  8-12

ГЛАВА III. Законодавство, яку регулює комерційну

діяльність в Україні .............................................................................................................................  13-22

ГЛАВА IV. Суб'єкти комерційної діяльності ...........................................................................  23-29

ГЛАВА V. Органи, котрі здійснюють державний

контролю над комерційною діяльностю в Україні .............................................................   30-36

РОЗДІЛ II. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ГЛАВА І. Державна реєстрація ....................................................................................................   37-43

ГЛАВА II. Ліцензування комерційної діяльності ..............................................................   44-49

ГЛАВА III. Державне регулювання у сфері монополізму ............................................  50-53

РОЗДІЛ III. ІНШІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ГЛАВА I. Штрихове кодування ...................................................................................................   54-57

ГЛАВА II. Стандартизація .............................................................................................................…  58-60

ГЛАВА III. Сертифікація ......................................................................................................................  61-69

ГЛАВА IV. Державне замовлення ................................................................................................  70-74

ЗАКІНЧЕННЯ ........................................................................................................  75-76

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ......................................................................................  77-84

 

ВСТУП

Подолання породжених адміністративно-командними методами керування негативних явищ у народному господарстві України можливо на основі реформування відносин власності й регульованої ринкової економіки.

Світовий досвід показує, що формування ринку як форми організації товарного виробництва відбувалося еволюційним шляхом протягом тривалого години при відповідній законодавчій діяльності держави. Перехід нашої економіки до ринкових відносин має визначені особливості:

- ринкова економіка формується нееволюційним шляхом; робиться спроба проводити її в процесі радикальних змін суспільного ладу;

- упровадження ринкової економіки проходити без досить випробуваних стосовно наших умів господарювання законодавчо-правових актів й нормативів;

- держава не підтримує розвиток нових видів підприємств й не обтяжує собі допомогою діючим підприємствам (особливо малим); на даний момент практично немає стимулів й пільг для різних підприємств й підприємництва.

Усвідомлення об'єктивної необхідності переходу до ринкових відносин обумовлює необхідність створення відповідних умів, що визначаються чинністю закону вартості й сприяють реалізації в умовах ринку всіх факторів ефективного виробництва. Це вимагає переосмислення економічних основ господарювання, оволодіння ринковим механізмом із обліком нашої соціально-економічної дійсності, відсутності ринкової культури і інфраструктури, необхідної інформації, підготовленості кадрів, а також того, що ринок – система досить жорстоких соціально-економічних відносин.

Одними із найважливіших умів переходу до ринкової економіки є розробка відповідної законодавчо-правової основи – як зазначається в ст. 42 Конституції України, держава забез печує захист конкуренції у комерційній діяльності, захи щає права споживачів, здійснює контролю над якістю й без печністю продукції та всіх видів послуг й робіт.

У умовах побудови ринкової економіки докорінно зміню ється характер організаційно-правових відносин державних та інших органів із суб'єктами комерційної діяльності. Сьогодні ці відносини будуються із організацією рівноправної діяльності різних видів підприємств, підтримки комерції, освоєння ринку на різних рівнях й напрямках.


РОЗДІЛ I. КомерЦІЙНА дІяЛЬНІСТЬ.

ГЛАВА I.   Поняття "комерційної діяльності".

 

Для розуміння того, що таке комерційна діяльність, можна звернутися до підручника "Комерційне право", за редакцією проф. Шакуна У. І. На обкладинці цого підручника красується напис "Комерційне право", обіцяючи нам пояснити, що з собі представляє комерційна діяльність, однак, відкривши підручник ми побачимо, що проф. Шакун У. І. розповість нам не про комерційну діяльність, а про правові основи підприємницької діяльності із навчального курсу КОМЕРЦІЙНЕ ПРАВО. Отже, що ж таке комерційна діяльність?

Судячи із подвійної назви підручника, логічно можна припустити, що комерційна діяльність набагато ширше підприємницької. Однак проф. Шакун У. І стор.16 свого підручника ототожнюючи комерційну діяльність із торговими відносинами, говорити про ті, що комерційна діяльність вужче підприємницької діяльності, що ми традиційно розуміють под комерційною. Тобто, проф. Шакун У. І. пропонує розуміти под комерційною діяльністю й ті у визначеній мері умовно – підприємницьку, говорячи про ті, що таке визначення не якщо суперечити семантиці розуміння "комерційної діяльності". Потім на стор.18 проф. Шакун У. І. чітко зупиняється на тім, що підприємницька діяльність не ідентична комерційної й набагато ширше останньої[1].

Отже, вивчивши доводь проф. Шакуна У. І. ми то й не прийшли до чіткого розуміння комерційної, торгової, підприємницької діяльності, тому спробуємо розібратися в цьому сам. Для цого я наведу для початку кілька взаємозалежних визначень зрозуміти, узятих із різних довідкових видань.

Комерсант (від франц. commercant) – особа, що займається приватною торгівлею, комерцією, що здійснює торгове підприємництво.

Комерція (від латів. сommercium, торгівля) – торгівля й торгово-посередницька діяльність, доля в продажі чи сприяння продаж товарів й послуг. У широкому змісті слова – підприємницька діяльність.

Комерційна організація – господарське сус-пільство, товариство, виробничий кооператив, торгова чи інша організація, підприємство, що займається підприємництвом, бізнесом, що переслідують своєю метою витяг прибули. Є юридичною особою.

Підприємництво – ініціативна, самостійна, здійснювана від свого імені, на свій ризик, под свою майнову відповідальність діяльність громадян, фізичних й юридичних осіб, спрямована на систему одержання прибутку, прибули від користування майном, продаж товарів, виконаних робіт, надання послуг.

Торговець (анг. merchant):

1)   посередник, що вступає тимчасово в права володіння товару, що купується їм, що він потім перепродує;

2)   особа, що торгує товаром, що купує й продає товар.

Торгівля:

1)   галузь господарства, вид економічної діяльності, об'єктом якого є товарообмін, купівля-продаж об'єктів, а також обслуговування покупців у процесі продаж товарів й їхньої доставки, збереження товарів й їхня підготовка до продаж;

2)   комерція, купівля й продажів товарів

Господарство – сукупність природних й зроблених руками людини засобів, використовуваних людьми для створення, підтримки, поліпшення умів й засобів існування, життєзабезпечення.

Бізнес (від анг. business – справа, підприємництво) – ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних чи позикових засобів на свій ризик й под свою відповідальність, що ставити головними цілями одержання прибутку й розвиток власної справ[2].

Комерційна діяльність – підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових й суто фінансових операціях. Комерційна діяльність ширше поняття торгова діяльність й містить у собі економічний зміст відносин товаровиробництва, товарообміну, регульованого в законодавчому порядку.

Підприємництво – активна, ініціативна форма діяльності окремих громадян, груп, підприємство із виробництва й реалізації товарів, послуг, у які випробується найбільш гостра потреба. Підприємництво спрямоване в основному на одержання прибутку, але й може ставити собі за і інші мети. Підприємництво виявляється в здійсненні окремих угод у плині нетривалого години.

Торгова угода – усі догоди зв'язані із обміном товарами в матеріально-речовинній формі й надання послуг. Сторони є особливою категорією підприємців, іменованих комерсантами[3].

Комерсант – це особа, що займається приватною торгівлею комерцією, тобто діяльністю, спрямованої на одержання прибутку. комерсант є учасником господарського обороту, у такий спосіб як комерсанта розглядається особа, що здійснює підприємницьку діяльність на професійній основі й тім самим підприємство, що забезпечує, (фірму) комерційним успіхом.

Підприємницька діяльність – ініціативна, самостійна діяльність громадян й їхніх об'єднань спрямована на одержання прибутку[4].

На основі вищенаведених визначень із довідкових видань можна чітко визначити грані розходження між взаємозалежними поняттями – комерційною, підприємницькою, господарською й торговою діяльністю.          

Для более наочного відображення побудуємо графік.


З графіка видно, що комерційна діяльність абсолютно ідентична підприємницької діяльності. Закономірно виникає запитання: "Чому ж виникає плутанина при віднесенні якої-небудь господарської діяльності із метою одержання прибутку до підприємницької чи комерційної діяльності?". Відповідь проста – розходження в розумінні цих термінів виникли через ті, у країнах Європи, Північної Америки, особа, що займається одержанням прибутку від господарської діяльності називається комерсантом, звідси й діяльність якої він займається, називається комерційною діяльністю.

У країнах СНР у силу місцевої специфіки, на якої вплинула ідеологія, що панувала в СРСР, виникло інше визначення особини котра займається одержанням прибутку із господарської діяльності. Ця особа називається підприємцем, й діяльність по одержанню прибутку із господарської діяльності стала називатися підприємницької діяльність.

Отже, комерсант й підприємець займаються тім самим виглядом діяльності, звідси видно, що діяльність, якої смердоті займаються, хоч й має різне визначення, але й абсолютно ідентична.

 

 

 

 

 

 


Глава II. Об'єктивна необхідність державного

регулювання комерційної діяльності в Україні.

Одним із найважливіших політич них й економічних завдань Ук раїнської держави є підтримка та розвиток підприємництва. У сучасних умовах із урахуванням попереднього уласе ного досвіду, а також досвіду економіч але розвинених країн, Україна вступає в ринкову економіку. Соціальне орієнто вану ринкове господарство із його еконо мічною свободою, багатоманітністю форм власності, підприємництвом, конкурен цією, соціальним партнерством й суспіль ним спрямуванням визначаються як кін ституційна основа економічної системи України.

Практика сучасних розвинених дер жавши показує, що державне регулювання комерції здійснюється безпосередньо через соціально-економічне прогнозуван ня, розробку державних програм, визна чення пріоритетних напрямів й галузей розвитку народного господарства, через формування інвестиційної, податкової та кредитної політики. У подальшому це ре гулювання забезпечується через реаліза цію антимонопольної політики й розвиток конкуренції, державну стандартизацію, метрологію й сертифікацію, систему опо даткування та інші форми регулюючого впливу держави[5].

Отже, не дивлячись тих, що із пе реходом до ринкової економіки суттєво змінюється характер, зміст й межі еконо мічної діяльності держави, державне ре гулювання економічними процесами та відносинами не зникає, а навпаки, вдос коналюється. Тобто держава бажає на дати переходу до ринку конструктивно го й творчого характеру, поклавши кі нець хаосу, що мав місце на першому етапі реформування економіки України.

Втручання держави у ринкові відно сині має різноманітні форми й цей про цес, на мою думку, є об'єктивним.

По-перше, людство дійшло до такої межі, коли воно та своєю діяльністю ста вити под загрозу саме існування людини. Нестримна експлуатація природних ре сурсів може призвести людство до без дні. Тому держава зобов'язана передба чити й приборкати цей процес. Контроль за використанням природних ресурсів под силу лише державі.

По-друге, держава змушена здійс нювати економічне прогнозування із ме тою уникнення дисбалансу в економіч них відносинах. Від економіки прямо залежить міцність самої держави та її політичної влади.

По-третє, виступаючи як надій ний соціальний гарант, держава через свої економічні можливості зобов'язана потурбуватися про найменш захищені верстви населення (інвалідів, пенсіоне рів тощо), тобто частину виробленого підприємцями продукту вон має пере розподілити серед найбідніших, щоб за побігти політичному вибуху.

По-четверте, підприємницька ді яльність все понад використовує най складніші технології, а чи не значні відхилення від правил експлуа тації можуть завдати невиправної шкоди суспільству й держава зобов'язана взяти под жорсткий контроль такі сфери ві робництва.                                

По-п'яте, доля в світовому пере розподілі роботи змушує державу не тіль кі прогнозувати свою економічну полі тику, а і вводити економічні санкції, заборону на експорт, ліцензії, державне мито тощо.

По-шосте, із кожним фатальністю зрос тають загальносвітові обсяги бізнесу, що ще гостріше викликає потребу його легітимності та впорядкованості.

Визначення "правил гри" на ринку, забезпечення досягнень суспільних ре зультатів (економічне зростання, зни ження інфляційних процесів й рівня безробіття тощо) є головною функцією держави. Характер відносин між Державою й підприємством має визначатися як парт нерський. У зарубіжній науковій літерату рі найбільш поширеними є кілька концеп цій, що обґрунтовують необхідність дер жавного впливу на ринкову економіку.

Однією із них є теорія – "невдачі ринку". її основна ідея полягає до того, що далеко ще не завжди механізми регуля ції так званого "вільного ринку" є ефек тивними, наприклад, за кризових обста вин чи стосовно певних окремих сегмен тів ринку. Таких випадках державне регулювання розглядається як шлях до подолання недосконалості ринку та його невдач.

Другою теорією, що використовуєть ся для пояснення необхідності держав ного регулювання економіки, є теорія – "суспільної корисності", чи "су спільного інтересує", її суть полягає у бо коли вільний ринок із тихий чи інших причин, не відповідає інтересам суспільства в цілому, держава активно втручається до сфери із метою виправлення положення із точки зору суспільної корисності.

Не применшуючи значення теорії "су спільного інтересу", слід визначити, що на її основі можна виправдати будь-яке втручання держави до сфери, оскільки недоліки у ринковій системі існують завжди, а тому потенційний обсяг регулювання видається безмежним.

Саме ці процеси безмежного втручан ня держави практично із будь-якого питан ня в комерційну діяльність под гаслом додержання суспільних інтересів досить часто спостерігаються в Україні.

Необхідність державного втручання в економіку, котра знаходиться у стані крі зи, обґрунтував Дж. М. Кейнс ще под годину Великої депресії США. Якщо вра хувати, що економіка України також переживає кризові, то стає зрозумілою наша зацікавленість у його міркуваннях.

На думку Кейнса, невтручання дер жави в економіку в період кризового стану може викликати масове розорення підприємців, що призведе до закриття підприємств, внаслідок чого маса безро бітних порине на ринок роботи, що може спричинити соціальну напругу в су спільстві.

Водночас державне регулювання мо ж статі чинником як позитивним, то й негативним, стримуючим процес соці ального розвитку, що зменшує зацікав леність виробників у високоефективній діяльності. Його неефективність особли у помітна при вирішенні слабко окрес лених й політичне суперечливих проб лем, котрі потребують складної організа ційної координації.

Державні органи України неоднора зово виявляли недозволену повільність, ухиляючись від радикальних заходів, бажаючи зберегти статус-кво, виявляли недостатню гнучкість, надмірну обереж ність тощо.

У Украине еще не накопичений доста тній досвід щодо підтримки й регулю вання комерційної діяльності. Коли щоправда, останнім годиною у системі тримаючи вного апарату були

Страница 1 из 13 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація