Реферати українською » Право » Види об'єднань громадян


Реферат Види об'єднань громадян

Страница 1 из 3 | Следующая страница
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра державно – правових дисциплін

Контрольна робота № 1

із дисципліни

“Адміністративне право України”

на задану тему:

“Види об’єднань громадян”

                                                                    Виконала: студентка

заочної форми навчання

спеціальності 6601

7 групи 2 курсу

Ткаченко О.І.

026135

Перевірив(ла): викладач

Братель О.Г.

Київ – 2003

ВСТУП

Суб’єкти адміністративно-правових відносин реалізують свої права й обов’язки не лише індивідуально, але й і відповідним чином об'єднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потреб громадян — звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справ які держава, як правило, втручається найменшим чином. Об'єднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільних й, перш на — адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами, демократія без різноманітних об'єднань громадян неможлива. До недавніх пір такі об'єднання не малі належного розвитку: їхнього перелік був занадто обмежений, діяльність формальна, оскільки їхнього соціальне призначення, цілі і заподіяння були повністю підпорядковані вимогам тоталітарної командно-адміністративної системи.

Своє основне соціальне призначення — задоволення потреб та інтересів громадян — смердоті не виконували. Їх діяльність йшла врозріз з нормами міжнародного права, хоч право громадян на об’єднання – їхні невід’ємне конституційне право.

ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Право громадян волю передбачене й гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські й політичні права, Конвенцією Міжнародної організації роботи №87 «Про свободу асоціацій й захист права на організацію».

У відповідності із цими документами свобода асоціацій включає право громадян створювати їхні за своїм вибором без попереднього тих дозволу; право вступати до таких організацій й право організацій самостійно виробляти свої статути; організовувати свій апарат, матір широкі контакти із міжнародними організаціями тощо.

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян Украї і свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав й свобод та задоволення політич них, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єд нання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій чи громадських організацій.

Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їхнього різних об'єднань, тому поняття «об'єднання громадян» є узагальню ючим, що відображує різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.

Діяльність об'єднань громадян носити найрізноманітніший ха рактер. Вона може бути спрямована на доля в розробленні держав ної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цін ностей, розв'язання конкретних соціальних проблем окремих каті горій та груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлюватися спіль ністю професійних та інших інтересів громадян тощо.

Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в преамбулі Закону України від 16 червня 1992 року «Про об'єднання громадян», що повністю узгоджується із положеннями Конституції України.

До речі, Закон дає офіційне визначення об'єднань громадян, под яким розуміється добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав й свобод.

Іншими словами, це — нормативна, конституційно-правова основа для реалізації прав громадян на вільне об'єднання, тобто гарантована Державою можливість громадян вільно об'єднуватись із іншими громадянами для задоволення своїх політичних, економічних, соціальних, професійних інтересів.

Природа громадських об'єднань характеризується такими трьома ознаками: добровільне членство, самоуправління й стабільність у часі.

Об'єднання громадян — це добровільна, самодіяльна, постійно діюча асоціація людей, Яка не так на меті отримання прибутків.

З огляду цого можна сказати, що законодавець не може втручатись в діяльність громадських організацій, крім трьох випадків:

— при їхнього легалізації;

— при набутті ними прав юридичної особини;

— при здійсненні фінансового контролю за їхні діяльністю й оподаткуванні.,

Об'єднання громадян створюються й діють на основі таких принципів як добровільність, рівноправність, самоврядування (самоуправління), законність й гласність.

Змістом їхнього діяльності є реалізація прав членів об'єднань, основою які є їхнього особіста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає й реалізується на ґрунті поєднання особистих й громадських інтересів. Їм притаманна організаційна єдність, їхнього члени приймають доля в виробленні основних напрямків діяльності об'єднань, у виборах керівного складу, здійснюють контролю над діяльністю всіх підрозділів об'єднань.

Завдання громадських об'єднань тісно поєднується із завданнями, котрі стояти перед суспільством на кожному етапі його розвитку. У умовах розбудові громадянського суспільства в Україні громадські організації повинні статі дієвим елементом механізму здійснення повновладдя українського народу.

Закон України «Про об'єднання громадян» зазначає, що об'єднання громадян визначаються чи політичною партією, чи громадською організацією.

Найбільш повну характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їхні класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно із чим виділяються:

- масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки та ін.);

- органи громадської самодіяльності (народні дружини по охо роні громадського порядку);

- органи громадського самоврядування (заради й колективи мікро районів, домові; вуличні комітети та ін.).

Об'єднання громадян можуть класифікуватися й за масштабами діяльності. Згідно із цим критерієм можна виділи ти об'єднання громадян, котрі діють у масштабах всієї держави, мас штабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їхні частин, а також об'єднання громадян, діяльність які носити міжнародний характер й поширюється на територію не лише України, а і інших держав. При цьому політичні партії діють лише в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конк ретних адміністративно-територіальних одиниць.

Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їхнього від державних організацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об'єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тім чи іншим об'єднанням громадян.

До загальних ознак слід віднести:

1) добровільність об'єднання. Це відображується у добровіль ності вступу та виходу із об'єднання громадян, методах роботи, сут ністю які є досягнення певної мсти внутрішньоорганізаційними методами, особливих формах примусу, із які найвищою є виключен ня з членів об'єднання громадян;

2) організаційні заходь, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

3) відсутність у об'єднань громадян внаслідок їхні природи дер жавно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду й закріплює їхні законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охоро ні природи права складати протоколи про адміністративне право порушення).

Окремими ознаками, характерними для окремих об'єд нань громадян, є:

1) членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;             

2) обов'язковість участі членів об'єднання громадян в його ро боті та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;

3) наявність статуту об'єднання громадян. як правило, в діяль ності об'єднань громадян відсутні комерційні цілі чи одержання при бутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська чи інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їхні статутних завдань та цілей.

Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять вик лючно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закрі пленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про об'єд нання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких об'єд нань громадян,, до того числі кооперативних організацій, комерцій них фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відпо відними законодавчими актами.

Партія політична – добровільне об'єднання людей, які прагнуть домогтися здій снення ідей, котрі смердоті поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином годину твань якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати й захи щати інтереси цієї спільноти, до магатися їхні дотримання й виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групо вих інтересів.

Громадські організації та рухи – добровільні масові об'єднання громадян, що виника ють внаслідок їхнього вільного у левиявлення на основі спільних інтересів й завдань.

Громадські організації являють собою масові об'єднання громадян, які виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгостроко вих цілей, мають свій статут й харак теризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновида ми громадських організацій в сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; вете ранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культур но-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін. добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляц тва; фонди, асоціації, товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне офор млення мети і завдань й організаційно-структурне забезпечення.

Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, котрі смердоті виконують стосовно забезпе чення захисту інтересів своїх чле нів (осн. захисна, допоміжна фун кція); 2) функції, котрі громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна й творча функції).

Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язана насампе ред із тім, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до дію чого законодавства. Доти ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваження ми. Відрізняються смердоті і від політичних партій, оскільки смердоті не ставлять за мітку ово лодіння державною владою. Відмінність їхнього від всіх інших суспільних угруповань пов'язана із притаманними їм осіб ливостями функціонування (ві никнення за ініціативою знизу, фак тична єдність, забезпечення інтере сів своїх членів та прихильників, не залежно від мети та характеру об'єд нання, нетрадиційність) та принци пами їхньої діяльності (добровіль ність, поєднання особистих й суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою й характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак у нас собі їхня діяльність почасти набуває політичного ха рактеру, оскільки смердоті, по-перше, об'єд нують людей, які входять до спек тра політичних сил (патріотичні сили, націо нально зорієнтовані групи, прихиль ники реформування суспільства та ін.), й по-друге, – смердоті становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій.

Громадські організації є невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення й роль поляга ють насамперед у бо смердоті допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирі шувати безліч проблем, відкрива ють широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Значною мірою взаємовідносини держави й об'єднань громадян регулюються нормами адміністративного права, а саме Законом України “Про об’єднання громадян”. Ці норми визнача ють правовий статус об'єднань громадян, а саме —сукупність прав та обовязків, котрі реалізуються у правовідносинах, що виникають між об'єднаннями громадян й суб'єктами виконавчої влади.

Передусім це стосується питань легалізації об'єднань громадян, передбачених ст. 13,14,15 Закону України “Про об’єднання громадян”. Іншими словами, держава офіційно визнає об'єднання громадян оформлює його правове становище. Офіційне визнання об'єднань громадян здійснюється шляхом їхні реєстрації чи повідомлення про заснування. Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік які визна чається законодавством. Крім того, громадські організації можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних державних органів.

Основоположне значення у визначенні правового стану об'єднання громадян має його статут. Він винен містити: назву, мітку та заподіяння об'єднання; умови й лад у члени об'єднання та виходу з нього; структуру, порядок створення та діяльності статутних органів об'єднання; права та обов'язки його членів; джерела надходження коштів та порядок здійснення видів діяльності, необходимых для виконання статутних завдань; порядок внесення змін й доповнень в статут; порядок реорганізації чи лі квідації об'єднання; юридичну адресою.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України, а легалізація громадських організацій здійснюється відповідно Міністерством юс тиції України, органами місцевої державної адміністрації, а також виконавчими органами місцевого самоврядування. Відмова в реєст рації об'єднання громадян може бути оскаржена в судновому порядку.

Законом України “Про об’єднання громадян” встановлені і певні вимоги до засновників про єднань громадян, передбачених ст. 11,12. Так, політичні парті можуть створюватися лише за ініціативою повнолітніх громадян України, котрі не обмежені судом у дієздатності й не перебувають у місцях позбавлення волі. Коли сто сується громадських організацій, то їхні засновниками, крім громадян України, можуть бути іноземні громадяни та особини без громадянства, яким виповнилося 18 років. Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особини, котрі досягли 15-річного віку (Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р.).

Важливим чинником, що впливає на адміністративно-право вий статус об'єднань громадян, є встановлення Державою обме жень на створення та діяльність об'єднань громадян. Так, не підля гають легалізації такі об'єднання громадян, а діяльність легалізова них об'єднань громадян забороняється в судновому порядку, якщо їхнього метою е: зміну насильницьким шляхом конституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету й територі альної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання між етнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права й свободи людини, здоров'я населення, створення воєнізованих формувань (ст.4 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, нада ючи їм широку автономію. Проте це не виключає здійснення із боці держави контролю за діяльністю об'єднань громадян, що передбачене ст. 25,26. Так, органи, що проводять

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація