Реферати українською » Право » Антимонопольне законодавство України


Реферат Антимонопольне законодавство України

Страница 1 из 2 | Следующая страница
  1. Вступ

  2. Зловживання монопольним становищем над ринком

  3. Антиконкурентные узгоджені дії

  4. Дискримінація підприємців

  5. Санкції порушення антимонопольного законодавства

  6. Укладання

Вступ


Відповідно до статтею українській конституції не допускаються зловживання монопольним становищем над ринком, неправомірне обмеження конкуренції, та несумлінна конкуренція. Конституційний заборона стосується діяльності, націленої на недопущення, обмеження чи усунення конкуренції, незалежно від конкретних її видів тварин і складів правопорушень.

закон України “Про обмеження монополізму й недопущення недобросовісної конкуренції з у підприємницькій діяльності” називає три виду порушень антимонопольного законодавства: зловживання монопольним становищем над ринком, антиконкурентні узгоджені дії і дискримінацію підприємців.

Зловживання монопольним становищем над ринком

Цей вид правопорушення може відбуватися лише суб'єктом господарювання, котрий обіймав монопольне становище над ринком. Тому аналізу поняття “зловживання” предварим аналізом поняття “монопольне становище над ринком”.

Відповідно до статтею 1 закону України “Про обмеження монополізму …” монопольне становище – це домінують суб'єкта господарювання, дає можливість самостійно, чи з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію над ринком певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого над ринком певного товару перевищує 35%. Рішенням Антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого над ринком певного товару менш 35%, якщо встановлено наявність в нього ринкової влади.

Ознаками ринкової влади є: здатність підприємця, яка є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати умови під час продажу товару, укладанні договори про постачання, нав'язувати споживачеві невигідні умови; здатність підприємця у вигляді монополізацію ринку поставки виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, що виробляють відповідні товари із застосуванням виробничих ресурсів, чи створювати бар'єри вступу ринку; здатність підприємця скорочувати чи обмежувати випуск товарів хороших і поставку їх у ринок збуту для одержання односторонньої користі купівлі чи продажу товарів, під час укладання договорів і угод щодо постачання товарів, інші підприємства, які її конкурентами, неспроможні компенсувати створений дефіцит товарів; здатність підприємця не підвищуватиме ціни на товари та та підтримувати їх лише на рівні, який перевищує рівень, обумовлений конкуренцією над ринком.

Відповідно до законодавством України саме собою володіння суб'єктом господарювання монопольним становищем перестав бути протиправним. Таким є лише зловживання домінуванням над ринком.

Відповідно до статтею 4 закону України «Про обмеження монополізму …» зловживаннями монопольним становищем вважаються:

  • нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівному становищі, чи додаткових умов, не які стосуються предмета договору, зокрема нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

  • обмеження чи припинення виробництва, і навіть вилучення з обігу, що призвели чи можуть призвести до створення чи підтримці дефіциту над ринком або встановленню монопольних цін;

  • частковий чи повна то реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання чи збуту, що призвели чи можуть призвести до створення чи підтримці дефіциту над ринком або встановленню монопольних цін;

  • інші дії, що призвели чи можуть призвести до створення перешкод доступу ринку (виходу з ринку) інших господарюючих суб'єктів;

  • встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) за свої товари, обмежують права окремих споживачів;

  • встановлення монопольно високі ціни (тарифів, розцінок) за свої товари, що призвело чи можуть призвести спричиняє порушення прав споживачів;

  • встановлення монопольно низькі ціни (тарифів, розцінок) за свої товари, що призвело чи можуть призвести до обмеження конкуренції.

Перелік правопорушень, визнаних зловживанням монопольним становищем над ринком, розширювався до закону, і якщо спочатку у законодавстві було зазначено 5 порушень, то потім їх одягнули кількість зросла до 7. Однак цьому, попри розширення переліку правопорушень, цей перелік, як й у початкової редакції Закону, вичерпний.

Через відсутність дієвою конкуренції, та ефективних засобів правової захисту споживачів різко посилюється тиск виробника (постачальника, продавця) на покупця (споживача) при нав'язуванні умов договору, зокрема під час встановлення ціни продукцію. При монополії виробництва споживач неспроможна реально здійснювати права вибору виробника (продавця) й потрапляє в економічну залежність від производителя-монополиста, який нечесними способами намагається скористатися своїм монопольним становищем.

Особливістю цього виду порушення антимонопольного законодавства і є здійснення суб'єктом господарювання, котрий обіймав монопольне становище над ринком, таких дій, які б неможливі за умов ефективної конкуренції над ринком. Це, зокрема, отримання підприємцем прибутку, зумовленої не ефективністю діяльності чи високої чи високої продуктивністю, а неправомірним використанням їм свого домінуючого становища над ринком, або утримання чи посилення цього у вигляді усунення з ринку конкурентів або обмеження з доступу ринку.

У позначення кола правопорушень та його складів, визнаних зловживанням монопольним становищем над ринком, проявляється істотне подібність законодавства країн СНД. Порівняльний аналіз цього законодавства показує, основні склади правопорушень тотожні чи значною мірою подібні. До них належать:

  • нав'язування контрагенту умов договору, невигідних йому або які стосуються предмета договору;

  • включення до договір дискриминирующих умов, які ставлять контрагентів в нерівному становищі проти іншими господарюючими суб'єктами;

  • створення перешкод доступу ринку іншим господарюючих суб'єктів або їхнього виходу з ринку;

  • зміна обсяги виробництва і вилучення товарів з обігу з метою створення штучного дефіциту і підвищення цін;

  • цінові маніпуляції для одержання додаткових переваг над ринком.

Попри таку подібність самих складів правопорушень, істотну відмінність у розумінні їх природи простежується і при співставленні законодавства України, інших країн СНД й Росії. У законі України, як і більшості інших країн СНД, зазначений дії, безумовно, зізнаються правопорушеннями незалежно від якихось обставин, зокрема незалежно від можливості їх позитивної дії у майбутньому. На відміну від нього Закон Росії передбачає, що дії, формально відповідальні ознаками порушення, можуть, тим щонайменше, визнати правомірними, якщо який учинив їх господарюючий суб'єкт доведе, що можуть мати сприятливі соціально-економічні наслідки, тобто. насичення товарних ринків, поліпшення споживчих властивостей товарів хороших і (чи) підвищення його конкурентоспроможності, зокрема зовнішньому ринку.

В Україні зловживання монопольним становищем над ринком було однією з поширених порушень антимонопольного законодавства протягом останній кілька років.

Антиконкурентные узгоджені дії

Однією з видів порушень антимонопольного законодавства є антиконкурентні узгоджені дії, що призводять до дискримінації від конкурентів і споживачів та створюють небезпеку обману ефективного функціонування ринкових відносин

Відповідно до статтею 5 закону України “Про обмеження монополізму …” антиконкурентними узгодженими діями зізнаються узгоджені дії, що призвели чи можуть призвести до:

  • встановленню (підтримці) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

  • поділу ринків за принципом, асортименту товарів, обсягу реалізації чи закупівель або за колу споживачів, або на інших ознаками, що призвело чи можуть призвести до монополізації;

  • усунення з ринку чи доступу нею продавців, покупців, інших підприємців.

За змістом цієї норми неправомірними узгодженими діями може бути угоди, і інші узгоджені дії, що призвели чи можуть призвести до обмеження конкуренції вигляді встановлення монопольних цін, розділу ринків з метою їхнього монополізації, усунення з ринку чи обмеження доступу нею підприємців. Ці правопорушення на відміну зловживання монопольним становищем відбуваються не однією особою, а двома чи більше підприємцями, котрі укладають угоди задля досягнення антиконкурентной мети, тобто. не є індивідуальними, а колективними діями. Заборона на скоєння таких дій спрямовано попередження надмірної монополізації і нарощування монополістичні явищ для сприяння створенню ринку, де захищені інтереси споживача.

Антимонопольний комітет України розцінює як неправомірні угоди між підприємцями такі дії асоціації підприємців чи групи її учасників із участю третіх осіб, або як і або інший сукупності зазначених суб'єктів:

  • пряме чи опосередкований вплив встановлення, фіксацію, підтримку, перегляд цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійної збору, меж прибутковості (рентабельності), і навіть підвищення, зниження, підтримка цін (тарифів) на аукціонах, конкурсах, інших торгах;

  • встановлення нормативів цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійної збору як звичайних базових, мінімальних, детерминантных, перепродажных цін, зокрема як формул, таблиць, переліків, алгоритмів;

  • звуження територіальних кордонів ринку, у яких діють учасники асоціації, розподіл ринків за принципом, асортименту товарів реалізації чи закупівлі, із широкого кола продавців чи споживачів;

  • здійснення тиску постачальників із метою обмеження чи винятку придбання наукової продукції або матеріалів, відмова чи змова про усунення підприємців від ведення справ за будь-яким клієнтом, постачальником, конкурентом, покупцем (замовником);

  • обмеження в торгах шляхом вибору запрошених постачальників, встановлення пріоритетів під час підписання контрактів;

  • розподіл замовлень, підрядів, проектів, визначення замовників, одержувачів замовлень чи стандартизація за цими приводів;

  • обмеження обсягу, змісту реклами, яка представляється учасниками асоціацію та відповідає чинного законодавства.

Дискримінація підприємців

Відповідно до пунктом 1 статті 6 закону України “Про обмеження монополізму …” такий вигляд порушень антимонопольного законодавства – дискримінація господарюючих суб'єктів органами структурі державної влади, місцевого самоврядування і адміністративно-господарського управління і місцевого контролю – включає низку різновидів:

  • заборона створення підприємств чи інших організаційних форм підприємництва будь-якої у сфері діяльності, і навіть встановлення обмежень за проведення окремих видів діяльності, виробництва окремих видів товарів, що призвели чи можуть призвести до обмеження конкуренції;

  • примус господарюючих суб'єктів до вступу до асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні й інші об'єднання підприємств, і навіть до пріоритетному висновку договорів, першочерговою поставці товарів певному колу споживачів;

  • прийняття рішень про централізованому розподілі товарів, що призвело чи можуть призвести до монопольного становища над ринком;

  • встановлення заборонити реалізацію товарів вже з регіону на інший;

  • надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які мають в привілейоване становище стосовно іншим суб'єктам господарювання, що призвело чи можуть призвести до монополізацію ринку певного товару;

  • обмеження прав господарюючих суб'єктів купівля і товарів;

  • встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих господарюючих суб'єктів чи групи господарюючих суб'єктів.

Вказані вище дії порушують загальну гарантію підприємців, встановлену у статті 12 закону України «Про підприємництво»: «Держава гарантує всім підприємцям, незалежно з обраних ними організаційних форм підприємницької, рівних прав і це створює рівні змогу доступу до матеріально-технічним, фінансовим, трудовим, інформаційним, природним й іншим ресурсів». Виходячи з цього становища, орган структурі державної влади немає права надавати жодній із конкуруючих сторін додаткові переваги, підтримку або, навпаки, обмежувати когось із них по будь-яким аспектам своєї діяльності.

Необхідність заборони дискримінації підприємців органами структурі державної влади, місцевого самоврядування і адміністративно-господарського управління і функцію контролю зумовлена тим, що з перехід до ринку важливого значення набуває сучасне виявлення і те що яких би не пішли зазіхань державних органів волю підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності до розширення економічної самостійності найчастіше отримують опір з боку окремих органів структурі державної влади. Нерідко свобода діяльності, самостійність, правничий та законні інтереси підприємців придушуються державними органами як організаційно, і фінансово економічно.

Відповідно до закону, правопорушеннями зізнаються діяння (дії і бездіяльності) органів державної діяльності, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і функцію контролю, що призвели чи можуть призвести із недопущення, суттєвого обмеження чи усунення конкуренції або обмеження свободи підприємницької діяльності. Такі дії є неправомірними, оскільки вони створюють дискриминирующие чи виняткові умови для діяльності окремих учасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. До до їх числа ставляться націлені на обмеження конкуренції дії, які веліли підприємцям виконувати дії або, навпаки, містять заборони за проведення, зокрема, певних та напрямів і видів діяльності; вказівки про певних дій на шкоду інтересам підприємців, створення необгрунтованих перешкод при установі підприємців або, навпаки, неправомірне надання їм пільг.

Однією з типових різновидів дискримінації підприємців органами структурі державної влади є примус підприємців до вступу до господарські об'єднання. Нерідко трапляється встановлення заборонити реалізацію товарів вже з регіону на інший, що однією з проявів регіонального монополізму. Причому іноді шляхом видання підзаконних нормативних актів місцевих органів структурі державної влади встановлюють як такі заборони, а й економічних санкцій за вивезення підприємцями продукції межі регіону. Такі незаконні дії у значною мірою обмежують свободу підприємницької діяльності, а й до руйнації чи заподіянню істотного шкоди міжрегіональним господарським зв'язкам, викликаючи відокремлення регіонів.

Санкції порушення антимонопольного законодавства

Неможливо протидіяти зловживання монопольним становищем над ринком, антиконкурентным погоджених дій, дискримінації підприємців органами влади й управління лише законодавчими заборонами. Досягнення цього необхідно створення ефективного правового механізму, який міг би дієво сприяти підтримки і заохоченню конкуренції, перетинанню унеможливленню монопольної практики і штучних обмежень розвитку конкуренції, перешкоджати розвитку монопольних структур і протидіяти порушень антимонопольного законодавства.

Однією з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства надають у підприємницької діяльності є система охоронних заходів правового впливу, застосовуваних за такі правопорушення.

З сенсу закону України “Про обмеження монополізму …” порушення антимонопольного законодавства можливо застосування заходів адміністративної, цивільно-правову відповідальність, і навіть дві специфічні санкцій як що накладаються Антимонопольний комітет штрафів та примусового розділу монопольних утворень.

Штрафи накладаються на господарюючих суб'єктів – юридичних за чотири виду порушень антимонопольного законодавства різного характеру:

  1. дії, передбачені статтями 4 – 6 Закону, тобто. діянь, які кваліфікуються Законом як правопорушень;

  2. неналежне виконання (відхилення від виконання чи невчасне виконання) рішень Антимонопольного комітету України та її територіальних відділень про яке припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні початкового стану або зміні угод, суперечать Закону. На відміну з першої групи правопорушень накладенню штрафу у другий випадок передує застосування примусових заходів Антимонопольний комітет та її територіальними відділеннями, при нерезультативності яких і було застосовується міра відповідальності – штраф;

  3. порушення правил економічної концентрації господарюючих суб'єктів;

  4. непредставлення, невчасне уявлення чи уявлення явно недостовірну інформацію Антимонопольному комітету.

Розміри штрафів диференційовані. З першого, другому і третьому підставі штрафи стягуються у вигляді до 5%

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Апеляційний суд судочинної системи України
    Введение…………………...………………….……………………..3 Судова влада Украины……….……………………………….5 Конституційний Суд
  • Реферат на тему: Арбітражний процес
    еждународный інститут Економіки і право АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС Проблемно-тематический курс Выполнил
  • Реферат на тему: Римське право
    Орловський Державний Університет Реферат на задану тему: «Римське право» Составил студент 103 групи
  • Реферат на тему: Римське право
    Дипломний проект “Суспiльний і державний лад Риму у перiод республiки та змiни його у перiод
  • Реферат на тему: Конституційні основи судової влади
    Зміст Запровадження Конституційні основи судової влади Верховний Суд Російської Федерації.

Навігація