Реферати українською » Право » Конституційна захист права і свободи особистості


Реферат Конституційна захист права і свободи особистості

на меті захисту права і свободи інших

особистостей, складових суспільство, зокрема, їхнє декларація про

життя.

      Висновок: Через війну порівняння Конституції РФ з Конституци-

 їй Франції, Конституцією старого демократичної держави


                            - 11 -

 ми можемо зрозуміло і чітко побачити те що, що регламентація сфери

 втручання законодавця з обмеження публічних сво-

 бод, що свідчить про вищого рівня захисту публічних прав

 і свобод можливо.

              Захист свободи висловлювання думок та думок.

      "Вільне повідомлення іншим своїх і думок є

одна з дорогоцінних прав 1 людини 0; тому всякий 1 громадянин 0 мо-

жет вільно говорити, писати, несучи відповідальність за злоупот-

ребление цієї свободою на випадках, встановлених законом."(ст.

11 Декларації 1789 року). Найчастіше цього права називають "свобо-

дой інформації". Я виділив дві назви, послідовно упот-

ребленные цієї статті: "одна з дорогоцінних прав 1 людини 0;

кожен 1гражданин 0 тому вільний висловлюватися, писати,

друкуватися." У розділі ст. 34 Конституції Франції своєю чергою предус-

матривает лише основні гарантії, надані 1 громадянам

реалізації публічних свобод; тому ті гарантії можуть

не визнаватися за іноземцями тією мірою, як і установле-

ние цих гарантій також означає обмеження можливості поля-

зоваться свободами; причому ці обмеження можуть, таким обра-

зом, бути суворішими іноземцям, природно з обмова-

дідька лисого про забезпечення міжнародних угод. Тепер порівняємо це з

Конституцією РФ.

     " Кожному гарантується свобода думки і слова."(ч.1 ст.29

     КРФ)

     " Кожен проти неї вільно шукати, отримувати, передавати,

виготовляти і навіть поширювати інформацію будь-яким законним спосо-

бом. Перелік відомостей, складових державну таємницю, оп-

ределяется федеральним законом"(ч.4 ст. 29 КРФ).

     "Гарантується свобода масової інформації. Цензура запре-

щается."(ч.5 ст. 29 КРФ).

     Гадаю, що людина відразу помітить відмінність у захисту

свободи висловлювання думок та думок Конституції РФ від Конституції

Франції: вона гарантує свободу інформації кожному, тоді як

у Франції цього права диференційовано.


                            - 12 -

     Також у Конституції РФ виділяється свобода масової инфор-

мации і заборона цензури, чого немає у такому классичес-

кому документі, як Декларація 1789 року.

     Зловживання. "Не допускаються пропаганда і агітація,

збуджуючі соціальну, расову, національну чи релігійну

ненависть і ворожнечу. Забороняється пропаганда соціального, расово-

го, національного, релігійного чи мовного превосходс-

тва."(ст. 29, ч.2 КРФ) Конституція РФ з допомогою даного пункту

цієї статті захищає права іншим людям від зловживання сво-

бодой висловлювання думок та думок. Побутує думка, що

цьому обмеження нема місця у конституції демократичного і чи-

берального держави. Сам його теж дотримувався довге

час. Ось суть цих заперечень: 1. Ця пряма порушення свобо-

ды висловлювання думок та думок. 2. Сама собою пропаганда і аги-

тация не від шкоди особи і її майну. Так, безвусий-

ловно, вона провокує визначені дії, але нинішнього слу-

чаї карані повинні прагнути бути дії, а чи не заклик до них. 3. Конс-

титуция США - не має такого обмеження.

     Що ж можна заперечити прибічникам цієї погляду? 1.

Це стаття не порушує свободу висловлювання думок та думок, а,

як було зазначено вище, захищає від зловживання цієї

свободою. Аргумент в мене один, але занадто вже вагомий. Це стаття 21

Конституції РФ: "Достоинство особистості охороняється державою.

Ніщо може бути основою його приниження". Таким обра-

зом, ч.5 ст. 29 слід за охороні гідності особи необос-

нованного приниження.

     Проте, справді, давні листи й стійкі демократичні

государства(США, Франція) може дозволити собі не є мати у своїх

конституціях такого обмеження. Нашої ж таки демократії близько 3

років і за загального політичного нестабільності, і навіть неспо-

собности держави надійно захистити особистість.

     Висновок: Отже, під час розгляду захисту публічних

свобод ми можемо побачити, що кримська Конституція РФ точніше й під-

робно гарантує захист проти класичними доці-

ментами - Конституцією навіть Декларацією 1789 року Франції. Од-

нако у своїй, всі етичні норми, закладені у ці конституції знайшли

свій відбиток у Конституції РФ. Тобто створена чудова база для

практичної захисту публічних права і свободи чоловіки й гражда-


                            - 13 -

ніна. Практична реалізацію цих норм пов'язані з визначено-

ными утрудненнями, втім, як і захист інших права і свободи

особистості. Але ми бачимо нині по меншою мірою

свободу друку, свободу поширення думок та думок, следо-

вательно, норми діють.

              Захист місцевих чи територіальних свобод.

      Свобода, в античному буквальному розумінні - це що у осущест-

влении влади: вільним є народ, який живе за своїм

власними законами. Та оскільки безпосередня демократія в

умовах 20 століття неможлива, держава робить у цілому є задо-

нодателем, виконавцем і суддею. Водночас залишаються ка-

кие-либо дрібні, локальні проблеми, вирішення яких централь-

іншої владою або важко, або взагалі неможливо. Крім

того, має значення що й чинник оперативності. За цією причи-

нам, і навіть тому що в особистості є таке, цей воп-

ріс розглянуто Конституцією РФ.

     "Місцеве самоврядування Російській Федерації обеспечива-

ет самостійного рішення населенням питань місцевого значе-

ния, володіння, користування і розпорядження муніципальної собс-

твенностью.

     Місцеве самоврядування здійснюється громадянами шляхом ре-

ферендума, виборів, за інші форми прямого волевиявлення, через

виборні інші органи місцевого самоуправления"(ст. 130 КРФ).

     Яким чином захищається цього права? "Місцеве самоуправ-

ление Російській Федерації гарантується правом на судову

захист, на компенсацію додаткових витрат, які з'явились у ре-

зультате рішень, прийнятих органами структурі державної влади,

забороною на обмеження прав місцевого самоврядування, установ-

ленних Конституцією Російської Федерації і федеральними закону-

ми."(ст. 133 КРФ)

     Під час вивчення Конституції США не виявив статей, посвя-

щенных цієї проблеми.

     Інститути місцевого самоврядування мови у Франції від

російських. Оскільки Франція - унітарну державу, то, ес-


                            - 14 -

тественно немає розмежування повноважень між центром

та владою. Понад те, місцева влада залишається на вто-

рых ролях, оскільки державні представники мають приори-

тет(ч.3 ст. 72).

     Отже, одна з невід'ємних правами людини защища-

ется російської Конституцією досить рівні. Ко-

нечно, було б порівняти наш захист права на самоврядування з

оригіналом, та на жаль в Англії немає конституції.

.

                            - 15 -

                      ЗАХИСТ ПРАВА НА РАВЕНСТВО.

     "Всі рівні перед законом і судом.

     Держава гарантує рівність права і свободи чоловіки й

громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови,

походження, майнового і посадового становища, місця

проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежність до

громадським об'єднанням, і навіть інших обставин. Запре-

щаются будь-які форми обмеження прав за ознаками соці-

альной, расової, національної, мовної чи релігійної принад-

лежности.

     Чоловік і жінка мають рівних прав і волі народів і рівні

можливості їх реализации."(ст. 19 Конституції РФ).

     Відразу виникає запитання, навіщо дублювати поняття "підлогу"

у другій частині статті поняттями "чоловік і жінка" у третій?

Чи вони означають різні ознаки? По-моєму, немає. Річ,

певне, й інші. По-перше, це пов'язано з історією розвитку

права на равенство(до початку 20 століття жінки були рівні

правах дитини з чоловіками), по-друге, у політичних цілях, рівність

прав чоловіків і жінок підкреслено.

     У розділі ст. 1 Декларації 1789 року говорить: "Люди народжуються і осту-

ются вільними і рівними прав."

     Преамбула Конституції 1946 року встановила, що "закон га-

рантирует жінці у всіх галузях рівних прав і чоловіком."

     Принцип рівності усіх громадян перед законом знайшов своє

свій відбиток у ст. 6 Декларації , соціальній та ст. 2 Конституції

Франції, встановивши, що вона "забезпечує рівність перед

законом всім громадянам незалежно від походження, раси чи ре-

лигии."

     У розділі ст. 6 Декларації закріплює громадянам рівний доступ

посадам: "Усі громадяни рівні перед законом і тому мають

рівного доступу всім посадам, публічним посадам і занять

відповідно до їх схильностям і без будь-яких інших відмінностей, крім

тих, що забезпечені їх чеснотами і здібностями."

     У розділі ст. 3 Конституції 1958 року говорить, вибори завжди яв-

ляются загальними, рівними й прихованими."

     У розділі ст. 13 Декларації говорить: "Загальні внески би мало бути одно-


                            - 16 -

розмірено розподілені між всіма громадянами відповідно до їх возмож-

ностям".

     "Ніхто може бути обмежений у праці й у професії по при-

чині свого походження, виправдання своїх поглядів чи своєї вероиспо-

ведания"(Абзац 5 Преамбулы 1946 року).

     У ст. 2 Конституції Франції говориться у тому, що всім

забезпечується рівний доступ освіті.

     Отже, ми можемо побачити, що принципу рівності за-

хибна обидві Конституції. Є щоправда деякі структурні

відмінності. У Конституції Франції принципу рівності фігурує у

багатьох статтях, тоді як Конституція РФ стверджує його ст. 18

й інші статті слід розглядати з урахуванням ст. 18.

Закрепляя принципу рівності, Конституція цим обмежує

можливість зловживання цим принципом. Саме цього права яв-

ляется однією з невід'ємних правами людини і громадянина і вос-

ходить до природних правам.

     Росія претендує нині роль соціальної держави і

тому, на відміну Франції, Конституція РФ закріплює общео-

бязательность основного загальної освіти. Це міра хороша,

проте слід визнати, що суперечить ліберальним

принципам.

      Висновок: Російської Федерації, проголошуючи демократичний

режим, зобов'язана дотримуватися природні прав людини. Право на

рівність одна із цих прав. Можна пояснювати проис-

ходіння цього принципу з допомогою будь-яких теорій, проте зрозуміло одне -

якщо відсутня декларація про рівність, говорити про демократи-

ческом державі не можна, бо у цьому випадку нічого очікувати res pub-

lica у первинному, давньоримському значенні цього терміну.

.

                            - 17 -

                    ЗАХИСТ ПРАВА НА ВЛАСНІСТЬ.

     Відповідно до Декларації 1789 року власність - "природний-

ное і невід'ємне право"(ст. 2). І тоді водночас - "право неп-

рикосновенное і священное."(ст. 17). Преамбула Конституції 1946

року обмежується підтвердженням Декларації. Самого определе-

ния поняття "власність" у Франції немає.

     "Право приватної власності охороняється законом.

     Кожен має право мати майно в власності, володіти,

користуватися й розпоряджатися їм, як одноосібно, і спільно

коїться з іншими особами.

     Ніхто може бути позбавлений свого майна інакше як у

рішенню суду. Примусове відчуження для государс-

твенных потреб можна виготовити лише за умови предва-

рительного і рівноцінного відшкодування.

     Право наслідування гарантируется."(ст. 35 КРФ)

     На погляд, Конституція РФ горздо чіткіше захищає

інтереси власника. річ у тому, що французька Конституція

накладає обмеження, які, на мою думку, обмежують

інтереси особи в благо суспільства. Щоправда це пояснюється

тим, що "Франція, як і Росія проголошується соціальним

государством.(ст. 2 КФ). Але постає вічне філософське запитання, як і

мері інтереси особистості повинні обмежуватися задля суспільству?

Однак повернімося безпосередньо до обмежень. По-перше, абзац 9

Преамбулы Конституції 1946 року говорить, що "Будь-яке майно,

всяке підприємство, експлуатація якого має чи

риси національної громадської служби чи фактичної монопо-

лии, має стати колективної власністю". Безумовно, що

норма хороша загалом. Але має і свої побічні ефекти. У

частковості, вона позбавляє стимулів діяльність великих м талантли-

вых бізнесменів, що є особистостями.

     Відповідно до ст. 17 Декларації 1789 року дискваліфікація собс-

твенности може також статися за наявності "громадської необ-

ходимости", що має бути встановлена у законних межах закону та

за умови справедливого і попереднього відшкодування. Знову

ж, поняття "громадська необхідність" дуже розпливчасто,

отже, не виключена можливість зловживання, то


                            - 18 -

є порушення права власності. Такі самі сумніви викликає

і стаття 34 Конституції Франції, у якій йдеться про национа-

лизации майна. Націоналізація є мірою принудитель-

іншої, отже суперечить ст. 17 Декларації.

      Висновок: Режим приватної власності згідно з Конституцією РФ тяго-

теет більш до ліберальним принципам, ніж до принципів социаль-

ного держави, тоді як у конституції Франції ми можемо ві-

подіти сильний ухил убік саме соціальної держави.

Добре це чи ні? Так ставити запитання не можна. Адже всі зави-

сит від оціночних критеріїв. Тож мені більше подобається режим

приватної власності, закріплений у російській Конституції,

тобто інтереси власника мені усе-таки важливіше интере-

сов громадського блага, але в першій-ліпшій нагоді, бо кожен пра-

вило має виняток.

.

                            - 19 -

                  ЗАХИСТ ПРАВА НА ГІДНІСТЬ.

     "Достоинство особистості охороняється державою. Ніщо не

є підставою щодо його приниження.

     Ніхто ні піддаватися катуванням, насильству, іншому жес-

токому чи унижающему людську гідність зверненню чи

покаранню. Ніхто може бути без добровільного згоди під-

вергнут медичним, науковим або іншими опытам"(ст. 21 КРФ).

     Достоинство особистості є невід'ємне право чоловіки й

громадянина і тому вона залежить від держави. Останнє

може лише охороняти його, але обмежувати, чи забороняти не мо-

жет. У Росії її гарантом права і свободи громадян є Президент

РФ(ст. 80, год. 2)

     Що ж до світової практики, то мови у Франції декларація про

гідність не закріплене ні щодо одного акті конституційного зна-

чения. Але, відповідно до преамбулам двох Міжнародних Пактов 1966

року, ратифікованих і опублікованих мови у Франції, "Достоинс-

тво властиво кожній людині".

      Висновок: Отже, бачимо, що кримська Конституція РФ соблю-

дає міжнародні норми, більше, істотно уточнює де-

талі, що, безумовно, сприяє захисту права на гідність.

Що ж до питання про практичної реалізації даної норми,

необхідно відзначити, що у цей час вже є преце-

денты позовів про захист честі й гідності громадян, існують

відповідні статті й інститути реалізації захисту цього пра-

ва.

.

                            - 20 -

             ЗАХИСТ ПРАВА НА НЕПРИКОСНОВЕННОСТЬ ОСОБИСТОСТІ.

     За статтею Декларації 1789 року недоторканність

особистості належить до розряду природничих і невід'ємних прав

людини. "Метою будь-якого об'єднання є за-

щита природничих і невідчужуваних правами людини. Цими правами

є свобода, власність, безпека продукції та опір

обмеження."

     Із об'єктивних причин у Конституції РФ 1993 року ця

питання висвітлений докладніше. У розділі ст. 22 говорить: "Кожен має

декларація про волю і особисту недоторканність.

     Арешт, висновок під варту, та утримання під вартою-

пускаються лише з судового вирішення. До судового вирішення чи-

цо може бути затримано терміном більш 48 годин".

     Таке визначення прийнятно, бо недоторканність -коли-

бель всіх цивільних установ і, слід зазначити, що Деклара-

ция 1789 року у цьому питанні анітрохи не застаріла. Понад те,

вона закріплює декларація про опір обмеження, яка-

сутствует у Конституції РФ 1993 року. Можна звісно говорити,

що це принцип - пережиток неспокійних часів, проте, моє

погляд, вона має зміст і зараз, особливо Росії, тому

що маємо відсутні демократичні традиції, і стабільність

суспільства

Схожі реферати:

Навігація