Реферати українською » Промышленность, производство » Світова електронна промисловість


Реферат Світова електронна промисловість

>Электронную промисловість часто називають дітищем НТР, і ця справді так. Спочатку вона зародилася у надрах електротехніки (радіотехніки), але потім фактично відокремилася від нього, перетворившись на самостійну галузь. Як типова новітня галузь електроніка розвивається прискорено і цього за вартістю продукції, яка ще 1999 р. перевищила 1 трлн, а 2005 р. 1, 5 трлн дол., вже значно випередила і нафтову, і автомобільну, і навіть хімічної промисловості, отримавши місце. У цьому електроніка перший як кількісними, а й у якісними показниками, будучи, мабуть, самої наукомісткої й інноваційної галуззю сучасного виробництва, яка багато чому визначає головних напрямків світового науково-технічного розвитку. Вона ж викликала до життя нових форм організації виробництва, його територіальної структури, міжнародного географічного поділу праці, монополізації. Така її роль пояснюється лише тим, саме з електронної промисловістю насамперед пов'язаніелектронизация, комплексна автоматизація, інформатизація нашому житті, які означають глибокий революційний переворот як і виробничої, і у невиробничій у сфері діяльності людей.

Електронна промисловість – одне з небагатьох галузей господарства, що з часу свого зародження фактично не відчувала скільки-небудь серйозних кризових явищ. Темпи її розвитку передових країн світу зазвичай, у 5—10 разів перевищує середні темпи зростання ВВП. Капіталовкладення електроніку за рентабельністю втричі-вчетверо перевершують аналогічні показники інших галузей промисловості. До того вона розвивається «всередину» і «вшир», охоплюючи дедалі нові країни та регіони.

У галузевої структурі електроніки прийнято виділяти чотири основних групи виробництв: 1) виробництво електронних коштів обробки інформації; 2) виробництво зв'язку; 3) виробництво побутової апаратури; 4) виробництво електронних компонентів.

У виробництві електронних коштів обробки інформації провідна роль належить випуску власне комп'ютерів, чи ЕОМ. Випускати їх почали після Другої Першої світової США, що й досі залишаються лідером у виробництві багатьох видів ЕОМ та українських комплектуючих виробів до них. Це стосується і домикро-ЭВМ, і домини-ЭВМ, і досупер-ЭВМ. Ще у середині 1990-х рр. виробництво ЕОМ у країні за вартістю перевищила 100 млрд дол. Серед сотень комп'ютерних фірм США окреме місце посідає ІБМ, дає понад половина всієї у світі комп'ютерної продукції. Друге його місце займає Японія (60 млрд дол.), де також випускають все основні види ЕОМ. Японія побачила світовому комп'ютерному ринку пізніше, лише у 1970-х рр., але, зробивши справжній технологічний прорив (і обігнавши Західної Європи), вона помітно наблизилася США. За розмірами продажу комп'ютерів японська фірма «>Фуцзицу» поступається лише ІБМ. На третьомуместе(25 млрд дол.) – Західна Європа, де комп'ютерне виробництво зосереджено здебільшого чотири провідних країнах регіону. Ще одна великий район виробництва електронних коштів обробки інформації охоплює нові індустріальні країни Азії. Проте вважається, що комп'ютери «білої» складання за якістю вище комп'ютерів «жовтої» складання і призначаються ще і вимогливого споживача.

Два останніх десятиліття найвищими темпами зростає виробництво персональних комп'ютерів. Вони з'явилися торік у США лише у 1975 р., та дуже швидко поширилися й у побуті, у сфері бізнесу, сприяючи зокрема і творення автоматизованих робочих місць. Потім масовий випуск організували також у Японії, НІС Азії, у Європі, Китаї. Нині їх щорічно випускають близько 100 млн штук.

До цій групі виробництв відносять також програмне забезпечення комп'ютерів. Тут перевага США ще помітнішою, особливо завдяки діяльності кількох дуже великих американських фірм, як-от «Майкрософт».

Виробництво техніки зв'язку (телекомунікацій) зростає тоді як розширюється вживання телефонного тателексной зв'язку, відеозв'язку, електронної пошти, використання супутникового, волоконно-оптичній зв'язку й т. буд. Варто сказати, що його телефонних апаратів у світі 2005 р. сягнула майже 1, 2 млрд (400 млн в АТР, 365 млн у Європі, 310 млн і в Америці, 80 млн у Африці, 35 млн бегемотів у Південній і Південно-Західної Азії). Виробництво електронних зв'язку на 3/4 концентрується за десять найрозвиненіших країнах, однак у яке почалося 1990-ті рр. «бумі мобільників» вже лідирує Китай.

Виробництво побутової електронної апаратури забезпечує випуск наймасовіших і дуже доступних видів продукції цієї галузі. Своїм корінням він іде в радіотехніку і розпочався ще набагато раніше наступу епохи НТР. І надалі випуск аудіоапаратури ще кілька днів переважав, але до початку 1990-х рр. його вже набагато випередило виробництво відеоапаратури – чорно-білих, та був кольорових телевізорів, відеомагнітофонів, відеокамер. Вони становлять нині 1/2 всіх випущених побутових електронних товарів, тоді як аудіо-апаратура – 1/4, а інші види – більш 1/5.

Водночас у цієї підгалузі відбувалися великі географічні зрушення. У 1960 р. економічно розвинених країн забезпечували разом 95 % світового виробництва радіоприймачів і телевізорів (зокрема Північна Америка – відповідно понад 34 і майже 30 %, Західна і Східну Європу – 35 і 46 % і навіть Японія – 25 і 17 %). Але вже безпосередньо до 1990 р. сумарна частка трьох названих регіонів помітно зменшилася. Це завдяки швидкому нарощуванню випуску побутової електронної апаратури у нових індустріальних країнах Азії та у Китаї. Через війну частка Східної і Південно-Східної Азії вже зросла до70 % по радіоприймачів і по 60 % по телевізорів. Так було в 2005 р. з загальносвітового виробництва телевізорів (165 млн прим.) Китай виробляв 80 млн, Малайзія – 10 млн, Республіка Корея – 7 млн, Японія – 3 млн штук. Та загалом найбільшим виробником побутової електронної апаратури залишається Японія, на зразок якої, власне, і розвивали цю галузь інші країни регіону. І якість японської побутової електроніки продовжує залишатися найефективнішим.

А. Моріта, засновник всесвітньо відомій японської корпорації «Соні», говорить про тому, що вона першої запустила в масове виробництво транзисторний радіоприймач, створила першим у світі домашній відеомагнітофон, і навіть портативний касетник з навушниками – плеєр. Разом з голландським концерном «Філіпс» «Соні» розробила та впровадила принципово нову лазерну технологію звукозапису на компакт-дисках. І ця компанія вони ближчі наблизилась до технології телебачення з особливо високої точністю зображення.

Виробництво електронних компонентів (транзисторів, напівпровідників) зростає більш швидкими темпами, ніж виробництво найрізноманітнішої електронної апаратури. Ці темпи, зумовлені відповідними капіталовкладеннями, визначили перехід від мікросхем спочатку до великим, та був і досверхбольшим інтегральним схемами, який було здійснено з допомогою зменшення розмірів складових елементів. На початок 1980-х рр. головними постачальниками мікросхем були фірми США. Вони набагато випереджали японські фірми і європейський «Філіпс». А потім першість перейшла японським фірмам («НЕК», «Тошіба», «Хітачі»), хоча слідство з випуску мікрокомп'ютерів світовим монополістом залишається американська «Інтел».

Зазвичай виділяють чотири головних району розміщення електронній промисловості для. По-перше, це США. Хоча вони втратили абсолютне першість у виробництві електронної продукції, але зберегли та великі обсяги, і найскладніше для неї структуру галузі, у якій подано весь її різноманітний асортимент. З іншого боку, США спеціалізуються на випуску самої наукомісткої і дорогої продукції, призначеної головним чином заради внутрішнього ринку й у набагато меншою мірою для експорту. По-друге, це Японія. По загальним масштабам випуску електронної продукції на неї припадає друге місці після США. У структурі галузі тут нині переважає випуск електронних компонентів, комп'ютерів, і дорогої побутової електроніки, причому всі ці вироби, на відміну США, орієнтовані переважно експорту. По-третє, це Західна Європа. Електронна промисловість отримала тут найбільше розвиток до ФРН, мови у Франції, у Великій Британії, Італії та Нідерландах. Для її структури характерно переважання підприємств, що випускають телекомунікаційну апаратуру, обчислювальну техніку й прилади при значно меншою ролі виробництва побутової електроніки і електронних компонентів. По-четверте, це країни Східної і Південно-Східної Азії вже. Вони широко використовували вигоди свогоекономико-географического становища, наявність трудових ресурсів немає і японський досвід, перетворивши електронну промисловість у головну галузь своєї міжнародної спеціалізації. Це ж обумовило її дуже дорогуекспортность.

Попри те що що кожна з чотирьох галузевих груп електронній промисловості для має й певні особливості в орієнтації (на кваліфіковані працю, на близькість центрів науку й ін.), у ній дуже чітко виявилася тенденція до формування великих ареалів їх зосередження завдання забезпечити щодо одного місці функціонування всього виробничого ланцюжка ідеї до готового продукту. Ось саме з урахуванням електронній промисловості для виникло чимало наукових, науково-дослідних парків, технополісів, «силіконових долин».

Участь електронній промисловості для у торгівлі також у цілій дуже велике, але з розмірам експортної квоти чотири її головних регіону різняться дуже. Найвища ця квота у регіоні Східної і Південно-Східної Азії вже, де у окремих країнах вона сягає 80–90 %. У Японії експортна квота залежно від виду продукції коливається не більше від 35 до 50 %. У Західної Європи – з урахуванням внутрішньорегіональної торгівлі – вона становить приблизно 40 %. На США експортна квота значно менше, вона чи перевищує 1/10.

У цьому тлі електронна промисловість Росії виглядає, на жаль, дуже відсталою. До 1991 р. ця галузь за Радянському Союзі та країнах Східної Європи розвивалася досить відособлено від решти світу, хоча перед з нею й поставили завдання виходити рівень однією із сучасних високотехнологічних галузей. Але з розкладом СРСР і РЕВ і розривом налагоджених виробничих та наукових зв'язків, ще у умовахусугубившихся фінансово-економічних труднощів, вона в занепад. Наприклад, виробництво телевізорів в 1990–1995 рр. зменшилося із чотирьох, 7 до 1 млн штук і лише у 2005 р. досягло колишнього рівня.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайтуreferat/


Схожі реферати:

Навігація