Реферати українською » Психология » Вплив навчальної діяльності на психоемоційний стан дітей молодшого шкільного віку


Реферат Вплив навчальної діяльності на психоемоційний стан дітей молодшого шкільного віку

Страница 1 из 6 | Следующая страница

План

Запровадження

Глава 1. Теоретичні аспекти впливу навчальної діяльності на психоемоційний стан дітей молодшого шкільного віку

§1.1 Психологічні особливості молодших школярів

§1.2 Особливості навчальної діяльність у сучасної школі

§1.3 Особливості психоемоційного стану молодших школярів

Висновки на чолі

Глава 2.Эмпирическое дослідження

§2.1 Програма емпіричного дослідження

§2.2 Інтерпретація даних

Висновки на чолі

Укладання

Бібліографія

Додаток

 


Запровадження

На етапі у російській системи освіти йдуть бурхливі зміни: вводять нові системи та технології навчання. Поруч із поруч авторів було виявлено в учнів високий рівень шкільної тривожності, шкільні неврози. (Дж. Бук, В.В. Гур'єва, Л. В.Замулина,Л.С. Іванова,Н.Г.Лусканова, І.А.Коробейников ідр).[13][6][31] .

У зв'язку з цим, стала особливо актуальною проблема впливу шкільного навчання на психоемоційний стан дітей. Організація навчання з урахуванням психічного стану може бути потужним чинником поліпшення соціальної адаптації й психічного розвитку особистості, бути резервом підвищення продуктивності навчання.

У молодшому шкільному віці навчальна діяльність головна, тому успішність освоєння цієї бурхливої діяльності визначатиме хід психічного розвитку. Емоційний добробут молодших школярів також залежить від успіхів, і невдач у цій роботи і від відносин із її суб'єктами. Дітям молодшого шкільного віку характерний життєрадісний бадьорий тон настрої. Оптимальний психічний стан на навчальних заняттях - комфортність переживань, і ефективність навчальної діяльності, говорить про нормальному ході розвитку молодших школярів.

На даний вік доводиться «пік» шкільної тривожності; часті випадки неврозів та інших невротичних станів школярів (Н.І.Гуткина; В.П.Петрунек;A.M.Прихожан; В.Е.Чудновский; та інших.). [18][28][29]

Дані явища порушують психічне розвиток, викликають складнощі у оволодінні навчальної діяльністю.

Дані НДІ гігієни і охорони здоров'я дітей і підлітків ГУ Наукового Центру здоров'я дітей РАМН свідчить про несприятливої динаміці основних показників здоров'я дітей з мері шкільного навчання. Ними ж доведено, що з комплексу чинників ризику: природного довкілля, життя сім'ї тамикросреди освітнього закладу найбільш керованим «ланкою» є організаціяздоровьесберегающего педагогічного процесу. Отже, сьогодні потреба у гігієнічної регламентації навчальної діяльності школярів придбала ще більшуактуальность.[22]

Раціональне розподіл навчальної навантаження протягом дні й тижня – важливий чинник профілактики втоми, перенавантаження школярів, воно сприяє зниження стомлюваності та підвищення працездатності учнів.

Комфорт дитини увнутришкольной середовищі дозволяє максимально зберегти здоров'я Наполеона, сприяє адекватному поведінці й успішну діяльність, підтримує позитивний емоційне тло, формує стійке переживання радості, задоволення і задоволення від перебування ввнутришкольной середовищі. У цілому нині стійкі, довгострокові комфортні стану дають можливість повноцінному особистісному розвитку.

Відносини вчителя і учнів у коханні характеризуються такі риси як довіру, повагу, вимогливість, чуття міри, справедливості, великодушності, доброти. Педагог стосовно дитині повинен виступатимуть і проти якфасилитатора, що свідчить про його підтримує і що допомагає функціях.

1. Існують дослідження окремих складових психічного стану (тривожність, фрустрація, мотиви, розумова працездатність) у традиційній системі навчання (>М.В.Антропова;Л.И.Божович;Е.А. Данилова;О.А. Жильцова;Н.В.Репкина; та інших.). [3] Але, по-перше, немає досліджень психічного стану дітей у процесі, не визначено параметри і системи методів цілісного вивчення цього явища; по-друге, не зустрічається порівняльних досліджень психічного гніву й особливостей його динаміки на навчальних заняттях у різних системах навчання.

Мета роботи: вивчити залежність психоемоційного стану сучасних дітей молодшого шкільного віку від характеру процесу

Об'єкт дослідження: психоемоційний стан молодших школярів

Предмет дослідження: характер процесу та на психоемоційний стан сучасних дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза: не раціонального розподілу навчальної навантаження провокує виникнення підвищеного рівня тривожності дітей молодшого шкільного віку.

1. Методика «>Кактус»

2. Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філіпса

3. Методика діагностики рівня шкільної тривожностіПрихожан.


Глава 1. Вплив навчальної діяльності на психоемоційний стан дітей молодшого шкільного віку

 

§1.1 Психологічні особливості молодших школярів

психологічний школяр навчальний емоційний

Перш ніж можливість перейти до розгляду психологічних особливостей молодших школярів треба дати визначення, що таке молодший шкільний вік.

На думкуКрутецкого В.А. молодшим шкільним віком вважається «вік дітей приблизно від 7 до 10 -11 років, що він відповідає років навчання у початкових класах загальноосвітньої школи. Це вік щодо спокійного і рівномірного фізичного розвитку» [15, з. 262].

Зінченка В.П. іМещеряковБ.Г. розуміли під молодшим шкільним віком «(анг. >midchildhoodсереднє дитинство) — вік6/7-10-летних дітей, учнів в I-III (IV) класах сучасної вітчизняної початковій школи. У ін. країнах цей вік відповідає прийнятим там системам освіти (напр., мови у Франції 5-річному елементарного навчання відповідає6-11-летний вік). Як період дитинства М.ш. в. виділився порівняно недавно, як у економічно розвинених країн переважна більшість дітей стала навчатися в неповної чи повної середньої школи. Цей період відсутня в дітей віком, не учнів у шкільництві. Не виділяється він тоді, коли початкове навчання — єдина щабель освіти.» [32, з. 267]

АЕникеевМ.И. молодший шкільний вік визначає як « - діти у віці 6-10 років, які навчаються у початковій школі. Провідним виглядом своєї діяльності стає вчення, навчальна діяльність, систематичне засвоєння культурно-історичного досвіду людства, вираженого у системі наукових знань; формуються та закладаються самі основи духовного й фізичного розвитку,научнотеоретического логічного мислення, розвиваються предметні і розумові дії у вигляді вирішення завдань і виконання інших навчальних завдань. У розвивається здатність коригувати свої поточні дії відповідність до запланованим результатом, критично оцінювати результати своєї діяльності..» [8,c.242]

Підвівши підсумок вище запропонованим визначень можна дійти невтішного висновку, що молодший шкільний вік збігаються з періодом навчання дітей і у період відбувається подальше фізичну й психофізичне розвиток дитини, що забезпечує можливість систематичного навчання у школі. Дитина психологічно готовий піти на шкільного навчання, передусім, об'єктивно, т. е. володіє необхідним спершу навчання рівнем психічного розвитку.

Пізнавальна сфера молодшого школяра

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення. На відміну від дитини – дошкільника, школяреві доводиться враховувати такі властивості речей, що й фіксуються у вигляді справді наукових знань. Завершується що намітився у віці перехід віднаглядно-образного дословестно-логическому мисленню Теоретичне мислення знаходять у ситуації, що вимагає й не так застосування правила, як його відкриття. Розвиток теоретичного мислення залежить від цього, як і чого навчають дитини (Система, розробленаД.Б.Элькониним і В.В. Давидовим; Л. В.Занков).[38] На початку навчання у школі мислення дитини відрізняється вираженим егоцентризмом – сприйняттям явищ і речей з однією яку він обіймав позиції; йому важко уявити, може бути інша думка щодо.Ж.Пиаже яскраво продемонстрував цю рису дитячого мислення у дослідах, засвідчили відсутність в дітей віком 6 -7 років ставлення до сталості основних властивостей речей – величини, висоти, ширини тощо. [16] [25][35][38]

У процесі навчання змінюються та інші пізнавальні процеси – увагу, сприйняття, пам'ять. У першому плані – формування довільності цих психічних функцій, що може статися або стихійно, або цілеспрямовано.

З перших днів шкільного навчання пред'являються надзвичайно високий вимоги до уваги, особливо з погляду його довільності, керованості. Напрям розвитку уваги молодшої школі: від концентрації уваги умовах, створених учителем, до самоорганізації уваги, розподілу і переключенню його динаміки не більше завдання й всього робочого дня. Безліч побутових проблем, що у вченні, особливо у початковий його період, безпосередньо пов'язані із вадами у розвитку уваги. Вони можуть бути усунуті, якщо наперед відомі індивідуальні особливості уваги дитину і такий рівень, якою воно перебуває у цей час часу.

Сприйняття в таких межах психічного розвитку пов'язані з практичної діяльністю дитини. Сприймати предмет школяреві – щось зробити з нею, щось у ньому, помацати його. Характерна риса дітей молодшого шкільного віку – яскраво виражена емоційність сприйняття. Діти насамперед сприймають об'єкти і їхні властивості, особливості яких безпосередній емоційний відгук. Наочне, яскраве, живе сприймається краще, чіткіше. [37][16][12]

Пам'ять розвивається у двох напрямах – довільності і свідомості. Як слушно помічавД.Б.Эльконин, « пам'ять у віці стаємислящей»[39] Діти мимоволі запам'ятовують навчальний матеріал, викликає вони інтерес, пов'язані з яскравими посібниками, але у водночас, на відміну дошкільнят, здатні цілеспрямовано запам'ятовувати не цікавий матеріал. Рік у рік в дедалі більшому мері навчання будується спираючись на довільну пам'ять. Молодші школярі схильні дослівно відтворювати те, що запам'ятали. Удосконалення значеннєвий пам'яті у віці дає можливість освоїти досить широке коло мнемонічних прийомів, тобто. раціональних способів запам'ятовування. Коли дитина осмислює навчальний матеріал, розуміє її, він його це й запам'ятовує. [37][12][4]

Подальший розвиток в молодшому шкільному періоді отримує уяву. Творчість відіграє у житті будь-якої людини, яке вимагає уяви. До того ж гра усе ще важлива молодших школярів, у цій діяльності уяву активно використовується. Завдяки уяві то вона може прогнозувати результат своїх дій. До того ж, уяву нерозривно пов'язане з пам'яттю. Матеріал для уяви частково надається пам'яттю, а пам'ять використовує образи уяви.

Отже, основними новоутвореннями молодшого шкільного віку пізнавальної сфері вважатимуться:

1. якісно нового рівня розвитку довільній регуляції поведінки й діяльності, зокрема і «внутрішньої», психічної;

2. рефлексію, аналіз, внутрішній план дій;

3. розвиток пізнавального ставлення до дійсності

У реальної діяльності пізнавальні процеси функціонують не ізольовано одна від друга, а є складна система.

Також важливо відзначити, на етапі молодшого шкільного віку дитина переживає так званий криза семирічного віку. У дитини змінюються сприйняття свого місця у системі міжнародних взаємин. "Змінюється соціальна ситуація розвитку, і дитина виявляється за українсько-словацьким кордоном нового вікового періоду" [5,C.251]. Дитина усвідомлює своє у світі громадських взаємин держави і набуває нову соціальну позицію школяра, що безпосередньо пов'язані з навчальної діяльністю. Цей процес відбувається докорінно змінює його самосвідомість, що зумовлює переоцінці цінностей.

До найважливішим особистісним характеристикам молодшого школяра ставляться: довірливе підпорядкування авторитету, підвищена сприйнятливість, пильність,наивно-игровое у ставленні багато такого, із чим зіштовхується. Розвиток особистості залежить від шкільної успішності, оцінки дитини дорослими. У поведінці учня початкових класів видно слухняність, конформізм і наслідуваність. У молодшому шкільному віці найінтенсивніше розвиваються три аспекти самосвідомості: домагання на визнання, усвідомлення правий і обов'язків, усвідомлення часу [23]

У відбувається зростання прагнення дітей досягненням. Тому основною причиною діяльності" дитини у віці є мотив досягнення успіху. Іноді зустрічається інший вигляд цього мотиву – мотив уникнення невдачі. [23]

У молодшому шкільному віці складаються найсприятливіші змогу формування моральних та соціальних якостей, позитивних чорт особистості. Податливість і відомий сугестивність школярів, їх довірливість, схильність до наслідуванню, величезного авторитету, за допомогою якого вчитель, створюють сприятливі передумови на формування високоморальною особистості.

Саме у цьому віці дитина переживає свою унікальність, він усвідомлює себе особистістю, прагне досконалості. Це вихлюпнеться в усіх галузях життя дитини, зокрема і у взаємовідносинах зісверсниками.

З огляду на, що з дошкільнят гра була головною діяльністю, навчальна діяльність, що стає провідною поки що розвитку, безпосередньосвязанна з грою. Тому навчальна діяльність може виникнути лише з певній стадії розвитку гри.

Завдяки навчальної діяльності рамки сприйняття дитиною навколишнього світу розширюються. Несвідомі і вигадані страхи минулих років змінюються більш усвідомленими (уроки, природні явища, уколи).

Навчальна діяльністьпобуждается різними мотивами. У дитини з'являється прагнення саморозвитку і пізнавальна потреба. На думку Дружиніна В.М. "Це інтерес до змістовний бік навчальної діяльності, до того що, що вивчається, тож до процесу діяльності – як, яким чином досягаються результати, вирішуються навчальні завдання" [5,C.255]. Та не результат навчальної діяльності, оцінка мотивують маленького школяра, в тому числі процес навчальної діяльності: розвиток і удосконалювання себе самої як особистості, своїх талантів, здібностей. "Школяр, стаючи суб'єктом пізнавальної діяльність у загальну систему навчально-виховних впливів, у цей самий час набуває особистісні властивості і особистісне ставлення до того що, що він ставить, і процесу навчання загалом" [8, З. 206].

Зростає значення оцінки результатів діяльності школяра дорослих. Оцінка з боку вчителя є стимулом учня. Ця оцінка дуже впливає ще й на самооцінку учня. До того ж, потреба у оцінки якості та сила переживань набагато вища в понад слабких учнів Оцінка виступає у ролі заохочення. Оцінка вчителя допомагає дитині згодом самостійно навчитися оцінювати своєї роботи. До того ж це має не просто оцінка результату, а й самих дій школяра, обраного ним способу на вирішення певною конкретною завдання. Учитель у перших класах школи неспроможна обмежитися просто оцінкою у журналі як оцінкою діяльності учня. Тут важлива змістовна оцінка, тобто викладачеві необхідно пояснити школяреві, чому поставлена що ця оцінка, виділити позитивні й негативні боку роботи дитини. Згодом педагог, оцінюючи навчальну діяльність дітей, її результати та інформаційний процес, формує в дітей віком критерії оцінки. Молодші школярі повністю спираються думку вчителя.

Беручи враховувати всі вище сказане потрібно понад докладно розглянути навчальну діяльність. [23]


§1.2 Особливості навчальної діяльність у сучасної школі

У загальній теорії вчення, основи яку було закладеноЯ.А. Коменським, І.Г. Песталоцці, А.Диствервегом, нашій країні -К.Д.Ушинским,П.Ф.Каптеревим,С.Т.Шацким,П.П. Нечаєвим,М.Я.Басовим,П.П.Блонским,Л.С. Виготським, і навіть найбільшими представниками вітчизняної й зарубіжної педагогічної психології середини ХХ століття -Д.Б.Элькониним, В.В. Давидовим, І.Лингартом, І.Ломпшером та інші вченими, сформувалася власне психологічна теорія навчальної діяльності, пріоритет у науковій розробці котра має Росії. Її розробники -Д.Б.Эльконин, В.В. Давидов, О.К. Маркова,П.Я. Гальперин,Н.Ф. Тализіна та інших.

За визначеннямКоджаспирова О.Ю іКоджаспировойГ.М.:

Навчальна діяльність – це процес придбання людиною нових знань, умінь і навиків чи зміни старих; діяльністьобучаемого з оволодіння узагальненими способами навчальних діянь П.Лазаренка та саморозвитку у процесі рішення навчальних завдань, спеціально поставлених викладачем, з урахуванням зовнішнього контролю та оцінки, які у самоконтроль і самооцінку; діяльність із рішенню навчальнихзадач[Коджаспироваc.364]

Зінченка В.П. іМещеряковБ.Г. визначають навчальну діяльність як:

1. У

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація