Реферати українською » Психология » Кореляційне дослідження ступеня насиченості значимими подіями літніх людей


Реферат Кореляційне дослідження ступеня насиченості значимими подіями літніх людей

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Запровадження

 

Проблема дослідження психологічних можливостей у старості не лише науково актуальною, а й життєво значимої, оскільки традиційно старість сприймає як вік суму, втрат, туги та страждань від болю, яка потенційно таїться у тілі кожного стару людину. У той самий час соціальна геронтологія ігеронтопсихология, розглядаючи старість як вік розвитку, свідчить про значні розбіжності у прояві індивідуальних ознак старіння, які дозволяють однозначно встановити вікову межу між зрілістю і старістю. Сам факт, що старіють все по-різному, зазначає, що смуток і горі – єдиний доля старості, а згасання – єдиний шлях зміни.

Загальновідомий факт постійного збільшення кількості осіб похилого віку в соціально-демографічної структурі сучасного суспільства. У зв'язку з цим перед наукою й суспільної практикою встає багато запитань психологічного характеру. У похилому віці знижується афектована насиченість життя, нові враження позбавляються колишньої яскравості. Більшість життєвих планів реалізовано або вже може бути реалізовано, найпродуктивніші періоди життя залишилися у минулому. Літній людина живе переважно у минулому, перебуває при владі спогадів, психологічний час перекачується до минулого.

Цей вік відрізняє особливе призначення, специфічна роль системі життєвого циклу людини: саме старість окреслює загальну розвиток особистості, забезпечує зв'язок часу і поколінь. Тільки з позиції старості можна глибоко зрозуміти й пояснити життя як єдине ціле, її суть і стала сенс, її зобов'язання перед попередніми із наступними поколіннями.

Найважливіші завдання, які стоять перед старістю, могли б отримати рішення, якби цей вік характеризувався тільки з позиції нестачі, ущербності порівняно з зрілістю.

Особливе місце у ряду найважливіших елементів старіння слід відвести осмисленню життя – як поточної, а й прожитого й майбутньої. Осмислення старіючим людиною свого існування – нинішнього і минулого – надає принципове впливом геть характеристику завершальних фаз його життєвого шляху. Проте емпіричних фактів, підтверджують і конкретних її, вочевидь не досить. Ця проблема у своїх працях розглядали: М.Д. Александрова, І.В.Давидовский, О.В. Краснова,Н.Ф. Шахматов,Р.С.Яцемирская.

Соціологічні опитування, проведені у останні роки, показали, що скарги на самотність в старих людей займають місце. У осіб старше 70 років цей показник сягає 99–100%, тоді як і від кількості старих людей чисельність самотніх невелика – 6,2%. У деяких регіонах чисельність самотніх осіб похилого віку сягає вже 30% від загальної кількості літніх. З усього вищесказаного слід, що у сьогодні вивчення особливостей особистості осіб похилого віку актуально.

Мета: вивчити ступінь насиченості значимими подіями, втрат перезимувало і придбань осіб похилого віку.

Об'єкт: люди похилого віку.

Предмет: ступінь насиченості значимими подіями, втрат перезимувало і придбань осіб похилого віку.

Завдання:

1) проаналізувати теоретичної літератури з проблемі дослідження психології людей похилого віку;

2) виявити ступінь насиченості значимими подіями, втрат перезимувало і придбань осіб похилого віку;

3) провестикорреляционное дослідження ступеня насиченості значимими подіями, втрат перезимувало і придбань осіб похилого віку.

Методи дослідження: спостереження, опитування, анкетування, тестування,математическо-статистические методи.

Гіпотеза: існують розбіжності у ступеня насиченості значимими подіями, втрат перезимувало і придбань в працюючих і працюючих людей похилого віку.

Методики дослідження:

– на дослідження особистісних чинників використовувалося Дослідження особистості з допомогою16-факторного опитуванняКеттела);

– для оцінювання адаптивних можливостей та толерантності особистості стосовно стресам використовувався опитувальник втрат перезимувало і придбань (>ОПП)Н.Е. Водоп'янова, М. В.Штейн.

– з метою оцінки психологічного віку використовувалося Поцінування п'ятирічних інтервалів А.А.Кроник.

Практична значимість дослідження у тому, що виявлені особливості ступеня насиченості значимими подіями, втрат перезимувало і придбань похилого віку допоможуть розширити можливість оптимального включення осіб похилого віку у життя суспільства.

Структура праці полягає з впровадження, трьох глав, укладання, списку використаної літератури та докладання.


1. Теоретичні аспекти особистісного самовизначення в зрілому віці

 

1.1 Проблема періодизації й як

Традиційно проблема самовизначення пов'язують із підлітковим віком, коли всі підлітки й юнаки розмірковують про своє майбутню професію, а головне – своє місце у суспільстві. Проте, у кожному похилому віці й кожної культурно-освітній групи проблема самовизначення має власну специфіку. Не становить виняток і літній, і старечий вік. Як справедливо зазначаєГ.М.Брюгман, на старості втрати переважають над придбаннями одним із основних напрямівпсихогеронтологии вивчення різних способів пристосування до цих втрат і сфери впливу цих способів на задоволеність життям. Упоравшись з утратами, то вона може надати нову значення свого життя на змінених умовах, – веде даліГ.М.Брюгман, – Ця реконструкція життєвих значень може розглядатися як важлива, а можливо, та важливе завдання розвитку на похилому віці [8 з. 132].

Якщо з те, що сутністю самовизначення є пошук сенсу у певної діяльності, одразу постає низку запитань, що з самовизначенням літніх і енерговитратних старих людей:

> перед чи людям похилого віку стоїть проблема пошуку сенсу у зміненій їм ситуації та як такий новоутворення пов'язані з особливостями віку?

> як і типологія можливих смислів длясамоопределяющихся осіб похилого віку, тобто. яке взагалі простір їх самовизначення?

> як можна було досягти психологічну підтримкусамоопределяющимся людей похилого віку?

>Стариками, як відомо, не народжуються. Старість – це підсумок, і навіть логічне продовження усього життя. Відомо також, що по крайнього заходу у свідомості старість нерідко асоціюють з дитинством: Старий, що дядько, Старі – двічі діти так і ін. Тому, є сенс хоча б коротко розібратися, як співвідносяться старість і літній вік коїться з іншими віковими періодами життя, зокрема й дитинство, з яким в старості і є щось спільне.

Багато авторів відзначають, що саме дитинство довгий час ігнорувалося як представники мистецтва, і психолого-педагогічними науками [26 з. 7–16]. Як один з парадоксів дитинстваЛ.Ф. Обухова, заД.Б.Элькониним, зазначає, що вищий стоїть жива істота у низці тварин, тим довше триває його дитинство, тим безпомічніше це істота при народженні [26 із сьомої]. З іншого боку, відзначається також, що не можна говорити про статус дитинства, без урахування становища батьків на соціальну структуру суспільства [26 з. 9]. Інакше кажучи, що стоїть рівень розвитку біологічної виду, і що вище рівень розвитку суспільства, тим тривалішою від дитинство.

Але ці міркування можна й на період старості. По безпорадності схожі на дітей, а головне – не знають, куди себе подіти, про яку ще буде попереду більш докладну розмова. І з старими спостерігається той самий закономірність: ніж на рівнісоцио-культурного та духовної розвитку перебуває конкретне суспільство, тим довше живе у цьому суспільстві старі. Відомо, у цілому планети, і особливо у розвинених країн тривалість життя жінок у останні роки різко збільшилася, за прогнозами до 2000 року людей за років має бути 590 млн., а до 2025 року – вже 1100 млн. людина. у Росії, болісно яка переживала звані реформи, за офіційними прогнозам число людей старше 50 років до 2000 році на 25% від населення країни [3 з. 8].

Постає питання, яке займуть всі у суспільстві, ще у умовах розвалу виробництва та деградації культури? Просто кинути їх у напризволяще, зокрема, дати їм самим розбиратися зі своїми самовизначенням – таку ж злочин, як і злочин проти дітей. І щоб коли суспільство, включаючи соціально-психологічні інститути, неспроможна допомогу старим матеріально, то було б подумати про моральної, психологічної, і може, про організаційної підтримці старим у тому, хоча б направити їх що залишилася енергію та життєвий досвіду у конструктивне русло. Важливо так організувати кошти, щоб він, з одного боку, не сприймався як повна опіка, з другого боку, важливо забезпечити людям похилого віку увагу громадськості і можливість самостійно будувати своє щастя.

Попри схожість старості коїться з іншими віковими періодами, головна відмінна риса літніх і небажання старих людей – це багатющий життєвий досвід. Головною проблемою таких людей у тому, що де вони знають, як найкраще використовувати цим досвідом. Особливо страждають вони живуть від відчуття незатребуваності свого досвіду, отже – від незатребуваності себе. Та на якій б щаблі ієрархічної драбини не перебував старий, високої або з низьким, – пише У.Альперович, – його постійно переслідує похмурий грифон, утикаючи пазурі в душу. Ім'я цьому чудовиську –Ненужность [3 з. 49–50]. Саме проблема непотрібності, незатребуваності, її переживання і можливі варіанти подолання можуть бути точкою відліку виділення основнихвозрастно-психологических характеристик літнього й старечого вікових груп.

Відчуття непотрібності чи протилежне почуття – потрібності висвітлюють інше важливе поняття – відчуття власної гідності. Саме похилому віці людську гідність проходить свій головний перевірку, у цьому віці перевіряється непросто поведінка людини у якоїсь конкретної ситуації, а перевіряється все життя, наскільки у неї вдалою чи невдалої, тобто. наскільки у неї гідної чи недостойною. І взагалі вдалося людині реалізувати свого шансу залишити по собі що завгодно істотне у світі. Саме відчуття власної гідності є стрижнем особистості. Тому є сенс самовизначення у похилому і похилому віці – це передусім пошук можливості утвердити себе як цінного члена цього товариства, і навіть конкретної соціальної групи та його сім'ї.

Старий готовий багатьом пожертвувати і що зробити, що його просто поважали, ставилися до нього як до постаті. У цілому нині можливі такі принципові варіанти самовизначення:

1) спиратися за свої колишні заслуги (вимагати поваги через те, що раніше);

2) постійно підтверджувати свою корисність суспільству чи сім'ї конкретними справжніми справами;

3) просто змиритися до існуючого станом справ, або коли старого взагалі поважають, не вважають особистістю, або що його поважають за вигадані заслуги у минулому і теперішньому.

Б.Ливехуд вважає, що у зрілому віці у неповній середній фазі життю людина зумів розвинути у собі інтерес мистецтва, науці, природі чи соціального життя, той у старості (після56-ти років) він зможе черпати дедалі більше сил не для життя від цього духовного джерела, та хто у неповній середній фазі життя гнався лише особистим успіхом і кар'єрою, чи пасивно жив по своїй роботою та життєвими обставинами, той стає до середини п'ятдесятих трагічної особистістю, що відчуває смуток за старими добрим часів,чувствующей загрозу собі в усьому новому (21 з. 48–49).

>Э.Ф.Зеер пов'язує перехід до літніх і старечим періодам з згасанням професійного розвитку чоловіки й переживанням їм наступних криз: кризи втрати професійної діяльності (55–60 років) і кризи соціально-психологічної адекватності (65–70 років) [12 з. 142–145].

В.М. Моргун іН.Ю. Ткачова ділять весь старечий вік ми такі періоди: літній вік (55–75 років), старечий (75–90 років) і довгожительство (понад 90 років) і характеризують ці періоди у відповідність із прийнятих у вітчизняної вікової психології критеріями: соціальної ситуацією розвитку, провідною банківською діяльністю та особистісними новоутвореннями [24 з. 62–80].

Можна виокремити такі періоди як, також засновані на аналізі ситуації розвитку, провідною роботи і особистісних новоутворень більшості людей, які почали епоху, яку умовно може бути після зрілості:

> літній, передпенсійний вік, приблизно від 55 років до виходу пенсію, чекання, і підготовка до пенсії;

> період після виходу пенсію, перші кілька років на пенсії, освоєння нового соціального статусу;

> період власне старості, період стабільної старості кілька років після виходу пенсію і по моменту серйозного погіршення здоров'я;

> старість і довгожительство за умов значного погіршення стану здоров'я;

> довгожительство при відносно хорошій здоров'я, стабільне довгожительство, приблизно після 75–80 років і більше.

1.2 Психологічні характеристики й особливо особистісного самовизначення різних періодів старості

У представленої вище періодизації старості акцент було зроблено й не так на хронологічний розвиток, скільки на соціально-психологічну специфіку кожного з виділених періодів. Нижче основні етапи літнього й старечого вікових груп представлені по традиційно виділеним у вітчизняній вікової психології критеріям:

1. Літній, передпенсійний вік, приблизно від 55 років до виходу пенсію – це, передусім, очікування, а кращому разі – підготовка до пенсії. У цілому нині період характеризується:

1. Соціальна ситуація розвитку:

– Чекання пенсії: комусь пенсія сприймається як швидше розпочати відпочивати, комусь – як припинення активної трудовий життя і неясність, що робити зі своїми досвідом та ще чималої що залишилася енергією;

– Основні контакти мають більше виробничий характер, коли, з одного боку, колеги можуть очікувати, щоб цей людина швидше пішов із роботи, а сама людина відчуває, з другого боку, людини США відпускати і вона сама потай сподівається, що пенсія йому настане пізніше, ніж багатьом його однолітків;

– Взаємини із родичами, коли, з одного боку чоловік - ще може у чому забезпечувати власну сім'ю, зокрема й внуків та у сенсі він корисний цікавий, з другого боку, передчуття своєї швидкої непотрібності, що він перестане багато заробляти і одержуватиме свою жалюгідну пенсію;

– Прагнення виховати, підготувати собі гідну заміну на роботі: у сенсі можна можу погодитися зЕ.А.Климовим, який вважає, що вищим рівнем розвитку фахівця є стадія наставництва, коли працівник може передати свій досвід іншим професіоналам і як у них усе найкраще, що є в нього [17 з. 423–425].

2. Провідна діяльність:

– Прагнення встигнути зробити це, що ще встиг, особливо, у плані, і навіть прагнення залишити себе добру пам'ять на роботі;

– Прагнення надолужити змарнований час уличностно-интимном плані, наприклад, догуляти те що добув замолоду, ще до його виходу пенсію психологічно багато не сприймають себе як дідів та бабусь, ніж, і пояснюється певне підвищення

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація