Реферати українською » Психология » Педагогічне Спілкування Як психолого-педагогічна проблема


Реферат Педагогічне Спілкування Як психолого-педагогічна проблема

>Педагогічнеспілкування якпсихолого-педагогічна проблема

(>курсова робота)


>Зміст

>Вступ

1.Спілкування якпсихологічнакатегорія.Комунікативне заподіянняспілкування

2. Структуракомунікативногопотенціалу студента

3.Стадії тастиліпедагогічногоспілкування

4.Труднощіпедагогічноївзаємодії

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури

>Вступ

>Середчинників, щоформуютьособистість, упсихологіївирізняютьнасампередтрудову діяльність,спілкування іпізнання.Аналізуючицінайважливішісферилюдськоїдіяльності, можнапомітититакий факт:форми іметодитрудовоїдіяльності людиназасвоює багато років,спробамипізнання світу митакожоволодіваємотривалий годину,натомістьспілкуванню людина ненавчаєтьсяцілеспрямованоніколи ініде.Немаєтакої школи, на бінавчали складногомистецтваспілкування.Звісно,досвідспілкуваннянабуваєтьсялюдиною й впроцесі роботи, і упізнавальнійдіяльності,проте цогозамало. Великакількість проблем ужитті,зокрема, усім’ї танавчальних заставах,виникаютьсаме бо люди й немаютьнавичокспілкування, незнають йогомеханізмів, законів.

>Останнімидесятиліттямиінтерес допроблемиспілкуваннянадзвичайнопосилився. Цепов’язанонасамперед зрозвиткомсоціальноїпсихології тапідсиленнямїївпливу протягом усього системупсихологічних наук.

Сферадіяльності педагогавідноситься дотак-званогосоціономічного типу, чи до такого видупрофесійноїдіяльності, вякомуголовну рольвідіграє процесспілкування.Воновиступаєголовнимзасобом, черезякийздійснюєтьсяреалізаціязавданьнавчання тавиховання.Якщометодичніаспектипедагогічногопроцесу ідіяльності педагога в даний годинузначноюміроюдосліджені, тосоціально-психологічнийзріз йвиховання, йнавчання, йдіяльності педагога іпроблемиспілкуваннязагалом надповніймірі анітеоретичного, ані прикладногоосмислення.Дослідженнясоціально-психологічнихфеноменівпедагогічногопроцесу всистемі „>викладач-студент"являється в даний годину особливоактуальним. Тому уданійроботівважаємо задоцільневисвітлитипевніпсихологічнітруднощі, котрівиникають упроцесіпедагогічногоспілкування увищомунавчальномузакладі.


1.Спілкування якпсихологічнакатегорія.Комунікативне заподіянняспілкування

Проблемаспілкуваннямаєширокезначення. Хочаспілкування стало предметомінтенсивнихрозробокостанніхдесятиліть, воно та неєновоюпроблемою длявітчизняноїпсихології.Дослідження вційцариніведуть своюісторію від В.М.Бехтерєва, В.М.М’ясищева,Б.Г.Ананьєва доГ.М.Андреєвої,О.О.Бодальова,П.П.Петровської, Т.С. Яценко таіншихпсихологів, якірозробляютьпроблемиспілкуваннясьогодні.

>Поняття „>спілкування”вживається упсихологічнійлітературі урізнихзначеннях:

- якобмін думками,почуттями,переживаннями (>Л.С.Виготський,С.Л.Рубінштейн);

- як один зрізновидівлюдськоїдіяльності (>Б.Г.Ананьєв, М.С. Коган,І.С. Кон,О.О.Леонтьєв);

- якспецифічна,соціальна формаінформаційногозв’язку (>О.Д.Урсун,Л.О. Рєзников) таінші;

- яквзаємодія,стосункиміжсуб’єктами, котрімаютьдіалогічний характер (>Г.М.Андреєва,К.К. Платонов). При цьомупоняття „>спілкування”розмежовується ізпоняттям „>комунікація”.

>Традицієювітчизняноїпсихологіїєвзаємозв’язокпоняття „>спілкування” зкатегорією „діяльність”.Спілкування при цьомутрактується якпевна форма, виддіяльності, абудь-якірізновидиспілкуваннярозцінюються якспецифічніформиспільноїдіяльності людей. Наосновівикладеного можнавласнеспілкуваннявизначити як процес,спричиненийпотребами успільнійдіяльності.

>Згідно ізконцепцією Б.Ананьєва, людинаєсуб’єктомтрьохосновнихвидівдіяльності: роботи,пізнання таспілкування. На думку Б.Ломова та йогопослідовників,спілкування і діяльність -аспектисоціальногобуттялюдини.Згідно ізїхнімпідходомспілкуваннявивчається ізпозиціїпритаманноїйомувласноїсамостійності як процес, щонеобов’язковозумовлюєтьсяпотребами успільнійдіяльності,оскількиможе бути ісамомотивованим. [3;с.72]

У цьомуразіспілкування длялюдиниє нелишезасобом, а іметою.Можнапригадатибезлічситуацій. Коліспілкуваннявідбувалося,хоча і не було бмотивованимпотребою успільнійдіяльності.

>Ідеяавтономності тасамоцінностіспілкуванняузгоджується,зокрема, зконцепцією А. Маслоущодоструктурифундаментальних потреблюдини.Потребаспілкуватися уконцепції А. Маслоутрактується якосновна фундаментальна потребалюдини.Спілкуваннянеобхіднелюдиніщобподілитися ізіншимипочуттями іпереживаннями,отже,щобвідчути собілюдиною.Фрустраціяцієїбазовоїпотребипризводить доважкихстресів.Зрозуміло, щойдеться проособливуцінністьспілкування длялюдини, яку не можназвести доспільноїдіяльності.

>Наголосимо, що успілкуваннініхто ізпартнерів не винен бутиоб'єктом.Усіучасникиспілкуванняєактивнимисуб’єктами цогопроцесу, котрівизначають йогодинаміку тазміст.Спілкуваннязавждиєвзаємодією,завждимаєздійснюватися заформулою „>суб’єкт-суб’єкт”.Особливоцестосуєтьсяпрофесійсоціономічного типу, до якіналежитьтакожпрофесія педагога.

>Зрозуміло, що такапринциповасуб’єктністьспілкування несвідчить прооднаковістьсоціально-рольовихпозицій тафункційучасниківспілкування.Педагогічнеспілкуванняє прикладомсоціально-рольовоїнерівності, а томузавждиіснуєнебезпека, що воно танабере,зокрема,маніпулятивного характеру, коли студентстаєоб’єктомвпливів таманіпуляційвикладача, котрі,наголосимо,можутьздійснюватися ізнайкращихнамірів.

У окремихтеоретичнихдослідженняхзробленовисновок пронеобхідністьформування новогометодологічного принципупсихології - принципуспілкування (Б.Ломов).Цей принциппокладено основоювивчення двохосновних формспілкування - якзасобуорганізаціїдіяльності та якзадоволенняпотребилюдини убезпосередньомуконтакті ізіншими людьми.

У „>Психологічному словнику”спілкуваннявизначається яквзаємодія двох чи понад людей, котраполягає вобмініміж нимиінформацієюпізнавального чиафектно-оцінного характеру.Спілкування -цесоціальнеявище, якувиникає впроцесісуспільно-трудовоїдіяльності як потреба людейсказати щосьодне одному.Суспільнасутністьспілкуваннявиявляється в йогозмісті,функціях, видах, формах, засобах й мотиви.Прагнення доспілкуваннянерідкопосідаєзначне, бо іпровіднемісцесередмотивівспільноїпрактичноїдіяльності.

>Специфічнаособливістьпедагогічноїдіяльностіполягає вїїнерозривнійєдностізіспілкуванням.Можнасказати так: послерозв’язанняпедагогічного заподіяннявикладач виненщерозв’язатикомунікативне заподіяння -організуватибезпосереднювзаємодію з студентами, через якоїздійснюєтьсяреальнийвиховнийвплив упрактичнійпедагогічнійдіяльності.Комунікативне заподіянняєпохідним допедагогічного,випливає ізостаннього тазумовлюється ним.Інакшекажучи,комунікативне заподіянняєпедагогічним, але йперекладеним мовоюспілкування.

>Відповідно доописаноїлогіки уструктуріпедагогічногоспілкуваннявиокремлюютьтакіетапи:

>прогностичний (>моделюваннявикладачеммайбутньогопроцесуспілкування з студентами под годинупідготовки добезпосередньоївзаємодії із ними);

>початковий (організаціябезпосередньогоспілкування з студентами);

>управлінняспілкуванням упедагогічномупроцесі;

>аналізуванняреалізованоїсистемиспілкування імоделюваннямайбутньоїдіяльності.

Дляуспішногоспілкуваннямаютьзначеннятакіфактори:

-надійність того,хто говорити;

-зрозумілість йогоповідомлень;

-врахуваннязворотнихзв’язківщодо того,наскільки правильно йогозрозуміли.

>Змістомспілкуванняєнаукові тапобутовізнання,навички тауміння, сама людина (>їїзовнішнійвигляд,особливості характеру, манераповедінки тощо) чи жколективнерозв’язанняякогось заподіяння, діяльність.Ставлення тастосунки, котрінаповнюютьспілкування,надаютьйомусвоєрідності,певногоемоційногозабарвлення,диктуютьзасоби, манеруспілкування.Від того, якскладаютьсястосунки,залежитьуся системаспілкуванняособистості.Конкретних тим дляспілкування у шкірногобезліч, йчимрізноманітніші смердоті,чимширше колоспілкуваннялюдини, тімбагатша ізмістовніша самаособистість.

Убільшостістудентівсередякостей, щохарактеризуютьлюдину якособистість,займає першемісце культураспілкування.Загальна культура,вмінняспілкуватися, на думкустудентів,залежить відсімейноговиховання, якумолоді людиставлять на одномумісце.

>Спілкування устудентськомувіцінабуваєособливогозначення.Вонотіснопов’язане ізнавчальноюдіяльністю, Яказдійснюєпідвищенінавантаження напсихіку студента, аповноціннеспілкування, якфункціонально-рольове, то йемоційно-особистісне,забезпечуютьзбереженняпсихічногоздоров’я студента.

 

2. Структуракомунікативногопотенціалу студента

>Періоднавчання увищихнавчальних заставах -цеважливийперіодсоціалізаціїлюдини. >Соціалізація - >це процесформуванняособистості впевнихсоціальнихумовах, процесзасвоєннясоціальногодосвіду, уходіякого людинаперетворює його увласні ціності,вибірково вводити у свою системуповедінкиїїнорми ташаблони, котріприйняті впевнійгрупі тасуспільстві.

Устудентськомувіцідіють усімеханізмисоціалізації:засвоєннясоціальноїролі студента,підготовка дооволодіннясоціальноюроллю,механізминаслідування тамеханізмисоціальноговпливу із боцівикладачів тастудентськоїгрупи.

>Студентськийвіктакожхарактеризуєтьсяпрагненнямсамостійно і активнообирати тієї чиіншийжиттєвий стиль таідеал, ацевідповідаєумовамсоціалізації, згідно ізякимиіндивід виненвідіграватиактивну роль. Отже,навчання увищихнавчальних заставахєпотужним чинникомсоціалізаціїособистості студента йцей процес ідевпродовжсамоїжиттєдіяльностістудентів йвикладачів.

На характерспілкуваннявпливаєдиференціаціяособистісних рис, Яка ідаєзмогуокреслити структурукомунікативногопотенціалу студента, доякої належати:

1.Психофізіологічнівластивостііндивіда -вродженііндивідуальні характеристики студента: типнервовоїсистеми, тип темпераменту,схильність доекстраверсії чиінтроверсії таін.

2.Мотиваціяспілкування іпередусімставлення студента до предметаспільноїдіяльності,учасникомякоївінєзавдякисоціальномуконтактуванню. Це -сукупність характеристик, котріутворюютьдомінуванняпотреби вділовомуспілкуванні,котраспричинює грунтовнумотивацію доефективногоучіння,дієвеспрямування нанавчальну діяльність.

3.Контактністьособистості.Цей блокмоделікомунікативногопотенціалуособистостіобіймає широкий, спектріндивідуальнихособливостей самогопроцесуспілкування тавходження студента успільнунавчальну діяльність, асаме:

-інтенсивністьспілкування,кількістькомунікативнихактів та їхнітривалість;

-ініціативність у контактах, Якавиявляється упрагненніособистостіорганізуватимовленнєвий процес,задавати тонвзаємодії,входити івиходити із контакту,обстоюватипевний стильвзаємин;

-імпульсивністькомунікативноїповедінки, Якавідображаєсхильністьособистості будуватиспілкування ситуативно, зврахуваннямнепересічнихобставин,покладаючись наімпровізацію, чи,навпаки,діяти успілкуванні лише за напередзаданими планом,орієнтуватисяпереважно назвичні, доброобдуманіваріантисвоїхдій;

- широтадовкілля,причетного доспілкування, котрахарактеризуєпростірреальнихзв’язків йможливостей узбагаченнівласногодосвіду черезконтакти ізіншими людьми;

-емоційнезадоволеннявзаєминами якмірапсихологічного комфорту таблагополуччяособистості успілкуванні, якглибина іповнотавходження успільнунавчальну діяльність з членамистудентськоїгрупи, авідтак як організація позитивногосоціально-психологічногоклімату внавчанні.

4.Соціально-парцептивніздібності,щонайпершеспроможністьрозумітипсихологічніособливостііншоїлюдини йвраховувати їхнього успілкуванні,виступаючи яксуб’єкт таоб’єктгруповогопізнання.Важливезначення тутмаєемпатія якспецифічненовоутворення,спрямоване напізнання ірозумінняіншоїлюдини,рефлективність,товариськість,емоційнучутливість,здатність доантиципації ісаморегуляції.

5.Соціально-психологічні характеристики, котрівизначаютьмісцеособистості усистеміміжособистісних,емоційних,предметних,груповихвідносин,взаємостосунків.Ці характеристикивідображають не скількипроцесуальний біквходженняособистості успільну діяльність ізіншими, стільки йогорезультативний бік,тобтодосягнутуглибинувходження вколективнуспівпрацю.

6.Рефлективно-самооцінковіздібності, якіхарактеризуютьякістьусвідомленняособистістювласнихкомунікативнихможливостей,адекватністьсамооцінки вповсякденних актахспілкування,професійнозначущихситуаціях та за умівекстремальногоконтактування,правильністьрозуміннясвоєїучасті успільнійнавчальнійдіяльності і усистемісоціально-психологічнихвідносинстудентськоїгрупи.

7.Комунікативнінавички іуміння,тобто такаінтегративнаякістьособистості, котрарозвивається напідґрунтіранішезасвоєних знань,навичок,виявляється уздатностіефективновиконуватикомунікативну діяльність у новихмовленнєвихситуаціях йєсистемотворчим компонентомпрофесійноїпідготовкиспеціалістів. Уструктурікомунікативногопотенціалутрадиційновиокремлюютькритеріїнавичокділовогоспілкування:контактність,організованість,емоційнастійкість,рефлексивність,варіативність,якістьмовлення,особистісниймеханізмспілкування. [13;с.97]

>Контурноохарактеризованікомпонентикомунікативногопотенціалуособистостіутворюютьцілісну івзаємопов’язану системувластивостей, котра, із одного боці,формується врізноманітних процесів й вїїспільнійдіяльності ізіншими людьми; із іншого -закріплюючись вособистіснійструктурі увиглядісвоєрідногоіндивідуальногонеповторного стилюучасті успілкуванні,безпосередньовпливає на сам характертакоїучасті,визначаючи йогосвоєрідність йнепересічність.

 

3.Стадії тастиліпедагогічногоспілкування

>Аналізуючитехнологічний аспектпрофесійно-педагогічногоспілкування, У.Кан-Каліквизначаєтакі йогостадії/

>Орієнтування под годинуспілкування. Педагогадаптуєвласнийзвичайний стильспілкування доконкретних умів, щосклалисясаме на цьомуетапі.Такаадаптаціяґрунтується на:

-усвідомленні педагогомвласного стилюспілкування з студентами;

-мисленомувідтворенніминулихособливостейспілкування ізпевноюгрупою;

>педагогічнеспілкуваннякомунікативний студент

-уточненні стилюспілкування у новихкомунікативнихумовахдіяльності, щовипливають зситуації угрупі тависунутихпедагогічнихзавдань.

>Початковастадіяспілкування. Напідставіновоїінформації проситуацію таконкретніумовикоригуютьсяобраніприйоми іспособиспілкування. Системаспілкування наводитися увідповідність досистемипедагогічних знань, котрівикладачмаєрозв’язувати. При цьомунеобхідновраховуватистереотипи, щоістотновпливають наособливостісприймання педагогомособистостейстудентів.Причомудуже частоцевраженнявизначається негараздзмістовними характеристикамидіяльностівикладача, як йоговмінням вдягатися,манероюповедінки тощо.

>Зосередженняувагистудентів (>учнів) навикладачеві.Педагогічнеспілкування якщопродуктивнелише за умівконцентраціїдовільноїувагистудентів навикладачеві. При цьому не можнапокладатисялише наофіційні правилавзаємовідносин, котрірегламентують процеспедагогічногоспілкування.Викладачмаєрозв’язуватицю проблему якважливекомунікативне заподіяння.

„>Зондуваннядушіоб’єкта” -своєріднийпошуковийетапбудь-якого актуспілкування, коливикладач обводитипоглядомаудиторію,внутрішньонастроюєїї наспілкування. На цьомуетапіуточнюєтьсяпопереднєуявлення проумовиспілкування таможливікомунікативні заподіяння,оцінюєтьсярівеньготовностіаудиторії до продуктивногоспілкування,добираєтьсяоптимальний момент для початкуспілкування.Ефективність цогоетапузалежить відсенсорної культури педагога, йоговміннязрозуміти станіншоїлюдини,подумкивідтворюватиїїпереживання.

>Вербальнеспілкування -своєрідна сутьпедагогічногоспілкування.Ефективність цогоетапуістотнозалежить відуміння педагогадомагатися,щоб студент нелишепочув,зрозумів, а і „>побачив”внутрішнімзоромпочуте.Звідсивипливаютьвимогиобразності,виразностімовивикладача,точності тадієвості йогоформулювань,здатностівпливати не так нарозум, але впочуттястудентів,стимулювати при цьомуїхнємислення,уяву, потребу впошуковійдіяльності. [4;с.5]

>Інтегральноюхарактеристикоюпедагогічногоспілкування, уякійпроявляютьсяморально-світоглядні установкивикладача,педагогічнаспрямованість йогоособистості,рівенькомунікабельності такомунікативніздібності,уміння танавички,є стильпедагогічногоспілкування. Таким чином, устиліпедагогічногоспілкуванняпроявляютьсяособливостікомунікативнихможливостейвикладача, характер йоговзаємин з студентами,творчаіндивідуальністьвикладача таособливостістудентського колективу.

Наосновіпорівняннякласифікаціїрізнихпідходів,виокремлюютьтакістиліпедагогічногоспілкуваннязіспецифічними для шкірного із них параметрами:

·діалогічний -активність,контактність,високаефективністьспілкування;педагогічнийоптимізм;переконливавідкритість,щирість йприродність успілкуванні;безкорисливачуйність йемоційнесприйняттястудентів якпартнерів успілкуванні,прагнення довзаєморозуміння йспівробітництва;глибоке іадекватнесприймання тарозумінняповедінкистудентів,їхніхособистих проблем,урахуванняполімотивованостіїхніхучинків;передаваннясоціальногодосвіду якособистісногознання;високийрівеньімпровізаційності успілкуванні,готовність доновизни,орієнтування надіалог,дискусію,обговорення;прагнення довласногопрофесійного йособистісногозростання;висока й адекватнасамооцінка;розвинутепочуттягумору;

·альтруїстичний -повнепідпорядкування собізавданнямпрофесійноїдіяльності,відданістьроботі,підмінавласноюактивністюстудентськихзусиль; потреба вемоційнійблизькості;чуйність йнавітьжертовність упоєднанні ізбайдужістю доти, яквикладачарозуміютьстуденти;відсутністьпрагнення довласногопрофесійного іособистісногозростання,низькийрівеньрефлексіївласноїповедінки;

·конформістський -поверхове,депроблематизоване йбезконфліктнеспілкування з студентами безчітковизначенихкомунікативних йпедагогічнихцілей, яку часто переходити упасивнереагування назміниситуацій;відсутністьпрагнення доглибокогорозуміннястудентів,зовнішня формальнадоброзичливість привнутрішнійбайдужості чипідвищенійтривожності;орієнтування нарепродуктивну діяльність,прагненнявідповідатичинним стандартам;поступливість,невпевненість усобі,недостатнявимогливість,безініціативність;лабільна чинизькасамооцінка;

·пасивний - холоднавідчуженість,граничнастриманість,підкресленадистантність,орієнтування наповерховерольовеспілкування з студентами,відсутністьпотреби вемоційномувключенні успілкування,замкнутість йбайдужість достудентів;

·маніпулятивний -егоцентричнаспрямованість;висока потреба удосягненнізовнішньогоуспіху;підкресленавимогливість,прихованесамолюбство;високийрівеньрозвиткукомунікативнихумінь, їхньогоумілевикористання дляприхованогоманіпулювання партнерамиспілкування;знаннядостоїнств йнедоліківстудентів упоєднанні ізвласноюзакритістю,нещирістю;

·авторитарно-монологічний -прагненнядомінувати,орієнтування на „>виховання-примушування”;переживаннядисциплінарнихметодів йприйомів надорганізовувальними;егоцентризм,нетерпимість допомилок йзаперечень з боцістудентів; шлюбпедагогічного такту,агресивність;суб’єктивізм воцінках,жорстка їхнього,поляризація;

·конфліктний -неприйняттяспілкування з студентами усвоїйпрофесійнійдіяльності;педагогічнийпесимізм,роздратованість,імпульсивневідштовхуваннястудентів,скарги наїхнюворожість та „>невправність”;прагненнязвестиспілкування з студентами домінімуму й проявиагресивності, колинеможливоуникнути такогоспілкування;емоційні „>зриви”;інфантильнеперекладаннявідповідальності заневдачі успілкуванні настудентів чи наоб’єктивніобставини;низькасамооцінка і самоконтроль.

 

4.Труднощіпедагогічноївзаємодії

>Важливоюпроблемоюпедагогічноїпсихологіїєтруднощі (>бар’єри) успілкуванні,характерні длявзаємодіївикладачазі студентом. „>Бар’єри"спілкуванняєоб’єктомспеціальнихдосліджень уконтекстікомунікативно-інформаційнихтеорій,соціально-психологічноїтеорії такогнітивноїпсихології (Д.Катц, Л.Лі, Р.Ласвелл, М. Андерсен,Є.Кузьмін, Б.Паригін, Б.Ломов, Я.Коломінський таін.).Цітруднощі можнаописати яксуб’єктивнепереживаннялюдиноюпорушень уздійсненніспланованогоспілкування черезнеприйняття партнера,нерозуміння йогодій таслів,змінукомунікативноїситуації чивласногопсихоемоційного стану тощо.

Упедагогічнійдіяльностітакітруднощізумовлюються:

-їїпредметнимзмістом,тобторівнем та характеромопанування педагогом знань,створення умів длязасвоєння якієосновою йогодіяльності;

-професійно-педагогічнимивміннями,тобто способами тазасобамипедагогічноговпливу настудентів.

>Педагогічнітруднощіспіввідносятьсязізмістом, формами тазагальноюлогікоюрозвиткупедагогічногопроцесу; ізособливостямивикладача яксуб’єктанавчання тавиховання; зпроцесомспілкуваннявикладача з студентами.

>Щодозмісту, форм тазагальноїлогікирозвиткупедагогічногопроцесувиникаютьтакітруднощі:

- ізпостановкою тарозв’язаннямпедагогічнихзавдань, щопроявляються унедостатньомуповному та точному >плануваннідій, узневажаннідопущенихпомилок,недостатнійгнучкості приперебудовізавдань,звуженні їхньогозмісту зарахунокігноруваннявиховної тарозвивальноїфункцій;

- ізвпливом на студента, щопроявляється уневміннісприймати його якціліснуособистість;

- ізвизначеннямефективногопоєднанняпродуктивних,творчих форм роботи унавчальномупроцесі ізрепродуктивними, атакож ізорганізацієюактивних форм роботи, котрізабезпечатьрозвитокпізнавальноїактивностістудентів.

>Педагогічнітруднощіспіввідносятьсятакож ізуміннямвикладачакоригувативласні діївідповідно доособистихсуб’єктивнихособливостей.Вониможутьпороджуватисьнедолікамисамоконтролювання тасамокоригуваннявикладача, щопроявляється в йогонизькійкритичності до собі танедостатнійрефлексії.

>Утруднення упедагогічномупроцесіможутьвиконувати якпозитивні то йнегативніфункції.Позитивнафункціямає двазначення:

1)індикаторне (>активізаціяувагивикладача -уважному педагогові на йоготруднощівкажутьпомилкистудентів);

2)стимулююче,мобілізуюче (>активізаціядіяльностівикладача прианалізі таподоланніутруднень,набуттядосвіду.)

>Показовимєдвоякеставленняпедагогів допедагогічнихпомилок.Однівважають їхньогонеприпустимими,інші -обов’язковимелементомнавчально-виховногопроцесу.

О.К. Марковафіксує йнегативнуфункціютруднощів, щотакожмає двазначення:

а)стримуюче (уразівідсутності умів дляподоланняутруднень чи колимаємісценезадоволеність собою,наприклад, заниженосамооцінка);

б)деструктивне,руйнівне (коли воно тапризводить дорозпадудіяльності,виникаєбажанняпіти ізнавчального заставі, чивзагалізмінитипрофесію.)

>Сьогоднітруднощі успілкуваннірозглядаються ізрізнихпозиційзалежно відкласифікації. В частности, придіяльнісномупідходівиділяютьсямотиваційні таопераційніутруднення, котріспіввідносяться іздвомаосновними сторонамиспілкування:комунікативною таінтерактивною. Останні, у своючергу,виявляються упізнавальній,афективній йповедінковій сферахособистості.

Упроцесідослідження характерупедагогічногоспілкування увузівиділяють триосновнігрупитруднощів:

1.Труднощі,пов’язані ізпізнавальноюсферою:

-незнанняосновнихпсихолого-педагогічнихзакономірностей йпринципівспілкування;

-недооцінкароліспілкування якзасобувиховного чинникарозвиткуособистості студента.

2.Афективнітруднощі:

-невмінняпогоджуватися ізчужоюдумкою;

-невдоволення із приводудопущенихпомилок;

-негативнереагування напорушення студентамидисципліни тощо.

3.Поведінковітруднощі:

-невпевненість управильностірішень, щоприймаються;

-неадекватністьвласноїдіяльності уконкретнихкомунікативнихситуаціях, щовиникають уходінавчально-виховногопроцесу;

-неволодіннярізноманітнимипедагогічнимитехнологіямиуправлінняміжособистіснимиконфліктами.

>Вивченняособливостейповедінковихреакційстудентів наутруднення успілкуванні показало, щонайхарактернішимиє три їхньоготипи:

·інтуїтивний,якийхарактеризуєтьсяспонтанністю,неусвідомленістю,стихійністю;

·наслідувальний (>механічнекопіювання стилю,манериспілкування референтного для студента педагога) -усвідомлювальний,проте незавждиефективний;

·творчий (>нестандартний) зпритаманноюйомуновизною,імпровізацією.

>Аналізуючитипипедагогічноївзаємодії,І.Б. Котовавказує, щонайбільшбажаним типомє тієї,якиймає усвоїйосновігуманістичнупедагогічнуконцепцію, щобазується напобудовіпозитивноїсистемивзаємин,авансуючиособистість,формуючиконструктисамосвідомості, таякийзабезпечуєпсихологічний захистособистості. Типвзаємодіїмає бути нестереотипним, адинамічним йвраховувати веськонтиніум умівжиттєдіяльностіособистості. Цепов’язано із такимиособливостямипедагогічноївзаємодії, якїїсистематичність йбезперервність, переходь відаудиторних форм до неаудиторних, віднавчальноорієнтованих донауково-пошукового, відофіційно-регламентованого донеофіційно-регламентованогоспілкування. якуказує А.В.Петровський,специфікапедагогічногоспілкування увищійшколіпред’являєособливівимоги доетико-психологічноїосновивзаємодіївченого-педагога істудентів -майбутніхфахівців.

>Досліджуючипсихологічніумовиспілкування восвітньомупроцесіпедагогічного вищих навчальних закладів,І.В.Савановичуказує, щодоситьважливимєврахування того, щоособистісно-рольовавзаємодіяпередбачаєособливий типпедагогічногоспілкування, коливчений-педагогпрагнезрозумітиособистість студента,поважає його яквищуцінність йвстановлює із нимгуманнівзаємини внавчальномупроцесі вузу.Такавзаємодіясприяєрозвиткугуманістичноїсутності студента,реалізації йогоздібностей,формуванню йогогуманітарного кругозору іактивноїжиттєвоїпозиції.Виокремлюютьпевніособливостідіалогічногоспілкування:

1) розпорядження провзаємнудовіру, відповідальність йдоброзичливість успілкуванні;

2)рівністьпозиційвикладача і студента, приякомуздійснюєтьсявзаємнийвплив одного одного,формуютьсяздібностівставати напозиціїіншого;

3)відсутністьоцінок,повнеприйняття студента таким,якимвінє,повага ідовіра донього;

4)формування усуб’єктівнавчальноїдіяльності схожих установокоднієї йтієї жситуації;

5)особливеемоційнезабарвленняспілкування,щирість йприродністьвиявуемоцій, розпорядження провзаємнепроникнення у світлопочуттів,переживань один одного;

6)здатністьучасниківспілкуваннябачити,розуміти і активновикористовувати широкий, спектркомунікативнихзасобів,включаючи йневербальні.

>Такийдіалогічнийпідхідможеуспішнореалізуватися тоді, колисформульована установкавикладача набезумовнеприйняттяособистості студента, надоброзичливе ідовірливеспілкування.

А,щобуникнутитруднощів успілкуванні,одне ізнайважливішихзначень, на форумі нашу думку,маєумінняслухати.

Напершийпогляд,слухати-не це теж і складно.Ніщо незагрожує нам так, якневмінняслухати, якупороджуєневпевненість,некомпетентність. Ми нечуємо ізникаєспілкування.Погано, коли неслухають й нечують нас.Відсутністьживоїреакціїслухачів,зворотноїінформаціїускладнюєрозвитокспілкування,створюєефектглухоїстіни,бар’єру, ізцимпов’язанепоняттявдячна (чиневдячна)аудиторія.Якщо ж уроліслухачів педагоги, тоновізнання, що могли брозширити їхнісвідомість,лишаються поза їхні межами.

Неслухати-приректи собі натруднощі успілкуванні.Умітислухати, бутиуважним йтерплячим, готуємо не лишезрозуміти іприйнятиіншийжиттєвийдосвід,події, станобізнаності студента в тихий чиіншихпитаннях, а іемоційнопройнятисяінформацією, щойде відіншого справа нелегка.Дослідникипроблемиспілкуваннянебезпідставностверджують, щослухативміють далеко ще не усі, щоефективністьслуханнязростаєзалежно від метиспілкування таважливостіінформації,її характеристик.

>Маєзначення і характервідносинміжучасникамиспілкування:довіра-недовіра,симпатія-антипатія,взаємооцінка,рівень авторитету, статус влади таформи йогореалізації тощо.

Дружба,глибинневзаємопроникненняучасниківдіалогудозволяєїмчутиіншого ізпівслова.Уважнослухаютьпідлеглікерівника,студентивикладача,колегу вситуаціїспілкуванняудвох.Слухання за умівпублічноговиступує частоіндикаторомзначимостімовця таінформації. Тутуважністьприсутніхможезначнознизитись,дехто процесслуханнялишеімітує.

>Слухати,щоб адекватно йяскравосприйматиінших (>студентів,викладачів),досягтивзаєморозуміння,розвивативідносини, матірточні,надійні йрізнобічнівідомості прооточуючий світло, авідтак -інформацію дляроздумів, бутиоб’єктивним йсправедливим приоцінюванністудентів,постійновчитися,слухаючилекції,повідомлення, тілі - йрадіопередачі тощо,вчити при цьомуунікальному,важливому длябагатьохпрофесійуміннюстудентів.


>Висновки

>Підсумовуючивищесказанеслідзазначити, щоаналіздіяльностіпедагогів, особливопочинаючих,показує, щоцілісний процес,який усистеміщоденногоспілкуванняпротікає безособливихзусиль зсторониспіврозмовників, вціленаправленійвиховнійдіяльностівикликаєпевнітруднощі,пов’язаніперш на із тім, що педагог незнаєструктури і законівпедагогічногоспілкування; унього нерозвинутікомунікативніздібності такомунікативна культуразагалом;він неволодієспілкуванням якпрофесійнимінструментомсвоєїдіяльності.

>Підпрофесійно-педагогічнимспілкуванням мирозуміємо системуприйомів таметодів, щозабезпечуютьреалізаціюцілей тазавданьпедагогічноїдіяльності, щоорганізовують,направляютьсоціально-психологічнувзаємодію педагога та йоговихованців.Складникамицієївзаємодіїєобмінінформацією,міжособистіснепізнання, організація іреалізаціявзаємостосунків задопомогоюрізноманітнихкомунікативнихзасобів зметоюздійсненнявиховноговпливу, атакожціліснапедагогічно-цілеспрямованасамопрезентаціяособистості педагога ваудиторії. Педагогвиступає активатором цогопроцесу,вінорганізовує його тауправляє ним.

>Якщорозглядатиспівробітництвовикладачів йстудентів усистеміпедагогічногоспілкування увищомунавчальномузакладі, товажливим тутпостає йогоемоційнезабарвлення, якувпливає на діяльність упроцесі зайняти, насамостійну роботу, доля внауковихдослідженнях, напрофесійну діяльність таін. При цьомунавчальний процес наналежномурівніможезабезпечуватисьоптимальноюсистемоювзаємин. Тутважливосприятивзаємодіїфакторівспівробітництва,формуванню устудентівпочуттяпрофесійноїспільності із педагогами вузу,орієнтаційну системупедагогічногоспілкування надорослулюдинузісформованоюсамосвідомістю,наданняавторитетних формвиховнихвпливів,реалізаціюпедагогічногоспілкування наосновіпрофесійнихінтересівстудентів;залученнястудентів дорізноманітних формдослідницькоїдіяльності, забезпеченнянауковогоспівробітництвастудентів йвикладачів (>спільнанауково-дослідницька робота, доля вконференціях),реалізаціярізноманітноїсистеминеофіційнихконтактіввикладачів йстудентів, доляпрофесорсько-викладацького складу встудентськомудозвіллі,виховну роботукураторів.

>Важливезначеннямаєгуманістичнасутністьпедагогічноїдіяльності, щополягає вумінніповажатиособистістьсвоїхвихованців.Душевначуйність,емпатія педагогаєважливим компонентом йогодіяльності.Вагомимпоказникомпроцесуспілкування увищомунавчальномузакладіє культурапедагогічногоспілкування, Якахарактеризується яккомплекснепоняття, щоохоплюєособистісну культурупедагогів, культурупедагогічнихвпливів, культурувикористаннявербальних йневербальнихзасобівспілкування, культурузасобівформування думок, атакожвиявівтворчоїіндивідуальностівченого-педагога.

>Підсумовуючисказане, можнастверджувати, щоспілкування увузіпередбачаєвзаємодіювчених-педагогів,студентів.Такавзаємодіямаєбазуватися наїхньомуспівробітництві,психологічномуконтакті,особистісно-рівноправнихвзаєминах, щоформуютьконструктисамосвідомості тасприяютьрозвитковігуманітарноїсутностіособистості яксуб’єктатворчої роботи.Особливозначущимцеє упідготовцімайбутніхфахівців -представниківкомунікативнихпрофесій.


Списоквикористаноїлітератури

1.Айнштейн У. Викладач і студент (Питання спілкування) // Вища ж освіта у Росії. - 1997. - №1. -С.87-95.

2. БєляєваЛ.А. Проблема розуміння у школи. - Єкатеринбург, 1995.

3.Забродський М.М.Педагогічнапсихологія. - До.: МАУП. - 2000.

4.Забродський М.М.Сутністьпедагогічногоспілкування //Шкільний світло. - 1999. - №1 (33). -с.5.

5.Кан-Калик В.А., Ковальов Г.А. Педагогічна спілкування як теоретичного й ужиткового дослідження // Питання психології. - 1985. - №4. -С.9-16.

6. Коців М.Аналізпроцесуспілкування упідготовцімайбутньогофахівця //Педагогіка йпсихологіяпрофесійноїосвіти. - Львів. - 2002. - №5. - З. 191-197.

7.Метелюк У. Уфокусіувагипедагогічнеспілкування:умінняслухати //Освіта:Технікуми,коледжі. - До. - 2004. - №2. -С.55-56.

8.Неровня Про.Психологічнийаналізтруднощів успілкуванністудентів //Людина.Становлення,розвиток.Філософськіпошуки. - Львів. -Одеса, 1997.

9.Педагогічніконфлікти //Завуч. - 2004. - №12. -с.10.

10. СидоренкоО.Л. Проспособипідвищенняефективностівзаємодіївикладача з студентами //Педагогіка йпсихологія. - 2002. - №1-2. -С.83-88.

11.Скрипченко Про.,Долинська Л. таін.Загальнапсихологія. - До.: АПН. - 2001.

12.СлобожаниковаЕ.А. Психологічні особливості спілкування студентів // Психологія навчання. - 2002. - №1. -С.37-40.

13. Швед Про.Комунікативнийпотенціалсучасногостуденства //Психологія й сус-пільство. - 2002. - №2. -С.93-103.

14.Ширшова І.Вивчення такорекціяутруднень упедагогічномуспілкуванністудентів // Рідна школа. - 2001. - №7. -С.50-51.

15.Якунін В.А.Педагогічнапсихологія. - СПб.:Видавництво Михайлова В.А. - 2000.


Схожі реферати:

Навігація