Реферати українською » Психология » Стратегії переговорів у сітуації конфлікту


Реферат Стратегії переговорів у сітуації конфлікту

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>Курсова робота

на задану тему: «>Стратегіїпереговорів вситуаціїконфлікту»

 


 

>Зміст

>Вступ

1.Теоретико-методологічні засадидослідженняпроблемистратегіїпереговорів вситуаціїконфлікту

1.1Конфліктнаситуація,сутність таособливостіпроявуконфліктноїситуації

1.2Загальна характеристика тафункціїпереговорів

1.3Моделі тастратегіїпереговорів

1.4 Роль темпераменту вдіяльностілюдини

2.Організаціядослідженнястратегійпереговорів вситуаціїконфлікту

2.1Обґрунтуванняметодів та методикдослідження

2.2Аналізрезультатівдослідження

>Висновки

Списоквикористанихджерел

>Додатки

>конфліктнийповедінкасуперництвокомпроміс


>Вступ

 

>Актуальність тими. Усучасномужиттіспівробітництво людей неможливе безвиникненняконфліктів.Конфліктвиступає, як один зспособівдосягненнясвоєїцілі, але йврахуванняінтересівіншоїсторониможепризвести не дуже додосягненнявласнихцілей, а і додовгоїплідної роботиміжсуперниками, щонеодміннопринесе понадпереваг ніжодноразова «>перемога».

Убудь-якомуконфліктікоженучасникоцінює йспіввідносить своїінтереси таінтересисуперника,ставлячисобі запитання: «Коли явиграю..?», «Коли явтрачу.?» Наоснові такогоаналізу можнасвідомообирати ту чиіншустратегіюповедінки (>суперництво,співпраця,компроміс,ухилення чипристосування). Алі частобуває так, щовіддзеркаленняцихінтересіввідбуваєтьсянесвідомо, й тодіповедінка вконфліктінаповнюєтьсяпотужноюемоційноюнапругою й носитиспонтанний характер, щопризводить донебажанихнаслідків.

>Метоюданої роботиєдослідженнястратегіїпереговорів вситуаціїконфлікту.

>Об’єктомданої роботиєконфліктнаповедінка.

Предметомданої роботиєстратегіїпереговорів вситуаціїконфлікту.

>Гіпотезадослідження: >вибірпозиційного торгу якстратегіїпереговорів вконфліктнійситуації притаманно людей ізхолеричним типом темпераменту.

>Методологічна базадослідження. Уданомудослідженнівикористовується тестEPIАйзенка (>адаптація А. Р.Шмельовим); методикадіагностикисхильностіособистості доконфліктноїповедінки До. Томаса.Адаптація М. У.Грішиної


1.Теоретико-методологічні засадидослідженняпроблемистратегіїпереговорів вситуаціїконфлікту

1.1Конфліктнаситуація,сутність таособливостіпроявуконфліктноїповедінки

>Конфліктнаситуація —ценагромадженнясуперечностей, котрімістятьсуттєву причинуконфлікту [13].

>Виникнення йрозвитокконфліктівобумовленийдієючотирьох групфакторів й причин:об'єктивних,ділових,соціально-психологічних йособистісних.Першідвігрупифакторівносятьоб'єктивний характер,третя йчетверта —суб'єктивний.

>Розумінняоб'єктивно-суб'єктивного характеру причинконфліктів станідужекориснимнадалі привизначенніспособівпопередженняміжособистіснихконфліктів,виробленніоптимальнихстратегійповедінки утиповихконфліктах. До числаоб'єктивних причинконфліктів можнавіднестиголовним чином тихобставинисоціальноївзаємодії людей, котрі привели дозіткненняїхніхінтересів, думок, установок й т. п.Об'єктивні заподійприводять достворення передконфліктної обстановки —об'єктивного компонента передконфліктноїситуації.

>Суб'єктивні заподійконфліктів в основномупов'язані ізтимиіндивідуальнимипсихологічнимиособливостямиопонентів, котріприводять доти, що смердотівибираютьсамеконфліктний, а чи небудь-якийіншийспосіброзв'язанняоб'єктивногопротиріччя, якусклалося.Людина нейде накомпромісневирішенняпроблеми, непоступається, неуникаєконфлікту, ненамагаєтьсяобговорити й разом ізопонентомвзаємовигіднорозв'язатипротиріччя, якувиникло, авибираєстратегіюпротидії.Практично вбудь-якій передконфліктнійситуаціїєможливістьвиборуконфліктного чи одного ізнеконфліктнихспособівїїрозв'язання.Причини, у силу дії які людинавибираєконфлікт, уконтекстісказаноговищеносятьголовним чиномсуб'єктивний характер.

При короткомурозгляді характерувзаємозв'язківміжоб'єктивними йсуб'єктивними причинамиконфліктів можнавідзначитинаступне.По-перше,твердийрозподілоб'єктивних йсуб'єктивних причинконфліктів, а тім понадїхнєпротиставлення, очевидно,неправомірне.Будь-якаоб'єктивна причинавідіграє своєї ролі увиникненніконкретноїконфліктноїситуації, у томучислі черездіюсуб'єктивнихфакторів.Наприклад,якби назаводі буврозроблена йколективносхваленанормативна процедуразаміщеннявакантнихкерівних посад, токількістьконфліктів,пов'язаних ізборотьбою запросування послужбі,зменшилася б. Алірозробкатакоїпроцедуризалежить відособистіснихякостейкерівників заводу,тобто відсуб'єктивного чинника. Томубільшістьоб'єктивних причинпевноюміроюсуб'єктивні. У своючергусуб'єктивні заподійконфліктів часто вкінцевомурахункуоб'єктивнодетерміновані.

>По-друге,мабуть, немаєжодногоконфлікту, що утій чиіншіймірі не був біобумовленийкрімсуб'єктивних йоб'єктивними причинами. У тієї ж годинуважкознайти передконфліктнуситуацію, щовиникла зоб'єктивнихобставин, якої не можна було б брозв'язатинеконфліктним способом. Убудь-якомуміжособистісномуконфліктізавжди ту чиіншу рольвідіграєсуб'єктивний чинник.Якщо людинасуб'єктивно неприймерішення про вушкоконфліктноїпротидії,конфлікту не якщо. Тому практично вбудь-якогоконфліктуіснує комплексоб'єктивно-суб'єктивних причин [11].

Уціломупричинність усоціальномусередовищіхарактеризуєтьсявеличезноюскладністю йзаплутаністю.Практичнокожнасоціальнадіятягне за собоюцілийланцюгрізних, годиноюсуперечливих за своїмзначенням,дій.Дуже часто самконфліктможе бутивикликанийбезвинними длясторонньогоспостерігачадіямиіндивіда чигрупи, щоможутьзнаходитися, годиною, удужевіддаленому зв'язку ізконфліктуючими сторонами.

>Загалом,виникнення йрозвиток причинконфліктів можнаоб'єднати вкілька груп:цеоб'єктивні заподій,організаційно -управлінські,соціально —психологічні,особистісні.Першідвігрупи причин несуть усобіоб'єктивну основуконфліктів,двіостанні -суб'єктивну.

>Розглядаючи характервзаємозв'язківміжоб'єктивними йсуб'єктивними причинамиконфлікту,необхідновраховуватитакіобставини:по-перше, не можнажорсткорозділятисуб'єктивні іоб'єктивні заподійконфліктів, а то йпротиставляти.Будь-якаоб'єктивна причинавідіграє своєї ролі увиникненніконкретноїконфліктноїситуації,зокрема із заподій діїсуб'єктивнихчинників.По-друге, немає такихконфліктів, що не були бвикликані лишесуб'єктивними чиоб'єктивними причинами.Якщо людинаособисто неприймаєрішення про вушкоконфліктноїпротидії,навіть вумовахміжособистіснихпротиріч,конфлікту не якщо.Практичнобудь-якийконфліктнесе всобіцілий комплексоб'єктивно -суб'єктивних причин.Тобтобільшістьоб'єктивних причинпевноюміроюєсуб'єктивними, абільшістьсуб'єктивних причинконфліктівврешті-рештоб'єктивнодетерміновані.

>Розглянемопершугрупуоб'єктивних причинконфліктів.

>Природнезіткненняматеріальних йдуховнихінтересів упроцесіжиттєдіяльності.Постійноспілкуючись упроцесісвоєїжиттєдіяльності, людиназіштовхується ізчисленними проблемами, котріїйнеобхідновирішити, йцічисленнізіткненняєнеобхідними. Доля чи не доля вбільшостіцихзіткнень незалежить відволі чибажаннялюдини,самеце йстворюєоб'єктивну основуможливихконфліктнихситуацій.

>Недостатнярозробкаправових йнормативних процедурвирішеннясоціальнихпротиріч, щовиникають люди.

>Недостатністьдуховних йматеріальних благ дляжиттєдіяльності тихий чиіншихсоціальних груп населення.

>Стійкістереотипиміжособистісних йміжгруповихвідносин.Більшістьстереотипівмають великийісторичний стаж,є ітакі, котрісформувалисядосить недавно.

>Групуоб'єктивних причин, щоможутьвпливати наконфліктність людей,такожможутьскладатинедостатньодослідженісьогоднінаукоюекологічнінормативи,явищаелектромагнітнихполів,активністьсонця,техногенністьсередовища й так далі.

Друговігрупуоб'єктивних причинскладають заподійорганізаційно -управлінського характеру.

>Структурно-організаційні заподійконфліктівпороджуютьсяневідповідністюструктуриорганізаційтійдіяльності,якою смердотізаймаються. Причинамиможуть бути:по-перше,помилки,допущені пристворенніорганізації.По-друге,частізмінизавдань йдіяльностіорганізаціїпороджуютьчисленніневідповідності.Чимменшгнучкокерівництвоорганізаціїпристосовуєїї структуру довимогдіяльності, тім понад ворганізаціїможевиникатиконфліктів.

>Функціонально -організаційні заподійконфліктувиникають черездисфункціоналізаціюзв'язківорганізацій ізнавколишнімсередовищем,міжструктурнимиелементамиорганізації,міжокремимипрацівниками.Ефективна роботаорганізаціїнеможлива безфункціональнихзв'язків ззовнішнімсередовищем,структурнимиелементамиорганізації.

>Особистісно-функціональні заподійконфліктіввиникають заумовиневідповідностірівняпрацівникащодовимогтієї посади, якоївінобіймає.

>Ситуаційно -управлінські заподійконфліктіввиникають привиникненніпомилок, що булидопущені впроцесіприйняттяуправлінськихрішень.

>Третя група причинконфліктів представленасоціально-психологічними причинами.Чіткихграницьміжгрупами, як ми вжевідзначали, неіснує, тому миможемо говорити провиділеннядекількохтипових причин, щомаютьсоціально -психологічний характер.

>Недостатняінформація,втрата чивідсутністьїївзагалі, атакожперекрученняінформації впроцесіміжособистісних йміжгруповихкомунікацій.

>Незбалансованістьрольовихвідносинміж людьми -іншатипова причина.

>Нерозуміння того, щорозбіжністьпозиційвикликана нереальнимирозбіжностями, анеправильністюпідходів допроблеми. Причинарозбіжностей якщо до того, щокожна зсторін якщо матіроцінку лишечастинизагальноїправди.

>Серйозноютиповою причиноюконфліктівстаєрозходженняспособівоцінкирізними сторонамирезультатівдіяльності один одного.Оцінюючи діїінших, людизвичайно в основіоцінкиберуть ті, що, порівняно ізпервіснимідеалом, ізпоставленимиранішезавданнями,діяльністюінших людей, що вжевиконувалицю роботу.

>Крімзазначенихтипових причин, можнавказати націлу низкуіншихсоціально-психологічних причин, котріможутьноситиприватний чиситуаційний характер. До них можнавіднести:внутрішньогруповий фаворитизм,конкурентний характер увзаєминах,обмеженіздібності (>можливості)змінювати своїпозиції входівзаємин ізіншими людьми,прагнення до влади,психологічнанесумісність таін.

>Особистісні заподійконфліктівнайчастішепов'язані ізіндивідуальними йпсихологічнимиособливостямиучасниківпротистояння,психологічнимкліматом, вякомувінпротікає, атакожнавколишньомусередовищі.

>Однією ізголовних причинособистіснихконфліктіввиступаєсуб'єктивнаоцінкаповодження партнера якнеприпустима дляіншоїсторони.Вступаючи врізнівідносини,кожний зпартнерівмаєпевнийдіапазонсподівань увідповіднихдіях.

>Нездатність чинезнанняповодження встресовихситуаціях,способіввиходу ізконфліктнихситуаційстворюєумови длявходженнялюдини до лавконфлікту. Доконфлікту приводитисаменепідготовленістьлюдини доефективнихдій такимситуаціях.

>Серйозною причиноюможевиступатинерозумінняемоційного станулюдини,їїздатності доемпатії.Поведінкалюдини, котра нерозумієемоцій тапочуттів партнера повзаємодії,можевикликатиконфліктнуреакцію.

>Завищенийрівеньдомагань,самооцінкиможе, у своючергу,викликатинегативнуреакцію із боціоточуючих.Заниженасамооцінкаможепроявитися внаростаючійтривожності,неврівноваженості,ухиленні відвідповідальності.

>Дуже частоособистісною причиноюконфліктіввиступаютьакцентуації характеру.Подібний станвиявляється внадмірномудомінуванні улюдини окремих рис характеру. Цеможепроявитися вмаксимальнихваріантахнорми, щоможе ужеграничити ізпсихопатією.

Колівиникає потребапояснюватиактивність таспрямованістьдійопонентів уконфлікті, мишукаємо їхнімотиви.

>Мотивація вконфлікті -цеспонукання довступу вконфлікт длязадоволеннясвоїх потреб,цесукупністьвнутрішніх йзовнішніх умів, щоможутьвикликатиконфліктнуактивністьсуб'єкта. Уконфліктідужеважко, а годиною йнеможливо,відразупобачитищирімотивиконфліктуючихсторін, бо смердотінайчастішеприховані, азаявленідекларації,знову ж, як правило,можутьвідрізнятися відпервиннихмотивів. Мотивобов'язковоє вобохсторін, при цьомувін необов'язково винензбігатися;віннавітьможе бути йпротилежним.Якщо мизнаємомотиваціюконфліктуючихсторін, томожеморозумітисенс їхньогопротистояння.

>Базовимспонуканнямактивності людей длявступу уконфліктвиступають їхніпотреби, щоформуються врезультатііснуванняякого-небудьнаданий моментдефіциту.Близькими доінтересівє і ціності, котрі можнавідстоювати уконфлікті. Цеможуть бутизагальнолюдські ціності, ціності,виражені уякомусь конкретномутворімистецтва, атакожособистісні ціності.Обов'язковонеобхідновраховувати, щоще однимелементом,якийнаправляєлюдину,соціальнугрупу вконфліктієпозиція - системавідносин доелементівконфліктноїситуації.

Концепціюдериваціїхарактеризуєрозбіжністьміжочікуваннями людей йможливостямиїхньогозадоволення.Згодомдеприваціяможепідсилюватися,зменшуватися чизалишатисянезмінною.Зростаннядепривації можнаспостерігач прискороченніспособівзадоволеннязапитів, що моглисформуватися вяких-небудькризовихситуаціях, чи колиочікуваннюростутьшвидшеможливостіїхньоїреалізації.

>Збереженнястабільногорівнядеприваціїможливе призниженнірівнязапитів, чиприскореномузростаннізадоволення перед зростаннямсподівань.Подібніпроцесиможутьформуватипсихологічніумови длястабілізації морально -психологічноїатмосфери,ослабленнянапруги. Уразіпосиленнядеприваціїйденаростання настроюагресивності,спрямованості нафрустрацію (>блокуванняповодженняіншого) [9].

1.2Загальна характеристика тафункціїпереговорів

>Використаннястратегіїпереговорів уситуаціяхвирішенняконфліктівмаєтаку ждавнюісторію як й самконфлікт. Алінауковедослідження проблематикипереговоріврозпочалосьлише удругійполовині ХХстоліття, колимистецтвупереговорівпочалиприділятиувагу.Найпершим,хторозпочавтакідослідження бувфранцузький дипломатвісімнадцятогостоліття Франсуа деКальєр – авторпершої книжки, котра бувприсвячена переговорам ( «Проспосібведенняпереговорів умонархії»).

Таким чином, впорівнянні ізіншими способамиурегулювання тавирішенняконфліктуперевагипереговорівскладаються вподальшому:

упроцесіпереговоріввиникаютьбезпосереднівзаємовідносиниміж сторонами;

>сторониконфліктумаютьможливість максимальноконтролюватирізніаспектисвоїхвзаємовідносин,такожсамостійновстановлюватичасові рамки таграниціпереговорів,впливати на процеспереговорів, тавизначати рамки згоди;

переговоридозволяють сторонамконфліктурозробититакеузгодження, яку бзадовольнилокожну зсторін та дозволило буникнутидовгострокового судновогорозглядання, якуможезакінчитисяпрограваннямоднієї зсторін;

>прийнятерішення, увипадкудосягненнязгоди,нерідкомаєнеофіційний характер;

>специфікавзаємовідносинсторінконфлікту переговорівдозволяєзберегтиконфіденційність.

>Важливоюособливістюпереговорівє ті, що їхніучасникивзаємозалежні. І тому,докладаючидеякізусилля,сторонипрагнутьвирішитипротиріччя, котрівиниклиміж ними. Іцізусиллянаправлені насуміснийпошуквирішенняпроблеми. Таким чином, переговорипредставляють собою процесвзаємовідносин ізціллюдосягненняпогодженого тазадовольняючогосторінрішення.

Унауковійлітературііснуютьрізнитипологіїпереговорів. Одним зкритеріїв длякласифікаціїможе бутикількістьучасників. У такомувипадкувиділяють:

>Двосторонні переговори;

>Багатосторонні переговори, коли вобговоренніприймають доля більше, ніждвісторони.

Наосновізалученнятретьоїнейтральноїсторони чи незалученнярозподіляють:

>Прямі переговори –передбачаютьбезпосереднівзаємовідносиниучасниківконфлікту;

>Непрямі переговори –передбачаютьвключеннятретьоїсторони.

якзазначає М. БГрішина,сутністьпосередництва уконфліктахскладається, яквідомо, ворганізаціїпроцесуурегулюваннявзаємовідносин,вирішенняскладноїситуаціїміж сторонами.Використанняпсихологічногопосередництвазасновано на добровідомомуспеціалістамфакті: доля в переговорногопроцесітретіх ,нейтральнихосіб добровпливає на йогоефективність.[3, з. 2]

Узалежності відцілейучасниківпереговорівЛєбєдєва М. У.виділяєтакітипи:

Переговори пропродовженнідіючихузгоджень –наприклад,конфліктмаєзатяжний характері і сторонампотрібно «>перепочити».Після чого смердотіможутьприступити до более конструктивногоспілкуванню;

Переговори про перерозподілення –свідчать про ті, що одна зсторінконфліктувимагаєзмін на свійкористь зарахунокіншоїсторони;

Переговори простворення нових умів – мовайде пропродовженнядіалогуміжучасникамиконфлікту тастворення новихузгоджень;

Переговори придосягненнідругоряднихефектів –зорієнтовані навирішеннядругоряднихпитань (>виясненняпозицій,демонстраціюмиролюбства таін.). [8, з. 37-38]

>Розглядаючи запитанняпереговорів, неможливо незупинитися нафункціях, котрівиконують переговори уконфлікті. Узалежності відцілейучасниківвиділяютьрізніфункціїпереговорів.

>Головноюфункцієюпереговорівєпошуксумісногорішенняпроблеми. Це ті, зазаради чого йведуться переговори.Переплетінняінтересів таневдач водносторонніхдіяхможутьстимулювати вухопереговорівворогів,чиєконфліктнепротистояннянараховує десятки років.

>Інформаційнафункціязаключається до того,щоботриматиінформацію проінтереси,позиції тапідходи прорішенняпротилежноїсторони, атакожнадатитаку жінформацію про собі.Сторониконфліктуніколи незможуть прийтизгоди та неорієнтуючись упроблематиці тасутіконфлікту, нерозібравшись вістиннихцілях та незрозумівшиточокзору один одного.ТакожІнформаційнафункціяможеорієнтована нанаданнязаздалегідьнеправильноїінформаціїопоненту.

>Комунікативнафункція аблизькою доінформаційної,пов’язана ізналагодженням тапідтримкоюзв’язкуміжконфліктуючими сторонами.

>Важливоюєфункціярегулятивна.Регуляція такоординація діїучасниківконфлікту.Вонареалізується у тихийвипадках, колисторонидосяглидеякогоузгодження й переговориведуться про запитаннявиконаннярішень.Цяфункціяреалізується, колизадляуспішноговиконаннядосягнутихрішень, самрішенняконкретизуються.

>Пропагандисткафункціяпереговорівскладається із того, що їхніучасникипрагнутьвплинути насуспільну думку у тому,щобоправдати свої дії,пред’явленняпретензійопонентам чизалучити зважується на власну бік таін.

Переговориможутьвиконуватифункцію «>маскіровочну». Переговориведуться зазарадидосягненнядругоряднихцілейзадлявідволіканняопонента відреальнихцілей тазатягування годинипереговорів.

>Загалом можнасказати, що переговорибагатофункціональні таможутьодночаснореалізовуватидекількафункцій, але йщоб переговори булиефективними,функціядосягненнясумісногорішення винна бутипріоритетною.

1.3Моделі тастратегіїпереговорів

>Багато у переговорногопроцесі привирішенніконфліктівзалежить відвміннясторінзрозуміти один одного,оцінитивибрану модельповедінки та наоснові цоговибрати адекватний стильспілкування.

Улітературі ізконфліктології за До. Томасом та Р.Кіллменомвиділяютьтакімоделі (>стилі)поведінки у переговорногопроцесі:

>Суперництво. Колі одна людинапрагнедосягтисвоєїцілі тареалізаціїінтересів, невраховуючицілей таінтересівдругоїсторони.Вонавступає усуперництво тавикористовує тиск. Уорганізаціях такаборотьба частоведеться ізвикористаннямпереваготриманих урезультатіволодіннямформальноювладою.

>Співпраця. Коліучасникиконфліктуорієнтовані наможливеповнезадоволеннясвоїхінтересів.Такаповедінка спрямовановирішенняпроблеми, навиявленнярізниці у позиції та точкахзору. Людивикористовують весьнабір альтернатив тапрагнутьрозібратись щодо причин тавитокахконфлікту.

>Уникнення.Людинаможеприйматиприсутністьконфлікту, але йпрагнеуникнути чиподавити його. При цьомууникненняможеприймати сутофізичну форму, коликонфліктуючісторонипросторововіддаляються один від одного.Якщоце неможливо тодівикористовуєтьсяпсихологічнадистанція.

>Пристосування.Інодіінтересипротилежноїсторониставлятьсявищезі свої.Такаповедінка частовикористовуєтьсязадлязбереженнястосунків.

>Компроміс. Докомпромісузвертаються коликращевтратитичастину ніжвтратити все.Компроміс неприпускає а аніпрограшу, а анівиграш. Це более схоже наусередненняінтересів.Обов’язковим длякомпромісує вчинкучастиною своїінтересів.

Алі частоконструктивневирішенняконфліктузалежить не лише віднавичокефективногоспілкування чиздатностіконфліктуючихсторінволодітитехнологіяуправлінняемоціями, але й й відвикористання нимиманіпулятивнихдій.

>Маніпуляція –це видпсихічноговпливу,мистецькевиконанняякого Веде доскритогопрояву уіншоїлюдининамірів, котрі неспівпадають із його актуально –існуючимбажанням [4, з. 59].

>Маніпулятивнаповедінка вспілкування не, щоінше яктиск налюдину.Такаповедінкавиступає вскритійформі.Найчастішими формамиманіпуляційвиступають: сила та авторитет;виокремлення окремих фраз із контексту тавикривленнясмислу;відхідвіт тимиспілкування,гострих проблем;передбаченняжахливихнаслідків;жарти тависміювання;підлещування.

А, що детальнорозглядатиокремістратегіїпереговорівтреба,спочаткувідмітити, щозагаломвиділяютьдвіосновністратегіїпереговорів взалежності від того, ізякоїпозиції переговорирозглядають самучасникиконфлікту: якпродовженняборотьбиіншимизасобами чи яквирішенняконфлікту ізурахуваннямінтересівобохсторін.Виходячи ізцихоглядіввиокремлюють:позиційний торг,орієнтований наконфронтаційний типповедінки та переговори наосновіінтересів,орієнтовані напартнерськістосунки.

>Вибіроднієї зстратегійзалежить відочікуваного результатупереговорів длякожної зсторін, відрозумінняуспіхупереговорів сторонами.

>Позиційний торг –цестратегія приякійсторониконфліктуорієнтовані наконфронтацію таведуть диспут проконкретніпозиції, депозиціяце ті, якучасникирозуміють проблему та чогохочутьдосягти уходіпереговорів. Алі тутпотрібнопоняттяпозиціявідокремлювати відпоняттяінтерес.Інтересомвиступає ті,чомуучасникиконфліктурозуміють проблему така, заіншому йчомухочутьдосягтисаме того, про щозаявляють [7, з 146].

>Існують дватипипроведенняпозиційного торгу:жорсткий там’який. Колі одна зсторін чиобидвісторонипритримуютьсяжорсткого типу, смердотічітковитримуютьстратегіюсвоєїповедінки, котрапередбачаємінімальні поступкипротилежнійстороні. Прим’якомустиліучасникиконфліктупритримуютьсябільгнучкоїпозиції таможутьйти на поступки один одному,щобдосягтиочікуваногоузгодження.Зазвичай сторона, котрапідтримуєм’який стиль,залишається впрограшу порівнянозістороною, котраобралажорсткий стильпереговорів. Алівибіржорсткого стилюобома сторонамиможепризвести дозривупереговорів, приякомуузгодження то й не якщодосягнуте, аконфліктнаситуаціялишепогіршиться [12, з. 270-271].

>Найчастішепозиційний торгвикористовується сторонами колийдеться проразовихвзаємовідносинах тасторони непрагнутьналагодитидовгостроковівідносини.Такожпозиційний торгможе бутипроявомбажаннясторінвідмовитись відпроведенняпереговоріввзагалі.

>Альтернативою допозиційного торгує переговори наосновіінтересів. Навідміну відпозиційного торгу, деучасникизаймаютьконфронтаційнупозицію повідношенню один до одного,стратегіяпереговорів наосновіінтересівпередбачаєпартнерськістосунки ізметоюдосягнення позитивноговирішенняконфліктноїситуації.

>Підтриманнястратегіїпереговорів наосновіінтересівпризводить доти, щообидвісторонирівноцільноотримуютьмаксимальнівигоди віддосягнутогоузгодження, щоподальшому Веде допідтримання сторонамипозитивних «>постконфліктних»стосунків.Також притакійстратегіїучасникирозцінюютьдосягнутеузгодження таким, приякому правакожної зсторін немаютьпереваг повідношенню доіншоїсторони й тому, як результат, вподальшомуумовидомовленостіпідтримуютьсяобома сторонами безбудь-якогопримусу.

Наосновістратегійповедінки вконфліктів,вченітакожвиділяютьрізнімоделіповедінкисторін вконфліктнихситуаціях:

Переговори ізорієнтацією на модель «>виграш –програш»

>Конфліктністорони чи одна із нихможуть бутиорієнтовані на модельведенняпереговорів «>виграш –програш», при цьомуоцінюючиситуацію як «>гру ізнульовоюсумою» (якситуацію приякійінтересисторінповністюпротилежні,виграшоднієїсторониозначаєповнийпрограшіншоїсторони, арезультаті сумадорівнює нулю). Переговори наосновімоделі «>виграш ->програш»ведуться у межахстратегіїпозиційний торг, десторонизаймаютьпозиціїконфронтації, така модельдопускаєпрагненняучасниківдосягтиодносторонніхпереваг наосновіпримусуіншоїсторонидіяти узбитоксобі.

Переговори такого родурозглядаютьвідповідністиліповедінкисторін уконфлікті:суперництво тапристосування.

>Суперництво –поведінка, котраорієнтована напригнічення тапов’язана ізвикористаннямдій,направлених напротиінтересівопонента (>щоб явиграв,ти виненпрограти).Пристосування,навпаки,поведінка, котраорієнтована на примирення ізпоразкою таприйняттявиграшуіншоїсторони ізсподіванням намінімальнувигоду (>щобтивиграв, я виненпрограти).

>Прагнення дозавершеннюпереговорів,використовуючи модель «>виграш -програш»,можепризвести дозривупереговорів таескалаціїконфлікту.

Переговори ізорієнтацією на модель «>програш –програш», «>виграш –виграш».

>Данімоделіпереговоріввикористовуються, колиобидвісторониуникають «>гри ізнульовоюсумою», колообидвісторонирозцінюють своїінтереси яксхожі,тобто непротилежні.Більшістьконфліктівпредставляють собою «>гру ізненульовоюсумою»,тобто колиобидвісторониможутьвиграти чипрограти. При такомурозумінніінтересів,учасникамиобираєтьсямоделі «>програш –програш» чи «>виграш –виграш».

Модель «>програш –програш»такожзаснована навикористанністратегіїпозиційний торг, при цьомужодна ізсторін недосягає вповнійміріпоставленихцілей. Так модельпередбачає стильповедінкикомпроміс.

>Компроміс –цеповедінка, приякійсторонийдуть навзаємопоступки один одному (>щобкожен щосьвиграв,кожен винен щосьпрограти).

Аліхочакомпромісєвираженнясторінготовності «>йти одногозустріч»,цей стильповедінки усе ж таки такивключаєорієнтаціюсторін наконфронтацію.Їхсумісні діїносятьбільпримусовий характер й томудосягнутеузгодження не якщооптимальнимрішенням.

Переговори ізорієнтацією на модель «>виграш –виграш».

>Поведінкаконфліктуючихсторін, приякійобидвісторонивзаємодіють на максимальновигідних дляобохумовах та, врезультаті, якіобидвісторони якнайкращезадовольняють своїпотребизаснована намоделі «>виграш –виграш».Таківідносинивходять встратегіюведенняпереговорів наосновіінтересів,включаючи стильспівробітництва.

>Співробітництво –цеповедінка, приякійінтересиоднієїсторони незадоволені принезадоволенніінтересівіншоїсторони.

1.4 Роль темпераменту вдіяльностілюдини

Коліговорять про темперамент,мають наувазірізніпсихічнівідмінностіміж людьми –відмінності поглибині,інтенсивності,стійкостіемоцій, темпу,енергійностідій таіншідинамічні,індивідуально-стійкіособливостіпсихічного життя,поведінки удіяльності.

Темперамент (латів.Temperamentum –правильнеспіввіднесення рис відtempero –змішую впотрібномуспіввіднесенні) – характеристикаіндивідазісторонидинамічнихособливостей йогодіяльності,тобто темпу,швидкості, ритму,інтенсивності,складаючихцю діяльністьпсихічнихпроцесів тастанів [14, з. 153].

Темпераментвідтворюєдинамічніаспектиповедінки,переважновродженого характеру, томувластивості темпераментунайбільшстійкі тапостійні порівняно ізіншимипсихічнимиособливостямилюдини.Найбільшспецифічноюособливістю темпераментує ті. Колирізнівластивості темпераментулюдини невипадковоспіввідносяться одна ізодною, азакономірнопов’язані одна ізодною,створюючивизначенуорганізацію, структуру, Яка йхарактеризує темперамент.

Довластивостей темпераментувідносять тихіндивідуальніриси, котрівизначаютьдинамічніаспекти всіхвидівдіяльності,маютьбільш-меншстійкий характер,характеризуютьособливостіпротіканняпсихічнихреакцій,зберігаються протягомвсього життялюдини тапроявляються уже скоро посленародження.Загаломвластивості темпераментупов’язують ізособливостяминервовоїсистеми,тобто темпераментвизначаєтьсявластивостяминервовоїсистемилюдини.

Длявизначенняпсихологічної характеристикитипів темпераментувиділяютьтакі йоговластивості:

>Сенситивність – процювластивість мисудимо, Яканайменша силазовнішніхвпливівпотрібна длявиникненняякої-небудьпсихічноїреакції та котрашвидкістьтакоїреакції.

>Реактивність – котраступіньневимушеноїреакції назовнішнє чивнутрішнєподразненняодноковоїінтенсивності.

>Активність – зацієювластивістю мисудиму, ізякоюактивність людинаперетворюєзовнішній світло, та як людинасправляється із проблемами придосягненніпоставленоїцілі.Сюдивходятьцілеспрямованість танаполегливість удосягненні мети,сконцентрованістьуваги притривалій роботи.

>Співвіднесенняактивності тареактивності –дивляться нашвидкістьпротіканняпсихологічнихпроцесів тареакції:швидкості та темпумови,швидкостізапам’ятовування,швидкістьмислення тавинахідливість.

>Пластичність таригідність – як легко та пластично людинапристосовується до умівзовнішньогосередовища.

>Екстраверсія таінтроверсія – від чого вціломузалежатьреакції та діяльністьлюдини: відзовнішніхвпливі чи відобразів,уявлень та думок, котріпов’язані ізминулим тамайбутнім.

>Емоційназбудливість – зацієювластивістюсудятьнаскількислабкийпотрібенвплив длявиникненняемоційноїреакції та ізякоюшвидкістю вонвиникає.

як ужезазначалосьвластивості темпераментуопосередкованівластивостяминервовоїсистеми. як писавшиБ.М.Теплов,властивостінервовоїсистеми «створюютьпідґрунтя, наякомулегшеформуються саміформиповедінки,важче –інші» [15, із 25-ма].

>Підвластивостяминервовоїсистемирозуміютьсятакістійкіїїякості, котрієвродженими. До такихвідносяться:

Силанервовоїсистеми повідношенню дозбудження,тобтоїївластивістьдовговитримувати , невиявляючигальмування,інтенсивні та частоповторюванінавантаження.

Силанервовоїсистеми повідношенню догальмування,тобтовластивістьвитримуватиінтенсивні та частоповторюванігальмівніреакції.

>Урівноваженістьнервовихпроцесів повідношенню дозбудження тагальмування, Якапроявляється воднаковійреактивностінервовоїсистеми увідповідь назбуджувальні тагальмівніреакції.

>Лабільністьнервовоїсистеми,оцінюється зашвидкістювиникнення таприпиненнянервовогопроцесузбудження тагальмування.

>Слабкістьнервовихпроцесівхарактеризуєтьсянеспроможністюнервовихклітинвитримуватидовге таконцентрованезбудження тагальмування. При діїдужесильнихподразниківнервова система переходити у станохоронногогальмування. Таким чином, услабкоїнервовоїсистеминервовіклітинихарактеризуютьсянизькоюпрацьовитість та смердотішвидковтрачають своюенергію. Аліслабканервова системамаєвисокучутливість йдаєреакціюнавіть надужеслабкіподразники.

>Першіспробиописатитипи темпераменту булище вДревніГреції. ТакДавньогрецькийлікарГіппократ описавшичотиритипи темпераменту:холеричний тип,сангвіністичний,флегматичний тамеланхолічний тип. Алі навідмінну відсучасногорозуміння темпераменту,Гіппократ описавшитипи темпераменту взалежності відкількостірідини, Якапереважала ворганізмі:крові,лімфи тажовчі.

Аліпершимхтоописамтипи темпераменту,спираючись навластивостінервовоїсистеми, бувросійськийвчений І. П. Павлов.Вінвважав, щотемпераментиє «>головнимирисами»індивідуальнихособливостейлюдини. І булиописанічотиритипи темпераменту:

>Сангвиністичний темперамент.Сангвінікишвидкосходяться із людьми,життєрадісні, легкопереключаються із одного видудіяльності наінший, але й нелюблятьмонотонної роботи. Мовашвидка таголосна,чіткасупроводжуєтьсяжвавоюмімікою та жестами. Алі темпераментсангвінікахарактеризуєтьсядеякоюподвійністю.Якщоподразникишвидкозмінюються, раз в разпідтримується новизна таінтерес, усангвінікастворюється стан активногозбудження, тавінпроявляє собі як людина активна,енергійна тадіяльнісна. Алі колиподразникидовгі тамонотонні,однакові, тосангвініквтрачаєінтерес та вньогопроявляються нудьга тав’ялість уповедінці.Емоціїтакожшвидкозмінюються.Переважаєгарнийнастрій.

>Флегматичний темперамент.Людина такого типу темпераментуповільна,спокійна, непоспішає,врівноважена. Удіяльностіпроявляєпродуманість тавпертість, доводитипочате докінця.Усіпсихічніпроцеси у флегматикапротікають абисповільнено.Почуттявиражаються слабко, причиноювиступаєврівноваженість таслабкарухливістьнервовихпроцесів. Успілкування ізіншими флегматиктакожспокійний й йоговажковивестизі станурівноваги,важкозаціпитиемоційно тавивести із собі.Інодіможепроявлятибайдужість до роботи танавіть впритул до собі.

>Холеричний темперамент. Люди такого темпераменту черезмірнорухливі,неврівноважені,збудливі,усіпсихічніпроцесипротікаютьшвидко таінтенсивно.Переважаннязбудження надгальмуваннямєвластивістюцієїнервовоїсистеми, Якапроявляється унестриманості,гарячкуватості,роздратованості холерика.Недостатняемоційна тарухливаврівноваженість холерикаможепроявлятись привідсутностіпотрібноговиховання внестриманості,гарячкуватості,нездатності до самоконтролю приемоціогеннихситуаціях [14, з. 154].

>Емоції холерикасильні та яскравопроявляються. Повідношенню доіншихтакожпроявляєнестриманість вповедінці таемоціях, щоінодізаважаєйому адекватнооцінюватиситуацію.Йогопрямолінійність,різкість, легкароздратованість частоприводять довиникненняконфліктнихситуацій таінодіперебування таким людейстаєдужеважким.

>Меланхолічний темперамент. Умеланхоліківповільнопротікаютьпсихічніпроцеси, смердоті ізважкістюреагують насильніподразники;довге тасильненапруженняпризводить дозменшенняпрацездатності, апотім й доїїзникнення.Емоції тапочуття умеланхоліківвиникаютьповільно, але йхарактеризуютьсяглибиною, великою силою татривалістю.Меланхолікалегко-вразливі таважкопереживаютьобрази, але йзовніце малопроявляється. Успілкуванні ізіншимиуникаютьнезнайомікомпанії, а колипопадають унезнайомімісцяпроявляютьнезручність.Більлюблять самітність таспокій.


2.Організаціядослідженнястратегіїпереговорів вконфліктнійситуації

 

2.1Обґрунтуванняметодів та методикдослідження

>Дослідженняпсихологічноїсумісності проводилося з студентамиКиївськогонаціональноголінгвістичногоуніверситету.

>Вибірка: 30 Чоловіквіком від 19 років до 23 років,студентикафедригерманськоїфілології, заспеціальністюпсихологія.

Уційроботі нами поставлена позначка -виявити доякоїстратегіїпереговорівсхильністуденти вконфліктнихситуаціях.Виходитимемо ізприпущення про ті, щовибірстратегіїпереговорів вконфліктнихситуаціяхпов'язаний ізіндивідуально-поведінковимиособливостями такими як темперамент.Виходячи із цого нами поставлена така завданнядослідження;

1.Виявити чиіснуєвзаємозв'язокіндивідуально -поведінковихособливостейстудентів йвибираної намистратегіїпереговорів вконфліктнихситуаціях.

>Гіпотезадослідження: >вибірпозиційного торгу якстратегіїпереговорів вконфліктнійситуації притаманно людей ізхолеричним типом темпераменту.

Методикидослідження: Уданомудослідженнівикористовувалисьнаступні методики: методикадіагностикисхильностіособистості доконфліктноїповедінки До. Томаса (>адаптація М. У.Грішиної) таособистіснийопитувальник (>EPI)Айзенка (>адаптація А. Р.Шмельовим).

1. Методикадіагностикисхильностіособистості доконфліктноїповедінки До. Томаса (>адаптація М. У.Грішиної).

Дана методикабазується напереконанні, що усістиліпереговорів вконфліктнійситуаціївластивікожнійлюдині,проте один із нихєчастіше напереважним

1.Суперництво (>конкуренція) якпрагненнядобитисясвоїхінтересів взбитокіншому.

2.Пристосуванняпринесення на поталувласнихінтересів.

3.Компроміс,кожен ізучасниківпоступаєтьсячастиноюсвоїхінтересів за зарадисумісноговиграшу.

4.Уникнення, дляякогохарактерний яквідсутністьпрагнення длякооперації, то йвідсутністьтенденцій додосягненнявласної мети.

5.Співпраця, колиучасникиситуаціїприходять доальтернативи,повністюзадовольняючоїінтересиобохсторін.

1. Методикадіагностикисхильностіособистості доконфліктноїповедінки До. Томаса.Адаптація М. У.Грішиної.


>Рис. 3.3.СіткаТомаса-Кілмена [29, 150]

>Рис. 2.1.Стиліповедінки привирішенніконфлікту


2.Особистіснийопитувальник (>EPI)Айзенка (>адаптація А. Р.Шмельовим)

>ОпитувальникаEPIмістить 57питань, 24 із якінаправлені навиявленняекстраверсії таінтроверсії, 24інших - наоцінкуемоційноїстабільності танестабільності (>нейротізма),останні 9складаютьконтрольнугрупупитань,призначену дляоцінкищиростідосліджуваного, його ставлення дообстеження йдостовірностірезультатів.

>Екстраверсія –інтроверсія танейротизм єскладовими темпераменту, тозалежно відпоказників поданим шкаламвизначаютьсячотиритипи темпераменту:

1. холерик –нестабільнаособистість,збуджений,нестриманий,агресивний,імпульсивний,оптимістичний,активний, але йпрацьовитість танастрій нестабільні.

2.Сангвінік –стабільнаособистість,соціальна, спрямованозовнішній світло, любитиспілкування, любитилідерство, веселощ,життєрадісний,має багатодрузів.

3.Флегматик -стабільнаособистість,повільний,спокійний,пасивний,обачливий,мирний,стриманий, надійна.

4.Меланхолік -нестабільнаособистість,тривожний,песиміст,дужестриманий іззовні, але йемоційно -вразливий,інтелектуальний,схильний дороздумів.

Длястатистичноїобробки йаналізуемпіричнихданихвикористовувався методпервинноїматематичноїобробки;кореляційнийаналізr-Пірсона.

2.2  >Аналізрезультатівдослідження

>Опишеморезультати,отримані нами входідіагностичногодослідження.Кількіснідані по методикахпредставлені взвіднійтаблиці вДодатку 3.

За результатами методикививченнявластивостей темпераменту миотрималитакідані:Домінуючий тип темпераментуреспондентів –сангвінічний (46%).Такожзустрічаютьсястуденти ізхолеричним (27%) ймеланхолічним (17%) типом темпераменту.Найменше увибірці уявленьфлегматичний тип темпераменту (10%).Можнавизначити, що увибірціпредставлені усітипи темпераменту (>Малюнок № 1).

Малий. № 1: Тип темпераментустудентів ( у %)

>Особливийінтерес в нашомудослідженніприділявсявивченнюстилівповедінкистудентів вконфлікті, набазі яківизначаласьдомінуючастратегіяпереговорів. Зіснуючих 5стилівповедінки вконфлікті вреспондентіввиявлено усіп’ять:компроміс,уникнення,пристосування йспівпраця тасуперництво (>Малюнок 2).

Малий. № 2:Стиліповедінкистудентів вконфлікті ( у %)


як видно ізмалюнка,популярними стилямиповедінки вконфлікті вреспондентівєсуперництво (60%).Компроміс (17%),пристосування (13%),уникнення (7%) таспівпраця (3%) .Відзначимо, що даний фактсвідчить про ті, щостудентичастішевідстоюютьвласніінтереси ніжжертвують нимиповністю, чизадовольняють їхньогочастково.Співпрацясередстудентівзустрічаєтьсянайрідше.

Таким чином,стратегіяпереговорів уконфлікті, якпозиційний торгєнайбільшпопулярноюсередстудентів, так яктакий стильповедінки вконфліктнійситуації, яксуперництвоєскладовоюданоїстратегії.

Мивиходимо ізприпущення, щостратегіяпереговорів (>позиційний торг) вконфліктіпов'язана ізіндивідуально-поведінковимиособливостямистудентів, асаме ізхолеричним темпераментом. Дляперевіркиданогоприпущення буввикористанийкоефіцієнткореляціїr-Пірсона.

>Спершу миперевірилинаявністьзв’язкуміжзмінними «>Екстраверсія» та «>Суперництво» устудентівхолеричного типу темпераменту.Отриманий намирівеньзначущостірівень = 0,012.Такий результат говорити, щозв’язокміжзмінними не носитивипадковий характер.Показникомзв’язкувиступає абсолютна величина R –Пірсона (0,451), данийпоказниксвідчить продостатню силузв’язкуміжзмінними «>Екстраверсія» та

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація