Реферати українською » Психология » Увага, Як псіхічній процес


Реферат Увага, Як псіхічній процес

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>ЗМІСТ

 

>ВСТУП

>РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНИЙАНАЛІЗПРОБЛЕМИУВАГИ

1.1Увага якпсихічний процес

1.2Основніпідходи допроблемивизначенняприродиуваги

>1.3.Функції тавластивостіуваги

1.4Неуважність впізнавальнійдіяльності та заподійїївиникнення

>РОЗДІЛ 2.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯІНДИВІДУАЛЬНИХОСОБЛИВОСТЕЙУВАГИ

2.1 Програмудослідження

2.2Результатидослідження

>ВИСНОВОК

СПИСОКЛІТЕРАТУРИ


>ВСТУП

>Однією ізнайхарактерніших риснашого духовного життяє тієї факт, що,перебуваючи подпостійнимвпливом все нових й новихвражень, мивідзначаємо ізауважуємолишенайменшу,незначну їхньогочастину.Тількицячастиназовнішніхвражень йвнутрішніхвідчуттіввиділяєтьсянашоюувагою,виступає увиглядіобразів,фіксуєтьсяпам'яттю,стаєзмістомміркувань.

>Всіпроцесипізнання - чицесприйняття чимислення, чиіншийоб'єкт, що вонивідбивається: мисприймаємо щось,думаємо про щось, щосьсобіуявляємо. разом із тімсприймає несприйняттясаме пособі, ймислить не сама думка;сприймає імислить людина -сприймаюча імислячаособистість. Тому вкожному ізвивченихдотеперпроцесівзавждиєякесь ставленняособистості до світу,суб'єкта досуб'єкта,свідомості до предмета. Це ставленнязнаходитьсвоєвираження вувазі.Увага свогозмісту немає; вонапроявляєтьсяусерединісприйняття,мислення.Вона - сторона всіхпізнавальнихпроцесівсвідомості, й при цьому таїхня сторона, уякій смердотівиступають як діяльність,спрямована наоб'єкт. Уувазізнаходитьсвоєзагостреневираженнязв'язоксвідомості з предметом;чимактивнішесвідома діяльність, тімвиразнішевиступаєоб'єкт;чим болеечітковиступає усвідомостіоб'єкт, тімінтенсивніше і самасвідомість.Увага -прояв цого зв'язкусвідомості і предмета, що уньомуусвідомлюється.Говорити проувагу,їїнаявність чивідсутність можна лишестосовно доякої-небудьдіяльностіпрактичної читеоретичної.Людинауважна, колиспрямованістьїї думокрегулюєтьсяспрямованістюїїдіяльності, йобидва напрями при цьомузбігаються.

>Увага - один із тихийпізнавальнихпроцесівлюдини,відносносутності і права, насамостійнийрозгляд якісередпсихологівдотепер немаєзгоди, Незважаючи тих, щоїїдослідженняведуться уже багатостоліть.

>Однівченістверджують, що якособливого,незалежногопроцесууваги неіснує, що вонвиступаєлише як сторона чи моментбудь-якогоіншогопатологічногопроцесу чидіяльностілюдини.Іншідумають, щоувагаявляє собоюцілкомнезалежнийпсихічний станлюдини,специфічнийвнутрішній процес, щомає своїособливості,незвідні до характеристикіншихпізнавальнихпроцесів.

Проблемамидослідженняувагизаймалисятаківеликівчені якБродбентД.Є.,ГальперінП.Я., Ланге М.М.,РубінштейнС.Л., ПавловІ.П., УзнадзеД.М.,УхтомськийО.О. тощо.Вонивисувалибезлічтеорійуваги, але й Незважаючи назначнукількістьдосліджень, проблемауваги сталаменшзначимою. як йранішетриваютьсуперечкистосовноуваги. Алі практично усідослідженняпідкреслюютьїїіндивідуальність.

Мета роботи:поширитипоняття протеоретико-методологічну базупроцесууваги.

>Об'єкт :пізнавальна сфералюдини.

Предмет :індивідуальніособливостіувагиюнаків.

Длядосягненняпоставленої метинеобхіднорозв’язатинаступнізадачі:

1.Проаналізуватипсихологічнулітературустосовноданоїпроблеми.

2.Дібратиметоди та методики дляпроведенняпсихологічногодослідження.

3.Визначитиосновніпідходи допроблемивизначенняприродиуваги.

4.З'ясуватипоняттянеуважності таїї рольпізнавальнійдіяльності.

Структура роботи. Нашакурсова роботавикладена на 33сторінках ймістить всобівступ, 2розділи, 6підпунктів,висновок, списоклітератури, щоналічує 25джерел,додаток.


>РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНИЙАНАЛІЗПРОБЛЕМИУВАГИ

 

1.1Увага якпсихічний процес

>Психічне життяособистостінерідкопорівнюють з потокомобразівсприйнятихпредметів йявищ, думок йпочуттів,вражень від них,спогадів про ті, що було б, йобразівмайбутнього. Уцейпотікбезперервновливаються усінові іновіструмочки,зародженінашоюдіяльністю внавколишньому світі,спілкуванням ізіншими людьми,зміною увласномупсихічному іфізичномустані.Цявпорядкованістьдосягаєтьсязавдякиособливійвластивостіпсихіки, щоназиваєтьсяувагою. [6; 140]

>Увагузвичайно невважаютьособливимпсихічнимпроцесом, яксприйняття,пам'ять,мислення.Зате воназабезпечуєуспішну ічітку роботунашоїсвідомості.Кожнийпізнавальний процесєєдність образу ідіяльності.Увага свогоособливогозмісту немає, вонапроявляєтьсяусерединісприйняття,мислення.Вона - сторона всіхпізнавальнихпроцесівсвідомості, й при цьому таїхня сторона, уякій смердотівиступають як діяльність,спрямована наоб'єкт. [18;79]

>Представникианглійськоїасоціативноїпсихологіїпоняття “>увага” не включали досистемипсихології як науки.Зосередженість смердотітлумачили якасоціаціюуявлень.

>Представникиінтроспективноїпсихології (>В.Вундт,Д.Гербарт,Е.Тітченер) вувазівбачалилишевнутрішнійсуб’єктивний бік. Наїхнійпогляд,увага –це стансвідомості, щохарактеризуєтьсяясністю,чіткістю,інтенсивністюнаявного внійзмісту чипроцесів.В.Вундт,наприклад,виходячи із такогорозуміння,обстоювавапперцептивно-волюнтаристськутеоріюуваги.Увага –цефіксаційна точкасвідомості,найяснішеїї полі,зумовлене переходомзмістусвідомості ззониперцепції дозониапперцепції, Яка, на думкуВ.Вундта,являє собоюособливупсихологічнуактивність, щоєпроявомневідомої намвнутрішньоїсили. [13;67]

>Американський психологЕ.Тітченеррозумівувагу яксенсорнуякість, Якавизначаєособливий станвідчуття усвідомості.

>Представникфізіологічного напрямі впсихологіїТ.Цігенпояснювавувагу несуб’єктивнимиетапами, аборотьбоювідчуттів йнеусвідомлюванихуявлень зафіксаційну точкусвідомостіявлення, щоперемагає,стаєусвідомленим,домінуючим. Отже,увага –це станусвідомленняуявлення.Змінауявленьєперехідуваги із одногоуявлення наінше. Актзосередженнявиникає врезультатіасоціативнихімпульсіввідчуттів, котрізалежать відінтенсивності,ясності,силисупровідного,емоційного тону.

>Французький психологГ.Рібо, як йІ.Сечєнов,стверджував, щоувага –це не духовний акт, щодієприховано.ЇЇмеханізмруховий,тобтотакий, щодіє нам’язи уформізатримки. На думкуГ.Рібо, людина, котра невмієкеруватим’язами,нездатна доуваги.

>Представникибіхевіоризму,розглядаючипсихологію як науку проповедінку, усвоїйсистеміпсихологіїрозглядаютьувагулише якорієнтаціюповедінки, як установкуорганізмущодозовнішніхстимулів. [20;240]

>Крімвищевказаних,існуютьтакожтаківизначення, як:

>Увага –спрямованість йзосередженістьсвідомості, щопередбачаєпідвищеннярівнясенсорної,інтелектуальної чируховоїактивностііндивіда. [3;87]

>Увага –мимовільна чидовільназосередженістьіндивіда непевномуоб’єктісвоєїдіяльності. [5;204]

>Увага –цеособлива формапсихічноїдіяльності, Якавиявляється успрямованості тазосередженостісвідомості назначущих дляособистості предметах,явищахнавколишньоїдійсності чивласнихпереживаннях. [4;98]

>Увага -здійсненнявідборупотрібноїінформації, забезпеченнявиборчихпрограмдій йзбереженняпостійного контролю заїхнімпротіканням. [18;432]

>Увага -цепсихологічний стан, щохарактеризуєінтенсивністьпізнавальноїдіяльності івиражається вїїзосередженості на порівняновузькійділянці (дії,предметі,процесі,явищі), щостаєусвідомлюваним таконцентруючим насобіпсихологічні іфізичнізусиллялюдинипротягомпевногоперіоду життя. [8;157]

>Увага –зосередженістьсуб’єкта в даний момент години на реальному чиідеальномуоб’єкті –предметі,образі,міркуванні,події тощо. [14;90]

>Історичноувагуприйнятовизначати якспрямованість йзосередженістьсвідомості напевнихоб'єктах. Цевизначення носити насобівідбитоктієїепохи, колипсихологія був “>наукою просвідомість”.Сьогоднівизначатиувагу черезсвідомість незовсімкоректно,оскільки самасвідомістьєще болеенеяснимпсихічним феноменом, щотрактується психологамизовсімпо-різному, то йувага. [23;157]

Таким чином, правильнозрозуміти феноменуваги можналише всукупності всіхїївластивостей. Уцей годинузагальноприйнятенаступневизначення:

>Увага -цеспрямованість йзосередженістьсвідомості наякому-небудь реальному чиідеальномуоб'єкті, щодопускаєпідвищеннярівнясенсорної,інтелектуальної чируховоїактивностііндивіда.

1.2Основніпідходи допроблемивизначенняприродиуваги

>увагапізнавальнасенсорнасвідомість

>ЗавдякидослідженнямІ.Сечєнова,І.Павлова,О.Ухтомського, В.Бехтерєва,П.Анохіна таін.сформувалосяуявлення пропровідну роль кору великихпівкуль усистемінейрофізіологічнихмеханізмівуваги. [12;221]

Упсихологіїприйнятовиділятинаступнікритеріїуваги:

1.Зовнішніреакції -моторні,пізно-тонічні,вегетативні, щозабезпечуютьумовикращоговідтворення сигналу. До нихвідносять поворот голови,фіксації очей,міміка і позазосередження,затримкаподиху,вегетативнікомпонентиорієнтовноїреакції.

2.Зосередженість навиконанніпевноїдіяльності.Цейкритерійєосновою для “>діяльністних”підходівщодовивченняуваги.Вінпов'язаний ізорганізацієюдіяльності і контролюватиїївиконанням.

3.Збільшенняпродуктивностікогнітивної івиконавчоїдіяльності. Мовайде пропідвищенняефективності “>уважної” дії (>перцептивної,мнемонічної,розумової,моторної) упорівнянні із “>неуважною”.

4.Вибірковість (>селективність)інформації.Цейкритерійвиражається вможливості активносприймати, а й уреагуванні лише наобмежене колозовнішніхстимулів.

5.Ясність йвиразністьзмістівсвідомості, щоперебувають уполіуваги.Цейсуб'єктивнийкритерій було бвисунуто у рамкахпсихологіїсвідомості. [24;302]

>Увага -важлива інеобхіднаумоваефективності всіхвидівдіяльностілюдини.Вонанайтіснішим чиномпов'язана іздіяльністю. Уміру того, як улюдини зпрактичноїдіяльностівиділяється іздобуваєвідноснусамостійність діяльністьтеоретична,увагаприймаєновіформи: вонвиражається взагальмованостісторонньоїзовнішньоїдіяльності ізосередженості наспогляданніоб'єкта,поглибленості ізібраності напредметіміркування. [14;205]

>Увага дооб'єкта, будучипередумовою, дляспрямованості нанього дії,є разом із тім й результатомякоїсьдіяльності.Лишероблячиподумки, діяльність,спрямовану наоб'єкт, можнапідтриматизосередженість наньомусвоєїуваги.

Не можна бутиуважнимвзагалі,увагазавждипроявляється впевних,конкретнихпсихічних процесів: мивдивляємося,вслухуємося,вирішуємо заподіяння,пишемо твори,тобто колипідвищенаактивністьпізнавальноїдіяльності впроцесіпізнання чивідбиттяоб'єктивноїреальності.Увага -це впершучергудинамічна характеристикапротіканняпізнавальноїдіяльності, воно тавиражаєпереважнийзв'язокпсихічноїдіяльності ізпевнимоб'єктом, наякому вона як уфокусізосереджена.Увага -цевиборчаспрямованість того чиіншийоб'єкт йзосередженість наньому,заглибленість успрямовану наоб'єктпізнавальну діяльність.Підспрямованістю варторозуміти,насамперед,виборчий характерпсихічноїдіяльності,навмисний чиненавмиснийвибірїїоб'єктів. Упоняттяспрямованостівключаєтьсятакож йзбереженнядіяльності навідомийпроміжок години.Недостатньо лишевибрати ту чиіншу діяльність,щоб бутиуважним,требаутриматицейвибір,зберегти його. Колі миговоримо проувагу, то, наувазітакожзосередженість,заглибленість у діяльність.Ніжсутужнішеварте передлюдиною заподіяння, тім,мабуть,напруженіше,інтенсивніше якщоїїувага, й,навпаки,чимлегше заподіяння, тімменшзаглибленим якщоїїувага. У тієї ж годинузосередженістьпов'язана ізвідволіканням відусьогостороннього.Чим понад мизосереджені навирішенніданого заподіяння, тім меншезауважуємо всенавколишнє. Таким чином, приуважномуставленні до предметавін (предмет)виявляється вцентрінашоїсвідомості, всі уцей моментсприймаєтьсяслабко,виявляється, образноговорячи, напериферіїсприйманого.Завдяки цьомувідбиттястаєясним,виразним, думивтримуються усвідомостідоти,поки незавершитися діяльність,поки не якщодосягнута позначка. Тім самимувагазабезпечуєфункцію - контроль йрегуляціюдіяльності. [11;365]

>Серед «>пускових»механізмівретикулярноїформаціїтребанасампередвідзначити >орієнтовний рефлекс. >Вінявляє собоювродженуреакціюорганізму навсякузмінунавколишньогосередовища люди йтварин. Укімнатіпролунавшерех, йкошенястрепенулося,насторожилося. Науроці усіучнізосередженопишутьтвір. Алі віддвері вкласізлегкавідкриті; Незважаючи назаглибленість вроботі, усішколярі і самвчитель повернули голову до дверей.Цей рефлекс І. І. Павловдужевлучно назвавши рефлексом «щотаке?». [12;312]

Алівсьоговищесказаногонедостатньо дляпоясненнявиборчого характерууваги і,отже,необхідно болееглибокоознайомитисязіскладнимипроцесами, щовідбуваються ворганізмі.Звичайновиділяютьдвіосновнігрупимеханізмів, щоздійснюютьфільтраціюроздратування зсередовища:периферійні іцентральні. До >периферійнихмеханізмів можнавіднестинастроюванняорганівпочуттів.Прислухаючись дослабкого звуку, людинаповертає головуубік звуку і,одночасно, увідповідьм'язинатягаютьбарабаннуперетинку,підвищуючиїїчутливість. Придуже сильномузвуковінатягбарабанноїперетинкислабшає, щопогіршує передачуколивань увнутрішнєвухо.Зупинка чизатримкаподиху вмоментинайвищоїувагитакожсприяютьзагостренню слуху. На думку Д.Є.Бродбента,увага -цефільтр, щовідбираєінформаціюсаме на входах,тобто напериферії.Він встановивши, щоякщолюдині подавалиінформаціюодночасно вобидвавуха, але й,відповідно доінструкції,він винен бувсприйматиїїлишелівим, тоінформація, щоподавалася при цьому у правівухо,повністюігнорувалася.Надалі було б показано, щопериферичнімеханізмивідбираютьінформацію ізфізичних характеристик.У.Нейсер назвавшицімеханізмипередувагою,зв'язуючи їхні ізвідносногрубоюобробкоюінформації (>спостереження зараптовимизмінами взовнішнімполі).[4;67]

>М.М.Лангевиділивнаступніосновніпідходи допроблемиприродиуваги:

1.Увага як результатрухового >пристосування.Прихильники цогопідходувиходять з того, щоякщо миможемодовільнопереноситиувагу із одного предмета наінший, тоувага неможлива безмускульнихрухів.Саме рухпристосовуєорганипочуттів до умівнайкращогосприйняття.

2.Увага як результатобмеженостіобсягусвідомості. Непояснюючи, що смердотірозуміють подобсягомсвідомості й Яка його величина, І. Герберт й У.Гамільтонвважають, що болееінтенсивніподаннявитісняють чипридушуютьменшінтенсивні.

3.Увага як результатемоції.Цятеорія, особливоблискучерозвинена ванглійськійасоціаціоннійпсихології,указує на залежністьуваги відцікавостіподання. Так, Дж.Мільуказував: «Матіприємне читяжкевідчуття чиідею і бути перед тимуважним -це тісаме».

4.Увага як результатапперцепції,тобто як результатжиттєвогодосвідуіндивіда.

5.Увага якособлива активназдатність духу.Деякі психологи,враженісвоєрідністюявищуваги,сприймаютьїї якпервинну іактивнуздатність,походженняякоїнез'ясовано.

6.Увага якпосиленнянервовогоподразника.Відповідно доданоїгіпотезиувагаобумовленазбільшенняммісцевоїдратівливостіцентральноїнервовоїсистеми.

7.Теоріянервовогопридушеннянамагаєтьсяпояснитиосновний фактуваги -перевага одногоподання надіншими — тім, щофізіологічнийнервовий процес,якийлежить воснові Першогозатримує чипридушуєфізіологічніпроцеси, що лежати восновііншихрухів, результатом чогоє фактособливоїконцентраціїсвідомості. [10;176]

>Середсучаснихвітчизнянихпсихологіворигінальнетрактуванняувагизапропонував П. Я.Гальперін.Основніположення йогоконцепції можназвести донаступних:

-увагає одним ізмоментіворієнтовно-дослідницькоїдіяльності йявляє собоюпсихологічнудію,спрямовану назміст образу, думи,іншого феномена,наявного в останній момент упсихіцілюдини;

- посвоїйфункціїувагапредставляє контролю надцимзмістом. Укожній діїлюдиниєорієнтовна,виконавська іконтрольначастини.Цяостання і представленаувагою як такою;

- навідміну віддій,спрямованих навиробництвопевного продукту, діяльність контролю, чиувага, немаєокремого,особливого результату;

- ізпоглядууваги якдіяльностіпсихічного контролю усіконкретніактиуваги -довільні ймимовільні -є результатомформування новихрозумовихдій. [9;257]

Таким чином,цілком очевидно, щозазначенітеоріїопираються нареальніфакти,однак,абсолютизуючивиділеніфеномени, смердотіігнорують усіінші прояви.Увага не лишестворює найкращіумови дляпсихічноїдіяльності, але й інесесторожову службу,допомагаючилюдинівчаснореагувати нарізнізміни внавколишньомусередовищі та увласномуорганізмі.

 

1.3Функції тавластивостіуваги

>Увага вжитті ідіяльностілюдинивиконує багаторізнихфункцій.Вонаактивізуєпотрібні ігальмуєнепотрібні в останній моментпатологічні іфізіологічніпроцеси,сприяєорганізованому іцілеспрямованомувідборупоступаючої ворганізмінформаціївідповідно до йогоактуальних потреб,забезпечуєвиборчу ітривалузосередженістьпсихічноїактивності на того самогообсязі чивидідіяльності. [25;76]

Зувагоюпов'язаніспрямованість йвибірковістьпізнавальнихпроцесів.Їхнєнастроюваннябезпосередньозалежить від цього уцей момент годинипредставляєтьсянайбільшважливим дляорганізму, дляреалізаціїінтересівособистості.Увагоювизначаєтьсяточність йдеталізаціясприйняття,міцність йвибірковістьпам'яті,спрямованість йпродуктивністьрозумовоїпильності - словом,якістьрезультатівфункціонуваннявсієїпізнавальноїактивності. [21;387]

Дляперцептивнихпроцесівувагаєсвоєріднимпідсилювачем, щодозволяєрозрізнятидеталізображень. Длялюдськоїпам'ятіувагавиступає як чинник,здатнийутримуватипотрібнуінформацію вкороткочасній йоперативнійпам'яті, якобов'язковаумоваперекладуматеріалу, щозапам'ятовує, усховищадовгостроковоїпам'яті. Длямисленняувагавиступає якобов'язковий чинник правильногорозуміння івирішення заподіяння. Усистеміміжлюдськихвідносинувагасприяєкращомувзаєморозумінню,адаптації людей,попередженню ісвоєчасномувирішеннюміжособистіснихконфліктів. Проуважнулюдинуговорять як проприємногоспіврозмовника,тактовного іделікатного партнера успілкуванні.Уважна людинакраще іуспішнішенавчається, понаддосягає вжитті, ніжнедостатньоуважна. [19;187]

Заувагоюзавжди стоятиінтереси іпотреби, установки іспрямованістьособистості.Вонивикликаютьзміну ставлення дооб'єкта. А зміну ставлення дооб'єктавиражається вувазі - узміні образу цогооб'єкта, у йогоданостісвідомості:вінстає болееясним йвиразним.

>Поки людиназайнятасерйозноюсправою,їй нетребанагадувати проувагу. Великий режисерС.Станіславський укнизі “>Робота актора із себе”цілийрозділприсвятивувазі, мовивши, щоувага дооб'єктавикликаєприродну потребу щосьзробити із ним. Дія жще понадзосереджуєувагу наоб'єкті. Таким чином,увага,зливаючись іздією івзаємнопереплітаючись,створюєміцнийзв'язок ізоб'єктом. [17;376]

>Увагавідповідає не було занапрямок потокупсихічного життялюдини, але й і заінші йоговажливіособливості.Дійсно,потікможерухатися по широкому чивузькому руслу.Від цого, як мизнаємо, якщозалежати йогоенергія;певнийнапрямокможевтримуватисятривалий чи короткий годину, при цьому врізнихумовахпереключання потоку із одного русла віншеможездійснюватися ізрізноюшвидкістю івимагатинеоднаковихзусиль;потікпсихічного життяздатнийіноді як біроздвоюватися іспрямовуватися попаралельним чи недужепаралельнихдодаткових каналах;нарешті,струмені цого потоку нетечуть плавно ібезтурботно, а як біпульсують усвоїх берегах.Складнадинамікапсихічного життялюдинивиражається восновнихвластивостяхуваги. [2;298]

Доосновнихвластивостейувагивідносятьстійкість,концентрацію,розподіл,перемикання,відволікання йоб’ємуваги.Стійкістьполягає вздатностіпевний годинузосереджувати на того самогооб'єкті.Дослідження показали, щоувагапіддаєтьсямимовільнимперіодичнимколиванням.Навіть придужестійкій йзосередженійувазізавждиємимовільнікороткочаснізміниступеніїїінтенсивності,напруженості. Цеколиванняуваги.

>Наступнавластивістьуваги -переключення.Переключенняозначаєсвідоме іосмисленепереміщенняуваги із одногооб'єкта наіншій.Переключенняувагиозначаєздатністьшвидкоорієнтуватися вскладнійситуації, щозмінюється.Цявластивістьвизначаютьсяпотай,переходячи від одного видудіяльності доіншого.

>Легкістьпереключення по людяхрізна ізалежить відцілого ряду умів (>насампередспіввідношенняміжпопередньою інаступноюдіяльністю і ставленнясуб'єкта докожної із них).Чимцікавіша діяльність, тімлегше нанеїпереключитися інавпаки.Переключанняуваги,якщо воно тавідбувається намимовільнійоснові,можесвідчити проїїнестійкість, але йтакунестійкість незавждиєпідставарозглядати якнегативнуякість.Вонанерідкосприяєтимчасовомувідпочинкуорганізму,аналізатора,збереженню івідновленнюпрацездатностінервовоїсистеми іорганізму вцілому. [7;158]

>Наступнавластивістьуваги -цеїїоб’єм.Підоб’ємомувагирозумієтьсякількістьоб'єктів, котрі людинаможеохопити іздостатньоюлегкістюодночасно.Відомо, що людина неможеодночаснодумати прорізніречі івиконуватирізноманітні справ. Цеобмеженнязмушуєдробитивступнуззовніінформацію начастини, неперевищуючиможливостіобробноїсистеми. [5;104]

>Дослідженняоб’ємуувагизвичайновідбувається шляхоманалізу числаодночаснопропонованихелементів (чисел, літер й т.п.), котріможуть бути ізясністюсприйнятісуб'єктом. Дляцихцілейвикористаєтьсяприлад, щодозволяєпред'явитипевне числоподразників такшвидко,щобвипробуваний та перегнати ока із одногооб'єкта наіншій. Цедозволяєвиміряти числооб'єктів,доступних дляодночасноговпізнання, задопомогоюприладу, названоготахистоскопом.Звичайновінскладається ізвіконечка,відділеного відрозглянутогооб'єктападаючимекраном,прорізякогоможедовільнозмінюватися так, щорозглянутийоб'єктз'являється вній надуже короткийпроміжок години (від 10 до 50-100мхв). Кількість ясносприйманихпредметів йєпоказникомоб’ємууваги.Якщопропонованіоб'єктидоситьпрості ірозкидані подемонструючомуполібезладно,об’ємувагиколивається від 5 до 7одночасно ясносприйманихоб'єктів.Взагалі жоб’ємуваги - величинаіндивідуальномінлива, але йкласичнимпоказникомоб’ємууваги по людяхвважаєтьсярівний 5±2. [12;158]

Отже,увага вжитті ідіяльностілюдинивиконує багаторізнихфункцій.Вонаактивізуєпотрібні ігальмуєнепотрібні в останній моментпатологічні іфізіологічніпроцеси,сприяєорганізованому іцілеспрямованомувідборупоступаючої ворганізмінформації,забезпечуєвиборчу ітривалузосередженістьпсихічноїактивності напевномувидідіяльності. Доосновнихвластивостейувагивідносятьстійкість,концентрацію,розподіл,перемикання,відволікання йоб’ємуваги.

1.4Неуважність впізнавальнійдіяльності та заподійїївиникнення

>Великезначення длявивчення характеристикувагимає запитання пронеуважність.

>Неуважністюназиваєтьсянездатністьлюдинизосередитися начому-небудьпевномупротягомтривалого години.Зустрічається двавидинеуважності: >уявна ісправжня.

>Уявнанеуважність -ценеуважністьлюдини добезпосередньонавколишніхпредметів йявищ,викликанакрайньоюзосередженістю йогоуваги наякомусьпредметі.Уявнанеуважність - результатвеликоїзосередженості івузькостіуваги.Інодіїїназивають «>професорською», бо воннерідкозустрічається людицієїкатегорії.Увагавченогоможе бутинастількисконцентрована на йогопроблемі, щозаймає, щовін нечуєзвернених доньогопитань,відповідаєневлад. [18;195]

>Фізіологічноюосновоюуявноїнеуважностієпотужневогнище оптимальногопорушення вкорі, щовикликаєгальмування внавколишніх йогоділянках за закономнегативноїіндукції.Неясністьвідбиттярізного родузовнішніхвпливів принеуважнійувазіпояснюється тім, що воно тавідбувається наділянках кору, щоперебувають устанігальмування. “Призосередженомуміркуванні, -пишеІ.П. Павлов, - призахопленніякою-небудьцікавоюсправою ми небачимо і нечуємо, щонавколо насвідбувається, - явна негативнаіндукція”. [16;175]

>Неуважність якнаслідоквнутрішньоїзосередженості незаподіюєвеликоїшкодисправі,хоча іутрудняєорієнтаціюлюдини внавколишньому світі.Гірше >справжнянеуважність.Людина, щостраждаєнеуважністю цого роду, зпрацеювстановлює іутримуєдовільнуувагу наякому-небудьоб'єкті чи дії. Для цогойомупотрібнозначно понадвольовихзусиль, ніжлюдиніненеуважній.Довільнауваганеуважноїлюдинихитлива, легковідволікаюча.Фізіологічносправжнянеуважністьпояснюєтьсянедостатньою силоювнутрішньогогальмування.Порушення, щовиникає поддієюмовнихсигналів, легкоіррадує, але й зпрацеюконцентрується. Урезультаті цого вкорімозкунеуважноїлюдинистворюютьсянестійківогнищаоптимальноїзбудливості. [11;302]

>Причининеуважностірізноманітні -цеможе бутизагальнийрозладнервовоїсистеми (>неврастенія),недокрів'я,хвороби носоглотки, щоутрудняютьнадходженняповітря влегені і,отже, щозбіднюютькисневехарчуваннямозковихклітин.Інодінеуважністьз'являється врезультатіфізичного ірозумовогостомлення іперевтоми,важкихпереживань. [3;67]

>Однією з причинсправжньоїнеуважностієтакожперевантаженнямозку великоюкількістювражень. Відчому наднавчальну пору року частовідпускатидітей укіно, театр,водити вгості,дозволятищоднядивитисятелевізор.Розкиданістьінтересівтакожможе привести досправжньоїнеуважності.Деякіучнізаписуютьсявідразу вкількагуртків,беруть книжки ізбагатьохбібліотек,захоплюються спортом,колекціонуванням таіншим, й при цьомунічимсерйозно незаймаються.Подібнаневпорядкованістьзахопленьлишезміцнюєнеуважність,заважаєнавчатися.Причиноюсправжньоїнеуважностіможе бути інеправильневихованнядитини вродині:відсутністьпевного режимові узаняттях,розвагах йвідпочинкудитини,виконання всіх йогопримх,звільнення відтрудових обовязків.Нудневикладання, що не будити думку, незачіпаєпочуттів, невимагаєнапругиволі, -одне зджерелнеуважностіувагиучнів. [23;405]

яквибірковесприйняттявпливівувагаможливалише устанібадьоростіорганізму,зумовленоїактивноюдіяльністюмозку.Виділяютьчотиристанибадьорості:глибокий сон,дрімота,спокійнабадьорість (>сенсорнийспокій) й активнабадьорість.Активаціядіяльностіздійснюєтьсяспеціальнимутворенням умозку, якуназиваєтьсяретикулярноюформацією.Вонавиявляється взмініелектричноїактивностімозку йможе бутизафіксованаелектроенцефалографом.Якщо встані сну велектроенцефалографіпереважаютьритмічніколиваннянизькоїчастоти –повільніхвилі із великоюамплітудою (>-ритм), то, припереході до станунеспанняспостерігаєтьсядесинхронізіціякорковоїритміки –з’являютьсявисокочастотніколиваннямалоїамплітуди.Перехід доактивноїбадьоростісупроводжуєтьсяпоявою улюдиниорієнтувальнихрефлексів йпідвищеннямчутливостіаналізаторів,зміноюобмінуречовин, роботисерця, ритмудихання тощо. Томувважають, щофізіологічноюосновоюувагиєзагальнаактиваціядіяльностімозку, Яказабезпечуєперехід від сну доактивноїбадьорості. [1;403]

>Важкозмусити собі бутиуважним доти, зчимнічого не можназробити, що невикликаєнашоїзовнішньої чивнутрішньоїактивності.Втім,єпредмети йявища, котрі як біприковують до собіувагу,інодінавітьвсупереч нашомубажанню. Отже, в одномувипадкутребазмусити собі бутиуважним, аіншому - предмет «сам»забезпечуєувагу,змушує у собідивитися,слухати тощо.Фактично тут мовайде про тривидиуваги, щорозрізняються –довільна,мимовільна тапіслядовільна.

>Мимовільнаувагаєнайбільш вибачимо виглядомуваги. Примимовільнійувазіпотікпсихічного життяпсихічна діяльністьлюдиниспрямовує до того чиіншому напрямі як бі, сам пособі, безсвідомихвольовихзусильособистості, безпопередньогонаміру.Недармацей видувагиінодіназиваютьненавмисним йпасивним.

>Довільнаувага -цеувага,пов'язанезісвідомопоставленоюметою, ізвольовимизусиллями.Рівеньрозвиткутакоїувагихарактеризує не лишеспрямованістьінтересівлюдини, але й йїїособистісні,вольовіякості:аджеякщомимовільноюувагою, таксказати,командують,розпоряджаютьсязовнішніоб'єкти, тохазяїномдовільноїувагиє самаособистість. Формула тут проста: «>Менітреба бутиуважним, й язмушу собі бутиуважним, Незважаючи ані на що». [15;196]

>Цей видувагитіснопов'язаний із волеюлюдини і буввироблений урезультатітрудовихзусиль, тому йогощеназиваютьвольовим.Основноюфункцієюдовільноїувагиєактивнерегулюванняпротіканняпсихічнихпроцесів. Таким чином,довільнаувагаякісновідрізняється відмимовільної. Однак,обидвавидиувагитіснозв'язані один із одним, бодовільнавиникла ізмимовільної.

>Післядовільнаувагаподібнадовільній, носитицілеспрямований характер йспочаткувимагаєвольовихзусиль, але йпотім людина “входити” у роботу:цікавими йзначимимистаютьзміст й процесдіяльності, а чи не лишеїї результат.Послядовільноюцей видуваги був назв М. Ф.Добриніним .Наприклад, школяр,вирішуючиважкеарифметичне заподіяння,спочаткудодає до цьомупевнізусилля.Вінбереться заце заподіяння лише бо йогопотрібнозробити.Завданняважке йспочаткуніяк невирішується, школяр завісься годинувідволікається.Йому доводитисяповертати собі дорішення заподіянняпостійнимизусиллямиволі. Алі заподіяннястає усє понад і понадзрозумілим.Воновиявляєтьсяхоча іважким, але йможливим длявирішення.Школяр усе понад і понадзахоплюється ним, воно та все понадзахоплює його.Вінперестаєвідволікатися: заподіяння ставньогоцікавим.Увага іздовільної стала як бімимовільною. [17;307]

Навідміну відмимовільноїувагипослядовільнаувагазалишаєтьсяпов'язаноюзісвідомимицілями іпідтримуєтьсясвідомимиінтересами. У тієї ж годину навідміну віддовільноїуваги тут немає чимайже немаєвольовихзусиль.

Вочевидь і тівеличезнезначення, якумаєпіслядовільнаувага дляпедагогічногопроцесу.Звичайно, педагогможе і виненсприятидодаваннюучнямизусиль, але йцей процесстомлюючий. Томугарний педагог винензахопитидитину,зацікавитиїї так,щоб вонапрацювала, невитрачаючи дарма своїсили,тобто,щобінтерес мети,інтерес результату роботипереходив убезпосереднійінтерес. [23;286]

Таким чином,великезначення длявивчення характеристикувагимає запитання пронеуважність -нездатністьлюдинизосередитися начому-небудьпевномупротягомтривалого години.Зустрічається двавидинеуважності: >уявна ісправжня, котріпов'язані іздовільною,мимовільною тапіслядовільноюувагою.


>РОЗДІЛ 2.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯІНДИВІДУАЛЬНИХОСОБЛИВОСТЕЙУВАГИ

2.1 Програмудослідження

Для практичногоопрацюваннявиявленняіндивідуальнихособливостейуваги було бспланованопсихологічнедослідження, що проводилося набазіІнститутупсихологіїПівденноукраїнського державногопедагогічногоуніверситету ім.К.Д.Ушинського, вякомуприймало доля 10осібвіком 18-19 років.

Метадослідження –визначенняіндивідуальнихособливостейувагиосібюнацькоговіку.

Длядосягнення мети бувдібрана методика “>кільцяЛандольта”.

Мета:оцінкастійкості,розподілу,переключенняувагиосібрізноговіку.

>Матеріал:матриця ізкільцямиЛандольта.

Усяматриця ізкільцямиЛандольтарозміщується вмежах стандартного машинногоаркушапаперу.Праворуч на цьомуаркушіобов'язковоповиннівказуватисяпрізвище,ім'ядосліджуваного, йоговік, атакож датапроведеннядослідження.

Дляпрактичноїоцінкистійкості,розподілу іпереключенняуваги можнавикористати тієїсамийаркушпаперу ізкільцямиЛандольта,звертаючись прикожному новомузавданні дотієї йогочастини, що привиконанніколишнього заподіяннязалишиласянезаповненою (можна,наприклад,продовжуватиаркуш чи, перегорнувши його на 180°,починати ізіншоїсторони).

>Досліджуваномупропонується бланк ізкільцямиЛандольта усупроводінаступнихвказівок.

>Інструкція: “Уцій гру Ві будетезмагатися ізіншимиучасниками,потім миподивимося,якого результату Відосягли взмаганні із ними. Гадаю, що у Васцевийде не гірше, ніж вінших”.

>Далідосліджуваномупоказується бланк зкільцямиЛандольта іпояснюється, щовін винен,уважнопереглядаючикільця порядках,знаходитисеред нихтакі, у якієрозрив,розташований усуворопевномумісці, йзакреслювати їхні.

>Робота проводитисяпротягом 5хвилин.Щохвилиниекспериментаторвимовляє слово «>лінія», уцей моментучасник виненпоставитилінію на томумісці бланка ізкільцямиЛандольта, де його засталаця команда.

>Після того, як 5хвилин минули,експериментаторвимовляє слово «стоп».Післяцієїкомандидосліджуваний виненприпинити роботу і утіммісці бланка ізкільцями, де застала йогоця командапоставитиподвійнувертикальнулінію.

Отже, для практичногоопрацюваннявиявленняіндивідуальнихособливостейуваги було бспланованопсихологічнедослідження. Длядосягнення мети бувдібрана методика “>кільцяЛандольта”, позначкаякої -оцінкастійкості,розподілу,переключенняувагиосібрізноговіку.

2.2Результатидослідження

Приобробцірезультатів мивизначаликількістькілець,переглянутихкожнимдосліджуваним закожнухвилину години і за усі 5хвилин,протягом якітривалодослідження.Такожвизначаєтьсякількістьпомилок,допущених нею впроцесі роботи накожнійхвилині, ізпершої поп'яту, й вцілому за усі 5хвилин.

>Продуктивність йстійкістьувагивизначаються заформулою:


де P.S -показникпродуктивності істійкостіуваги;

N -кількістькілець,переглянутих захвилину(якщо задопомогоюцієїформуливизначаєтьсязагальнийпоказникпродуктивності істійкостіуваги за усіп'ятьхвилин, то N якщодорівнювати числукілець,переглянутихпротягомп'ятихвилин, азнаменникданоїформули - 300);

n -кількістьпомилок,допущених зацей ж годину.

Упроцесіобробкирезультатівобчислюютьсяп'ятьщохвилиннихпоказників P.S й одинпоказник P.S , що переносити до всіхп'ятихвилин роботи, разомузятих.

>Інтерпретація:

Наосновіаналізурезультатів можнасудити продинамікузміни вчасіпродуктивності істійкостіувагилюдини.Показникипродуктивності істійкостіпереводяться (>кожнийокремо) упроценти, взалежності відотриманихрезультатів:

100% -показник P.S удосліджуваноговище, ніж 1,25 балу –дужевисокопродуктивна тастійкаувага;

80-90% -показник P.Sперебуває вмежах від 1,00 до 1,25 балу –низькопродуктивна, але йстійкаувага;

60-70% -показник P.Sперебуває вінтервалі від 0,75 до 1,00 балу –середньопродуктивна тасередньостійкаувага;

40-50% -показник P.Sперебуває вмежах від 0,50 до 0,75 балу –середньопродуктивна , але йнестійкаувага;

0-30 % -показник P.Sперебуває вінтервалі від 0,00 до 0,50 балу –середньопродуктивна тавкрайнестійкаувага.

>Під годинудослідження було ботриманопервиннідані, заякими можнапростежитирізноплановірезультати із боцігрупидосліджуваних.


>Таблиця 2.1Досліджуваний №1Воскобойник Катя

>Хвилини >К-стьпереглянутихкілець >К-стьпомилок >Продуктивність йстійкістьуваги захвилину години >Загальнаоцінкапродуктивності тастійкостіуваги
1 121 0

2 49 1

3 154 1

4 143 1

5 160 3

>Таблиця 2.2Досліджуваний №2Гольдіна Алиса

>Хвилини >К-стьпереглянутихкілець >К-стьпомилок >Продуктивність йстійкістьуваги захвилину години >Загальнаоцінкапродуктивності тастійкостіуваги
1 145 3

2 42 0

3 172 2

4 145 4

5 123 2

>Таблиця 2.3Досліджуваний №3 Григоренко Настя

>Хвилини >К-стьпереглянутихкілець >К-стьпомилок >Продуктивність йстійкістьуваги захвилину години >Загальнаоцінкапродуктивності тастійкостіуваги
1 140 0

2 125 0

3 144 2

4 124 1

5 94 1

>Таблиця 2.4Досліджуваний №4 Гринько Оксана

>Хвилини >К-стьпереглянутихкілець >К-стьпомилок >Продуктивність йстійкістьуваги захвилину години >Загальнаоцінкапродуктивності тастійкостіуваги
1 104
Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація