Реферати українською » Психология » Психологічна структура особістості


Реферат Психологічна структура особістості

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

>Курсова робота

«>Психологічна структураособистості»


>Вступ

У нашомубуденномужитті мидосить широковикористовуємо слова «>психологію», «психолог», «>психологічний» йїмродинні, незавждизамислюючись над їхнізмістом.

Тім годиною слово «>психологія», щовиникло в XVIIIстолітті (йоготворцем бувзнаменитийнімецький навчань,вчитель М. В. ЛомоносоваХристиян Вольф) увласномусенсіозначає «>вчення про душу».Поняття «душа» внауцітепервикористовується порівнянорідко; болеенауковимвважаєтьсяпоняття «>психіка». Таким чином, в суворомусенсі словапсихологіярозуміється як наука пропсихіку, а психолог –це людина, щопрофесійнозаймаєтьсяцієюнаукою втеоретичному й практичномуплані, у томучислівикористовуючиїїдосягнення,здійснюючивсілякудопомогу людям.

Скажудекількаслів проособливостіпсихології як науки.

Це наука пронайскладніше, що докивідомелюдству.Аджепсихіка –це «>властивістьвисокоорганізованоїматерії».Якщо ж матір наувазіпсихікулюдини, то дослів «>високоорганізованаматерія»потрібнододати слово «сама»:аджемозоклюдини –це самависокоорганізованаматерія,відома нам.

Історіїдослідження вобластіпсихологіїособистості уже понад ста років.Більше ста роківученішукаютьвідповіді на запитання про природу особини,внутрішній світлолюдини, прочинники, щовизначаютьрозвиток особини йповедінкулюдини, йогоокремівчинки йжиттєву шлях уцілому.Цейпошукмаєзовсім нелишетеоретичнуцінність. З самого початкувивченняособистості було бнайтіснішим чиномпов'язане по вирішеннюпрактичнихзавдань.

>Психологія без практикипозбавлена свого головногосенсу й мети –пізнання йслужіннялюдині.Практичнаорієнтація,проте, нелише незменшуєзначущістьрозвиткупсихологічноїтеорії, але й,навпаки,підсилюєїї:уявлення про ті, що дляуспішноїпрактичної роботинеобхідне,перш на,опанування рядупрактичнихнавиків йнакопиченнядосвіду, атеоретичнаосвітаграєшвидшедругорядну роль, вкореніневірно. Так було взахіднійпсихологіїсамеінтенсивнийрозвиток практикивикликав до життя запитання, котрівідносяться дозагальних проблемпсихологіїособистості. В частности,дискусійнимзалишається запитання пропровідний вухо врозвиткуособистості: чирозглядати його, якпропонують багатопредставниківгуманістичногонапряму впсихології, якпоступоверозгортаннязакладеного влюдиніпотенціалу,якийштовхаєлюдину насамореалізацію, чи ж процесрозвиткувизначаєтьсячергоюжиттєвихвиборівсамоїлюдини.



1.Загальнеуявлення проособистість

якоб'єктдослідженняособистістьунікальна посвоїйскладності.Складністьцяпоміщена,перш на, до того, що вособіоб'єднанірізніплощинибуттяконкретноїлюдини – від йоготілесногобуття до духовного – як живоготіла, як свідомішого й активногосуб'єкта, як членасуспільства.

Приспробахвизначитиособистість влітературі частоцитуються слова

До. Маркса: «.людинаєсукупність всіхсуспільнихстосунків».

>Деякіавторибачать за тими словамипрямевизначенняособистості.Інші непогоджуються із ними,помічаючи, що вичитавйдеться,по-перше, не про особу, а пролюдину,по-друге,швидше на проузагальненулюдину (>людстві вцілому),оскількижодна конкретна людина неможе бутисукупністю всіхсуспільнихстосунків.

>Меніпредставляєтьсявірноюця друга точказору: приведено формула Марксавідображаєзагальнофілософськийпогляд налюдину, асамепостулювало йогосоціальногоєства.Марксистськафілософіязадаєнайзагальнішерозумінняособистості.

особистість –цеорганізм й йоговищийпредставник –мозок, щомістить всобізалишкивсього,чим ми були, йзавдатки того,чим ми будемо. Унімнакресленийіндивідуальний характерзі всімасвоїмидіяльними йпасивнимиздібностями йантипатіями, своїмгенієм, талантом йдурістю,доброчесностями й пороками,нерухомість йдіяльністю.

>Простірособистостімаєскладну структуру йбезлічвимірів. титануподіїзовнішнього світу, в котрі включенаособистість, й тихстосунки, котрі унеївстановлюються ізоб'єктамизовнішнього світу,утворюютьзовнішнійпростірособистості.Уявлення про світло й про собі,переживаннярізнихподій, ставлення впритул дособі, самоконтроль йсаморегуляція,життєвіцілі йплани – всецескладаєвнутрішній світлоособистості.Соціальнийпростір, вякий включенаособистість, уявлень наїївнутрішньому світі. Зіншого боці, вактивності, вдіяльності, вспілкуванні, так чиінакше,виявляєтьсявнутрішнє життяособистості.

>Спосіб життялюдини, щовключає внерозривнійєдностіпевніісторичніумови,матеріальніоснови йогоіснування й діяльність,направлену на їхньогозміну,обумовлюєпсихічний образособистості, Яка, у своючергу,накладаєсвійвідбиток наспосіб життя.

особистість –перш насучасникпевноїепохи, йцевизначаєбезлічїїсоціально-психологічнихвластивостей.

особистість, як ми добрознаємо, нелише продуктісторії, але й йучасникїї руху,об'єкт йсуб'єктсучасності.Мабуть,найбільшчутливийіндикаторсоціальнихзв'язківособистість –їїзв'язок ізсучасністю, ізголовнимисоціальнимирухами свого години. Аліцейзв'язоктіснозмикається із болееприватнимвиглядомсоціальнихзв'язків – із людьми свого класу,суспільного кулі,професії й так далі,однолітками, щоє, ізякими дана особа разомформувалася до одного й тієї жісторичний годину, бувсвідком йучасникомподій.Формуванняспільностіпоколіннязалежить відсистемисуспільноговиховання.Приналежність допевногопоколіннязавждиєважливоюхарактеристикоюконкретноїособистості.

особистість –суспільнийіндивід,об'єкт йсуб'єктісторичногопроцесу. Тому щодо характеристик особиниякнайповнішерозкриваєтьсясуспільнеєстволюдини, щовизначає усіявищалюдськогорозвитку,включаючиприродніособливості.

Отже,загальноюоб'єктивноюпідставоювластивостей особиниє системасуспільнихстосунків. У цьомусенсі сус-пільствопороджує особу. особистість й сус-пільство непротистоять один одному якдвірізнівзаємодіючісили. особистість –це членсуспільства й його продукт.Відношення «>індивід – сус-пільство»є ставленняпородження,формування особинисуспільством. І у тій годинупородження,формування йрозвитокосібєнеобхіднійскладовій самогопроцесурозвиткусуспільства,оскільки безосіб аніцей процес, ані саме сус-пільство неможутьіснувати.

Колілюдину можнавважатиособистістю?

>Людину можнавважатиособистістю,якщо в його мотивиіснуєієрархія в одномупевномусенсі, асамеякщовінздатнийдолативласнібезпосередніспонуки зарадичогосьіншого. Такихвипадкахговорять, щосуб'єктздібний доопосередкованоїповедінки. При цьомупередбачається, щомотиви, по якідолаютьсябезпосередніспонуки,соціальнозначимі.Вонисоціальні посвоємупоходженню йсенсу,тобтозаданісуспільством,виховані влюдині. Цепершийкритерійособистості.

Іншийнеобхіднийкритерійособистості –здібність до свідомішогокерівництвавласноюповедінкою. Цекерівництвоздійснюється наосновіусвідомленихмотивів-цілей йпринципів.Від Першогокритеріюдругоївідрізняється тім, щопередбачаєсамесвідомусупідрядністьмотивів. Простоопосередкованаповедінка (>першийкритерій)може матір всвоїйоснові йієрархіюмотивів, щостихійносклалася, йнавіть «>стихійнуморальність»: людинаможе неусвідомлювати ті, щосамезмусилопоступити йогопевним чином,протесповнаетично. Отже,хоча вдругійознацітакожмається наувазіопосередкованаповедінка,підкреслюєтьсясамесвідомеопосередковування.Вонопередбачаєнаявністьсамосвідомості якособливійінстанціїособистості.

Отже, що жтакеособистість,якщо матір наувазівказаніобмеження? особистість –це людина,узята в йогопсихологічних характеристик, котрісоціальнообумовлені,виявляються всуспільних заприродоюзв'язках йстосунках,єстійкими,визначаютьетичнівчинкилюдини, щомаютьістотнезначення самих й щооточують.

разом ізпоняттями «>людиною», «>особистість» внауцінезрідкавживаютьсятерміни «>індивід», «>індивідуальність».Їхвідмінність відпоняття «>особистості»полягає внаступній:якщопоняття «людина»включаєсукупність всіхлюдськихякостей,властивих людям,незалежно від того,присутні чивідсутні смердоті уданоїконкретноїлюдини, тіпоняття «>індивід»характеризуєсаме його йдодаткововключаєтакіпсихологічні йбіологічнівластивості, котрі разом ізособовимитакожйому присуши.Крім цього упоняття «>індивіда»входять якякості, щовідрізняютьданулюдину відінших людей, то йзагальні длянього йбагатьохінших людейвластивості.

>Індивідуальність –ценайвужче зазмістомпоняття.Вономістить всобілише тихіндивідуальні йособовівластивостілюдини,таке їхньогопоєднання, якуданулюдинувідрізняє відінших людей.

 

2.Психологічна структураособистості

>Розглянемо структуруособистості. Унеїзазвичайвключаютьсяздібності, темперамент, характер,вольовіякості,емоції,мотивація,соціальні установки.

>Розглянемонабір таких рис, котрі, на думку Р.Мейлі,доситьповнохарактеризують особу:

1.Упевненість всобі –невпевненість.

2.Інтелектуальність (>аналітична) –обмеженість (>відсутністьрозвиненоїуяви).

3.Зрілістьрозуму –непослідовність,алогічність.

4.Розсудливість,стриманість,стійкість –суєтність,схильністьвпливу.

5.Спокій (>самовладання) –невротичность (>нервозність).

6.М'якість –черствість,цинізм.

7. Доброта,терпимість,ненав'язливість –егоїзм,свавілля.

8.Дружелюбність,поступливість,гнучкість –ригідність,тираничность,мстивість.

9.Добросердя,м'якість –злісність,черствість.

10.Реалізм – аутизм.

11. Силаволі –безвілля.

12.Сумлінність,порядність –недобросовісна,непорядність.

13.Послідовність,дисциплінарозуму –непослідовність,розкиданість.

14.Упевненість –невпевненість.

15.Дорослість –інфантилізм.

16.Тактовність –нетактовність.

17.Відвертість (>контактність) –замкнутість (>відокремленість).

18.Веселість –грустность.

19.Зачарованість –розчарованість.

20.Товариськість –нетовариськість.

21.Активність –пасивність.

22.Самостійність –конформність.

23.Експресивність –стриманість.

24.Різноманітністьінтересів –вузькістьінтересів.

25.Чутливість –холодність.

26.Серйозність –легковажність.

27.Чесність –брехливість.

28.Агресивність – доброта.

29.Бадьорість –веселість.

30.Оптимізм –песимізм.

31.Сміливість –боязкість.

32.Щедрість –скупість.

33.Незалежність – залежність.

Допсихологічних характеристикособистості, щосамоактуализирующейся,відносяться:

>активнесприйняттядійсності йздатність доброорієнтуватися вній;

>прийняття собі йінших людей такими, котрі смердотіє;

>безпосередність увчинках йспонтанність увираженнісвоїх думок йвідчуттів;

>зосередженістьуваги на бовідбуваєтьсязовні, напротивагуорієнтаціїлише навнутрішній світло,зосередженостісвідомості навласнихвідчуттях йпереживаннях;

>володіннявідчуттямгумору;

>розвиненітворчіздібності;

>неприйняттяумовностей;

>заклопотаністьблагополуччямінших людей, а чи незабезпеченнямлишевласногощастя;

>здібність доглибокогорозуміння життя;

>встановлення іздовколишніми людьми,хоча й незі всіма,сповнадоброзичливихособистихвзаємин;

>здатністьдивитися на життя ізоб'єктивної точкизору;

>умінняпокладатися насвійдосвід,розум йвідчуття, а чи не на думиінших людей,традиції чиумовності;

>відкрита йчеснаповедінка у всіхситуаціях;

>здатністьбрати у собі відповідальність, а чи невирушати віднеї;

>додаток максимумузусиль длядосягненняпоставленихцілей.

 

3.Формування йрозвитокособистості

>Звернемося додетальнішогорозглядупроцесуформуванняособистості.

>Спочаткууявимособінайзагальнішу картину цогопроцесу.Згіднопогляду Сучасноїпсихології,особистістьформується шляхомзасвоєння чипривласненняіндивідомсуспільновиробленогодосвіду.

>Досвід,якиймаєбезпосереднє ставлення доособистості, –цесистемиуявлень пронорми й ціності життялюдини: про йогозагальнуспрямованість,поведінку,стосунки людям, до собі, досуспільства вцілому й так далі.Вонизафіксовані в інших формах – уфілософських йетичнихпереконаннях, втворахлітератури ймистецтва, взведеннях законів, в системахсуспільнихвинагород,заохочень йпокарань, втрадиціях,громадських думках.

>Формуванняособистостіхоча йє процесосвоєнняспеціальноїсферисуспільногодосвіду, але й процес абсолютноособливий.Вінвідрізняється відзасвоєння знань,умінь,способівдій.Адже тутйдеться про такомуосвоєнні, врезультатіякоговідбуваєтьсяформування новихмотивів й потреб, їхньогоперетворення,супідрядність й так далі. Адосягтивсього цого шляхом простогозасвоєння не можна.Засвоєний мотив вкращомуразі мотив, але й що нереальнодіє,тобто мотив недостеменний.Знати, щоповиннеробити, до чогослідпрагнути, – неозначаєхотітиробитице, дійсно до цогопрагнути.Новіпотреби ймотиви, атакож їхньогосупідрядністьвиникає незасвоєння, апереживання, чи проживання.Цей процесзавждивідбуваєтьсялише в реальномужиттілюдини.Вінєзавждиемоційнонасиченим, частосуб'єктивнотворчим.

Здумкою про ті, щоособистістю Чоловік ненароджується, астає,згодна тепербільшістьпсихологів.Проте їхнього крапки над ті,яким законампідкоряєтьсярозвитокособистості,значнорозходяться.Цірозбіжностістосуютьсярозуміннярушійних силрозвитку,зокремазначеннясуспільства йрізнихсоціальних груп длярозвиткуособистості,закономірностей йетапіврозвитку,наявності,специфіки йролі в цьомупроцесі кризрозвиткуособистості,можливостейприскоренняпроцесурозвитку йіншихпитань.

>Якщо повідношенню дорозвиткупізнавальнихпроцесів можна було бсказати, щодитячийвікєвирішальним в їхньогоформуванні, тоце тім понадвірно у зв'язку ізрозвиткомособистості.Майже усіосновнівластивості йособовіякостілюдинискладаються вдитинстві, завинятком тихий, котріотримуються ізнакопиченнямжиттєвогодосвіду й неможутьз'явитисяраніше того години, коли людинадосягнепевноговіку.

Удитинствіскладаютьсяосновнімотиваційні,інструментальні йстильовірисиособистості.Першівідносяться доінтересівлюдини, до тихийцілей йзавдань, котрівін собі за ставити, до йогоосновних потреб ймотивівповедінки.Інструментальнірисивключаютьзасобидосягненнявідповіднихцілей, щовіддаютьсяперевагалюдиною,задоволенняактуальних потреб, астильовістосуються темпераменту, характеру,способівповедінки, манер. Дозакінчення школи особа в основномуоформляється, й тихіндивідуальніособливості персонального характеру, які дитянабуває вшкільні рокта,зазвичайзберігаються втій чиіншійміріпротягомвсієїподальшомужиттю.

>Розвитокособистості вдитинствівідбувається подвпливомрізнихсоціальнихінститутів: сім'ї, школи,позашкільнихустанов, атакож подвпливомзасобівмасовоїінформації (>друк, радіо,телебачення) й живого,безпосередньогоспілкування дитини іздовколишніми людьми. Урізнівіковіперіодиособовогорозвиткукількістьсоціальнихінститутів, щоберуть доля вформуванні дитини якособі, їхнівиховнезначеннярізні. Упроцесірозвитку особини дитини віднародження дотрьох роківдомінуєсім'я, й йогоосновніособовіновоутворенняпов'язані впершучергу із нею. Удошкільномудитинстві додій сім'їдодаєтьсявпливспілкування ізоднолітками,іншимидорослими людьми,звернення додоступнихзасобівмасовоїінформації.Зівступом до школивідкриваєтьсяновийпотужний каналвиховної дії на особу дитини черезоднолітків, учителів,шкільніучбовіпредмети й справ.Розширюється сфераконтактів ззасобамимасовоїінформації зарахунокчитання,різкозростаєпотікінформаціївиховного плану, щодосягає дитини й щонадає наньогопевнудію.

На запитання, щотакеособистість, психологивідповідаютьпо-різному, й врізноманітності їхньоговідповідей, арозбіжності думок з цого приводувиявляєтьсяскладність самого феномену особини.Кожне ізвизначень особини,наявних влітературі,заслуговує тих,абиврахувати його упошуках глобальноговизначенняособистості.

особистістьнайчастішевизначають яклюдини всукупності йогосоціальних,придбанихякостей. Цеозначає, що доособових не належатитакіособливостілюдини, котрігенотипично чифізіологічнообумовлені,ніяк незалежать від життя всуспільстві. Убагатьохвизначеннях особинипідкреслюється, що доособових не належатипсихологічніякостілюдини, щохарактеризують йогопізнавальніпроцеси чиіндивідуальний стильдіяльності, завинятком тихий, котрівиявляються встосунках людям, всуспільстві. Упоняття «>особистість»зазвичайвключаютьтаківластивості, котріє болееменшстійкими йсвідчать проіндивідуальністьлюдини,визначаючи йогозначимі для таких людейвчинки.

 

4.Основнічинникирозвиткуособистості

 

>Які ж заподійвпливають нарозвитокособистості,наводять доїїзанепаду й котрі заподійсприяютьїїрозвитку? Нарозвитокособистостіпевнийвпливробить природа, щооточуєїї (>місцеіснування). Тут можна привести що непідлягаєсумніву факт, щопомірнийклімат длярозвитку особиниєсприятливішим, ніжсуворийкліматпівночі й спекотнийкліматтропіків.

Навряд чихто-небудь станіоспорювати разом ізкліматомважливезначенняіншихметеорологічних, арівно йгеографічних умів.Великіпустелі,малопридатні длялюдського життя, і все тихмісцевості, делюдині доводитисявитрачати багато сил йенергії наборотьбу іздовколишньоюприродою, несприяютьрозвиткуособистості.

>Рівним чиномнесприятливіґрунтові йметеорологічніумови, щохарактеризуютьсяендемічнимрозвитком тихий чиіншихзагальниххвороб, неможуть невідбиватисязгубно нарозвиткуособистості,погіршуючифізичнездоров'яорганізму.

>Першою йосновноюумовою правильногорозвитку особиниє природаорганізму,спадщина йогобатьків чи тихантропологічніособливості, котріскладаютьґрунт длярозвитку особини.

Навряд чихтоможесумніватися взначенніраси увказаномувідношенні.Найкращим прикладомможеслужити тієї факт, що ізтрьохлюдських расчорна, недивлячись зважується на власнучисленність, далеко ще недосяглатієїміри культурногорозвитку, якдвііншіраси.

Привсійсвоїйчисленностіпредставникицієїрасиніколи неграли (за невеликимвинятком)важливоїролі вісторії.Цейважливий факт не можна незіставити із тімантропологічним фактом, щомісткість черепа й вагимозкуцієїрасименші, ніж в двохінших рас, особливобілою.Меніздається, щоце не виннепіддаватисяяким-небудьсумнівам.

>Іншим прикладомвпливуантропологічнихособливостей нарозвиток особиниєнародидревньоїЕллади, щодосяглидивної культури й неменш чудовогорозвитку особини йпотімзагибліунаслідокособливихісторичних умів.

Колівиниклаборотьба зазвільненнягреків відтурецькогоіга, багатохтоуявлявсобі, що справайде провідновлення того жволелюбного народу,якийзалишив после собічудовіпам'ятники думи й культури, щозберігаються врізних музеях.Ця думказахоплювала багато, вонзбудиласимпатії догреків із боцікращихумів того години, йвійна за їхнізвільненнязробиласявідразупопулярною вЄвропі.

Алі коли годиназвільнення настала, що жвиявилося?

>Древнього грека із йогожвавимрозумом йвідчуттям, ізсильною волею уже не можна було бвизнати в греківновітньоїформації, щоволодіютьіншимиякостями. Іце бодревні грекипереродилися віншунацію, щохарактеризуєтьсяіншимиантропологічнимирисами, смердотіпереродилисячастиноюунаслідоквиселення й рабства,головним ж чиномунаслідокзмішення ізіншими племенами.

Отже, недивлячись тих, щозалишилися тих жгеографічніумови, котрі були вГреції й вминулістоліття, недивлячись тих, що центрцивілізації доцихпірзалишається, як йраніше, на материкуЄвропи,сучасні нам греки,унаслідокпридбаних ними новихантропологічнихособливостей вперіоддовгого рабства,мабуть, необіцяютьзробитися великим народом,яким смердоті позасумнівом були вдавнину.

>Наведеніприкладипоказують, що уже вантропологічнихособливостяхрасикриються тихоснови, котрівизначаютьрозвиток особининадалі.

На неменшуувагузаслуговуєіншийчинник, щовпливає нарозвиток особини. Це –чинникбіологічний,пов'язаний ізумовамизачаття йрозвиткулюдськогоорганізму.

Неможемо невідзначитиважливогозначення врозвитку особини тихийелементів, котрівідомі подназвоюзвиродніння й котрікореняться вумовахнесприятливогозачаття йрозвитку плоду.Від які бі причин, незалежалиціумови – віднесприятливоїпсихо- чиневрапатичноїспадковості,фізичнихнедоліків,хворобматері под годинузачаття йвагітності,наслідком їхні, як мизнаємо,єдегенеративніособливості потомства, котріврешті-рештзводяться дорозкладання особини й доїїзанепаду.

>Цілкомзрозуміло, щорозвиток особини яквищогопроявупсихікизнаходитьсязалежно відфізичних умів. Цеположення неможезбуджувати йтінісумніву,якщо мивізьмемо доувагитіснеспіввідношенняміжфізичним йпсихічним,між «>тілом йдушею», якприйнятовиражатися.

Уусякомуразі, не можна невзяти доуваги тієї факт, щолишегармонійнийрозвитоктіла й духузабезпечуєправильневдосконалення особини.Якщофізичнийрозвиток відприроди слабко,якщо людина ізранньоговікупіддаєтьсяфізичнимзнегодам йцілому рядузагальнихінфекційниххвороб, особливо ззатяжноютечією,якщо у тій годину уньогорозвиваютьсятакізагальніхворобливіпоразки, щокореняться внедостатньому й неправильногоживленніорганізму, яканемія, золотуха,рахітизм на те ужеповнийрозквітособистості якщо втій чиіншіймірізатриманий.

Нарозвитокособистостіроблятьістотнийвпливнесприятливіекономічніумови, щонаводятьпослідовно дофізичногоослабанняорганізму,підривають вкореніживленняорганізму й щопорушуютьправильнийрозвитокмозку, аотже, йособистості.

>Далі,важливимчинником, що наводити дорозвиткуособистості,єсуспільна діяльність. Де немаєсуспільноїдіяльності, там й немаєповногорозвиткуособистості. Безсуспільноїдіяльностіособистістьзупиняється напевномурівні свогорозвитку; вонаєпасивним членомсуспільства,позбавленимтійсамодіяльності, котра служитизаставою нормальногорозвиткусуспільного життя, іміцногорозвиткудержавності.

>Народи, в якісуспільна діяльністьвідсутня чи слабкорозвинена,готують всвоємусередовищіменшрозвинених й болеепасивнихосіб впорівнянні ізіншими народами, щоврешті-рештвідбивається на всіхгалузях культури.

До цоготребадодати, щоприроднимнаслідкомвідсутності правильноорганізованоїсуспільноїдіяльності уформісамоврядностієнеробство йбездіяльність, Яказнаходить в цьомувипадку особливосприятливіумовипереважно взабезпеченішихкласахсуспільства. Тім годиноюнеробство,чим бі вона не бувобумовлена, наводитиприродним чином допониженнярозумовоїпрацездатності, донепоправноївтратирозумовогоматеріалу протягом годинибездіяльності, донедостатньогоудосконаленнянервово-психічнихмеханізмів, що доводитисяміжіншимтакож йпсихометричнимидослідженнями.Такожнеробство наводити доетичного йфізичногозвиродніння, особливоякщо донеїприєднуютьсяїїприроднісупутники –алкоголізм,наркоманія,розпуснідіяння йіншінадмірності.Поступововідбуваєтьсядеградаціяособистості.

На неменшуувагу всенсірозвитку особинизаслуговуютьвиховання йнавчання.

як для правильногорозвиткутіланеобхіднеправильнефізичнехарчування, так длярозумовогорозвитку, що приводити дорозвиткуособистості,необхіднеживленнядуховне. Зрозуміло, що дляцілісногорозвитку особиниправильневиховання йнавчанняскладаютьістотну основу.

>Особливослідпідкреслити туобставину, щоосновимайбутньоїособистостіформуютьсяще вдошкільномувіці, й,отже,правильне йраціональневихованняповиннепочинатися ізпершихднів життялюдини.Інакшеможутьстатисяістотнізміни вхарактеріособистості, йогосвітогляді (>завдяки тім чиіншимумовам), що вмайбутньомуможе негативнопозначитися як насамійлюдині, то й на людях, щооточують його.

>Такожважливу роль уформуванніособистостіграєправильнийнапрямрозумовогорозвитку. Ос-кількинеуцтво йнедолікосвіти Веде донедорозвиненостіособистості.

>Підвихованнямрозумієтьсяцілеспрямованийрозвитоккожноїзростаючоїлюдини якнеповторнійлюдськійіндивідуальності, забезпеченнязростання йвдосконаленняетичних йтворчих силцієїлюдини.

>Соціальнаобумовленістьрозвиткуособистості носитиконкретно-історичний характер. Алісоціально-історичнеформування особини неєпасивнимвіддзеркаленнямсуспільнихстосунків.Виступаючи йсуб'єктом, й результатомсуспільнихстосунків,особистістьформується черезїїактивнісуспільні дії,свідомоперетворюючи йдовкілля, й саму собі упроцесіцілеспрямованоїдіяльності.Саме впроцесіцілеспрямованийорганізовуванійдіяльностіформується влюдинінайважливіша, така, щовизначає його якрозвинену особу потреба в благуіншого.

>Цілеспрямованеформування особинилюдинипередбачаєїїпроектування, але й не так наосновізагального для таких людей шаблоном, авідповідно доіндивідуального длякожноїлюдини проекту, щовраховує йогоконкретніфізіологічні йпсихологічніособливості.

>Дійсну основуособистостіскладає тіособливабудовадіяльностейсуб'єкта, котравиникає напевномуетапірозвитку йоголюдськихзв'язківзісвітом.

>Формуванняособистостіпередбачаєрозвитокпроцесу й,відповідно,розвиткудійсуб'єкта.Дії, усє болеезбагачуючись, як біпереростають тієї колодіяльностей, котрі смердотіреалізують, йвступають впротиріччя ізпороджувачами їхнього мотивами. Урезультатівідбуваєтьсязрушеннямотивів націлі,зміну їхньогоієрархії йнародження новихмотивів – новоговиглядудіяльності;колишніціліпсихологічнодискредитуються, а дії, щовідповідають ним, чизовсімперестаютьіснувати, чиперетворюються набезособовіоперації.

>Звичайно,формуванняособистостієпроцесомбезперервний,такий, щоскладається із рядустадій, щопослідовнозмінялися,якісніособливості якізалежать відконкретних умів йобставин. Тому,просліджуючипослідовну йоготечію, мипомічаємолишеокремізрушення. Аліякщопоглянути нанього як бі іздеякоговидалення, топерехід, щознаменує собоюсправжнєнародження особини,виступає якподія, щозмінюєхідвсьогоподальшогопсихічногорозвитку.

>Існують багатоявищ, котрівідзначаютьцейперехід.Перш на,цеперебудовасферистосунків людям, досуспільства.Якщо напопередніхстадіях сус-пільствовідкривається вспілкуваннях, щорозширюються, ізтими, щооточують й томупереважно всвоїхперсоніфікованих формах, тотеперцеположенняобертається:довколишні люди усє болеепочинаютьвиступати черезоб'єктивнісуспільністосунки.Перехід, проякиййде мова, йпочинає собоюзміни, щовизначаютьголовне врозвиткуособистості, вїїдолі.

>Процесрозвиткуособистостізавждизалишаєтьсяглибокоіндивідуальним,неповторним.Вінпротікає абсолютнопо-різномузалежно відконкретно-історичних умів, відприналежностііндивіда доти чиіншогосоціальногосередовища.

>Реальним базисомособистостілюдиниєсукупність йогосуспільних засвоєюприродоюстосунків до світу, але йстосунків, котріреалізуються, а смердотіреалізуються йогодіяльністю,точніше,сукупністю йогобагатообразнихдіяльностей.

>Особа яксуспільнийіндивідзавждивиконуєпевнусукупністьсуспільнихфункцій. Кожна ізцихфункційздійснюється шляхомсвоєрідноїсуспільноїповедінки,будується увиглядівідомих процедурповедінки ймотивацій, щообумовлюють їхнього.Ціпроцедури,мотиви йсуспільніфункції особини вціломудетерміновані нормамиморалі, права йіншимиявищамисуспільногорозвитку.Будь-яка діяльністьлюдиниздійснюється всистеміоб'єктно-суб'єктнихстосунків,тобтосоціальнихзв'язків йвзаємозв'язків, котріутворюютьлюдину яксуспільнаістота – особа,суб'єкта йоб'єктуісторичногопроцесу.

Збагаточисельних, у томучислі не дуже докінцящедозволених,питаньрозвитку особини мизупинимося наодній,важливій й ізфілософської, й ізконкретно-наукової точкизорупроблемі, асамепроблемірушійноїсилирозвиткулюдини. Упроцесірозвиткусліпісилипотягуорганізмуперетворюються наусвідомленіпотреби,інстинктивнепристосування доприроди йсоціальногосередовищастає усе болеесвідомим йпланомірним,включаючим нелишепристосування додійсності, але й йперетворенняїї.

>Відомо, щорозвитокєпостійнаборотьба, щознаходяться вкожен даний той час упевнійтимчасовійєдності.Однією зсторінрозвитку особиниєнаростання йзбагаченнясистемиїїможливостей й потреб (>вимог до життя). На тому годинупред'являє рядвимог долюдини йнадаєйомупевніможливостідійсність, щооточує його.Боротьба йєдність туп на бо життястворюєзмінніумови (>суспільнівимоги йможливості), котрістикаються ізпотребами, щоє улюдини, й йоговнутрішнімиможливостями йспонукали його доосвоєння нового йпереробки самого собі,внаслідок чого уньоговиникаютьновіпотреби йновівнутрішніможливості.Особа,змінюючись,розвивається,міняється й характерїї ставлення додійсності.Залежно від уміврозвиткуформування особини наводити дорізнихрезультатів.

>Умовирізнихсуспільних структурвизначають йрозрізняютьособистості.

Ос-кільки людинавідображає йвиражаєсуспільністосунки,він несамостійний всвоїйповедінці йдіяльності. Будучиоб'єктом, людина у тій годинуєсуб'єктомпізнання й практики.Мірасамостійності,звичайно, людирізна.Вона,перш на,залежить відісторії їхньогорозвитку, відполітико-економічних йсуспільно-педагогічних умів, атакож відрівня,якийдосяг Чоловік впроцесірозвитку.Самостійність – одна ізнайважливішихпередумов правильногоформуванняособистості.

>Суспільніумовиформують особу як системустосунків.Вонивизначають яквміст особини, то йїї структуру й форму.

>Вміст особинивключає йнаочнийвмістдосвідулюдини, й ставлення його яксуб'єкта донаочноговмісту, йпов'язану ізцим системуцінностей,ідеалів,переконань, щопредставляють нелишезнання, але й йспонуку допевної дії.

>Формуваннялюдини якособистостівимагає відсуспільствапостійного йсвідомоорганізовуваноговдосконаленнясистемисуспільноговиховання,подоланнязастійних,традиційних, таких, щостихійносклалися форм.

Форму особинихарактеризуютьособливості способуздійснення нею своговмісту,своїхстосунків.Рішучість чинерішучість,сміливість чибоязкість,постійність чинестійкість,твердість чиподатливість,цілісність чинепослідовність,гармонійність чивнутрішнясуперечність – всецезовнішні прояви, форма,співвідношеннярізнихкомпонентіввмістуособистості.

>Становленнялюдини якособистостіпов'язано ізвідносновисокимрівнемнервово-психічногорозвитку,необхідним, щоє,внутрішньоюумовою цогостановлення.

>Яким ж чином можнапредставитидіалектикуформуваннятипової всоціально-психологічномусенсіособистості? Урізнихдослідженняхрозкривається роль сім'ї, школи,найближчогооточення впроцесіформування особини. Аліслідпідкреслити, що ані у нассобісім'я, ані школа йжоднелишенайближчесоціальнеоточення неможутьсформуватифундаментальні,стержневірисиособистостілюдини.Процесформуванняособистості надізольованомувузькомусередовищі,вінздійснюється вконтексті болееменшрозвиненогоспілкування із людьми,суспільнимиінститутами,різнимипровідникамимасовоїкомунікації. Урезультатівольний чимимоволі втій чиіншіймірізростаюча людинауловлює,освоюєтенденціїепохи, характерпануючогосприйняття йрозуміння життя. Іцей «дух години»накладаєпевнийвідбиток нарозвиток йформування особини.Судячи поматеріалахдосліджень, йсім'я, й школа, йнайближчесоціальнеоточення, ймасовікомунікації (радіо,телебачення,преса,інтернет й так далі),узятіокремо,впливають навиникненняважливих йхарактернихвластивостей особини, але й непороджуютьстержневі,фундаментальніриси особини.Особуформує несукупність окремихчинників, а система таких, щозаломлюється черезвластивості йособливостісамоїзростаючоїособистості.

>Розвитокособистості –це,перш наїїсоціальнийрозвиток.Соціальнийрозвиток Веде за собоюпсихічнийрозвиток. Аліцеостаннєнадаєсильнийвплив насоціальнийрозвитокпсихіки,готує йпередбачаємайбутнійсуспільнийрозвитокособистості,визначає йогоповноцінність.

Придослідженнірозвиткуособистості дляпсихологіїпочатковимєположення про ті, що особарозвивається черезсистемисуспільнихстосунків. Такзванічинники, щодетермінуютьсоціально-психологічнийрозвитокособистості,починають усе более системноосмислюватися.

Тім годиноювплив наповедінкулюдиниекологічних,соціальних,політичних йіншихсуспільнихстосунків,розпоряджень й нормзавждиособовий-психологічноопосередкований, обумовленевнутрішньоюпозицієюлюдини яксуб'єктареалізаціїцихстосунків.

особистість –багатопланова,багаторівнева,багатоякіснаосвіта.Частинаїїпсихічного життяпротікає нанеусвідомленомурівні, нарівнівільногоперебігуасоціацій,спонук, щостихійносклалися,мимовільних «>рухівдуші» й так далі. Алі в одного як особа,розвиваючись,опановує усе болеедосконаліспособиперетвореннянавколишнього світу, вон усє болеевиступає яксуб'єкт нелишесвоєїповедінки, але й й своговнутрішнього світу,своємупсихічномужиттю.Основна характеристикасуб'єкта –переживаннялюдиною собі як суверенноїджерелаактивності,здатного впевних кордонахнавмисноздійснюватизмінинавколишнього світу й самого собі.

>Суспільство накожномурівні свогорозвиткузадаєособі, щорозвивається,деякізагальніпринциписприйняття йінтерпретації світу,визначаєзначення тихий чиіншихаспектів життя,формуєспрямованість напевні ціності.Вонотакождає знаті, котріемоції, в якіситуаціях й на якірівняхнапругицінуються чинавпаки несхвалюються,пред'являє системусуспільних норм йзразків.

>Звичайнестановленняособистостівідносять допізнішихперіодів життялюдини –юності,дорослості,інколи додошкільноговіку.Проте особа непростовиявляється напевномуетапірозвиткулюдини, абудуєтьсяпоступово, томунеобхідношукатиїївитоки нанайранішихетапах онтогенезу.

>Вженезабаром посленародженнядитинивідбуваютьсяподії, щомаютьважливезначення дляформування йогомайбутньоїособистості:становленняспілкування входіконтактів ізнайближчимоточенням.Спілкуваннямаєпряме ставлення дорозвитку особинидітей бонавіть всвоїйвихіднійбезпосередньо-емоційнійформі воно та наводити довстановленнязв'язків дитини іздовколишніми людьми йвиявляєтьсяпершим компонентом того ансамблюсуспільнихстосунків,який йскладаєєствоособистості.

Привиділенніпоняття «>індивіда» впсихологіїособистості,перш на,відповідають на запитання, вчому дана людинаподібна людям,тобтовказують, щооб'єднуєданулюдину ізлюдськимвиглядом.Поняття «>індивіда» неслідзмішувати ізпротилежним зазначеннямпоняттям «>індивідуальністю», задопомогоюякогодаєтьсявідповідь на запитання,чим дана людинавідрізняється від всіхінших людей. «>Індивід»позначає щосьцілісне,неділиме.Характеризуючи «>особистість»,такожмають наувазі «>цілісність», але йтаку, котранароджується всуспільстві.Індивідомнароджуються, аособоюстають. (О.Н. Леонтьєв,С.Л.Рубінштейн)

Урозвиткуособистостівиділяють тринаступнімоменти:индивидниевластивостілюдини якпередумовирозвиткуособистості,соціально-історичнийспосіб життя якджерелорозвиткуособистості йспільна діяльність якпідставаздійснення життяособистості всистемісуспільнихстосунків. Закожним ізцихмоментів стоятирізні й докинедостатньоспіввіднесеніміж собоюобластівивченняособистості.

>Формування йрозвитокособистостівизначенесукупністю умівсоціальногоіснування вдануісторичнуепоху. особистість –об'єктбагатьохекономічних,політичних,правових,моральних йіншихдій налюдинусуспільства в даний момент йогоісторичногорозвитку,отже, наданійстадіїрозвиткуданоїсуспільно-економічноїформації, впевній

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація