Реферати українською » Психология » Роль УВАГА у навчальній діяльності молодших школярів


Реферат Роль УВАГА у навчальній діяльності молодших школярів

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Тернопільськийнаціональнийпедагогічнийуніверситет

>іменіВолодимира Гнатюка

Кафедра >психології

>Курсова робота

 

Рольуваги унавчальнійдіяльностімолодшихшколярів

>Роботувиконала студентка

ІІІ курсу факультетуПВПК

>групиПК-31

>ЦибулькаІ.П.

 

>Науковийкерівник –

кандидатпсихологічних наук

>КізьО.Б.

 

Тернополі – 2009


>ЗМІСТ

>Вступ

>Розділ 1.Теоретичнийаналізпроблеми

1.1Аналізпроблеми вісторичномуаспекті

1.2Поняття проувагу

1.3Властивості тавидиуваги

>Розділ 2.Увагамолодшого школяра:методичнийаналізпроблеми

2.1Увагамолодшихшколярів якпсихолого-педагогічна проблема

2.2Розвитокуваги ушколярів

2.3Неуважність таїї заподій

>Розділ 3.Експериментальнедослідженнярозвиткууваги

>молодшихшколярів

3.1Основнікритеріївихованостіуваги

3.2Якісний йкількіснийаналізрезультатів

3.3Авторськіпропозиції

>Висновки

Списоквикористанихджерел


>ВСТУП

Психологи йфізіологиздавнанамагалисяз’ясуватимеханізми, котрівизначаютьвибірковістьпроцесівзбудження й лежати восновіуваги. Однакціспроби часто маліописовий характер,фізіологічніосновиувагиглибоко невивчалися.

Так, природуувагирозглядали як результатруховогопристосування. Цеозначає, що у складуваги входитим’язовий,руховийелемент.Згодомувага сталанезміннимструктурним компонентомпсихолого-педагогічної науки.

яквітчизняні то йзарубіжнівченіЙ.Гербарт,І.П. Павлов,О.О.Ухтомський,П.К.Анохін, Р. Уолтер таін.намагалисязрозуміти сутьуваги якпсихічногопроцесу. Разом із тім,К.Д.Ушинський,С.Л.Рубінштейн,В.І.Страхов тощо,характеризувалиувагу із боціпсихолого-педагогічної науки.

>Актуальністьцієїпроблемиполягає до того, щоувагає одним ізключовихкомпонентівсередпсихічнихпроцесівлюдини.Такожувагає одним ізвирішальнихаспектівпізнавальнихпроцесівмолодшого школяра.

>Об’єктом роботиєнавчальна діяльністьмолодшого школяра.

Предмет роботи – рольувагимолодшого школяра врозвитку йогопізнавальнихпроцесів.

Мета >курсової роботи –охарактеризуватиувагу як один ізвирішальнихаспектівнавчальноїдіяльності.

Узв’язку ізпоставленоюметою, нами булисформульовані заподіяння:

·здійснитикомплекснийаналізпроблеми натеоретичному та практичномурівні;

·з’ясуватипоняттяуваги;

·охарактеризуватиметодичний аспектпроблеми;

·виявитирівеньувагиучнівпочатковихкласів;

·узагальнитирезультатидослідження вавторськихпропозиціях.


>РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНИЙАНАЛІЗПРОБЛЕМИ

 

1.1.Аналізпроблеми вісторичномуаспекті

>Увагурозуміли як результатобмеженняобсягусвідомості.Й.Гербартвважав, щоувагазалежить відсили новогоуявлення та від того, як воно таспіввідноситьсязістаримиуявленнями.Гамільтонвказує,якщооднеуявленняінтенсивне, то воно тавитіснитьінші.Опонентицієїтеоріїпідкреслюютьневизначеністьпоняттяінтенсивногоуявлення.

>Увагувважали результатомемоцій.Вченістверджували, що матірприємне чинеприємневідчуття,ідею й бути перед тимуважними –цеодне і тісаме. Не томууявленняінтенсивне, що воно тазосередило насобі нашуувагу, а боувага йєвираженнямінтенсивності тацікавостіуявлення.Цятеоріянабулаособливогорозвитку ванглійськійасоціативнійпсихології.Згідно ізїїположеннямиемоціязумовлюєвиникненняуваги, але й вона нестановить сам процесуваги.

>Теоріяапперцепціїнімецькихучених внесла низку поправок дотеоріїуваги. Так,Й.Гербартвказав того факт, щоапперцептивнаувагазумовленавиникненнямвідповіднихспогадів.

>Вченіприпускали, що засвоєюприродоюувагаєпідсиленнямнервовогозбудження. Джереловиникненняцієїнервовоїподразливостікожен з нихпояснювавсвоєрідно. То в Є. Мюллера –це результатвольовогоутриманняуявлення, заЛеманом –наслідок рефлекторногоприпливукрові домісцяподразнення.

>Окремі психологирозглядалиувагу яквпливволі нарозуміння,вважалиїїсутодуховноюактивністю.

Отже,шукаючипоясненняприродиуваги,вченінамагалисяйтисутопсихологічним шляхом. Так,гештальтпсихологистверджували, щоспрямованість йобсягувагицілкомвизначається законами структурногосприймання,іншідотримувалисяпозицій «>емоційної»теорії, атретя групаобстоюваламоторнутеоріюуваги [5].

Однакпоступововченідійшливисновку, щосутопсихологічнопояснити природууваги не можна,потрібношукатифізіологічну основу.Окремі із нихрозумілиїї якнервовепригнічення.Сутністьостанньогополягає до того, щофізіологічніпроцеси, котрі лежати воснові одногоуявлення,пригнічуютьсяфізіологічнимипроцесамиіншихуявлень.

>Вітчизняні психологи йфізіологипояснюютьфізіологічнімеханізмиуваги ізпоглядувзаємодіїосновнихнервовихпроцесів –гальмування йзбудження, щовідбуваються укорі головногомозку.Увагавирізняє предмет (>об’єкт)середбагатьохінших.Фізіологічноцеозначає, щозбуджуються самінервовіцентри йгальмуютьсяінші.ДієвстановленийІ.П.Павловим законіндукціїнервовихпроцесів, заякимпроцесизбудження, щовиникають тільки вділянкахмозку,спричинюютьпроцесигальмування віншихділянках.

>Згідно ізцим закономувагапов’язана ізоптимальним осередкомзбудження,якийвиникає подвпливомранішезгаданихфакторів.Вдаючись до образногопорівняння,І.П. Павловзазначав,якби можна було ббачитикрізьчерепну коробку йякбимісце великихпівкуль ізоптимальноюзбудливістюсвітилося, то мипобачили б удумаючоїсвідомоїлюдини, якїї великимипівкулямипересуваєтьсящоразінша заформою йвеличиною химернонеправильнихобрисівсвітлапляма,оточена навсьомуіншомупросторіпівкуль более чименшзначноютінню.Ця «>світлапляма»відповідає оптимальномуосередкузбудження кору головногомозку, щоперебуває встані руху йпереміщення, а «>затінена» –ділянкам, щоперебувають устанігальмування. Уділянках кору головногомозку, щоперебувають устані оптимальногозбудження,створюютьсянайсприятливішіумови дляпізнавальної йтворчоїдіяльності,підвищенняїїпродуктивності. Упедагогічнійпрактицівчитель, знаючи, яквиникає осередок оптимальногозбудження,можеорганізувативідповідніумови для йогоутворення [6].

>Ідеяосередку оптимальногозбудження бувнадтоузагальненою,щобзадовольнитися такимпоясненням.

>Значнийвнесок ваналізфізіологічнихмеханізмівувагизробиввідомийросійськийфізіологО.О.Ухтомський.Розробляючи принципдомінанти,віндоводив, щозбудженнярозподіляється унервовійсистемінерівномірно, йкожнаінстинктивна діяльність, як йумовно-рефлекторна,можевикликати внервовійсистеміосередки оптимальногозбудження, котрівідрізняються відрухомогоосередку оптимальногозбудженняпідвищеноюзбудливістю тастійкістю.Ціосередкивчений назвавшидомінантами.ПідназвоюдомінантиО.О.Ухтомськийрозуміє более чименшстійкий осередокпідвищеноїзбудливостіцентрів,чим бівін не бувзумовлений, доти жзбудники, щонадходять віншіосередки,спричинюютьпідсиленнязбудження вдомінанті.Гальмування, якувиявляєдомінантний осередоксеред всіхіншихзбудниківцентральноїнервовоїсистеми,зумовлюєскерованістьсвідомості напевнийоб’єкт,викликаєвідволікання відусьогоіншого [21].

>Стійкістьдомінантивиникає за умівпідсиленняїїзбудженнями віншихділянках.Утворення такогоосередкузалежить не лише відсилиоб’єктивнихподразників, а і від потреборганізму, відінтересу тадосвідузакріпленого впам’яті.

Уостанні 30 роківнейрофізіологипродовжувалипошукнейрофізіологічних систем, котрі лежати восновівибірковоїдіяльностітварин йлюдини.Вихідним длясучасногодослідженнямеханізмівувагиє тієї факт, щовибірковий характерперебігуувагипояснюєтьсязагальноюактивацієюдіяльностімозку, Яказабезпечуєперехід відпасивного стану до активного йпов’язаназізбудженнямретикулярноїформації.Показникомактиваціїмозкує йогоелектричніпотенціали.Вонивимірюютьсяелектроенцефалограмою.Прикладом їхніможуть бутиритмічніелектричнікірковіпотенціаливисокої йнизькоїчастоти (>дельта-ритмиспання,альфа-ритмидифузного стану тощо). Уперехіднийперіодпомітнадесинхронізація –появависокочастотних танизькоамплітуднихнерегулярнихколивань.

Отже,вибірковістьувагилюдинизалежить від стануактивності кору, дляякогохарактернийоптимальнийрівеньзбудливості.Механізми, щопідтримують тонус кору,пов’язані ізрізними структураминеспецифічних системмозку (>гіпоталамічна система,гіпокамп тощо).Ретикулярнаформація –відносно автономнанервоватканина,розташована встовбурімозку тапідкірковихділянках.Ретикулярнаформаціяєфільтром,якийвідсіваємалозначущісигнали.Вонапов’язує кору головногомозкузістовбуромдвостороннімизв’язками ймає не лишезагальнеактиваційне, а іселективнезначення.Розрізняють волокнаретикулярноїформації,спрямовані відстовбура до кору, й волокна, котріпочинаютьсямайже в всіхділянках кору (особливо влобовій йскроневійділянкахмозку) тайдуть достовбура головногомозку й дорухових ядер спинногомозку.

>Вихіднаретикулярнаформація доводитиімпульси до кору головногомозку йлежить восновібіологічнозумовлених формактивації (>пов’язаної ізобміномречовин,елементарнимипотягамиорганізму). НацевказаввідомийфізіологП.К.Анохін,виявивши, щоіснуютьокремічастинивихідноїретикулярноїформації, котріактивізуютьрізнібіологічнісистеми тачутливі дофармакологічнихзасобів. Так,уретанблокуєбадьорий стан й Веде довиникнення сну, але й невикликаєблокадизахиснихрефлексів набіль,аміназин не так набадьорість, але йблокуєбольовізахиснірефлекси.

>Низхіднаретикулярнаформаціявідіграєістотну роль у забезпеченнювибірковогоактивізуючоговпливу на тихвидидіяльності, котріформуються заучастю кору головногомозку.Цівпливинайбільшестосуютьсяфізіологічнихмеханізміввищих формуваги.

>Групинейронів,розташовані вгіпокампі,реагують набудь-якізміниподразниківрізнихсенсорних систем йнавіть на ритм їхні дії. Зогляду нацевченіпропонуютьназиватиціклітини «нейронаминовизни» чи «>клітинамиуваги», котрімодифікують станактивності кору тарегулюютьїїготовність до дії.Особливоцестосуєтьсятварин. Улюдинипровідну роль урегуляції активного станувідіграютьлобові ділянкимозку. Так,англійськийфізіолог Р. Уолтер показавши, щокожний стан активногочеканнязумовлює уцихділянкахособливіповільніелектричніколивання, котрівін назвавши «>хвилямичекання».

як показалиспостереженнянейрофізіологів,подразненняділянокмозкової корувикликають низкузмін велектричнійдіяльності ядерстовбура тастимулюютьорієнтувальний рефлекс.Такезагальнепожвавлення тавибірковіреакції,спрямовані наознайомлення ззазначенимивищезмінами,І.П. Павловвизначив як «>орієнтувальнірефлекси», чи образно –рефлекси «Колитаке?».Цірефлексиособливі,боїмпритаманнітаківластивості, як «>звикання» й «>пробудження» тареагування надіюумовногоподразника. Улюдини таким сигналомможе бути слово, якувикликаєявищаготовності таочікування дії сигналу.Зважаючи націособливостіорієнтувального рефлексу, можнасказати, щовінпов’язаний не лише ззагальною,генералізованоюактивацієюорганізму, а і здиференційованим,вибірковим характером дії (>наприклад, «>звикання» дооднієївисоти звуку та «>пробудження» відбудь-якоїзмінивисоти звуку).

У комплексреакційорієнтувального рефлексувходятьвияви його вефекторній,моторнійчастині.Доказом цогоєпояваелектричнихявищ ум’язахтієї руки,якоюсуб’єктмаєреагувати йзнає проце. Усіцеще разпідтверджує думку провибірковий характерорієнтувального рефлексу та пронаявність укомплексіорієнтувальнихреакцій установки.

>Вченіприпускають, щомимовільнаувагапов’язана іззагальними,генералізованими формаминеспецифічноїактиваціїмозку.Людинамаєможливістьзробити станактивації болеестійким,перетворити його на основустійкої танапруженоїуваги.Підвпливоммовленнєвоїінструкції,уміннясформулювати міткуможевиникати сильна й доти жвибірковаорієнтувальнареакція,створюватисядомінантний осередокзбудження.Єпідставистверджувати, щодовільнаувагапов’язана не лише ізпідвищеннямзагальногорівняактиваціїмозку, а і ізвибірковістюактиваціїнеспецифічних системмозку [6].

>Великезначення дляорганізаціїувагимаєвиробленнядинамічнихстереотипів. Колісуб’єкт,виконуючибудь-яке заподіяння, недопускаєнеуважності, уньоговідносно легкоформуєтьсяоптимальний осередокзбудження.Динамічний стереотипнеувагиважкозмінити.

1.2.Поняття проувагу

>Увага –цезосередженістьдіяльностісуб’єкта впевний. У момент години наякомусь реальному чиідеальномуоб’єкті –предметі,події,образі,міркуванні тощо.Увага непсихічний процес, а формаорганізаціїсвідомості таумовауспішногоперебігупсихічнихпроцесів тастанів.Увага немаєвласногозмісту,виявляє своюдію узв’язку ізвідчуттями,сприйняттями,пам’яттю,мисленням тощо.Ціявищаактуалізуються улюдини не сам пособі, а подвпливомспрямованостіособистості. Отже,увагаєвибірковоюспрямованістю ізосередженістюсвідомостіособистості наоб’єктах, щовідповідаютьїїпотребам,інтересам тацілямдіяльності чиповедінки. якзазначаєС.Л.Рубінштейн, укожномупсихічномупроцесіприсутній момент, щовиражаєрізніставленняособистості,зокрема людям,природи,свідомості дооб’єкта. Цеставленнявиявляється вувазі.Наприклад, колиучень ізінтересом переносити до математики, вона аби в сповненийбере йогосвідомість.Вінглибоко ізосереджено,зістійкоюувагою,виявляючивитривалість, працює надвиконаннямматематичних завдань [5].

>Функціїувагиполягають у бо людинасередбезлічіподразників, котрідіють нанеї,обираєпотрібні,важливі, аіншігальмує,виробляє таким чиномпрограмидій тазберігаєзосередженість, контроль надперебігом їхні.

яксамостійну формупсихічноїдіяльностіувагурозглядаєП.Я.Гальперін.Віндотримуєтьсягіпотези про ті, щоувагаєдіяльністюпсихічного контролю.Основніположенняцієїгіпотезиполягають у боувагаєоднієюзіскладовихорієнтовно-виконавчоїдіяльності, що вційдіяльності вон немаєвласного продукту, авиконуєфункцію контролю,поступовостаючивнутрішньоюскороченоюавтоматизованоюдією.

>Довільнаувагаєувагоюпланомірною. Це – контролю наддією, щовідбувається напідставівиробленого плану,вирізненихкритеріїв таспособів їхнівикористання.

>Мимовільнаувагатакожявляє собою контроль, але йтакий,якийобмежується тім, щоє упредметі,ситуації, тім, що «>саме пособівпадає в око».Змістдіяльностітакоїувагистановить ті, щовідображаєтьсясприйманням чимисленням,пам’яттю чипочуттям.

>Увагу якдію контролю можнаформувати. Для цогопотрібно непростопоставити заподіяння, а інавчитиперевіряти йоговиконання наосновіпевнихкритеріїв у конкретному напрямку тапослідовності.Розпочинатислід ізорганізації контролю якзовнішньої дії, дії, щовиконується вматеріальній чиматеріалізованійформі. Апотімдія контролю, шляхомпоетапногоопрацювання, доводитися дорозумової,узагальненої,скороченої таавтоматизованоїформи, коли вон,власне, йперетворюється на актуваги [2].

>Увагавідіграєважливу роль ужиттілюдини.Завдякиувазіздійснюєтьсярегулюваннядіяльності таповедінкилюдини. Безувагинеможливацілеспрямована практична діяльність,неможлива аніфізична, анірозумова діяльність,бо людина винна ізувагоюставитися дооб’єкта та планусвоєїдіяльності,уважностежити заперебігомцієїдіяльності таїїнаслідками.Увагаєнеобхідноюумовоючіткого,усвідомленоговідображеннянавчальногоматеріалу таміцногозасвоєння його.Згідно ізпоглядамиК.Д.Ушинського,увага –це тихєдинідверінашоїдуші, через котрі,безумовно,проходятьусіоб’єктизовнішнього світу,відображенісвідомістю [12].

 

1.3.Властивості тавидиуваги

>Увага –цединамічнийперебігпізнавальнихпроцесів:Вона немаєвласногозмісту, атакож продукту, але ймаєспецифічнівластивості.Властивостіувагидосліджувалися подкерівництвом М. Ф.Добриніна,І.В. таВ.І.Страхових,Ф.М.Гоноболіна.Особливийінтересстановитьрозглядуваги наосновідіяльнісного (>П.Я.Гальперін) таособистісного (>І.В.Страхов,В.І.Страхов)підходів [6].

Часто впідручникахпоняттяувагирозкривається черезтаківажливівластивості цогоявища, якспрямованість тазосередженістьсвідомостілюдини.Під >спрямованістюрозуміютьнасампередвибірковий (>селективний) характерсвідомоїдіяльності.Вибірковістьвиявляється наддоборіпотрібноїдіяльності чипотрібногооб’єкта, а й убільш-менштриваломузберіганні їхнього усвідомості.Вибірковістьдістаєсвійвияв усприйманні,моторних процесів,мисленні,почуттях тощо.

>Зосередженість яквластивістьувагиозначає не лишевідволікання віддругорядного, а ігальмуванняпобічнихподразників, котрі нестосуютьсядіяльності, щостановить предметувагисуб’єкта. Цеутримуванняуваги на одномуоб’єкті чи наоднійдіяльності таабстрагування відусьогоіншого.Наприклад,ученьзаймаєтьсяконструюванням.Вінцілковитопоринув у справ, непомічає, якплине годину, нереагує назвертання донього,бовіннавіть й нечує їхнього. У цьомуразікажуть провелику силузосередженості йогоуваги.Фізіологічноюосновоюзосередженостіувагиє силаосередку оптимальногозбудження йвідповідна силагальмування, щовиниклавнаслідокіндукції тасприяєконцентраціїзбудження вробочихділянкахмозку.

Ззосередженістюпов’язана >інтенсивність, чинапруження,уваги.Вонаоцінюєтьсяелектроенцефалографічним методом.Чимменшийінтерес улюдини додіяльності, тім понадвпливають нанеїіншіподразники.Загальмуватиїхнюдіюлюдиніважче, а томуувагаїї якщонапруженішою.

>Зосередженість таінтенсивністьувагиоб’єднують,називаючитакувластивістьконцентрацієюуваги.Концентраціяувагиєумовоюуспішноговиконаннядіяльності до тогоразі,якщо вонапоєднується ізіншимивластивостями,наприклад, ізобсягом,розподіломуваги.

>Стійкість –цевластивість, котраполягає утриваломуутриманніуваги напредметі чиякійсьдіяльності.Вонавизначаєтьсятривалістюзосередженої таінтенсивноїуваги. Отже,стійкаувага –цетривала,висококонцентрованаувага.Цяособливістьхарактеризується годиною,впродовжякого діяльністьлюдинизберігає своюцілеспрямованість.Особливоважливимєвміннязберігатистійкістьуваги занесприятливих умів, колидіютьрізнівідволікаючіподразники.

>Стійкістьувагизалежить відособливостейоб’єктів, на котрі вонспрямована. Так,підвищуютьстійкістьувагитакіоб’єкти, котрі можнасприймати ізрізнихсторін, йнавпаки,одноманітніоб’єкти несприяютьпідтриманнюуваги.Стійкістьувагипідтримуєтьсяпоступовимускладненнямоб’єктасприймання,мислення чипочуттів.Протескладнийоб’єкт, що невідповідаєпізнавальнимможливостямучнів,швидковикликаєвтому йзнижуєувагу до собі.

>Стійкістьувагизалежить нелише відособливостейоб’єктів, а і відактивностіособистості.Увагаможе бутистійкою, колисуб’єктнадаєоб’єктові чидіяльностіважливогозначення, коли переносити перед тим ізінтересом йвиявляєпрактичну чивідповіднупізнавальнуактивність, Ведепошукову роботу врозв’язанніперцептивних тамисленнєвихзавдань.

>Коливання (>флуктуації)уваги –цеперіодичнакороткочаснамимовільна змінунапруженняуваги допевногооб’єкта чидіяльності. Цекороткочасне тамимовільнепідсилення чипослабленняуваги,пов’язанезізміноюзбудливостівідповіднихділянок кору великихпівкуль.

>Стійкаувагаможезберігатисявпродовж 10-15хвилин, акороткочасніпослабленняуваги немаютьзначення длядіяльності, смердотідаютьзмогузробитималенькуперерву взосередженості. Отже,тимчасовезниженняувагиєкороткочасним йнеобхіднимвідпочинком, воно танепомітне й неруйнуєстійкостіуваги, але йдаєзмогузберегтиїї допевноїдіяльностіпротягом 45хвилин й понад.

>Згідно ізданимиінженерно-психологічнихдосліджень,флуктуаціїуваги можнарозглядати як процессамонастроюваннясенсорних систем, щозабезпечуютьрегулювання «>пропускноїздатності» їхнього.Вченіпов’язуютьвиникненняколиваньувагизістадіальністюїїзосередженості (>включення в роботу,досягненнязосередженості, апотімїїколивання, щодолаються шляхомвольовихзусиль,зниженнязосередженості тапрацездатності припідсиленнівтоми).

Стан,протилежнийстійкості,називається >нестійкістюуваги йвиявляється вїївідвертанні, чивідволіканні,іншимиоб’єктами,тобто взміні под їхнівпливомспрямованостідіяльностілюдини.Чимменшстійкаувага, тімчастіше йлегше вонвідволікаєтьсядругорядними дляпевної роботизовнішніми йвнутрішнімичинниками,внаслідок чого така роботатимчасово чи ізовсімприпиняється.Відволікаютьувагу тих самагенти, щоїїмимовільнопривертають:раптові,сильні,різкі,динамічнізовнішніподразники, атакожрізкізміни стануорганізму.

>Чимменшрозвиненаособистість, тімсильнішоюєвідволікаючадіяпобічнихподразників. Томутребадбати проусуненнявсього, щоможевідволікатиувагудітей под годину уроку (>відчинення дверей, шум укоридорі тощо).Різнізасобиунаочнення, котріневчасноз’являються вполізоруучнів,відвертаютьїхнюувагу від того, про що говорити вчитель.Нестійкістьувагивиникає вумовахнепосильної,важкої,нецікавої таневмотивованоїдіяльності.

>Якщоученьвиявляєнестійкуувагу,вчительмаєз’ясувати причину.Вонаможе бутизумовленазовнішнімиобставинами,умовами, в якінавчається школяр,невихованістю йогоуваги чинедисциплінованістю. Упершомувипадкусліддбати прополіпшення умів та методикивикладання, у іншому –тренувативластивостіуваги, утретьому –впливати наособистість школяра ізметоюпідвищенняпочуттявідповідальності тадисциплінованості.

У всіх видахсвідомоїдіяльностінеобхіднорозрізнятиосновні,домінуючіпроцеси, котрістановлять предметувагилюдини, й «тло», щоскладається із тихийпроцесів, доступ які усвідомістьщезакритий, але й в потрібен момент смердотіможуть перейти до центрууваги й статідомінуючими.Відповідноприйняторозрізнятиобсяг,розподіл тапереключенняуваги.

>Обсяг >уваги –цекількістьоб’єктів, котрісприймаютьсяодночасно іздостатньоючіткістю.Обсягувагивизначаєтьсянизкоючинників,насампередособливостямисприйманихоб’єктів.Непов’язаніміж собоюпредметисприймаються укількості від 12 до 14.

>С.Л.Рубінштейнпідкреслював, що внавчальнійдіяльностіслідзважати наособливостіобсягуувагишколярів й непереобтяжуватиїхнюсвідомістьдругорядноюінформацією.Вчитель,пояснюючипевне запитання,маєпоказатиучнямвнутрішнізв’язкиміжвикладеними думками, щосприятимерозширенню вониобсягууваги.

>Обсягувагизалежить віддосвіду тапрактичноїдіяльностілюдини.Обсягуваги вучня, щопочинаєчитати,дужемалий, але й под годинуопануваннятехнікичитання,набуттядосвідучитанняхудожньоїлітературизбільшується іобсягуваги,необхідний дляцієїдіяльності.

Наобсягувагивпливає сутьпоставленого заподіяння.Якщо передучнемпоставити заподіянняперевірити своюсамостійновиконану роботу йзнайтипомилки, тоученьнамагатиметьсярозширитиобсягуваги.Якщо жзвузити заподіяння (>наприкладсказати,щобученьвідшукавпомилки у словах ізненаголошеними «е» й «і»), товінобмежить своюувагулише словами із такимиорфограмами.

>Обсягсенсорноїувагививчається задопомогоюприладуЄ.О.Мілеряна,якийназиваєтьсятахістоскопом ( від грн. «>тахісто» –швидко, «>скопео» –дивитись).Цейприладявляє собоюекран ізвіконечком, уякомудосліджуваному одну годинудемонструють Літери чицифри,фігури, слова тощо.Кількістьелементівподаного наекраніматеріалу, якої назвавшидосліджуваний,єпоказникомобсягу йогоуваги.

>Відволіканняувагитребавідрізняти відїїпереключення, подякимприйняторозумітидовільнузмінулюдиноюспрямованостісвоєїуваги із одногооб’єкта наінший. Тут людинасвідомо переходити від одного заподіяння доіншого, самаспрямовує своюувагу нановіоб’єктивідповідно дозмінених умівїї роботи.Потребапереключатиувагувиникає вбагатьохвипадках,наприклад уроботіводіямашини, педагога,який проводити урок укласі,шахіста, щограє ізкількома партнерами. Уосновізміниспрямованостіувагилежитьпереміщення вкорі головногомозкуосередку оптимальногозбудження.

>Переключитиувагулегше,якщоміжпопередньою йнаступноюдіяльністюєзв’язок,якщопопереднє заподіяннявиконане,якщооб’єктнаступноїдіяльностіцікавитьлюдину.Важчепереключитизосередженуувагу із одногооб’єкта наінший,якщо донаступногооб’єкта чидіяльності людина немаєінтересу.

Нерекомендується частозмінюватизміст йвиди роботи упроцесінавчальноїдіяльності,якщоцевикликаєтруднощі ушколярів. Уразівтоми та под годинуодноманітної роботипереключенняувагиєкорисним йнеобхідним.

Упереключенніувагияскравовиявляютьсяіндивідуальніособливостілюдини.Уповільненість чишвидкістьпереключенняувагизалежить відрухливостіосновнихнервовихпроцесів (>збудження тагальмування),протевправляння упереключенніувагиможе підвищити йогопоказники.

>Розподілувагивиявляється якодночаснаувага до двох чикількохоб’єктів таодночасневиконаннядій із ними чиспостереження по них.

>Розподілятиувагуможливо інеобхідно, ужиттіцепотрібноповсякчас, адеякіпрофесіївимагаютьнеодмінногорозподілууваги (>водій,пілот, вчитель). Учительодночасностежить закласом йдаєпояснення.Розподілувагинеобхідний йшколяреві.Наприклад,вінслухаєпоясненнявчителя йстежить за тім, щовінпоказує (карту, картину), числухає іодночасноробить записи.

>Уміннярозподілятиувагувиробляється впрактичнійдіяльності.Дві роботи лише тоді можнауспішновиконувати,якщо одна із нихнастількизасвоєна чи легка, що непотребуєзосередженоїуваги, людинавиконуєїївільно,лишетрохиконтролює йрегулює. Частобуває це уцентріувагилюдини –лише однаосновна діяльність, а другазаймає порівняно малучастинууваги, вонаперебуває надцентріуваги, але впериферії. Отже, прирозподіліуваги вонконцентруєтьсяздебільшого наоднійдіяльності,основоюякоїєпевний осередокзбудження вкорі великихпівкуль, а друга діяльністьзабезпечуєтьсяменшзбудженими в останній моментділянками кору. Зогляду наценеможливорозподілитиувагуміж такими видамидіяльності, котріпотребуютьучасті одних й тихий самиханалізаторів.Наприклад,неможливо бутиоднаковоуважнимводночас до двохмузичнихтворів.Важко бутиуважним до двохвидіврозумовоїдіяльності.

>Важкорозподілятиувагу,якщооб’єктиувагидужескладні.Успішнішевідбуваєтьсярозподілуваги уразіпоєднаннярозумової тамоторноїдіяльності.Основноюумовоюуспішногорозподілуувагиєвисокийрівеньзасвоєнняпринаймні одного видусуміжнихдіяльностей.

>Розподілувагизалежить відступеняїїзосередженості.Якщо один ізоб’єктіввикликаєглибокозосередженуувагу,їїважкорозподіляти наіншіоб’єкти.

>Вміннярозподілятиувагу можнарозвивати,виконуючи методично правильновідповіднівправи.Здатністьлюдини дорозподілуувагизалежить відїївіку,рівнярозвиткуособистості таіндивідуальнихособливостей [18].

>Властивостіувагислідрозглядати якскладнуієрархічну систему. Так,усівластивостіувагивважаютьвиявамизосередженостіуваги чиподіляють втричівиди:інтенсивність, широту (>обсяг тарозподіл) йпереключуваність (>єдністьстійкості тадинаміки).

>Видиувагикласифікуютьпередусім за >особливостямиоб’єктів.Залежно від того, належати смердоті дозовнішнього світу (>наприклад,різніпредметисприймання) чи нимиєнашівідчуття,уявленняпам’яті, думи,переживання тощо,вирізняютьзовнішню (>перцептивну,сенсорну)увагу йвнутрішню.

Насьогодні понадвивчена >зовнішняувага.Воназумовленаструктуроюзовнішніхподразників, щовпливають налюдину, чи «>структуроюзовнішнього поля».Ціподразникивизначаютьнапрям,обсяг тастійкістьувагисуб’єкта заумови, щоподразниквідрізнятиметься відінших за силою,інтенсивністю дії. Уразі,якщодіяподразників упевний годинуурівноважена,жоден з нихдомінує,виникаєколиванняуваги.Напрямзовнішньоїувагизмінюється подвпливомновизниоб’єктів та їхньогоструктурноїорганізації.Важкосприйнятивеликукількістьпредметів,якщо смердотірозкидані,представлені безбудь-якого порядку, йнавпаки, ми легкоцезробимо,якщо смердоті будутьорганізовані впевніструктури.

>Внутрішняувагасуб’єктапов’язаназіструктурноюорганізацією йогодіяльності.Увагаіндивідаможе бутиприкутою до потреб, щодіють якмотиви, домотивів,якщо смердотіусвідомлюються,якщоіндивіднамагаєтьсявиробити мітку,сплануватиїївиконання,прийнятирішення тощо.Під годинудіяльностіувагаможепереноситись науявленняпам’яті, думи,почуття, котрііндивідпереживає,виявляючипевнеставлення досвоєїдіяльності. Упроцесідіяльностівнутрішняувагаможе бути более йменшнапруженою. Цезалежить віддосвідусуб’єкта, відскладності мети, якоївін ставити собі за, тощо.

Удіяльності, природно,зовнішня йвнутрішняувагачергуються.Вонигальмують одна одну,наприклад,важкозосередженодумати про щосьсуб’єктивноважливе іодночасновиконуватикресленняскладнихрисунків.Внутрішняувагасприяєпідвищеннюефективностісприймання,пам’яті,мислення,уяви.Моральний,розумовий таестетичнийрозвитокособистостінеможливий безформуваннявнутрішньоїуваги.

Заформоюорганізаціївирізняютьколективну,групову таіндивідуальнуувагу.

>Колективнаувагаозначаєзосередженняувагипевноїгрупиіндивідів на одномуоб’єкті.Наприклад,учнізосередженослухаютьрозповідь вчителя.Якщобільшістьучнів класууважнопрацюють,це позитивновпливає і на тихийшколярів,якимважковиявлятиорганізовануувагу.

>Групова >увагаполягає узосередженніувагигрупи вумовах роботи вколективі.Прикладомєувагашколярів под годинулабораторнихробіт чирозв’язування завдань,підібранихвідповідно доможливостей окремих групучнів.Організовувати роботугрупамиважко,богрупивідволікають одна одну.

>Індивідуальнаувагаполягає узосередженнісуб’єкта насвоємузавданні.

Учительмаєзавждичергувати,узгоджувативидиувагиучнів,дбати проперехід від одного виду доіншого.

За характеромцільовогоспрямування та зарівнемвольовихзусильвирізняютьмимовільну,довільну тапіслядовільнуувагу.

>Мимовільнаувагавиникаєнезалежно віднаміру та метилюдини.Російський психологЄ.М. Соколоввиявив йдослідивмеханізмформуваннятакоїуваги. На думкувченого, уцентральнійнервовійсистеміутворюється «>нервова модель» стимулу чиситуації.Раптова зміну характеристикподразникапризводить довиникненняневідповідностіміжінформацією, щонадходить, тауявленнями. Цезумовлюєорієнтувальний рефлекс та на йогооснові –мимовільнуувагу.

>Мимовільнаувагавиникаєвнаслідокзовнішніх причин,тобтоособливостейподразників, щодіють на нас, атакожвнутрішніхспонукань,спрямованостіособистості.

Ос-кількиорієнтувальний рефлексєбіологічноюреакцією, топроцесівиникнення йогоспрацьовує «законсили».Вінполягає до того, щовідповіднареакція якщозалежати відінтенсивнихзмін стимулу. До такихзмінзовнішніх причин належати сила йраптовість діїподразника.Наприклад,виразнемовленнявчителя чираптова зміну темпумовлення,інтонаціїздатнівикликати й підгримуватиувагу.

Чинниками, щозумовлюютьмимовільнуувагу,єтакож новизна,незвичність таконтрастністьподразника. Так,мимовільнуувагувикличе ушколярівпоявасеред них новогоучня,новівидинаочності науроці.

>Викликаєувагурухливістьоб’єкта, атакож вушко таприпинення діїподразника. Зогляду рекламироблять «>стрибаючою».Інколикориснорозпочати урок, нечекаючиабсолютноїтиші вкласі.

>Крімзовнішніх причин,мимовільнуувагузумовлюють йвнутрішніспонукання. Так,увагапов’язана іззагальним станомлюдини, ізїїнастроєм,переживаннями,потребами,інтересами.Особливодійовийчинникактивізаціїмимовільноїувагистановитьпізнавальна потреба,елементарними формамиякоїєзацікавленість,допитливість.Чимсильнішапізнавальна потреба, тімчастішезміни устимулі (>ситуації)викликатимутьмимовільнуувагу.Загальнопсихологічнимиумовамипобудови уроку, наякомупробуджується йпідтримуєтьсямимовільнаувага наосновіпізнавальногоінтересу,єзмістовністьматеріалу,своєрідністьформивикладу,організаційних форм,методів роботи.

>Довільнаувагаполягає усвідомомуспрямованому йрегульованомузосередженніуваги, якузумовленепотребамидіяльності.Такуувагуназиваютьактивною йвольовою.Психологічнийзмістдовільноїувагипов’язаний ізвиробленням метидіяльності тавольовимзусиллям.

>Відомий психолог У. Джеймс писавши, щоголовний подвигволіполягає успрямованостісвідомості нанепривабливийоб’єкт.Виникненнятакоїздатностіпов’язане ізрозвитком йвдосконаленнямспеціальнихфізіологічнихмеханізмів.Самелобові ділянки кору великихпівкульпрограмують йкоригуютьповедінкулюдинивідповідно до тихийзавдань, котріставлять перед нею життя та діяльність.

>Довільнаувага, будучицілеспрямованою,виступає якспрямованістьлюдини накінцевий результатдіяльності.Людина,виробивши мітку,передбачаєкінцевий результат,плануєспособи йогодосягнення,здійснює контролю надпроцесомдіяльності.Увагарегулюєнапруження вреалізації того чиіншогоетапудіяльності, але йвиявляє вкожному із них своюспецифіку.Увагаспрямована наактивнийпошук, нааналізінформативнихознак та наретельнеплануваннядіяльності.

Велику рольвідіграєувага упрогнозуванні, чиантиципації. Наосновіоднієїінформативноїознакидосвідченийспеціаліствідшукаєінші. Рівеньрозвиткуздатності допередбаченнязумовлюєтьсяпрофесійнимдосвідом.Досвідчений педагог,готуючись до уроку,завждипередбачаєтруднощі, котріможутьвиникати ушколярів,намагаєтьсязапобігтипояві їхнього.

Заучастюувагивідбуваютьсяпроцесиоцінювання,порівнювання такорекції.Особливу рольвиконуєконтрольнафункціяуваги.

Таким чином,довільнаувагакеруєпсихічноюсфероюлюдини прирозв’язуваннірізноманітнихпрактичних татеоретичнихзавдань.Підтриманнястійкоїдовільноїувагизалежить відбагатьох умів,зокрема відусвідомленняобов’язкущодовиконанняпевноїдіяльності.Усвідомленняшколярем свогообов’язку добровчитисявикликає уньогодовільнуувагу внавчальнійдіяльності тоді, коли щосьвідволікає відучіння.

>Підтриманнюдовільноїувагишколярівсприятиме постановкавчителем їхконкретнихзавдань (>наприклад,слухативідповідіучнів тафіксуватипомилки увикористанні правил ізпевної тими,готуватися доправильнихвідповідей).

Добреорганізований процес роботи,виконаннядомашніхзавданьтежвикликаєготовність бутиуважним. Доти ж вартопам’ятати пронегативнудіюпобічнихподразників (>телевізійніпередачі,гучнамузика тощо). Однак несліддомагатися іабсолютноїтиші, колиученьвиконує уроки.Згідно ізпоглядамиросійськогофізіологаІ.М.Сєченоватакіумови несприяютьпідвищеннюефективностірозумової роботи.Спеціальнідослідженнясвідчать про ті, щослабкіподразники неруйнуютьвольовоїуваги, анавпаки,підсилюютьїї (>наприклад,приємна тихамелодія, шумвітру,хідгодинника тощо).

>Найпотужнішимспонукальнимчинникомувагиєпізнавальнийінтерес,інтерес до знань таучіння.Цейінтерессправляєвирішальнийвплив протягом усьогопсихічну діяльність.Самевінсприяєпереростаннюдовільноїуваги у >післядовільну.Основніособливостіїїполягають у бо волявідходить назадній план, аїїфункціїзамінюєінтерес.Під йоговпливомзбільшуєтьсявибірковістьуваги. У такомустаніпіслядовільнаувага схожа намимовільну,її можназруйнуватисильнодіючимподразником, щосвідчить пропідвищення порогаорієнтувального рефлексу.Післядовільнійувазівластиваекономність, вонаєоптимальною длявиконаннярізнихвидівдіяльності.Примусововикликатиїї не можна: шлях допіслядовільноїувагилежить череззахопленістьсправою.

>Регулятивна таконтрольнафункціїувагивідіграютьважливу роль удіяльності тоді, коли смердотісвоєчасноактивізуються. Дляреалізації метидіяльностідужеважливасвоєчасна, аінколи івипереджувальнаактивізаціяуваги.Кожен вчительзнає, якважковикликатиувагузбуджених послеперервишколярів. Узв’язку ізсинхронізацієюувагирозрізняютьпередувагу – станпідвищеноїготовностісвідомості довиконання заподіяння, довключення у роботу.Передувагаможевиникатимимовільно та подвпливомінструкції.Цей станможе перейти у станвипереджувальноїуваги, щопередбачаєцілеспрямованийпошук тавідбірінформативнихознак,результатівдіяльності,планівздійснення мети,оптимальнихметодівїїдосягнення.Протилежнимявищем довипереджувальноїувагиєзапізнілаувага.Цяувагапасивна,виникаєповільно, часто –примусово [6].

Отже, усівидиувагизалежать від потреб,інтересів,цілей,цінностейособистості, котріскеровуютьувагу,визначаютьїїнапрям,глибину тастійкість.


>РОЗДІЛ 2.УВАГАМОЛОДШОГОШКОЛЯРА:МЕТОДИЧНИЙАНАЛІЗПРОБЛЕМИ

 

2.1.Увагамолодшихшколярів якпсихолого-педагогічна проблема

Упершокласниківувагамимовільна, смердоті активнореагують попри всінове,яскраве йнезвичайне.їмважкодовільнокеруватисвоєюувагою.Першокласник ужездобувшизнання про правилаповедінки науроці,може,порушувати їхнього (>голосносказати щосьіншомуучневі),заважаючиіншимучням, але йцеробитьсяпереважно через ті, щовін неможерозподілити своюувагуодночасно для контролюваннявласноїповедінки (М.П.Задесенець, Т. М.Лисянська) [7].

>Слабкістьдовільноїуваги йзанадторозвиненамимовільнаувага вмолодшихшколярівможутьспричинитися долінощів йслабовілля.Довільнаувагаспостерігається, особливо вучнів 2-4класів, тоді, колибезпосереднійінтерес незахоплюєдітей.Якщо длядошкільникапотрібнісильніемоційніфактори,щобзосередитися напевнійдіяльності, то тут для старшихдостатньобуваєінколи лишеусвідомленняважливості заподіяння. З цого,звичайно, не можнаробитивисновку про ті, що неслідтурбуватися проемоційніфактори под годинуорганізаціїдіяльностіучнів цоговіку.Слідзважити й назагальнунестійкість,легкевідволікання їхньогоуваги, якуспостерігається тім понад,чим меншецікавийоб’єкт, наякомуконцентруєтьсяувага.

>Розвитокдовільноїуваги вмолодшихшколярівздійснюєтьсяуспішно,якщостворюютьсяумови для їхньогоцілеспрямованої роботи, за які смердотіпривчаютьсякеруватисьсамостійнопоставленоюметою.Розвитокдовільноїуваги вдітей іде відкеруванняцілями, котріставлятьдорослі, дореалізаціїцілей, котріставлятьучні, відпостійного контролюдійучнявчителем до контролюдитиноюсвоїходнокласників, апотім й до самоконтролю (М. Ф.Добринін, М.С. Горбач, М.М.Лила,І.В.Страхов таін.).

Звікомучнівпочатковихкласівзростаєобсяг йстійкість їхніуваги.Стійкість йпродуктивністьуваги вучнівтретіхкласівзростає упорівнянні ізпершокласниками на 33%, адіапазоніндивідуальнихвідмінностеймаєтенденцію ізвікомучнівзвужуватись,відповіднообсягувагизростає на 45%, адіапазоніндивідуальнихвідмінностей ізвікомдітеймаєтенденціютакож дозвуження (В.О. Волошина).Нестійкістьувагиєоднією із причинневстигання вшколі.Причиноюнестійкостіуваги вмолодшого школярабуваєнедостатня йогорозумоваактивність,зумовлена якнедосконалими методаминавчання, то йрівнем йогоготовності доучбовоїдіяльності,непереборенимитруднощами внавчанні, станомздоров’я.

>Увагамолодшихшколярівтіснопов'язана ззначущістю їмнавчальногоматеріалу (М. Ф.Добринін).Усвідомленняучняминеобхідності,важливості йогозасвоєння,інтерес до йогозмістуєумовоюстійкості їхніуваги.Увагазалежить віддоступностінавчальнихзавдань,поставлених їх.Діти ззахопленнямпрацюють над тім, щоє нелегким, але йдоступним їм.Увагамолодшихшколярівзначноюміроюзалежить відуміннявчителяорганізовувати їхніучбову діяльність укласі так,щобохопити нею всіхучнів.Увагаучнівзалежить не лише відзгаданихвнутрішніхчинників таметодів йспособівнавчання, а і режиму роботишколярів. Так, заданимидослідженняП.Д.Білоуса, В.С.Компанця таін.,стійкістьуваги подкінець урокузнижується.Протягомнавчання вонтакожзмінюється. Щоправда,її можнастимулюватирізнимизасобами, але й вартопам'ятати, що тутпоряд ізпозитивниміснує йнегативно-розумовавтомлюваністьмолодшихшколярів.

>Середмолодшихшколярівєдіти іздефіцитомуваги,тобтонездатнідовгозосереджуватись наоб'єктахнавчального предмета. Длябагатьох такихдітей характернаще йгіперактивність. Цедіти, котрінездатні протягомнавчального годинисидіти, якпереважнабільшістьдітей й томупостійноодержуютьзауваження від вчителя.Такакомбінаціяознак уамериканськихпсихологіввизначається синдромомдефіцитууваги йгіперак-тивності (>СДУГ).Діти із таким синдромом, як правило, злевстигають ізбагатьохпредметів ізтієї заподій, що неприділяютьдостатнього години научіння. Для такихдітейнеобхіднийособливийіндивідуальнийпідхід, як укласі, то йвдома. Суть його втім,щобзменшитикількість таінтенсивністьфакторів, котрівідволікаютьдитину, підвищитиякістьпояснень йчіткість постановкиконкретнихзавдань.Необхідноспрямуватизусиллябатьків,учителів,шкільнихпсихологів наформування такимдітейупевненості в самомусобі та усамоповазі. Безклопіткоїіндивідуальної роботи із такихдітейможутьвиростизамкнуті люди ізделінквентноюповедінкою (Р.Крайг таін.) [12].

 

2.2.Розвитокуваги ушколярів

>Л.С.Виготськийпростежив генезувищихмеханізмівуваги,запропонувавши для цогоекспериментально-генетичний метод.Вінпередбачаєстворенняситуації, колидитинапостає переднеобхідністюоволодітисвоєюувагою задопомогоюзовнішніхстимулів-засобів.Здійсненням цого заподіяннязаймався

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація